Свято «Прощавай, початкова школо!»

Опис документу:
Сценарій шкільного свята орієнтований для учнів 1-4 а також 5-11 класів Сценарій шкільного свята орієнтований для учнів 1-4 а також 5-11 класів Сценарій шкільного свята орієнтований для учнів 1-4 а також 5-11 класів Сценарій шкільного свята орієнтований для учнів 1-4 а також 5-11 класів

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Свято «Прощавай, початкова школо!»

Вчитель. Шановні гості! Сьогодні ми зібралися з вами на останнє свято в початковій школі – свято прощання з 4 класом. Зараз я з задоволенням запрошую винуватців нашого торжества.(Діти заходять під музику парами, вчитель читає вірш про кожного).

Моторний хлопець у нас Влад,

Але у всьому в нього лад.

Він в нашім класі-зірочка яскрава,

Тому і йде про нього в місті слава,

Перемагав в олімпіадах він не раз.

І в спорті теж показує Влад клас,

Тож я бажаю тобі, Владе,досягти

Вершин і здійснення мети! (футболістом)

Скромна, ввічлива, спокійна

Настя-подруга надійна,

І старанна у навчанні,

Пише охайно, каліграфічно,

Тож зошити в неї естетичні.

Дуже любить малювання

Нехай збуваються твої бажання!

Хто про все на світі знає?

Бо багато він читає!

Плаче і сміється зразу

Навіть не через образу.

В природознавстві-просто ас .

На баскетбол, на теніс, музику і на англійську-

На все знаходить час.

Це Антон наш-молодчина,

Хто б не хотів такого сина?

Тиха, добра і привітна,

Мила, ніжна і тендітна.

Слух гарний має і співає,

Та напоказ це все не виставляє.

Як хлопцям нашим поступити –

Не можуть Аню поділити.

На уроках часто він дрімає,

Про що говорить вчитель – він не знає.

Бо не цікаві Олексію математика, читання, фізкультура,

Бо він у нас - це творча й натхненна натура.

До малювання в Льоші хист чудовий,

Дипломи й грамоти отримував вже неодноразово.

І за фігурою слідкує строго –

Бо у їдальні він не їсть нічого.

Ніби вчора була маленька Соня в нашім класі.

А сьогодні – це Софія – де знайдеш дівчину краще?

І струнка,й поспілкуватись любить,

Й сестричку меншу приголубить.

В моді теж не відстає,

Це від мами в неї є.

Хто після школи не відпочиває?

Дзю-до і бісер й квілінг – все вона встигає!

А малювання – хочете ви знати?

Й на математиці встигає Лєра малювати.

Бо без нього вже життя не уявляє.

Ще й братика малого доглядає.

Чарує зачісками нас,

Вони у неї супер, клас.

Їх вправно робить Лєрі мама,

Нехай звучить це як реклама.

Олександр в нас-чудовий хлопчина!

Здолав вже не одну вершину!

Він любить математику і гарно її знає

Та без спорту він життя не уявляє.

Тому й спішить на рукопашний бій,

Бо це для нього все.

І перемогу він щораз везе.

Рекорди встановив!Чудово!

Вийде спортсмен з тебе обовязково!

Юля – дівчинка старанна,

В усьому відповідальна.

Доручи їй якесь діло,

Зробить його вправно, вміло,

Любить дисципліну і порядок.

Це від мами їй, мабуть, у спадок.

Щедрість Ніку вирізня.

Поділиться усім вона.

І на уроках руку піднімає.

Читає гарно, залюбки відповідає.

І маму любить, і бабусю й татуся,

Бо це - її родина вся.

Щодня він шлях ой немалий долає,

Та на уроки вчасно потрапляє,

Дисциплінований і не образить він нікого,

Це Діма й в поведінці варто приклад брати з нього.

Світла й чиста, ніби сонце променисте,

На перший погляд квіткою тендітною здається.

Та сил у неї вдосталь є.

Бо на перервах з хлопцями

Марія бій веде.

І по секрету хлопцям якось довелось зізнаться.

Що квітку цю вони бояться.

І ставиться відповідально до уроків,

Тож до відмінних успіхів їй декілька лиш кроків!

І це їй вдасться - твердо вірю,

Бо приклад в неї є– сестра Софія!

Він веселий і завзятий,

Любить спорт і фізкультуру.

