• Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Дошкілля
  • Реферат "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ"

Реферат "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ"

Опис документу:
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Пріоритетним напрямком виховної роботи у дошкіллі, а пізніше у школі, є національне виховання, яке передбачає процес формування свідомого громадянина, людини, якій є притаманні особистісні якості й рисі характеру, світогляд і спосіб мислення, почуття, вчинки та поведінка, які спрямовані на розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

24

Реферат на тему: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….2

1.Проблема національного виховання дітей старшого дошкільного віку в науковій літературі…………………………………………………………………4

2.Характеристика музичної діяльності старших дошкільників………………..10

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..17

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….20

ВСТУП

Актуальність дослідження. Пріоритетним напрямком виховної роботи у дошкіллі, а пізніше у школі, є національне виховання, яке передбачає процес формування свідомого громадянина, людини, якій є притаманні особистісні якості й рисі характеру, світогляд і спосіб мислення, почуття, вчинки та поведінка, які спрямовані на розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні.

Реалії сучасного життя в Україні в умовах становлення громадянського суспільства поставили перед освітою важливе завдання – на основі наукових знань і вмінь формувати в нового покоління громадянські якості, які допоможуть особистості виконувати різноманітні функції та ролі у сферах сімейно-побутових, міжнаціональних і міжособистісних відносин, знаходити способи самореалізації на різних етапах життєвого шляху.

Дошкільне дитинство є періодом первинного фактичного становлення особистості, отже, є найкращим для виховання в дітей моральності, культури. Музика, зокрема українська, в силу своєї чуттєвої та ефектної сутності, є дієвим засобом формування основ національності, невичерпним джерелом пізнання історії рідного народу, скарбницею його духовності.

Аналізуючи дослідження та публікації, можемо сказати, що питання про вплив музики на формування духовної культури особистості, зокрема на національне виховання, розглядалися доволі ґрунтовно, зокрема, в психологічних дослідженнях Л. Виготського, А. Готсдінера, Б. Теплова.

Розробкою загальних засад музичного виховання дітей старшого дошкільного віку займалися Н. Ветлугіна, О. Кульчицька, С. Науменко, С. Якимчук.

Впродовж останніх років було видано низку навчально-методичних посібників, у яких здійснювалось обґрунтування музичного виховання дошкільників, російською та українською мовами (Р. Амлінська, А. Артоболевська, О. Горбіна А. Катінене, Н. Кононова, М. Михайлова, Т. Науменко, М. Палавандішвілі, Ю. Полянський, О. Радинова та ін. Серед них проблеми музично-ритмічного виховання дітей в музично-руховій діяльності (А. М. Зіміна, М. Л. Палавандішвілі); розвитку музикальності, певних музичних здібностей у дітей за допомогою різних засобів – ігор, танців, хороводів, вправ, етюдів та відповідного репертуару (С. І. Науменко, С. Д. Руднєва, К. В. Тарасова та інші); формування навичок виконання музичних рухів, методів і прийомів розучування їх з дітьми (Н. О. Ветлугіна, Е. С. Вільчковський, О. В. Кенеман та інші); формування музично-рухової творчості дошкільників (С. В. Акішев, О. В. Горшкова та інші). Національні теоретико-методичні основи музичного і, зокрема, музично-рухового виховання дошкільників, розроблялися вітчизняними (С. В. Акішев, В. М. Верховинець, В. Г. Кукловська, Т. І. Науменко, І. М. Рудченко, С. Ф. Русова та інші) і зарубіжними (Р. Т. Акбарова, К. Орф, Р. Н. Плавник, Ф. Фребель та інші) педагогами.

Проте, у зв’язку із тим, що музика посідає доволі нестійке місце у моральному вихованні дітей дошкільного віку залишається місце для національного аналізу дошкільної педагогіки у рамках музичного виховання. Це і зумовило вибір теми нашого дослідження: «Музична діяльність дітей старшого дошкільного віку, як засіб їх національного виховання».

1. Проблема національного виховання дітей старшого дошкільного віку у науковій літературі

Виховуючи почуття патріотизму, відданості справі зміцнення державності, активної громадянської позиції у підростаючого та молодого покоління нині визнано проблемою загальнодержавного масштабу.

У Державних національних програмах «Освіта» («Україна ХХІ століття»), «Національній програмі патріотичного виховання громадян, розвитку духовності», Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді, Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки, Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» важливими виступають завдання, спрямовані на виховання любові до Батьківщини, а також усвідомлення свого громадянського обов’язку, базуючись на національних і загальнолюдських духовних цінностях, що сприяє утвердженню якостей громадянина - патріота України як світоглядного чинника.

