Тема: «Сторінками поезії Шевченка»

Опис документу:
Вчитель. Нас просто не існує без Шевченка. У цьому вся історія наша, все буття, всі наші мрії. Кому не відомо, що Шевченко – це Україна, Україна – це Шевченко. Шевченко для України – все. Він став національним паролем. Магія Шевченківського слова незбагненна.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

т

Тема: «Сторінками поезії Шевченка»

Позакласний захід

Вчитель. Нас просто не існує без Шевченка. У цьому вся історія наша, все буття, всі наші мрії. Кому не відомо, що Шевченко – це Україна, Україна – це Шевченко. Шевченко для України – все. Він став національним паролем.

Магія Шевченківського слова незбагненна. І сьогодні у нас є нагода продовжити розмову про Шевченка, про силу Шевченківського слова, і епіграфом нашого свята будуть слова М.Рильського: Шевченко приніс в українську літературу нове слово". І дійсно, сила Шевченківського слова , слова Шевченка – поета, Шевченка – пророка, є могутньою і надзвичайно актуальною в наш час. Ось як оцінювали творчість Т.Г.Шевченка видатні митці:

Учень. Шевченко – один з найбільших майстрів світової поезії”.

(Кларенс Меннінг, професор Колумбійського університету, славіст, перекладач творів Т.Г.Шевченка)

Учениця. “Шевченко був найбільшим народним поетом з усіх великих поетів світу”.

( Марян Якубець, професор Вроцлавського університету, сучасний польський науковець, шевченкознавець)

Учень. “У Шевченка сяє та краса народної поезії, якої у Пушкіна і в Міцкевича лише іскорки блищать”.

( Аполон Григорєв, російський критик і поет)

Учениця. “В історії світової літератури Шевченко поставив собі пам’ятник, сильніший від бронзи”.

(Альфред Єнсен, шведський славіст, поет-референт Нобелівського інституту шведської академії наук)

Вчитель. Такою постає перед нами, в нашій свідомості і в очах культурного світу постать Т.Г.Шевченка – геніального сина України. Ми з певністю можемо стверджувати: йому нема рівних серед поетів в українській літературі мірою читацького інтересу і любові. У нас не було другого такого генія: навіть Іван Франко та Леся Українка – діти його духу. Отже, зануримось у глибокий світ поезії Шевченка.

Виходять Музи поезій Шевченка

Муза 1. Ми – музи Шевченка. Ми поведемо Вас у безмежний, глибокий світ його поезії, помандруємо їхніми чарівними сторінками.

Муза 2.

Кобзарем його ми звемо.

Так, від роду і до роду

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу.

Муза 3. За власним визначенням, Шевченко почав складати вірші в ті світлі ночі, коли ходив до Літнього саду малювати статуї. Ці перші поезії започаткували збірку Кобзар, який він видав в 1840 році при сприянні Штернберга.

Муза 1. Кобзар за Франком, це епоха в історії духовного розвитку цілого народу українського. З часу появи Кобзаря його назва стала другим прізвищем Шевченка. “Ся маленька книжечка, - писав Франко, - відразу відкривала немов новий світ поезії, вибухнула немов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українській письменстві ясністю, поетичною грацією вислову”.

(Звучить пісня Думи, мої думи…)

Співає кобзар:

Перебендя старий, сліпий,-

Хто його не знає?

Він усюди вештається

Та на кобзі грає.

А хто грає, того знають

І дякують люди:

Він їм тугу розганяє,

Хоч сам світом нудить.

Попідтинню сіромаха

І днює, й ночує;

Нема йому в світі хати,

Недоля жартує

Над старою головою, а йому байдуже.

Сяде собі, заспіває.

( Звучить пісня Ой, не шуми, луже… )

Муза 2.

Се не мара,

Моя се мати і сестра,

Моя се відьма, щоб ви знали.

Муза 3. Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу і найчистішу красу бачив у жінці.

Муза 1. Трагічна доля жінки – покритки і розбещеність панів знайшли відображення у його творах.

Муза 2.

Помандрувала ота

Оксаночка в поход

За москалями

Та й пропала.

Вернулась, правда, через год,

Та що з того:

З байстрям вернулась.

Острижена.

Муза 3.

Було вночі сидить під тином, мов зозуля,

Та кукує, або кричить,

Або тихесенько співає.

Та ніби коси розплітає,

А потім знов кудись пішла.

Ніхто не знає, де поділась,

Занапастилась,одуріла.

Балада Русалка – читає учениця.

Балада Лілея – читає учениця.

Муза 1. Доля жінки в кріпацькому суспільстві була трагічною, саме їм, жінкам-матерям, присвячував він свої поезії, називаючи їх совами, наймичками, черницями, а справді, хтозна-чим були жінки в тодішньому суспільстві. Мама з дитиною для Шевченка завжди була найсвітлішим образом, уособлення краси, ніжності, благородства.

