«Сонячна система» - дидактичний посібник

Я у світі

Для кого: Дошкільнята (5-6 років)

14.06.2018

6578

196

0

Опис документу:
формувати елементарні уявлення про Всесвіт, Зірку Сонце та інші зірки; дати елементарні знання про планету Земля та її супутник Місяць; показати наочне розташування географічних і соціальних об'єктів відносно один одного, їх взаємозв'язок; розвивати зорову пам`ять, мислення, сприйняття часу та простору; вміння визначати віддаленість планет від зірки Сонця
Перегляд
матеріалу
Отримати код

«Сонячна система» - дидактичний посібник

Природа так про всіх подбала,

що всюди ти знаходиш, чому вчитися.

Леонардо да Вінчі

Педагогічна ідея посібника «Сонячна система»

З дошкільних років дитина починає цікавитися загад­ковим світом навколоземного простору, таємниця­ми безмежного Космосу і, в першу чергу, найближчими до Землі планетами та зірками, які можна спостерігати в небі. Цю потребу малюка враховує і забезпечує Базовий компонент, одна зі змістовних ліній - ознайомлення дітей зі Всесвітом. Зокрема, ви­значає такі основні завдання: надати дітям загальну ін­формацію про рідну планету та її супутник Місяць, Сон­це і його роль, розкрити поняття "Космос" та "Сонячна система", ознайомити з характерними особливостями інших планет Сонячної системи, а також виховувати ес­тетичний смак, здатність бачити красу зоряного неба.

Реалізація цих освітніх вимог можлива лише за умови чітко визначеної системи методів, прийомів, форм подачі інформації, що базується на психологічних особливостях малої дитини, враховує індивідуальне сприйняття світу. І хоча ознайомлення дошкільнят з природою Космосу по­в'язане з такими об'єктами, до яких не можна доторкну­тися чи переставити з місця на місце, проте є багато опо­середкованих методів, за допомогою яких можна розкрити малюкам цей загадковий і привабливий світ.

Отже, цей посібник спрямований на реалізацію основних принципів, що закладені в Базовому компоненті, засобами ігрової діяльності. До нього включені завдання у формі дидактичних та рухливих ігор. Гра є тією формою організації життєдіяльності дошкільника, в умовах якої педагоги, батьки можуть застосовувати різні методи, формувати особистість дитини, сприяти розвитку інтересів і здібностей дітей, виховувати позитивні якості, допомагати розширити, поглибити й уточнити знання в освітній лінії «Дитина в природному довкіллі».

Мета посібника «Сонячна система»:розвивати вміння спостерігати за об’єктами природи, користуватися обладнанням, свідомо дотримуватися правил безпечної поведінки в природі; формувати у дітей уявлення про те, що вони є громадянами не лише міста, в якому народилися, але і своєї, країни, планети, всесвіту; формувати елементарні уявлення про Всесвіт, Зірку Сонце та інші зірки; дати елементарні знання про планету Земля та її супутник Місяць; показати наочне розташування географічних і соціальних об'єктів відносно один одного, їх взаємозв'язок; розвивати зорову пам`ять, мислення, сприйняття часу та простору; вміння визначати віддаленість планет від зірки Сонця; збагатити словник дітей назвами планет, небесних світил, вміння передавати свої враження у розповідях; формувати вміння виділяти в природному довкіллі гарне, дивне, незвичне, реальне, чарівне тощо, передавати свої враження від спілкування з природою у художньо – мовлене вій діяльності; виховувати почуття захоплення враженнями від зоряного неба, Сонця, Місяця, естетичні почуття, вміння фантазувати, вдаватися до творчої уяви у своїх розповідях про Космос.

Завдання посібника «Сонячна система»: сформувати уявлення дітей про основу цілісного сприйняття світу, відчуття усвідомлення зв’язку Землі та Космосу, свого зв’язку з єдиним світом. Розуміти та пояснювати елементарні наукові знання про космічні та земні явища, встановлювати причино – наслідкові зв’язки між рослинним світом та дією на нього космічних об’єктів; керуватись в процесі трудової діяльності. Ознайомити з портретами перших космонавтів. Збагатити активний словник дітей, розвивати у них спостережливість, мовленнєву активність; бажання, вміння передавати свої відчуття. Виховати почуття поваги до мужніх професій, людей-космонавтів. Допомогти педагогам і батькам у вирішенні проблем з даного питання.

Даний посібник доцільно використовувати на заняттях, розвагах та в індивідуальній роботі з дітьми. В процесі відтворення дій у дітей розвивається фантазія, дрібна моторика рук, уміння спостерігати й аналізувати, порівнювати, виділяти характерні, істотні ознаки предметів, явищ, групувати їх за ознаками; надає можливість для розвитку художньо-творчих здібностей дітей, вдосконалюються орієнтовно – просторові навички.

Подана добірка практичних матеріалів, допоможуть батькам, педагогам під час ознайомлення дітей зі «Всесвітом» (легенди, вірші, загадки, прислів’я і т.п.).

Посібник стане у нагоді для проведення організованої діяльності дітей, під час занять за всіма лініями розвитку, в різних ігрових осередках, самостійній ігровій діяльності.

Доступний у виготовленні, він передбачає інтеграцію навчального процесу й подобається дітям.

Гра «Сонячна система» складається:

1. 9 сегментів.

2. 9 вкладишів – космічні тіла Сонячної системи.

3. 5 кругів (різних за величиною) – Україна, Вінниця, дитячий садок, сім'я, дитина.

Методичні рекомендації:

Даний посібник призначений для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Використовується в організованій та самостійній діяльності дітей.

Дев'ять сегментів викладаються, виходить круг. В тих отворах, що утворилися в крузі вставляються вкладиші - планети і Сонце.

На внутрішній стороні отворів є контрольна лінія, колір якої відповідає кольору певної планети. На зворотному боці вкладишів написано друкарськими буквами – назва планет, країни, міста і так далі (для дітей, що читають).

Розміри планет і Сонця відносно один одного і відстань між ними (орбіти) дотримані приблизно. Розмір планети Земля спеціально збільшений.

Використання гри в організованій діяльності:

З 9 сегментів викладається круг, в отвори, що утворилися, вставляються вкладиші – Сонце і планети (при первинному використанні викладає вихователь, при повторному – діти).

Серед планет сонячної системи діти знаходять планету Земля (самостійно або за допомогою вихователя).

В ході бесіди виявляються знання дітей про Землю, про нашу країну, про місто, в якому живуть, дитячий садок, свою сім'ю і про себе самого, при цьому кожного разу викладається відповідний круг.

В кінці бесіди в “Сонячній системі” з'являється “піраміда”, підставою якої є планета Земля, а завершенням - дитина (фото нижче).

Самостійна ігрова діяльність:

Дитина без допомоги дорослого викладає круг з 9 частин, в разі помилки краї отворів для вкладишів - планет не збігатимуться, що дозволяє дитині самостійно контролювати свої дії.

Відповідність кольору отвору допоможе правильно розкласти планети і запам'ятати їх розташування в Сонячній системі.

Опис та правила користування дидактичними іграми:

Дидактичні ігри, які запропоновані, а саме:

  • “Планети сонячної системи

  • “Де я живу?”

  • “ Знайди зниклу планету ”

  • “ Астронавти ”

В самостійній та організованій діяльності дітей можливі варіанти ігор:

Дидактична гра «Планети сонячної системи»

(гру можна використати під час індивідуальної роботи)

Мета: формувати елементарні уявлення розташування планет відносно Сонця; розвивати зорову пам`ять, мислення, сприйняття часу та простору; вміння визначати віддаленість планет від зірки Сонця;збагатити словник дітей назвами планет, небесних світил, вміння передавати свої враження у розповідях.

Запропонувати дитині самостійно викласти круг з 9 частин, розташувати планети - вкладиші в певних отворах – орбітах(самостійно або використовуючи малюнки).

Через якийсь час дитина, ймовірно, впорається із цим завданням самостійно, без малюнків, або повністю відобразить схему по пам'яті. Після цього можна давати їй додаткові завдання.

По пам'яті назвати підряд всі планети сонячної системи - від найближчої до Сонця або навпаки.

Викласти на полі всі планети, припустившись помилки в розташуванні планет, запропонувати дитині уважно подивитися на поле, знайти й виправити помилку.

Використовуючи схему сонячної системи, складену дитиною запропонувати їй відповісти на питання:

• яка планета сонячної системи розташована ближче всього до Сонця, яка найбільш віддалена від нього;

• які планети перебувають ближче всього до Землі;

• яка планета розташована між Землею і Юпітером, між Нептуном і Сатурном, між Марсом і Сатурном тощо;

• яка планета перебуває далі від Землі, але ближче до Юпітера й тому подібне.

Дидактична гра “Де я живу?”

Мета:формувати у дітей поняття про те, що вони є громадянами не лише міста, в якому народилися, але і своєї, країни, планети, всесвіту; вміння назвати планети, передавати свої враження у розповідях.

I Варіант.

Вихователь (або один з дітей) розкладає круги “Сім'я”, “Дитина” на будь-які планети окрім Землі. Діти визначають назву планети, на якій поміщені круги, чи можливе життя на ній, переміщують круги на планету Земля.

II Варіант.

Всі круги розкладаються замість планет у відповідні отвори. Діти визначають чиє місце зайняв той або інший круг і розповідають про цю планету.

Дидактична гра “ Знайди зниклу планету ”

Мета: закріпити вміння дітей правильно називати планети та визначати їх віддаленість від Сонця.

Вихователь (або один з дітей) ховає будь-яку планету, залишаючи порожній отвір. Діти повинні визначити назву планети і повернути її на місце.

Дидактична гра “Астронавти ”

Мета: закріпити знання дітей, щодо розташування планет відносно Сонця, вміння правильно їх називати; закріпити порядкову лічбу, сенсомоторні навички.

I Варіант.

Один з дітей стає “астронавтом”, йому зав'язують очі. Ведучий кладе круг із зображенням дитини на будь-яку планету і повідомляє “астронавта”, що космічний корабель зробив посадку на одну з планет сонячної системи. Відомо яка вона за рахунком від Сонця і якого кольору. “Астронавт” визначає назву планети.

II Варіант.

“Астронавтові” повідомляється назва планети, він визначає її колір і віддаленість від Сонця.

Орієнтовні теми занять по ознайомленню дітей зі «Всесвітом»

1. Чи можна проштрикнути небо?

Мета: дати уявлення про Всесвіт, підвести до поняття Всесвіту як простору, що існує за межами планети Земля; розширити знання дітей про вплив світла на колір неба, кольорову гаму неба, його безкінечність. Формувати матеріалістичний світогляд. Розвивати позитивне емоційно-розумове ставлення до світу, уяву, пам’ять, пізнавальну активність. Виховувати допитливість, цікавість до заняття.

2. Всесвіт, галактика Чумацький шлях, зірки, планети.

Мета: закріпити знання дітей про Всесвіт, формувати елементарне уявлення дітей про галактики, взаємозв’язок людини з Космосом. Розвивати сприйняття часу та простору, активне мовлення. Виховувати естетичні почуття, почуття захоплення, викликати інтерес до наукових знань з астрономії.

3. Наша планета Земля.

Мета: формувати уявлення у дітей про Землю як планету, дати дітям елементарні знання про будову Землі (на прикладі розрізаного вареного яйця з шкаралупою, де шкаралупа – земна кора, білок – мантія, жовток – ядро). Розвивати уяву, пам’ять, логічне мислення, мовлення. Виховувати допитливість, викликати захоплення незнайомим.

4. Портрет Землі.

Мета: познайомити дітей з історією появи і використання глобуса, закріпити уявлення про те, що глобус – модель Землі. Розвивати уяву, пам’ять. Виховувати пізнавальну активність.

5. Світ в уявленнях стародавніх.

Мета: познайомити з уявленнями стародавніх про Землю. Розвивати творчу уяву. Виховувати сталий інтерес до пізнання цікавої інформації про Землю.

6. Сонце – це зірка.

Мета: розширити уявлення дітей про Сонце, дати характеристику Сонцю як зірці, небесному світилу, від якого залежить життя на Землі. Формувати природничий світогляд. Розвивати логічне мислення, спостережливість, уяву. Виховувати бажання дізнаватися про щось нове.

7. Сонце – джерело життя на Землі.

Мета: продовжувати формувати у дітей уявлення про Сонце, як небесне світило, як джерело життя на Землі. Вчити послідовно і логічно висловлювати думку. Розвивати логічне мислення, спостережливість, бажання пізнавати світ.

8. Чому буває день і ніч.

Мета: формувати у дітей уявлення про Землю, як планету, пояснити причини зміни дня і ночі, показати залежність зміни частин доби (день, вечір, ніч, ранок) від положення Землі відносно Сонця; активізувати набуті раніше знання за допомогою запитань. Розвивати уяву, мислення, пізнавальну активність. Виховувати допитливість, бажання пізнавати нове.

9. Рух Землі навколо Сонця. Пори року.

Мета: формувати уявлення про обертання Землі навколо Сонця і навколо своєї осі. Розширити поняття про співвідношення руху Землі навколо Сонця зі зміною пір року (на основі дослідів). Дати елементарне поняття про орбіту планети. Закріпити знання про глобус, про пори року. Розвивати зорову пам’ять, мислення, сприйняття простору й часу. Викликати інтерес до наукових знань. Виховувати естетичні почуття.

10. Земля – дочка Сонця. Коли і як народилася Земля?

Мета: продовжувати формувати у дітей уявлення про Землю як планету. Дати елементарні уявлення про будову Землі. Розвивати уяву, фантазію, пам’ять. Виховувати допитливість.

11. Виникнення і розвиток життя на Землі.

Мета: дати знання про поступовість розвитку життя на Землі. Відкрити дітям дивовижний світ природи, яка була на Землі колись. Познайомити з прадавніми мешканцями Землі – динозаврами. Розвивати творче мислення, уяву, фантазію, зорову пам’ять. Виховувати любов до природи.

12. Вода і суша Землі. Знайомство з частинами світу.

Мета: уточнити знання дітей про форми земної поверхні (суша, вода). Ознайомити з фізичною картою світу, з різними частинами світу, їх назвами, місцем на глобусі та карті. Розвивати пам’ять, логічне мислення, увагу. Виховувати допитливість, бажання пізнавати навколишній світ.

13. Що за невидимка навколо нас.

Мета: формувати уявлення про те, що повітря складається з різних газів, головний серед них – кисень. Познайомити з елементарними знаннями про умови існування життя на Землі – атмосферою. Розширити знання про значення повітряної оболонки для планети Земля. Виховувати цікавість до процесів, що відбуваються в навколишньому світі, допитливість, спостережливість.

14. Скарби голубої планети.

Мета: дати уявлення про природні скарби (корисні копалини) Землі. Ознайомити з характерними особливостями, властивостями, використанням. Розвивати увагу, уяву. Виховувати дбайливе ставлення до земних скарбів.

15. Місяць – супутник Землі.

Мета: розширити наукові уявлення про супутник Землі – Місяць, дати елементарні знання про рух Місяця, причини зміни форми Місяця, вправляти дітей у визначенні фаз Місяця (молодик, повний Місяць). Дати знання про зв’язок людини з Місяцем. Розвивати мислення, пам’ять, уяву. Виховувати інтерес до вивчення Космосу.

16. Чому Місяць не падає на Землю.

Мета: формувати елементарні уявлення про силу тяжіння (на основі дослідів). Закріпити знання про розташування планет в Сонячній системі. Розвивати логічне мислення, уяву, пізнавальну активність. Виховувати допитливість.

17. Що на Місяці?

Мета: розширити знання дітей про Місяць, про його дослідження людиною. Дати уявлення про особливості поверхні Місяця (кратери, місячні моря, гори). Розвивати уяву, фантазію, пізнавальну активність. Виховувати інтерес до занять з астрономії, до вивчення Космосу.

18. У царстві зірок.

Мета: розширити наукові уявлення про зірки , їх особливості, про те, що зірки бувають різні за кольором, розміром, віком, за яскравістю. Активізувати пізнавальні інтереси. Розвивати уяву, пам’ять, пізнавальну активність. Виховувати естетичні почуття.

19. Ці загадкові сузір’я.

Мета: розширити елементарні уявлення про сузір’я, підвести до поняття «сузір’я» (група зірок). Познайомити дітей із виникнення назв деяких сузір’їв. Вправляти у визначенні назви сузір’я за його силуетним зображенням. Розвивати уяву, фантазію. Спонукати до активності мислення. Активізувати мовлення. Виховувати інтерес до занять з астрономії, естетичні почуття.

20. Сонце та його сім’я.

Мета: дати дітям поняття про Сонячну систему, її склад. Розширити знання про планети Сонячної системи (назви, «адреси»). Закріпити знання про «орбіту». Розвивати увагу, пам’ять. Формувати природничий світогляд. Виховувати спостережливість, допитливість.

21. Меркурій – найближча до Сонця планета.

Мета: продовжувати формувати у дітей уявлення про Сонячну систему, її склад. Познайомити з найближчою до Сонця планетою (назва, розмір, місце в Сонячній системі, особливості, зовнішній вигляд). Розвивати увагу, окомір, логічне мислення, пам’ять. Виховувати спостережливість, цікавість.

22. Сестра Землі – планета Венера.

Мета: дати уявлення дітям про планету Венера (особливості, відмінності від інших планет, зовнішній вигляд). Вправляти у складанні цілого зображення з окремих частин. Розвивати пізнавальну активність, пам’ять, мислення, спостережливість. Виховувати допитливість, естетичні почуття.

23. Червона планета Марс.

Мета: активізувати раніше набуті знання про вже відомі планети Сонячної системи. Формувати уявлення дітей про склад Сонячної системи, про четверту планету – Марс (назва, віддаленість від Сонця, особливості, зовнішній вигляд). Збагачувати лексику дітей. Розвивати творчу уяву, пам’ять, фантазію, дрібну моторику рук. Виховувати інтерес до занять з астрономії.

24. Загадкова планета Юпітер.

Мета: активізувати раніше набуті знання, повторити особливості планет Сонячної системи (Венери, Марса, Меркурія). Формувати елементарні знання про планету Юпітер (назва, місце в Сонячній системі, розмір, особливості, зовнішній вигляд). Розвивати увагу, вміння робити умовисновки, порівняння. Виховувати допитливість.

25. Сатурн та його кільця.

Мета: продовжувати формувати у дітей уявлення про планети Сонячної системи. Ознайомити з планетою Сатурн, з її особливостями (наявність кілець, швидке обертання, положення ніби на боці), із зовнішнім виглядом. Вдосконалювати навички читання. Розвивати уяву, логічне мислення. Виховувати кмітливість, допитливість.

26. Уран.

Мета: закріпити знання про планети Сонячної системи. Формувати уявлення про планету Уран (походження, назва, «адреса», будова, зовнішній вигляд), уточнити знання дітей про розміри планет Сонячної системи. Розвивати пізнавальну активність, уяву, мислення. Виховувати допитливість, інтерес до вивчення Космосу.

27. Нептун – планета бур. Плутон.

Мета: закріпити знання дітей про вже знайомі планети Сонячної системи. Познайомити з планетами Нептун і Плутон (походження назви, місце в Сонячній системі, розмір, зовнішній вигляд, особливості). Розвивати увагу, пам’ять, уяву, бажання пізнавати нове. Виховувати кмітливість, допитливість.

28. Посланці далеких світів.

Мета: узагальнити й систематизувати знання дітей про Космос. Формувати уявлення про комети, метеори, метеорити, їхні особливості. Розвивати логічне та абстрактне мислення, уяву. Виховувати допитливість, бажання пізнавати нове.

29. Як люди вивчають Космос.

Мета: розширити знання дітей про освоєння Космосу. Збагачувати активний словник дітей словами «супутник», «космічна станція», «космічний корабель», «телескоп», «космічні зонди». Розвивати сприйняття часу та простору. Виховувати естетичні почуття, почуття захопленості, повагу до дослідників Космосу.

30. Космос слугує людям.

Мета: розширити знання дітей про цінність космічних досліджень і використання їх в різних сферах діяльності людини. Розвивати мовлення, мислення, уяву, фантазію. Виховувати інтерес до пізнання Всесвіту, допитливість.

Практичний матеріал,

для використання під час ознайомлення дітей зі «Всесвітом»

Загадки

  • Голуба хустина, жовтий клубок:

По хустині качається, людям усміхається. (Сонце).

  • Нам вночі у небі видко

То кружок, то тільки скибку,

Це — сріблястий пастушок,

Що пасе овець - зірок. (Місяць).

  • Світить з неба, та не вдень,

Срібно сяє, та не монета

То росте, то убуває,

Форми різної буває. (Місяць)

  • У горі над нами сяє,

Тепло - світло посилає,

Величезне і жарке,

Відгадайте, що таке? (Сонце)

  • Червоний клубок по голубій хустині качаєть­ся, людям, усміхається.

  • (Сонце)

  • Гарне, добре, на всіх дивиться, а людям на себе дивитися не дозволяє.

  • (Сонце)

  • Бродить одиноко вогнянеє око, на всіх погля­дає, теплом зігріває.

(Сонце)

  • Вранці воно сходить, увечері ховається,

Гріє, світить цілий день —

Як це називається? (Сонце).

  • Поле не зміряне, стадо не слічене, пастух рогатий, (небо, зорі, місяць).

  • Постелю рогожку, посиплю горошку, і положу окраєць хліба.

  • Торох-торох! по печі горох і окраєць хліба, (небо, зорі, місяць).

  • Цап, цап, по полю басує, з цапенятами гарцує, доти буде гарцювати, поки вовк не стане спати. (місяць і зорі - поки ніч).

  • Їхав Яшка Семеряшка, за ним бджоли гу-лю-лю! (місяць та зорі).

  • Їхав по горі Волох, розсипав по горі горох: стало світати, нема що зібрати. (місяць, зорі).

  • Старий брох, розсипав горох, не вмів позбирати, та став дня чекати; як дня дочекав, горох позбирав. (зорі).

  • Наїхали Німці під наші сінці, розпустили коні, по всьому полі. (місяць і зорі).

  • У білому полі попутані коні, вузлики зняти, не може розв'язати, (зорі).

  • Приїхали комісари, увесь світ обписали, (зорі).

  • Їхав чумак та й став, бо волів погубив. (хмари закрили зорі, закрили місяць).

  • Чорне сукно лізе в вікно, (ніч).

  • Сірий бик у вікно - ник. (світ світає).

  • Лисий віл усіх людей звів. (день).

  • Що без рук стучить? (грім).

  • Стукотить - грюкотить... чорним волом бовкуном.

Стукотить - гуркотить, як сто коней біжить, (грім).

  • Видано-невидано, якого накидано, то святий кидав, щоб було хороше йому проїхати, (грім).

  • Ревнув віл на сто гір, за сто річок, за сто пічок, за сто миль. (грім, а теж і дзвін).

  • Шило-мотовило попід небесами ходило, із панами говорило, із князями розмовляло, (блискавка).

  • Сидить півень на вербі спустив китиці до землі, (дощ і сонце? - або: звід біля колодязя).

  • Сиві кабани усе поле-поле залягли. (туман).

  • Сивий віл випив води повен діл (або: двір). - (мороз).

  • Прийшов хтось, та взяв щось; (бігти за ним, та не знаєш за ким. (вітер).

  • Прийшов хтось, та взяв щось; пішов туди, не знаю куди. (ранок).

  • Летів птах на дванадцяти ногах, та одно яйце зніс. (рік з дванадцяти місяцями).

Приказки та прислів'я:

  • Такий мороз, аж зорі скачуть.

  • Скільки зірок на небі, скільки грибів в лісі.

  • Без діла жить — тільки небо коптить.

  • Без роботи день роком стає.

  • День довгий, а вік короткий.

  • Ухопив місяця зубами.

  • Як з неба впав.

  • Багато грому - мало дощу

  • Вітер віє і не знає, що погоду він міняє.

  • Земля найбагатша, вода найсильніша.

  • Сонця в мішок не зловиш.

  • Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.

  • Зимою сонце крізь плач сміється.

Народна метереологія

  • Стовпи біля сонця — на мороз.

  • Сонце сходить червоне і при червоній зорі — на завірюху.

  • Чумацький Шлях на небі повен зірок і світлий — на ясну погоду.

  • Ранкова зоря швидко гасне — на холод.

  • Місяць яскравий — до ясної погоди, блідий, затуманений — до снігу.

  • Якщо біля сонця або місяця з'являються райдужні кола, погода погіршиться в найближчі 24—48 годин.

  • Червоний місяць — на вітер, блідий — на дощ.

  • Якщо хмари біжать проти вітру — чекай дощу.

  • Якщо суцільний туман не розходиться після сходу сонця — скоро настане мінлива погода.

  • Глухий грім — на тихий дощ, грім лункий — на зливу.

  • Якщо перисті хмари, мало змінюючись, швидко йдуть із заходу і добре видно горизонт, де сходяться смуги хмар — негода настане через 10—12 годин.

  • Вранці чути грім — на вечір він принесе дощ, особливо якщо гримить безперервно.

  • Темніють промені сонця — чекати сильної грози.

  • Вечірня райдуга — на гарну погоду, ранкова — на негоду.

  • Ясний круторогий місяць — на добру погоду.

  • Білі і червоні кола навколо зірок — на ясну погоду, чорні — на дощ.

  • Звідки промені зірок здаються довшими, звідти й вітер.

  • Збільшення вінців навколо сонця або місяця віщує суху, ясну погоду.

  • Якщо під вечір снігопад припиняється і небо не прояснилося, то наступного дня знову буде сніг.

  • Ясний захід сонця — на холод.

Скоромовки

* * *

У сні астронавтом Степанко наш став,

З Максимом та Стасом у космос злітав.

* * *

Хмариноньки - хмаринки,

Химерні, волохаті,

Вмостились на хвилинку

У хлопчика на хаті.

* * *

Сіло сонце на сосну,

Сонно мовило: «Засну!»

Сосни сонечко гойдали,

Сосни сонечко благали:

Сонце, сонечко, не треба,

Стане темно нам без тебе.

Сон слона

Раз бачив слон такий от сон,

Що ніби слон – то і не слон,

а сонце.

Прокинувся й гадає:

“Я слон, чи сонце?

Чи ж сон, а чи й не сон це?!”

* * *

Рі-рі-рі: Що ти бачиш угорі?

Рю-рю-рю: Бачу ясную зорю.

Рі-рі-рі: Ще що бачиш угорі?

Ря-ря-ря: Небо синє, як моря.

Рі-рі-рі: Ще що бачиш угорі?

Ри-ри-ри: Там літають комари.

Ра-ра-ра: З комарами мошкара.

Ра-ра-ра: Розбігаймось до утра!

Заклички

Вийди, вийди, сонечко

Вийди, вийди, сонечко,

На дідове полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір’ячко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір’ячко,

На весняні квіточки,

На маленькі діточки.

Там вони граються,

Тебе дожидаються.

Сонечко, сонечко

Сонечко, сонечко,

Виглянь у віконечко,

Дітки гуляють,

Тебе виглядають.

Ой ти, сонечку

Ой ти, сонечку, праведне, засвіти, засвіти.

Землю – матінку пригорни, пригорни.

Лихі сили віджени, віджени.

Казки

У сонечка в гостях

Одного разу велика хмара завісила небо. Сонце три дні не показувалося. Занудьгували курчата без сонячного світла.

- Куди це сонечко дівалося? – говорять .- Потрібно його скоріше на небо повернути.

- Де ж ви його знайдете? – закудкудакала квочка. – Хіба ви знаєте, де воно живе?

- Знать-то ми не знаємо, а кого зустрінемо, того запитаємо, – відповіли курчата.

Зібрала їх квочка в дорогу. Дала мішечок і сумочку. У мішечку – зернятко, в сумочці – маківка.

Відправилися курчата. Довго йшли і бачать: у городі, за качаном капусти, сидить равлик. Сам великий, рогатий, а на спині хатина стоїть.

Зупинилися курчата і питають:

- Равлик, равлик, чи не знаєш, де сонечко живе?

- Не знаю. Он на плоті сорока сидить – може, вона знає.

А сорока чекати не стала, поки до неї курчата підійдуть. Підлетіла до них, заторохтіла, затріщала:

- Курчата, куди ви йдете, куди? Куди ви, курчата, йдете, куди?

Відповідають курчата:

- Та ось сонечко сховалося. Три дні його на небі не було. Йдемо його шукати.

- І я піду з вами! І я піду з вами! І я піду з вами!

- А ти знаєш, де сонечко живе?

- Я-то не знаю, а заєць, може, знає: він по сусідству за межею живе! – затріщала сорока.

Побачив заєць, що до нього гості йдуть, поправив шапку, витер вуса і ширше ворота розкрив.

- Заєць, заєць, – запищали курчата, заторохтіла сорока, – чи не знаєш, де сонечко живе? Ми його шукаємо.

- Я-то не знаю, а ось моя сусідка качка – та, напевно, знає: вона біля струмка, в очеретах, живе.

Повів заєць всіх до струмка. А біля струмка качиний будинок стоїть і човник поряд прив'язаний.

- Ей, сусідка, ти удома чи ні? – крикнув заєць.

- Удома, удома! – закрякала качка. – Все ніяк не можу просохнути – сонця-то три дні не було.

- А ми якраз сонечко йдемо шукати! – закричали їй у відповідь курчата, сорока і заєць. – чи не знаєш, де воно живе?

- Я-то не знаю, а ось за струмком, під дуплистим буком, їжак живе – він знає.

Переправилися вони на човнику через струмок і пішли їжака шукати. А їжак сидів під буком і дрімав.

- Їжачок, їжачок, – хором закричали курчата, сорока, заєць і качка, – ти не знаєш, де сонечко живе? Три дні його не було на небі, вже чи не захворіло?

Подумав їжак і говорить:

- Як не знати! Знаю, де сонечко живе. За буком – велика гора. На горі – велика хмара. Над хмарою – сріблястий місяць, а там і до сонця рукою подати!

Узяв їжак палицю, одягнув шапку і попрямував попереду всіх дорогу показувати. Ось прийшли вони на верхівку високої гори. А там хмара за вершину учепилася і лежить - полежує.

Залізли на хмару курчата, сорока, заєць, качка і їжак, всілися міцніше, і полетіла хмара прямо до місяця в гості.

А місяць побачив їх і скоріше засвітив свій срібний ріжок.

- Місяць, місяць, - закричали йому курчата, сорока, заєць, качка та їжак, – покажи нам, де сонечко живе! Три дні його не було на небі, скучили ми без нього.

Привів їх місяць прямо до воріт солнцевого дома, а в будинку темно, світла немає: заспалось, видно, сонечко і прокидатися не хоче.

Тут сорока затріщала, курчата запищали, качка закрякала, заєць вухами заплескав, а їжак паличкою застукав:

- Сонечко - сонечко, вигляни, висвіти!

- Хто під віконцем кричить? – запитало сонечко. – Хто мені спати заважає?

- Це ми – курчата, та сорока, та заєць, та качка, та їжак. Пришли тебе будити – ранок настав.

- Ох, ох!..- застогнало сонечко. – Та як мені на небо виглянути? Три дні мене хмара ховала, три дні собою затуляла, я тепер і заблищати не зможу.

Почув про це заєць – схопив відро і давай воду тягати. Почула про це качка – давай сонце водою умивати. А сорока – рушником витирати. А їжак давай колючою щетиною начищати. А курчата – ті стали з сонечка смітинки змахувати.

Виглянуло сонце на небо чисте, ясне та золоте.

І усюди стало світло і тепло.

Вийшла погрітися на сонечку і курка. Вийшла, закудкудакала, курчат до себе кличе.

А курчата тут як тут. По двору бігають, зерна шукають, на сонечку гріються.

Хто не вірить, хай подивиться – бігають по двору курчата чи ні?

Надія Приходько

Сонце заблукало

Кілька днів Сонце спочивало, укутавшись важкими хмарами. А сьогодні нарешті вітер зім'яв пухнасте покривало, розірвав його і по­волік по синьому небу. Сонце розплющило очі. Кинуло на галяву золотистий сніп променів. За­кортіло синичці Щебетушці погрітися на Сонці, та воно вже завернуло до заходу. Ой лишенько! Воно ж, мабуть, спросоння заблукало! Адже влітку воно підіймалося набагато вище.

  • Сонечко! — крикнула синичка. — Ти ж збилося зі свого шляху!

Та Сонце було вже далеко.

  • Кого ти кличеш? — запитав горобець.

  • Ой, Горобчику, наше Сонечко заблукало. Треба йому в цей час над сосниною бути, а воно покотилося до обрію...

Горобець не на жарт збентежився. Підлетів снігур. Він весело привітався, запросив пташок на ягоди та, довідавшись про новину, захвилю­вався:

  • Гайнемо до дятла? розкажемо йому про це!

  • Дядьку дятле! Сонце з дороги збилося! — закричали пташки.

- Гей, сусідко! — покликав дятел синицю Летінь, матір маленької Щебетушки.

Стара синиця порядкувала в дуплі, лаштува­ла вечерю.

- Що там скоїлось?

- Ти й досі не помітила, що Сонце заблука­ло? — хитро примружив дятел бузинове око, — Молодята хочуть його рятувати!..

Вони ще не знають, що у Сонця кілька доріг. Влітку - одна. Тією дорогою Сонце мандрує прямісінько понад лісом. Тоді воно ласкаве і щедре, ходить в небі поволі, золоте проміння сіє - землю гріє. Восе­ни обирає іншу путь - боком золотаві ліси об­ходить. А от взимку зовсім низько оббігає.

- Наше Сонечко дуже цікаве, - втрутилася матуся Летінь, - воно в цей час на півдні гос­тює, інші заморські землі оглядає.

І пташкам знову стало весело.

  • Матусю, - посміхнулася Щебетушка, - а я знаю, де Сонце гостює. Воно тепер сяє в тих чудових краях, куди полетів дядько лелека. Де ростуть величезні фікуси і пальми, де цвітуть у затінку ліани.

  • Еге ж, доню, у тих краях тепер днина довга-довга, онде вже зовсім закотилося за обрій і ви­глядало звідти однією червоною скибочкою яка щомиті зменшувалась. От воно й зовсім сіло, тільки червона заграва над обрієм залишилася.

Мороз почав до галяви підкрадатися, білими валянками поскрипувати. Зітхнув — війнув крижаним вітром, порозганяв пташок кого куди.

Матуся Летінь укрила Щебетушку м’яким крилом, і обидві вони зігрілись і заснули. Цілу ніч Щебетушці снились заморські країни з лас­кавим Сонцем, що гостює там цілісінькі дні.

Римма Кошурникова

Жив собі Звіздар

Звіздар, або астроном, щоночі спостерігав да­лекі зірки, а вдень вивчав найближчу зірку - Сонце, намагаючись розгадати таїну їхнього на­родження, життя і смерті.

Та час спливав, Звіздар старівся, а таїна ли­шалася нерозгаданою. І тоді Звіздар вирішив по­летіти до Сонця, щоб побачити все на власні очі.

«Візьму свою стару карету, запряжу в неї па­ру баских коней та й гайну!» - вирішив він.

- Та ти що, та ти що? - зарипіла карета. - Я не витримаю такої довгої подорожі - розсип­люся дорогою! Така мандрівка триватиме не мен­ше як 500 років! Краще сідай в автомобіль.

Послухав Звіздар і придбав собі яскраву су­часну машину, яка мчала по земних дорогах, обганяючи вітер. Та ледве він взявся за кермо, як зафуркотів мотор:

  • Ф-р-р! Не буду вмикатися! Не хочу я сто р-р-років пр-р-рацювати без відпочинку!

  • Не погодж-ж-жуйся, - прошурхотіли ши­ни. - У космосі немає ш-ш-шляхів для маш-ш-шин. Нехай візьме Звіздар літака, той хоч-ч-ча б уміє літати.

Рушив Звіздар до літака:

  • Прошу, однеси мене на Сонце! Я дуже по­спішаю. Скільки тобі на це знадобиться часу?

  • Десять років. Проте я не можу виконати твого прохання. У космосі немає повітря, і мої крила не матимуть на що спиратися. Іди до моєї сестри - красуні ракети. Лише вона може літа­ти у безповітряному просторі.

Ти вірно зробив, що звернувся до мене, Звіздарю! - сріблистим голосом проспівала ра­кета. - І року не мине, як ми досягнемо мети. Я найвитриваліша, найшвидкіша, лише я одна знаю туди дорогу! Сідай, не барися!

Тільки-но Звіздар намірився сісти в кабіну корабля, як раптом з-за хмар визирнуло Сонце і його золотаві промені бризкнули навсібіч. Один сонячний промінь ласкаво торкнувся щоки Звіздаря й прошепотів:

- Ракеті потрібен цілий рік, а мені – лише вісім хвилин. Гайнемо?

Зрадів Звіздар, потягнувся за сонячним про­менем і щез з очей.

Казка про Сонце і Місяць

Жили на небі два брати Сонце і Місяць. Весь час сперечалися, хто з них головний, і день, і вночі І гуляли обоє по небу. Зовсім заплуталися люди та звірі. не знали, що їм коли робити. І от зібралися лісові звірятка й завітали в гості до братів.

— Сонце, Місяцю, благаємо вас - помиріться, будь ласка. Вирішіть, хто буде хазяйнувати на небі в день, а хто вночі. А то ми геть заплуталися - у людей хоч годинники є, а нам нема кому допомогти!

Стало братам жаль звіряток. Помирились вони і розподілили так:

- Я старший брат, - сказало Сонце. Тому буду світити на небі вдень, а ти Місяцю будеш господарем уночі.

Добре, тоді я що ночі буту змінювати своє вбрання, — відповів Місяць. — Так людям та звіряткам буде цікавіше спостерігати за мною. Так і сталося. Але забули вони вирішити, хто буде на небі головним вранці та ввечері. Тому інколи буває так, що ранком або ввечері можна побачити на небосхилі обох братів, але вони більше не сперечаються і вчасно звільняють місце один одному.

Т. Словацька

Як із тисячі зірок чорт хотів зробити ще один місяць.

Світить місяць — видно людям. А коли зайде місяць, світить тисяча зірок.

Люди й тоді бачать, де земля, де небо. Але те чортові не сподобалося. Коли зайде місяць, йому мало світла. Дай, думає, зроблю з тисячі зірок ще один місяць — для нас, чортів і чортенят. Щоб видно було, як людей обдурювати.

Махнув чорт по небу мітлою і змів усі зірки в один куток. Коли зірки — тисяча зірок — були окремо, усі світили яскраво, мерехтіли собі, тішили людей. Одна зірочка синя, друга блакитна, третя біла, четверта оранжева. А коли чорт змів докупи в один куток — усі зірки втратили свій колір. Стали безбарвні й тупі, як баранячі очі. І вийшов з них не повний місяць, олов’яна тарілка. Ніякого зиску й чортові — не стало видніше. А людям тільки шкода — нічим милуватися. Не тарілкою ж милуватися…

Махнув чорт рукою — і розсіялись зіроньки по небі. І знов замерехтіли кожна своїм вогником.

В.О. Сухомлинський

Збірка віршів

Надії Красоткіної

Безмежний світ

Такий цікавий світ безмежний,

Багато в нім загадок є.

Десь вовк ступає обережний,

А лось з ріки водичку п’є.

От вранці соловей співає

Весняну пісеньку свою,

А білка сонечко стрічає,

Стрибає весело в гаю.

Летять метелики на квіти,

Гуде бджолиний дружний рій.

І дивляться на все це діти,

Бо загадковий світ такий,

Що хочеться його пізнати —

Він стільки радості несе!

І діти прагнуть розгадати

І вивчити у світі все.

Вечір

Зоря вечірня засвітилась,

Завмерла над сосною.

В воді замріяно відбилась,

Осяяна красою.

А вечір тихий. Тепло стало.

Тумани розлилися.

І темінь землю огортала,

Сон до землі хилився.

І настрій дивний нагортався:

Сум, радість одночасно...

А вечір зіркою всміхався —

На серці так прекрасно!

Вечір

Мрійний і лагідний вечір

Землю весняну накрив.

Небо накинув на плечі

І зірочки засвітив.

Та прохолоду і свіжість,

Тишу і спокій розлив.

І зачаровану ніжність

В кожному серці вмістив.

Мріє калина над ставом,

Зорі у водах блищать...

Виглянув місяць лукаво,

Став зірочки рахувать.

Вставало сонечко поволі

Вставало сонечко поволі

І розвидняло всім красу.

В гаю, у горах і на полі

Зробило срібною росу.

Роса краплинками заграла,

Мов кришталева, мов жива.

І райдуга над нею встала —

Таке у казці лиш бува.

Цей ніжний спів роси дзвінкої

Запав у серденько моє.

І образ стежечки в’юнкої…

Весь рідний край у серці є.

Давайте будем все оберігати

Давайте будем все оберігати:

Джерела, ріки, квіточки малі.

Любить всім серцем й завжди пам’ятати,

Що ми є часточка природи на Землі.

День

Скоро сонечко день розбудить,

Всіх пригорне теплом своїм.

Вийдуть день зустрічати люди —

Хай щасливо вам буде всім!

Екологічні гасла

Давайте боротись за чистоту природи.

Планеті не будем наносити шкоди.

Посадимо ліс і гайочки зелені,

Сади і діброви — планети легені!

Ми посадим довкола берізки і клени.

Хай наш край розцвітає і буде зелений.

Ми очистимо землю свою від сміття

Й буде в нас чарівне і здорове життя!

Назавжди запам’ятай —

Бережи свій рідний край!

Це твоя земля, країна,

Край батьківський — Батьківщина!

Природі другом будь і пам’ятай:

Не нищ нічого, квітку не ламай.

Хай все голубить сонечко ясне —

Життя на цій Землі у всіх одне.

Природа унікальна, що й казати,

Про це повинен знати всяк.

То ж кожен з нас повинен пам’ятати:

Зламати легко, відновити ж як?

В природі ми лиш часточки малі.

Земля не нам належить — ми Землі!

Казкова планета

Ми всі чекаємо на казку часом з вами,

А казка — це Земля і небеса.

Земля нас радує загадками й дивами,

І зачаровує серця її краса.

Усе це казка! Гори і долини,

Моря і ріки, пагорби й гаї.

Її висоти і її глибини

І, навіть, думи і слова твої.

Подумай тільки — ти людина в світі!

І в цілім Всесвіті подібного нема.

Летять тіла космічні по орбіті,

А на планетах — холод, жар, пітьма.

А ми живі! Ми вмієм міркувати,

І на планеті нашій все цвіте!

І хочеться цю Землю обійняти,

І заспівати хочеться про те.

Земля — це казка, надзвичайне диво!

Хотілося б, щоб хоч одна була

Планета інша чарівна й красива

І щоб людина там, як ми жила.

Але нема ні близько, ні далеко,

Чарівну Землю Сонце зігріва.

І в ріднім небі — ластівки й лелеки,

І є тут люди, бо вона — жива!

Земля — це казка, надзвичайне диво!

І диво все, що тут живе на ній.

І ллються чари, всюди так красиво!

А ти — людина на планеті цій!

Тепер скажи, хіба це все не казка?

Жива планета, думи і діла...

І ясне Сонце, та любов і ласка,

І стільки музики, і кольору, й тепла!

Краса землі

Земля нам усміхається квітками,

Дарує всім любов, тепло й красу.

А квіточки своїми пелюстками

Дзвінку збирають вранішню красу

Прозору й чисту, ніжну і тремтливу.

Що Всесвіт відбивається у ній.

І стільки є тут мудрості і дива,

Лиш придивись, прислухайся, постій…

І ти почуєш, що Земля співає

І музика ця трепетна й жива.

Мелодія у серце проникає,

Чарівні звуки... Зайві тут слова.

Місяць

Місяць по небу ген колесом котиться,

Зовсім нечутно біжить.

Аж доторкнутись до місяця хочеться,

Так же він сяє й блищить!

Небо сріблястим проміннячком виткане,

Світло, хоч книжку читай!

Блискітки ніжні по снігу розсипані,

Хочеш, іди позбирай!

Наче у казці усе зачароване.

Ніч у задумі мовчить.

Небо зірками усе інкрустоване,

Дивно моргає й блищить...

Місяць

Пізно вже. В нічнім просторі

Повний місяць покотивсь.

Десь спіткнувсь, мабуть, на зорі,

Бо кусочок відщербивсь.

Чи почав уже старіти,

Бо ж дорога не з легких:

Кожну ніч усім світити,

Турбуватися про всіх!

То важка робота вічна —

Все біжи, світи, котись...

Хоч мрійлива, поетична —

Все ж зістаришся колись...

Місяць

А місяць круглий звис над краєм хати

Достиглий і привабливий такий,

Аж притулитись хочеться, обняти...

А він блищить, неначе золотий.

Він плавно котиться аж ген, до небосхилу

І темінь заганяє у кутки.

Яку ж чарівну, дивну, світлу силу

Той диво-місяць має, все-таки!

Не можна, навіть, погляд відірвати,

Усе б дивитись, мріяти б усе...

А місяць повний звис над краєм хати

І плавно наші мрії вдаль несе.

Сонце

Ось сонечко з’явилося над світом,

І стало видно, тепло — скрізь краса!

Все заквітчалось зеленню та цвітом,

На травах срібно виграє роса.

З’явилось сонечко і все живе радіє

І ніжиться в приємному теплі.

А Сонце промінці гарячі сіє

І стало весело і радісно Землі.

Земля співає і радіють люди,

Рослини, звірі і пташки малі.

Як Сонце є, тепло і світло буде.

Життя цвістиме на усій Землі.

Тепло і світло. Як без цього жити?

Без світла і тепла життя нема.

І доки буде Сонечко світити,

Мине нас холод і страшна пітьма.

Сонечко

Раненько-рано встало Сонце,

Причепурилось, аж блищить.

Заглянуло до нас в віконце,

На квітці Сонечко сидить!

Воно також давненько встало,

Помило лапки у росі.

І Сонцю «Добрий день» сказало,

Бо так вітаються усі!

Світанок

Вірш, у якому всі слова починаються з букви «С»

Сад спочиває. Спить спокійно.

Ставок старечий стуманів.

Стежина-стежка самостійно

Снує собі серед садів.

Світанок синій струменіє,

Сосна світлішою стає.

Серпанок світиться...Світліє.

Сон сновидіннячка снує.

Світ стрепенувся! Скільки спати!

Співають сотні солов’їв!

Скоренько стало скрізь світати:

Стрижі — стрілою! Сонце! Спів!

Сміється сонце, світить, сяє!

Стрічає сонечко сосна.

Сопілка, скрипочка співає,

Співає серденька струна!

Нічка

А темна нічка кольори сховала

І всюди чорну темінь розлила.

А світ увесь взяла й зачарувала

Ще й колискову тихо повела…

Зашепотіли верби над ставками

І вітерець між гіллям заспівав.

Почувся сплеск води між берегами,

Спросоння очерет й собі зітхав.

Із звуків тих оркестри зазвучали.

Усе в гармонії співало і жило.

А нічка тихо Землю колихала

І скрізь чарівно й затишно було.

Ранок

Ніч відбула своє, втікає…

Чарівний ранок йде до нас.

І помалесенько світає,

Бо сонечку вставати час.

Край неба радісно світліє

І голубіють небеса.

Легка хмаринка рожевіє,

У світ вертається краса.

Де Небо сходиться з Землею

Рожеве сонечко встає.

Швиденько виросло над нею

І підстрибнуло, попливло!

Скрізь стало радісно і світло,

Заграла барвами Земля.

А від тепла — усе розквітло:

Ліс, гори, луки і поля.

Планета Земля

— Тепер мені Землю цікаво вивчати

І виникли в мене питання свої.

Про нашу планету я все хочу знати,

Відкрийте, будь ласка, секрети її.

— Земля має форму кулясту — знайому.

Всередині — жар, наче сонце горить.

Там всі речовини у стані рідкому,

І все це в ядрі безперервно кипить.

Тверда оболонка його огортає

Або літосфера навколо ядра.

Частина, що зверху її покриває,

На нашій планеті — земна є кора.

В корі є западини дуже глибокі,

Там води озер, океанів, морів.

На материках є ще й гори високі.

Великих багато й малих островів.

— А де ми живемо? Дозвольте спитати!

Бо сумніви є до цієї пори.

— Людина і звірі, жуки і пернаті,

Живуть на поверхні земної кори.

Тут люди вирощують різні рослини,

І плавають в морі, у небо летять.

