Сьогодні о 11:00
Семінар:
«
Досягнення та перспективи розвитку дошкільної освіти в Україні
»

Соціальна компетентність викладача у створенні безпечного освітнього середовища

Педагогіка

Для кого: Дорослі

09.03.2020

475

9

0

Опис документу:
У статті розкривається сутність поняття «освітнє середовище» та висвітлюються його основні компоненти. Наголошується на важливості безпечного освітнього середовища, що є основою діяльності будь-якого навчального закладу. Обґрунтовується значущість соціальної компетентності викладача у створенні безпечного освітнього середовища.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Сливко С.А.

Соціальна компетентність викладача

у створенні безпечного освітнього середовища

У статті розкривається сутність поняття «освітнє середовище» та висвітлюються його основні компоненти. Наголошується на важливості безпечного освітнього середовища, що є основою діяльності будь-якого навчального закладу. Обґрунтовується значущість соціальної компетентності викладача у створенні безпечного освітнього середовища.

Важливим показником високого професіоналізму викладача є вміння активно, ефективно й творчо працювати у сучасному освітньому середовищі. Згідно бачення більшості науковців, освітнє середовище є досить складним і багатофакторним поняттям. Воно виступає основою діяльності будь-якого навчального закладу та обумовлюється як загальними цільовими установками суспільства, так і суб’єктивними чинниками різних учасників навчально-виховного процесу.

Зокрема Є. Белякова, І. Захарова під «освітнім середовищем» розуміють складну систему, що акумулює інтелектуальні, культурні, методичні, організаційні, технічні ресурси і забезпечує формування особистості в її різноманітних проявах. При цьому управління освітнім середовищем опосередковано цільовими установками суспільства та міжособистісними відносинами суб’єктів освітнього процесу 1.

На переконання більшості науковців, освітнє середовище як складна система включає низку компонентів, основними з яких є наступні: інформаційний, соціальний і технологічний. Як зауважує зокрема І. Габа, інформаційний компонент охоплює різноманітні професійно-освітні ресурси: освітні програми, навчальні плани, методичні розробки, книги, візуальну і текстову інформацію, інтернет-сайти тощо. Соціальний компонент представлений взаємодією різних суб’єктів навчально-виховного процесу (викладачів, студентів, представників різних служб навчального закладу: психологічної, методичної, навчальної частини, працівників бібліотек тощо). Технологічний компонент включає в себе навчальну діяльність студентів та професійну діяльність викладачів (цілі, зміст, форми організації, стиль викладання, характер контролю, методи, технології тощо) 2].

Відтак, виокремлюючи соціальний компонент освітнього середовища, науковці наголошують на важливості так званої соціальної компетентності викладача, яка будується на взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу. Значущість соціальної компетентності викладача зростає при порушенні безпеки освітнього процесу.

У загальному розумінні поняття «безпека» визначається як стан, коли кому- або чому-небудь ніщо не загрожує, це стан захищеності життєвоважливих інтересів особистості від зовнішніх загроз 3]. Безпека передбачає підтримку певного балансу між негативними впливами навколишнього середовища на людину та її здатністю долати такі впливи власними ресурсами або за допомогою захисних факторів середовища.

Виходячи з цього можна виділити основні якісні характеристики безпечного освітнього середовища, а саме:

- наявність безпечних умов навчання та праці;

- комфортна міжособистісна взаємодія, що сприяє емоційному благополуччю студентів, педагогів і батьків;

- відсутність будь-яких проявів насильства та наявність достатніх ресурсів для їх запобігання;

- дотримання прав і норм фізичної, психологічної, інформаційної та соціальної безпеки кожного учасника навчально-виховного процесу.

Що ж являє собою соціальна компетентність викладача?

Як показує аналіз науково-педагогічних досліджень (А. Маркова, В. Маслов, О. Пєхота, Л. Коваль та ін.), соціальну компетентність доцільно розглядати як здатність ефективно взаємодіяти з оточуючим світом, як уміння встановлювати доброзичливі міжособистісні відносини, здатність розуміти почуття і поведінку оточуючих.

Соціальна компетентність передбачає наступне:

- здатність до співробітництва в групі та команді, уміння адаптуватись, налагоджувати контакт;

- уміння визначати й реалізовувати мету комунікації в залежності від обставин;

- здатність до розуміння причинно-наслідкових зв’язків у взаєминах з людьми різних вікових груп, статусів, професій, рівня освіченості;

- уміння висловлювати власну думку, вести діалог, використовувати вербальні та невербальні засоби комунікації, адекватно сприймати і розуміти партнерів по взаємодії;

- уміння орієнтуватися у конфліктній ситуації і знаходити шляхи конструктивного вирішення проблеми;

- уміння взаємодіяти з аудиторією, адаптувати свої повідомлення до особливостей аудиторії, впливати на емоційний мікроклімат у колективі.

Усі вищеокреслені уміння мають стати предметом особистісного й професійного розвитку кожного викладача, а також предметом цілеспрямованого формування і розвитку студентів, з якими він працює. Незаперечним є той факт, що викладач повинен не лише сприяти засвоєнню студентами певних знань та формуванню навчальних умінь і навичок, а й опікуватися їх уміннями контактувати з оточуючим світом.

Так, завдання викладача – сформувати у студентів здатність адекватно сприймати і розуміти партнерів по взаємодії, розвинути уміння визначати й реалізовувати мету комунікації з різними людьми, навчити уникати і вирішувати конфліктні ситуації та встановлювати доброзичливі міжособистісні відносини. Цей аспект професійних завдань викладача якраз і становить сферу його соціальної компетентності.

Значущість соціальної компетентності викладача зростає в зв’язку з наявністю в освітньому процесі такого негативного явища серед студентів, як булінг. Це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження. Булінг може проявлятись як у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо), так і фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше).

З огляду на це, важливим завданням викладача є удосконалення соціальної компетентності та постійна й кропітка робота з усіма учасниками освітнього процесу щодо попередження і протидії булінгу як загрози безпечного освітнього середовища в навчальних закладах.

Отже, соціальна компетентність викладача є важливою складовою його фахової компетентності, яка виявляється у здатності ефективно взаємодіяти з оточуючим світом, умінні встановлювати доброзичливі міжособистісні відносини, розуміти почуття і поведінку оточуючих. Соціальна компетентність викладача відіграє важливу роль у створенні безпечного освітнього середовища, оскільки спрямована на комфортну міжособистісну взаємодію, створення безпечних умов навчання та праці, дотримання прав і норм фізичної, психологічної, інформаційної та соціальної безпеки кожного учасника навчально-виховного процесу.

Список використаних джерел

1. Белякова Е.Г. Социокультурное информационное пространство образования в контексте проблемы формирования личности / Е.Г. Белякова, И.Г. Захарова // Вестник Тюменского государственного университета. – 2010. – № 5. – С. 11-17.

2. Габа І.М. Вплив освітнього середовища ВНЗ на професійний розвиток особистості / І.М. Габа // Проблеми загальної та педагогічної психології : збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / [за ред. С.Д. Максименка]. – К., 2011. – Т. XIII. – Ч. 6. – С. 74-82.

3. Словник української мови: в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. – К.: Наукова думка, 1970-1980.

4. Бібік Н.М. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / Н.М. Бібік, Л.С. Ващенко. – К. : ВАТ «Книжкова друкарня наукової книги», 2004. – 112 с.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.