Муза 2.

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

( звучить пісня Садок вишневий коло хати)

Муза 3.

Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем,

Стоїть Катря серед поля, дала сльозам волю.

Утомилась завірюха, де-де позіхає;

Ще б плакала Катерина, та сліз більше не має.

Виходить Катерина з дитиною на руках:

Ходім, сину, смеркається…

Коли пустять в хату,

А не пустять, то й надворі

Будем ночувати,

Під хатою заночуєм,

Сину, мій Іване!

Де ж ти будеш ночувати,

Як мене не стане.

З собаками, мій синочку,

Кохайся надворі.

Муза 2.

Бреде у латаній свитині

Чи покритка, а чи вдова,

Щось тихо промовля дитині,

І сповиточку зігріва.

Катерина:

Не плач, сину, моє лихо,

Що буде, то й буде.

Піду дальше – більш ходила,

А, може, й зустріну

Віддам тебе, мій синочку,

А сама згину.

Іде по розбитім шляху

З дитям на руках.

Де щастя, де долю знайде,

Чи їм ще далеко до цілі?

І б’ються жорстокі вітри

І в очі її занімілі.

Звучить пісня Така її доля

Муза 3.

У неділю вранці-рано поле крилося туманом.

У тумані на могилі, як тополя,похилилась молодиця молодая.

Щось до лона пригортає та з туманом розмовляє.

Інсценізація Наймичка

Виходить Ганна з немовлям на руках:

Дитя моє, мій синочку, нехрещений сину,

Не я тебе хреститиму у лиху годину.

Чужі люди хреститимуть, я не буду знати,

Як і зовуть, дитя моє!

Я була багата.

Не лай мене, молитимусь із самого неба.

Долю виплачу сльозами і пошлю до тебе

Аж три пари на радощах кумів назбирали,

Та ввечері й охрестили і Марком назвали.

Минає рік, росте Марко.

А ось чорноброва та молода, білолиця

На той хутір благодатний у найми проситься.

Прийняли.

Молодиця рада та весела у хаті, і надворі,

І коло скотини увечері і вдосвіта,

А коло дитини так і пада, ніби мати.

Не зна Марко, чого вона так його цілує.

Сама не їсть і не доп’є його нагодує.

Вранці Марко до наймички руки простягає

І мамою невсипущу Ганну величає.

Не зна Марко, росте собі, росте, виростає…

Муза 1.

Чимало літ перевернулось, води чи мало утекло.

І в хутір лихо завернуло і сліз чимало принесло.

Занедужала небога.

Уже й причащали, й маслосвятіє служили,

Ні, не помагало.

Катерина коло неї днює і ночує.

А тим часом сичі вночі недобре віщують!

Ганна лежить хвора, чекає Марка:

Доню Катерино! Чи ще Марко не приїхав?

Ох, якби я знала що діждуся,що побачу,

То ще б підождала.

Чи ти чуєш, Катерино,біжи зустрічати!

Уже прийшов! Іди швидше,швидко веди в хату.

Слава тобі, Христе Боже! Насилу діждала!

Муза 2.

І Отче наш тихо-тихо, мов крізь сон, читала.

Старий воли випрягає, занози ховає

Мережані, а Катруся Марка оглядає:

Входить Марко:

А де ж Ганна, Катерино,

Я пак і байдуже! Чи не вмерла?

Катря:

Ні, не вмерла, а дуже нездужа.

Ходім, лишень в малу хату,

Поки випрягає воли батько , вона тебе.

Марку дожидає.

Муза 3.

Ввійшов Марко в малу хату

І став у порогу…

Аж злякався, Ганна шепче:

Ганна:

Слава, слава богу!

Ходи сюди, не лякайся…

Вийди, Катре, з хати:

Я щось маю розпитати

Дещо розказати.

Муза 1.

Вийшла з хати Катерина,

А Марко схилився до наймички у голови.

Ганна:

Марку! Подивися, подивися ти на мене,

Бач як я змарніла?

Я не наймичка. Я…

Муза 1.

Та й оніміла.

Марко плакав, дивувався.

Знов очі одкрила

Пильно, пильно подивилась,

Сльози покотились.

Ганна:

Прости мені, я каралась

Весь вік в чужій хаті.

Прости мені, мій синочку,

Я … Я твоя мати.

Автор.

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата.

А буде син,

І буде мати,

І будуть люди на землі.

Муза 1.

Ой поете, великий пророче,

Скільки сил ти віддав у житті

Захищаючи долю жіночу,

І завжди в самоті, самоті.

Муза 2.

І читає і пише до ночі.

Плинуть мрії, живі ручаї.

І минулого сльози жіночі,

Нині сльози невтішні твої.

Муза 3. Шевченко кохав і був коханим, мав свій ідеал жінки. Інтимний світ поета – цілий океан.

Хлопчик-пастушок, малий Тарасик:

А дівчина при самій дорозі

Недалеко коло мене плоскінь вибирала

Та й почула, що я плачу, прийшла, привітала

Утирала мої сльози і поцілувала.

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало моє:

Лани, гаї, сади !

І ми, жартуючи погнали

Чужі ягнята до води.

( Звучить пісня Зацвіла у лузі червона калина)

Тарас-хлопчик і Оксана:

  • Ти у вінку – найкраща з усіх панянок у світі. А я тобі ще й чобітки справлю із срібними підківцями.

  • Срібними …

  • І золотими дзвіночками в закаблуках.

  • Ще ні в кого таких не було.

  • А в тебе будуть.

  • За що ж справимо?

  • Одіб’ємося од злиднів. Тоді й усе буде. І по дзвіночках угадаю – ти йдеш.

  • Я без тебе – нікуди.

  • А як до пана покличуть?

  • Не піду, хоч убий, не піду.

  • І я не віддам тебе нікому.

  • А коли що – рішу сокирою.

  • А я втечу до тебе звідки завгодно.

  • А як закують? Не діждуся – мій вінок до тебе припливе.

  • Оксано, не кажи цього. Може, й річки туди не буде.

  • Докотиться через гори, долини, байраки.

Шевченко-підліток:

Ми вкупочці колись росли,

Маленькими собі любились,

А матері на нас дивились

Та говорили, що колись

Одружимо їх. Не вгадали.

Старі зарані повмирали,

А ми малими розійшлись

Та вже не сходились ніколи.

Муза 1.

У княжім домі панночка бліда

Жар серця нишком в вірші вилива.

Листок долоньки свічку затуляє.

Про що вона? Чого їй так болить

Далеко хтось, хто під ружжом гуляє.

Муза 2.

Їй, панночці б, та суджений панич!

Зітхання соловейка у альтанці,

У княжім домі, в домі Рєпніних,

Невже нікого, вартого в обранці.

Муза 3.

Нащо тобі за стіни камяні ,

По вікнах тюрем лячно заглядати?

До бога правди криком десь при дні

За Україну вярмлену волами

Молилася. При свічці. При сльозі,

При сонці й місяці, при серця світлі.

Варвара Рєпніна: Шевченко зайняв місце в моєму серці. Я часто думала про нього, бажала йому добра, прагнула сама творити добро для нього. Побачивши його раз великим, я хотіла, щоб великим він був завжди, хотіла бачити його незмінно святим і променистим, щоб він поширював істину силою свого незрівнянного таланту. Я бажала, щоб усе це робилось через мене.

Вернути б час, і я – Варвара,

Сумна, задумана княжна,

Я б утекла з Яготина

Аж за Урал, де, наче хмара,

Пісок підводивсь над тобою,

Де цар кривавою рукою

Вершив безбожнії діла.

Я б у задушливу казарму.

Як вірна подруга прийшла,

Твоєю стала б я сестрою

І в Придніпровський рідний край

Листи б од тебе одсилала,

Я б берегла твої пісні,

Щоб чорний вітер Кос-Аралу

Не спопеляв даремно дні.

( Звучить пісня Зоре моя вечірняя )

Шевченко:

Якби зустрілися ми знову,

Чи ти злякався би, чи ні?

Якеє тихеє те слово

Тобі промовила б мені.

Ніякого. І не пізнала б.

А може б, потім нагадала,

Сказавши: Снилося дурній”.

А я зрадів би, моє диво,

Моя ти доле чорнобрива!

Якби побачив, нагадав

Веселеє та молодеє

Колишнє лишенько лихеє,

Я заридав би, заридав!

І помоливсь, що не правдивим,

А сном лукавим розійшлось,

Слізьми-водою розлилось

Колишнє святеє диво.

Минаючи убогі села,

Понаддніпрянські невеселі,

Я ж думав: де я прихилюсь

І де подінуся на світі.

Муза 1.

Нема кому привітати,

Ні з ким пожуритись…

Треба було б молодому

Треба одружитись.

Муза 3.

Минулися молодії

Веселії літа.

Немає з ким остиглого

Серденька нагріти.

Нема кому зустрінути,

Затопити хату.

Нема кому води тої

Каліці подати.

Муза 2.

Не він один її любив,

Немов красу-дівчину,

Поети славили в піснях

Віддавна Україну.

Він першим полюбив її,

Як син кохає неньку.

Для сина вірного вона

Єдина і прекрасна.

Муза 1.

Україно! Україно!

Серце моє ненько.

Як згадаю твою долю,

Заплаче серденько.

Муза 3. Образ України – найсвітліший і водночас найдраматичніший у його творчості. Найбільший діамант у його поетичній короні

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»