Корисні копалини є на глибинах,

І людям їх треба для себе дістать.

Та нас на поверхні чека небезпека,

З земною корою пов’язане все.

З вулканів розноситься попіл далеко,

Не раз землетрус нашу землю трясе.

Розплавлена лава, що магмою зветься,

Нестримно із жерла вулкана летить.

По схилах гори аж в долину несеться,

Спалити все може і знищити вмить.

— А суші поверхня і дно на глибинах

Подібні? Скажіть Ви, будь ласка, мені.

— Подібні рельєфи усюди, дитино,

Є гори й рівнини на суші, й на дні.

— Я мрію, щоб Ви мені ще розказали

Які у земної кори складники?

— Поглянь! Це породи гірські й мінерали,

Це глина в яру, та каміння й піски!

— А що таке грунт? Чи гірська це порода?

— Ні-ні! На породі ніщо не росте!

А грунт дуже цінним створила природа

І це на планеті — руно золоте!

— А чому це так? І відмінність у чому?

— В грунтах речовини поживні всі є,

Волога й повітря у грунті м’якому.

І кожна рослинка вживає своє.

— А хто, крім рослин у грунтах проживає?

— Це гарна домівка тваринкам дрібним!

Черв’як там і мишка, і кріт хатку має,

Личинки й жуки також селяться в нім!

— Я прошу Вас дуже, мені розказати,

Корисні копалини, що це таке?

— Це газ і вугілля, граніти і нафта,

Знайти сіль і срібло — завдання важке.

Вони залягають на різних глибинах,

Хоч дещо у нас під ногами лежить.

Без них обійтися не може людина,

Без деяких просто не зможе прожить.

— А що з них уміє людина робити?

Без чого у світі нам не обійтись?

— Без солі кухонної нам не прожити.

Мій любий, до світу цього придивись!

Людина метали з руди виплавляє,

З металу будує мости й літаки!

Вугіллям і торфом — свій дім зігріває,

А з нафти — горюче й мастила тривкі.

Усе научилась робити людина,

Хоч доля людей на Землі непроста.

Пісок під ногами, граніт є і глина,

Тому ми будуєм красиві міста.

— Я щиро вам вдячний і дуже щасливий!

Про нашу планету все буду я вчить.

Земля наче казка, замріяне диво

Круг Сонця у космосі чорнім летить!

Планета Земля

— Залюбки ми всі співаєм,

Світ у пісні пізнаєм.

Ми тепер багато знаєм,

Легко й весело живем.

— Так і будемо навчатись.

Тему почнемо нову!

Діти, хочете дізнатись

Все про Землю про живу?

— Хочемо! Скажіть, будь ласка!

Ми ж на ній живемо всі!

А Земля це диво й казка

У веселках і красі!

— У Землі куляста форма,

А поверхня вся тверда.

Для планети це є норма

Скрізь, де суша і вода.

Кам’яниста оболонка —

Це і є земна кора.

Десь товстіше, десь же тонко.

Тут долина, там гора...

— А западини й долини

І рівнини чималі

Та круті гірські вершини

Звуться як?

— Рельєф землі!

— Що всередині планети?

І для чого їй кора?

То ж відкрийте всі секрети,

Нам дізнатися пора!

— В центрі є ядро гаряче,

Як на Сонечку там жар.

Потім магма скрізь кипляча,

Зверху мантієвий шар.

Все земна кора вкриває,

Хоч складається із плит.

Нас, як панцир, захищає

Протягом мільйонів літ.

А як плити набігають,

Як крижини на воді,

Землетруси виникають —

Неминуче буть біді.

А коли кора прорветься —

Попіл, газ летить увись.

Із вулкана магма ллється

І страшні пожежі скрізь.

— Ще й підводні є вулкани,

Що тоді вони несуть?

— Що? Цунамі, урагани,

Острови нові ростуть...

— Як цікаво все вивчати!

Цей урок неначе гра!

Ще нам хочеться пізнати,

Що то є земна кора?

— Розкажу, щоб всі ви знали,

Раз прийшов для цього строк.

Це породи й мінерали,

Камінь, глина і пісок.

Ті, що всім нам необхідні —

Корисними люди звуть.

Це вугілля, руди мідні,

Нафта, газ, це сіль і ртуть.

З руд метали виплавляють,

Сіль у їжу додають.

Дім вугіллям зігрівають,

З каменю міста ростуть.

— Просим дуже пояснити

ґрунт й кора одне і теж?

Де рослини можуть жити?

На гірських породах теж?

— Ясно з давніх пір людині,

Що без ґрунту їй біда.

В ґрунті добре жить рослині —

Там повітря і вода.

Є й поживні речовини,

Щоб чудово їм рости.

В ґрунті ще живуть тварини:

Черви, мишки і кроти.

— Дякуємо вам уклінно!

Ми одержали знання.

Будем вчитися сумлінно,

З піснею дружить щодня!

Наше довкілля

Довкілля наше неповторне,

Довкілля наше чарівне.

То сонечко тебе пригорне,

То злегка вітерець дихне.

То дощик рясно землю вмиє,

А то веселка зацвіте.

То небо знову заясніє,

З землі зернятко проросте.

Наш світ живий і розмаїтий,

Довкілля наше чарівне.

Он на лугах розквітли квіти

І все це радує мене!

Наш дім

Довкілля наше — це наш дім

І парк, і ліс, що ген синіє.

І різні звірі, що у нім,

І небо, що вгорі ясніє.

І цей струмочок гомінкий,

Що рідну землю напуває.

І голос пташечки тонкий,

І вітер, що в трубі співає.

Пісенька Луни

А я Луна, я пісеньку співаю!

Усе, що чую, завжди повторю.

Сама собою бути я бажаю

І зараз власне слово говорю!

І хоч ні тіла, рук і ніг не маю,

А голос є! Створіння я чудне!

Я швидко між деревами літаю

І хочу, щоб побачили мене!

Але ніхто не бачить, лише чує!

Я повторяю все заради гри.

Все розкажу, весь ліс нехай почує,

Тому поганих слів не говори!

Вірші інших авторів

А щоб знав ти

А щоб знав ти,

А щоб знав ти,

І герої-космонавти

Теж малятами були —

І ось так, як ти, росли!

Їхні мами теж, бувало,

Мали клопотів немало,

Бо не завжди у малят

Все виходило на лад:

Хтось у лівий черевик

Праву ногу пхати звик,

Хтось, майструючи ракету,

У кімнаті на паркеті,—

Молотком, бувало, бах,

Бах у пальчик, а не в цвях!..

А щоб знав ти,

А щоб знав ти,

Всі герої космонавти

Теж колись були такі —

Дуже вперті малюки…

Та сьогодні їхні мами

Не натішаться синами.

О. Сенатович

Зорі.

Мамо люба! Глянь, як сяють

Ясні зорі золоті.

Кажуть люди: то не зорі —

Душі сяють то святі.

Кажуть: хто у нас на світі

Вік свій праведно прожив,

Хто умів людей любити,

Зла ніколи не робив, —

Бог того послав на небо

Ясно зіркою сіять…

Правда, мамо, то все душі,

А не зорі то горять?

Так навчи ж мене, голубко,

Щоб і я так прожила:

Щоб добро робити вміла:

І робить не вміла зла.

В. Чайченко

Небо зорями рясніє

Небо зорями рясніє,

Таємниче і глибоке,

Всесвіт нам бентежить мрії,

Спонукаючи до дії,

Розум радує і око.

Оксамитова безодня

Так притягує до себе!

Пригадаємо сьогодні

Тих, кому скорилось небо.

Романтичних, геніальних

Винахідників сміливих,

Завдяки яким реально

В кожній хаті маєм диво.

Про супутники космічні

Ми говоримо буденно.

Допомогою їх звично

Користуємось щоденно.

Інтернет, зв'язок мобільний,

Телебачення, прогноз,

Спілкування з світом вільне -

Змінює життя всерйоз!

Пригадаймо відчайдуха,

Хлопця першого з Землі,

Всесвіт мовчазний він слухав,

Всміхнено епоху рухав

На космічнім кораблі.

Щира шана тим землянам,

Що на Місяці колись,

Прапори Землі на славу

Встановити спромоглись!

З космосу - Земля тендітна,

Невелика і блакитна,

І кордони непомітні -

Ніби спільно всі живуть...

Мабуть так колись і буде,

Бо як в космос вийшли люди,

Й на Землі лад наведуть!

Наталія Козленко

Ракета

Хочеш – вір,

Не хоч – не вір:

Привезли ракету

В двір!

Не для когось,

А для нас –

Всі вмістилися

Якраз.

- Пуск! –

Знаходим кнопку

Вмить...

А ракета

Не летить,

Як не натискали...

Жде,

Щоб підростали!

Поїзд майбутнього

Гей, кому треба, в вагон підіймайтесь!

Поданий поїзд кур'єрський на Марс.

О восьмій годині, на час вечері,
Будем за графіком ми на Венері.
Далі зупинка у нас на Сатурні,

Там будуть танці, розваги культурні.

Можемо Сонце об'їхати кругом,

Потім шугнути Чумацьким шляхом,

1 незабаром — не вспієш вгледіться —
Вже перед нами Велика Ведмедиця.
Рушив у путь міжпланетний експрес,

Лиш смуга біліє в блакиті небес.

Аж ось на вокзал якась жінка прибігла.

— Яка досада! Знову не встигла!

  • Синьйоро, не треба так хвилюваться:

  • Наступний поїзд — хвилин за двадцять.

  • Мені недалечко, тільки до Місяця,

  • Поїду тролейбусом номер тисяча.

Джанні Родарі, переклав М. Лукаш

Безіменні зірки

Та й гарні ж імення в сузір'їв на небі, — Чи то Андромеда, чи Ліра, чи Лебідь.

Зірок тих, мабуть, сто разів по сто тисяч,

Усіх не оглянеш, хоч тиждень крутися.

А далі заглибся в небесні затони —

Зірок безіменних мільйони й мільйони.

Здається, звичайні собі, непомітні,

Та якось із ними ясніше і в пітьмі.

Джанні Родарі, переклав Г. Конура

* * *

Небо чисте, не захмарене,

Голубіє проліском здаля.

Світлим іменем Гагаріна

Навіки прославилась Земля.

В. Грінчак

* * *

В ілюмінаторі незвично

Простір стелиться космічний,

Оглядаєм крізь шибки

Небо, сонце і зірки.

Вже Земля така маленька —

Голубенька-голубенька.

Аж не віриться мені:

Наче м'ячик вдалині.

Летить ракета за ракетою...

А у ракеті я зі Свєтою.

Взяли б ми ще когось у мандри,

Та в нас всього лиш два скафандри.

Всі до польоту готувалися:

Багато їли, тренувалися,

Команди слухати навчалися

І на майбутнє відсипалися.

Ми поки в космонавтів граємо,

Але сьогодні точно знаємо:

Розумні, дужі та здорові —

Летіти в космос ми готові!

О. Ковалевська

На космодромі

Далеко-далеко від дому,

Ген-ген в степовому краю,

Сіяють вогні космодрому,

І я у скафандрі стою.

  • Готова до пуску ракета?

  • Готова!

Лиш помах руки, —

Стрічай мене, інша плането,

Стрічайте, космічні зірки!

Я шлемо насунув на очі,

В ракету вже ногу заніс.

Аж чую — хтось шию лоскоче

І смика легенько за ніс.

Заспався, як те немовлятко!

Вже ондечки сонце ясне! —

Розплющив я очі... Ех, татку,

Навіщо збудив ти мене?

Нема мені, татку, спокою!

Якби не гукнув мене ти,

Зірок би торкнувся рукою,

Побачив би інші світи.

Л. Коломієць

Вечірня казка

Зірко, зіронько весела,

Посміхнись мені мерщій!

Диво-вогник промениться

З-під твоїх крилатих вій.

Розкажи мені про небо,

Про космічну далину,

Я послухаю уважно,

Хоч що-небудь, о збагну.

Розкажи-но про комету,

Що лишає довгий хвіст,

І про те, як срібний місяць

Із зірок будує міст.

Про далекий Шлях Чумацький,

Про загублені світи,

І про зіроньку веселу,

Що мигає з висоти.

Ось Ведмедиця мандрує,

Ведмежа — за нею вслід.

Може, хочуть відшукати

Свій ведмежий царський рід?

