Стаття "Дидактичні вимоги до уроку в класах для дітей зі зниженим зором"

Самоосвіта

Для кого: Дорослі

11.01.2021

100

0

0

Опис документу:
Сучасний урок – це далеко не одноманітна та єдина структурнозмістова схема. Тому кожний конкретний учитель визначає для себе ті форми роботи, які для нього найприйнятніші, відповідають тій парадигмі, якій він віддає перевагу в роботі.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Дидактичні вимоги до уроку в класах для дітей зі зниженим зором

Сучасний урок – це далеко не одноманітна та єдина структурнозмістова схема. Тому кожний конкретний учитель визначає для себе ті форми роботи, які для нього найприйнятніші, відповідають тій парадигмі, якій він віддає перевагу в роботі. Саме урок – те місце, де відбуваються основні процеси навчання, виховання й розвитку особистості.

Урок — це логічно закінчений, цілісний, обмежений певними рамками відрізок навчально-виховного процесу. Водночас — це дзеркало загальної педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального скарбу, показник його кругозору, ерудиції.

Вивчення стану знань, умінь та навичок сліпих та слабозорих учнів показало, що такі діти значно відстають за рівнем їх засвоєння від дітей з нормальним зором.

Постає необхідність у розробці вимог до організації навчального процесу, а саме уроку, як основної організаційної форми даного процесу. Але, враховуючи сенсорні порушення та викликані цим особливості навчальної діяльності дітей з порушенням зору, до уроку ставляться свої, специфічні вимоги.

Існує 4 групи вимог до організації навчального процесу:

  1. Загальнопедагогічні.

  2. Психологічні.

  3. Дидактичні.

  4. Гігієнічні.

До загальнопедагогічних вимог ми відносимо такі:

  • урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

  • створення емоційно-актуальної атмосфери уроку;

  • педагогічний такт і культура мовлення педагога;

  • пізнавальна самостійність учнів;

  • чітке визначення завдань уроку.

До психологічних вимог належать:

  • урахування психологічних особливостей кожного учня;

  • нормальний психічний стан і стійкий настрій учителя й учнів;

  • уміле керівництво мотивами учіння учня;

  • розумна вимогливість і доброзичливість учителя;

  • педагогічна етика і педагогічний такт.

У сучасних умовах при розробці уроку необхідно велику увагу приділяти науковому добору матеріалу, який відповідає рівню розвитку певної науки. При цьому важливо добирати й найбільш ефективні методи навчання, які повинні відповідати новітнім досягненням дидактики, сприяти розвитку творчої діяльності учнів з порушенням зору.

Як свідчать наукові дані, рівень розвитку пізнавальної діяльності цієї категорії дітей визначається не тільки і не стільки станом їх зорових функцій, скільки активністю особистості дитини, сформованістю вмінь та навичок цілеспрямовано й активно сприймати та відображати об’єктивну реальність.

Одним з найбільш дієвих методів розвитку мислення учнів, формування логіки пізнавального процесу є метод проблемного навчання – сукупність взаємопов’язаних дій вчителя та учня по створенню, формуванню проблемної ситуації, пошуку шляхів її вирішення.

Створюючи проблемну ситуацію та добираючи способи її вирішення, вчитель повинен враховувати рівень розвитку дітей з порушенням зору, чи достатньо у них знань для того, щоб поставлена проблема пробудила їх творчі думки та була успішно вирішена.

Методи вивчення проблемних задач різноманітні: проблемний виклад та вирішення поставлених задач вчителем, самостійне дослідження та розв’язання пізнавальних задач учнями, де вчитель виступає як консультант та керівник.

Максимальний розвиток кожного учня неможливий без врахування його індивідуальних особливостей. Вимога врахування індивідуальних особливостей дітей з порушеннями зору дозволяє управляти процесом навчання. Здійсненню індивідуального підходу до таких учнів допомагає таблиця офтальмологічних рекомендацій.

У таблиці фіксуються такі відомості про дітей:

  • прізвище, ім’я;

  • діагноз; гострота зору правого та лівого ока (для дітей із залишковим зором та слабозорих) з корекцією та без корекції;

  • за якою партою рекомендовано сидіти;

  • відстань до очей при читанні (кут кращого зору);

  • чи постійно дитина носить окуляри, чи тільки для роботи;

  • допустиме безперервне зорове навантаження;

  • фізичні протипоказання.

Бажано включити в таблицю доповнення (якщо необхідно) про поле зору етіологію порушення зору (вроджена чи набута форма), час, коли настала слабозорість чи сліпота, дані про супутні дефекти. Необхідність таких доповнень пояснюється тим, що інколи учні відмовляються одягати окуляри, а для збереження зору під час роботи потрібно обов’язково ними користуватися. Урахування поля зору слабозорих учнів із залишковим зором допомагає вчителю правильно підбирати демонстраційний матеріал. Дані про форму слабозорості (вроджена чи набута) та час, коли вони настали, дозволяють вчителю правильно визначити корекційну сутність уроку.

Супутні дефекти – не поодиноке явище в класах для дітей з порушеннями зору. У цієї категорії дітей часто зустрічаються такі супутні ддефекти: сутулість, викривлення хребта, розлади координації рухів, нервове посмикування рук, шиї, розкачування тулуба, порушення емоційно-вольової сфери, порушення фонематичного слуху тощо.

Відомості про супутні дефекти допоможуть вчителю підійти до кожного здобувача освіти індивідуально: створити атмосферу для встановлення контакту з ним (порушення емоційно-вольової сфери), правильно дібрати методичні прийоми оволодіння звуковим аналізом та синтезом (порушення фонематичного слуху) і тим самим попередити вторинну затримку розвитку тощо.

Такі відомості необхідно мати для того, щоб, готуючись до уроку, можна було продумати організацію уроку не лише за його структурою, але й передбачити у плані уроку реалізацію принципу диференційованого навчання.

Диференційоване навчання – навчальний процес, для якого характерне врахування типологічних відмінностей школярів. В учнів з класів для дітей з порушеннями зору це проявляється у неоднорідності вікового складу, успіш­ності, типологічних індивідуальних особливостях, стану зору, який характе­ризується багатьма показниками, обумовленими порушеннями чи відсутністю зору, різними особливостями їх психічного розвитку. Диференційоване навчання повинно враховувати:

  • зорові аномалії;

  • інтелектуальний розвиток;

  • вікові та інтелектуальні типологічні особливості психічного розвитку.

Тільки за таких умов може бути правильно здійснене диференційоване навчання. Воно не суперечить і фронтальним методам навчання, які базуються на знаннях загальних особливостей розвитку дітей з порушеннями зору.

Роздатковий матеріал сприяє диференційованому навчанню (картки з сюжетними та предметними малюнками, із завданнями у супроводі текстового матеріалу до змісту малюнка, зі схемою умови задачі тощо). Картки виготовляються на папері жовтого кольору (для кращого зорового сприймання).

Кожен урок повинен бути цілеспрямованим. Необхідно чітко визначити дидактичну мету (які знання будуть сформовані) та виховну мету (які якості особистості будуть формуватися).

У класах для дітей з порушеннями зору обов’язковим є також досягнення корекційної мети уроку. Щоб грамотно і коректно визначити корекційну мету уроку, необхідно чітко уявити собі, що є в основі її визначення. Будь-яка мета (дидактична, виховна, розвивальна) виходить із завдань навчання, виховання та розвитку розумових здібностей учнів, обумовлюється змістом навчального матеріалу та співвідноситься з особливостями учнів цього класу. Її досягнення залежать від обраного матеріалу, засобів, способів та прийомів, які будуть найбільш ефективно сприяти оволодінню даним змістом.

Однією з вимог до уроку є його корекційно-компенсаторна спрямованість. Корекційно-компенсаторна спрямованість уроку в класах для дітей з порушеннями зору проявляється:

  • у виправленні недоліків уявлень та життєвого досвіду дітей з порушеннями зору, тобто, у створенні необхідної конкретно-базової основи для розвитку їх мислення;

  • в ефективному користуванні основним інструментом навчально-пізнавальної діяльності — словом та наочністю — для навчання дітей з порушеннями зору прийомам і способам сенсорної, розумової та практичної діяльності;

  • у впливі мислення на розвиток різних психічних процесів особистості дитини з порушеннями зору.

Виконання даної вимоги передбачає знання того, що коригується, та за яких умов можливе її здійснення. На уроках корекція може здійснюватися за трьома напрямами: корекція психічного розвитку, корекція фізичного розвитку та корекція функцій зору.

1. Корекція психічного розвитку передбачає систему педагогічних засобів, спрямованих на подолання чи послаблення недоліків сприймання, уявлення, запам’ятовування, пам’яті, мислення, мовлення тощо.

2. Корекція фізичного розвитку передбачає систему педагогічних заходів, спрямованих на подолання чи послаблення порушень рухової сфери (координація рухів), розвиток просторового орієнтування тощо.

3. Корекція функцій зору передбачає дорозвиток гостроти зору, поля зору, окорухової, прослідковуючої функції, бінокулярного зору, розрізнення кольорів тощо.

Активізація розумової діяльності є ще однією важливою вимогою до організації та проведення сучасного уроку в класах для дітей з порушеннями зору.

Оскільки розвиток активності думки знаходиться в прямому зв’язку з компесаторно-корекційним впливом мислення на розвиток учнів з порушеннями зору, то необхідно зосередити увагу на навчанні учнів вмінь та навичок самостійної роботи.

