Урок Розробка виховної години

Опис документу:
Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою. Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Сценарій свята для учнів 3-4 класів

«Любіть Україну і мову її солов’їну»

Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, бажання розмовляти рідною мовою.

Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, портрет Т. Г. Шевченка, Л.Українки, плакати «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», «Пісня - душа народу», «Кажуть, дитино, що мова наша - солов’їна».

ХІД СВЯТА

Ведуча 1. Україно! Тебе з гордістю і теплотою називаємо найріднішим словом – мати. Ми пишаємося, що наша земля – Україна. Це місце, де ми народилися, де ми живемо, де ми вперше почули мамину пісню і мудре батьківське слово. Батьківський край найрідніший, найдорожчий, святий і зветься – Батьківщина.

Ведуча 2. Україна … Скільки у цьому слові любові, тепла, ніжності. Україна – це безкраї простори, мальовнича природа, золоті ниви пшениці, ліси, моря та ріки. Україна – це квітучі сади, стежина до хати, шепіт вітру і шелест дощу, спів птахів і рожева мальва під вікном. Україна – це росяні світанки, зоряне небо. Краса цього краю вражає, захоплює.

У всьому світі кожен зна –

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина –

Це наша славна Україна.

Моя Батьківщина – це хата й калина,

Що виросла біля вікна.

Моя Батьківщина – це вся Україна,

Що в цілому світі - одна!

Моя Батьківщина – це наша сімя,

Затишний куточок і хата.

Це мама, тато, бабця, дід і я,

Всі рідні і друзів багато.

Моя Батьківщина – це згода і мир,

Та неба безмежного шир,

Це пісня чудова, що лине до зір

Й дитинство моє світанкове

Пісня «Це моя Україна»

Україно, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна.

Ти навік у нас одна,

Ти, як мати, найрідніша –

Наша отча сторона.

Різні в світі є країни,

Різні люди є на світі,

Різні гори, полонини,

Різні трави, різні квіти.

Але є одна країна –

Найрідніша нам усім –

То прекрасна Україна,

Нашого народу дім.

Там шумлять степи безкраї,

Наче вміють говорити.

Там ясніше сонце сяє.

Там солодше пахнуть квіти.

Різні в світі є країни,

Є і бідні, є й багаті.

Та найкраще – в Україні,

Бо найкраще – в рідній хаті.

Пісня «Знай, люби свій край»

Люблю тебе, Вітчизно мила,

Твої поля і небо голубе,

Бо ти дала мені малому крила,

Та як же не любить мені тебе.

Люблю твої ліси, струмки, джерельця,

І все – усе, що є в моїм краю!

Тепло долонь і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю.

Люблю тебе, мила Україно!

І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я буду вчитись в школі на «відмінно»,

Щоб мною ти пишатися змогла.

Ведуча 1. Батьківщина – це наша рідна мова. У ній мудрість віків і пам'ять тисячоліть. «Це безцінне багатство, у якому народ живе, передає із покоління в покоління свою славу, культуру й традиції», - писав В.О.Сухомлинський. Українська мова багата, мелодійна, глибинна. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова.

Ведуча 2

Край, в якому зростає людина,

Це, любий друже, - твоя Батьківщина,

Знай, що нічого рідніше нема, ніж

Мови, якою вона розмовляє.

Мови співучої, нашої мови,

Все в ній багате від слова до слова.

Друже мій любий, коли підростеш,

В ній, чарівній, справжній скарб віднайдеш.

Час промине, і яскраво засяє

Мова, якою народ розмовляє.

Хай же буяє, мов квітка ранкова,

Мовонька чиста, твоя рідна мова!

Ведуча 1. 21 лютого ми святкуємо День рідної мови. У листопаді 1999 року Генеральна конференція ЮНЕСКО проголосила Міжнародний день рідної мови, який уперше відзначався 21 лютого 2000 року в Парижі.

Рідна мова – це мова народу, вона відбиває досвід пращурів для нащадків.

Мова кожного народу

Неповторна і своя;

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші - трелі солов'я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять,

Зелен - клени у діброві

По - кленовому шумлять.

Солов'їну, барвінкову.

Колосисту - навіки

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,

Бо ж єдина - так, як мати.