Виграє пісень на дудці

Славнозвісний Волопас. —

Зірочки пасе у небі,

А колись воли він пас.

Грізний Лева рик лунає.

Лебідь зоряно зліта.

Ой, яке ж прекрасне небо!

Як чарує висота!

Звідтіля прилине казка

І покличе в далину.

Я послухаю уважно

І тихесенько засну.

О. Василець

Зайчик місяця надгриз

Чи тепер, чи колись

Із солодким хрустом

Зайчик місяця надгриз -

Думав що капуста.

Місяць скік та й утік

В небо синє-синє.

Не кружок-колобок -

Тільки половина.

Заховався, повис,

Де хмарки, мов хустя...

Зайчик місяця надгриз -

Думав що капуста.

Андрій М'ястківський

* * *

Місяць із-за хмари

Вигнав зір отари,

І веде їх вечір

На Чумацький Шлях.

Сонно… Тихо... Тихо...

Музика прозора,

І лиш вітер-сторож

Десь зашелестить...

Ніч накрила землю,

Все до ранку спить

Василь Войтович

Сонце

Дружить лис

З великим лісом.

Лебідь дружить

З плесом чистим,

Чайки дружать

Із морями,

Весни —

З першими квітками,

Вітер —

З подихом осіннім,

Літо —

З сонячним

промінням,

А із сонцем

Кожен дружить,

Бо його

Всі люблять дуже:

І дорослі, і малята.

В сонця друзів

Скрізь багато

Володимир Кухалашвілі

Матеріали для бесід з дітьми

Цікаве про планети

Меркурій

Меркурій — найближча до Сонця велика планета Сонячної системи.

Планету названо на честь римського бога Меркурія, аналога грецького Гермеса та Вавилонського Набу. Древні греки часів Гесіода назвали Меркурій «Στίλβων» (Стилбон, блискучий). До V століття до н. е. греки вважали, що Меркурій, видимий на вечірньому та ранішньому небі — два різних об'єкти. В Стародавній Індії Меркурій називали Будда та Рогінея. В китайській, японській, в'єтнамській та корейських мовах Меркурій називається Водяна зірка.

На Меркурію не існує пір року в тому сенсі, що ми розуміємо під цим поняттям на Землі.

Оскільки Меркурій розташований близько до Сонця, на ньому дуже спекотно.

Доба на Меркурії триває 176 земних днів. Його можна бачити лише в сутінках низько над горизонтом.

Завжди лише спека та спека!

Меркурій найближча до Сонця планета.

Немає морозу чи бурі...

Планета ця зветься Меркурій.

Венера

Венера за розміром майже, як Земля.

Венера останньою йде з уранішнього неба, а увечері першою з'являється на небосхилі. Колись вважали, що це дві різні планети: одну романтики минулих епох називали “уранішньою”, а іншу - “вечірньою”.

У хмари одягнена сиві

Планета ця дуже красива.

Найближча сусідка Землі,

Але так не схожі вони.

Де гори, моря чи печери ?

Нема їх, на жаль, у Венери.

Названо її на честь міфічної богині краси та кохання.

“Венера, дочка Урану, народилася з білосніжної піни морських хвиль. Вона будить в серцях богів і смертних любов. Завдяки цій владі вона панує над всім світом. Ніхто не може уникнути її влади, навіть боги. Висока, струнка, з ніжними рисами обличчя, з м'якою хвилею золотого волосся, Венера - уособлення божественної краси і вічної юності”.

Другу від Сонця планету іноді називають сестрою нашої Землі, тому що вони дуже схожі своїми розмірами і масами. Але на цьому їх подібність закінчується. Венера виглядає найяскравішою планетою на небі.

З цього виходить, що Венера обертається “назад” - на ній Сонце сходить на заході і заходить на сході!

Марс

Марс - бог війни, що несе загибель і руйнування. Серце лютого Марса радують тільки жорстокі битви. Несамовитий, носиться він серед гуркоту зброї, криків і стогонів битви, у виблискуючому озброєнні, з величезним щитом. Торжествує Марс, коли уб'є воїна своїм жахливим мечем і хлине на землю гаряча кров. А слідом за ним мчать його сини, Фобос і Деймос - тобто “страх” і “жах”.

Марс — вдвічі менший за Землю. Він сяє на небі як яскрава червона зоря. Він більший від Землі в 11 разів!

Юпітер

В телескоп на його поверхні можна роздивитись смуги і велику червону пляму. На нічному небі він сяє як яскрава біла зоря. Ця планета обертається дуже швидко, і протягом кількох годин об'єкти, що обертаються навколо неї, змінюються. Юпітер названо на честь міфічного бога вітру і грози.

Колись долетить і ракета

На цю величезну планету.

Бурани, тумани та вітер

Хвилюють планету Юпітер.

Сатурн

Сатурн видається дуже маленьким, але яскравим. Маленьким він тільки здається, бо знаходиться дуже далеко від Землі. Якщо дивитися в телескоп, тоді можна побачити кільця, що оперізують цю планету. Під час обертання навколо Сонця вигляд його кілець, якщо спостерігати із Землі, змінюється: інколи їх практично не видно, а через кілька років їх знову чітко видно. Ширина кілець така, що по ньому, якби кільце було суцільним, могла б котитися Земна куля. Сатурн носить ім'я міфічного бога землеробства.

Яскраві кільця має.

Далеко від нас пролітає,

З життям не зустрічається

Сатурном називається.

Уран

Уран не видно неозброєним оком, а окремі деталі важко роздивитись навіть у телескоп. Оскільки він знаходиться далеко від Сонця, то і температура тут надзвичайно низька. Він обертається навколо Сонця нібито лежачи на боку. Рік націй планеті триває 84 земні роки. Планету названо на честь міфічного бога неба.

Далеко від Сонця та світла

Планета цієї орбіти.

Зі снігу та льоду кургани

Сховали поверхню Урану.

Нептун

Нептун – четверта від Землі, але знаходиться дуже дале­ко від неї і неозброєним оком його не видно. Він далеко і від Сонця, тому на планеті дуже холодно. Він має шість супутників, але тільки два видно із Землі. Названий на честь міфічного морського бога.

Планети цієї ім'я

Дарунок морського царя.

Живе в океані чаклун,

А зветься планета Нептун.

Плутон

Рухаючись по своїй орбіті навколо Сонця на самому краю Сонячної системи, ця планета як би плаває в холоді й мороці. Тому її й назвали Плутоном - так римляни йменували давньогрецького бога Аїда - володаря похмурого підземного царства тіней померлих, куди ніколи не проникають промені Гелиоса.

Цю планету не видно неозброєним оком, а окремі деталі важко роздивитись навіть у телескоп. Має супутник Харон, який настільки близько розташований до Плутона, що часто відкидає тінь на його поверхню.

Володимир Уткін

Родина великих планет

Уяви собі, що навколо Сонця обертаються мен­ші за нього космічні кулі. Вони й звуться пла­нетами, їх дев'ять: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Плутон,

Всі ці планети разом із супутниками та інши­ми дрібнішими тілами утворюють Сонячну сис­тему.

Подивись на малюнок. Біля самого Сонця хут­ко крутиться невеличка планета Меркурій, Шлях, по якому він обертається, коротший від шляхів інших планет. Рухається Меркурій швид­ко і оббігає Сонце лише за 88 земних діб. За швидкість і назвали цю планету ім'ям римського бога торгівлі Меркурія, який славився своєю спритністю.

Поглянь: до Сонця Меркурій — найближчий, отож і перепадає йому від сонячної спеки най­більше. Та його половина, що обернута до Сон­ця, розігрівається настільки, що каміння жевріє, як жар. Уяви собі, як по розпеченій кам'яній пустелі течуть свинцеві й олов'яні річки, над якими бушують вогняні бурі. У той же час дру­га половина планети промерзає так, що навіть гази лежать на її поверхні у вигляді сухого снігу.

Наступна планета — Венера, 3 нашої Землі ти можеш іноді побачити її вранці на сході, а ввечері — на заході, як тільки зайде Сонце. Во­на спалахує на небосхилі першою і сяє набагато яскравіше, ніж інші зірки та планети. За цю яскравість Венера й дістала ім'я чарівної донь­ки головного римського бога Юпітера — богині кохання і краси.

Густа вуаль хмар завжди вкриває Венеру, за­важаючи вченим вести спостереження. Навіть озброївшись найпотужнішими телескопами, не змогли вони зазирнути під це покривало.

Та ось 18 жовтня 1967 року на поверхню Венери сіла автоматична станція «Венера-4». Вона передала на Землю дані, які допомогли розкри­ти таємницю цієї планети.

Ти знаєш, при близькому знайомстві «красу­ня» виявилася зовсім непривабливою. Густі хма­ри низько нависають над нею, не пропускаючи жодного сонячного промінчика. Сухе гаряче по­вітря непридатне для дихання земних істот. У мороці світяться вогняні потоки, що вириваються з надр планети. Немає морів, немає річок. Немає зелені і тварин. І навіть жодна зоря неспромож­на проглянути крізь жовтувато-темні хмари...

Повільно обертається Венера кругом себе, її доба в 243 рази довша за земну. А навколо Сонця Венера облітає за 225 земних діб.

Ну і, нарешті, наша з тобою Земля. Якби ти міг глянути на неї з Венери, то побачив би яск­раву зірочку голубуватого кольору. А якби по­глянув з Меркурія, Земля видалася б тобі неве­личкою тьмяною цяточкою.

Одна з планет, що крутиться у сонячному ко­ловороті трошки далі від Землі, на нічному небі жевріє червоною плямкою. «За цей багряний ко­лір, колір війни І пожеж, планету названо Мар­сом» Так древні римляни йменували бога війни.

Та на відміну від свого войовничого тезка, Марс — планета досить мирна, Більша частина її поверхні — це великі пустелі., На безхмарно­му марсіанському кебі світить Сонце, що зда­ється в півтора рази меншим, ніж з Землі. Отож Марс — планета ще й досить беззахисна, бо розріджене повітря погано захищає його поверхню від падіння космічних тіл.

За легендою, бог війни Марс мав двох поміч­ників. Звали їх Фобос і Деймос, що в перекладі на нашу мову означає «Страх» І «Жах», їхніми Іменами названо І супутників Марса-планети. ЦІ невеличкі небесні тіла мирно освітлюють нічне небо Марса, зовсім не викликаючи ні в кого ані страху, ані жаху.

Тепер зверни увагу на найбільшу з планет Со­нячної системи — Юпітер.

Юпітер вважався головним богом у древніх римлян. Головний - то, звісно, й найбільший. Отож Юпітер, як виявилося, в 1000 разів біль­ший, ніж Земля, але важить не так вже й бага­то. «Як таке може бути??? - подумаєш ти. - З чого ж складається ця величезна планета? » Отож знай - Юпітер являє собою велетенський газовий пузир, бо складається переважно з газів. Шістнадцять супутників супроводжують його на шляху кругом Сонця.

Ти, мабуть, вже давно звернув увагу на пла­нету, що нагадує капелюха з широкими криса­ми. Це — Сатурн. Тисячі супутників обертають­ся навколо нього, утворюючи таке суцільне блискуче кільце, 3 Землі Сатурн здається блідо-зеленкуватою зорею, що своїм кольором нага­дує нічні привиди з мультиків.

Сатурн у десять разів далі від Сонця, Земля, і Сонце здається з його поверхні у десять разів меншим. Отож сонячні промені гріють йо­го у сто разів слабкіше, ніж Землю, через те там завжди страшенна холоднеча.

Далеко за орбітою Сатурна мчить навколо Сон­ця планета Уран. Як розповідається у міфі, Уран спершу був головним богом, але потім під його владою залишилось тільки небо та 15 супутників, що обертаються навколо нього.

Поруч з Ураном обертається кругом Сонця Нептун. Тобі, звичайно, це ім’я вже відоме. Згідно з віруваннями римлян, бог Нептун керу­вав морем І не мав великого значення поміж Ін­шими богами. Лише 8 супутників обертаються навколо планети Нептун. -

Нептун і Уран менші від Сатурна, але більші за Землю. Сонце з них виглядає маленькою зі­рочкою, і сонячні промені ледь-ледь сягають їхньої поверхні. Морок і люті морози панують на цих планетах.

