«Театралізована діяльність як засіб розвитку дитини дошкільного віку»

Опис документу:
Метою виконання творчої роботи є систематизація та поглиблення теоретичних і практичних знань з теми «Театралізована діяльність як засіб розвитку дитини дошкільного віку» із врахуванням власних педагогічних напрацювань .Ілюстрації за посиланням: https://www.google.com/search?q=картинки+для+дітей&oq=

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

« Театралізована діяльність

як засіб розвитку дитини

дошкільного віку»

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ

    1. Театралізована діяльність як синтетичний вид мистецтва.

    2. Роль театралізованої діяльності для розвитку дітей дошкільного віку.

    3. Предмет, об’єкт, мета, завдання дослідження.

РОЗДІЛ 2

ТЕАТРАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ В ПРАКТИЦІ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

2.1 Театралізована діяльність як засіб впливу на розвиток особистості.

2.2.Загальні напрямки, методи та принципи керівництва театралізованою діяльністю дошкільнят.

2.3 Театралізація як метод активного навчання та виховання (досвід роботи).

2. ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК

ВСТУП

Останнім часом частіше піднімається питання про те, що у роботі з дітьми необхідно використовувати усі наявні педагогічні ресурси для їх ефективного розвитку.

Сучасна педагогічна наука має різноманітні сфери освітнього впливу на дитину. У розмаїтті засобів впливу на формування особистості дитини дошкільного віку важливе місце посідає театральна діяльність.

«Театралізована діяльність є невичерпним джерелом розвитку почуттів, переживань і емоційних відкриттів дитини, залучає її до духовного багатства. Постановка казки змушує хвилюватися, співпереживати герою і подій, і в процесі цього співпереживання створюються певні відносини і моральні оцінки…» - писав В. А. Сухомлинський.

Театр – це особливий вид мистецтва, який поєднує в собі і художнє слово, і драматичну дію, поезію і живопис, музику і літературу. Він допомагає дитині глибше пізнати свій внутрішній світ, спонукає її до самовдосконалення, викликає естетичні почуття та емоції.

У дошкільному віці театралізована діяльність усвідомлюється педагогами як один із ефективних засобів педагогічного впливу на розвиток особистості дитини, що використовується з певною метою: розвивати у дошкільників уміння «входити в роль» і «утримувати» його впродовж театралізованого дійства. Педагог вчить усвідомлювати мовленнєві та виконавчі дії; уміння передавати особливості будь-якого художнього образу; переносити отримані уявлення в самостійну ігрову діяльність; виявляти зацікавленість до театру як виду мистецтва. Водночас театралізована діяльність виступає як вид дитячої активності, один із улюблених видів творчості.

Ще С. Русова довела природність «драматичного інстинкту малюків». Завдяки літературним, ігровим та особистісним мотивам, у дітей з’являються різноманітні потреби у грі, що виникають під впливом літературного твору. А також бажання самовираження, спілкування, пізнання самого себе через відтворення різноманітних образів.

Видатний режисер та актор К.Станіславський зазначав, що гра дитини відрізняється вірою у правдивість вигадки. При цьому дитина знає те, чому можна вірити, і те, що потрібно не помічати. Такий характер гри відокремлює її від усіх інших видів дитячої діяльності. Творчий характер ігрової діяльності проявляється в тому, що дитина створює особливе ігрове життя, у яке вона щиро вірить.

Саме у процесі ігрової діяльності, а також завдяки спеціальному навчанню діти здобувають необхідні для сценічного виступу навички, здобувають знання та збагачують уявлення, розвиваючи творчість. Сценічний компонент містить підготовку та показ вистав для глядачів, передавання сценічних образів через спеціально організовану підготовчу роботу, що обов’язково включає вправи та репетиції малюків. Такий підхід до усвідомлення змісту театралізованої діяльності співвідносять з оцінкою її як видовища, ефективного впливового засобу наочного навчання й виховання; як специфічного виду сюжетно-рольової гри, , в якій діти відтворюють власні враження, уявлення; і як театральної вистави – способу вправляння дошкільників у виразному мовленні, розвиток їхніх творчих здібностей .

Важливим напрямком роботи є поетапне формування та розвиток творчих здібностей дошкільнят саме засобами театральної діяльності. Для забезпечення творчих проявів дитини в різних видах діяльності потрібно збагатити її життєвий досвід яскравими художніми враженнями, сформувати необхідні знання та вміння. Саме тому так важливо змалку залучати дітей до літератури, театру, музики. До того ж театральні вистави діють як взірець поведінки, спонукають до роздумів. На різних етапах свого розвитку суспільство усвідомлювало значення театральних дійств, тому увага до театру у різні часи була досить вагомою. У наш часв велику увагу приділяють соціально-терапевтичній функції театру для дітей, що відображає його можливості у знятті напруги, перезавантаженості. Саме на соціально-виховній ролі театрального мистецтва наголошував видатний реформатор театру Б.Брехт. Театр, на його думку, повинен бути не лише засобом розваги, естетичної насолоди, відпочинку, але і могутнім способом формування і самовдосконалення людини.

До того ж надзвичайно важливою є роль театру для налагодження повноцінного спілкування людей. Вона дуже важлива, насамперед тому, що сьогодення характеризується надмірним зануренням дітей у світ віртуальності. Участь же в театральних дійствах забезпечує простір психологічного захисту, самовираження, що робить театральне мистецтво важливим чинником профілактики поведінки дитини в соціумі.

Такі ідеї про соціально гармонізуючу роль театрального мистецтва вказують на необхідність більш активного використання засобів театру у формуванні особистості, на впровадження театральних методик  у сучасну соціально - педагогічну практику.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ

    1. Театралізована діяльність як синтетичний вид мистецтва.

Театр - один з самих яскравих емоційних засобів, що формують смак та характер дитини. Театр діє на дитину різними засобами: словом, дією, зображувальним мистецтвом, музикою. Під час сприймання театрального видовища дитина є глядачем. У театралізованій грі вона - актор, режиссер. При підготовці вистави – глядач , актор, сценарист, декоратор тощо.

До речі, театр дозволяє вирішити безліч проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язані з художньою освітою та вихованням дітей:

- художньою освітою та вихованням дітей

-формуванням естетичного смаку;

-морального виховання;

 -розвитку комунікативних якостей особистості; пам’яті, уяви, фантазії, мови (діалогу і монологу);

-виховання волі,

-створенням позитивного емоційного настрою,

- вирішенням конфліктних ситуацій через гру, зняттям емоційного напруження.

Він розкриває духовний і творчий потенціал дитини і надає реальну можливість адаптуватися їй в соціальній сфері. Саме для цього необхідно збагачувати життєвий досвід дитини яскравими неповторними художніми враженнями, надати необхідні знання і вміння. Чим більший буде багаж знань дитини, тим яскравішими будуть творчі прояви в різних видах діяльності. Тому так важливо з самого раннього дитинства заохочувати дитину до музики, театру, літератури, живопису, адже саме в дошкільному періоді відбувається бурхливий психічний та фізичний розвиток дитини, формується художній смак.

Педагоги та психологи відзначають, що театралізована гра є одним з видів дитячої діяльності, що є природнім станом, потребою дитячого організму. Вона створює позитивне емоційне тло, на якому всі психічні процеси протікають найбільш активно.

    1. Роль театралізованої діяльності для розвитку дітей дошкільного віку.

Гра дитини дошкільного віку завжди пов’язана з вигадкою, творчістю, кмітливістю, винахідливістю. Вона передбачає активну роботу уяви, емоцій, почуттів дитини, пов’язаних з роллю, тому гра визначається як засіб активного розвитку та формування здібностей дитини.


Т
еатралізованої діяльності в дошкільному закладі потрібно приділяти особливу увагу, тому що вона допомагає:

*підвищити загальну культуру дитини, долучати до духовних цінностей;

*познайомити його з дитячою літературою, музикою, образотворчим мистецтвом;

*сформувати модель поведінки в сучасному світі;

*удосконалювати навик втілювати в грі певні переживання;

*спонукати до створення нових образів,логічного мислення.

Крім того, театралізована діяльність є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань дитини. Вона розвиває емоційну сферу дитини, примушуючи співчувати, співпереживати персонажам казки чи оповідання. Саме через театралізовану діяльність йде емоційного розкріпачення дитини. Дитина навчається співчувати, уявляти, фантазувати, творити.

З театралізованою діяльністю пов'язане і вдосконалення мови, тому що в процесі роботи над виразністю мови персонажів активізується словник дитини, вдосконалюється звукова культура його мови. Нова роль надихає дитину, ставить її перед необхідністю чітко і зрозуміло висловлюватися. Поліпшується і діалогічна мова дитини. Беручи участь в театралізованій діяльності, діти знайомляться з навколишнім світом у різноманітті через образи , звуки. До того ж правильно поставлені запитання змушують їх думати, досліджувати, аналізувати, робити висновки і узагальнення, сприяють розвитку розумових здібностей.

Театралізована діяльність також створює умови і для розвитку творчих здібностей. Цей вид діяльності вимагає від дошкільнят уваги, кмітливості, організованості, вміння діяти, перевтілюючись у певний образ та «пожити» його життям. Тому драматизація чи театральна постановка, як вид дитячої творчості має великий вплив на розвиток дошкільнят.

Найбільша цінність дитячої театралізованої діяльності полягає в тому, що драматизація безпосередньо пов'язана із грою (Л. С. Виготський Н.Я.Михайленко). і тому вона містить в собі елементи самих різних видів творчості. Діти самі вигадують, імпровізують ролі, інсценують готовий літературний матеріал, який лише підказує дітям дії, але ці дії ще потрібно відтворити з допомогою рухів, жестів та міміки. Дитина переймає їх від старших або сама обирає виразні засоби. При вдалому керівництві театралізованою діяльністю з боку вихователя, дитина відчуває впевненість у своїх силах, задоволення та радість. 

Виховні можливості театралізованої діяльності посилюються і тим, що їх тематика практично не обмежена. Вона може задовольняти різні інтереси дітей.  До того ж  є унікальним засобом розвитку художньо-творчих здібностей дітей.

Розвиток культури – важлива складова особистого зростання дитини. Зважаючи на зміст “Базового компоненту дошкільної освіти України” (освітня лінія «Дитина у світі культури»), особливо важливими орієнтирами для педагога є показники розвитку дітей, які акцентуються на основних результатах навчально-виховної роботи протягом дошкільного дитинства.

Зокрема про мистецьку активність як важливу складову особистісної культури дошкільника можна говорити за умов, якщо:

*дитина орієнтується в основних видах театрального мистецтва,

*вирізняє гуманний зміст і колективний характер театральної вистави;

* виявляє особисту позицію, інтегровані навички під час перевтілення у сценічний образ (позитивний, негативний), створює його за допомогою експресивних засобів (мовлення, міміка, жести, рухи, музика, танці, спів).

*запам’ятовує сюжетну послідовність спектаклю, своєчасно включається в дію.

*творчо застосовує художньо-мовленнєвий і музичний, пластично-пісенний досвід у театралізації гри, сценки, самостійно вигаданої казки, творів інших літературних жанрів.

*уміє декламувати вірші напам’ять, переказувати українські народні казки, застосовувати усну народну творчість в іграх, інсценуванні, розвагах, фольклорних святах.

*вдається до римування, словотворчості, гуманних змін і продовження казки, оповідання, виявляє навички образного мовлення.

*виявляє творчу активність, інтерес до улюблених літературних творів, самостійно інтегрує в них елементи інших мистецьких діяльностей (спів, образні рухи, малюнки-декорації, маски).

*сприймає мистецький твір з позиції краси, вирізняє його як естетичний.

*виявляє себе емоційно сприйнятливим та естетично чуйним цінителем, слухачем, глядачем, виконавцем; емоційно ставиться до проявів естетичного в житті.

*реалізує здатність насолоджуватись мистецтвом, пізнавати образну специфічність мистецтва і дотичну інформацію.

*переймає духовний потенціал мистецького твору у власний досвід, виховує в собі риси улюблених персонажів.

*володіє комунікативними навичками спілкування з приводу змісту і краси твору, його засобів.

Таким чином, освітня лінія «Дитина у світі культури» передбачає формування у дошкільнят почуття краси в її різних проявах, ціннісного ставлення до змісту предметного світу та світу мистецтва, розвиток творчих здібностей, формування художньо-продуктивних навичок, самостійності, культури.

1.3 Предмет, об’єкт, мета, завдання дослідження.

