Шляхи і методи формування граматичної правильності мовлення.

Опис документу:
У зв’язку з тим що в мовленні дітей дошкільного віку трапляється багато граматичних помилок вихователі повинні проводити систематичну роботу по усуненню, попередженню їх а саме: а) перевірка дитячого мовлення та попередження помилок; б) наявність правильного зразка для наслідування; в) виправлення допущених помилок; г) розвиток слухової уваги; д)спільна робота дитсадка і сім’ї.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Шляхи і методи формування граматичної правильності мовлення.

У зв’язку з тим що в мовленні дітей дошкільного віку трапляється багато граматичних помилок вихователі повинні проводити систематичну роботу по усуненню, попередженню їх а саме: а) перевірка дитячого мовлення та попередження помилок; б) наявність правильного зразка для наслідування; в) виправлення допущених помилок; г) розвиток слухової уваги; д) спільна робота дитсадка і сім’ї.

Перевірка дитячого мовлення та попередження помилок. Для того щоб правильно накреслити шляхи роботи з формування граматичної правильності мовлення вихователь повинен знати які саме помилки характерні для дітей даної групи і часто вони трапляються. З цією метою в кожній віковій групі дитсадка проводиться індивідуальна перевірка мови дітей 2 рази на рік, восени і навесні. Перевіряють такі сторони граматичної будови мови: 1) особливості побудови речення, помітити, які речення переважають (прості, поширені,складносурядні, складнопідрядні). 2) порядок слів у реченні. 3) особливості вживання сполучників і сполучних слів.4) відмінювання іменників за відмінками. 5) вживання роду і числа у іменників та їх узгодження з іншими частинами мови. 6) помилки, що допускають діти у вживанні дієслівних форм. 7) узгодження числівників з іменниками. 8) вживання прийменників у реченні. 9) помилки, що допускають діти у вживанні інших частин мови.

Вихователю обов’язково потрібно перевірити граматичні помилки, що зумовлені специфічними умовами двомовності, так звані русизми, українізми. Наслідки перевірки записують у зошит обстеження дітей. Для перевірки дитячого мовлення потрібно мати матеріал, який дозволив би виявити особливості граматичної будови мови дітей. Сюжетні картинки – розповідь за такими картинками дозволить простежити побудову речень. Зміст картинок слід підібрати такий, щоб дитина мала можливість складати речення різної складності. Читання невеликих оповідань та бесіда за їх змістом – вихователь читає оповідання і ставить дітям 2-3 запитання. Індивідуальні бесіди вихователя з дітьми. Дидактичні ігри з картинками і іграшки типу «Чого не стало?» ,які дають можливість перевірити вміння відмінювати іменники. Спеціально підібрані дидактичні вправи з частинами мови, вживання їх потрібно перевірити.

Індивідуально мова перевіряється в ранкові години і після прогулянки. Маючи загальну картину граматичних помилок вих.-ль може планувати подальшу роботу з попередження помилок.

Наявність правильного зразка для наслідування.

Для правильного розвитку мовлення важливо щоб діти на 2 і 3 році життя чули правильну побудовану мову з досить багатим словниковим складом . Дитина наслідує мову батьків, якщо вона вдома, або мову вих.-ля, няні в дитсадку. Атмосфера правильної мови оточуючих дорослих і особливо вих.-ля – одна з умов правильної мови дитини.

Виправлення допущених помилок та їх попередження нерозривно пов’язані між собою, оскільки виправлення помилок у однієї дитини є попередженням їх в інших дітей і навпаки.

Щоб навчити дітей правильно будувати речення або вимовляти те чи інше слово вих.-ль повинен дати зразок цього слова, або речення. Кожна допущена помилка потребує негайного виправлення. Під час самостійної розповіді дітей переказу оповідання або казки не можна порушувати хід дитячої думки. Вих.-ль просто паралельно повторює слово, у правильній граматичній формі. Для виправлення помилок використовується такі прийоми - зразок правильної мови, пояснення, запитання, доручення, схвалення, розвиток слухової уваги, Систематична робота над виправленням помилок дітей підвищує слухову увагу, привчає дітей прислуховуватись до мови дорослих, товаришів, своєї власної мови. При постійному контролю вих.-ля за граматичною правильністю мови дітей, наявності мовного зразка, діти легко помічають помилки у мовленні товаришів.