Найдалі від Сонця обертається Плутон. Ім'я похмурого володаря царства мертвих дуже пасує цій далекій планеті. Космічна ніч і вічний хо­лод огортають її. 248 земних років тягнеться шлях Плутона кругом Сонця, Ти тільки поду­май — 62 роки зими, 62 роки весни, стільки ж літа І осені! Якщо за таких умов народишся десь навесні або на початку літа, ще добре. А якщо восени чи взимку? Бр-р-р... Так. І проживеш усе своє життя, не побачивши літа.

Отож погодься - наша планета Земля найпрекрасніша серед усіх!

ЗЕМЛЯ

Напевно, назва вам відома

Планети, де усі ми вдома.

Озера, гори та поля —

Звичайно, це наша Земля!

Земля — одна з планет Сонячної системи. Це єдина відома нам планета, температура якої дає змогу воді утримуватись на поверхні, а атмосфера містить кисень. Вода і кисень необхідні для життя.

Земля рухається своєю доріжкою — орбітою, навкруги Сонця і долає цей шлях за 1 рік.

А ще Земля обертається навколо своєї осі. Вісь — це уявна лінія, що проходить через центр Землі.

А я — Земля!

Чому ж я не казкова?

Усе життя — це казка чарівна.

Дивись, дитя, ось квіточка чудова,

А тут є інша, ось іще одна.

А ось жучок заліз собі на зілля,

У небі пташка пісеньку співа.

Навколо тебе — чарівне довкілля,

Бо ж я — планета гарна і жива.

Це я Земля!

А як без мене жити?

Усе б живе пропало назавжди.

У космосі вам добре всім летіти.

І поки є Земля — нема біди.

Н. Красоткіна

Ми живемо на красивій блакитній планеті. На сьогодні — це єдине планета, на якій є життя. Наша Земля має багаті надра, моря, ліси гори...

Місяць супутник Землі. Його легко спостерігати, оскільки це найбільший об'єкт на нічному небі. Він обертається навколо Землі і приблизно в 4 рази менший за неї.

Ти спостерігав за Місяцем, бачив як він світить уночі? А чи знаєш ти, що Місяць взагалі не світить? Оце гак! Нам від нього світло, а він, виявляється, зовсім не світить. Люстерко теж може сказати, що воно світить, коли в ньому відбивається світло лампочки. Але вимкни лампочку і люстерко відразу згасне. Воно не зможе світити без лампочки. Так само й Місяць не зможе світити без Сонця.

Хтось скаже: адже Місяць світить уночі, коли сонця немає.

Це не так. Сонце є завжди, воно світить і тоді, коли у нас ніч. Це у нас ніч, а з другого боку землі день. Там яскраве сонячне світло, тільки нам світла не видно. Та це ми його не бачимо, а Місяцю його добре видно! От він і відбиває сонячне світло, видаючи його за своє, на тому боці Землі на якому Сонця не видно. Але як красиво він сяє серед зірок на темному тлі неба.

Космос

Є у Космосі зорі великі й малі,

Є холодні й гарячі планети.

Я людина! Живу на казковій Землі

1 пізнати всі мрію секрети.

Космосом ми називаємо той простір, який оточує з усіх сторін нашу планету Земля. А ще космос називають Всесвітом. Коли і як виник Всесвіт — невідомо, але вчені вважають, що колись давно-давно стався страшенний вибух десь дуже-дуже-дуже високо у небі. Внаслідок цього вибуху і утворились планети, зірки... Чи є межі Всесвіту, вчені не знають, незважаючи на те, що астрономічні прилади можуть бачити на відстані до 300 світлових років. А це — надзвичайно далеко! На вечірньому небі ти можеш бачити величезну кількість зірок, усі вони належать до нашої Галактики. Наша Галактика називається Чумацьким Шляхом. Коли ти бачиш світлу смужку, що перетинає зоряне небо, ти якраз і бачиш середину Чумацького Шляху. Легенда розповідає, що колись давно-давно чумаки везли сіль на возах, але один із мішків виявився розірваним, сіль і висипалась. Ти ж розумієш, що це вигадка.

Скінчиться день, настане ніч.

Ти, друже, зупинись.

Хоч на хвилинку,

Хоч на мить угору подивись.

Там зірка сяє в небесах,

Немов блискучий цвях,

А поряд з нею стежка є —

То це Чумацький шлях.

І шляхом тим з тобою ми

Підемо до зірок,

В безмежний всесвіт таємниць

Це буде перший крок...

Зоряне небо завжди цікавило людей, притягувало до себе, ось вони і складали красиві легенди, казки про далекий зоряний світ. Особливо багато красивих казок про те, чому зорі миготять. А насправді все просто: вони миготять, тому що промені світла, що йдуть від них до нас, дещо спотворюються потоками повітря, що є у атмосфері Землі. Зірки такі ж гарячі, як і Сонце. У середині зірок один газ перетворюється на інший (водень на гелій), утворюється енергія у вигляді світла.

Зірки краще спостерігати у ясну погоду за містом, оскільки освітлення міста заважає бачити бліді зірки. Найкраще милуватися зірками опівночі. У цей час Сонце знаходиться з протилежного боку Землі. Якщо уважно придивитись, то можна помітити, що зірки не однакового кольору. Блакитні зірки гарячіші, а червоні — холодні. С зірка, яка допомагає орієнтуватись у небесному просторі.

Це Полярна зірка, вона — знаходиться над Північним полюсом, тому знайти північ мореплавцям та мандрівникам нескладно. Зірки дивляться на нас вночі, а вдень нас зігріває сонечко.

Сонце — це дуже велика зірка, що значно більша нашої планети. Величезна палаюча куля, без тепла якої нічого не могло б існувати на Землі. Тому, що було б дуже холодно, не було б рослин, якими живляться люди, тварини, не було б життя і у воді.

Я— Сонце, велетень, зоря, світило.

Тримаю всі планети, ось у чім річ,

Я Землю всю проміннячком зігріло,

Коли свічу — є день, як ні — то ніч.

Без світла 5 тепла життя б не стало

Без Сонця — холод, пустка і пітьма.

Хіба, мій хлопчики, тобі замало?

Без Сонечка всього цього нема!

Усе життя — це казка безкінечна,

Де, як у казці, є добро і зло,

Довкілля чарівне, любов сердечна,

Хіба б без Сонечка це все було?

Н. Красоткіна

Без Сонця неможливе життя на Землі. Уявляєш, яке життя мало б бути на са­мому Сонці? А Яке? А ніяке. На Сонці зовсім немає життя, хоча без Сонця воно неможливе і на Землі. От тобі і маєш! Допомагає жити іншим, а саме жити не вміє. Що зробиш, так іноді буває. Адже Сонце не лише допомагає жити всьому на Землю, воно віддає їй своє тепло... А коли віддаєш тепло, тоді допомагаєш жити іншим, хоча, можливо, сам життя не маєш. Але чому? Через те, що у Сонця надто багато тепла. Так багато, що його можна тільки віддавати, а самому скористатись з нього неможливо.

У пічці теж багато тепла, але хіба можна жити у пічці? У пічці можна лише згоріти. Так само і на Сонці. Навіть каміння, що на Землі може існувати за будь-яких умов, на Сонці плавиться і перетворюється на пару. Сонце щедро дарує Землі життя.

Сонячні зайчики, народжені Сонцем, з'являються на землі, щоб тут бігати стінами будинків, хлюпатися у воді, стрибати по деревах і розповідати про те, як чудово дарувати комусь своє тепло і світло. Але Сонце не тільки нам дає своє тепло. Існує Сонячна система — це планети, що рухаються навколо Сонця.

Люди назвали їх так: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Плутон. Кожна планета має свою доріжку, яка називається орбітою Планети знаходяться на різній відстані від Сонця, і тому їм треба різну три­валість часу, щоб обернутись навколо нього. Хоч сонечко нам і здається маленьким, але насправді воно значно більше від Землі і більше за всі відомі планети.

Володимир Уткін

Казки зоряного неба

Якщо ти вночі подивишся на небо, твою ува­гу перш за все привернуть сім зірок, які утво­рюють сузір'я Великої Ведмедиці, або Великого Возу, як його називають у нас в народі. Варто придивитися до сузір'я уважніше - і справді побачиш фігуру, що нагадує віз із довгою голоб­лею.

Біля Великої Ведмедиці розташувалась Вед­медиця Мала. У нас її зовуть Ківш. Це сузір'я дійсно за своєю формою нагадує корячок.

Назви сузір'їв з'явилися дуже давно. Старо­давні греки з їх буйною фантазією, об'єднуючи зірки та сузір'я в уявні малюнки, населили не­бо фантастичними тваринами і героями своїх казок та міфів.

Так на нашому небосхилі з'явилися Мисли­вець, Рак, Скорпіон, Риби, Лебідь і Ліра. Інко­ли уява древніх греків малювала на нічному небі цілі драми.

Наприклад, в одному з міфів йдеться про дру­жину ефіопського царя Цефея - Кассіопею, яка мала-дуже вродливу доньку Андромеду. Якось на березі моря, побачивши нереїд - морських русалок, - цариця голосно сказала своїм слу­гам:

  • Неправда, що нереїди найвродливіші. З моєю красою їм не зрівнятися.

Образились нереїди і поскаржились на Кассі­опею богові моря Посейдону. Розгнівався воло­дар морських глибин і наслав на володіння Цефея морське чудовисько - Левіафана. Щоб задобрити жахливу потвору, яка безжально ни­щила все живе, люди вирішили принести в жер­тву дівчину.

Випало гинути дочці царя — Андромеді. При­кували її до скелі і покинули на самоті.

Та не судилася Левіафанові Андромеда. Саме в той час над країною Цефея пролітав у чарівних крилатих сандалях відважний герой Пер­сей. Він тільки-но переміг потворну Горгону Медузу і віз додому її голову, що обертала на камінь кожного, хто тільки на неї гляне.

Виступив Персей проти Левіафана і в жор­стокому двобої переміг зловісне чудовисько.

Врятована Андромеда вийшла заміж за свого рятівника.

Всі події цього міфу бачили давні греки у візерунках нічного неба.

У західній половині нашого нічного небосхи­лу ми теж можемо побачити п'ять сузір'їв, що знаходяться близько одне до одного, - Цефей, Кассіопея, Андромеда, Персей і Кит (так зараз називають Левіафана).

У той час, як ці сузір'я сідають за обрій, на сході неба підіймаються Мисливець, Оріон, Ве­ликий Пес, Малий Пес, Заєць, Єдиноріг і Те­лень. Всі вони потрапили на небосхил з мислив­ських міфів та казок.

ЗА ФОРМОЮ

СОНЦЕ- КУЛЯ,

ТАКА ВЕЛИЧЕЗНА,

ЩО КОЛИ ПОРІВНЯТИ

ЇЇ З КАВУНОМ,

ЗЕМЛЯ ВИГЛЯДАТИМЕ,

ЯК ПРОСЯНЕ ЗЕРНЯТКО.

СОНЦЕ ЛИШЕ

ЗДАЄТЬСЯ НЕРУХОМИМ,

НАСПРАВДІ ВОНО

КРУТИТЬСЯ

У ПРОСТОРІ

З ШАЛЕНОЮ ШВИДКІСТЮ.


Тарас Кінько

Зірка, що світить удень

Спадають сутінки, Заходить ніч. І на небі спалахують міріади (незліченна кількість) зірок. Не злічити їх! Мов живі, дрібними світлячками тремтливо мерехтять вони у недосяжній високості. А як береться на світ, вони вичахають, бліднуть і зникають, мов роса, Та є зірка, яку бачимо тільки вдень. І ця зірка - Сонце! Астрономи, які знаються на пла­нетах, на зірках, називають його «денна зірка».

«Зірка?! - здивується хтось, - Така вели­ка?! Така яскрава?!»

І не велика, і не яскрава…

Великою наша денна зірка здається тільки тому, що з-поміж усіх зірок вона до нас най­ближча.

Отож, найближча до нас зірка — Сонце. Його світло йде до нас вісім хвилин і двадцять се­кунд. Наче й недовго. Але дуже велику відстань проходить воно за цей час, перш ніж впаде на Землю: за секунду промінчик світла долає 300 тисяч кілометрів — нічого швидшого в природі не існує, Скільки ж то мільйонів кілометрів до­лає він за вісім хвилин, якщо у хвилині 60 се­кунд!

