До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
6
міс.
0
4
дн.
0
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Сценарій виховної години «Велична і свята моя ти рідна мово!»

Опис документу:
Захід допомагає донести до учнів красу і багатство україн­ської мови; збагатити знання про рідну Україну, вихо­вує глибокі почуття любові до рідної мови, рідного краю, його традицій, бажання берегти свою національ­ну культуру, бути патріотами своєї держави.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Сценарій виховної години

«Велична і свята моя ти рідна мово!»

(звучить музика, виходять читці.)

Читець 1: Рідна мово, моя барвиста, запашна та нев'януча квітко, яка вічно квітне долаючи час, та кидаючи барвисту стрічку з давнини у майбутнє.

Читець 2: Виткана червоною калиною, синім барвінком, та вишневим цвітом квітуєш пелюстками слів у морозних думах полину.

Читець 1: Мово... Яка ти багатогранна, ніжна та ясна, як промінчики сонця, що яскравим сяйвом осипають землю добром та радістю. Ти даєш поетові дужі крила, щоб зміг піднятися у височінь, відкриваєш мудрість людської душі.

Читець 3: Мова .. невід'ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші, найніжніші струни людської душі. 

Разом: Тобі рости, рости і не в'янути, бо у серці твоїм,— великого народу ніжна і замріяна душа.

( читці виходять,виходить хор)

Ведуча: Українська мова - барвистий килим самоцвітів, що віками ткали генії нації та прості люди, які називають себе українцями. Кожне слово в ній – коштовний камінь з десятками граней.

Ведучий: У тому слові прихована енергія, що розкріпачує людину, робить її незалежною, допомагає усвідомити свою значущість у світі, дає захисток душі й духу.

Ведуча: Найбільше і найдорожче багатство в кожного народу - його мова, жива схованка людського духу, багата скарбниця, в яку народ складає своє давнє життя, свої надії, та досвід.

Ведучий:Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. І хоч дитина ще нескоро вимовить своє перше слово, але в її пам'ять уже вливаються звуки рідної мови.

Ведуча: Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ніжністю і простотою. У них - материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, щира віра в магічну силу слова.

(Колискова Т.Боєчко)

Ведуча: Сьогодні свято української мови – одного з найцінніших надбань, які створили й залишили нам наші попередники. Мова є душею нації, її генетичним кодом, яка увібрала в себе найкращі та найвеличніші здобутки нашого народу.

Україна – це краплина сонця на карті світу. Вона осяяна багатовіковими традиціями, піснями, історією. Наша земля наділена неоціненними скарбами та багатствами родючих земель та повноводних рік.

Ведуча: Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів

Ведуча: Наша мова протягом віків зберегла свою неповторність і притаманні їй особливості, та одержала в демократичному світі визнання за свою красу. Її фонетична розкіш, лексичне та фразеологічне багатство, синтаксична гнучкість ,величезні словотворні можливості дістали загальне визнання. У 1934 р. на конкурсі в Парижі вона була визнана, поряд з французькою і перською, як найкраща, наймилозвучніша, найбагатша мова світу.

(ведучі розходяться у різні сторони, на сцені зявляються читці)

Читець 1:

Чарівна й світла українська пісня…
Де українець, там і пісня є.
Протяжна і сумна, аж серце тисне,
У пісні тій усе життя моє.


Читець 2:

В ній тихі й славні українські ночі,
Безмежний простір, сині небеса…
І до роботи рученьки охочі,
Палке кохання і п’янка краса.

Читець 3:
У пісні туга і любов безмежна,
Та сподівання вилите сповна.
І думки спалах, почуття бентежне,
Надія світла, щира і ясна.

Читець 4:
У пісні мрія і душа народу,
І вільна воля, злет у небеса.
І боротьба одвічна за свободу,
У нашій пісні радість і краса.

Читець 1:
Над цілим світом хай вона лунає,
Бентежить душі і палкі серця…
Без пісні українця не буває,
Вона від роду з нами й до кінця…

(музична композиція)

Ведуча: Доля української мови повна злетів і падінь, періодів розквіту та занепаду. Проте недаром кажуть, що мова – то душа народу, і поки живий народ, живе й мова.

Ведуча: Ось уже два століття ведеться свідома боротьба за мову в Україні. Протягом цього часу мало коли світило лагідне сонце і йшли благодатні дощі над нашою мовною нивою. Не завжди було на ній багато трудівників, а ті, що були, не завжди працювали ревно. Не дивно, що густо поросла вона бур'янами, що не всі її ділянки зеленіють, що чималими місцями вона не тільки витоптана, але й заасфальтована. 

