Стаття "АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ ДО ДИТЯЧОГО САДКА"

Самоосвіта

Для кого: Дорослі

15.01.2021

126

1

0

Опис документу:
Адаптація до умов дошкільного навчального закладу в дитини, а особливо у малюка з порушеннями зору, не завжди відбувається легко. Коли така дитина вперше приходить до дитячого садка, незвичне все: відсутність близьких, незнайомі дорослі, новий розпорядок дня, нове оточення...
Перегляд
матеріалу
Отримати код

АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ ДО ДИТЯЧОГО САДКА

Хто з батьків не бажав улаштувати свою дитину в найкращий дитячий садок, де малюка не тільки доглянуть, погуляють із ним, укладуть спати, а ще й чогось навчатимуть, розвиватимуть, виховуватимуть, де йому буде затишно і комфортно?

Обираючи садок, варто пам’ятати, що малюкові байдуже, скільки коштують шпалери на стінах і штори на вікнах. Йому насамперед потрібні любов, увага, турбота. Не забуваймо про це.

Адаптація до умов дошкільного навчального закладу в дитини, а особливо у малюка з порушеннями зору, не завжди відбувається легко. Коли така дитина вперше приходить до дитячого садка, незвичне все: відсутність близьких, незнайомі дорослі, новий розпорядок дня, нове оточення... Зміна звичних умов життя вимагає від дитини перебудови раніше сформованого стереотипу поведінки. Таке різке перетворення звичних форм життя викликає, насамперед, загострення первинних і вторинних вад, нервово-психічне напруження, в деяких дітей — важкі емоційні переживання. У період адаптації можуть порушуватися сон, апетит, настрій, інколи — підвищуватися температура тіла. У деяких відбувається навіть тимчасова втрата мовлення, забуваються раніше набуті позитивні навички. Як свідчать педагогічні та медичні дослідження, характер і тривалість адаптаційного періоду залежать від таких факторів:

  • вік дитини (найважче адаптуються до нових умов діти до 2 років);

  • стан здоров’я та рівень розвитку дитини;

  • індивідуальні особливості (значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи);

  • рівень натренованості адаптаційних механізмів (діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дошкільного закладу);

  • досвід спілкування з дорослими та ровесниками (уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми).

Залежно від зазначених факторів адаптація дитини до умов дошкільного закладу може відбуватися по-різному. Виділяють три групи дітей: із «легкою адаптацією», «адаптацією середньої важкості», «важкою адаптацією».

За «легкої адаптації» негативний емоційний стан дитини триває недовго.

У перші дні погіршується апетит і сон, вона мляво грається з іншими дітьми. Але у процесі подальшого звикання до нових умов усе це минає протягом першого місяця перебування дитини в дошкільному закладі.

За «адаптації середньої важкості» емоційний стан дитини нормалізується повільніше. Протягом першого місяця вона хворіє, як правило, на гострі респіраторні інфекції. Хвороба триває 7—10 днів і завершується без будь-яких ускладнень.

За «важкої адаптації» емоційний стан дитини нормалізується повільно. Малюк може часто хворіти із незначними ускладненнями, виявляти стійкі порушення поведінки (плаче, сидить і кличе маму, хоче кудись вийти або ховається).

У таких дітей простежується бурхлива негативна емоційна реакція і негативне ставлення до оточення дошкільного закладу, згодом ця поведінка досить часто змінюється пригніченим, байдужим станом.

Легку адаптацію та адаптацію середньої важкості можна вважати закономірною реакцією дитячого організму на змінені умови життя. Важка ж адаптація свідчить про надмірність психоемоційних навантажень на організм малюка, а тому потребує відповідної уваги як вихователя й батьків, так і психолога.

Можливі причини «важкої адаптації»:

  1. Несформованість у дитини позитивної установки на відвідування дошкільного закладу.

Щоб негативні емоції не стали перешкодою в період адаптації, важливо сформувати позитивне очікування майбутніх змін. Часто батьки, відправивши дитину до дитячого садка, ставляться до неї зі співчуттям і жалощами. Дитина внаслідок такого ставлення теж починає жаліти себе, вередує, відмовляється відвідувати садочок. Нерідко батьки залякують дитину: «Не будеш слухатися —віддам до дитячого садка». Коли малюк починає відвідувати садочок, батьки погрожують залишити його там, якщо він не припинить плакати і вередувати.

