і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Взяти участь
Поспішайте взяти участь у вебінарі Арт-терапія в педагогічній практиці. Емоційний розвиток особистості засобами арт-терапії
До початку вебінару залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Предмети »

Твоя, Тарасе, звільнена земля...

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Розвиток писемного мовлення учнів

Твори-есе (зразки) присвячені Т. Г. Шевченку

1

Твоя, Тарасе, звільнена земля

Березень 2014 року. Я розмірковую над тим, чи слід говорити про Тараса Григоровича Шевченка сьогодні. Чи правильно буде, що Україна має святкувати 200-річчя з дня народження Великого Кобзаря. І після роздумів упевнилася, що саме нині, під час буремних подій, зміни політичної влади, загибелі людей Небесної Сотні, утручання Росії у справи України, необхідно та доречно говорити на повний голос про справжнього патріота, величну, славетну людину, талановитого філософа, етнографа та художника.

Саме цей рік повинен був стати роком Шевченка. Але судилося не так, як планувалося. Тож будемо згадувати про українського поета-кріпака, який «став велетнем у царстві людської культури». Значна кількість його поетичних цитат є духовним заповітом для нащадків уже протягом багатьох років. І час не зітре, не затьмарить важливості й актуальності Шевченківських слів. Не були байдужими до творчості та непересічної особистості митця й побратимі по перу. Це слова В. Симоменка «і голос твій нам душі окриля» звучать стверджуюче та правдиво.

А заповідала нам ця Людина єднатися, будувати вільну нову сімю – державу. Хто ще міг так передбачувано творити! Актуальність його слів не зникає, а лише загострюється: що отримають наші нащадки у спадок? Розгойдану, розхитану державність! А в українській хаті – російську!? Саме мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, збереження культурних надбань. Хіба мова згинула? Ні, вона збереглась у серцях справжніх патріотів, спалахнула неопалимою купиною Шевченкової поезії, який возніс її на таку висоту, де мова змогла розправити крила.

Чи можна уявити Шевченка без України, а Україну без Шевченка? Немає, мабуть, серед синів та дочок Тарасової землі людей, через почуття яких не пройшов би «Кобзар», як немає англійця без Шекспіра, француза – без Бальзака, іспанця – без Сервантеса. Читаймо ж цю дивну книгу й осягаймо її глибини та чистоту течій, бо «звільнена Тарасом земля» потребує допомоги, участі, розбудови й державотворення.

2

Великий Кобзар

Усі ми захоплюємося геніальністю мислення Т. Г. Шевченка. Та чи багато з нас заглиблювалося в питання становлення поета як особистості? Що ми знаємо про Великого Кобзаря?

З раннього дитинства хлопчики та дівчатка починають вивчати поезію Тараса Шевченка. Я можу сказати впевнено: немає таких українців, які б не були знайомі з його визначною спадщиною. Погодьтесь, Тарас Григорович - це ніби якась невідємна частинка нас усіх. Що ми вкладаємо у зміст слова «Україна»? Постать безсмертного Т. Шевченка буде однією з перших, бо він є символом української культури. Ця геніальна людина заклала фундамент для подальшого розвитку національного мистецтва. Саме мистецтва, яке цінуємо не тільки ми, прості українці, а й вибагливі критики світового значення. Т. Шевченко - це не тільки література й живопис України. Його тяжке життя, сповнене гіркими втратами рідних, відірваністю від Батьківщини, стали основою для багатьох фільмів, театральних вистав, літературних творів. Він наче якесь живильне джерело, із якого черпали й будуть черпати натхнення сотні, тисячі людей.

Могутній дар слова цій людині дано Богом. Великими поетами не стають, а народжуються. Тарас Шевченко був саме таким. Уже двісті років пройшло з дня його народження, а слава Кобзаря не вмирає. Він живе поруч із нами: і в молодих серцях, і в пам'яті людей похилого віку. І «слава не вмре, не поляже» ні про Шевченка-поета, ні про Шевченка-драматурга, ні про Шевченка-художника.