Розвиток слухової уваги. Значно гальмують розвиток слухової уваги, постійний шум у груповій кімнаті, крики, голосна мова вихователя, няні. У зв’язку з цим необхідною умовою розвитку слухової уваги є створення спокійної обстановки. Вих.-лі повинні застосовувати голос середньої сили і привчати до цього дітей. Вихованню слухової уваги допомагають ігри: «Тиша», «Телефон», «Послухай і перекажи». Виправити граматичні помилки у дітей можливо лише спільними зусиллями дитсадка і сім’ї.

Для формування граматичної правильності мови використовуються такі

методи: дид ігри, дид вправи, розповіді з використанням слова, в якому діти допускають помилку, картинки, переказування оповідань, читання віршів, складання дітьми розповідей на групу слів, на тему запропоновану вихователем.

18. Завдання і зміст виховання звукової культури мовлення. Прийоми індивідуальної перевірки звуковимови дітей. Методика навчання дітей вимови українських звуків.

Завдання і зміст роботи по вихованню звукової культури мови викладені у програмі виховання та навчання в дитсадку.

Основне завдання виховання у дит. садку – навчити дитину користуватися рідною мовою у живому, безпосередньому спілкуванні з оточуючими людьми, розвинути усне мовлення.

Формування звукової культури мови - одне з першочергових завдань розвитку мови. На кінець дошкільного періоду діти повинні:

1) чисто вимовляти всі звуки не пропускати, не замінювати, не спотворювати їх;

2) мати добре розвинений фонематичний слух: чути та розрізняти звуки в словах.

3) володіти чітко дикцією, виразною мовою: говорити голосно не поспішаючи, із правильною інтонацією.

4) вимовляти слова відповідно до норм літературної вимови (орфоепії) не вживати діалектизмів.

Завдання:

1) Формувати правильну, чисту звуковимову в малому і середньому віці.

2) виправляти вади звуковимови, доки не утвориться міцний стереотип.

Виховання звукової культури мови дітей – це два розділи: розвиток культури мови і розвиток мовного слуху. Діти повинні оволодіти вмінням чітко і правильно вимовляти всі звуки та звукосполучення у словах рідної мови згідно з нормами фонетики та орфоепії, чітко розрізняти у вимовлянні і на слух близькі за звучанням групи звуків.

Розвиток словника: -діти засвоюють слова – назви предметів, дій, їхніх якостей, оволодівають узагальнюючими словами.

Формування граматичної будови слова – вчити правильно вживати складні граматичні форми, використовувати в мові речення різних граматичних категорій (прості, поширені, складні), із сполучниками, сполучними словами і без них.

Розвиток розмовної (діалогічної)мови – підтримувати розмову з дорослими і дітьми, відповідати на запитання, звертатися із запитаннями.

У процесі мовного спілкування необхідно виховувати у дітей навички культури мовлення: не втручатися в розмову старших, не перебивати товариша, дорослого, не опускати голови, не відвертатися…

Навчання дітей розповіді – уміння висловлюватись довільно й у відповідності до плану, вміти не тільки дібрати зміст для розповіді, а й використати необхідні для цього мовні засоби: інтонацію, логічні наголоси, дібрати слова, будувати складні речення.

Ознайомлення з худ. літературою. – сприяє розвитку зв’язного мовлення, уточненню, збагаченню та активізації словника, закріпленню правильної звуковимови.

Навчання грамоти – діти знайомляться з реченням, словом, складом, вчаться звуковому аналізу слів, виконують різні вправи по підготовці до письма. Всі завдання виконуються разом. Зміст навчання дітей з розвитку мови визначається програмами вих.-ня та навч-ня (Малятко, Дитина).

Засоби навчання: 1-оганізація спілкування дітей у різних видах діяльності. 2 – сприймання різних видів зображувального мистецтва.3 – використання технічних засобів.4 – ознайомлення дітей з худ. літературою.5 – мова вихователя як педагогічний фактор впливу на дитину. Прийомиіндивідуальної перевірки звуковимови:

Вихователі роблять обстеження два рази на рік. Прийоми перевірки - бесіда, читання дитиною вірша чи казки, предметні картинки. Перевірка свистячих (з,ц,с), шиплячих (ж, ч, ш, щ), сонорних (л, р)

Методика навчання українських звуків: Кожна мова має свої норми вимови. Не можна вивчити мову, не оволодівши звуковимовою.

