Урок Розробка виховної години

Опис документу:
Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою. Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

«»

( Виховний захід для учнів 3-4 класів )

Наш Тарасе, наш мудрий Кобзарю,

Подивись на Вкраїну з небес,

Пригорнувшись душею до Рідного Слова,

У серцях ти нащадків воскрес.

Над землею твої вітри віють

Де тополі й вишневі садки…

Пригорнувшись душею до Правди і Віри,

Ти в сьогодні, Тарасе, прийди.

Земля-ненька з сумними очима,

Вишиваний, пшеничний твій край,

Пригорнувшись душею до Честі і Слави,

Ти до Волі Надії їй дай.

Доля-пісня веселкою лине,

Об’єднаймося, друзі, пора!..

Пригорнувшись душею до верб і калини

В зорепаді із Щастя й Добра.

Портрет Тараса Шевченка

До мене сьогодні всміхнувся Шевченко

З картини, що там на стіні.

Читає пісні його залюбки ненька,

Розказував батько мені:

Як вівці він пас — ще малий був хлопчина,

А виріс — великий дав дар:

Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,

Цю книгу, що зветься "Кобзар".

Як книгу святу берегли ми завзято,

З собою забрали у світ,

Як слово Тараса завжди зберігати,

Великий усім заповіт.

Буду й я любити Вкраїну рідненьку,

То може й мені ще не раз

З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,

Наш Батько, великий Тарас.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм

Всі: пам'ять Шевченка!

Все весна прекрасна

Радість посилає,

А березень щасно

Їй допомагає.

На деревах бруньки

Наливає соком,

Підіймає сонце

На небі високо.

Підсніженьку, милий.

Підіймай голівку

Набирай - же сили

І росточок - стрілку.

Вітерець - морозко

Не мети, як п'яний

Хай розквітне вчасно

Первоцвіт весняний.

Білосніжку, брате,

Квітонько раненька

Вже крокує свято

Кобзаря Шевченка

Набирай - же сили

І рости завзято,

Бо надходить миле

Українське свято.

Ми нарвем квіточок

Й за нашим звичаєм

Сплетемо віночок

Портрет заквітчаєм.

Тоді заспіваєм

На повнії груди

Нехай люди знають

Що Шевченка любим.

Пісня «Веснянка»

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами,

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

А сьогодні ми прийшли

тут святкувати

Свято нашого Кобзаря.

А що то був за кобзар

Чи то король чи то цар?

Ні, він корони не мав,

А все життя бідував.

І любив він дуже нас

Цей Шевченко, цей Тарас.

Помер він вже давно

Але люди так шанують і люблять поета

Що день його народження святкують,

Як найбільші свята.

Його портрет у кожній хаті

І у бідній, і в багатій.

Прикрашений рушниками

Вишитий руками мами.

Вдома вчать нас і у школі

Про святі твої діла.

Скільки ти зазнав недолі,

Щоб Вкраїна зацвіла.

Всі нещастя свого люду

Ніс в душі Тарас.

Сіяв добре, мудре, вічне

Поет серед нас.

Він гіркі людськії долі

Гостро відчував.

Бо таку вразливу душу

Господь йому дав.

Сценка «Мама і Тарас»

(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг; несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик.)

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах держиться?

Мати: Так, мій синочку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик сідає біля неї.)

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив... Матусенько, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли людина добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати: Старайся, мій хлопчику (гладить його по голові).

3. Інсценізація. Уривок з книги «Широкий шлях» («Залізні стовпи»)

Маленький стіл, стільці, на столі миска, дерев’яна ложка, хліб. Тарас, батько та брат одягнені у білий полотняний одяг; мати – у вишивану сорочку, спідницю, фартух; сестричка – у вишивану блузку, спідничку; на голові – стрічка. Тарас у солом’яному капелюсі.

Ведуча. Невесела вечеря – зморений батько, зажурена мати, сестричка Катерина, брат.

Сусід. Слава Ісусу Христу!

Всі. Слава навіки.

Сусід. Це тільки вечеряєте? Що так пізно?

Мати. Та у нас клопіт, що й вечеря не в вечерю: хлопець десь дівся, – зранку як пішов, то й досі немає. Бігали і до ставка, і до греблі, всі бур’яни обшукали, – як у воду впав!

Батько(сердито). Догляділи!

Сусід. Нічого, знайдеться. Може, заснув десь у бур’яні. Проспиться – прийде…

Мати. Ну й де дітись вражій дитині?

Ведуча. Раптом чути: «Чумаки! Чумаки!»

Сестричка. А ось і наш волоцюга з’явився!

Брат. Нарешті прийшов!

Мати.Де ти волочився?

Батько. Де ж ти був оце – питаю? Чому не кажеш?