3

Вшанування пам’яті

У ці весняні дні вся Україна відзначає двохсотріччя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Ми шануємо пам’ять Великого Кобзаря та пишаємося тим, що є українцями, як і цей видатний діяч. Шевченківські свята нагадали про колосальну значущість поета, тож, поміркувавши, я припустила, що його можна порівняти з могутнім Дніпром.

Славетний Дніпро є найвеличнішою та найкращою рікою України. Народ із повагою та пошаною ставиться до нього, вважає символом нашої держави. Але ж мало хто знає, що ця могутня ріка бере початок із невеличкого болітця Смоленської області в Росії, мало хто замислювався, що саме з непримітного та непривабливого джерела може народитися величавий і неповторний Дніпро. Так само й Тарас Григорович пройшов шлях від маленького хлопчика-кріпака до всесвітньо відомого поета, прозаїка та художника.

Т. Г. Шевченка з дитинства переслідувала неволя, бідність, страждання та біль. Але він не падав духом, а навпаки, як той маленький струмочок, його душа ставала ширшою, талант зростав, прагнув на волю, щоб розлитися могутньою рікою. Як притоки наповнюють Дніпро, так творча наснага Кобзаря живилась українським фольклором, духовністю народу. Попри всі перешкоди Тарас Григорович став геніальним ліриком, потужним та сильним, як хвилі Дніпра. Багато часу минуло після смерті Великого Кобзаря, але й досі його люблять і шанують у всьому світі.

4

Для тебе, Україно!

Ранок… Віє свіжістю, прохолодою. Весна пробуджує все живе, насичує світ барвами. Промінь ясного сонця відновлює сили. Тиша… Самотня оселя, чужа моєму серцю. Бажання жити поступово згасає. І раптом… Що це? «Тарасе! Тарасе!» - чую крізь сон ніжний жіночий голос. Хто кличе мене в такий час? Мати? Ні. Ви, мамо, уже давно спочиваєте у кращому світі. Залишили мене ще дитиною. Не минає дня, щоб я вас не згадував. А може це дружина, люба, кохана, що подарувала мені сімейний затишок, купу дітей, сміх яких наповнює дзвоном нашу оселю. Нездійснена мрія, фантазія, зруйнована тернами реальності…

«Тарасе! Прокидайся, сину! – знову лунає в моїй свідомості. – Сьогодні твій день народження. Візьми в дарунок цей світлий ранок, сонце, теплий вітер!» Тепер пізнаю: голос рідний, лагідний. Протягом усього життя ти супроводжуєш мене. Були знайомі, друзі, близькі серцю жінки. Наділяли мою буденщину яскравими спогадами, потім покидали її назавжди.

Україно! Єдина ти зі мною тепер. Пробуджуєш від забуття, уселяєш життя в мої жили. Дійсно, люблю тебе безмежно й не цураюся цього. Не маю дозволу оспівувати твою славу ні пером, ні пензлем. Працею всього життя підписую собі смертний вирок. Однак продовжую творити. Почесно навіть бути катованим заради твого, Україно, щастя!

Сьогодні вже сорок сім років мого існування, двадцять чотири з них «погубив» у кріпацтві, десять – на засланні. Чи задоволений життєвим шляхом? Абсурдне питання! Даром поетичного слова був наділений від природи. Шляхом митця йшов несхильно. Для тебе, Україно, складав творчий доробок рідним словом. Тепер уже згасаю… Під наглядом жандармів догорають мої останні літа. Не маю права повернутися додому. Вічним сном спочину не у твоїй, Батьківщино, колисці… Про єдине благаю, уже востаннє :

Почуй же, Боже, України мову,

Її квітучий солов’їний спів!

Храни, Всевишній, країни-неньки вроду

Для діточок, батьків і матерів!

5

Справжній патріот

У наш час немає людини, яка б не була знайома з особистістю Тараса Григоровича Шевченка. Кожний читав його твори, які, безсумнівно, залишили яскравий відбиток у душах. Шедеври великого митця, який був голосом національної боротьби в усі часи, просто не можуть залишити байдужими, бо в них є якась таємнича магія, що доторкається серця, якісь містичні чари, що допомагають людям зрозуміти не тільки страждання того часу, а й самих себе.

