і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о
Предмети »

" Стелись, стелись, вишиванко..."З поетичного зошита. Вічній материнській любові присвячується.

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

3

Мама… Яке рідне слово! Скільки в ньому тепла, доброти, ніжності! Вона – найдорожча людина в світі. І я не уявляла своє життя без неї. Мамина любов додавала мені сили, енергії, наснаги. Та непомітно день за днем чорні хмари опускалися все нижче і нижче над нашою хатою - мамине життя, немов свічка, згасало. Я бачила це і від того тяжко страждала. Мені не хотілося вірити, що колись настане час і мамина душа упокоїться на небесах. Та все у волі Божій… Матінко, горлице моя, Янголе - охоронцю! Я низько схиляю голову у глибокій шані за твою любов до нас, за сімейне щастя.

Любов Мишура

Стелись, стелись, вишиванко

(присвячується вічній материнській любові )

Ниточка до ниточки – візерунок клала,

Щасливую долю дітям накликала.

-Прилети, мов птах на крилах, доленько, до хати.

Буду я колисочку синову гойдати.

Ниточка до ниточки – візерунок клала,

Щасливую долю дітям накликала.

Своїй донечці веселу пісеньку співала,

А недоленьку лихую - серцем проклинала.

Ниточка до ниточки – візерунок клала,

Щасливую долю дітям накликала.

Червоная ниточко, прокладай дороги,

А чорная ниточко, обминай пороги.

Ниточка до ниточки – візерунок клала,

Щасливую долю дітям накликала.

Виростайте, мої діти, у рідному краї.

Стеліться, тумани, у сивому гаї.

Рушничок, як Берегиню, дітям вишивала,

Щасливої щиро доленьки бажала:

-Стелись, стелись, вишиванко, звечора до ранку.

Нехай сонце зігріває діток на світанку.

Виростай, мій любий сину

Обізвався ранесенько соловейко в гаї,

Вже матуся колисочку синову гойдає:

«Поспи, мій синочку, та й до сходу сонця -

Сонячний промінчик загляне в віконце.

Він тебе зігріє і від сну пробудить ,

І на струнах золотих наспівувать буде

Про життя прекрасне і казковий світ.

- Будь щасливий, сину, живи много літ.»

Колисала, колисала матінка колиску,

Над своїм синочком схилялася низько:

- Моя доле незрадлива, прилети до хати –

З вишиванкою я буду тебе зустрічати.

І ти на ній розмалюєш життєві дороги,

Що поведуть колись сина за рідні пороги.

За рідні пороги та й з рідної хати.

Тоді буду я синочка щодня виглядати…

А він собі у колисці лежить та сміється,

А матуся біля нього, як пташечка вється:

-Виростай, мій сину, - тихенько казала. -

Щоби я, моя дитино, горечка не знала.

- Стелися, дорога, та й в широкий світ,

Виростай, мій любий , живи много літ.

А я буду собі тихо пісеньку співати

І для сина доленьки щирої бажати.

- Моя доле незрадлива, прилети до хати.

Буду я тихенько Бога сердечно благати,

Щоб послав моїй дитині і щастя, і долі,

Щоб в житті було у нього радості доволі.

Вийшло сонечко у небо - і все засіяло,

А на серці у матусі так радісно стало.

І відкрив синочок очі, поглянув на світ.

Усміхнулася матуся: « Живи много літ…»

Дарувала мама сину і любов, і ласку,

Із тендітних променів сплела йому казку.

І не встигла озирнутись - він по хаті ходить,

Про серйозні уже речі розмову заводить.

Час пройшов - роки спливли, як вода рікою.

Вже у хлопця вісімнадцять лине за спиною.

Повела його дорога у далекий світ.

- Будь щасливий, сину мій, живи много літ.

Поклонився син матусі до землі низенько,

- Будь і ти щаслива, моя рідна ненько.

Мене світ широкий кличе, вирушаю я.

Рідний край, моя родина – це моя сімя.

І які б мені не слались у житті дороги,

Будуть завжди кликать батьківські пороги.

Знаю я, що в ріднім краї і вітер тепліший.

А дороги, що додому, від усіх миліші.

Ти стелися, доріженько, до самої хати.

Буду я в житті до тебе щораз повертати.

Нехай ясне сонце світить, землю зігріває,

Дорога моя матуся горенька не знає.

24. 09. 2009 р.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Мама – найдорожча людина в світі. І я не уявляла своє життя без неї. Мамина любов додавала мені сили, енергії, наснаги. Та непомітно день за днем чорні хмари опускалися все нижче і нижче над нашою хатою - мамине життя, немов свічка, згасало. Мені не хотілося вірити, що колись настане час і мамина душа упокоїться на небесах. Та все у волі Божій… Матінко, горлице моя, Янголе - охоронцю! Я низько схиляю голову у глибокій шані за твою любов до нас, за сімейне щастя.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Формування навчальної мотивації в учнів. Теорія і практика»
Черниш Олена Степанівна
72 години
790 грн
395 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти