Урок на тему "ПОХОДЖЕННЯ МАТЕРИКІВ ТА ОКЕАНІЧНИХ ЗАПАДИН. ГЕОЛОГІЧНІ ЕРИ ТА ЕПОХИ ГОРОТВОРЕННЯ"

Опис документу:
Мета уроку: закріпити знання про материки, частини світу, океанічні западини; сформувати уявлення учнів про походження материків і океанічних западин, про геологічні ери та епохи горотворення. Обладнання: підручник, атлас, схема «Походження сучасних материків», геологічна карта світу, геологічна шкала часу (геохронологічна).

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

3

ДАТА ____________

КЛАС _____

УРОК _____

ТЕМА. Походження материків та океанічних западин. Геологічні ери та епохи горотворення

Мета уроку: закріпити знання про материки, частини світу, океанічні западини; сформувати уявлення учнів про походження материків і океанічних западин, про геологічні ери та епохи горотворення.

Обладнання: підручник, атлас, схема «Походження сучасних материків», геологічна карта світу, геологічна шкала часу (геохронологічна).

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Очікувані результати: учні зможуть: називати геологічні ери: архейська, протерозойська, палеозойська, мезозойська, кайнозойська; пояснювати утворення океанічних западин і материків унаслідок переміщення літосферних плит; характеризувати гіпотезу дрейфу материків; показувати на карті найбільші літосферні плити.

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вступне слово вчителя

Материки і океани являють собою найбільші природні комплекси, розташовані в межах географічної оболонки Землі. Це означає, що природа кожного з них має певну внутрішню єдність і характеризується специфічними рисами. Ці риси залежать від географічного положення, розмірів, конфігурації, а також історії походження та розвитку. Історія материків і океанів важлива не тільки з точки зору розуміння чинників, які вплинули на особливості сучасних природних умов, а й для прогнозування їх змін у майбутньому.

III. Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда за запитаннями

1. Які особливості будови земної кори?

2. Скільки материків на Землі?

3. Назвіть океани Землі.

4. Які літосферні плити ви знаєте?

(Оголосити тему й очікувані результати уроку.)

IV. Вивчення нового матеріалу

План

1. Походження материків та океанічних западин унаслідок руху літосферних плит.

2. Геологічні ери.

1. Походження материків та океанічних западин унаслідок руху літосферних плит

Розповідь учителя

Вчені з’ясували, що Земля не завжди мала такий вигляд, як сьогодні. Встановлено, що співвідношення суходолу й океану постійно змінюється: то океан наступає на суходіл, то суходіл звільняється від океанічних вод. При цьому змінюються і обриси материків. Це пояснюється рухливістю літосфери. Ви пам’ятаєте, що вона розколота на літосферні плити, які стикаються, розходяться, «пірнають» одна під одну. Наслідки цих безперервних рухів — розломи, жолоби й гори, що є своєрідними «ранами» й «рубцями» на тілі планети. Але основний результат рухів літосферних плит — це утворення та дрейф (переміщення) сучасних материків.

250 млн років тому на нашій планеті був один гігантський материк — Пангея. Він омивався єдиним давнім океаном, який називався Панталасс. Потім у результаті «великого розколу», з одного материка утворилося два — Лавразія і Гондвана. Між ними сформувався новий океан — Тетіс. Цікаво, що одним із його залишків є Чорне море. Надалі обидва материки продовжували розколюватися на частини-материки. Западини, що утворилися між ними, стали Атлантичним, Індійським і Північним Льодовитим океанами.

Вчені припускають, що більшість материків рухалися і продовжують рухатися, наступаючи на Тихий океан. Він являє собою залишки стародавнього океану, у якого постійно «забирають» територію материки й інші океани.

Цікаві факти

Гіпотезу дрейфу материків першим у 1912 р. висловив німецький учений Альфред Вегенер. Він звернув увагу на те, що протилежні береги материків мають значні подібності в контурах. Так, береги Південної Америки й Африки поєднуються між собою, як розірвані частини одного аркуша паперу. Відповідно до теорії руху літосферних плит, земна кора разом із частиною верхньої мантії не є монолітною оболонкою планети. Вона розбита глибинними розломами на великі блоки завтовшки від 60 до 100 км, які називають літосферними плитами. Плити повільно (2—5 см на рік) переміщаються по астеносфері. Учені вважають, що причиною руху літосферних плит є переміщення у верхній мантії ре­човин, які накопичуються в глибинах Землі. Це переміщення викликане гігантськими потоками енергії.

