Стаття "ОРГАНІЗАЦІЯ ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ"

Самоосвіта

Для кого: Дорослі

11.01.2021

199

1

0

Опис документу:
Найважливішими складовими художнього виховання учнів з порушеннями зору засобами образотворчого мистецтва є формування і розвиток в них комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей в процесі опанування культурних цінностей світового та національного мистецтва, засвоєння способів образотворчої діяльності шляхом здобуття власного художньо-естетичного досвіду на пропедевтичному рівні.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ

Найважливішими складовими художнього виховання учнів з порушеннями зору засобами образотворчого мистецтва є формування і розвиток в них комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей в процесі опанування культурних цінностей світового та національного мистецтва, засвоєння способів образотворчої діяльності шляхом здобуття власного художньо-естетичного досвіду на пропедевтичному рівні.

Вивчення образотворчої діяльності в початкових класах має поєднати навчально-виховний потенціал образотворчої культури з її естетично- мистецькою, зображально-моторною і творчо-діяльнісною складовими.

Багатокомпонентність змісту мистецької освіти передбачає формування художньо-естетичної (предметної) компетентності, а саме:

а) емоційного ставлення до краси навколишнього світу та відображеної у творах мистецтва, уміння здійснювати аналіз й інтерпретацію сюжетів творів, висловлювати на елементарному рівні судження та уявлення про професію художників;

б) розпізнавати твори різних видів і жанрів мистецтва, знати та називати головні виражальні засоби графіки, живопису, скульптури тощо, розуміти та пояснювати значення основних засобів зображення, свідомо обирати матеріали та інструменти, відомі художні техніки для створення роботи відповідного виду мистецтва;

в) уміти на елементарному рівні та за допомогою вчителя виконувати вправи та творчу роботу у відповідності до теми уроку.

Природа мистецтва багатофункціональна, тому заняття образотворчою діяльністю сприяють пізнавальному розвитку, сенсорному, трудовому, естетичному, художньому вихованню.

Пізнавальний розвиток. Створення зображень передбачає достатньо чіткі уявлення про предмети і явища, які формуються шляхом безпосереднього наочного знайомства та спостереження за цими предметами і явищами або їх зображеннями. Для того, щоб намалювати або виліпити предмет треба не лише з ним познайомитися, але й запам'ятати його форму, розмір, будову, розташування частин, колір. Діти виконують малюнки не лише з натури, але й з пам'яті та за уявою. Це сприяє розвиткові їхнього мислення. В ході зображувальної діяльності уточнюється уявлення дітей з порушеннями зору про якості та властивості предметів, активно задіяні при цьому дотик, рухи рук. Під керівництвом дорослого дитина поступово набуває здатності аналізувати предмет, сприймати кожну його частину, а також сприймати предмет у цілому, порівнювати предмети за розмірами, кольором, формою, узагальнювати і встановлювати властивості притаманні групі предметів.

Сенсорне виховання. У процесі образотворчої діяльності діти з порушеннями зору безпосередньо, наочно, чуттєво знайомляться з предметами і явищами, їх властивостями і якостями, формою, кольором, розмірами, положенням у просторі. Діти визначають і називають ці властивості, порівнюють предмети, знаходять подібність і відмінні риси.

Трудове виховання. Щоб створити малюнок, дитині з порушеннями зору необхідно проявити певні зусилля спрямовані на спостереження предмета, виявлення та зображення його особливостей. Необхідно оволодіти технікою роботи різноманітними матеріалами. А також, у процесі образотворчої діяльності діти навчаються організовувати своє робоче місце.

Естетичне виховання. Образотворча діяльність значною мірою орієнтована на розвиток естетичного сприйняття - сприймання того, що красиве. Це пов'язано з умінням аналізувати предмет і виявляти в ньому те, що визначає його красу. Сприймання набуває характер естетичного у тому випадку, коли виникають естетичні почуття — хвилювання, радість, задоволення від знайомства з прекрасним.

Художнє виховання. В образотворчій діяльності дитина керується задумом, спрямовує свої зусилля на створення образу таким, яким він був задуманим. У своєму малюнку дитина фіксує не лише те, що запам'ятала про предмет, але й те, що вона про нього думає, як вона його відчула. В уявлення про предмет включається те, що було сприйнятим у різні періоди та при різних обставинах. Із цього комплексу в уяві дитини створюється образ, який дитина і виражає у малюнку. Характерна риса художньої творчості полягає у тому, що виразити певне явище можна, тільки створивши його зображення. Дитина не може створити образ, не володіючи, хоча б певною мірою здатністю передавати в малюнку, аплікації, ліпленні притаманні предметам властивості: форму, колір, будову. Вміння зображувати не можна відокремлювати від завдань художнього сприймання: воно повинно стати засобом художньої виразності. Основним завданням художнього виховання засобами зображувальної діяльності слід вважати розвиток здатності передавати певний зміст за допомогою виразних образів. Таким чином, завдання художнього виховання засобами образотворчої діяльності полягають у педагогічному керівництві процесами, пов'язаними із створенням виразного образу, а саме: естетичного сприймання самого предмета, формування уявлення про його властивості і загальний образ, розвитку здібності уявляти на основі отриманих вражень, втілювати задум у малюнку, ліпленні, аплікації шляхом оволодіння виражальними засобами кольорів, ліній, форм.

Інтелектуальний розвиток, насамперед, пов'язано з пізнанням. Пізнання навколишнього світу, процесів, явищ, окремих предметів є першочерговим завданням у вихованні дитини з порушеннями зору та основою оволодіння образотворчою діяльністю. Процес пізнання ґрунтується на систематичному, цілеспрямованому процесі спостереження. Порушення діяльності зорового аналізатора призводить до своєрідності протікання психічних процесів, що відображається на процесі спостереження. Спостереження є чуттєвим пізнанням навколишнього світу, в основі якого лежать відчуття, сприйняття і уявлення.

Своєрідність спостережень при порушенні зору проявляється у використанні всіх збережених аналізаторів, а при глибоких порушеннях зору - зорові відчуття повністю випадають і провідними стають тактильні. Тому при обстеженні і сприйнятті необхідно враховувати це у процесі образотворчої діяльності дітей з порушеннями зору.

Порушення зорових функцій призводять до скорочення і ослаблення зорових відчуттів або повного їх випадання у тотально сліпих. Зміни у сфері відчуттів позначаються на сприйнятті навколишньої дійсності. При низькій гостроті зору у дітей спостерігається уповільненість процесів сприйняття, фрагментарність, схематизм, в результаті чого страждає спостережливість, що в кінцевому рахунку позначається на формуванні цілісного образу. При глибокому порушенні зору виникають труднощі у впізнаванні предметів і зображень.

Сприйняття предметів навколишнього світу, формування цілісного образу цього предмета і, як результат, сформованість уявлень знаходиться в тісному взаємозв'язку з розумовими операціями аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення. Дитина з нормальним зором спочатку виділяє загальну форму предмета, потім - його характерні відмінні ознаки; на наступному етапі відбувається синтез аналізованої форми і уточнення характерних особливостей предмета. У дітей з порушеннями зору в основі сприйняття лежать ті ж механізми, але спостерігаються також і особливості: прості ознаки виділяються досить легко, тоді як для виділення складних потрібна допомога дорослого. Характерною особливістю є сповільненість сприйняття. Сповільненість і фрагментарність сприйняття у дітей з порушеннями зору обумовлені головним чином недостатністю фіксації і збереження в пам'яті ознак предметів, що ускладнює відтворення образу, сформованого на збідненій зорово-сенсорної основі. У пам'яті сформований образ при неповноцінному зоровому аналізі і синтезі відрізняється нестійкістю і швидко розпадається. При відтворенні образу виникає багато спотворень і уподібнень. У дітей із зоровою депривацією відзначається багатоетапний характер формування образу предмета.

На реалістичність сприйняття предметів роблять вплив умови сприйняття. Діти з порушеннями зору краще сприймають кольорові зображення, ніж чорно-білі; краще сприймають контурне зображення, ніж силуетне. Труднощі при розпізнаванні предметів і зображень виникають у дітей з атрофією зорового нерва, з ускладненою формою короткозорості при глибокому порушенні гостроти центрального зору.

Величезне значення при сприйнятті предметів і явищ навколишнього світу для дітей із зоровою депривацією має словесний опис. Описувати сприйманий об'єкт необхідно самій дитині, що сприяє вдосконаленню зв'язного мовлення, а також опис предметів ведеться вчителем, яскрава, образна, емоційна мова якого допоможе найбільш повному й адекватному сприйняттю досліджуваного предмета або явища.

На основі сприйняття формуються уявлення про предмети навколишнього світу, про процеси і явища, що відображають дійсність. Свої враження, отримані про життя, дитина передає в образотворчій діяльності.

Без ясних, чітких уявлень створити малюнок неможливо. Разом з тим, при створенні малюнка дитина уточнює і конкретизує уявлення.

Порушення зору негативно впливає на відчуття і сприйняття, які, в свою чергу, проявляються в схематизмі, фрагментарності, уривчастості. У зв'язку з цим, уявлення дітей із зоровою депривацією відрізняються збідненням, нечіткістю, вербалізмом.

Для вдосконалення уявлень дітей з порушенням зору необхідно вести цілеспрямовану педагогічну роботу, використовувати прийоми розвитку й удосконалення зорового, тактильного, слухового, сприйняття, образного мовлення. Необхідно вести роботу з розвитку, формування та вдосконалення просторових уявлень дітей з порушеннями зору.

Без мисленнєвих процесів пізнання навколишнього залишиться лише на рівні споглядання. Процес пізнання буде повним лише в тому випадку, якщо він будується на основі мислення. Тільки на основі розумових процесів споглядання перетворюється в вивчення і пізнання предметів і явищ дійсності.

За допомогою образотворчої діяльності у дітей з порушеннями зору відбувається поступове накопичення знань про предмети, явища навколишнього світу. На основі зіставлення цих знань, порівнянні й узагальненні дитина з порушеннями зору вчиться бачити різноманіття світу, взаємовідносини і взаємозалежність в ньому, що безсумнівно робить позитивний вплив на розвиток його розумових здібностей.

На розвиток розумових здібностей також впливає знайомство з інструментами і матеріалами, набуття вмінь і навичок роботи з ними; знайомство з різними техніками і правильним їх вибором для створення твору та розкриття задуму.

На основі естетичного і морального виховання, розвитку інтелектуальної діяльності, розумових здібностей, пізнавальних процесів, розумової діяльності у дитини з порушеннями зору з'являється можливість розкриття свого творчого потенціалу. Будь-яка діяльність має в основі своїй мати творчий початок, оскільки творчість дає поштовх до подальшого розвитку.

Розвиток творчих здібностей дітей з порушеннями зору будується на базі чітких уявлень, розвиненої уяви і здатності до мислення й абстрагування. По своїй суті будь-яка дитяча робота може розглядатися як творча, якщо дитина в момент створення розкута і не залежна від зовнішніх обставин. Але з іншого боку, дитина з порушеннями зору залежна у своїй творчості, перш за все, через брак адекватної інформації, через страх створити щось незрозуміле для інших. Тому педагогічний процес розвитку творчих здібностей повинен будуватися таким чином, щоб дитина з порушеннями зору, використовуючи знання прийомів творчості, не відчувала себе скутою цими знаннями.

Особливостями розвитку творчого потенціалу дітей з порушеннями зору є: репродуктивний характер творчих завдань; низький рівень переструктурування використовуваних реальних об'єктів; відсутнє різноманіття образотворчих технік; відсутність чітких уявлень про предмет і його відмітних ознаках, що є в більшості випадків характеристикою даних об'єктів; труднощі композиційного вирішення зображувальної площини; труднощі володіння образотворчими інструментами.