Мова кожного із нас.

Пісня «Наша мова»

Учень. Мова нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви, діти, зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.

Учениця. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата. А якими прекрасними звертаннями до наших дорогих рідних мам, татусів, бабусь і дідусів багата наша мова.

Є в нашій мові чудові звертання,

Добрі і щирі, прекрасні слова.

Тими словами усяк без вагання

Маму найкращу свою назива.

Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамонько рідна, моя дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю!

Я і до тата умію звертатись,

Хочу в словах передати тепло.

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

І щоб в душі його сонце цвіло.

Татку, татусеньку, таточко, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Татоньку, хочу тебе обійняти,

Ти мій порадник, заступник і друг.

Я до бабусі з любов'ю звертаюсь

Бабцю, бабусю, бабуню моя!

І до бабусиних рук притуляюсь,

І відчуваю в них лагідність я!

Й до дідуся я іду по науку:

Діду, дідуню, навчи в світі жить!

Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблястий струмочком біжить.

Ведуча 2. З колисковою материнською піснею, доброю бабусиною казкою ми починаємо пізнавати світ. Дитина починає підростати, пізнає все нові і нові слова, красиві, ніжні, мелодійні.

У цей світ ми увійшли ще малюками,

У світ багатий, загадковий і казковий.

Стежину колисковими піснями

Матуся нам стелила у світ мови.

Колискова пісня

Ведуча 1. В українській мові є багато чудових ввічливих слів, які ми вживаємо повсякденно.

Є в нашій мові слова пречудові:

Гарні звертання, слова-привітання.

Треба їх добре нам пам’ятати

І повсякденно у мові вживати.

«Доброго ранку!» і «Доброго дня!» -

Не забувай говорити щодня.

А як збираєшся спати лягати,

Не забувай «На добраніч!» сказати!

Ще коли навіть дитятко в колибі,

Мама навчає казати «Спасибі!»

Слово подяки завжди пам’ятай,

«Дякую!» - слово частіше вживай!

Слово чарівне відкриє нам казку.

Лише скажи тепло й ніжно - «Будь ласка!»

«Прошу», Пробачте» і «Будьте здорові!»

Музика лине у кожному слові,

Ще й усміхнися при цьому чарівно.

Все, як у казочці, зміниться дивно.

Настрій поліпшиться, стане приємно,

Кожен до тебе всміхнеться взаємно.

До гарного слова нам треба звикати,

Щоб мова була як дзвінке джерело.

Подумай сім раз, перед тим як сказати,

Щоб слово твоє людям радість несло,

Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,

Напоєне ласкою завжди було.

З добром і любов’ю від серця летіло

Й до іншого серця зі щирістю йшло.

Ведуча 2. Українську мову можна почути в Канаді, Великобританії, Мексиці, Німеччині, Аргентині, Венесуелі, Парагваї, Греції, Китаї (близько 40 країнах світу). Історію, географію, літературу та мову України вивчають у 28 коледжах та університетах США.

Ми з нею відомі усюди,

Усе в ній, що треба там, є,

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє.

Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот.

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.

Ведуча 1. Любов українського народу до своєї мови знайшла відображення у загадках, прислів'ях, приказках про рідну мову.

Загадки про мову

Маленька, менша від мачини,

Ні з ким не стану на борню.

А при читанні, коли треба,

Й людини мову я спиню

Що це таке?

(Крапка)

Злита з хвостиком ця крапка,

Невелика, власне, лапка.

Робить паузу, всім знайома.

Як вона зоветься?

(Кома)

Він після речення, цитати

Вмостився, схожий на гачок

Всіх нас примушує питати

А сам ні пари з вуст — мовчок.

(Знак питання)

Що за знак - стрункий як спис.

Він над крапкою завис.

Спонука до поклику,

Хто ж бо він?

(Знак оклику)

Ведуча 2. А тепер, діти, пригадайте прислів'я та приказки про мову.

  • Птицю пізнають по пір'ю, а людину по мові.

  • Без мови немає народу.

  • Пуста мова не варта доброго слова.

  • Хто своєї мови цурається, хай сам себе стидається.

Прислів’я і приказки відображають споконвічну спостережливість і мудрість українського народу. Недарма їх називають золотими зернами народної мудрості.