Із часом плити розходяться в різні боки, прослизають одна повз одну або зіштовхуються. На межах літосферних плит виникають се­рединно-океанічні хребти, глибоководні жолоби, тріщини, відбува­ються процеси гороутворення.

Прикордонні ділянки між літосферними плитами є найбільш неспокійними на нашій планеті. їх називають поясами складчастості, або сейсмічними поясами.

Саме із цим пов'язана активність більшості діючих вулканів і більша частина землетрусів.

Завдання

Використовуючи карти атласу, розкажіть, у якій послідовності утворилися сучасні материки. Охарактеризуйте можливі варіанти взаємодії літосферних плит.

1. Неоднорідність земної кори.

Земна кора має різну потужність, яка коливається від 6 км (під океанами) до 70 км (під гірськими системами). На рівнинах вона становить щонайменше 25—40 км. Розрізняють два основні типи земної кори: материкову та океанічну. Перша властива материкам (включаючи їхні підводні окраїни), друга — океанічним улогови­нам. Материкова земна кора складається з трьох шарів: осадового, гранітного і базальтового. Океанічна земна кора має два шари. Звер­ху залягає малопотужний (майже 1 км) шар пухких морських осадів. Під ним розташований базальтовий шар (умовна назва). Гранітного шару між осадовим і базальтовим шарами, на відміну від материко­вої кори, в океанічній земній корі немає. Таким чином, океанічна земна кора і за складом, і за потужністю, а також за віком (вона не старша за 160—190 млн років) істотно відрізняється від материкової. Між континентальним і океанічним типами земної кори існують ще перехідні, характерні для окраїнних і внутрішніх морів і великих острівних дуг, а також серединно-океанічних хребтів.

2. Геологічні ери

Розповідь учителя

Можна тільки приблизно говорити про процеси, що відбувалися на планеті десятки мільйонів років тому. Надто віддалений той час від нашого, та й саме поняття часу в людини і планети різне. Для нас життя — це 70—90 років, а для планети — близько 4,7 млрд років. Цю цифру важко собі уявити. Якщо сприйняти її за 24 години, то сучасна людина, що з’явилася близько 40 тис. років тому, живе на планеті менше ніж секунду.

Говорячи про Землю, вчені використовують поняття геологічного часу, що відображає послідовність подій, які відбуваються на планеті. Найбільш суттєві з них пов’язані зі зміною конфігурації берегової лінії, появою і руйнуванням гір, виникненням і зникненням тих або інших видів живих організмів. Всю історію Землі вчені поділяють на п’ять геологічних ер тривалістю десятки і навіть сотні мільйонів років: архейську, протерозойську, палеозойську, мезозойську та кайнозойську. Їх назви походять від грецької мови і мають такі значення: архей — найдавніший; протерозой — первинне життя; палеозой — давнє життя; мезозой — середнє життя; кайнозой — нове життя. Останні три ери поділяються на періоди. Так, появу людини пов’язують з останнім — четвертинним періодом кайнозойської ери.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Запитання і завдання

1. Які материки утворились у результаті розколу Гондвани?

2. Чому вчені припускають, що більшість материків рухалися і продовжують рухатися, наступаючи на Тихий океан?

3. Використовуючи геологічну шкалу часу, розкажіть про епохи складчастості.

VI. Підсумки уроку

Висновки

Вченими встановлено, що співвідношення суходолу й океану постійно змінюється, при цьому змінюються і обриси материків. Це пояснюється рухливістю літосфери.

Всю історію Землі поділяють на п’ять геологічних ер тривалістю десятки і навіть сотні мільйонів років: архейську, протерозойську, палеозойську, мезозойську та кайнозойську.

VII. Домашнє завдання

Опрацюйте § 4 підручника.

Матеріали до уроку. Географія. Материки та океани. 7 клас

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Цифрові практики Нової української школи: створення освітнього відеопроєкту»
Ілляхова Марина Володимирівна
30 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.