Таким чином, вчитель має раціонально використовувати наочні посібники, не допускати копіювання запропонованих зразків, показати різноманіття можливих композиційних рішень, організовувати відвідування музеїв і виставок, влаштовувати виставки дитячої творчості.

Для дітей з порушенням зору велику допомогу в цьому питанні може надати вивчення різноманіття форм навколишнього світу, їх призначення і використання. Величезне значення має використання наочності, використання ігрових прийомів, музичного супроводу, усної творчості. Необхідною умовою є ознайомлення з різноманітністю образотворчих технік, як традиційних (акварель, гуаш, кольорові олівці, фломастери), так і нетрадиційних (малювання пальцями і долоньками, техніки кляксографии, тампонування, змішаних технік тощо).

У дітей з 7 до 15 років відбувається швидке наростання обсягу, точності і швидкості зорово-просторових функцій.

Особливістю передачі простору є те, що першокласники виявляють об'ємні уявлення, але перспективу ще не передають. Лише до 4 класу молодші школярі здатні до передачі перспективних скорочень, що свідчить про значні зрушення у розвитку просторової уяви.

Характерними особливостями відрізняються малюнки молодших школярів з порушеннями зору: неправильне розташування малюнка на аркуші паперу (об'єкти зображені дрібно, можуть бути розташовані фризово в нижній частині аркуша, або розташовуються в кутах, або порушено композиційну рівновагу); неправильна передача просторового положення предметів, в тому числі просторове перенесення вертикального положення предмета на горизонтальну площину; слабкий розвиток навичок порівняння, співвіднесення, неправильна передача пропорцій як усередині предмета, так і між предметами; побудова ліній перервними, нерівними рухами.

У дітей із зоровою депривацією може зустрічатися порушення функції розрізненя (розпізнавання) кольорів. В офтальмології виділяють дві основні форми таких порушень: вроджена і набута. До вродженої відносять порушення колірного зору, що виникають внаслідок аномалії хромосомного апарату (х- хромосоми). В даний час встановлено наявність в сітківці ока 3-х типів колбочок, що містять різні пігменти: червоний, зелений і синій.

Відомі 3 типи колірної сліпоти (дальтонізм):

  • Протанопія (англ. Protanopia) - сліпі на червоний колір, у яких сприйманий спектр укорочений з червоного кінця. Червоний колір сприймається темнішим, змішується з темно-зеленим, темно-коричневим, а зелений - зі світло-сірим, ясно-жовтим, світло-коричневим.

  • Дейтеранопія (англ.Deuteranopia) —сліпих на зелений колір. Зелений колір змішується зі світло-оранжевим, ясно-рожевим, а червоний - з ясно- зеленим, світло-коричневим.

  • Тританопія (англ. Tritanopia) - відсутність колірних відчуттів в синьо-фіолетовій області спектру. Зустрічається вкрай рідко і практичного значення не має. При тританопії всі кольори спектру бачаться відтінками червоного або зеленого.

Вкрай рідко зустрічається повна колірна сліпота - ахромазія (монохроматия). При ахромазії всі кольори здаються сірими.

Дихромазія - порушення, що характеризуються відсутністю або ушкодженням одного з трьох пігментів фоторецепторів. Іноді зустрічається порушення двох кольорів.

Трихромазія - здатність розрізняти 3 основних кольори: червоний, зелений, синій.

Набутими вважаються всі порушення кольоросприймання, що спостерігаються при захворюваннях і аномаліях розвитку. Серед слабозорих порушення кольоросприймання зустрічається досить часто. Хоча у багатьох дітей з порушенням зору спостерігається і нормальне кольоросприймання. В цьому випадку слід говорити про особливості кольоросприймання дітей з порушеннями зору, до яких, насамперед, слід віднести труднощі у сприйнятті короткохвильової частини спектру (синьо-фіолетової). Найбільші труднощі діти з порушеннями зору відчувають при сприйнятті саме цих кольорів. Крім того, діти з порушеннями зору мають труднощі в сприйнятті відтінків кольору.

У характеристиці кольору важливе значення мають три основні властивості - яскравість, кольоровий тон і насиченість. Слід відрізняти від них відтінки кольору, під якими розуміють змішання одного спектрального кольору з іншим, в результаті чого виходить відтінок.

Саме сприйняття відтінків викликає певні труднощі у дітей з порушеннями зору. Причиною є ряд факторів: вікові особливості дитини, пов'язані з функціональним розвитком органу зору; наявність порушення колірного зору; педагогічна запущеність.

Вчитель часто не приділяє належної уваги цьому питанню, в результаті чого учні відчувають певні труднощі не тільки в отриманні певного відтінку кольору, але і в його називанні. Активну допомогу у сприйманні, розвитку та формуванню уявлень про відтінки кольору можуть надати спеціальні вправи.

Розвиток образотворчої діяльності не знаходиться в прямій залежності від зорової патології, хоча остання має на неї негативний вплив. В цьому випадку слід говорити про особливості образотворчої діяльності молодших школярів з порушеннями зору.

Наявність лише комбінаторних здібностей в чистому вигляді не може повністю вирішити проблему розвитку образотворчої творчості. Необхідними компонентами при вирішенні даної проблеми є індивідуальний підхід і варіативність педагогічних умов, які відносяться, відповідно, до внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку особистості дитини з порушеннями зору.

Якісне сприйняття навколишнього світу забезпечується тріадним, складним поєднанням функціональних, операційних, мотиваційних механізмів. Крім взаємозалежності і взаємозумовленості можна говорити про самостійність впливу кожного з них на рівень зорового сприйняття.

Так, низький рівень зорового сприйняття може бути обумовлений і різким зниженням зорових функціональних можливостей при дефекті зору і відсутністю стійких пізнавальних інтересів навіть при незначному ступені порушення зору. Виділення властивостей сприйняття визначаються мотиваційною стороною. Мотивація сприйняття також є фактором індивідуального розвитку в умовах навчання. Вроджене захворювання очей негативно впливає на функціональний механізм, що глибоко порушує його зв'язок з операційним і мотиваційним механізмом, або, навпаки, не пригнічує дію функціонального механізму, але глибоко знижує прояв зорових функцій. У кожної дитини з тим чи іншим ступенем зорового дефекту є свій індивідуальний взаємозв'язок механізмів сприйняття, який обумовлює ступінь і якість використання зорової системи для пізнання і орієнтування в навколишньому світі.

Важливим компонентом будь-якої діяльності, в тому числі і образотворчої, є працездатність. Особливої актуальності вона набуває по відношенню до дітей із зоровою деприваціює, так як необхідно враховувати дозування зорових, інтелектуальних і фізичних навантажень в процесі роботи з даною категорією дітей. Знання можливостей дітей з порушеннями зору дозволяє своєчасно попереджати стомлення, підбирати оптимальні види навантажень.

Під працездатністю розуміється потенційна можливість результативно діяти в дозований часовий інтервал. Виділяють особливості працездатності, пов'язані з комплексними функціональними порушеннями.

Так, відзначається залежність зорової працездатності від стану функції тимчасового розрізнення і поля зору. Експериментально доведено, що значне зниження центрального зору (нижче 0,04) помітно знижують зорову працездатність. Тому зорове навантаження при зазначених порушеннях повинно бути короткочасним.

Одне і те ж зорове навантаження може по - різному впливати не тільки на стан зорових функцій, але і на захворювання органу зору або організму учня в цілому. Так при атрофії зорового нерва, афакії, аномалії рефракції однакове зорове навантаження може викликати різну швидкість настання зорового і загального стомлення.

При вивченні зорового стомлення у молодших школярів з різними порушеннями зору виявилося, що при одній і тій же гостроті зору найменше стомлюються учні з амбліопією, потім - з ускладненою короткозорістю і альбінізмом. Найбільше стомлення відчувають слабозорі з атрофією зорового нерва і помутнінням рогівки.

