Урок Розробка виховної години (гри)

Опис документу:
Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою. Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Веселий ярмарок звичаїв

Мета. Розширити уявлення дітей про українську хату, народну вишивку та кулінарію. Розвивати в учнів уміння бачити та цінувати красу. Зміцнювати почуття національної гордості. Виховувати бережливе і шанобливе ставлення до звичаїв українського народу, зібраних попередніми поколіннями.

Обладнання: рушники, національний одяг, предмети домашнього вжитку, страви української кухні, програвач. На дошці – назва свята і епіграф:

Одна Батьківщина, і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

(М. Бакай “Солов’їна пісня”)

Зал святково прикрашений в українському народному стилі.

Угорі на центральній стіні прилаштовано вeликий плакат у вигляді ярмаркової вивіски з назвою свята. Біля трьох стін залу розташовані три невеличкі павільйони (яскраво розмальовані та заквітчані штучними квітами й кольоровими стрічками). У кожному павільйоні організовані тематичні виставки: “Бабусина скриня” (українська вишивка), “Світлиця” (українська хата) та “Гостини” (українська кулінарія).

Дійові особи

О к с а н а

П е т р о

У ч н і – ч и т ц і

Г о с п о д и н я 1

Г о с п о д и н я 2

Г о с п о д и н я 3

Т а н ц ю в а л ь н и й г у р т у ч н і в

Ф о л ь к л о р н и й г у р т у ч н і в

Хід заходу

Звучить весела жартівлива українська пісня. До залу вбігає танцювальний гурт, виконує танець “Ha ярмарку”. Після виступу танцювального гурту до залу входять Оксана і Петр0 - ведучі свята.

Оксана (мрійливо). Який сьогодні чудовий, який весе­лий день.

Петро. Так, день дійсно гарний, якраз для свята. (Звертаєть­ся до Оксани.) Оксано, а ти помітила, як всі гарно вбрані? У вінках дівчат такі яскраві квіти і стрічки, що аж очам боляче! А у хлоп­ців шаровари - червоні, голубі, а пояси - золотом гаптовані!

Оксана та Петр0 (разом). Адже ярмарок у нас сьогодні, та ще й не звичайний, а “Веселий ярмарок звичаїв”!

Петро. А ми ж до того ще й господарі на ньому. (Звучить запис веселої української пісні.) Осьде, чую, вже при вході на яр­марок музики грають, веселі хори співають - наших ярмаркових гостей зустрічають. А у павільйонах - чого душа забажає, один одного багатший!

Оксана. Тож будемо запрошувати всіх на ярмарок!

Петро. А чого ще чекати?

Оксана та Петр0 (разом, звертаючись до глядачів). Добрий день вам, люди добрі!

Петр0. Дякуємо, що завітали на наше свято.

Оксана. За це щирі вітання й уклін вам, гості дорогі! (Обоє низько вклоняються.) А щоб ви не заблукали, ми будемо супро­воджувати вас. (У цей час до nавільйону “Бабусина скриня” не­помітно підходить Господиня.)

Петр0 й Оксана прямують до павільйону “Бабусина скриня”.

Петро. Оксано, а подивись-но (показує на виставку “Бабусина скриня”), які товари гарні та й господиня привітна.

Оксана (захоплено). Ой, та це ж господиня павільйону в гос­ті до себе запрошує. А вбрана ж як чудово! Від вишивки на со­рочці очей відвести не можна. А які гарні квіти і стрічки у він­ку - ніколи ще таких не бачила.

Петро. Та годі тобі, Оксано, милуватися вбранням. Нас гос­подиня до себе в гості з нетерпінням чекає, а ми оце на порозі стоїмо. (Звертається до глядачів.) Якщо так припрошують гарно, то подивимося, що то за такий павільйон та на що він багатий?

Усі глядачі погоджуються з Петром і прямують до павільйону “Бабусина скриня”. Господиня зустрічає гостей на порозі павільйону і вклоняється їм низенько.

Господиня. Добридень, люди добрі! А я вже на вас чекаю, а я вже вас виглядаю! Я так старалася, стільки добра всякого тут для вас приготувала! Ходіть-но до моєї господи та й подивіться, чим вона багата. А чим багата, тим і рада.

Гості розглядають ви­ставку “Бабусина скриня ”.

Учень. Синя скриня

Дерев'яна синя скриня в хаті – справжня господиня.

Синя скриня всіх взуває, синя скриня й зодягає.

В синій скрині є убори без узорів і в узорах.

В синій скрині є обновки полотняні, з льону, з шовку.

В скрині є весільна квітка.

Є сережка. Є намітка.

