+ Додати матерiал
і отримати
безкоштовне
свідоцтво
! В а ж л и в о
Предмети »
  • Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Культура
  • Тема заняття:Сутність методу ілюстрування,метод театралізації та метод гри у здійсненні культурно -дозвіллєвої програми;
Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

Тема заняття:Сутність методу ілюстрування,метод театралізації та метод гри у здійсненні культурно -дозвіллєвої програми;

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Клубний вечір як комплексна форма КДД. Класифікація клубних вечорів.

План

1.Сутність методу ілюстрування ;

2.Метод театралізації в контексті виховання дозвіллєвої культури;

3.Метод гри у здійсненні культурно -дозвіллєвої програми;

1. У нерозривному зв'язку з формами та засобами перебувають методи культурно-дозвільної діяльності. Метод - це шляхи досягнення постановленої мети, способи і прийоми практичної реалізації діяльності. Перша група методів використовується при здійсненні культурно-дозвіллєвої програм - це, так звані, рідні методи, які включають в себе: метод театралізації, метод ілюстрування, метод гри. Призначення цих методів – якомога точніше донести інформацію, закладену в програмі, домогтися емоційного сприйняття дії і включити в нього аудиторію. Методи культурно - дозвільної діяльності, як і форма, завжди пов'язана з вмістом, визначаються цілі, які ставляться перед фахівцями. Поряд з терміном "метод" вживається термін «методичний прийом». Методичний прийом - це спосіб реалізації методу в відповідно до конкретної завданням навчання. У сфері культури методичні прийоми використовуються як самостійні методи і, в свою чергу, реалізуються за допомогою певних методичних прийомів. Так, використання в ході лекції фрагменту з кінофільму - це методичний прийом, прослуховування магнітофонного запису на семінарі - теж методичний прийом. Щоб створити культурно-дозвіллєву програму, недостатньо лише добре розумітися на законах її драматургічного побудови. Необхідно розуміти, точно знати потенційні можливості методів монтажу, ілюстрування, театралізації та методу гри. За допомогою цих методів і різних засобів вираження створюється програма, у якій вирішується актуальне соціально - педагогічне і психологічне завдання. Методи ілюстрування, театралізації та метод гри здатні самостійно здійснити художнє вирішення культурно - дозвіллєвої програми, оскільки з їх допомогою вона з проекту перетворюється на реальну конструкцію. Метод ілюстрування. Суть методу ілюстрування полягає в особливій організації змісту інформаційного матеріалу за допомогою показу в будь-якій формі. Говорячи про метод ілюстрування, слід мати на увазі, що він за рахунок синтезу різних емоційно - виразних засобів здійснює доповнення до інформації, роблячи її зримою. При цьому ілюстрування не просто вносить елемент художності в зміст культурно - дозвіллєвої програми, а розкриває, розвиває, поглиблює, конкретизує тему. Одна і та ж тема може бути проілюстрована по різному з урахуванням різноманітних художніх засобів вираження. Перевагу методу ілюстрування режисер - постановник віддає в залежності від типу програми, її форми, характеру аудиторії. За своєю природою метод ілюстрування відповідає типу інформаційно - просвітницьких програм, а в художньо - публіцистичних і культурно - розважальних програмах він може використовуватися в якості додаткового методу. На практиці склалися два види ілюстрування: художнє і наочне. Наприклад, в лекції, яка є і метод поширення знань і форма культурно - дозвільної діяльності, використовується метод ілюстрування у вигляді книжкової виставки, фото стендів або експозиції репродукцій, художнього читання, музики, показ фрагментів з науково - популярних і документальних кінофільмів. Привнесення за допомогою методу ілюстрування елемента художності в інформаційно - просвітницьку програму дозволяє створити сценічну композицію, в якій документи, документальні кадри, фотографії в поєднанні з художніми образами - поетичними, хореографічними, музичними - досягають емоційниого ефекту величезної сили Отже, в посиленні звучання основної теми, її дії на глядача і полягає суть ілюстрування як одного з головних методів створення культурно-дозвільний програми.

2.Метод театралізації. Метод театралізації розглядається не як один з методів у культурно-дозвіллєвих програмах, що використовується у всіх її варіантах, а як складний творчий метод, що найближче стоїть перед театром, що має глибоке соціально-психологічне обгрунтування. Метод театралізації найбільш органічний для художньо-публіцистичного типу програм, так як він покликаний насамперед створювати видовищно-активну ситуацію, при якій кожен присутній буде вже не просто пасивним спостерігачем, а активно реагуючим глядачем. У такій ситуації людина разом з іншими людьми переймається загальним настроєм, його захоплює єдиний порив, колективне прагнення до дії. » Поняття «театралізація дуже об'ємно. Воно включає в себе безліч компонентів. Зокрема, це творча, виховна робота, особливість якої полягає в художньому осмисленні тієї чи іншої події в житті. У мистецтві театралізованого свята оригінальність, неповторність сценаріїв - перша заслуга успіху та зацікавленості учасників свята. Видовищність - це саме той ключ, який відкриває шлях до серця кожного, перетворює глядачів у співучасників дії. Багаторічні спостереження і аналіз досвіду проведення театралізованих свят дозволяє визначити основні етапи процесу активізації їх учасників та відповідні їм рівні соціально-художньої активності аудиторії.