Труднощі візуально-просторового аналізу, невміння користуватися прийомами спостереження обумовлюють своєрідність навчання молодших школярів з порушеннями зору образотворчій діяльності. Формування образів передбачає цілеспрямоване спостереження, розвинену зорову пам'ять, наявність довільної зорової уваги, образне й просторове мислення. При навчанні молодших школярів з порушеннями зору образотворчій діяльності виникає необхідність у використанні системи художньо-дидактичних ігор, які дозволять вирішити не тільки загальні, а й корекційні завдання.

Порушення зору не дозволяє дітям виділити багато ознак, властивостей, будови і взаємовідношень окремих частин в натуральному об'єкті. У дітей з порушеннями зору можуть виникати розбіжності між образом предмета і його графічним зображенням. Для подолання цих труднощів можна використовувати ігри та вправи, спрямовані на засвоєння художньо - графічних навичок, що вимагають використання зору, дотику, слуху.

Різні художньо-дидактичні ігри та вправи сприяють інтелектуальному розвитку учнів з порушеннями зору, розвитку уваги, пам'яті, розвивають вміння класифікувати і систематизувати об'єкти за їх ознаками, розвивають здатність до комбінування, розвивають просторові уявлення та уяву.

Таким чином, введення ігрових прийомів в уроки образотворчої діяльності сприяє розвитку у дітей з порушеннями зору пізнавальних інтересів, розвиває творчі здібності, допомагає в оволодінні образотворчою грамотою, є необхідною умовою загального розвитку.

Труднощі в цілеспрямованому спостереженні, в сприйнятті предметів навколишнього світу, їх аналізі, узагальненні - позначаються на цілісності формування образу у молодших школярів з порушеннями зору. В цьому випадку наочність є засобом корекції уявлень про предмети навколишнього світу, просторових уявлень, і крім того, вона має навчальний, розвивальний характер. Образотворча наочність сприяє збагаченню кола уявлень, робить навчання більш доступним, розвиває спостережливість і мислення, допомагає більш глибокому і міцному засвоєнню матеріалу. Без застосування засобів наочності неможливо ефективне навчання дітей з зоровою патологією.

На сьогоднішній день в тифлопедагогіці наочність є одним з основних дидактичних принципів, згідно з яким навчання будується на конкретних образах, які безпосередньо сприймаються дітьми. Дослідження, що проводилися в цій області, дозволили виявити деякі особливості в сприйнятті образотворчої наочності молодшими школярами з порушеннями зору.

Так, були виявлені особливості зорового сприйняття малюнків дітьми з порушенням зору. Сповільненість процесу сприйняття, що виразилося в більш тривалому періоді розглядання і збільшенні кількості передачі до 7-12 по відношенню до 2-5 при нормальному зорі.

Характерним для молодших школярів з порушеннями зору є уривчастий опис малюнка, при якому розглядання протікає по частинах. Дитина не в змозі охопити всі деталі одночасно, а обводить весь контур послідовно. Це позначається на осмисленні зображення і формуванні зорового образу. Такі труднощі виявляються при порушенні однієї зі зорових функцій - звуженні поля зору.

В цілому, процеси аналізу і синтезу при зоровому сприйнятті в молодших школярів з порушеннями зору протікають так само, як і у дітей з нормальним зором: спочатку виділяються окремі ознаки і властивості, що характеризують предмет, потім вони співставляються на основі порівняння безпосереднього чуттєвого образу і образу пам'яті; виділяються ознаки спільності і відмінності, уточнюється синтетичний образ і називається предмет.

Проте, способи аналітичного сприйняття мають свої особливості і відрізняються своєрідністю. Так, виявляється сповільненість сприйняття зображень при наявності великих індивідуальних відмінностей в швидкості впізнавання зображень. При відтворенні образу предмета виникає багато спотворень і уподібнень.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Нещодавно завантажили