Ведуча 1. Наш народ дуже любить жарти. Тож давайте і ми пожартуємо. (Діти розповідають усмішки).

Усмішки

До школи

Вставай, синочку, пора до школи, а то спізнишся – говорить мама.

- Не спізнюся, мамо, школа цілий день відчинена.

Приказка

Не вірю я приказкам.

- Чому?

- Приказка говорить, що «золото – мовчання». Я на уроці мовчав, а вчитель мені 12 балів не поставив.

Батьківські збори

Тату, сьогодні після обіду ти повинен піти на маленькі батьківські збори.

- Що це за маленькі батьківські збори?

- Та на них будеш тільки ти і наша вчителька.

Ведуча 1. Нерідко ще зустрічаються такі люди, як у гуморесці Павла Глазового «Кухлик» ( Інсценізація гуморески ).

Ведуча

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці.

Має гроші – не мина

Жодної крамниці.

Дід: Покажіть

Кухлик той, що з краю.

Продавщиця: - Што? Чєво?

Я не панімаю.

Дід: Кухлик, люба, покажіть,

Той, що збоку смужка.

Продавщиця: Да какой же кухлік здєсь,

Єслі ето кружка!

Дід:( Бере у руки кухлик і насупив брови):

- В Україні живете

Й не знаєте мови…

Продавщиця:

- У мєня єсть свій язик,

Ні к чєму мнє мова.

Дід:

Цим пишатися не слід,

Бо така сама біда

В моєї корови:

Має, бідна, язика

– І не знає мови!

Ведуча 2. Але й тепер дехто не дуже хоче поважати і шанувати свою мову: перекручують слова, розмовляють такою мовою, як у гуморесці Павла Глазового, мовою, якої не існує в світі. Кожна людина, яка поважає себе, країну, мову, не буде калічити своєї мови, бо вихована людина говорить грамотно.

О, не згуби свого народу,

Безсмертна мово, рідна і терпка.

Ти є душа співучого народу,

Що був і є, і буде у віках.

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

В ній стільки слів, що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову знаючи, здобути

Ти зможеш просто безліч знань.

Пісня «Мова у серці народу»

Ведуча 1. Рідну мову називають неоціненним скарбом нашого народу. Століттями мова народу була тією повноводною рікою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань жила в слові, і слово було немислиме без неї, як ріка немислима без води. Про мову писали і пишуть українські письменники і поети.

Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу відома поетеса , наша землячка Л.Українка.

Житття Л.Українки – це вічна легенда про мужність і мудрість, ніжність і незламність поетеси-жінки, рівної якій важко знайти у світовій літературі.

Ведуча 2. За вікном зима. Ось у таку пору, 25 лютого 1871 р., народилася Лариса Петрівна Косач. Народилася вона в місті Звягелі ( Новоград-Волинському) в інтелігентній родині. Мати – письменниця Олена Пчілка, батько – юрист . Вони багато зробили для розвитку здібностей обдарованої доньки, дбали про її освіту. У чотири роки Леся навчилася читати. Її улюблені книги – «Кобзар» Т.Шевченка, казки Г.Х.Андерсена. Лариса жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками лункими коридорами. Учителями її були мати, батько, а також книги і життя.

Ведуча 1. Доля наділила Лесю дивовижними здібностями і в той же час заставила виборювати життя в щоденних муках і стражданнях. Під час свята Водохреща в Луцьку дівчинка так захопилася святом, що не відчула, як промочила ноги в крижаній воді. Спочатку боліла нога,потім рука. Діагноз – туберкульоз кісток,а потім нирок та легень. Та ще в дитинстві поетеса засвоїла правило: щоб не плакати,треба сміятися.

Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» – мене питали,

Але я не признавалась –

Я була малою горда, –

Щоб не плакать, я сміялась.

Ведуча 2. Для найменших своїх читачів Леся Українка написала чимало віршів і казок. Казки не завжди веселі. Їхні сюжети взяті із життя, вони вчать нас долати труднощі, що зустрічаються на нашому шляху так, як це робила сама Леся.

Л.Українка писала вірші про природу, про море, куди вона часто їздила лікуватися, про життя простих дітей, писала про своє життя.