Тарас.Був у полі та й заблудив.

Батько.Бачили таке? Хто ж це тебе привів додому?

Тарас. Чумаки.

Всі. Хто?

Тарас.Стрінувся з чумаками, питають: «Куди йдеш-мандруєш?» А я кажу: «В Кирилівку!» А вони й кажуть: «Це ти ідеш в Моринці, а в Кирилівку треба назад іти. Сідай, кажуть, з нами, ми довеземо». Та й посадили мене на віз. І дали мені батіг волів поганяти.

Батько. Бачили такого? Чумакувати надумав уже! І як воно згадало, що з Кирилівки?

Сусід. Я ж казав, що знайдеться. Такий лобатий не пропаде.

Батько. Ну, почумакував, тепер бери ложку та й сідай вечеряти.

Мати. Ну чого тебе понесло в поле? Чого? Як мотає! Наче три дні не їв.

Тарас швидко їсть і пошепки розповідає братові і сестричці, а вони уважно слухають.

Мати підслуховує.

Мати. Ви послухайте, що цей волоцюга вигадує,старий того не придумає збрехати, як воно. Каже, що ходив він туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо, і ті ворота, куди сонце заходить на ніч. Розповідає, ніби справді сам теє бачив. Ой, Тарасе, що з тебе буде?

Сусід. Всі на кутку кажуть , що з вашого Тараса, мабуть, щось добряче вийде!

Пісня

Він з дитинства не знав волі,

Кріпаком зростав.

Рано вмерла йому мати,

Лишивсь сиротою

Не міг раду собі дати

З горем та журбою.

Були в Шевченка

Брати й сестри рідні.

Всі кріпаки, всі сироти,

Усі дуже бідні.

Була сестричка Яринка,

Микита, Маруся,

Малим його забавляла

Найстарша - Катруся.

3.Тарас і Катерина

Піклувалася малим Тарасиком старша сестра Катерина.

Сценка 

Тарас. Катре! Де ти?

Катря. Я ось тут.

Мачуха. Ти може знов кудись навтіки вибираєшся ледащо? Ані кроком мені з

Хати бо битиму чуєш? Степанко плаче, іди колиши, а як засне, принеси

води і підмети подвір’я!

Тарас. Сестричко!

Катря. Що?

Тарас. Я побіжу трохи на потічок! Там такі камінчики, я намальовані. І

Рибки плюскочуть. А в хаті темно чогось так зле.

Катря. Іди, іди. Я вже докінчую грядку, то сама подвір’я замету і принесу води.

Тарас. Тямиш сестричко, як мама жили, то в нас часто був смачний борщик,

варенички, фасолька. Тепер не так! Ми ходимо такі голодні і обдерті! Чи

і другі діти не мають мами так як ми?

Катря. Всюди є сирітки по світі мій дорогий хлопчику. Але ти не думай про се йди над потічок гратися. 

А ще - дівчинка Оксана

Як іскра вогниста.

Перша любов полум'яна

Тарасова чиста.

Інсценізація вірша «Мені 13 минало»

(Підходить дівчина до хлопчика, витерла сльози, поцілувала. Тоді вдвох, взявшись за руки - виходять.)

Учень зачитує вірш «Мені 13 минало» (1 частину)

Оксана: Чом же плачеш ти? Ох, дурненький, Тарасе, бач малий плаче. Давай я

тобі сльози витру (витирає рукавом). Не сумуй Тарасику, адже, кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще від усіх ти співаєш, ще й кажуть, малюєш ти. От виростеш і будеш малярем, еге ж?

Тарас: Еге ж, малярем.

Оксана: І ти розмалюєш, Тарасе, нашу хату, еге ж?

Тарас: Еге ж... А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здібний. Ні, я не ледащо, я

буду таки малярем!

Оксана: Авжеж, будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой,

бідні ягняточка, що чабан у них такий, - вони ж питочки хочуть!

І пішов Тарас у службу

До громадських овечок

І знаєм, бив його у школі

П'яний і лихий дячок.

А в хвилини суму

Він багатий був

Та на пісню-думу.

В тій пісні людям він співав

Про щастя, про добро, про волю.

Будив від сну, пророкував

Їм вищу і найкращу долю.

Пісня «Думи мої думи»

Був Шевченко хлопець кмітливий

Чесний і справедливий.

Любив дуже читати

А ще більше малювати.

І щиро любив він,

Як неньку - природу!

За всю її загадкову

І казкову вроду.

Любив Тарас ніжно

Кожну пташку в лісі.

І в степу кожну травичку,

А в струмку чисту водичку.

А ще високії тополі,

Що розмовляли з вітром в полі.

Пісня «Тополя»

Любив Тарас усе гарне,

Що постійно оточує нас.