Вихователь, навчаючи дітей некорінної національності української мови, повинен працювати над усіма компонентами звукової культури українського мовлення: артикуляцією, дикцією, інтонаційною виразністю; розвивати мовленнєвий апарат, мовленнєве дихання, фонематичний слух та міжмовне чуття.

Орфоепічна правильність мовлення – це дотримання норм і правил літературної української мови. Орфоепія встановлює норми вимови кожного звука у звукосполученнях і словах. Завдання вихователя – навчити дитину спочатку правильно вимовляти кожний звук, відсутній у рідній мові, ізольовано, а потім – у сполученні з іншими звуками, у словах.

Фонетична правильність мовлення залежить від правильної артикуляції та дикції. В українській фонетичній системі 50 звуків (6 голосних і 44 приголосних)

Артикуляція звуків – це правильне положення і рухи органів мовлення, необхідних для вимови певного звука. Поставлення правильної артикуляції досягається шляхом індивідуальної роботи з дитиною за допомогою дзеркала, шпателя.

Артикуляція як прийом навчання звуковимови в умовах близькоспорідненої двомовності використовується тільки в поставленні важких дітей-росіян звуків (г),(ч),(р),(ц).

Артикуляція звука (г). Для вимови фрикативного звука (г) слід спочатку розвинути м’язи кореня язика і задньої стінки глотки, змушуючи їх напружуватись, імітуючи видих у супроводі звуків: га!га!га! (наче рубають дерева)

Артикуляція звука (р). Тонкий, піднятий вище верхніх різців кінчик язика під тиском видихуваного повітря починає коливатися, вібрувати й утворюється звук (р).

Артикуляція звука (ч). Широкий кінчик язика змикається з переднім краєм твердого піднебіння і це зімкнення далі поступово переходить у коротку щілину; одночасно задня частина спинки язика наближається до переднього краю м’якого піднебіння. Дитині пропонують по черзі з невеликими паузами на один видих вимовляти т-ш-т-ш, а потім обидва звуки вимовляти за один видих без паузи: тш-тш-тш-ч.

Артикуляція звука (ц). Звук вимовляється внаслідок зближення кінчика язика з ділянкою біля верхніх різців і альвеол і дальшого поступового переходу цього зімкнення в коротку щілину. Внутрішній бік переднього краю язика торкається основи нижніх різців. Вихователь пропонує дитині послідовно вимовляти разом звуки (т),(с) спочатку з невеликою паузою на один видих: т..с…т..с…а потім обидва ці звуки вимовляються на один видих без паузи: тс-тс-тс-ц.

Робота над поставленням важких звуків здійснюється індивідуально або з 3-4 дітьми у зручний для вихователя і дітей час за таким планом:

1. Розглядання картинок, у назві яких потрібний звук стояв би в необхідному положенні.

2. Пояснення та показ артикуляції звуків. Робота із дзеркалом та шпателем.

3. Промовляння складів, корекція вихователем органів мовлення. Вправи на розвиток мовного апарату.

4. Промовляння слів із певним звуком (показ предметів, картинок)

5. Чистомовки, скоромовки на закріплення звука.

6. Ігри та ігрові вправи на закріплення правильної звуковимови.

Значним прогресом у розвитку й удосконаленні змістової лінії у роботі з розвитку мовлення дітей у дошкільних установах, на наш погляд, є розробка в 90-х роках тематичних програм з навчання дошкільників рідної мови й розвитку мовлення (А.М,Богуш, Н.Я.Дзюбишина – Мельник, О.С.Ушакова), та Базисного компонента дошкільної освіти.

Навчання дошкільників рідної мови досліджується сьогодні в декількох напрямах: - виховання звукової культури мовлення (М.Алексєєва, В.Є.Борова, А.И.Максаков)

- формування граматичної правильності мови ( А.М.Богуш, К.Л.Крутій, Ф.О.Сохіна)

розвиток мовлення засобами українського фольклору (Н.І,Луцан, Ю.А.Руденко, О.С.Трифонова)

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Селф-коучинг (самонаставництво) як технологія професійного розвитку педагога Нової української школи»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.