Результатом оволодіння дитиною різними видами предметної та художньої діяльності є: сформоване емоційно-ціннісне ставлення до процесу та продуктів творчої діяльності, позитивна мотивація досягнень; здатність орієнтуватися в розмаїтті властивостей предметів, розуміти різні способи створення художніх образів, виявляти інтерес до об’єктів, явищ та форм художньо-продуктивної діяльності, оволодіння навичками практичної діяльності, культури споживання.

Спираючись на данні показники, можна говорити про те, що театралізованій грі у дошкільному віці слід приділяти належну увагу, тому що саме вона надає унікальні можливості для гармонійного розвитку особистості дитини. Вони не лише розвивають здібності дітей, допомагають загальному розвитку, але й формують наполегливість , допомагають прояву допитливості, прагненню до пізнання нового, засвоєнню інформації, розвивають мислення,. Крім того вони розвивають і творчі здібності дітей, розкріпачують та підвищують самооцінку дитини. Виховні можливості театралізованої діяльності також досить широкі.

Такі якості успішно формуються в усіх видах музично-естетичної діяльності, зокрема театралізованих дійствах.

Саме тому було обрано тему творчої роботи «Театральна діяльність як засіб розвитку дитини дошкільного віку».

Предметом дослідження є театралізована гра дітей дошкільного віку. Оскільки саме в процесі роботи над образом відбувається розвиток особистості дитини, розвиваються мислення, відбувається засвоєння соціальних норм поведінки, формуються вищі довільні психічні функції.

Об’єктом дослідження є розвиток творчої особистості дошкільників засобами театралізованої діяльності в ДНЗ.

Таким чином мета дослідження: визначити роль театралізованої діяльності в розвитку дітей дошкільного віку та обґрунтувати позитивний вплив театралізованої діяльності на розвиток цілісної особистості дошкільника на практиці.

Ставимо перед собою ряд завдань:

* визначити роль театралізованої діяльності в естетичному розвитку дошкільників;

* вдосконаленні мови дітей дошкільного віку;

*засвоєнню інформації та нових способів дії;

*переглянути виховні можливості театралізованої діяльності;

* проаналізувати розвиток творчих здібностей дітей, емоційного розвитку та духовних потреб, розкріпачення та підвищення самооцінки,

*долучити до театральній культурі;

*забезпечити взаємозв'язок з іншими видами діяльності в єдиному педагогічному процесі.

РОЗДІЛ 2

ТЕАТРАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ В ПРАКТИЦІ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

2.1 Театралізована діяльність як засіб впливу на розвиток особистості.

Прилучаючи дошкільнят до скарбниці театрального мистецтва вихователь має володіти різними формами організації роботи. Це і самостійна музично-театральна діяльність і музичні заняття, як провідна освітньо-виховна форма. Однією з таких форм є організація мистецько-художньої діяльності дітей під час розваг і дозвілля дошкільнят. Безумовно, різноманітні музично-театральні розваги – це не тільки радість для дітей. Це також можливість переживання художніх явищ, емоційне задоволення,розвиток пізнавальних інтересів, набуття естетичного досвіду.

  Це розвиток пізнавальних інтересів дітей, удосконалення психічних процесів, розширення світогляду та мовленнєвого спілкування, усвідомлення власного “Я” та можливість самовираження. . Під час театралізованої гри діти формують моральні якості, долають недоліки

І ще один важливий аспект – це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує в собі вплив музики, танцю, пластики, мовлення, зображувального мистецтва. Театр позитивно впливає і на емоційну сферу дитини. 

Говорячи про місце музично-театральної діяльності в дошкільному віці, слід відмітити, що ця діяльність має вплив на різні сторони розвитку дітей дошкільного віку:

1.. Музично-театралізоване дійство несе в собі багатий потенціал для сприяння емоційного розвитку. Побачене і пережите дитиною завжди викликає сильні емоції, що стає предметом обговорення з однолітками та дорослими. Це в свою чергу стимулює дітей до вигадування власних ситуацій, їх самостійне розв‘язання. 


2. Театралізоване мистецтво – це стимул для соціального розвитку дитини. При колективній роботі діти разом занурюються у театрально-музичне мистецтво (пісні, танці) й чудово проводять час разом.

3. Музика і театр є могутнім стимулом у розвитку мови. Мова звичайно є ритмічною і мелодійною, тому діти мають можливість безпосередньо гратись зі словами ритмічним і мелодичним чином. Музика допомагає дітям розширювати повноту звучання мови, поповнювати словниковий запас. Мелодія сприяє запам‘ятовуванню, а драматургічні діалоги вчать дітей спілкуванню літературною мовою. 


4. Театральне мистецтво можна використовувати і для стимулювання понять дітей ( інтелектуальний розвиток). Такий самий” – “відмінний”, “добре” – “погано” – можуть вводитись в сюжетну лінію сценарію. Робота над образом героїв вистави поєднують у собі міміку, жести, а це все у свою чергу надає осмисленості всім рухам дитини у навколишньому просторі. 

Водночас музично-театралізована діяльність є специфічним видом дитячої активності. Саме через неї діти реалізують свою потребу у самовираженні, спілкуванні, у пізнанні себе через відтворення різних образів. У відвертому ставленні до художнього образу, втіленні його в різних формах музично-театралізованої діяльності дитина виявляє рівень художньо-естетичного сприймання, певні знання, вміння, навички, здобуті нею раніше в умовах спеціально організованого навчання.

2.1 Загальні напрямки, методи та принципи керівництва театралізованою діяльністю дошкільнят.

Педагогу варто звернути увагу на організацію музично-театралізованої діяльності, яка передбачає формування певних знань, умінь, уявлень про театр; створення сприятливих умов для ігрової діяльності; заохочення дітей до імпровізації; використання набутих знань у грі; формування театральних дій,естетичних почуттів, елементів сценічної виразності.

Варто зосередитися на методах дослідження («шлях до досягнення мети», спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення будь-чого).

Це, звичайно, основні методи:

За джерелом передачі та сприйняття навчальної інформації:

словесні (розповідь, бесіда, пояснення, лекція, інструктаж тощо);

наочні (демонстрація предметів, явищ, посібників тощо);

практичні (практична робота, навчальні вправи, ігрові вправи,

екскурсія, похід тощо)

Методи стимулювання інтересу до навчання: пізнавальні ігри, створення цікавої ситуації, створення ситуації успіху, реалізація виховного потенціалу, ситуації неуспіху, емоційних переживань.