Можна й надалі розмірковувати над тим, яким геніальним, мужнім та неперевершено талановитим був Т. Шевченко, але я хочу розповісти про те, як познайомився з його творчістю, про те, як Великий Кобзар своїм душевним словом змусив маленького хлопчика, мабуть, уперше в його житті, відчути силу любові до Батьківщини.

Я познайомивсь із чарівним хистом Тараса Григоровича, коли на девятому році життя знайшов «Кобзаря». Допитливі дитячі руки самі потягнулися до книжки, а хлопчик і не здогадувався, що за мить він пізнає всю красу мелодійного українського слова. Я перегортав сторінку за сторінкою, але раптом зупинив погляд на вірші з цікавою назвою «Заповіт». Я жадібно читав кожне слово - і в дитячій уяві з’явилися зовсім не дитячі картини.

Відразу стало зрозуміло, що людина, яке це написала, – справжній патріот, якому не шкода витрачати свої сили та час на боротьбу за волю рідного народу, за краще майбутнє дорогоцінної Батьківщини. Мене вразила мудрість поета, бо він не був занадто самовпевнений, а розумів: за своє життя не зуміє визволити пригнічений народ, але сподівається, що праця його життя не буде даремною, що зуміє зі тліючого попелу народної свідомості роздмухати полум’я в душах земляків. Це полумя, яке буде спонукати людей повстати та здобути таку жадану та солодку волю. Мою дитячу душу збентежила сила любові автора до Батьківщини, бо навіть після смерті він не хотів розлучатися зі своєю «милою Вкраїною», якій присвятив усе своє життя.

Збірку «Кобзар» прикрашав портрет письменника. Я вдивлявся в його очі, сповнені мудрістю та любовю до кожної людини, і не розумів, як простий чоловік може бути настільки духовно сильним! Пройшло вже багато часу з «нашого знайомства», а я й досі не розумію…

6

Борець титанічної сили

Поет з острова Гаїті Рене Деперст зазначав: «Шевченко – це такий вогонь, який кидає свої відблиски на всі народи, що борються за справедливість і красу». Так, Т. Шевченко – це людина, яка у кріпосницькому суспільстві стала голосом багатостраждального народу, спромоглася запалити вогнем непокори інші народи й надихнути їх на рішучі дії для усвідомлення своєї національної й людської гідності.

Я вперше почула про Тараса Григоровича від моєї бабусі. Зараз мені важко згадати, що саме вона розповідала, але назавжди закарбувалось у пам’яті її захоплення ним як сильною, відважною й нескореною особистістю. Пізніше я мала можливість детально вивчати життєвий і творчий шлях митця на уроках літератури й історії. Учителі називали його провідником національного ідеалу, борцем титанічної сили та полум’яним патріотом. Ці слова є здавна складеним стереотипом, який закріпивсь у літературознавчих працях.

Сьогодні я вже достатньо доросла людина із сформованою життєвою та громадянською позицією, але тільки тепер усвідомила: я здатна розгледіти в поетові мужню, навіть безстрашну натуру, яка намагалася своїм словом пробудити самосвідомість українців, давала настанови й переконувала народ у необхідності рішучих дій. Використовуючи влучне й гостре літературне слово, поет писав, писав…попри заборони, попри душевний біль, попри страждання. Воля й незалежність рідного народу – це той випадок, коли сильна натура Кобзаря взяла верх над чутливою та вразливою душею українця...

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Твори-есе, присвячені постаті величного Кобзаря (зразки конкурсних творів для роботи на уроках із розвитку писемного мовлення)
  • Додано
    13.08.2018
  • Розділ
    Українська мова
  • Клас
    9 Клас, 10 Клас, 11 Клас, 12 Клас
  • Тип
    Стаття
  • Переглядів
    93
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    TJ568545
  • Вподобань
    0
Курс:«Активізація творчого потенціалу вчителів шляхом використання ігрових форм організації учнів на уроці»
Черниш Олена Степанівна
36 години
1400 грн
590 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь