Стаття "ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯ – ДЕФЕКТОЛОГА (ТИФЛОПЕДАГОГА) БАТЬКАМ, ЯКІ ЛЮБЛЯТЬ СВОЮ ДИТИНУ"

Самоосвіта

Для кого: Дорослі

15.01.2021

152

4

0

Опис документу:
Ідучи по вулиці, їдучи у транспорті, ми зустрічаємо багато дітей і дорослих в окулярах. Уся інформація, яку ми отримуємо з навколишнього світу, надходить до нас через органи чуття: очі, вуха, ніс, язик, шкіру. Кожен орган отримує спеціфичний для нього вид інформації.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯ – ДЕФЕКТОЛОГА (ТИФЛОПЕДАГОГА)

БАТЬКАМ, ЯКІ ЛЮБЛЯТЬ СВОЮ ДИТИНУ

У пізнанні навколишнього світу зір відіграє провідну роль: через зоровий аналізатор людина здобуває понад 80 % усієї інформації. Орган зору людини—око. Це парний орган, що складається з очного яблука й допоміжного апарату (брови, повіки, вії, слізні залози).

Очне яблуко розміщене в очній ямці черепа, рухається за допомогою шести очних м’язів. У самому очному яблуці є оболонки та ядро ока. Зовні око вкрите білою щільною білковою оболонкою (склерою), яка попереду пов’язана з прозорою оболонкою — рогівкою. Під білковою оболонкою розміщена серединна оболонка ока (судинна оболонка), пронизана сіткою кровоносних судин, що живлять тканини ока. Внутрішня поверхня судинної оболонки містить тонкий шар барвної речовини — чорний пігмент, який поглинає світлові промені.

Спереду судинна оболонка переходить у рай- дужку. Вона має форму кільцевої м’язової діафрагми і містить пігмент, що визначає колір очей.

У центрі райдужної оболонки є крихітний отвір — зіниця, який розширюється або звужується залежно від освітлення. Внутрішня оболонка очного яблука утворена сітківкою і складається з колбочок (рецепторів кольорового зору) та паличок (рецепторів сутінкового та чорно-білого зору). На сітківці виокремлюють «жовту» і «сліпу» плями. Жовта пляма — найчутливіша ділянка сітківки, містить лише колбочки. Сліпа пляма — це місце, звідки виходить зоровий нерв.

Безпосередньо перед зіницею розміщений прозорий та еластичний кришталик, здатний змінювати свою кривизну за допомогою спеціальних м’язів. Простір очного яблука позаду кришталика заповнений прозорою желеподібною масою — склоподібним тілом. Отже, оптична система ока утворена рогівкою, райдужною оболонкою, кришталиком і склоподібним тілом, саме через них проходить світло, яке потрапляє на сітківку. Унаслідок цього зображення на ній виходить зменшене, перевернене. Після чого сигнал передається зоровим нервом до потиличної частки великих півкуль.

Зір забезпечують обидві півкулі головного мозку, кожна з яких одержує інформацію як від правого, так і від лівого ока. Завдяки цьому людина володіє стереоскопічним зором, що дозволяє сприймати предмети в об’ємному зображенні й оцінювати їхню відносну віддаленість у просторі. Найчастіше трапляються такі порушення зору: короткозорість, далекозорість, які пов’язані або з певною формою очного яблука, або зі зміною кривизни кришталика. При короткозорості людина погано бачить віддалені предмети, а при далекозорості — розміщені близько.

НАДЗВИЧАЙНА ВАЖЛИВІСТЬ ЗОРУ

Ідучи по вулиці, їдучи у транспорті, ми зустрічаємо багато дітей і дорослих в окулярах. Причиною порушення зору є погіршення екологічної обстановки, неправильне харчування, наслідки Чорнобильської аварії, погане здоров’я батьків. Уся інформація, яку ми отримуємо з навколишнього світу, надходить до нас через органи чуття: очі, вуха, ніс, язик, шкіру. Кожен орган отримує спеціфичний для нього вид інформації. Але внаслідок порушення зорового аналізатора уявлення про предмети та явища довкілля стають звуженими. У таких дітей з’являється низка відхилень у розвитку сенсорних функцій, зокрема, збідненість чуттєвих образів, обмежене орієнтування у великому та малому просторі, зниження рухової активності, а відхилення в розвитку сенсорних функцій негативно впливають на пізнавальну діяльність і формування особистості.

Усі органи чуття важливі для людини, та все ж одні з найголовніших — очі. Завдяки зору ми дізнаємося про те, що діється навколо: про колір, розмір, форму предметів, їхнє розміщення, про те, як виглядають люди, природа, що діється навколо. Вислів «Бережи, як зіницю ока» свідчить про те, що зір дуже важливий для людей, як і для будь-яких живих істот.

Як же правильно доглядати за очима? Насамперед — уникати будь-яких ушкоджень, дотримуватися гігієнічних правил догляду, правильно харчуватися, виконувати спеціальні вправи для покращення зору та зміцнення м’язів очей. Увечері, перед сном, уранці та після прогулянок очі бажано промивати чистою водою або ж відваром ромашки, листків смородини, починаючи від скронь. Однією з важливих умов збереження зору є нормальне освітлення. При недостатньому м’язи очей напружуються, що призводить до ослаблення м’язів та порушення зору. Коли ж освітлення занадто яскраве, ми примружуємо повіки, які тиснуть на очні яблука. Це один із негативних факторів впливу на очі. Під час роботи за столом очі також стомлюються, тому кожні 15—20 хв потрібно переводити погляд на віддалені предмети (підійти до вікна: поспостерігати за небом, деревами, пташками). Під час роботи за столом слід зберігати правильну поставу, сідати на все сидіння, спираючись на спинку стільця, ноги випрямити і поставити на підлогу всією ступнею, голова ледь нахилена вперед.

