Розробка відкритого уроку з нагоди державно важливої події

Опис документу:
Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою. Плани конспекти уроків навчання грамоти у початковій школі що можна використовувати як за старою програмою, так і за програмою нової української школи. Розроблені щоправда за старою програмою

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

14

Тема. Внесок українців у перемогу над фашизмом у Другій світовій війні.

УРОК-РЕКВІЄМ

«Пам’ятаємо. Перемагаємо. 1939-1945рр»

Мета:

• висвітлити для широкого учнівського загалу "ціну" війни – реальні людські та матеріальні втрати України в результаті Другої світової війни;

• наголосити на внеску України в перемогу антигітлерівської коаліції над нацистською Німеччиною та її союзниками;

• звернути увагу на участь українців у арміях та військових формувань інших країн;

• долучитися до загальноєвропейської традиції вшанування жертв війни із використанням червоних маків;

• сприяти формуванню кожного студента як особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, сприймає війну як складний суспільно-політичний процес, протистояння між країнами, народами, поглядами, але завжди – як лихо, як руйнівний процес, що дорого коштує кожному громадянину й руйнує економіку, культури держав та долі звичайних людей.

Тип проекту. Творчий, груповий, короткостроковий, соціальний

Форма вираження проекту. Урок-реквієм.

Ключове питання. Чи можна шляхом гідного вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску у перемогу антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні консолідувати суспільство навколо ідеї захисту України?

Вступ

Блок І

- Участь українців у арміях та військових формуваннях інших країн

- внесок радянських партизан та воїнів УПА у розгром нацизму

- доля солдатських матерів

Блок ІІ

  • Українці в Червоній армії

  • Ціна перемоги

Блок ІІІ

  • Воїни-герої антитерористичної операції

  • Пам'ять робить нас не переможними.

Обладнання. Мультимедійний екран, відео- та фотоматеріали, тематичні пісні, плакати, квіти маку.

Вступне слово вчителя

1. Майже через 70 років після закінчення Другої світової війни російська пропаганда всіляко применшує внесок інших союзних республік у перемогу над нацизмом. Лаври переможців визнаються виключно за росіянами. Українці в російській пропаганді фігурують виключно як «колабораціоністи» і «пособники нацистів». Але чи так це?

2.Чинником, що визначив місце і роль українців у Другій світовій, стала відсутність у нас власної держави. Україну та українців всі учасники війни розглядали виключно як ресурс (людський, матеріальний, політичний), який можна використати у протистоянні. Як результат — наша земля стала однією з головних арен світового бойовища, наші земляки — вояками практично всіх армій.

3. Отже, слід наголосити на значному внесоку українців у розгром нацизму і згадати як про солдат Радянської армії (понад 6 млн) та вояків УПА (понад 100 тис.), так і про тих українців і вихідців з України, які перебували у військових з’єднаннях інших держав: Польщі (120 тис. у 1939 р.), США (до 80 тис. у 1945 р.), Канади (до 45 тис. у 1945 р.), Франції (до 5 тис. у 1940 році).

4.Це чоловіки та жінки, які походили з різних куточків України та світу; воювали у регулярних арміях та були партизанами; служили як у допоміжних формуваннях, так і на передовій; пройшли всю війну або героїчно загинули в боротьбі. Майже всі дістали високі відзнаки країн, за які вони воювали.

5.Серед них — Герой Радянського Союзу, лицар Золотого хреста бойової заслуги УПА, нагороджений Медаллю Пошани армії США, лицар Військового Хреста Франції та українка, відзначена Медаллю Британської Імперії. Історія кожного з них — це історія мужності й самопосвяти в ім’я спільної перемоги над агресором.

6.Канадського льотчика українського походження Пітера Дмитрука нацисти збили в небі над Францією. Та він врятувався і долучився до французького руху опору, в лавах якого й загинув, та при цьому врятував мешканців містечка Ле-Мартр-де-Вейр від репресій. Нагороджений Військовим Хрестом Франції та канадською відзнакою “Будівничі Нації”.

1.Іван Кожедуб — найрезультативніший льотчик-винищувач Союзників, який здобув 64 повітряні перемоги й звання тричі Героя Радянського Союзу , Маршал авіації.

2.Уродженка Чернігівщини Галина Кузьменко, псевдо «Надя», рано залишилася сиротою. Мати померла під час Голодомору, батько загинув у сталінських таборах. Перед німецькою окупацією мешкала на Донеччині. Під час війни приєдналася до підпілля ОУН, згодом вступила в УПА, була кулеметницею і пропагандисткою. Після вигнання німецьких окупантів продовжила боротьбу проти радянської влади, потрапила в полон. Пройшла тортури і ГУЛАГ.

3Американський солдат українського походження Ніколас Міньо воював у 1-й бронетанковій дивізії Армії США. 28 квітня 1943 р. рядовий Міньо самотужки кинувся в багнетну атаку на кулеметну позицію, яка зупинила наступ його роти. Знищивши біля 10 ворожих солдатів, він підняв у наступ весь свій підрозділ, але дістав смертельне поранення. Нагороджений найвищими відзнаками США: Медаллю Пошани армії США, медаллю Бронзова Зірка, медаллю Пурпурове серце та іншими.

4.Уродженець Києва Михайло Опаренко зустрів Другу світову одним із перших: у складі 216 бомбардувальної ескадрильї Війська Польського. Після розгрому Польщі військами Гітлера і Сталіна евакуювався у Францію, а згодом Велику Британію, де продовжив службу. Нагороджений польськими, британськими та французькими хрестами й медалями.

5.Ніколас Орешко був старшим сержантом Армії США. За героїзм у боях на території Німеччини дістав найвищі відзнаки США: Медаль Пошани армії США, медаль Бронзова Зірка, Пурпурове серце та інші.

6.Уродженець Львівщини Петро Федун під час Другої світової війни боровся в лавах двох армій. Спершу як лейтенант Червоної армії воював проти німецьких окупантів і потрапив у полон. Після звільнення з полону приєднався до підпілля ОУН, згодом вступив до УПА, де став видатним ідеологом і публіцистом українського визвольного руху. Головна команда УПА нагородила Федуна Золотим Хрестом Бойової Заслуги 1 класу і Золотим хрестом заслуги - найвищими відзнаками УПА.

1.Лейтенант Червоної армії Василь Порик був родом із Вінничини. Потрапив у полон, опинився у таборі для військовополонених у Франції, звідки втік до французьких партизанів. Очолив власний загін. В одному з боїв схоплений і розстріляний нацистами. Герой Радянського Союзу і Національний герой Франції

2.Льотчик-винищувач Амет-Хан Султан збив 30 літаків противника особисто і ще 19 у групових боях. Став двічі Героєм Радянського Союзу. Не боявся відкрито називати себе кримським татарином. 2012-го режисер Ахтем Сеїтаблаєв зняв на основі його біографії фільм про депортацію кримських татар “Хайтарма”.

3.Канадка українського походження Анна Храплива була одною з перших українок, які пішли добровольцями до Канадського жіночого армійського корпусу. Служила у Великій Британії та в Британській зоні окупації Німеччини. Відзначена Медаллю Британської Імперії.

4.Олексі́й Бе́рест — виходець із Сумщини лейтенант Червоної Армії першим встановив, разом з М. Єгоровим та М. Кантарією, Прапор Перемоги на даху німецького Рейхстагу о 21.50 30 квітня 1945р. У 1946 усім учасникам Берлінської операції присвоєно звання Героя Радянського Союзу.Прізвища українця Береста серед них не було. Тільки у 2005 році Указом Президента України Олексію Бересту посмертно присвоєно звання Героя України з присвоєнням ордена Золотої Зірки.

5.Акт про беззастережну капітуляцію Японії 2 вересня 1945 року від імені радянського Верховного Головнокомандування підписав українець генерал-лейтенанта Кузьма Дерев'янко. Кілька днів після атомного бомбардування міст Хіросіма та Нагасакі генерал відвідав радіоактивну місцевість та склав детальний звіт з фотографіями. 7 травня 2007р. Президент України підписав Указ про присвоєння Кузьмі Дерев'янку посмертно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» за мужність.

Доповідь викладачів про партизани, УПА

Терор проти мирного населення, знищення військовослужбовців, економічна експлуатація та безправ’я викликали ненависть населення до загарбників. Сотні тисяч українців взяли участь в опорі нацистському окупаційному режиму, вливаючись у польську, радянську та націоналістичну течії руху Опору.

Радянський рух Опору організували розвідувальні служби СРСР та комуністична партія. Загони червоних партизанів формувалися з емісарів радянського командування, місцевих мешканців та військовослужбовців радянської армії, які уникнули полону. Керівництво і забезпечення зброєю червоних партизанів здійснювалося з Москви. Партизанські загони об’єднувались у великі з’єднання, які проводили глибокі рейди німецькими тилами. Червоні партизани боролися проти окупаційної адміністрації та військ, здійснювали диверсії на комунікаціях, вели розвідувальну діяльність.

Часом НКВС свідомо стримувало партизанську активність на теренах України, побоюючись переростання її також в антирадянський визвольний рух.

«Великий вклад у перемогу над Німеччиною внесли й Ви, Українські Повстанці. Ви не допускали, щоб німець свобідно господарив на українській землі і вповні її використовував для своїх загарбницьких цілей. Ви не дозволили йому грабити українського села, не допускали до вивозу в Німеччину. Ваша караюча рука гідно відплачувала за розстріли і палення сіл...»

Такими словами у травні 1945 р. визначив роль своїх побратимів у розгромі Третього Райху Головний командир УПА Роман Шухевич.

Єдиним справді українським суб’єктом у роки Другої світової війни був український визвольний рух. Ядром якого протягом усього часу була Організація українських націоналістів, завданням якої було напрацювання та пропаганда політичної платформи руху. Сама Українська повстанська армія, як військове крило руху, хоч і була підпільною армією, проте мала цілу низку рис, притаманних регулярному, тобто була справжньою армією українського народу. «Радянська влада чудово знала про сутність боротьби УПА, але продовжувала використовувати тезу про нібито співпрацю українців із нацистами. Цікаво, що німці, в свою чергу, намагалися зобразити боротьбу українських націоналістів як «спецоперацію Кремля».

У результаті бойових дій на українських землях, жорстокої окупаційної політики німецького та радянського режимів, рух, який спочатку налічував кількасот інтелектуалів і бойовиків, переріс у загальнонаціональний, у якому взяли участь сотні тисяч українців. В донесеннях німецької розвідки зазначається, що, «крім руху ОУН Бандери, в Україні немає жодної організації опору, яка була б у змозі становити серйозну небезпеку для Німеччини».

Пісня «Ой у лісі на полянці»

Викладач. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті

У війни жіноче обличчя... Адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.

А скільки їх було в лавах УПА. Вони ходили в розвідку, лікували поранених, забезпечували зв’язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.

Матері, сестри, кохані чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того часу, коли пролунало страшне слово „війна”, вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

Фонова музика

Автор. Благословляла мати сина,

А синові - сімнадцять літ...

Іти на бій за Батьківщину -

Був материнський заповіт.

Сховала сльози на прощання,

Щоб не пекли його вони...

І син пішов... Лишив чекання,

Лишив свої хлопчачі сни.

...Минули бурі стоголосі.

Є і медалі, й ордени...

А рана та ще ниє й досі

Далеким стогоном війни.

Старенька мати йде до свого...

Гранітні плити плачуть під ногами,

Стукоче серце в грудях, ниє спина.

Мати. Синочку, рідний, йди в обійми мами.

Я пригорну до тебе свої руки,

Зацілую рідні - рідні оченята...

Як важко було у часи розлуки

Без тебе жити і без твого тата.

Автор. Тече сльоза і падає на плити.

Із стели очі дивляться хлоп'ячі.

Їм тільки жити, жити і творити.

Вони ж навік залишаться дитячі.

Стоїть старенька й плаче, ні ридає..

Перед очима в неї похоронка

І бій, що котрий день вже не згасає,

І у землі пекуча та воронка.

Мати. Синочку, рідний, чуєш, як курличуть

У синім небі сумно журавлі?

Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,

А ти лежиш в холодній цій землі.

Голос сина. Я чую, мамо, чую, як співають

Мені над Україною пісні,

Ти не журись, я крила розпростаю

І прилечу до тебе уві сні.

Автор. А річка шуміла невпинно,

І тихо шуміла трава,

І тільки червонії маки

Тремтіли, неначе дива.

А мати стоїть на колінах,

І пальці торкають граніт,

І поруч моя Україна

В скорботі із нею стоїть.

Пісня. «Мальви»

Викладач про участь українців у Червоній армії

За деякими підрахунками, український народ дав до лав Червоної армії дав 6 мільйонів бійців, кожен другий з них загинув, а кожен другий з тих, хто залишився живим, став калікою.

Слід наголосити, що чимало українців було в командуванні Червоної армії, зокрема Григорій Кулик, Семен Тимошенко, Черняховський, Ворошилов, Будьонний.

Непрості часи. Наше покоління вперше зіткнулось з реаліями війни. Але ж у нас і непроста історія. Пропонуємо преглянути відеоролик, щоб ви надихнулися силою предків, які пройшли значно важчі етапи: війни, голодомори, концентраційні табори. Вони пережили це гідно. Тепер наш час показати силу волі і рішучість. Наша черга захищати країну

Фільм про втрати на війні.

Фонова музика

Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!»

70 років минуло з часів жорстокої війни, але рани кровоточать і досі, зберігаючи подвиги батьків і дідів. Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки.

Роки…Скільки б їх не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з війни. Схилимо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

То ж маємо вшановувати світлу пам'ять наших дідів, батьків, сестер і братів.

Але вшановувати не під фальшиво-цинічні звуки фанфар, а в щирій молитві за упокій їх душ та за долю України.

Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву.

Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Сльози наречених і молодих дружин та сирітство сотень дітей. що не долюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки?

"Ви жертвою пали" - подзвіння звучить

Над полум'ям Вічним, братове,

Мовчить Україна. Європа мовчить.

Мовчать Білорусь і Молдова.

І знов біля братської тихо стою,

І спогад приходить, мов тихе зітхання.

Пливе, наче вічність, здобута в бою,

Хвилина мовчання.

Натягнуті нерви, немов тятива,

Пронизує пам'ять скорбота прощання,

І сумно згасає і тяжко сплива

Хвилина мовчання.

І подвиги мужні, і дружнє плече,

І роки надій, перемог, сподівання.

І серце сльозою нараз опече

Хвилина мовчання

Звуки метронома

Викладач1. Ой ти земленько рахманна Українська, щедро вмивана сльозами, потом і кровю! Думалося-гадалося, що хоч тепер у ХХІ столітті ти будеш заспокоєна страшними офірами попередніх поколінь, і чорні вишиванки стануть щемкою легендою, вкритою серпанком минулого…

Викладач 2. Чого ж ти, рідна, розкриваєш нині свої цвинтарі-груди для цвіту нашого молодого? Невже, родючий чорнозем подільській тобі так бракує сили народжувати зерно для хліба весільного, а не поминального, що ти так бажаєш юначого білого тіла?

1.Батьківська вічно щедра землице, ти прийняла сучасних воїнів безстрашних добровольців…

2.Земле, земле, стань хоч їм, тим, душі котрих у небесах стали Ангелами-воїнами Світла у сонмі Архистратига Михаїла.

1.Стань їм легкою, не будь каменем на їх молодечі груди, а будь легким саваном…

Виходять хлопці

1Знову здригнулась земля

Від вибухів, плачу й прокльонів

Знову московська орда

Підлізла до наших кордонів

2Знову земля наша в горлі

Кісткою їм мабуть стала

Знову гартуємо зброю

Щоб стати на захист держави

3Знову стріляють, крадуть

Терзають наш край, нашу мову

Знову нам брешуть і ждуть

Що скориться їм весь народ наш

4Знову диявольська чернь

Хоче упитися кров’ю

Знову настав судний день

Коли або смерть, або воля

1Єднаймося, встанем до лав

Козацького славного війська

Не скорить нас жоден пахан

Чи хан, чи московський убивця

2Ми вільний і сильний народ

Ми славного батька є діти

Із нами є правда і Бог

Шевченка й Франка заповіти

3 За Землю, що силу дала

Ми станемо разом на захист

За матір, і села й міста

Дніпро і кремезні Карпати

4 Гартуємо зброю і дух

Бо час не до слова, — до діла

Допоки ще ворог не вщух

Ідемо у бій гордо й сміло!

Слово викладача про війну на Донбасі

Ведуча. 24 роки ми не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті,Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною,тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Багато страждань випало на долю нашого народу за цей час, але він проявив свій незламний дух. Сьогодні на Сході України йдуть військові дії, точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Весь народ об‘єднався проти російського агресора. Сили АТО намагаються протистояти терористам.

Вони мужні, сміливі, хоробрі. Це бійці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

Фільм про АТО

Висновок викладача

Трагічний урок Друга світова стала найкривавішою війною в історії людства — затерта, здавалося б, фраза, проте вона актуальна і до сьогодні. Друга світова «збагатила» історію такими жахливими «ноу-хау», як концтабори, перетворені на «фабрики смерті», Голокост, масове знищення в’язнів, ліквідація цілих міст та атомне бомбардування. В цьому страшному смертельному поєдинку всі без винятку його учасники вдавалися до дій, що кваліфікуються як військові злочини. Тому Друга світова має стати для всіх уроком того, якою не повинна бути війна. Іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет писав: «Історія нас не вчить, що ми маємо робити, проте вона показує, чого робити не слід. Свій досвід з війни маємо винести й ми. Адже досі не можемо назвати цифри убитих у ній українців, проте точно знаємо, що частина з них була вбита іншими українцями. Ми пережили найстрашніші трагедії у світовій історії, які коштували мільйонів життів, і залишилися жити на своїй землі, відновили на ній свою державу. Це означає, що ми здатні перемагати. Це означає, що ми здобули саме ту, найважливішу перемогу, за яку варто було боротися.

Пам’ять робить нас непереможними! Підтримаймо новий символ тієї перемоги, що дісталася неймовірною ціною життя наших співвітчизників.

Квітку маку вже багато років використовують у Європі, коли вшановують пам’ять загиблих у Першій та Другій світових війнах. В українській традиції мак теж пов’язаний з війною. В народних думах червона квітка є образом пролитої козаками крові. Рекомендується виготовляти стилізовані червони маки з паперу, пластику або тканини та розміщувати на одязі на лівій стороні грудей, якомога ближче до серця. Натомість не рекомендується прикрашати маками головні убори, взуття, сумки, ошийники тварин, мобільні телефони, автівки тощо.

Закликаємо всіх прийти на урочистості 8 -9 травня з квіткою маку і тим самим доєднатися до загальної шани, поваги і пам’яті всіх героїв України Тому що коли ми пам’ятаємо, ми – непереможні!»

Виходять дівчата

1 Ми, ваші нащадки, звертаємося до вас зі словами вдячності

2 За вашу мужність і героїзм.

3 Це ви зі своїми побратимами наближали свято Перемоги, віддаючи своє здоров’я і життя. За мирне сьогодення.

Разом. Пам’ятаємо. Перемагаємо.

4. За мужність!

5. За відвагу!

6. За любов!

7. За вірність слову! І за Батьківщину!

Разом. Пам’ятаємо. Перемагаємо.

1. За мирне небо!

2. За пролиту кров!

3. За щастя матері!

4. За сміх дзвінкий дитини!

Разом: Довічний Вам уклін і слава!

1 Вічний вогонь палає,

Дзвонить у далі століть.

2 Вічний вогонь закликає:

«Щастя живих бережіть!»

3 Вічний вогонь клекоче.

«Люди! Не треба війни,

4 Щоб не вмирали дочки,

Сестри, брати і сини».

5 Вічний вогонь палає,

Маки схилились над ним,

6 Вічний вогонь вимагає:

Разом : «Миру і щастя живим!»

Пісня «Маки червоні»

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»