Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«Реалізація професійної діяльності та розвиток цифрової компетентності педагога через обмін методичними матеріалами в цифрових бібліотеках»

Стаття "ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЧЕРЕЗ ВИХОВАННЯ ВСЕБІЧНО ТА ГАРМОНІЙНО РОЗВИНЕНОЇ ОСОБИСТОСТІ"

Самоосвіта

Для кого: Дорослі

15.01.2021

205

4

0

Опис документу:
Виховання – це процес соціальний в найширшому розумінні. З усім складним світом навколишньої дійсності дитина входить у безкінечне число відносин, кожна з яких незмінно розвивається, переплітається з іншими відносинами, ускладнюється моральним і фізичним зростанням самої дитини.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Формування життєвої компетентності через виховання всебічно та гармонійно розвиненої особистості

Шлях України у щасливе майбутнє пролягає через виховання. Виховання в житті людей – первинне і головне, усе інше – його наслідки. Там, де виховання відкладають «до кращих часів» і починають вирішувати інші, загальніші і важливіші, як здається, проблеми, ці кращі часи не настають ніколи. Виховання – це саме життя, а життя «на потім» відкласти не можна.

Виховання – це процес соціальний в найширшому розумінні. З усім складним світом навколишньої дійсності дитина входить у безкінечне число відносин, кожна з яких незмінно розвивається, переплітається з іншими відносинами, ускладнюється моральним і фізичним зростанням самої дитини. Завдання класного керівника – спрямувати цей розвиток і керувати ним.

«Діти живуть щохвилини, щогодини, щодня, живуть невпинно й безупинно» – писав великий педагог Ш.Амонашвілі. Шкільне життя – лише частина цілісного процесу життєдіяльності дитини. На кожному ступені розвитку особистості, школа повинна створювати умови для повноцінної життєдіяльності дитини. Повнота, яскравість думок, почуттів, образів, які переживають учні у навчально-виховному процесі – необхідна умова розквіту їхньої індивідуальності. Учень – це завжди Людина з великої літери, тому що він потенційно невичерпно багатий. І саме школа повинна допомогти дитині заглянути в себе і визначити набір цінностей, які узгоджуються з її неповторною людською сутністю, які забезпечуватимуть її компетентність як громадянина, патріота, члена колективу, сім’янина, особистості.

Для української ментальності характерним є прагнення зробити дитину щасливою в родинному, професійному, громадському та державному житті, тобто в життєтворчості. Отож, виховну діяльність треба спрямовувати на співдіяльність дітей, їхніх сімей та дорослих із формуванням таких життєвих компетентностей, які нададуть кожному учневі можливість обрати свій шлях у житті, забезпечать комфортне життя в соціумі. Актуальність такої виховної системи класу визначається в єдності зусиль родини, педагогів і громадськості у вихованні дитини, формуванні її характеру, особистісних рис, національної свідомості й розвитку природного таланту, спрямованих на розвиток життєвої компетентності кожного учня на принципах співдіяльності та співтворчості дітей і дорослих.

Творча співпраця, співдіяльність батьків, дітей і вчителів позитивно впливає на розвиток класного колективу, виховання в учнів людяності, поваги до старших, доброзичливого ставлення до товаришів, любові до рідної землі й усього прекрасного. Завдяки цьому у дітей формується громадянська позиція, усвідомлення себе як особистості, почуття національної гордості, причетності до країни та її національних святинь.

У своїй роботі вчителі повинні керуватися одним із пріоритетних принципів сучасного виховання —родинно-сімейним.

Провідна ідея виховної системи класу полягає:

● у прагненні зробити дитину щасливою в родинному, професійному та громадському житті;

● розвитку особистості, її життєвої компетентності засобами взаємодії школи, кожної сім’ї, батьківської громади, позашкільних установ, гуртків, громадськості.

Мета й завдання виховної системи:

● виховувати громадянина-патріота, здатного творити себе і своє життя;

● розвивати гармонійно розвинену, творчу, компетентну особистість, здатну жити в злагоді з довкіллям і собою, проектувати життєві перспективи;

● формувати вільну і відповідальну особистість, здатну відстоювати свої права, бути відповідальною за себе, оточення, Батьківщину;

● сприяти максимальному саморозвиткові, самовдосконаленню, самореалізації кожного учня, розвитку спроможності досягнення успіху кожною дитиною в різних видах діяльності;

● учити бути толерантною людиною, відверто висловлювати свої думки, відстоювати погляди, переконання; поважати гідність людини через повагу до матері та батька, до свого роду;

● об’єднати зусилля класного керівника, педагогів та батьків для розвитку гармонійної, життєво компетентної особистості;

● виховувати повагу до культурно-національних, історичних цінностей та символів нашої держави.

Основні напрями роботи:

  • вивчення індивідуальних особливостей учнів, створення в класному колективі умов для прояву і розвитку реальних і потенційних можливостей учнів, задоволення соціально цінних і особистісно значущих інтересів та потреб учнів;

  • вивчення та врахування в роботі стану фізичного та психічного здоров’я учнів;

  • розв’язання питання соціальної адаптації учнів в умовах дитячого та педагогічного колективу; надання індивідуальної допомоги учням, які мають проблеми в адаптації до життєдіяльності класу, відносинах з учителем та іншими членами колективу навчального закладу, виконанні норм і правил поведінки у школі та поза її межами;

  • профілактична робота з учнями «групи ризику»;

  • взаємодія з батьками, адміністрацією, соціально-психологічною та іншими службами навчального закладу з метою проектування індивідуальної траєкторії розвитку учнів, педагогічної підтримки суспільно корисних ініціатив учнів, корекції відхилень в інтелектуальному, моральному та фізичному становленні їх особистості;

  • діагностика результатів навчання, виховання і розвитку кожного учня, облік їхніх особистих досягнень.

Процес виховання тісно пов'язаний з підтримкою з боку вчителів та батьків, яка обумовлена віком дітей. Чим молодші діти, тим більше уваги слід звертати на виховання. Чим старші - тим більше на підтримку. Молодшим потрібні зразки, щоб знати, що культивувати в собі. Підлітки – хочуть «все самі». Їм і потрібна допомога, підтримка в тому, щоб зрозуміти себе, вибрати свій шлях і добиватись успіху.

Але для того, щоб дитина прийняла допомогу і підтримку, потрібно заслужити її довіру і бути авторитетом для неї.

Завдання, які постають перед освітніми закладами у сфері їхньої відповідальності перед кожним вихованцем, сконцентровані навколо проблеми життєвої компетентності молодої людини. А це потребує освоєння досвіду життя в суспільстві через поєднання навчання та практики соціальних дій з поступовим збільшенням саме практичної участі молодої людини в житті суспільства. Головне завдання соціалізації – залучити дитину до різнобічної діяльності та спілкування, дати можливість навчитися «бути в дорослому житті», не залишаючи стін навчального закладу.

Важливу роль у формуванні життєво компетентної особистості відіграє діяльність. Адже через безпосереднє включення у діяльність в дитини формуються необхідні життєві цінності, духовна культура, вдосконалюються комунікативні навички, виробляється потреба та вміння брати активну участь у суспільному житті.

Виховна діяльність здійснюється в урочний та позаурочний час та реалізується через такі види: навчально-пізнавальна, ціннісно-орієнтовна, спортивно-оздоровча, художньо-естетична, соціально значуща (трудова, екологічна, благодійна). Включення учнів у різні види діяльності, залучення їх до організації справ сприяє формуванню в них ціннісного ставлення до себе, інших людей, природи, праці, культури і мистецтва, до суспільства і держави.

Велику роль у розвитку комунікативних якостей дітей, їхнього вміння спілкуватися мають години довірливих розмов («Мій кращий друг»; «Мій вільний час»; «Моє життя через 10 років»). Тут важливо бачити в кожному учневі особистість. Післядією таких заходів є ідеї, пропозиції учнів щодо подальшої організації цікавого класного життя, які вони залишають у «кишені пропозицій та бажань». Діти бажають покращення життя не тільки для себе, а й для своїх батьків, близьких, друзів. Тому намагаюсь завжди прислухатись до думки кожного як до такої, що варта найбільшої уваги.

Для всебічного розвитку та формування інтересів і нахилів учнів, прояву їхньої ініціативи ефективно треба впроваджувати технологію колективних творчих справ, здійснювати організаторську, спортивну, трудову, художньо-творчу, пізнавальну діяльність класного колективу.

Певну роль у формуванні соціальної та громадянської компетентності, правової культури, профілактики правопорушень серед учнів відіграють тематичні години спілкування («Негативний вплив алкоголю й тютюну на здоров’я людини», «Вплив телебачення та комп’ютерних технологій на організм дитини» тощо).

Культура особистості починається з фізичної культури, а гармонія — з уміння керувати своїм тілом, здоров’ям (як фізичним, так і духовним).

У своїй роботі кожний вчитель повинен керуватися Конституцією України, Національною доктриною розвитку освіти України, Конвенцією ООН про права дитини, Законами «Про освіту», «Про загальну середню освіту», іншими законодавчими та нормативно-правовими актами України, Положенням про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, Програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України». У цих документах зазначено, що головним завданням сьогоднішньої освітньої практики є створення виховного простору, під яким розуміємо не тільки середовище, а й духовний простір учня і педагога, простір культури, що впливає на розвиток особистості. Визначальною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природного довкілля та самої себе.

Важливою складовою змісту виховання особистості є ціннісне ставлення до праці. Воно передбачає усвідомлення дітьми соціальної значущості праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, сформованість працелюбності як базової якості особистості. Важливим завданням сучасної школи є виховання творчої конкурентоспроможної особистості, яка усвідомлює суспільну значимість праці.

Виховна ефективність будь-якої діяльності залежить від врахування вікових особливостей школярів та рівнів вихованості учнів і розвитку дитячого колективу, від чергування і дозування видів діяльності.

Є різні підходи до організації діяльності школярів та різні виховні технології. Серед них технологія колективної творчої діяльності та проектна технологія.

Однією з найбільш перспективних методик, що сприяють формуванню в учнів життєвих навичок соціальної активності є проектна виховна технологія. Вона є одним із провідних засобів перетворення школи із школи навчання на школу життя, формування та актуалізації життєвого досвіду учнів, оволодіння навичками планування власної діяльності, вибору засобів та шляхів її здійснення. Діяльність за проектом допомагає учням включитися в активну соціальну дію.

Колективна творча справа – це спільний пошук кращих рішень життєво важливих завдань спільно з дітьми і дорослими. При організації виховних заходів треба враховувати принцип «зміни ролей» і залучення всіх учнів до виконання таких організаційних дій, що сприяють їх особистісному розвитку і готують до майбутньої самостійної діяльності.

Одним із важливих чинників створення виховного простору, який сприяє формуванню соціальних компетентностей учнів, є робота учнівського самоврядування.

Наш час потребує лідерів нової формації, людей компетентних, відповідальних, здатних мислити неординарно, генерувати нові ідеї та приймати нестандартні рішення. Ось чому одне із головних завдань школи – підтримка учнівської молоді, чия життєва позиція спрямована на активну участь у громадському житті, молоді, яка має організаторські здібності, усвідомлює себе лідером, розуміє, що великі справи починаються із малих вчинків. Школа – це мікромодель громадянського суспільства. Основи громадянського ставлення і демократії закладаються з дитячих років, і самоврядування допомагає учням організувати власне життя і життя своїх товаришів. Досвід взаємостосунків, розв’язання конфліктів, виявлення і захисту своїх інтересів, здобутий у школі, стане корисним багажем, з яким школярі увійдуть у доросле життя.

Для взаємодії та спільної діяльності всіх структур виховного впливу на дитину (сім’ї, педагогічного колективу, суспільства) треба проводити аналітичні дослідження, які будуть використані для подальшого проектування й розвитку співдіяльності та співтворчості дітей і дорослих. Так, наприклад, з батьками проводити:

анкетування («Батьки як вихователі», «Чи знаєте Ви своїх дітей?», «Як Ви забезпечуєте умови для навчання дітей удома?», «Чи достатньоВи цікавитеся своїми дітьми?», «Як Ви співпрацюєте з педагогічним колективом школи, у якій навчається Ваша дитина?»);

тестування («Чи хороші Ви батьки?», «Мами і діти», «Дітей виховують батьки. А батьків?»);

○ індивідуальні бесіди;

листи-характеристики (на початку навчального року батьки описують моральні, психологічні якості своєї дитини, зазначають на що слід звернути увагу класному керівникові).

Важливим моментом у співпраці з батьками є батьківські збори. Для забезпечення їх результативності спільно з батьківським комітетом виносимо на порядок денний такі питання, як проблеми адаптації шестикласника, психологічний клімат у колективі, результати вихованості учнів тощо.

Для створення умов ефективного навчання, розвитку особистості, максимальної ефективності виховної системи класу доцільним є використання моніторингових досліджень. У спільній взаємодії зі шкільним практичним психологом повинна здійснюватися корекція, попередження, передбачення можливих ситуацій, разом повинні вестися пошуки шляхів їх вирішення. Постійне проведення психолого-педагогічної діагностики дає змогу регулювати й коригувати розвиток особистості школяра та його життєвої компетентності (тести «Оцінка рівня конфліктності», «Шкільна мотивація», анкети «Моє ставлення до школи»,«Рівень вихованості»).

У співпраці з учителями та батьками створюються гармонійні взаємини між дорослими та дітьми, які сприяють зростанню здорової особистості, успішній соціалізації дитини та формуванню її життєвої компетентності як сім’янина, громадянина, носія культури, професіонала.

Створена система взаємодії учня з оточуючим світом сприяє:

○ розвитку життєвої компетентності учнів на засадах співдружності та співтворчості дітей класу, дітей школи та вчителів, батьків, старших друзів, оточуючих;

○ упорядкуванню життєдіяльності класу (спрямування, зміст, можливості й умови);

○ створенню сприятливих умов життєдіяльності класу;

○ успішній адаптації дітей до школи ІІІ ступеня;

○ високому рівню вихованості учнів класу;

○ забезпеченню оптимальних, безпечних для здоров’я умов розвитку учня;

○ забезпеченню комфортного психологічного клімату в класі, гуманного стилю відносин, соціальній захищеності дитини, її внутрішньому комфортові.

Дієвість виховної системи класу підтверджується результатами психолого-педагогічної діагностики.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Вітаємо зі святом працівникі́в осві́ти

та даруємо 100 грн

кешбеку!

Кешбеком можна оплатити 50% вартості будь-яких цифрових товарів та послуг на порталі «Всеосвіта»

Отримати кешбек можна з 1 до 14 жовтня 24 жовтня та використати протягом всього місяця.