Національне виховання належить до найважливіших напрямів національної системи виховання і передбачає формування патріотичних почуттів, любові до свого народу, глибокого розуміння громадянського обов'язку, готовності відстоювати державні інтереси Батьківщини. До засобів, які сприяють розвитку національного виховання, належать рідна мова, вітчизняна історія, українська література, рідна природа, українська культурно-духовна спадщина тощо [11, с. 16].

Реформування системи освіти України в контексті соціальних перетворень зумовлює необхідність її вдосконалення, наближення до рівнів світових освітніх стандартів. Стратегічні завдання розбудови системи вищої освіти зумовлюють необхідність розв’язання наукових і практичних проблем, пов’язаних з професійною підготовкою майбутнього вихователя до патріотичного виховання дітей старшого дошкільного віку.

Зміст та сучасні тенденції розвитку дошкільної освіти та підготовку фахівців дошкільної освіти висвітлили у своїх працях Г. Бєлєнька, О. Богініч, А. Богуш, З. Борисова, С. Вітвицька, Н. Гавриш, Н. Голота, Л. Загородня, Н. Денисенко, І. Дичківська, Н. Казакова, Є. Карпова, О. Кучерявий, І. Луценко, Н. Лисенко, Л. Машкіна, М. Машовець, Г. Підкурганна, Л. Пісоцька, Т. Поніманська, Т. Степанова, Г. Сухоруков, С. Якименко та інші.

Проблемі патріотичного виховання, сутності таких понять, як «патріотична свідомість», «любов до Батьківщини», присвячені фундаментальні праці вчених-філософів В. Бичка, О. Забужка, І. Надільного, І. Стогнія, В. Шинкарука та ін. Для нашого дослідження цінними є роботи сучасних психологів: І. Беха, М. Боришевського, В. Котирло, Ю. Трофімова, О. Чебикіна та інших, які в своїх наукових працях досліджують поняття «патріотизм».

Не варто беззаперечно забувати про те, що важливою допомогою під час розробки та теоретичного усвідомлення нових тенденцій у вітчизняній педагогічній науці надало вивчення робіт О. Вишневського, О. Губко, Є. Зеленова, П. Кононенка, В. Кузя, В. Сипченка, М. Стельмаховича, Б. Ступарика, Б. Чижевського, К. Чорної, Г. Шевченко, Л. Штефан, П. Щербаня, які основою патріотичного виховання вважають національну свідомість та наголошують на усвідомленні безперечної цінності Батьківщини.

Однак аналіз наукових джерел засвідчив, що проблема підготовки майбутніх вихователів до патріотичного виховання дітей старшого дошкільного віку, на нашу думку, недостатньо сьогодні досліджена.

Національне виховання можемо тлумачити, як систему ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв та інших форм соціальної практики, що історично обумовлена та створена самим народом і спрямована на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, виховання їх у дусі природно-історичного розвитку матеріальної і духовної культури нації. Система виховання ґрунтується на ідеях національного світогляду, філософії, ідеології особистості. Національна система виховання базується на засадах родинного виховання, народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що увібрали в себе надбання національної виховної мудрості. Вона охоплює ідейне багатство народу, його морально-естетичні цінності, 38 трансформовані в засобах народної педагогіки, народознавства, принципах, формах і методах організації виховного впливу на молодь (теоретичний аспект), а також постійну і систематичну виховну діяльність сім’ї, державних і громадських навчально-виховних закладів, осередків (практичний аспект) [21].

Як зазначає Т. Танько у своїй дисертації «Теорія та практика музично-педагогічної підготовки майбутніх вихователів дошкільних закладів у педагогічних університетах» , національне виховання, на думку С. Русової, – це природне виховання, яке створює найсприятливіші умови для пробудження і розвитку задатків, здібностей кожної дитини, формування її моралі, духовності: «національне виховання є певний ґрунт справи зміцнення моральних глибин дитини і оновлення, відновлення душі народу. Тим то й бачимо, що міцнішою нацією в наші часи проявляє себе та, яка краще других вичерпала в своєму вихованні свої глибокі національні скарби й національної психології дала вільний розвиток, – Германія, Англія, Японія. Національне виховання виробляє у людини не подвійну хистку моральність, а міцну, сильну особу. Воно не утискає думку дитини в вузькому шовінізмі; навпаки, після правдивого національного виховання дитина звикає кохатися в народних скарбницях і шукатиме цих культурних скарбів і у других народів...» [29, с. 43-44].

У дослідженні А. Москаленко, національне виховання базується на таких фундаментальних принципах, як природо-відповідність, народність, етнізація виховання, гуманізм, демократизм, зв’язок виховання з життям, трудовою діяльністю народу, поєднання педагогічного керівництва з самодіяльністю студентів, реалізація народознавчого, людинознавчого і особистісного підходів у процесі навчання і виховання та ін.. [19, с. 204].

Відомі педагоги-музиканти,зокрема, М. Лисенко, К. Стеценко, К. Квітка вважали, що для формування та розвитку музичних здібностей дітей дошкільного віку необхідне використання класичної музики та творів народної фольклорної спадщини. В. Сухомлинський, С. Русова, К. Ушинський вважали, що кожний народ повинен розпочинати музичне виховання, використовуючи при цьому свою автентичну музику, а тому для того, щоб сформувався індивідуальний музичний смак особистості, необхідне використання вагомих та цінних музичних творів. Сучасна філософія виховання скеровує педагогіку на виховання дітей у дусі національної культури і загальнолюдської моралі. Ми вважаємо, що український дитячий музичний фольклор – дитячі ігри, обрядові пісні, колискові та ін. – має позитивний вплив на особистість дитини і таким чином допомагає вплинути на розвиток хорошого естетичного смаку в майбутному.

Базовим завданням дошкільних закладів можемо назвати розвиток духовної культури дітей дошкільного віку, використовуючи при цьому їхнє залучення до мистецтва, а пізніше виховувати їх емоційно сприятливими та естетично чуйними слухачами, глядачами, цінителями, виконавцями, здатними до творчості і креативності, визначаючи ці якості головними у вихованні майбутньої особистості. Велику роль для реалізації цього завдання відіграє правильна постановка музичних занять. Основні вимоги до музичних занять неодноразово розглядалися на сторінках фахової літератури такими українськими науковцями, педагогами, як А. Шевчук, Т. Науменко, Т. Сорокою, Н. Рубальською.

Музичноге мистецтво сприяє формуванню морально-етичних цінностей, що появляються у ставленні дитини до природи, людини, предметів через співчуття, співпереживання, шанування, благородства. Музика, при безпосередньому впливі на почуття дитини, формує її моральний вигляд, сприяє формуванню моральної особистості. О. Сухомлинський зазначав, що музика, мелодія, краса музичних звуків є важливим засобом морального виховання людини, джерелом шляхетності серця й чистоти душі. Музика має можливість відкривати людям очі на красу природи, моральних відносин у праці [27, с. 195].

Велике значення музика відіграє під час формування та розвитку національного виховання дошкільників, що визначається як один із основних напрямів виховання, органічною складовою освіти. Низка корифеїв української педагогіки (Г. Ващенко, О. Ольжович, С. Русова, М. Стельмах, В. Сухомлинський, К. Ушинський) та сучасні вчені-педагоги (А. Богуш, В. Кононенко, А. Марушкевич, О. Монке, Ю. Руденко) вважають, що дошкільне виховання зобов’язане бути національним, а його змістом і виховним матеріалом має стати українська народна культура і саме – український фольклор.

На думку А. Богуш, фольклор виступає одним з основних засобів морально-етичного виховання, аджеявляється народною творчістю, яка у своєму художньому відображенні дійсності відбувається у словесно-музично-хореографічних формах колективної народної творчості, що відображають життя й побут людей [2, с. 10].

Про важливу функцію української народної музики під час формування зацікавленості національними цінностями у дітей дошкільного віку говорили відомі мистецтвознавці (М. Колесса, О. Кощиця, М. Лисенко, Г. Нудьга, З. Яропуд), письменники (І. Нечуй-Левицький, І. Франко), педагоги (С. Русова, В. Сухомлинський). Вони стверджували, що саме народна музика є найглибшою, найприроднішою, бо в собі вміщує таку надзвичайно сильну генетичну енергетику, яка забезпечує становлення того неповторного, індивідуального обличчя та душі, але якщо це відбувається під її незаперечним впливом.