В дерев'яній синій скрині є намисто старовинне.

Голки є. І є наперсток.

Є маленький срібний хрестик.

В дерев'яній синій скрині з торочками є хустина.

Ця хустина, мов жар-птиця, жаром грає та іскриться.

Ця небачена хустина ­ще бабусі Катерини.

В синій скрині є намисто, самоцвітне, променисте.

В дерев'яній синій скрині є каблучка старовинна.

В скрині гребінь є із рогу, що лежить там довго-довго.

Рушники у синій скрині, мов птахи зелені й сині.

Плахта є, і є запаска ­теж з бабусиної ласки.

Бинди є у синій скрині, бинди теж зелені й сині.

Є вишневі, наче вишні, що в саду вродили пишно.

Навіть заполоч у скрині ще бабусі Катерини!

В синій скрині дерев' яній скатертина є предавня.

Скатертина ця предавня про бабусю пам' ять славна.

Про бабусю Катерину, бо її ця синя скриня.

То бабуся все надбала ­й нам у спадок передала.

Добре нам цей спадок мати у веселій рідній хаті.

(Євген Гуцало)

Господиня. Ви тільки уважно придивіться до цієї вистав­ки. Тут зібрана вся історія української вишивки й українського народного одягу. Тут є і сучасні вишиті рушники, і ось ці (nоказує) - старовинні. Узагалі, важко собі уяви­ти українську оселю та й без рушників. Прядуть їх і вишивають і досі. Для краси у домі, на щастя в ньому, та й просто так – для душі. “Хай стелиться вам доля рушниками”,- каза­ли в народі, бажаючи людині щастя.

Учениця.

Рушники України

Скільки вас і які?

Рушничок для дитини,

Рушник на всі дні,

Рушнички ті весільні,

Рушнички лиш для свят,

Рушнички для недолі,

Рушнички для малят.

І над образом в хаті

Рушничок той висить.

І в палатах багатих.

Хто всіх налічить?

Рушнички всі в узорах:

І рушник на щодень,

Різнобарвні в кольорах,

Ще й рядочки з пісень.

Рушники України ­

Для обличчя і рук,

З ними діти зростали,

Брали в світ в дні розлук.

Скільки ви, українки,

Із квіток і рослин

Змайстрували в зазимки

Рушників для родин.

На весь світ розіслали

Різні взори землі.

Рушники - не для слави,

Рушники - вчителі.

(П.Пілат)

Господиня. А ось тут українська виши­вана сорочка, вишиваночка, як любовно називали її в народі (nо­казує). Ось ця - буденна, ця - святкова, а ось ця - особлива, великодня, адже одягали її лише один раз на рік, на Великдень.

Учень.

Мама вишила мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, весняні:

- На, вдягай, синочку.

В нитці - сонце золоте,

Пелюстки багряні.

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся.

Поцілую й обійму

Я свою матусю.

Господиня. А на цій полиці розмістилася господиня столу - скатертина ви­шита. А називали її господинею тому, що жодне свято не обхо­дилось без неї. А ось подивіться на дівочі прикраси - намисто, дукачі, згарди, дробинки (показує).

А тут - вінки на всі життєві випадки. Молоді дівчата носили віночок. Починали носити віно­чок з трьох років. Вважалося, що віночок не тіль­ки прикрашав, а й оберігав дівчину, бо в ньому є сила, яка знімає головний біль, береже волосся.

Дівчатка одягнені у віночок.

1-а дівчинка.

Сонечко й вінок так схожі,

Бо несуть вони красу.

Квіти й трави в дні погожі

для віночка принесу.

2-а дівчинка.

Тут барвінок і волошка,

Терен й рута, й м'яти цвіт.

І просила я у Бога

Кожен день багато літ!

3-я дівчинка.

Справді, квіти й трави ці цілющі

Всіх дівчаток берегли:

Від хвороб, нечистих, б'ючих,

Злих очей і від журби.

Господиня. Заміжні жінки ховали своє волосся під очіпок - ­шапочку, пошиту з бавовня­ної чи шовкової тканини. Бар­висті хустки, такі звичні в наш час, стали відомі як го­ловний убір порівняно не­давно і замінили запинання шматком білого полотна.Вони з на­ми весь час: від дня нашого народження і до самої смерті. Хустки є різні, і різні в них призначення.

Ось ця біленька хустка ховала голову від пекучого сонця і від пилу.

Дівчинка.

Це хустина для роботи,

В поле слід її носить,

Щоб не трапилось удару

І здоров'я зберегти!

А ось ця святкова хустина. Її одягають у великі свят­кові дні.