1-й ведучий. Чого тільки не застосовували губителі нашої мови! І офіційно забороняли, і оголошували неіснуючою чи придуманою німцями, і вважали діалектом російської або польської мови, і тримали в мовних гетто, й оцінювали як "хлопську", "колхозну". Віками вдовбували в наші голови переконання, що українська мова - безперспективна, селянська, придатна лише для хатнього вжитку.

Проте наша мова – криниця духовності і моралі, дзеркало українського менталітету, доброти, душевності, щирості. Ось чому імператори, можновладці, тирани всіх мастей відчували ненависть до української мови, століттями намагалися перетворити народ у населення, безсловесну юрбу слухняних маріонеток.

(звучить музика, з різних куточків сцени по черзі виходять читці)

Читець 1:

Топтали мову і душили,
Щоб українець онімів.
Здавалось, не було вже й сили,
Ні пісні доброї, ні слів.

Читець 2:

Скалічена, принишкла мова.
Всі думали, що це вже — крах…
Лиш пісня пташки світанкова
Її будила у серцях.

Читець 3:

І мова ніжно розквітала,
Приходила у дивні сни.
І колискової співала
Із першим подихом весни.

Читець 4:

Ні, наша мова не вмирала,
Вона боролася й жила.
Як Фенікс — завжди воскресала
І до людських сердець ішла.

Читець5:

І ось вона — державна стала,
Чарівна мова з-поміж мов!
І барвами всіма заграла…
Ніхто цю мову не зборов!

Читець 1:

Хоч знов перевертні з народу
Назад все хочуть повернуть,
У мови викрасти свободу
І перекрити світлу путь…

Читець 2:

Народ поставить на коліна,
Щоб українець онімів.
Віддати в рабство Україну…
Хто ж ми без мови і без слів?

Читець 3:

Ніхто… Як згине рідна мова,
Безликі станем ми, авжеж?
Загине й нація чудова
І рідна Україна — теж.

Читець 4:

Невже ж то , люди, стало вам байдуже,
Що нашу мову топчуть, як сміття?
Чи ви й самі вже ставитесь не дуже
До тих святинь, які дало життя??

Читець5:

Що? вам самим уже на все начхати,
На волю та історію свою?
Й не хоче серце вже протестувати,
І не згадає тих, хто ліг в бою?

За світлу волю і свою країну,
За щире слово і усе святе,
За рідну землю, пісню солов’їну,
За хліб насущний, що його їсте…

Читець 1:

О! Люди, українці, схаменіться
І не топчіть в багно самі себе.
Прокиньтеся від сплячки, подивіться,
Над вами наше небо голубе,

Читець 2:

Ви живете на тій землі-святині,
В яку діди і прадіди лягли.
А їхня слава й дума і понині
Звучить над краєм… Як же ви могли?

Не дайте вашим душам збайдужіти,
Прокиньтеся, як квіти навесні…
Нам, українцям, личить вільно жити,
Плекати рідну мову і пісні.

(худ.номер)

Ведуча: Нашому поколінню випало відповідальне і складне завдання - відродження української мови, слова, державності, нації. За нас цього ніхто не зробить, це наш історичний обов'язок.

Ведучий: Кажуть, у нації не відібрати майбутнє і минуле, якщо не знищити мову. Бо саме вона є тим річищем, що несе рідне слово із покоління в покоління. Коли ж замулимо його - перестанемо бути народом, нацією.

Ведуча: Тож пильнуймо це чисте джерело, шануймо тих, хто несе українське слово, його утверджує і плекає. Не забуваймо імена тих, хто пішов у вічність, борючись за право називатись українцем, бажаючи бачити свою державу вільною та незалежною, а мову - пишною квіткою серед інших мов.

Ведуча: Нехай зерна любові до рідної мови проростуть у серці кожної людини і заколосяться плідною нивою. Бо Слово живе, воно зародилося з Любові, воно сильне, бо зросло на Вірі. Слово віще, бо несе під серцем Надію, як дитя. Слово чесне, бо освячене Правдою. Слово заповітне, бо покликане здобути Волю.

(худ.номер)

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розроблення і використання цифрового освітнього контенту в освітньому процесі Нової української школи »
Ілляхова Марина Володимирівна
30 годин
590 грн
590 грн