Такі установки викликають у малюка страх перед дошкільним закладом, погіршують фізичний і психічний стан. У деяких випадках дитина зовсім не здогадується, яким буде її життя в дитячому садочку—це також негативно впливає на процес адаптації.

  1. Несформованість навичок самообслуговування.

Надмірна опіка блокує рівень самостійності: такі діти почуваються безпорадними та самотніми у колективі однолітків.

  1. Несформованість предметно-практичної діяльності.

Якщо батьки не привчили малят гратися іграшками (для чого самим батькам потрібно бути на «рівні» дитини і гратися разом із нею), малюк не може долучитися до колективних ігор.

  1. Несформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками.

Значних труднощів зазнають діти, які до відвідування дошкільного закладу мало спілкувалися з однолітками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування свого малюка задля його безпеки — щоб запобігти можливим інфекційним захворюванням, ушкодженням, конфліктам.

  1. Значна невідповідність домашнього режиму розкладу дитячого садка.

У випадках, коли спосіб життя удома і в дитячому садку кардинально відрізняється в часі та послідовності режимних моментів, дитина в період адаптації до нових умов може відчувати психофізіологічний дискомфорт.

Буває так: дитині пропонують поїсти, а вона не голодна; за деякий час у неї виникає почуття голоду, і вона починає вередувати або майже засинає перед обідом, хоча перед цим на прогулянці плакала, бо хотіла їсти. Інколи почуття голоду і втоми можуть збігатися і бути подвійним подразником.

Фізіологічний дискомфорт призводить до емоційних зривів, нервового перенапруження, що спричиняє психисоматичні захворювання.

Доцільно заздалегідь підготуватися до того, щоб створити у дитини хороше перше враження про дитячий садок. Для цього, насамперед, потрібно викликати у малюка емоційно позитивне ставлення до можливості відвідувати дитячий садок, переконати, що садок — це нагорода для найкращих дітей. Саме в такому ракурсі варто розглядати досягнення дитини.

Варто тільки зважати на те, щоб розмова велася у формі заохочення, а не засудження невдач дитини, як це часто трапляється: «У дитсадку всі доїдають, там тебе ніхто не годуватиме», «Не слухатимешся — віддам до дитсадка!».

Бажано, якщо е змога, у присутності малюка з гордістю розповідати знайомим: «Наш Сашко уже дорослий — він ходить до дитячого садка!».

За наявності позитивної установки (коли вдома мама і тато розповідають, як добре і цікаво у садочку, які у групі веселі діти, як усі чекають Сашка) дитина почуватиметься там впевненіше і спокійніше.

Коли малюк, розлучившись із мамою, сумує, проситься додому, плаче, педагог зазвичай намагається чимось привернути його увагу, зацікавити іграшкою, поговорити. Однак трапляється так, що дитина не реагує на спроби розважити її, ніби загальмована, нічим не цікавиться. Отож, потрібно дати їй спокій. Така реакція зумовлена типологічними особливостями вищої нервової діяльності, зокрема надмірною чутливістю. Схожі стани можуть виникати у будь-якого малюка незалежно від типу нервової системи.

Перша допомога дитині, яка «загальмувалася», полягає в тому, щоб зняти всі види психологічного тиску, припинити нав’язувати їй пестощі, турботу, свою волю і залишити її в «оточенні» блакитно-зелених кольорів (це може бути диванчик, іграшки, скатертинка, килимок, освітлення), що допомагає зняти емоційне напруження малюка. Потрібно облишити його і дочекатися, коли потреба у спілкуванні з дорослими відновиться.

У дошкільному закладі дітей забезпечують повноцінним доглядом, ігровою діяльністю, прогулянками надворі, навчально-виховною роботою відповідно до чинних державних програм, створено найсприятливіші умови для коригування, лікування та реабілітації малят.

ГІГІЄНА ЗОРУ

В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ ТА ВДОМА

У нашу епоху науково-технічного прогресу, коли на планеті відбулися глобальні зміни навколишнього середовища, на перший план виходить профілактичний напрям медицини — гігієна.

Гігієна (з гр.) — «приносити здоров’я». Основною метою гігієни є збереження здоров’я людини, а особливо дитини дошкільного віку. Зупинімося на гігієні зору дитини. Для малят, які обмежені у зоровому сприйнятті світу, насамперед необхідно створити сприятливі гігієнічні умови як у дошкільному закладі, так і в дома.