А тепер порівняй: найближча до нас після Сонця зірка - Проксима Центавра. Як же дале­ко вона має бути, якщо її світло, таке ж прудке, як і сонячний промінчик, летить до нас мало не чотири з половиною роки!

Щодо яскравості, то наше Сонце поступаєть­ся нею силі-силенній своїх космічних посестер. Як, до речі, й розміром. Маленьке, тьмяне по­рівняно з іншими, Сонце, як визначили астрономи, належить до тих нічим не показних зірок. які в науці називають «жовтими карликами». Щоправда, цей «карлик» - уяви лише! - у 380 000 разів важчий і в 1 330 000 разів більший за нашу Землю.

Отож карлик! До чого ж прикро про таке ді­знатись! І про кого - про наше сонечко! А позатим ми свою денну зірочку любимо найдужче. Здається, жоден дитячий малюнок не обходиться без сонця. Інакше й бути не може - адже своїм виникненням та існуванням усе живе на Землі завдячує Сонцю.

Без нього нічого на Землі не відбувається. Отож і доводиться його вивчати. Не спускати, так би мовити, з нього очей. Цілу добу розгля­дають та фотографують вчені Сонце, пильнують за найменшими змінами в його поведінці. Для вчених Сонце ніколи не заходить. Варто йому сісти в одному місці, як за ним починають спо­стерігати в іншому - там, де воно світить. Ве­деться Міжнародна служба Сонця.

Яку ж роль відіграє Сонце в нашому житті? Ти, мабуть, знаєш, що повітрям без кисню живі істоти дихати не можуть. Виробляють кисень тільки рослини. Але рослини можуть це робити лише на світлі, лише вдень. Отож якби не Сон­це, то рослини, прозвані «зеленими легенями планети», перестали б збагачувати атмосферу киснем. Зрештою, якби не Сонце, то Землю враз би скував жахливий космічний холод.

Земля обертається сама навколо себе - і день іде на зміну ночі. Земля обертається навколо Сонця - і одна пора року заступає іншу.

Є така приказка: «Куди не заглядає сонце, туди навідується лікар».

Це здавна брали до уваги, зокрема, при спо­рудженні житла, оскільки сонячні промені, ви­являється, вбивають хвороботворні бактерії. Та не тільки. Діти, які мало бувають на повітрі в сонячні дні, починають хворіти. З'ясувалося, що такий вкрай потрібний вітамін Д людський ор­ганізм виробляє лише з допомогою... Сонця!

Моряки не раз помічали, як химерно іноді скаче стрілка компаса - зовсім не так, як у шторм чи найбільшу бурю. Згодом з'ясувалося, що моряки потрапляли в іншу бурю - магніт­ну! І така невидима людському оку буря в тиху погоду була відголоском збурень, які... відбува­лися в цей час на Сонці! Те саме і при порушен­ні радіозв'язку: в роботу радистів втручається Сонце. Що це за збурення? їхню природу теж встановили не зразу»

Дивні плями спостерігали на Сонці давно. Вони наводили страх, Вважали, що такі плями - лихий знак. На ці роки й справді випадали численні випробування, епідемії, посухи, загадкові вогні на небі, дощі, поява страшних хмар сарани, котра об'їдала геть усе, лишаючи лю­дям голу землю й каміння. Вважали, що це кара, котру на людей за неправедне життя насилає Господь Бог. Однак вчені встановили, що цей бог - наше Сонце. А виною всьому - плями. Їх наявність одразу позначається на житті нашої планети.

Багато залежить від цієї денної зірки: і вітри, й погода, й поява морських течій, і сила поляр­ного сяйва...

Та й все живе, від мікроба до людини дослу­хається до Сонця. А ще денна зірка - веселий художник: розмалювала в різні кольори усіх людей Землі. А декому щовесни і ластовиння жартома на носі наводить. Усе встигає!

За Риммою Кошурниковою

Чи можна гуляти по сонцю?

Ти помітив, що коли Сонце не ховається за хмарами, дивитися на нього неможливо, настіль­ки воно яскраво сяє. Вчені ведуть спостережен­ня за цією велетенською розжареною газовою кулею через спеціальні сонячні телескопи. Вони виявили, що поверхня цієї зірки схожа на кип­лячу кашу, яка весь час булькотить. Але ця та­зова каша має таку температуру, яку уявити нам з тобою просто неможливо - 6000 градусів! Все, що потрапило б на Сонце, навіть каміння, все негайно перетворилося б на газ..

Дуже добре, що Сонце має таку високу тем­пературу, Ти ж і сам відчуваєш, як лагідно воно гріє, коли визирає з-за сірих хмар. Це - джере­ло всякої роботи або, як кажуть, енергії, і мо­гутнє джерело всякого життя на Землі,

До речі, вчені встановили, що Сонце - світи­ло надзвичайно важке. Воно важить більше, ніж усі планети Сонячної системи. Через те й сила тяжіння в нього надзвичайно велика. Отож да­вай пофантазуємо. Якби, наприклад, довелося тобі потрапити на сонячну поверхню, ти б одра­зу почав важити стільки, скільки важить автомобіль. Це з такою силою тебе притягувало би Сонце! Й довелося б тобі стояти на одному місці, тому що неможливо було б одірвати ноги від його поверхні, А вони б підігнулися і, мабуть, злама­лися під вагою твого такого важкого тіла.

Отож через те, що Сонце має таку величезну силу тяжіння, воно утримує планети на своїй орбіті, — не дає їм полетіти кудись у безмежний космічний простір.

Чому відбувається сонячне затемнення?

Ти вже знаєш, що Місяць рухається навколо Землі своєю доріжкою - орбітою. У певну мить Місяць опиняється між Землею і Сонцем, тому на частину поверхні землі світло не потрапляє. Це і називається сонячним затемненням.

Це не означає, що на усій території Землі буде темно. Сонячне затемнення буде лише там, куди падає тінь від Місяця. Тривалість Сонячного затемнення дві, три, а іноді і сім хвилин.

Чому відбувається місячне затемнення?

Обертаючись навколо Землі, Місяць інколи потрапляє у її тінь, куди не доходить сонячне світло. Це називається затемненням Місяця. Якщо подивитись на Місяць в такий момент, то можна побачити її темний диск земної тіні, що наповзає на нього.

Чому існують день і ніч?

Земля обертається навколо своєї осі і, одночасно обертаючись навколо Сонця.

Один бік Землі освітлюється, у той час як інший знаходиться у тіні. Оскільки обертання Землі навколо своєї осі постійне, день і ніч спливають один за одним: коли один бік починає висвітлюватись Сонцем – настає день, інший бік потрапляє в тінь – натупає ніч.

Чому існують пори року?

Ти зрозуміло знаєш, що пори року – це весна, літо, осінь і зима. Вони існують на Землі, Тому, що вісь обертання нашої планети не рівна, а має нахил. Через це Земля рухається навколо Сонця, Завжди виявляється нахиленою однією з півкуль до Сонця. Тому Сонце на цей час завжди високо на небі, дні довшають – настає літо. У той самий час, протилежна півкуля менше освітлюється Сонцем - тут настає зима з короткими днями і довгими ночами.

За Миколою Янко

та Ларисою Масенко

Чумацький Шлях

У ясну безхмарну погоду, коли зайде сонце і небо потемніє, вийди на подвір'я і подивися вго­ру. Перед тобою відкриється неосяжний океан - Всесвіт, усипаний зірками: великими і мали­ми, яскравими і ледь помітними, червоними, жовтуватими, зеленкуватими, ліловими - таєм­ничими і нескінченно далекими.

На перший погляд, усі ці яскраві цяточки являють собою безладне нагромадження, хаос. Але вони рухаються по небу в певному порядку.

Це помітили люди ще в сиву давнину і почали називати видимий світ нічного неба Космосом, що означало «порядок», «світ».

Всі зірки Космосу утворюють величезні скуп­чення - так звані галактики (від грецького слова «гала» - «молоко»). Так називали їх за те, що на небі вони мають вигляд молочних плям. Наша Галактика відома ще під назвою Молочного, або Чумацького, Шляху. Вона охоплює понад, 150 мільярдів зірок.

Ще з давніх-давен люди почали малювати картини зоряного неба і давати зіркам наймення. Спочатку вони назвали іменами найбільші, най­яскравіші зорі. Але зірок дуже багато, і люди почали об'єднувати їх по кілька - у сузір'я, І давати одне ім'я цілому сузір'ю.

Ми хочемо тобі розповісти про дуже цікаве сузір'я. Власне, і не про сузір'я, а про широку зоряну смугу, яка оперізує все небо. Ти, звичай­но, звернув на неї увагу. Її добре видно, особли­во тієї ночі, коли немає місяця або коли він щойно народжується.

Смугу утворюють міріади зірок, Разом вони здаються широкою небесною дорогою, всипаною зоряним пилом. Так її і звуть майже у всіх країнах нашої планети. Дорогою або Шляхом.

Тут кожен народ обирає щось своє, лише йому притаманне.

Шведи, котрі живуть у північній країні, на­зивають смугу Зимовою Дорогою.

Схожу назву - Снігова Дорога - має ця смуга у народів Сибіру - алтайців і хакасів.

А от у жарких країнах - Африці, Цент­ральній Азії, на Близькому Сході - її назива­ють Солом'яною Дорогою.

Бачиш, як залежить небесна назва від приро­ди краю, в мові якого вона виникла. Північним народам здається, що небесна дорога всипана снігом, а на Півдні вважають, що вона встелена соломою. А от давні греки називали її Молоч­ним Шляхом. Вони придумали цікаву легенду, або міф, про походження цього наймення.

У бога Зевса і смертної жінки народився син Геракл. Зевс хотів, щоб він став безсмертним, і для цього маля піднесли до грудей богині Гери в той час, коли вона спала.

Якби дитя випило молока з грудей богині, йому судилося б безсмертя, Але Гера прокинулась і, розсердившись, відштовхнула малого Геракла. Молоко з грудей розгніваної богині бриз­нуло і розлилось на небі широкою смугою.

Назву Молочний Шлях перейняли від греків інші народи. Так називають зоряну дорогу й росіяни. А от наш народ придумав для неї свою власну назву - Чумацький Шлях. Так назвали його чумаки, які їздили в Крим по сіль.

У давні часи степи України були незаселені, і дороговказів на шляхах ніхто не ставив. Шлях чумаків був небезпечний. На них чатували во­роги, багато чумаків гинуло в дорозі. А була ця дорога довгою. Їхали вони на возах, запряже­них волами.

Легко було заблукати, збитися зі шляху.

Тут і ставали у пригоді зорі на нічному небі. Спостерігаючи за їхнім розташуванням, чумаки навчилися орієнтуватися у просторі, визначати, чи в правильному напрямі вони їдуть.

А ще люблять Чумацький Шлях поети. І діти.

Отож коли-небудь влітку зроби так, як ра­дить Павло Тичина:

Уночі,

Як Чумацький Шлях сріблясту куряву

Простеле,

Розчини вікно, послухай.

За Борисом Левіним

та Лідією Радловою

Знайди Полярну зірку

Зверни увагу, що на сході зірки піднімають­ся вгору, а в протилежній частині неба, тобто на заході, — опускаються все нижче й нижче, аж поки десь зникають. Ховаються від твого зору.

Але - придивись! Тільки одна-єдина зірка лишається нерухомою о Здається, що все небо начебто повертається навколо неї. Це і є Поляр­на зірка,

Якби ти був на Північному полюсі, вона б ся­яла у тебе над головою.

Полярна зірка входить до сузір'я Ківш, або Мала Ведмедиця. Вона в цьому сузір'ї найяскра­віша.

Ти хочеш навчитися знаходити цю незвичай­ну зірку, яка є провідною зорею мандрівників та мореплавців?

Знайди сузір'я Великого Возу, або Великої Ведмедиці, і подовж лінію, що з'єднує дві його крайні зірки. Ця уявна лінія і приведе тебе пря­мо до Полярної зірки.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Вітаємо зі святом працівникі́в осві́ти

та даруємо 100 грн

кешбеку!

Кешбеком можна оплатити 50% вартості будь-яких цифрових товарів та послуг на порталі «Всеосвіта»

Отримати кешбек можна з 1 до 14 жовтня 24 жовтня та використати протягом всього місяця.