Стаття "МОДЕЛЬ МЕТОДИЧНОГО СУПРОВОДУ НАВЧАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ"

Самоосвіта

Для кого: Дорослі

11.01.2021

172

4

0

Опис документу:
Розробка моделі методичного супроводу навчання образотворчої діяльності молодших школярів з порушеннями зору спирається на методологічну платформу, основу якої складають принципи сучасної освітньої парадигми: загальні принципи - інтегративності, фундаментальності; навчальні, що відображають основу вивчення предмета образотворчої діяльності; спеціальні, що враховують наявність зорової патології.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

МОДЕЛЬ МЕТОДИЧНОГО СУПРОВОДУ НАВЧАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ

Розробка моделі методичного супроводу навчання образотворчої діяльності молодших школярів з порушеннями зору спирається на методологічну платформу, основу якої складають принципи сучасної освітньої парадигми: загальні принципи - інтегративності, фундаментальності; навчальні, що відображають основу вивчення предмета образотворчої діяльності; спеціальні, що враховують наявність зорової патології.

Інтегративність досягається в процесі інтеграції знань. Інтеграцію знань можна визначити як процес і результат створення цілісної системи з раніше відокремлених об'єктів, які при цьому стають структурними компонентами системи. Інтегративність виступає не як просте додавання різнорідних частин, а як створення такої нової системи знань, властивості і функції якої не зводяться до механічної суми компонентів, а утворюють нову якість змісту і його впливу на учнів, що дозволяє сформувати цілісне бачення світу. Принцип інтегративності проявляється в реалізації міжпредметних зв'язків, які об'єднують використання музики, слова, образотворчого мистецтва, гри.

Найбільш опосередковано в умовах шкільної освіти реалізується принцип фундаментальності, що трансформується як вимога цілісності і внутрішньої єдності структури методичного супроводу навчання образотворчої діяльності, так і в формуванні у школярів «ядра» образотворчої діяльності.

Навчальні принципи пов'язані з освоєнням предмета образотворчої діяльності і мають орієнтуватися на віковий рівень розвитку здобувачів освіти. Освоєння образотворчої діяльності в різні вікові періоди відбувається по- різному, що залежить від ряду факторів, в число яких входить орієнтування на індивідуальний рівень розвитку дитини, її образотворчих умінь і творчого потенціалу. Під індивідуальністю розуміється своєрідність психофізіологічних і психологічних якостей, що відрізняють особистість від інших і характеризують унікальність її можливостей в сфері взаємодії з навколишнім світом.

На підставі даної характеристики модель методичного супроводу образотворчої діяльності молодших школярів з порушеннями зору має комплексний характер складових її компонентів. В якості одного зі складових компонентів виступає спеціальний принцип моделі.

Вікова динаміка розвитку дитини показує, що емоційні процеси молодших школярів з порушеннями зору пов'язані з наочними образами і уявленнями. Емоції молодшого школяра з порушеннями зору вплетені в його пізнавальні процеси. Ця особливість - вихідний потенціал, який може стати основою здібностей до художньої творчості.

Період молодшого шкільного віку щодо процесу образотворчої діяльності можна охарактеризувати як афективно-абстрактний. Діти тяжіють до кольору, реалістичність зображення їх мало цікавить. У малюнках зустрічається спотворення пропорційних відносин і використання вподобаного кольору, а не реалістичного. Тому основним напрямком у розвитку образотворчої творчої діяльності даної вікової категорії учнів не докладне вивчення прийомів і способів реалістичного малюнка, а лише введення в образотворче мистецтво за допомогою ознайомлення з основами сприйняття і передачі форми і простору, прийомами роботи кольором.

Завданням вчителя початкових класів є не стільки навчити дитину з порушеннями зору малювати, скільки не дати згаснути прагненню до образотворчого мистецтва, допомогти подолати труднощі, з якими дитина може зустрітися в початковий період навчання образотворчому мистецтву.

У зв'язку з цим, супровід образотворчої діяльності молодших школярів з порушеннями зору передбачає паралельно з освоєнням основ образотворчої грамотності, розвитком графічних умінь і навичок вести навчання на основі широкого ознайомлення та використання різноманітності образотворчих технік, в тому числі і нетрадиційних.

Вікові особливості розвитку дитини тісно пов'язані з розвитком його індивідуальних здібностей (розумових, пізнавальних, образотворчих, інтелектуальних). Крім загальної особливості розвитку молодшого школяра з порушеннями зору від емоційно - чуттєвого пізнання навколишнього світу до логічного, простежується індивідуальність розвитку кожного по глибині і швидкості отримання знань, за характером і мірою засвоєння матеріалу, що залежить від ряду зовнішніх і внутрішніх факторів.

В основі спеціальних принципів лежать ступінь порушення зору, характер порушення зору, наявність поєднаної зорової патології, наявність вторинних відхилень.

При значному зниженні гостроти зору у дітей з порушеннями зору відзначається сповільненість сприйняття, фрагментарність, порушується повнота огляду, спостережливість. Як наслідок, виникають складності в сприйнятті і формуванні цілісного образу.