До гігієнічних вимог належать:

  • достатнє освітлення приміщень;

  • використання меблів та обладнання, згідно з гігієнічними рекомендаціями;

  • зручне положення дитини (дітей) за столом (столами);

  • розміщення наочності на рівні очей і на доступній відстані;

  • нормованість тривалості зорових навантажень;

  • застосування на заняттях і вдома (при навчанні) різноманітних корекційних вправ для очей.

Що таке «достатнє освітлення приміщень»? Це яскравість і рівномірність фону, відсутність на робочому місці блиску, сліпучості чи різкої тіні від світла.

Меблі мають відповідати зросту й віковим можливостям дітей.

Наочний матеріал потрібно розмішувати на доступній для зорового сприйняття відстані, враховуючи вади зору. Під час розглядання картин дитині потрібно дозволяти підійти на ту відстань, із якої найкраще видно зображення, при цьому педагог (удома — батьки) домагається виділення головних об’єктів, спонукає до активного аналізу змісту. Індивідуальний (роздатковий) матеріал — іграшки, малюнки та інші предмети — дітям потрібно розглядати на відстані не менше 30—35 см від очей (відстань від ліктя до кінчика носа). Така відстань вважається найоптимальнішою для роботи очей. Рівень зорового навантаження під час читання значною мірою залежить від якості оформлення дитячих книжок, яка має забезпечити нормальну зорову роботу, охорону органу зору й уникнення втоми. Особливо важлива якість друкованої продукції для дітей дошкільного віку у зв’язку з віковими особливостями розвитку зорового аналізатора. Гігієнічна оцінка якості стосується: паперу, друку, шрифту, набору, формату, палітурки. Під час малювання бажано використовувати мольберти, при розгляданні ілюстрацій (залежно від основного та супутніх діагнозів) на стіл ставлять підставку для книжок, для розглядання ілюстрацій, що дозволяє не напружувати зір і зберігати правильну позу, яка зміцнює хребет. Дошка має бути без блиску, бажано темно - зеленого кольору. Добре використовувати яскраві кольори крейди (маркери для написання на магнітних дошках). Під час демонстрації предметів слід забрати все зайве з поля зору. Через кожні 5—7 хвилин проводьте спеціальні вправи для розслаблення м’язів очей («Офтальмотренажер», фізкультхвилинки, пальчикові хвилинки).

Потрібно пам’ятати, що їжа має бути не лише смачною, але й корисною. Дітям, у яких є порушення зору, потрібно вживати продукти, що зміцнюють судини сітківки ока — чорницю, смородину та моркву.

У дітей із міопією (короткозорістю) в раціоні харчування повинні бути: печінка тріски, зелень петрушки, салат, кріп, зелена цибуля. При дистрофії сітківки допомагає шипшина в будь-якому вигляді та журавлина. Малятам із захворюваннями очей бажано приймати раз на рік курс риб’ячого жиру. Узагалі, здорове, збалансоване харчування допомагає підтримувати не лише очі, але й весь організм. Гімнастика для очей найбільше корисна для профілактики і лікування вад зору. Сонце, вода та спілкування з природою — найкращі ліки проти очних захворювань. Якщо є змога, частіше спостерігайте за водоспадами і плином води. Лікування сонцем і водою позитивно впливають на зір, нервову систему та організм загалом. Крім цього, розслабленню очей і нервової системи сприяє спостереження за кольорами та їхніми відтінками — сірим і зеленим.

Але за водою можна не тільки спостерігати: для профілактики та покращення зору Себастьян Кнейп пропонує 1 раз на день обливатися прямо з відра з ніг до голови відваром листків чорної смородини або приймати ванни з вівсяною соломою по 15—20 хв на день (цей метод діє і при лікуванні катаракти та глаукоми).

Більшість очних захворювань будуть прогресувати, якщо не стежити за правильним носінням окулярів. Насамперед варто дбати про ідеальну чистоту лінз (протирати слід м’якою серветкою, змоченою у спеціальному розчині), періодично перевірятись у лікаря-офтальмолога, який фіксує зміни гостроти зору, при потребі виписує рецепт на інші лінзи.

Постійно застосовуйте у гігієнічному вихованні дітей комплекси засобів, методів і прийомів охорони зору.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Нещодавно завантажили