Методи стимулювання обов’язку відповідальності: формування переконань у соціальній та особистісній важливості, вимоги, вправи для виконання вимог, змагання , заохочення, покарання.

Також слід звернути увагу на вивчення розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку (продуктивність, оригінальність, унікальність кожної дитини) та узагальнення досвіду;

Слід згадати і про загальні напрямки педагогічного керівництва музично-театралізованою діяльністю дошкільнят:

*пізнавальний (що полягає в розширенні та збагаченні знань дітей про театр, ознайомленні з працею діячів мистецтва, розвитку художньо-естетичного сприймання у процесі перегляду театральних вистав);

*ігровий (відтворення сюжету художнього твору або самостійно складеного сюжету в грі-драматизації чи імпровізаційній грі, виявлення особистісного ставлення до персонажу або вистави в цілому);

*сценічний (підготовка та показ вистав глядачам, передача сценічних образів через спеціально організовану підготовчу роботу, що обов’язково включає вправи та репетиції).

У межах кожного вікового періоду театралізована діяльність дітей має свої особливості, зумовлені особливостями розвитку мовлення, ігрової діяльності, театральних дій, сприймання дітьми музичних та літературних творів.Залежно від віку дітей змінюються методи і характер керівництва музично-театралізованою діяльністю.

Так, у молодшому віці це - цілеспрямований вплив на зміст ігор, але без підміни ініціативи і самостійності дітей, що створює умови для розвитку творчості, допомагає малюкам встановити позитивні взаємини.

У роботі зі старшими дітьми ширше застосовуються методи опосередкованого педагогічного впливу: організація предметно-ігрового середовища, постановка проблемних ігрових завдань, допомога у плануванні діяльності, попередня мовленнєва робота.

Для правильної організації музично-театралізованої діяльності рекомендується враховувати наступні принципи:

*Принцип гуманізації. Передбачає вміння педагога стати на позицію дитини, врахувати її точку зору, не ігнорувати її почуття і емоції, бачити в дитині повноправного партнера, а також орієнтуватися на вищі загальнолюдські поняття.

*Принцип диференціації. Заключається в створенні оптимальних умов для самореалізації кожної дитини в процесі музично-театралізованої діяльності з врахуванням віку, статі дитини, накопиченого нею досвіду, особливостей емоційної та пізнавальної сфери.

*Принцип інтегративності. Інтеграція в педагогічному процесі зараз розглядається як фактор створення емоційного благополуччя дитини в дитячому закладі, як найважливіша умова її цілісного розвитку, перших творчих проявів і становлення індивідуальності, гармонічного поєднання на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних фрагментів, живопису, поезії, виходом на образотворення в різних видах художньої діяльності – малювання, ліплення, аплікацію, музикування, мімічні та пантомімічні етюди.

*Принцип змістовності. Передбачає змістовність занять, різноманітність тематики і методів роботи.

*Принцип систематичності. Щоденне включення театралізованих та музично-театралізованих вправ у всі форми організації педагогічного процесу, що робить їх такими ж необхідними, як дидактичні та сюжетно-рольові.

*Принцип дитячої активності. Робиться акцент на максимальну активність дітей на всіх етапах підготовки і проведення ігор. При наявності такої активності музично-театралізована діяльність проходить більш інтенсивно і плідно, діти менше втомлюються, так як вони займаються не важкою працею, а захоплюючою діяльністю.

*Принцип співпраці. Співпраця дітей один з одним та з дорослими.

*Принцип професійної компетентності. „Все, що ми робимо, – ми робимо професійно!” – так можна визначити суть цього принципу. Підготовленість та зацікавленість педагога. Всі ігри і вправи на занятті повинні бути підібрані таким чином, що вдало поєднують рухи, мову, міміку, пантоміму в різних варіаціях.

2.3 Театралізація як метод активного навчання та виховання

(досвід роботи).

Враховуючи загальні напрямки, методи і принципи керівництва театралізованою діяльністю дошкільнят, в роботі театрального гуртка «Дивосвіт», було враховане наступне :

як повною мірою

*виховувати естетичні та моральні почуття у дітей,

*розвивати творчі здібності, спостережливість, творчу ініціативу;

* вдосконалювати мову дітей;

*переглянути виховні можливості театралізованої діяльності;

*долучати дошкільнят до театральній культурі;

*забезпечувати взаємозв'язок з іншими видами діяльності в єдиному педагогічному процесі,

*допомагати відчувати красу справжньої дружби, почуття колективізму.

У процесі роботи в театральному гуртку варто намагатися допомогти дітям усвідомити, що заняття мистецтвом – це не лише задоволення, а й праця, яка потребує зусиль та наполегливості; спрямовувати дитяче мислення на те, що заняття в театральному гуртку і виховують моральні та високі естетичні почуття, розвивають художній смак, творчі здібності, долучають до театральної культури.

«Без доброти, справжньої теплоти серця, яку одна людина віддає іншій, - неможлива духовна краса», - писав В.Сухомлинський.

Дитина, як «гумка», швидко «всмоктує» те, що їй пропонує вихователь.

Тому саме перед вихователем і стоїть нелегка справа «напоїти таку гумку» знаннями, вміннями, високою духовністю, передати досвід так, щоб дітям було цікаво і творча праця приносила задоволення і користь.

Керівництво дитячим театром потребує від вихователя уміння побудувати роботу у системі, підібрати матеріал певного змісту, вирішувати різні педагогічні задачі. Для реалізації завдань слід створювати певні умови для розвитку театральних здібностей дітей: театралізовану зону, перспективний план, підбір відповідної літератури, виготовлення різних ляльок

Вже,починаючи з молодшої групі приділяється велика увагу самостійній художній діяльності дітей, разом розігрується знайомі за змістом казки, потішки, вихованці залучаються до показу окремих дій у театралізованих виставах, організовуючи ігри в „театр”. Продовжуючи вчити дітей інсценізувати окремі сценки за змістом знайомих художніх творів, інсценізувати зміст казок, читати знайомі віршовані твори за ролями, розвиваю інтерес до драматичних ігор, інсценівок, театралізацій, бажання виконувати окремі ролі.