У дітей з частковою атрофією зорового нерва (ЧАЗН) при впізнаванні зображень предметів відзначається велика кількість замін зображення предмета іншим при збільшенні часу впізнавання. Крім того у дітей з ЧАЗН спостерігаються порушення в сприйнятті кольору.

Діти з даною зоровою патологією гірше бачать жовтий і сірий кольори, характерним також є нівелювання деяких кольорів спектру. Краще бачать синій і зелений кольори, можуть робити заміни жовтого на блідо-зелений, червоного на помаранчевий, коричневого на зелений. Відзначається зниження насиченості колірної гами, а також зниження контрасту. Діти з ЧАЗН не можуть тривалий час розглядати дрібні деталі.

При різному ступені порушення поля зору відзначаються різні можливості сприйняття предметів і зображень, що проявляється в сповільненості і фрагментарності візуально-просторового синтезу, збільшуються тимчасові рамки впізнавання предметів. При цьому багато деталей можуть випадати з поля зору, фіксація погляду відбувається переважно на великих зображеннях об'єктів; відзначаються труднощі в просторових відносинах предметів.

Значне звуження поля зору відзначається при часткових атрофіях зорового нерва, пігментарній дегенерації сітківки.

При органічних захворюваннях центральної нервової системи причиною випадання поля зору є захворювання зорових шляхів (геміанопсія). У цих випадках периферичне поле зору порушується. При таких клінічних формах очної патології відзначаються глибокі порушення в зоровому сприйнятті: порушується бінокулярний і стереоскопічний зір, сприйняття форми і величини, виникають проблеми в просторовому орієнтуванні, просторовому мисленні, а також порушення в інших психічних процесах. При катаракті спостерігаються труднощі сприйняття предметів, їх форми, пропорцій, глибини простору. Також відбуваються порушення в сприйнятті кольору: знижується сприйняття жовтого, тому що знижений контраст яскравості; найбільш оптимальним для сприйняття є зелений і синій кольори, тому що колбочки при даній формі очної патології мають підвищену чутливість до короткохвильової частини спектра, до якої належать дані кольори. При мікрофтальмі відзначається значне зниження зору, а також з'являються більш високі показники до синього, більш низькі - до червоного (може зустрічатися і до жовтого) кольору. Глаукома супроводжується порушенням внутрішньоочного тиску, глибокими порушеннями центрального зору і звуженням поля зору.

При ністагмі спостерігається зниження зору і глибоке порушення зорової фіксації, що, в свою чергу негативно впливає на сприйняття розмірів, пропорцій і форми зображення; дитина не може зосередити зорову увагу на розглянутих об'єктах, особливо при динамічному сприйнятті.

Крім того, необхідно враховувати, що у кожної дитини з тим чи іншим ступенем зорового дефекту є свій індивідуальний взаємозв'язок механізмів сприйняття - функціональних, операційних, мотиваційних, який обумовлює ступінь і якість використання зорової системи для пізнання і орієнтування в навколишньому середовищі.

Найбільшу трудність при навчанні дітей з порушеннями зору представляє індивідуальна форма поєднаної зорової патології, її прояв в кожному окремому випадку, що, в кінцевому рахунку, і дає індивідуальний характер бачення дитини. Дане положення вимагає пошуку шляхів і створення умов для досягнення найбільш повних результатів в процесі навчання образотворчої діяльності дітей з порушеннями зору.

Основою для розробки методичного супроводу процесу навчання образотворчої творчої діяльності стала первинна модель, що включає ряд компонентів: цільовий, змістовний, технологічний, результативний.

Основу цільового компонента становить посилення завдань, спрямованих на розвиток творчих здібностей. Завданням змістовного компонента стало наповнення програми змістом, що сприяє розвитку образотворчих умінь і творчих здібностей.

У зв'язку з цим розробка моделі методичного супроводу передбачає як облік індивідуальних особливостей, які стали основою спеціальних і специфічних принципів, так і створення оптимальних умов для розвитку особистості дитини з різним рівнем розвитку і характером зорової патології для максимальної реалізації її потенційних творчих можливостей. Крім того, враховуються рівень готовності до образотворчої діяльності, а також власне образотворчі можливості дітей. Важливою умовою тут є не дати відчути дитині свою образотворчу безпорадність.

Технологічний компонент включає в себе використання послідовних дій і операцій, що сприяють розвитку образотворчих умінь і творчих здібностей. Облік працездатності та швидкості виконання завдань реалізується при диференційованому виконанні завдань в залежності від індивідуального розвитку дитини з порушеннями зору. Враховуються кількісний і якісний характер виконання завдань, тимчасові рамки його виконання. Використання послідовних дій і операцій в технологічному компоненті включило і підбір образотворчої наочності з урахуванням різних розмірів, як формату листа, так і самого зображення, товщини обведення контуру, використання кольору в залежності від зорової патології та індивідуальних можливостей дітей; облік віддаленості об'єктів в залежності від характеру порушення зору (гострота зору, звуження поля зору, катаракта, глаукома, ЧАЗН - часткова атрофія зорового нерва, ністагм і т.д.), використання контрастних зображень, адаптованих фотографій та ілюстративного матеріалу.