А згодом, ці дари казкові

Він закарбував у малюнку, в пісні, в слові.

Т. Шевченко

Встала весна, чорну землю сонну розбудила

Уквітчала її рястом, барвінком укрила.

І на полі жайворонок, соловейко в гаї

Землю убрану весною, вранці зустрічають.

Пісня «Над Дніпровою сагою»

Уривок з комедії «Сон»

Світає... Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Сади рясні похилились,

Тополі по волі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.

І все оте, вся країна,

Повита красою,

Зеленіє, вмивається

Дрібною росою...

Пісня «Зацвіла в долині…»

Як же далі Шевченко жив?

У пана Енгельгардта

За козака служив.

Не згинався перед паном

Служив, як умів.

Скуштував на юнім тілі

Не раз батогів.

Чи довіку залишився

Тарас кріпаком? Ні!

Сошенко й Григорович

Вирвали талант вкраїнський

З тяжкої неволі.

Але не жилось йому спокійно

На білому світі.

Україну горе вкрило,

Могили розриті.

Т. Шевченко «Розрита могила» (пісня + вірш)

Т.Шевченко «Гонта в Умані»

Минають дні, минає літо,

А Україна, знай горить;

По селах плачуть голі діти:

Батьків немає.

Шелестить пожовкле листя по діброві,

Гуляють хмари, сонце спить;

Ніде не чуть людської мови.

Всю неправду, всі нещастя

Що душили груди

Виливав він на папері

Піснею між люди.

Серце Тарасове мліло

Від горя людського

Й воскресало гордо й сміло

Геніальне слово.

Налякались того слова

Цар і пани люті.

І на каторгу загнали

Мало не навіки.

Пісня «Шевченкова верба»

10 літ пробув Шевченко

На солдатській службі.

І писав вірші в неволі,

Кликав рвать кайдани.

Вірив, що народ вкраїнський

На ворога стане

За Тарасом слідкували,

Все забороняли.

За писання й малювання

Жорстоко карали.

Тої кари і знущання

Не бажав нікому.

Повернув Тарас з неволі

Вже хворим додому.

Неволя підрубала сили,

Зашуміли сумно-сумно

По Славуті хвилі.

Попливли Дніпрові хвилі

Аж у Синє море.

Всьому світу гомоніли

Про велике горе.

Затужила Україна

Плакала немало

Як ховала свого сина

Пісняра ховала.

Насипали ту могилу

В жалобі єдині,

Щоб видніла, височіла

По всій Україні.

Пісня «Славний наш , Тарасе»

Спить Тарас, відпочиває

Де шумить діброва.

Нас до бою закликає

Його мудре слово.

Сценка «Зустріч з дядьком Тарасом»

Максим. О, тут гарне місце! Як тут рівненько! Гей! Гей! Тут рівненько! Гей! Гей! Тут рівно, мов на столі, та тихо. Ходіть сюди!Василю, Михасю, Оленко, Марусю, Катрусю, ходіть сюди!

Василь. Давай, забавимось!

Катруся. А в що забавимося?

Всі. В діда! В Дудоря! В пекаря! Як сіють ..!

Михась. Давай в дударя!

Василь. Хто хоче бути дударем?

Діти. Я – я.

Василь. Михась, будь дударем?

Максим. Шкода, що не маю сопілки. Але, правда, маю за пазухою вербину; зроблю з нею сопілку, заграю вам.

Маруся. А диви – робить сопілку!

Марта. Е, що там сопілка! Я маю буквар. Торік подарував мені його дядько Тарас. Я вже цілий буквар знаю!

Параска. Які гарні малюнки!

Тут хата, а що це?

Марта. Ті значки – це букви.

Тут написано: ха – та.

Пилип. Марто, Маєш буквар?

Навчи мене читати.

Марта. Так, будемо вчитися. Дядько Тарас дав мені цю книжку і казав, щоби всі з неї вчилися. Казав, що як знову до нас приїде, то привезе зі собою багато книжок.

Михась. Я маю при собі іншу книжку . Вона називається «Кобзар».

Її написав дядько Тарас. Він її мені подарував.

Марта. Він розповідав нам тоді , що був десять літ у неволі.

Михась. Майже цілу книжку він написав у неволі. Він не мав до кого заговорити і в довгі вечори та ночі дивився на небо і говорив зі зорями про нас, про Україну.

Діти. Ми зраділи б, якби тепер дядько Тарас прийшов до нас. Ми привітали б його віршиками тими, що він нас навчив.

І хлопець. Я вмію…

Дівчина. Я вмію також.

Село! І серце одпочине,

Село на нашій Україні.

Дивіться! Дивіться! Дядько Тарас ! Дядько Тарас іде!