Перший етап охоплює час до свята, тобто процес його підготовки і широке інформування. Педагогічна задача на цьому етапі полягає в розкритті соціального значення свята, збудження інтересу і увагу людей до того, що відбувається, створення навколо нього атмосфери схвильованості, готовність до сприйняття. При цьому на перше місце виходить соціальний момент значущості події, яке ляже в основу театралізації. Другий етап процесу активізації охоплює безпосередньо проведення свята, тобто втілення в життя сценарію, що включає в себе такі основні композиційні частини, як пролог, мета епізодів, кульмінацію і фінал. Педагогічна задача полягає в перетворенні глядачів в учасників театралізованого дійства. Третій етап процесу активізації учасників свята відноситься до часу після театралізованого дійства, коли стимульована їм активність, яка проявилася в фіналі самого заходу, дає про себе знати в подальшій соціальній діяльності мас, особливо у ставленні до праці, в його морально-етичну оцінку і осмислення. Основні прийоми активізації масової аудиторії в процесі педагогічно запрограмованого театралізованого дійства є:

- вербальна активізація, що дає учасникам можливість самовираження за допомогою слова;

- фізична активізація, що спонукає маси до руху і іншим фізичним діям;

- художня активізація, стимулююча емоційну сфера учасників що викликає їх до художньої самодіяльності. Аналіз громадської думки показує, що соціально-культурна активність в результаті точного педагогічного впливу театралізації проявляється також у готовності бути залученими до наступного свята, але вже в ролі більш активного учасника, а не глядача. Масове дійство завжди тяжіє до театралізації. У ньому благотворно діє на суспільство ідеї дійсно укладені в художній формі, перш за все, діє не міркування, на живий показ життя в образах. Образне рішення теми є суттю театралізації. Збагачуючи масове свято обрядовістю, театралізація допомагає виникненню у кожного його учасника асоціацій, близьких до його власних життєвих вражень, його досвіду, світогляду і тим самим активізує, викликає потребу до дії.

3.Методи гри й ігрового тренінгу. Гра – самостійний і законний для студентів, дуже важливий вид їхньої діяльності. Гра виявляє знання, інтелектуальні сили. Вона показує рівень організаторських здібностей учнів, розкриває творчий потенціал кожного учня. Значення гри неможливо вичерпати й оцінити розважально-реактивними можливостями. У тому і є її феномен, що, будучи розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість, у терапію, у модель типу людських відносин і проявів у праці.  Гра – самостійний і властивий для студентів, дуже важливий вид їхньої діяльності. Вона показує рівень організаторських здібностей учнів, розкриває творчий потенціал кожного з них; Гра – добре відома, звична й улюблена форма розважальної діяльності для людини будь-якого віку, оскільки вона є:

– одним із найбільш ефективних засобів активізації, що залучає учасників за рахунок змістовної природи самої ігрової ситуації і здатна викликати в них високу емоційну й фізичну напругу. У грі значно легше переборюються труднощі, перешкоди, психологічні бар’єри;

– мотиваційною за своєю природою. Стосовно пізнавальної діяльності, вона вимагає й зумовлює в учасників ініціативу, наполегливість, творчий підхід, уяву, спрямованість;

– багатофункціональною, оскільки її вплив на людину неможливо обмежити яким-небудь одним аспектом, але всі її можливі впливи актуалізуються одночасно;

– переважно колективною, груповою формою діяльності, основою якої є змагальний аспект. Як суперник чи конкурент, однак, може виступати не лише людина, але й обставини і вона сама (подолання себе, свого попереднього результату);

– способом нівелювання значення кінцевого результату. У грі учасника влаштовує будь-який приз: матеріальний, моральний (заохочення, грамота, публічне оголошення результату), психологічний (самоствердження, підтвердження самооцінки) та ін. Дуже часто при організації культурно дозвіллєвої діяльності використовують ігрові програми – одна з форм організації дозвілля, яка сприяє розвитку творчого потенціалу учасників, в основу якої покладено принцип змагальності. Ігрові програми користуються дуже великою популярністю з декількох причин:

− веселий, запальний, життєрадісний характер творчих конкурсів;

− виконання завдань не потребує високого рівня сформованості окремих умінь, тому брати участь в ігрових програмах можуть усі, хто має лише сміливість і фантазію;

− творчі завдання мають значний потенціал щодо розвитку різних здібностей: комунікативність, мовленнєві навички, вміння триматися перед аудиторією, мімічна та пантомімічна культура, навички групової діяльності, вміння фантазувати, схильність до імпровізації, нестандартність мислення під час розв’язання життєвих проблем, естетичний смак, почуття гумору тощо.

Опис документу:
Мета заняття: Дізнатися про основну групу методів, що використовуються при здійсненні культурно-дозвіллєвих програм, поглибити і розширити теоретичні знання, формувати розвиток пізнавальних здібностей і активності студентів: творчої ініціативи, самостійності, відповідальності і організованості; формування самостійності мислення, здібностей до саморозвитку, самовдосконалення і самореалізації;

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Емоційна ефективність учителя: теорія і практика»
Швень Ярослава Леонідівна
36 годин
590 грн
590 грн