Хлопчик.

А оцю хустинку в свято

Гарно дівчинці носить,

Щоб усі всміхались радо,

Й злих очей щоб не зустріть!

Носили ще жінки величезні хустки-опиначки. Вони були з товстих шерстяних ниток, рябого кольору. Наки­дали їх поверх легеньких хусток, вони захищали від холо­ду і дощу.

Вишивану хустину, як знак любові і вірності, дарува­ла дівчина коханому.

Дівчинка.

Тихо-тихо, ви погляньте:

Це ж хустина вишивана,

До години прихована.

Ось коли свати прийдуть ­

Нареченому дівчина

В руки ніжно простягне,

Й разом з ним в життя піде!

Господиня. Погляньте, перед вами чоловічий і жіночий українські на­родні костюми. Гості дорогі, придивіться уваж-ніше до них, мож­ливо, ще тра-питься така нагода згадати про них. Усі ці вироби виконані з великою любов'ю та знанням своєї справи. І якщо вам щось до вподоби - придбайте для своєї оселі. А ще у нас є кни­ги, які підкажуть вам, як краще виши-ти собі й своїм рідним со­рочку, рушник чи скатертину для пода-рунка тощо.

А тепер запрошую всіх бажаючих взяти участь у конкурсах.

Ходіть-но до мене, школярі пограємо в гру “Зав’жи хустину”. Я знаю, що всі дівчатка вміють гарненько зав’язувати хустки. А сьогодні покажуть свої здібності наші хлопці.

Хлопці зав’язують дівчаткам хустинки.

Господиня. А зараз перед вами на столах лежать картки із зображенням чоловічого і жіночого одягу, але недбайлива господиня тут все переплутала. Отож даю вам аж п'ять хвилин, щоб розібратися, який із них жіночий, а який - чоловічий. Хто біля виставки був уважний, враз це зробить.

Бажаючі з обох глядацьких команд виконують завдання.

Господиня. Шкода, що час так швидко промайнув, і ви вже йдете в інший павільйон. Сподіваюся, що всі залишилися задоволені нашими конкурсами та призами. Ну що ж, до побачення, і нехай стелиться вам доля рушниками!

Гості, Оксана та Петр0 відходять від павільйону “ Бабусина скриня ”.

Оксана. Нам уже слід поспішати, адже на нас у павільйоні “Світлиця” нетерпляче чекає господиня.

До залу входить фольклорний гурт, співає.

Фольклорний гурт

Ой гоп, чики, чики.

Та червоні черевики.

Підківками цвьок, цвьок!

А ніжками скок, скок!

Ой гоп та й по хаті.

Сватавсь рогач на лопаті.

Горщик сватався на мисці.

Ополоник - на копистці,

Мисник сватавсь на полиці,

Житній хліб - на паляниці.

Ой гоп, рано-вранці

Гарбуз сватавсь на ковганці,

А ковганка незлюбила,

Салатовку полюбила.

Віник сватавсь на мітлі,

А макогін - на спині.

Всі підходять до павільйону “Світлиця”, прикрашеного традиційними для українців речами домашнього вжитку.

Їм назустріч виходить Господиня.

Господиня.

Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилося по правді, щоб жилось у мирі.

Хата, як і людина, уміє плакати і усміхатися, вона може бути весела і сумна, пихата і доброзичлива. Все залежить від того, яка родина в ній мешкає. Нас батьки навчили вклонятися рідному порогові, рідній мові, тому не розгубили ми зібраної попередніми поколіннями духовної спадщини.

Та чи знаєте ви, що має бути в кожній світлиці? Спробуйте відгадати.

(Господиня загадує за­гадки.)

1. Ходить, ходить,

А в хату не заходить? (Глядачі відповідають: “Двері”)

2.Поле скляне, а межі дерев’яні. (Вікно.)

3.Підсикане, підтикане,

Всю хату збігало,

Під припічком сховалося. (Віник.)

4. Що то за постіль

Що висить на стелі? (Колuска.)

5. Маю чотири ноги,

Ще й чотири роги,

В полотно мене вбирають,

Їсти й пити заставляють. (Стіл.)

6. Людей годую, сама голодна,

Часом гаряча, часом холодна. (Ложка.)

7. Маю рот і одне вушко,

Хто такий, вгадай? (Кухоль.)

От молодці, все відгадали. А тепер давайте оглянемо давню українську світлицю. Тут побачимо багато такого, чого не зустрі­неш у сучасній квартирі. (Розповідь Господині супроводжується показом тих речей, про які йде мова.)

Українську світлицю завжди прикрашала піч. Близько біля печі стояли різної форми горщики, горнята, в яких варили їжу, глечики для молока, макітра для перетирання маку. Збоку - ді­жа для вимішування тіста. Біля печі - лопата для сажання хлі­ба на гарячу черінь. У нижній частині печі містилося підпіччя, куди клали рогачі, кочергу, віник. Закривали піч заслінкою.

Домашній посуд зберігався в миснику. Біля мисника була і хлібна полиця.

Напроти печі оздоблювали парадний кут-покуть. Це було мicце для образів. Прикрашали їх вишитими рушника-ми, цілющим зіллям і квітами. Тут же ставили стіл, застелений скатертиною, а біля нього стояла дерев' яна лава, яку на свята накривали домотканими ряднами. Збоку ставили маленький переносний ослінчик. У кутку біля стіни стояла скриня, де зберігався одяг до свят. Був ще у хаті дерев'яний поміст - піл, на якому спала вся родина. Були ще й жердки для одягу. А коли народжувалась дитина, то до сволока підвішували колиску. Ще в кожній оселі обов'язково стояв ткацький верстат.

От ми з вами і здійснили невеличку подорож у давню українську хату й побачили, чим вона була багата, які речі домашнього вжитку зберігала. Вам сподобалося? (Глядачі відповідають.) Ви можете придбати для своєї оселі те, що вам сподобалося.

Оксана. Дякуємо за цікаву розповідь.

Петро. Але час нам прощатися та ру-

шати далі.

Петро, Оксана та глядачі прощаються з Господинею і відходять від її павільйону.

Раптом звучить весела українська народна музика.

До залу вбігає танцювальний гурт учнів, виконує

жартівливий танець “Вправні господині”.

Після виступу танцювального гурту Петр0 й Оксана супроводжують глядачів до третього павільйону – “Гостини”.

Ім назустріч виходить Господиня.

Госп0диня (звертаючись до гостей). Ласкаво прошу, мої лю­бі, до мене на гостину. У моєму павільйоні на вас чекає гарне розмаїття українських страв. Тут є і книжки старовинних та сучасних рецептів нашої національної кухні, і посуд, в якому на­ ші прабабусі готували. І, звичайно, смачне частування для вас, мої друзі.

Оксана. Дійсно, від такого розмаїття аж дух захоплює.

Петро. Та й апетит чималий, розігрався... А пахощі які!

Господиня. Бачу, до вподоби вам мій павільйон прийшовся. А цікаво, чи знаєте ви, якими стравами багата національна укра­їнська кухня? Давайте влаштуємо невеличкий конкурс: хто при­гадає більше її назв.

Господиня, Оксана та Петро проводять конкурс.

Дві команди глядачів по черзі називають страви української національної кухні: вареники, борщ, голубці та ін.

До залу входить фольклорний гурт, співає пісню

A мій милий вареничків хоче”.

Оксана. Ну що, ж, Господине, які ми знавці - хороші?

Госп0диня. Так. Але хто скаже мені, яка страва найпочесні­ша на столі не лише в Україні, але й по всьому світу? (Глядачі від­повідають: “Хліб”.) Звичайно, хліб. Він оспіваний у віршах та ле­гендах, приказках та прислів'ях, адже нема нічого найсмачнiшого і найсвятішого за нього. Ось як сказав про хліб поет Іван Драч:

Учень.

Яйце розіб'є, білком помаже,

На дерев'яну лопату - та в піч,

І тріскотітиме іскрами сажа ­

Мініатюрна зоряна ніч.

На хмелі замішаний, видме, груди,

Зарум' янілий, круглий на вид.

Скоринка засмалена жаром буде,

Аж розіграється апетит.

В підсохлому тісті кленова лопата

Вийме з черені, де пікся в теплі,­

І зачарується білена хата

З сонця пахучого на столі.

Оксана. А чи знаєте ви, друзі, які-небудь прислів'я про хліб? (Глядачі називають народні українські прислів'я та приказ­ки про хліб.)

Г0сподиня. Що ж, дякую вам за те, що хліб святий шану­єте та про рідну спадщину пам'ятаєте. А тепер ласкаво прошу всіх пригоститися, адже ви, мабуть, трішки зголодніли на нашій ярмарці.

Петро. Дякуємо щиро.

Оксана. Із задоволенням. Наші гості дійсно притомилися. Та й ярмарок вже добігає кінця.

Госп0диня. Тож смачного вам, друзі.

Госп0диня запрошує всіх глядачів тa учасників свята до столу.

Свято закінчується.

11

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з НІМЕЦЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
4
міс.
0
9
дн.
0
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!