Для формування елементарних навичок володіння мовою жестів, діти навчаються імітувати рухи людей, тварин (персонажів ігор-драматизацій), передають мімікою певний стан людини. На заняттях діти вчаться створювати своєрідність кожного ігрового образу за допомогою діалогів, навчаються інтонаційно передавати настрій персонажа, різним способам водіння ляльок тощо.

Л. С. Виготський вважав: щоб створити досить міцні основи творчої діяльності, необхідно розширювати досвід дитини.

В середній групі театральна діяльність поширюється і виступає як один з видів творчих ігор: діти відтворювати літературні твори за допомогою слів, жестів, міміки, що в свою чергу розвиває вміння діяти за задумом.  У години розваг важливо показувати вихованцям вистави різних видів театрів (ляльковий, іграшковий, тіньовий, театр живих тіней та масок), залучати їх до показу вистав . Спонукувати не лише до інсценування змісту знайомих казок, оповідань, а і виготовлення атрибутів та декорацій до них.

Пам’ятаємо, що потрібно дуже бережно ставитись до дитячої творчості, розвивати вміння імпровізувати, підтримувати винахідливість, бажання щоразу по-новому розігрувати казки або інші твори за певним сюжетом.

  У старшій групі потрібно залучати дошкільників безпосередньо до участі в театралізованих виставах, інсценівках та вчити обговорювати проведені вистави і інсценівки. Стимулюючи дитячу творчість, своєрідність відтворення ігрових образів, слід удосконалювати вміння відтворювати рухи і дії, закріплювати вміння жестами та мімікою передавати людські емоції. До того ж варто спонукувати до самостійного складання казок як форми художнього відображення життя, допомагти удосконалювати вміння розігрувати постановки, творчо ставитись до самостійного створення та добору необхідної атрибутики для конкретних образів, розміщення декорацій та реквізиту, збагатити мову виконавців образними висловами, розвивати пам’ять, художні, естетичні смаки та вподобання. Поступово помітно , як гурткова робота допомагає дітям діяти в сценічних умовах, ставити себе на місце вигаданих героїв, розвивати

природні здібності дітей.

Головну увагу у гуртковій роботі з дошкільнятами варто приділити створенню дитячого колективу, тому що при колективній формі роботи швидше виявляти творчу ініціативу та здібності дітей. Саме в дитячому колективі заняття дають можливість придбати цікавість до змісту занять, до взаємопорозуміння. Якщо в дитячому колективі кожна дитина відчуває себе потрібною - це дуже допомагає в подальшій роботі. Після створення колективу, робота ускладнюється, тому що основою стає створення декорацій, атрибутів, показ вистави. Щоб дитячий театр став активним засобом виховання, необхідний тривалий і систематичний труд. Тому при організації та проведенні занять в театральній студії чітко розподілені роботи на такі етапи:

  • Знайомство дітей із казкою, обговорення ( читання, виділення головних моментів, які головні герої сподобалися і чому, більш детальний та поглиблений аналіз окремих епізодів казки)

  • Процес роботи( сценічне втілення, міміка, жести…)

  • Репетиції окремих епізодів казки, всієї вистави,

  • Показ вистави.

Якщо діти зацікавлені майбутньою виставою, проводяться бесіди про буття героїв казки, світ, в якому вони живуть. Турбуюсь і про оформлення і музичний супровід, які також посідають важливе місце.

При роботі над сценічним втіленням казки повинна бути зрозумілою кожна фраза, яка має викликати відповідну асоціацію, уяву, почуття.

При виборі тексту для театралізації слід врахувати вікові характеристики дітей: чи посильне для них фізичне навантаження, яке потрібне для сценічного втілення, чи нескладний матеріал, а також форму подачі тексту і логічне розгортання подій. Передачу дій полегшує віршований текст, який швидше засвоюється і більш доступний дитячому сприйманню.

Розуміючи, що театральні ігри приносять користь для ставлення характеру дитини, для прищеплення їй найкращих рис, варто потурбуватися про правильно вибраний матеріал.

«Театр це така кафедра, з якої можна сказати світу багато доброго» - писав М.В.Гоголь. Тому при виборі матеріалу для театралізації,ми намагаємося не нехтувати порядними та добрими звичками, що в свою чергу полегшує вихованню у дітей моральних якостей.

У роботі з дітьми спираюсь на природні якості дітей, їхні здібності емоційно відгукуватися на художню вигадку, за допомогою уяви ставити себе в положення вигаданих героїв, активно включатися в їхнє життя, відноситися до вигаданих умов так, якби вони були справжніми.

В сценічних умовах дітям найчастіше нібито знову доводиться вчитися ходити, дивитися, слухати, бачити, розвивати спостережливість. Тобто постійно порівнювати те, що є на сцені і в житті. Якщо у дітей є інтерес до таких порівнянь, поступово вони розвивають здібності знаходити в знайомому світі щось нове, те, що не побачили інші; активно асоціювати, давати вірну естетичну оцінку доступному їхньому розумінню колу життєвих явищ.

Навчаючи цьому дітей в театральній студії неодноразово переконуюсь в тому, що заняття в театральному гуртку не лише розширяють кругозір дітей, виховують у них глибокі і сталі інтереси, а й прищеплюють дітям здатність бачити красу в оточуючому світі, зберігати і примножувати прекрасне в житті.

Зрозуміло, що зміст театральних ігор переслідує багато завдань. І основне з них – це зацікавити дітей, збуджувати їхній інтерес, донести матеріал до свідомості так, щоб він був зрозумілим, допомогти самостійно вирішувати конкретні ситуації. Для кращого розуміння чому персонаж поступає так чи інакше, пропоную ігри на розвиток критичного мислення.

Наприклад, порівняй :

Півник ( з казки « Луб’яна хатинка») і Півник ( з казки «Колосок»);

Самовар і кофейник (казка «Федорине горе»);

Лисичка ( з казки « Коза Дереза») та Лисичка ( з казки « Лисичка і Журавель») тощо.

Або , аналізуючи персонажів казки, діти обирають ролі не лише позитивних героїв. Ставлять себе на місце навіть неживих предметів

Вже відомо, що почувши казку, діти відразу поринають у казковий світ, уявляють себе її героями. Але, щоб бути «справжнім актором» потрібно прикласти багато зусиль і витратити час. Коли дитина знайомиться зі сценічним дійством на практиці - це сприяє розвитку її творчих здібностей, вихованню спостережливості, уваги, емоційного відгуку, культури мовлення тощо.