Посмішку він гарну має

І в футбол завзято грає.

Грав би і на коридорі,

Якби вчитель це дозволив.

На дівчаток задивляється,

І їм чарівно посміхається.

І на гітарі Саша грає, і танцює,

Й англійська – ой, скільки мама тут працює!

Після уроків щодня дзвінок до мами.

Куди іти нашій Світлані?

На групу, до бабусі з дідусем чи по сестричку,

Он скільки справ,хоч і сама ще зовсім невеличка.

Голову розумну Діма має,

Та не завжди вчити бажає,

Проте вже підтягнувсь в навчанні.

Невже зявилося бажання?

Коли прийшов до нас, боявсь сказати слово,

А зараз вже освоївся і на уроці без потреби говорить пречудово!

Два роки Яна в нашім класі,

Та швидко з усіма зжилася,

Привітна, скромна, добра, мила,

Нехай життя буде щасливим!

І в школі – успіхів багато,

Щоби раділи мама й тато.

Хто в 1 класі плакав ,

Бо не хотів читати?

Про кого можу з гордістю сказати,

Що він читання полюбив,

бо всі вершини покорив !

Змирився з тим, що в школу треба щодня йти,

Проте після уроків, як там не крути,

Богдан найперший з класу вибігає,

Бо дуже вже додому поспішає.

Лиш 12 у навчанні,

Скільки треба тут старання!

Руся знає на зубок

І успішним є урок.

І в музиці у неї неабияке старання,

І в математиці давай їй найскладніш завдання!

Не підведе учителя ніколи!

Ти – гордість мами й тата, класу, школи!

Може вчитись на відмінно

Здібний учень наш – Тарас,

Бо задачу найскладнішу

Він розвяже миттю, враз.

Якби менш трохи сміявся

Й телефоном розважався,

І на інших не дивився,

На перерві не барився

Й нічого не забував

То медаль би точно мав!

Посміхається чарівно,

Ну вона в нас як царівна,

В іншу школу йти бажає,

Ми її не відпускаєм.

Оля любить малювати,

Вміє гарно ще співати,

Бо у неї творча мама

І Оля буде така сама!

Хто маму любить понад усе?

Бо по телефону їй говорить про це?

Це Богдан наш, усі знайте

Й приклад з нього переймайте.

В навчанні слабшим допомагає,

Бутербродом, хто попросить , пригощає.

Математика, читання –на уроці зробить вмить!

Та вдома чомусь до уроків ну зовсім душа не лежить!

Компютер мабуть заважає!

І чого батьки на ньому мені грати дозволяють?

4 роки промайнули дуже швидко. За цей час всякого було: і перемоги, і поразки, і радощі, і неприємності, і сміх, і сльози, і успіхи, і невдачі.

Звичайно, всі ми сьогодні трішки хвилюємось, адже наші діти, наші учні сьогодні не просто школярі, вони - випускники, випускники початкової школи. Надаємо їм слово.

Добрий день вам, добрі люди

Хай щаслива доля буде!

Не на день і не на рік,

А на довгий, довгий вік!

Тріпочуть листочки тополі,

Берізка ніжно шелестить.

Сьогодні свято в початковій школі,

Дзвінок останній продзвенить.

А що для нас, четвертокласників, означає останній дзвінок?

Нас, четвертокласників, він сповістив, що 800 днів ми переступали поріг рідного класу. Більше 8000 дзвінків ми почули за 4 роки.

Ми чули їх по-різному. Тоді, коли з букетом квітів йшли на перший урок в перший клас і тоді, коли він немов би обривав цікаво проведені 40 хвилин улюбленого уроку. І був довгожданий дзвінок на канікули. А ось дзвінок, який ми почули сьогодні, був останнім в стінах рідного класу.

Чотири роки – для історії хвилина,

У всесвіті безкрайньому – лиш мить,

Але для нас – це шлях становлення людини,

Яким проходим ми, щоб далі жить.

Як одна прекрасна мить, пролетіли 4 роки навчання в початковій школі.

Усе в житті буває вперше. Уперше до сонця тягнеться стебельце, щоб згодом порадувати нас хлібною зерниною.

Уперше народжується дитина, щоб продовжити родовід.

Уперше приходимо до школи.

4 роки проминули з того часу, як ми вперше несміливо переступили шкільний поріг. За ці 4 роки школа стала для нас другою домівкою.