Якщо дотримуватися цих правил, внутрішні органи не будуть здавлюватися, що сприяє збереженню здоров’я людини. Око — тонкий оптичний прилад.

Читання лежачи псує наш прилад, примушує його працювати з перевантаженням. При читанні та письмі світло має падати з лівого боку в достатній кількості, але не повинно бути надто яскравим. Оптимальна відстань від очей до книжки (зошита) — 25—30 см. При перегляді телепередач не слід сидіти надто близько до екрана (від екрана чорно-білого телевізора — не ближче 2,5 м; від екрана кольорового телевізора — 4,5 м). Дітям, у яких є вади зору, лікарі рекомендують переглядати телепередачі не більше 20—30 хвилин на день.

Що ж робити, коли очі втомилися, а завдання (уроки) ще не виконано?

Потрібно дати очам відпочити: лягти, опустити повіки, можна накласти на них шматочки марлі, змоченої у заварці неміцного чаю або ж використані одноразові пакетики з ромашкою (чорною заваркою) — кімнатної температури і без цукру. Що робити, коли випадково пошкодили око?

Навіть невеличке пошкодження може призвести до втрати зору, намагайтеся цьому запобігти: не грайтеся з палицями, гострими предметами, ядучими речовинами, дотримуйтесь елементарних правил безпеки в будь-якій роботі.

Якщо пошкодження все ж сталося, негайно зверніться до лікаря-офтальмолога.

При вадах зору слід виконувати вказівки лікаря-офтальмолога, якщо потрібно — носити окуляри, зберігати їх у спеціальному футлярі, класти окуляри склом догори, дбати про чистоту скелець.

Для збереження гостроти зору слід дотримуватись елементарних правил:

  • не терти очі руками, особливо брудними;

  • не бігати з гострими предметами у руках;

  • не читати лежачи, не дивитися на яскраву лампу, сонце;

  • при появі свербіння, потраплянні бруду в очі повідомте дорослих, які допоможуть позбутися цього;

  • їсти різноманітну їжу, а особливо овочі, фрукти, ягоди.

«ВЕСЕЛО ТА З КОРИСТЮ РАЗОМ З МАМОЮ ГОТУВАТИ»

Не ігноруйте допомогу своїх малят. Для них кухня — одне з набільш цікавих і розвивальних місць у хаті.

Батьки часто вагаються, чи приймати дитячу допомогу, бо не розуміють, що і в якому віці насправді може робити дитина, а особливо малюк із вадами зору.

Що ж можна доручити малюку? Яку справу він здатен зробити?

Щоб не лише не зашкодити своєму здоров’ю та безпеці, а ще й потренувати і зміцнити окорухові м’язи, розвинути зорову увагу, дрібну моторику рук, радимо:

  1. З двох років:

  • мити й витирати овочі та фрукти для салатів і столу;

  • ліпити сирники, катати колобки з тіста для булочок.

  1. З трьох років:

  • мити й витирати посуд, запитуючи назву кожного;

  • готувати до чищення яблука, груші, картоплю, кабачки, моркву, буряк, запитуючи про колір і форму кожного;

  • перебирати крупу (вибирати з неї сміття й зіпсовані зернятка), розбирати квасолю за кольорами (білу та кольорову краще варити окремо).

  1. Із чотирьох років:

  • просіювати борошно, запитуючи, на що воно схоже;

  • щіточкою для посуду чистити картоплю й моркву, уточнюючи відмінності між ними;

  • виймати з фруктів серединку спеціальним (безпечним) ножем;

  • «нарізати» варені овочі спеціальною решіткою, рахуючи «нарізку»;

  • натирати продукти на пластмасовій тертушці.

  1. Те, що до шести років було звичайною грою та задоволенням, із цього віку можна зробити постійними дорученнями і звертатися до дитини із серйозними проханнями. При правильному плануванні часу ви отримаєте вмілого помічника.

Не забувайте, що в процесі готування сімейного обіду ви можете одночасно гратися зі своїм малюком і при цьому давати йому уроки раннього розвитку. Наприклад, дуже добре пограти в «їстівного лікаря».

Що потрібно для цієї смачної забавки?

Візьміть із хліба м’якушку, декілька зубчиків часнику, трішки бутильованої води, кілька гілочок кропу або петрушки. Малюк охоче ліпитиме з м’якушки хліба різноманітні фігурки, прикрашаючи їх часником і зеленню. Це можуть бути звірятка, птахи... Носики й оченята будуть у них із часнику, а пір’я та хвостики — із зелені. А веселі чудернацькі малючки з «часниковими» вушками, із «зеленими» руками та ногами можуть стати незвичною окрасою вашого столу. Щоб «тісто» не прилипало до рук, змочуйте їх водою. А коли обід буде готовий, малюк пригощатиме вас стравою, приготованою власноруч.

Чому ж гра називається «їстивний лікар»? Бо ігровий «інвентар» дуже багатий фітонцидами (часник), і тому він є чудовим захистом від застуди та грипу.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.