Щоб допомогти дітям ознайомитися зі сценічними діями, використовуються різні вправи та ігри, які потім дуже допомагають на практиці. Наприклад, елементарні вправи, які помагають зосередитися і організувати увагу до об’єктів : «Увага – об’єкт!», «Швидко – повільно», «Знайди захований предмет»; до обставин: «Що почув?», «Що помітив?», «Навіщо це тобі?»; а також вправи на елементарні види спілкування: сюжети-етюди без слів.

Дітям дуже подобаються ігри-імпровізації, адже вони розвивають емоційну пам'ять, спостережливість. До вибору ігор-імпровізацій, як і до етюдів, потрібно ставитися дуже уважно, тому що вони паралельно формують духовність дитини. Важливо підбирати теми і сюжети, які близькі життєвому досвіду дошкільнят і знаходять у них емоційний відгук.

Етюди-імпровізації корисно проводити як на початковій стадії, так і в усьому процесі роботи над виставою. Такі етюди допомагають дитині логічно мислити, а також є гарною емоційною розрядкою, сприяють творчій активності, дають дітям змогу самостійно показати той чи інший образ героя.

Наприклад, «дідусь» заморився, несе цілу в’язку дров. Андрійко – «дідусь» намагається передати рухи старенького дідуся, але діти-глядачі помічають, що «дідусь» занадто прямо тримає спину і швидко йде.

«Дідусь повинен зігнутися, адже він важко працював, заморився!» - зауважують діти. І вже Андрійко виходить, як справжній дідусь, нахилившись уперед, однією рукою підтримує дрова, іншою – тримається за спину…

Ще одна ситуація. «Вовк» (Віталик) намагається зацікавити «козенят» тим, що є в його кошику. Вихователь домовляється з «козенятами», що вони підійдуть до «вовка» лише тоді, якщо він їх дійсно зацікавить. З першого разу Віталику зацікавити їх не вдалося, але він швидко зрозумів, що потрібно зробити: де поставити наголос, де зупинитися – і справа пішла – «козенята» обступили «вовчика» і почали зазирати у кошик.

Такі імпровізації дають змогу дітям вільно почувати себе на сцені і в різних випадках стати у нагоді. Наприклад, коли вже йшла вистава «Як коза-дереза поведінку виправила», дівчинка, яка грала бабусю забула свої слова, наступила пауза. Врятував партнер по сцені ( дівчинка, яка грала козу), вона не розгубилася і недовго думаючи, почала смачно жувати капустину, що викликало сміх глядачів та врятувало виставу.

Або інший момент. «Дід» шукає винуватця того, хто з’їв капустину. «Кролик», на якого «коза» поклала лист капустини, повинен був тримати цей лист в руках і розглядати його, як «непорозуміння».

Але «кролик» (Ася), почувши «гнів діда», несподівано навіть для себе швидко ховає листок за спину.

Тому ще раз переконуєшся у тому, що етюди-імпровізації допомагають дітям під час вистави «прибудовуватися» до дій партнера по грі, швидко оцінювати його дії.

З перших кроків на заняттях я привчаю дітей слідкувати за тим, як їхні товариші виконують дані їм доручення. Це розвиває увагу, допомагає уточнювати і перевіряти на основі тексту наміри героїв, мотивів їхньої поведінки. А ще допомагає краще зрозуміти вимоги вихователя, з’ясувати чого слід уникати, а чого добиватися. Іншими словами, діти вчаться на сторонніх помилках та досягненнях.

З віком діти все більш усвідомлюють грані добра і зла. Пригадується випадок, коли маленька Наталочка розмірковувала над роллю «Качки-ледачки» ( до речі роль обрана самою Наталочкою):

« А все ж таки я хочу бути схожою на першого поросятка, адже він добрий і пожалів вовчика».

Приємно бачити, як діти тягнуться до добра. Після вистави «Як коза-дереза поведінку виправила», діти звертаються до мене: «А давайте поведінку і Неслухнянки виправимо!» (Казка «Про козенят, вовка та Неслухнянку»).

Розуміють,що за погані вчинки потрібно відповідати, але і шкода її, нехай виправляється та повертається.

Зміст казок підказували самі діти: дівчинка, яка полюбляла бігати, стрибати, але не хотіла вибачатися і допомагати іншим – так народилася казка « Як коза-дереза виправила поведінку». Хлопчик, який дуже повільно одягався і не доводив доручену справу до кінця, підказав тему. Таким чином народилася нова казка – «Казка про поросят та Качку-ледачку». Дівчинка, яка полюбляла робити все навпаки ( «Казка про Неслухнянку»).

При читанні нової казки діти оцінювали поведінку казкових героїв, аналізували її і через деякий час було помітно, як такі казки допомагали дітям виправляти власні недоліки.

Щоб виявити характер, індивідуальні особливості кожної дитини, а також зрозуміти у чому їй потрібна в подальшому допомога, був заведений щоденник «Характеристика дітей драматичного гуртка» ( «Особистість).

В ньому я помічала особливості характеру кожної дитини, до чого в дитини є прихильність(танок, декламування віршів); чи не боїться вона виступати на сцені; який рівень відповідальності; як запам’ятовує; які має музичні дані; як володіє технікою мовлення тощо.

Особливу увагу звертаю на уміння дітей діяти словом, тому що саме через слово розкриваються думки, почуття, відношення.

«Говорити – значить діяти,» - говорив К.С.Станіславський. Зрозуміла і необхідність хоча б елементарної грамотності дошкільників в області логіки мови: безглуздо обучати передачі дії словом, якщо діти не до кінця, або неправильно розуміють думки, які є в тексті; якщо не вміють зрозумівши ці думки, чітко донести їх до глядача. Разом з тим , якщо мову погано чути в залі, то глядачі перепитують один в одного: «Що? Що він (вона) сказав/ла?».

Якщо дитина погано вимовляє звуки, або вимовляє їх невірно, то глядачі вже будуть слідкувати не за дією, яка розгортається на сцені, а лише за помилками виконавця.

Саме тому слід приділяється увагу заняттю по техніці мови. Наприклад, дитині, яка звикла говорити тихо і незрозуміло, пропонуються такі обставини та етюди, коли слова потрібно сказати чітко і голосно (погукати товариша, пояснити йому щось на великій відстані, або в шумній обстановці)

Якщо ж дитина не чітко вимовляє якийсь звук – підбираю їй на відповідний звук скоромовку; домагаюся правильної вимови звука; при певних обставинах тихо-голосно, швидко-повільно. Протягом певного часу в щоденнику по характеристиці дітей відмічаю всі успіхи та недоліки, над якими ще потрібно працювати. Але кінцевий результат приносить задоволення.

Мистецтво сценічного втілення потребує також розвитку чуття ритму. У одних дітей більше розвинене чуття ритму словесного і менше – ритму фізичної дії, а в інших – навпаки. Театральна творча діяльність може урівноважити і гармонійно розвинути здібності дітей.

Разом з тим, у дитячому театрі не варто нехтувати виразними можливостями музики та інших звукових ефектів. Як відомо, музика сама по собі цікавить дітей, вони стають активніше, що значно збагачує музичну культуру дітей. Діти не лише вчаться слухати музику, але навчаються і ритміці ( співвідносити слова пісні з музикою), вмінню визначати характер музики (весела, сумна, тиха, голосна).

Для розвитку музичного слуху у дітей проводяться різні вправи: «Постукай, як…», «Що ти чуєш з вулиці?», «Відтвори мелодію», «Оркестр», «Танок з предметами».

Помітно, як зацікавлюються діти, коли разом з вихователем вони підбирають музичний супровід для ролей лисички, вовчика,зайчика. До того ж діти навчаються разом з цим тому, що музика у виставі повинна акцентувати важливі моменти дії і підсилювати настрій по ходу його розвитку.

В драматичному гуртку також відведено певне місце зображувальному мистецтву. Діти допомагають в оформленні деталей костюмів, малюють «мультфільми», нові казки . Дитячому малюнку притаманна особлива виразність, яка обумовлена своєрідністю спостережливості, ритмічним повтором, прикрашена візерунками, цікавим кольоровим поєднанням та композиційним вирішенням.

На основі малюнків діти складати нові казки, при цьому звичайно, додержуючись необхідних правил (зачин, розгортання подій, кінець), про які вона узнає на заняття драмгуртка. Створюючи казки, дитина виступає одночасно в декількох ролях. Вона і автор, і вихователь, і розповідач. І хоча інколи це складно, але дитина із зацікавленістю грає свої ролі: як вихователь – слідкує за поведінкою дітей, щоб усі були уважними; як розповідач – намагається говорити виразно, слідкує за реакцією інших.

Помітно, що дітям цікаво створювати власні авторські казки, які не схожі на казки інших. Для підтримки таких починань був створений « Казковий вернісаж» ( по типу виставки або газети) , в якому розміщуються новостворені казки і малюнки до них.

Залучаючи дітей до таких доступних різноманітних форм та методів роботи в драмгуртку, стає помітно, як кожен малюк розкриває творчі можливості, стає неповторною індивідуальністю, з власними смаками, інтересами та вподобаннями. Дитина глибше пізнає себе, свій внутрішній світ, прагне до самовдосконалення, викликаючи естетичні почуття та емоції в ході театралізованого дійства.

Висновок

«Діти мають жити в світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості», - стверджував відомий педагог Василь Сухомлинський.

Саме завдяки театральній діяльності діти розвиваються духовно, відбувається становлення їхніх характерів, особистості, проявляються креативні здібності.  У процесі спілкування з театром зароджуються та розвиваються емоційно-естетичні переживання. Театральне мистецтво вчить дітей любити прекрасне, розвиває здатність співпереживати, розуміти інших. Співчуття, яке з'являється після перегляду вистави, є передумовою формування емпатичних почуттів ( діти живуть інтересами та справами героїв п'єси, визначають своє ставлення до дійових осіб і їх вчинків); розвитку пізнавальної культури дитини, розширюються її уявлення про особливості образотворчого та музичного мистецтва, які супроводжують сценічне дійство;  удосконалюються психічні процеси , розширюється світогляд та розвивається мовлення.

Як показує досвід театралізована діяльність слугує для розвитку естетично-емоційної сфери, фантазії, уяви ; пізнавальних, образотворчих, музичних здібностей; становлення грамотного та багатого мовлення, виховання культури поведінки, артистизму, позитивного емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу. Театралізовані ігри являються основним видом діяльності в дошкільному закладі, в якому діти можуть розкрити свій творчий потенціал, креативність. Людські можливості – здібності, почуття, воля, особливості характеру – величини не постійні, а змінні, які посилюються із розвитком людини. І наша мета — спонукати дітей до творчого самовираження, конструктивної творчості, довіритися природним здібностям дитини і дати їй розвиватися найбільш зручним для неї шляхом.

Саме театральна діяльність спонукає дітей шукати відображення казкових подій у поведінці людей, переносити у реальне життя засвоєні з інсценівки способи розв’язання проблем, ненав’язливо підводить дитину до самостійних висновків, формувати вміння розрізняти добро і зло, бажання робити добро.

Тому, йдемо до висновку, що театралізована діяльность відіграє велике значення   для всебічного розвитку дитини. По-перше, вона діяльність відіграє важливу роль у фізичному розвитку дитини. Адже під час ігор активізуються всі компоненти здоров'я (фізичне, психічне, соціальне, духовне). По-друге, завдяки участі в театральній діяльності у дітей активізується пізнавальний розвиток. Зокрема, розвиваються такі пізнавальні процеси, як: сприймання, пам’ять, мислення, увага, уява, що сприяють орієнтації дітей в навколишньому світі. Вміло поставлені проблемні запитання щодо змісту твору спонукають дошкільнят думати, аналізувати, робити висновки та узагальнення.

Заняття з театралізованою діяльністю дуже впливає на виконання завдань з розвитку мовлення. Адже у дітей розвивається уміння інтонувати різні типи речень, дотримуватись пауз в кінці речень, діти навчаються робити логічний наголос, виділяючи потрібне слово голосом, привчаються говорити чітко, виразно, необхідною силою голосу. У процесі занять формується мовна етика, збагачується словник дітей синонімами, прикметниками, прислівниками, що характеризують зовнішність, риси, поведінку людей і тварин. Своїм голосом, інтонацією висловлюють ставлення до того чи іншого героя, розігруючи народні та авторські казки, інсценізуючи оповідання та вірші. Діти розрізняють жанри художніх творів, запам'ятовують незнайомі до цього часу слова, отримують елементарні знання українського фольклору, у них формується оцінне ставлення до будь-якого художнього твору.