Це невеликий відрізок часу, але за цей час ми навчилися читати, рахувати, гарно писати. 4 роки ми разом долали сходинки до країни знань.

Сьогодні у нас найрадісніший і найсумніший день.

Найрадісніший, бо ми дорослішаємо, а найсумніший - бо ми прощаємося з початковою школою, з нашою вчителькою, з нашим затишним куточком, в якому раділи і сумували всі ці 4 роки.

Але сьогодні свято і давайте проведемо його так, щоб ці 4 роки навчання залишилися у нашій памяті назавжди.

А почнемо нашу подорож від народження дитини.

Тихо! Тихіше! Народилася дитина.

Гарненька така на вид.

Спи, моя крихітко, пташечко гожа моя!

Хай ніяка печаль не тривожить душу твою.

Ти не побачиш ні горя, ні муки,

Долі не стрінеш лихої.

Хай крізь роки будеш ти найщасливішим,

Коли підростеш. А поки...

Ви ще не ходили до школи. Яким було тоді життя!

Інсценізація

Батько сидить, читає газету.Заходить дочка:

-Тату, а чому дощ іде?

-Підеш до школи, дізнаєшся!

-Тату, а у Баби Яги є бабенятка?

-Звідки я можу знати!

Тату, а навіщо коняці коси на плечах?

-Запитай у коняки!

-Тату, а мотоцикл не любить цукерки?

-Не знаю, я його не запитував.

-Тату, а ти не сердишся, що я тебе про все питаю?

-Що ти, моя дитино! Як можна! Адже чим більше ти запитуватимеш, тим більше будеш знати.

(Дочка виходить).

-От вже непосидюче! Швидше тебе до школи відправити!

І ось настає 1 вересня 2014 року.

Ось перше вересня, скликає дзвоник нас,

Цей день ми не забудемо ніколи.

Веселим ранком як прийшли до школи

В свій перший клас!

Давайте пригадаємо разом,

Як вперше на лінійці ми стояли,

Розгублені, малі, кумедні

З-за квітів ледве виглядали.

Іще недавно я мала і несмілива

З батьками йшла на перший свій урок.

Був голос тихий, крок невпевнений,

Портфель важкий і бездна до зірок.

Учитель взяв з батьківської долоні

Маленьку ручку і повів у світ,

Де я зростав, дорослішав поволі,

Де безтурботного дитинства збігло кілька літ.

Наче весела родина,

Всі ми зайшли в світлий клас,

І отоді почалося

Нове життя у всіх нас.

Все починалось святково, бентежно,

Тоді настали будні: уроки і обмеження.

Та не будем сумувати -

Є нам всім про що згадати.

Ми перегорнемо листки

Життя шкільного враз,

Вже зараз ми – випускники,

Але колись ішли до школи в перший клас.

Перший клас наш, перший клас!

Скільки справ зустріло нас!

Треба фрукти рахувати,

По складах буквар читати!

Ох, мороки було з нами

Вчительці багато,

Як по 30 слів в хвилину

Вчились ми читати.

І бабусь, і мам, і тат

Ми читать навчали.

Вони з нами за хвилину

200 слів читали!

А письмо – це справжні муки,

Від напруги ниють руки,

Вам би, пальчики – билинки,

В ляльки гратись, у машинки.

Та коли ж? Весь час веди

Знаки, літери, склади...

В зошита позадирались вуха,

Ніби й він уважно слуха.

Я й досі памятаю, як вчивсь писати «О»,

Мені і серед ночі ввижалося воно.

Пишу-виходить криво, неначе пада вбік.

А потім, як на диво, писав, писав і звик.

Старався я не марно, кривуль ніде нема!

І ручка пише гарно, виписує сама!

Тепер згадати, мабуть, втішно

Як ми тримали ручку смішно,

І кривуляли без лінійок,

І не обходились без двійок.

Та поступово ми звикали

Тримати ручки й олівці.

Вже нас контрольні не лякали,

Ми часто чули:»Молодці!»

Потім крейдою писали,

шкільні форми білі стали.

Хтось під партою в кутку

Робить справу нелегку:

Все на пальцях полічили,

Бо без них лічить – не сила!

Разом. Перший клас всі завершили і у 2 поспішили!

Другий клас – пішла таблиця,

І вночі вона нам сниться.

Ми її вчимо, вчимо,

А на уроках «горимо».

