Стаття "УМОВИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЗДІБНОСТЕЙ І ОБДАРОВАНОСТІ ДИТИНИ"

Самоосвіта

Для кого: Дорослі

07.01.2021

142

1

0

Опис документу:
Визначень поняття «обдарованість» багато -— «це виявлення можливостей і бажань особистості до розвитку та саморозвитку з метою самореалізації творчого потенціалу і задоволення потреби в емоційно-вольовій сфері».
Перегляд
матеріалу
Отримати код

УМОВИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЗДІБНОСТЕЙ І ОБДАРОВАНОСТІ ДИТИНИ

Кожна людина: протягом життя прагне пізнати свій шлях. І часто не знаходить його. Хто винен у цьому?

Значна кількість державних документів України вказує на активне сприяння виявленню й розвитку талантів. Крім цього, науковцями розроблені психолого-педагогічна та методична база, яка допомагає не тільки з'ясувати сферу обдарувань, а й передбачити рівень, якого може досягти учень за відповідних умов.

Але, на превеликий жаль, документ, навіть якщо він і «План розвитку на період...», лише фіксує проблему і розкриває реалії. Цього не досить. Адже процес розвитку таланту – це вічний рух, і часто саме він є найціннішим надбанням людини, а не результат як це не дивно.

Визначень поняття «обдарованість» багато -— «це виявлення можливостей і бажань особистості до розвитку та саморозвитку з метою самореалізації творчого потенціалу і задоволення потреби в емоційно-вольовій сфері».

Обережно слід ставитися до дітей, які, маючи інформацію, отриману з різних джерел, намагаються показати себе серед однолітків ерудитами. Вони повідомлять цю інформацію в класі під час уроку, не зважають на те, чи доцільна вона.

Основне в цей період зберегти та розвинути оригінальність, нестандартність мислення учня, широко, використовуючи методичний арсенал.

Одвічна проблема школи — чи є високий бал мірилом рівня обдарованості учня.

УМОВИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ РОЗВИТКУ

ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ

Методична робота з виявлення обдарованості учнів та її розвитку визначається декількома чинниками. Чи не найважливіший серед них — особистісний. Учитель творчий, який сам прагне, до досягнення високих результатів, є тим прикладом, що, допомагає учневі цілком свідомо, з урахуванням своїх здібностей здійснити розвиток талантів. Вміння педагога методично правильно організувати цей процес дасть учням змогу досягти високих результатів.

Крім учителів-особистостей здібних учнів формує ще й середовище. Оригінальність, неординарність дітей у провінційному середовищі не розуміють. Вони мають високий рівень знань, наполегливі у навчанні, але їхню нестандартність, яка не вписується в рамки буденності, оточення намагаються не визнавати. В результаті учні або стають «революціонерами», або перетворюються на «гвинтик», втрачаючи індивідуальність, прагнучи загубитись у «сірій масі». Отже, соціальне середовище прагне загнати дитячу оригінальність в рамки своєї обмеженості. І навпаки, поставте дитину, в розвивальне середовище, і кожен з учителів зуміє, задовольнити її потребу в постійному зростанні, навіть переосмисленні своїх цінностей і, зрештою, оточення дасть поштовх до самореалізації, змусить її поважати себе. .Отже, вчитель-особистість та середовище — це два чи не найважливіші зовнішні чинники, які відіграють провідну роль у виявленні та розвитку талантів і здібностей особистості.

Необхідною умовою для розвитку і виявлення здібностей учня є психологічний супровід. Визначення ступеня учнівських досягнень, порівняння творчих характеристик відносно віку і, головне, прогнозування подальшої діяльності—такі завдання стоять перед психологом. Через нерозуміння ролі психолога .у навчальних закладах значна їх частина не виконує своїх професійних обов'язків і не має достатнього досвіду, бажання щось кардинально змінювати.

Частина дітей; не вписуючись в уявлення дорослих про ефективність навчально-виховного процесу, стає просто непотрібною, тому що те, що їх цікавить, не культивується в навчальному закладі. Інші ж, звикнувши лише перемагати, підсвідомо запрограмовані тільки на успіх. Тому болісно сприймають будь-які поразки, що призводить до зневіри.

Дітям потрібно набиратися досвіду соціалізації, де поразки змінюються успіхами, де головне не результат, а процес освоєння дитини в новому просторі. Тому здібній дитині якомога частіше потрібно змінювати ситуації, змушуючи не тільки-буди здібним, а й знати, як розв'язувати проблеми.

Невміння учнів працювати в нових умовах, не маючи внутрішньої мотивації; відсутність успіху гальмують у навчальних закладах розвиток обдарованих дітей. Часто трапляється, що дитина є інструментом у руках вчителя, який, домагаючись високого результату від учня, задовольняє лише особисті амбіції.

Пропонуються такі напрями роботи з обдарованими дітьми:

— суспільно-філологічний;

спортивно-туристичний;

інтелектуально-розважальний;

  • естетичний;

  • природничо-математичний.

Вони можуть функціонувати через систему гуртків; секцій, студій, клубів за інтересами.

Не слід захоплюватися тільки досягненнями, пов'язаними з навчанням. Це дуже важливо, але обмежено. Також неможливо в одній школі створити умови абсолютно для всіх дітей, а тому треба залучати й позашкільні заклади: Будинок школяра, станцію юних техніків, спортивну, музичну, художню школи. Це збільшить кількість дітей, які беруть участь у гуртках і секціях. Але є частина дітей, які не мають змоги проявити себе або не хочуть цього зробити.

Постійно працюючи з обдарованими дітьми, слід пам'ятати слова В. Сухомлинського: «У дитині ми повинні бачити завтрашню дорослу людину, — ось в цьому, мені здається, і. полягає життєва мудрість батька, матері, педагога, іншими словами — потрібно вміти любити дітей».

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

  1. Організація безперервного психологічного супроводу здібних учнів.

  2. Здійснення моніторингових досліджень з розвитку здібностей дітей.

  3. Організація системної роботи класного керівника як важливої ланки визначення та розвитку обдарованості учнів.

  4. Координація діяльності школи та позашкільних закладів.

  5. Координація діяльності педагогічного колективу в роботі з батьками обдарованих учнів.

  6. Створення системи інформування громадськості міста, району з досягненнями у сфері розвитку обдарованості учнів.

  7. Розробка критерію для стимулювання подальшого розвитку учнів та вчителів, які здійснювали їх підготовку.

  8. Залучення зацікавлених осіб, спонсорів, меценатів до створення умов для розвитку обдарованості учнів.

  9. Збільшення та урізноманітнення кількості заходів і занять у системі позакласної й позашкільної роботи для сприяння розвитку інтересів учнів.

  10. Організація системи позакласних заходів з метою пошуку, виявлення та розвитку обдарованості конкретних здібностей дітей. Забезпечення їх активної участі на районному, обласному та всеукраїнському рівнях.

  11. Підготовка рекомендацій для ВНЗ, в яких навчаються обдаровані учні — випускники школи.

Поради батькам щодо виховання обдарованої дитини в сім’ї

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури.

Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей.

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання.

Батьки використовують виховні стратегії:

  • стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія.

  • Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь.

  • Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей.

Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою.

Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості.

Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості.

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями.

Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність.

Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина.

Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано, щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового.

Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Нещодавно завантажили