Також театральна діяльність є невід'ємною частиною художньо-естетичного розвитку дітей - під час образотворчої діяльності вони малюють, роблять аплікації, ліплять казкових персонажів, атрибути до вистави, створюють ескізи костюмів, масок, декорацій та спільно з вихователем виготовляють їх.

Для підвищення інтересу дітей до театру включаю самостійне виготовлення дітьми атрибутів і декорацій на заняттях з художньої праці та конструювання. З великим задоволенням діти самі придумують елементи для прикрашення фігурок. Кожну вільну хвилину ми намагаємось використати для закріплення знань, умінь, навичок з театралізованої діяльності. На вулиці, наприклад, зручніше всього відпрацьовувати жести, рухи, міміку. В групі проводимо індивідуальну роботу по удосконаленню техніки володіння різними видами театрів , вивчаємо та відпрацьовуємо ролі, працюємо над силою голосу та інтонаційною виразністю.

Як засіб креативного розвитку театральна діяльність дає змогу дітям розв'язувати проблемні ситуації як опосередковано, від імені певного персонажа, так і проявляючи творчість під час створення та розв'язання ситуацій, змінюючи події у виставі.

Дитина не повинна пасивно спостерігати у навколишньому світі чи просто копіювати готову інформацію. Розвиток суспільства залежить від творчих людей, а перші творчі здібності саме у дошкільному віці і проявляються. Тому перед вихователем стоїть задача знаходити шляхи своєчасного прояву інтересів кожної дитини, її здібностей та створити оптимальні умови для їх розвитку.

Театральні ігри сприяють емоційно-ціннісному розвитку дітей, змушують їх співчувати персонажам, співпереживати подіям, які розігруються у виставі, опанувати «азбуку» емоцій для відтворення потрібного казкового персонажа.

Музика - ще один вид мистецтва, який є невід’ємною частиною театралізованої діяльності, і що суттєво впливає на становлення особистості. Вона збагачує почуття дитини, сприяє оволодінням вмінням відчувати ритм, і мелодію твору, формує здібності адекватно реагувати на них своїм голосом і рухами, розвиває інтерес до різних музичних інструментів і бажання на них грати.

Театралізовані ігри мають і соціально-моральне спрямування. Через зміст казок та поведінку персонажів, дитина вчиться висловлювати своє ставлення до них, дає моральні та естетичні оцінки героям, розуміє зміст і форму людських взаємин — доброта, дружба, чесність тощо. У дітей формується моральна позиція щодо людського оточення, вони вчаться орієнтуватися в моральних цінностях. Таким чином, театральна діяльність є джерелом розвитку почуттів, переживань дітей, засобом їх залучення до духовних цінностей.

Метою педагогічної роботи з емоційного розвитку дошкільників є введення дітей у складний світ людських емоцій, виховання емоційної сприйнятливості, чутливості, культури емоційної поведінки, вміння відгукуватися на емоційно насичене середовище

Підводячи підсумок можна сказати, що театралізація займає особливе місце у розвитку та вихованні дошкільників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андерсен-Уоррен М. Драматерапия / М. Андерсен-Уоррен, Р. Грейнджер; перевод с английского А.И.Копытина. – СПб. : Питер, 2001. – 288 с.

2. Артемова Л.В. Театр і гра. – К.: Томіріс, 2002

3. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) // Дошкільне виховання. – 2012. – № 7. – С. 4-19.

4. Баранова О.В, Савельєва А.М. Від навичок до творчості Мозаїка - Синтез, 2009. 

5. Барташнікова І.А., Барташніков О.О. Розвиток уяви та творчих здібностей у дітей 5-7 років. – Тернопіль «Богдан», 1998.

6. Безгін І. Д. Театр і глядач в сучасній соціокультурній реальності / І. Д. Безгін, О. М. Семашко, В. І. Ковтуненко / Київ. державний інститут театрального мистецтва ім. І.К.Карого. – К.: КФ НВК "Наука", с. 2002. – 336 с.  

7. Борщаговська Т. Театралізовані ігри як засіб розвитку творчих здібностей

дошкільнят // Палітра педагога. – 2003. – № 1.

8. Водолага Н. Вас запрошує театральна студія // Палітра педагога. –2000.– № 4.

9. Гаврилюк С. Театр і казка // Дошкільне виховання. – 2003. – № 5.

10. Губанова Н.Ф. Ігрова діяльність в дитячому садку Мозаїка - Синтез, 2008 рік. 

11. Губанова Н.Ф. Розвиток ігрової діяльності Мозаїка - Синтез, 2008

12. Долинна О. Театр для малят удома // Дошкілля. – 2009. - №2(10)

13 Куфко Н. Театралізовані ігри з дітьми дошкільного віку / –БВДС, 2000.–№ 8.

14. Ликова І.О. Програма художнього виховання, навчання й розвитку дітей 2-6 років «Кольорові долоньки» / І.О. Ликова. – Х. : Веста : Видавництво «Ранок», 2007. – 128 с.

15. Масол Л. Виховний потенціал мистецтва – джерело освітніх інновацій / Л. Масол // Мистецтво та освіта. – 2001. – № 1. – С. 2–5.

16. Назаренко Т. Театр природи //Дошкільневиховання. – 2003. – № 8.

17. Програма художньо-естетичного розвитку дітей раннього та дошкільного віку «Радість творчості» / Р.М. Борщ, Д.В. Самойлик. – Тернопіль: Мандрівець, 2013. – 72 с.

18. Савенок Г.Г. Виховання і розвиток художніх здібностей у дітей. –Київ,1966.

19. Сухомлинський В.А. «Серце віддаю людям». – Видавництво «Радянська школа».київ.1972. – 243 с.

20. Театральна самодіяльність школярів:Основи пед..керівництва/Ю.І.Рубіна, Т.Ф.Завадська, Н.Н.Шевелев.- 2-е вид.,-М.:Просвещение, 1983. – 176 с.

21. Фесюкова Л.Б. «От трех до семи».- Харьков:Фолио;Ростов н/Д:Феникс, 1997. – 446 с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!