Різні дії як насіли,

Розібрати їх несила.

Додавання, віднімання...

Скільки треба тут старання!?

А от множити, ділити,

Годі, браття, говорити.

Стали в ряд частини мови,

Як багато – чесне слово!

Як би тут не розгубитись?

І хоча б чогось навчитись!

Ми пейзажі малювали,

Довго парти відмивали,

Композицію картини,

Натюрморти. Для людини

Малювали ми портрет.

Не знання, а вінегрет!

Програмові всі вимоги

Ми задовольнили.

І у третій клас нам двері

Широко відкрили!

Ось і третій рік ми в школі,

А сюрпризів ще доволі.

Цифри вирівнялись строєм,

Як солдати перед боєм.

Скільки їх? Не полічиш!

Стулиш рота і мовчиш.

Не задачі – просто мрія!

Розбереш тут - яка дія?

Їздимо ми по планеті

Шляхом, морем, на ракеті.

Нелегке завдання в мові:

скільки звуків, букв у слові,

підмет, присудок знайди,

швидше речення склади.

Ми всі засвоїли чудово

Прикметник, суфікс, дієслово!

Диктантів купу написали,

Освіченими дуже стали!

Добре нам читається – вчителька всміхається.

А як хтось не зна – хмуриться вона.

Третій клас уже прощай! А четвертий – зустрічай!

Дзвоник знову вже лунає, до уроку нас скликає.

З дієсловом розберись
і відмінювати навчись.

Не питають, чи ти здібна,

Всім же грамотність потрібна!

І читання далі мчить

В ньому майже кожна мить

Відкриває шлях в світи,

Де не був ні я, ні ти.

Казка, вірш, оповідання

Увесь час ведуть змагання:

Хто цікавіше розкаже,

Ще й корисне щось покаже.

Можна всюди мандрувати,

Коли вмієш гарно читати!

Ми розвязуєм задачі

Про сади і про метро.

Написати твір - не важко!

Лиш скажіть ви нам - про що!

Англійську мову ми вивчали,

Не розуміючи слова,

Але ми вчили, вчили, вчили,

Що аж боліла голова.

Готові їхать за кордон –

вам можемо тепер сказати

ще б тільки долари дістати.

І четвертий закінчили,

Дроби, величини вчили.

Ми трудились що є сили,

Розібрались і завчили,

Повторяли й розвивали,

Закріпили назавжди.

І дійшли до висоти!

Разом. Бо усі ми підросли!

Дізнались ми про все чимало,

Енергії на все ставало.

Стрибки і біг були щоденно

І згадувать про це приємно.

Ох, скільки згадок про дитинство.

Хтось щось не вивчив ненавмисно.

Любили більше ті уроки,

Де вчити задавали трохи.

А як перерви ми любили!

Всі перекуси приносили!

Але так бігали й кричали,

Що зїсти все те забували.

Проблем збиралося без міри:

Чужий щоденник перевірить,

Дівчат за коси потягнути,

І без причин когось штовхнути.

А скільки за ці роки витримав портфель!

Він носив в собі книжки, щоденник, зошитів чимало,

Портфелем часто хлопчаки

Один одного лупцювали.

Вчитель. Так, найбільше у школі діти любили перерву. Як часто на уроці вони поглядали на годинник і як раділи, коли лунав дзвінок на перерву. І зараз – «Весела перерва»

- Ти неможливий! Від твоєї неслухняності у мене сивіє волосся!

- А ти, мабуть, теж не була слухняною, коли була малою, бо бабуся зовсім сива.

Невістка побачила у вікно свекра і каже тихо:

-Сестричку?! Знову його чорти несуть!

Зайшов свекор, а маленький Гаврилко питає:

-Розкажи, дідусю, як ти до нас добирався?

-Та йшов собі помаленьку.

-А мама казала, що тебе чорти несуть!

-Чому ж батько не хоче вас навчати французької і німецької мов?

-Та він, каже, знає з досвіду, що для жінки досить і однієї мови, даної їй від природи.

-Тьотю Варю, чому в тебе немає дітей?

-Тому що мені їх не приніс лелека.

-Ну якщо ти віриш у цю нісенітницю, то в тебе не буде дітей до самої смерті!

Переглядаючи синового щоденника, батько похитує головою.

Хлопець співчутливо питає:

-Як ти гадаєш, тату, що саме тут є причиною, спадковість чи поганий вплив середовища?

- Синку! Лелека приніс тобі сестричку! Хочеш її побачити?

- Сестричку?! Ні, я хотів би побачити взимку лелеку!

3-річний хлопчик взяв мамину пудру і почав пудритись, наслідуючи маму.

До нього підійшла сестричка, відібрала пудру і каже:

- Пудряться тільки жінки, а чоловіки повинні умиватися!

Коріння і насіння

-А ти, татку, в школі вчився!

-Учився, Сергійку!

-А то правда, що ти, тату був одержав двійку?

-Було таке...Траплялося...

Малий засміявся:

-Тоді мама правду каже, що я в тебе вдався!

Ой, нема де правди діти

Було всяке серед нас.

Той у школі звик шуміти,

Не хотів уроки вчити,

Той запізнювався в клас.

Та такого не було,

Щоб робив це хто на зло,

Бо усі ми повсякчас

Дуже – дуже любим вас!

Нам нині радісно й приємно,

Що вчилися ми не даремно.

Питань мільйони задавали

І разом відповідь щукали.

Та скільки б нам не задавали,

Хіба б ми все це розвязали?

Якби не наші мама й тато,

Що так допомогли багато.

Вони учились разом з нами,

Складали вірші, твори, плани,

І правильно було б зробити:

Оцінки з ними розділити.

Бо їх сидіння і терпіння,

І наше вперте неуміння

Давали добрі результати,

Кохані мами й любі тата!

Вчитель. Так,діти, першою школою, першим учителем в житті кожного з вас був не шкільний учитель, а найрідніші, наймиліші люди –це мама і тато. За сумлінну допомогу, щиру підтримку, неабияку силу волі, за відчайдушне терпіння, за те, що завжди були поряд –

Разом. Щиро дякуємо!

Ми до батьків сказати хочем слово,

Подякувати щиро від душі,

Подарувати пісню вам чудову,

Найкращі прочитати вам вірші.

Бо без батьків чого ми в світі варті,

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту

І без свого родинного гнізда.

Ви ж нас, як пташенят, голубили, ростили,

Давали дітям раду, як могли

І в наших душах сонце засвітили,

І крила для польоту нам дали.

Чотири роки проводжали вранці,

Несли портфелі наші й ранці,

Із вами ми уроки вчили,

І малювали, і лічили.

Писали з нами твори вдома,

І як встигали, невідомо

При цьому готувати їсти,

Білизну прать, місити тісто.

Нести дамашнії турботи,

Ходити на свою роботу,

І залишатися, на диво,

Красивими і молодими!

Все, що ми маємо і ще будемо мати, все найкраще в житті дають нам наші батьки! І зараз для вас музичне вітання .

Ми любим вас, рідненькі мами й тата,

Ми вам бажаємо здоровячка багато!

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

І щоб в житті ніколи не хворіли!

Хоч часом ми буваємо не чемні

І дуже ви хвилюєтесь за нас,

Але у серці знаємо: напевно,

Ми більше радуємо вас!

Разом. Любі! Ми вам обіцяєм: учитись, дружити,

Гарні оцінки додому носити,

Щоб дарувати радість вам,

Рідненьким нашим батькам!

Бажаємо вам долі рясної

І радості ясної два крила,

Щоб збувалися ваші мрії,

Щоб ще довго калина цвіла!

Бабусі кохані, найкращі у світі,

Безмежно вам вдячні усі наші діти!

За те, що всі пустощі нам пробачали,

За те, що ніколи на нас не кричали,

За те, що навчили господарювати,

За тишу і спокій у затишній хаті!

За те, що вязали для нас рукавички,

І вранці плели нам чудові косички,

За те, що нас пестили і цілували,

За те, що смачненьким завжди частували.

За те, що ви є на цім світі,

Що очі ваші, як сонечка, світять,

Що зігріваєте ви онучат любовю,

Живіть 100 років у щасті й здоровї!

За все спасибі, любі мами,

Говорим щирими словами

І вам, і татам, і бабусям,

І дідусям – усім вклонюся!

Всі ми хочемо вас бачити такими:

Здоровими, веселими і щасливими,

Хай наповнюється радістю життя

На многії і многії літа!

Вчитель.Діти, сьогодні ваші батьки хочуть привітати вас зі святом. І я з задоволенням надаю слово ...