Діти хором. Дядько Тарас! Дядько Тарас!

Тарас. Здорові, діточки, були здорові! Торік вас ще бачив, а як виросли! А дядька не забули?

Всі. Ні, не забули! Ми вас весь час згадували!

Тарас. Ви любите збирати горішки?

Дивіться, як з гори падають!

І хлопець. Дядьку, я зловив пять.

Дівчина. Я три.

Голоси. Я шість! Я два! Я один!

Тарас. Жваві діточки, жваві! А як виросли! А мене не забули? Вже рік як я гостював у вас.

Дівчина. Дядьку, ви втомлені, відпочиньте тут з нами.

Всі. Спочиньте, спочиньте!

Тарас. Спічну собі трохи при вас, любі діти, бо ще не одна верства до Кирилівки.

Дівчина. То ви дядько вже давно в дорозі.

Тарас. Іду вже кілька днів. Минаю село за селом, зайшов, тут, у ваше село. Щось мене сюди потягнуло… Гарне це ваше село, аж любо поглянути!

Дівчина. Дядько, а ми вже декілька віршів з «Кобзаря» вивчили.

Хлопець. Сонце заходить, гори чорніють

Пташечка тихне, поле німіє

Радіють люди, що одпочивають.

А я дивлюся і серцем лину

В темний садочок на Україні

Тарас. Гарно є на світі, хлопчино. Хоч ти ще маленький, та гарно говориш і відчуваєш красу.

Мої діти! Тяжко та любо згадати, що було колись на нашій Україні. Козаки добували Слави та Волі, боронилися за нашу Правду, за нашу мову та віру. Ми були господарями у своїй хаті, на своїй землі. А тепер?... Ах, нема що й казати!...

Дівчина. Дядько, чому ви так тяжко зітхнули? Чи вам тепер так зле.

Тарас. Ні, дитинко, з вами мені завжди добре, так любо, мило. А як почую вашу пісню, то серце сміється, старі очі плачуть. Чудова наша пісня, українська пісня, вона жива, невмируща, як живий і невмирущий наш народ!

Прощавайте, мої любі діти, іду в дорогу.

Діти. Дядьку, лишіться з нами, лишіться з нами у селі.

Тарас. Я з вами тут вікував би, та годі… Дасть Бог, знов до вас приїду, привезу вам горіхів, цукерок. Маю тут зі собою трохи книжок, то деякі роздам вам.

Діти. Спасибі, дядьку, спасибі, дякуємо!

Тарас. Про одне лише вас прошу:

Учіться, діти мої,

Думайте, читайте,

Любіть Україну,

Та о мене хоч тихим словом

Деколи згадайте…

Дівчина. Згадаємо, дядьку, згадаємо і будемо згадувати.

Шевченко став пророком

Бідних всього світу

Він подав всьому народу

Книгу заповіту.

А в тій книзі розкриває

Правдиву дорогу.

І полум'ям свого серця

Кличе перемогу.

Весь народ у всьому світі

Про Шевченка знає.

І пісні його і вірші

Народ пам'ятає.

Нині вся Україна

Славить рідного сина.

Вінки честі сплітає,

Йому славу співає.

Пісня «Обніміться, брати мої»

Шевченко - дзвінка світова наша слава,

Шевченко - вкраїнська соборна держава.

Шевченко - поезії слово пречисте,

Як сонце палке, променисте.

Великий наш, Тарасе,

Ти батьку слави гідний.

Як жити і боротись

Навчив наш нарід рідний.

А та наша слава

Не вмре, не загине.

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.

Пісня

Всі його ми батьком звемо,

Так від роду і до роду.

Кожний вірш свій і поему

Він присвячував народу.

Він любив усе прекрасне,

І ненавидів потворне,

І його ім'я незгасне

Світлий образ - неповторний

Чисту матір і дитину

Він прославив серцем чистим,

Всю осяяв Україну

Поглядом він променистим

Ось чому в сім'ї великій

У цвіту садів прекрасних

Буде жити він вовіки,

Як безсмертний наш сучасник.

Ти залишив нам славні

Безсмертні заповіти,

Їх будемо сповняти

Ми - українські діти.

Найкращому поету сьогодні

Ми поклін віддаймо.

Всі: І ніколи-ніколи

Його не забуваймо!

Пісня

Єднаймось, братаймось

Вкраїну любімо.

Свого не цураймось

Шевченкові діти.

Ми вдячно всі шануймо

Славного Тараса.

В сім'ї вольній пам'ятаймо

Бо він - гордість наша!

Флешмоб « Читаємо Шевченка разом»

Всі учасники свята і глядачі читають твори Шевченка

Заповіт

20

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ГЕОГРАФІЇ залишилося:
0
4
міс.
1
9
дн.
0
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!