При розробці спеціальних умов навчання образотворчій діяльності молодших школярів з порушеннями зору мають враховуватися прописані далі компоненти.

Використання короткочасних вправ. Порушення зору чинять негативний вплив на формування графічних умінь і навичок, розвиток зорової пам'яті і спостережливості, що, в свою чергу, позначається на повноті уявлень. Тому використовуються вправи, що мають корекційну спрямованість: корегується поняття симетрії, виконання різного виду ліній і штрихувань, відбувається уточнення форми і пропорцій об'єктів на основі порівняння, конкретизуються уявлення про характерні особливості і деталі досліджуваного предмета. Результатом такої роботи є активізація аналізу форми. Використання графічних диктантів сприяє розвитку просторових уявлень, слухового сприйняття; вправи на домальовування (симетричне і несиметричне) сприяють розвитку зорової пам'яті, дрібної моторики руки і формуванню графічних навичок. Короткочасні вправи спрямовані на активізацію зорової та образної пам'яті учнів, що також має важливе корекційне значення для дітей з порушеннями зору.

Використання різного роду наочних посібників. Такі уроки як образотворча діяльність, вимагають використання величезної кількості різноманітного наочного матеріалу. Крім природного наповнення уроку образотворчої діяльності наочністю, дана умова набуває особливого значення, коли мова йде про дітей із зоровою депривацією. Вчителю необхідно пам'ятати, що наочність, маючи в основі своїй інформативний початок, несе, перш за все, пізнавальний характер, допомагає уточнювати і конкретизувати уявлення про предмети і явища, тому зображення одного і того ж об'єкта має бути широко представлено в різних ракурсах. Маючи можливість вивчити і вибрати з усього представленого різноманіття необхідне для задуму, дитина усвідомлює, що їй зобразити і як зобразити, що, в свою чергу, полегшує пошук елементів композиції і сприяє розвитку образотворчої творчості.

Необхідно пам'ятати, що використання готових образотворчих рішень веде до репродукування, гальмування розумової діяльності, пошуку нових рішень і відсутності творчої уяви в роботі; прийоми активізації образотворчої творчості, що включають використання різноманіття образотворчих технік і матеріалів, ігрових прийомів, музичного та літературного супроводу, колективної творчості.

Використання прийомів активізації. Образотворча діяльність дає можливість дитині із зоровою депривацією з одного боку відчути свої сили, повірити в себе, з іншого боку — допомагає точніше зрозуміти і реалізувати задуманий образ, при скороченні зорових навантажень виконати роботу на досить високому технічному і творчому рівні. Порушення зору часто позначається на недосконалості володіння пензлем і фарбами: роботи виходять не акуратні, з бідною кольоровою гамою. Ще більші проблеми виникають у дітей із зоровою депривацією при необхідності виконання дрібних елементів, що вимагають точності виконання графічних і образотворчих навичок. Тому використання різного роду образотворчих технік і здебільшого нетрадиційних дозволяє нівелювати дитині дані проблеми, а, крім того, активізують інтерес до пропонованої роботи. При достатньому освоєнні різноманітності образотворчих технік учням необхідно надавати можливість їх самостійного вибору.

Використання музики створює емоційний настрій і дозволяє глибше зрозуміти стан природи або зображуваного героя. Емоційний тон присутній у відчуттях, які можуть бути приємними і неприємними. Використання музичного супроводу творчих завдань робить урок яскравим, насиченим, цікавим, емоційним, розвиває фантазію, вирішуючи поставлені корекційні завдання.

Використання ігрових прийомів є природним в молодшому шкільному віці і дозволяє швидше увійти дитині з порушеннями зору в стан творчого процесу. Разом з тим, необхідно в будь-якому випадку дотримуватися загального принципу: пропонуючи дитині із зоровою депривацією творче завдання, необхідно перш за все вивчити можливі елементи, деталі, предмети, які згодом можуть бути використані при складанні творчої композиції. Вивчення окремих предметів або явищ має логічне завершення в підсумковому творчому завданні.

Художнє слово широко застосовується на заняттях образотворчої діяльності. Воно викликає інтерес до теми, змісту зображення, допомагає зосередити увагу дітей. Ненастирливе використання художнього слова в процесі заняття створює емоційний настрій, оживляє образ.

Словесні методи і прийоми навчання в процесі керівництва образотворчою діяльністю невіддільні від наочних і ігрових. Художня творчість часто носить колективний характер і вимагає певних відносин його учасників: узгодження ідей, задумів, способів його реалізації. Учасники колективної творчості об'єднані провідним мотивом діяльності - прагненням створити виразний, унікальний образ.

Однією з умов розвитку творчого потенціалу дітей вважається комплексне і системне використання методів і прийомів, провідне значення серед яких мають попередні спостереження, створення проблемних ситуацій, які стимулюють пошукову діяльність.

Описана вище модель методичного супроводу навчання образотворчої діяльності молодших школярів з порушеннями зору має графічне вираження, представлене на малюнку 1.

Малюнок 1. Модель методичного супроводу навчання образотворчої діяльності молодших школярів з порушеннями зору

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.