Здобувати знання нам допомагали не тільки наші батьки, підручники, але й наші вчителі.

Ми вчилися сумлінно та старанно,

Не шкодували ні зусиль, ні часу,

Сьогодні з вчителькою першою прощаємось,

Бо переходимо до 5 вже класу.

Із року в рік, із класу в клас

Вела учителька всіх нас.

Вже вкотре за своє життя

Дітей вчила від А до Я.

Ви навчали багатьох, і синочків, і дочок,

Та таких, як ми, розумних

Не було в вас діточок.

Вчителько перша! Зібрались ми нині,

Щоб дяку і шану віддати тобі.

За ласку, за мудрість, бо в кожній дитині

Ти частку душі залишила навік.

Є вірні в мене друзі і люба є рідня,

Одначе наймиліша – це вчителька моя.

Зжилася разом з нею дитяча душа,

Бо в смутку розважає і в радості втіша.

Вчителько перша! Моя незабутня!

Ви нам відкрили дороги в майбутнє!

На шлях наставляли палкими словами!

Сьогодні ми прощаємося з Вами.

І більше Ви не будете нас вчить.

У клас до нас прийде вже інший вчитель

І не повернеться ця мить.

Та ми ніяк не можем уявити,

Що двері в клас відчините не Ви.

Що вже не скажете: «Добридень, діти!

Ой, як за літо всі ви підросли!»

Останнє свято нині в нас,

Нам сумно розлучатись з Вами,

І просимо пробачення у Вас

Ми найщирішими словами.

За те, що хтось колись не вивчив урок,

Домашнє завдання не виконав в срок.

А хтось одержував знов двійку,

Встрявав з товаришем у бійку.

Базікав часто безупинно...

Та Ви прощали нам провини!

Пробачте нас за двійки і за трійки,

Які отримували ми не раз.

Ми обіцяєм: будем вчитись на «відмінно»,

Щоб не підвести і не осоромить вас.

Вам доземно вклоняємось ми

За любов, за турботу, горіння,

Ми хорошими станем людьми,

Тож спасибі за ваше терпіння.

Спасибі керівництву школи,

За те, що школа – дім наш рідний!

Не підведем її ніколи,

Її ми слави будем гідні!

Вже дитинство прощально курличе,

Найчарівніша світла пора,

Юність манить, до себе кличе,

Та сьогодні ми ще дітвора.

Школа, школа - це така країна,

Де усе цікаве і казкове!

Там росте, навчається дитина,

І дитинство – просто веселкове!

Швидко, мов птахи, роки пролетіли,

Спогади гарні про себе лишили.

Ми не забудемо перший дзвінок,

Четвертого класу останній урок!

У нас усіх прощальний настрій,

Ми схвильовані украй,
Скажем разом:»Старша школо, здрастуй!

Початкова школа, прощавай!»

Вчитель. Дорогі мої, найкращі діти!!! Сумно і радісно мені сьогодні. Важко розлучатись з вами, бо ви назавжди залишились у моєму серці. Але водночас я радію, адже ви підросли, зміцніли, багато чому навчилися. Ви – неповторні, добрі, чесні, щирі, старанні, наполегливі, ви – найкращі діти в нашій школі!!!

Вітаю вас із закінченням початкової школи. Будьте добрими, уважними до своїх батьків, вибирайте хороших друзів і самі залишайтеся вірними товаришами. Памятайте, що життя зіткане з любові і болю. Тож будьте готові до всього, що зустрінеться на вашій життєвій дорозі. Радійте успіхам і не відчаюйтесь, коли трапиться невдача. Зумійте її подолати! І хочу вам сказати:»Не сумуйте! Адже попереду в вас – канікули. Відпочиньте гарненько, набирайтеся сил, щоб 1 вересня продовжити мандрівку цікавою країною знань.»

Пісня «Канікули»

Вчитель. Шановні батьки! Хочу подякувати вам за те, що зростили і виховали таких хороших дітей. Бажаю вам міцного здоровя, терпіння, сил, радості від дітей, миру, сімейного благополуччя. А кращим з кращих, батькам наших відмінників, хочу вручити подяки. Також вручаю подяку голові батьківського комітету ...

Діти, на згадку про початкову школу вручаю вам медалі, дипломи і альбоми.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ФІЗИКИ залишилося:
0
1
міс.
2
6
дн.
1
8
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!