На зеленому горбочку,

У вишневому садочку,

Притулилася хатинка,

Мов маленькая дитинка

Стиха вийшла виглядати,

Чи не вийде її мати.

І до білої хатинки,

Немов мати до дитинки,

Вийшло сонце, засвітило

І хатинку звеселило.

Пісенька весняної води

З гір на долину

біжу, стрибаю, рину!

Місточки збиваю,

всі гребельки зриваю,

всі гатки, всі запруди,

що загатили люди, –

бо весняна вода,

як воля молода.

Вишеньки

«Ой, вишеньки-черешеньки,

Червоні, спілі,

Чого ж бо ви так високо

Виросли на гіллі!»

«Ой, того ми так високо

Виросли на гіллі, –

Якби росли низесенько,

Чи то ж би доспіли?»

Барвіночку мій хрещатий

Барвіночку мій хрещатий,

зелений, дрібний,

ой, я ж тебе викохала,

хороший, рясний!

Я ж садила, поливала

тебе навесні.

я ж думала, на віночок

здасися мені…

Вже сонечко в море сіда

Вже сонечко в море сіда;

У тихому морі темніє;

Прозора, глибока вода,

Немов оксамит, зеленіє.

Мамо, іде вже зима

«Мамо, іде вже зима,

Снігом травицю вкриває,

В гаю пташок вже нема…

Мамо, чи кожна пташина

В вирій на зиму літає?» –

В неньки спитала дитина.

«Ні, не кожна, – одказує мати, –

Онде, бачиш, пташина сивенька

Скаче швидко отам біля хати, –

Ще зосталась пташина маленька».

«Чом же вона не втіка?

Нащо морозу чека?»

«Не боїться морозу вона,

Не покине країни рідної,

Не боїться зими навісної,

Жде, що знову прилине весна».

Ведуча 1. Л.Українка писала : «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!» Поетеса живе в своїх віршах. Л.Українку знають не тільки в Україні, а і за кордоном. В багатьох містах їй поставлені пам’ятники.

Ведуча 2. Є у нашій українській літературі імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, стало ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія викликає в людях почуття гордості. Уперше в творах Шевченка українська мова забриніла з величною силою. У ній він розкрив невичерпні багатства народної мови, відчув чудову, чарівну музику українського слова. Т.Шевченка вважають батьком української літературної мови.

Ведуча 1

І став для нас Шевченко заповітом,

Безсмертним, як саме людське життя.

Ми будем славить перед цілим світом

Живе й святе Шевченківське ім’я!

Ведуча 2. Сьогодні ми зробимо уявну подорож Шевченківськими дорогами. 9 –го Березня 1814 року у селі Моринцях на Київщині народився – її великий співець – Тарас Шевченко.

Не на шовкових пелюшках.

Не у величному палаці –

В хатині бідній він родивсь

Серед неволі, тьми і праці.

Нещасна мати сповила.

Його малого й зажурилась…

І цілу ніченьку вона –

За сина – кріпака молилась.

Ведуча 1. Тарас Григорович був четвертою дитиною у родині. Усього їх було шестеро. Коли Тарасові було 8 років, його віддали в науку до дяка. Дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину він карав своїх учнів різками. Вчитися Тарасу подобалося. Та недовго тривала ця наука. Коли хлопцеві сповнилося 9 років, від важкої праці померла його мама, а пізніше і батько.

Там матір добрую мою

Ще молодую - у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були та голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!... А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята.

Ведуча 2. Осиротівши, Тарас пішов у найми. Не дивлячись на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім’ї, він ріс допитливим і розумним хлопчиком. Не було нічого у хлопця-сироти, але був талант, прагнення вчитися. У нього рано проявилися здібності до малювання співу та написання віршів.

Хоче малювати, прагне він до знань

Та за це багато, зазнає знущань.

Нишком він малює статуї в саду,

Вночі пише вірші про людську біду.

Ведуча 1. Шевченко дуже любив рідну природу. Часто сидів під деревом, чи на березі річки, рано-вранці чи увечері, і дивився: як ростуть верби та берізки, чи слухав, як пташки співають в гаю, бачив як сонечко увечері сідає.