Сутність такої вимоги до уроку полягає у вихованні та розвитку пізнавальних інтересів, у намаганні самостійного розширення та поглиблення отриманих знань.

Виходячи з цього, при підготовці вчителя до уроку йому необхідно:

  • встановити вид самостійної роботи, яка буде проводитися на уроці;

  • продумати зміст, обсяг та послідовність її ведення;

  • забезпечити доступність завдань та послідовність наростання труднощів, диференціювати та індивідуалізувати завдання;

  • сформулювати завдання та інструкції до нього, визначивши спосіб перевірки.

Використання наочності є необхідною умовою проведення уроку в класах для дітей з порушеннями зору.

Наочність може слугувати джерелом інформації, допоміжним засобом для ілюстрації висловленої думки та її конкретизації, а також виконувати функцію доведення якогось положення.

Використання наочності в класах для дітей з порушеннями зору має особливе значення. Дітей необхідно знайомити з великою кількістю предметів та явищ, які до початку навчання в школі були їм невідомі, а також поповнювати й уточнювати уявлення учнів про навколишній світ.

У дітей з порушеннями зору спостерігаються труднощі при сприйманні об’ємних предметів та співвідношень, пов’язаних з оцінкою глибини простору. При звуженні поля зору вони не можуть сприймати об’єкти, які перебільшують визначені розміри, що не забезпечує цілісності сприймання предметів та явищ в їх співвідношенні. Образотворча наочність в такому випадку дає можливість на площині уявити об’єкти в трьох вимірах у їх взаємозалежності і при цьому виконує корекційну роль.

Важливе корекційне значення має використання наочності як засобу, що розвиває зорову функцію при порушенні здібностей кольоророзрізнення та окорухових функцій.

Наочність сприяє розвитку спостережливості, уявлення, просторового мислення та інших форм пізнавальної діяльності.

У використанні наочності (натуральної, образотворчої) слід дотримуватись визначених правил, в іншому разі наочність може бути перешкодою в розвитку логічного мислення учнів.

Однією з важливих вимог при використанні наочності є забезпечення єдності її сприймання, активного мислення та мовленнєвої діяльності дітей з порушеннями зору. Виконання такої вимоги посилює її компенсаторно-корекційний вплив на розвиток пізнавальної діяльності, оскільки наповнює слово конкретним змістом та робить його більш зрозумілим, переконливим.

Учителю необхідно дотримуватись спеціальних вимог при виготовленні роздаткового матеріалу. Він не може бути для всіх однаковим. Наприклад, картки, які використовуються на уроках мови, математики, повинні бути написані різними за розміром буквами з дотриманням необхідного для конкретних випадків інтервалу між рядками, тобто, картки мають бути індивідуальними з урахуванням особливостей зорового сприймання того чи іншого учня.

Урок є основною, але не єдиною організаційною формою навчання в сучасній школі.

Крім уроку класно-урочна система передбачає й інші форми навчання:

екскурсії в природу, на виробництво, в музеї, що збагачують чуттєве сприймання та наочні уявлення;

факультативи та гуртки, що диференціюють навчання за нахилами та інтересами учнів;

семінарські заняття, конференції, диспути, що дають простір самостійній діяльності учнів;

олімпіади, змагання;

дидактичні ігри;

виконання домашнього завдання (самопідготовка), що закріплює знання, отримані на уроках, та розвиває навички самостійної навчальної роботи.

В усіх цих формах порушується якась ознака, характерна для уроку (ознака постійності складу учнів - в позакласних заняттях; чіткий розклад - в конференціях тощо).

Методика проведення уроку-екскурсії з дітьми з порушеннями зору.

Екскурсія - це спеціальна форма організації освітнього процесу, при якій факти, що вивчаються, подано у натуральному вигляді і в реальних умовах. Це організований вихід учнів класу за межі звичної обстановки до місця знаходження об'єктів, що вивчаються, та проведення там занять у вигляді живого споглядання, бесід і виконання завдань на конкретному матеріалі.

Систематичне проведення екскурсій виконує важливу корекційно-розвивальну роль: формує спостережливість, допитливість, активність, самостійність та інші позитивні риси, створює можливість накопичення, конкретизації та уточнення знань слабозорими учнями.

За змістом екскурсії бувають тематичними і комплексними. Кожна екскурсія, що проводиться для дітей з порушеннями зору, має подвійне завдання – вивчення об'єктів, відібраних для даної екскурсії, та розвиток в учнів навичок орієнтування у просторі.

Проведенню екскурсії передує підготовча робота. Вчитель попередньо знайомиться з місцем екскурсії для попередження негативних впливів на дітей з боку навколишнього середовища.

На екскурсію, як правило, відправляється один клас. Його повинні супроводжувати двоє-троє дорослих. Відповідальним за проведення екскурсії є викладач дисципліни, інші допомагають йому.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.