А потім складав вірші.

Тече вода з-під явора

яром на долину.

Пишається над водою

червона калина.

Пишається калинонька,

явір молодіє,

А кругом їх верболози

й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

та попід горою.

Хлюпочуться качаточка

поміж осокою.

А качечка випливає

з качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

з дітками своїми.

Ведуча 2. В своїх віршах та поемах Т .Г.Шевченко описував і тяжке життя народу, яке не обійшло і його самого. Коли читаєш його вірші,то ніби чуєш ніжну, сумну пісню.

І виріс я на чужині

І сивію в чужому краї,

То одинокому мені

Здається кращого немає

Нічого в Бога, як Дніпро

Та наша славная країна.

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають, ідучі дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Ведуча 1. Усміхнулася доля Шевченкові тоді, коли йому було 24 роки . Земляки - художники побачили в ньому талановиту людину і викупили з неволі, допомагали з навчанням в Академії мистецтв. І в той час Тарас написав багато творів, які увійшли до збірки « Кобзар» (1840 р.). Для своєї збірки Тарас Григорович обрав таку назву тому, що колись кобзарями називали народних співців, які ходили від села до села, граючи на кобзі. Вони співали людям пісні про долю України, її народу. Згодом ця назва стала символом творчості поета, адже він і є Великим Кобзарем – співцем українського народу. «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То святиня, національна Біблія України.

Ведуча 2. Т. Г. Шевченко був не лише поетом, а ще й талановитим художником. Багато своїх живописних творів залишив нам у спадок. Він написав понад 1000 картин. За свої малюнки Шевченко був нагороджений трьома срібними медалями. Малював портрети, автопортрети, пейзажі, картини про життя народу.

Ведуча 1. Восени 1860 року Т.Шевченко захворів. Стан здоровя його дедалі погіршився. 10 березня 1861 року не стало великого художника, геніального Кобзаря. Поховали його, як і заповів, у Каневі на високій горі, яка відтоді називається Тарасовою. Ми всі бережемо пам'ять про видатного поета. Йому збудовані пам’ятники, його ім’ям названі вулиці, театри, його вірші знають і дорослі, й діти.

Другого такого

Між нами немає,

Що від краю та й до краю

Світ про нього знає.

Другого такого

Нема і не буде.

Щоб так його величали

Повік віків люди.

Ведуча 2. Т.Шевченко залишив нам заповіт: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

Я, маленька українка,

Сім років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

Він – дитя з-під стріхи,

Він – в подертій свиті,

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре,та не загине.

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.

Пісня «Українка я маленька»

Ведуча 1. Все йде, все минає… Та залишається пам'ять, добра слава про людей, що мандрують у світі у пошуках істини та правди. Минуло багато років від дня народження Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні його слово живе між нами. Кожне слово Тараса Григоровича Шевченка ніби із сьогоднішнього дня. Читайте його твори. Вони допоможуть осмислити минуле та зазирнути в майбутнє, відкрити для себе нове в мудрих рядках його творчості.

Ведуча 2. Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.

Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Без мови ми - ніхто, а маючи свою мову - ми нація, горда і незалежна.

Любіть свою мову й ніколи

Її не забудьте в житті,

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє.

Ведуча 1. Українська мова створила українську народну пісню. Вона піднесла мову до чарівних висот, розкривши все її багатство і красу. Мабуть, не існує такого куточка Землі, де б не лунала українська пісня. Ми – українці – велика родина. Мова і пісня у нас солов’їна.

Ну де ще є така чарівна пісня?

Серед яких на світі мов?

То серце від журби неначе стисне,

А то повіє радість і любов.

Пісня українська!

Хто не був зачарований нею?

Вона натхненна, мелодійна,

Безмежна широтою і красою образів.

Пісні лунають над широкими ланами

І високими горами.

Пісня «Україна Дивосвіт»

Друзі шановні,

Матусі і тата

Вдячні ми всім,

Хто прийшов на це свято.

Вже закінчилось свято

І прощатись нам пора.

Ми бажаємо Вітчизні

Разом.

Щастя, миру і добра.

Ведуча2.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ залишилося:
0
4
міс.
1
1
дн.
2
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!