В. Сухомлинський стверджував, що саме мелодія та слово рідної пісні виступають могутньою виховною силою, яка сприяє розкриттю перед дитиною народних ідеалів та сподівань [27, с. 89]. О. Ольжович (Олег Кандиба) для кращого національного виховання радить використовувати народні іграшки, твори українського фольклору, а саме байки, казки та народні пісні. В. Кононенко наголошував на тому, що важливим засобом для того, щоб виховати в людині високі моральні якості, а також притаманні їй кращі риси національного характеру повинна вистпупати усна народна творчість: пісні, думи, легенди, казки, колядки, щедрівки, гаївки, коломийки, обрядова поезія [11, с. 13].

І. Газіна у своїй праці зазначала, що українська народна музика та пісня, які є простими для усвідомлення, але разом з тим надзвичайно емоційно забарвлені й наповнені змістом, який відображає традиційну українську національну культуру, безперечнно виступають найкращими чинниками, які сприяють вихованню дітей дошкільного віку. Музика для них є природною атмосферою, яка сприяє пробудженню творчі активності, а також розвиває художньо-естетичні здібності особистості, має специфічний вплив на глибинні процеси внутрішнього світу дитини, на становлення її патріотичних почуттів і формування зацікавленості українськими національними цінностями, що, своєю чергою, є надійним фундаментом формування та розвитку громадянина-патріота зі стійкою національною свідомістю та самосвідомістю у майбутньому [5, с. 89].

Національна культура являється базою формування всебічно розвиненої особистості, а також виступає можливістю для її реалізації.

Отже, аналізуючи вищесказане, можемо констатувати, що національно-патріотичне виховання – це не лише виховання почуття любові, а й відчуття належності до своєї Батьківщини, з її історією, географією, мовами й культурами, етносами та ментальністю. Патріотизм вимагає глибинного переживання; викликаний лише зовнішніми чинниками, він може набути хибного спрямування, стати поверховим. Патріотичні почуття, як і все моральне, дуже делікатні та ніжні почуття, позбавлені усілякої фальші, неправди і нещирості, не витримують тиску, вони потребують свободи. Зовнішні чинники негативно впливають на них. Патріотизм є почуттям, яке неможливо демонструвати, а потрібно підтверджувати особистими вчинками та практичними діями.

2 Характеристика музичної діяльності дітей старшого дошкільного віку

Автори, які розробляли програми виховання дітей дошкільного віку у дошкільних навчальних закладах, стверджували, що створення умов для розвитку творчої активності, музичних здібностей у різних видах музичної діяльності виступає одним із найважливіших напрямів виховання. Адже музично-естетична діяльність дитини є цілісною системою, в основі якої всі види музичної діяльності поєднуються із їх змістовним, мотиваційним та операціональним моментами, які спрямовані на розвиток і виховання звукообразності музичного сприймання, мислення, уяви і фантазії, творчої активності, ініціативності, сприйнятливості до краси музичного мистецтва, а через неї до краси людських почуттів і відношень, спрямованості на збереження і творення краси в житті.

Музичні здібності особистості несуть в собі підвищену сенсорну чутливість, емоційну чутливість по відношенню до тих людей, з якими спілкується дитина. Вони можуть проявлятися дуже рано і тому становлять фундамент для психічного розвитку дитини. Музичні здібності, маючи комунікативний характер, несуть у собі комунікативні можливості, що дозволяє дитині легше входити в новий для неї світ, адаптуватися в ньому [13, с. 426].

Музичне виховання є органічною складовою навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі, за допомогою якого здійснюється формування особистості дитини. Учені (Н. Ветлугіна, І. Дзержинська, М. Метлов та інші) визначають музичне виховання дошкільників як галузь естетичного виховання, а також як організований педагогічний процес, який спрямований на виховання музичної культури, розвиток музичних здібностей і становлення творчої особистості дитини.

Музичне виховання дітей дошкільного віку відбувається з врахуванням різних напрямів, а саме: навчання дітей гри на музичних інструментах, опанування співів, слухання музичних творів, розвиток музично-ритмічних рухів тощо.

Результативним показником якості музичного виховання є музична вихованість дітей старшого дошкільного віку під якою розуміють сформовану в процесі музичного виховання здатність свідомо відтворювати набуті знання, навички та вміння в різних видах музичної діяльності, адекватно оцінювати власну музично-виконавську діяльність та діяльність однолітків.

У дошкіллі діти різного віку значно відрізняються за своїм розвитком. Наприклад, для дітей 5 – 6 років характерним є звернення уваги на звучання музики, а також вони можуть краще узгоджувати рухи з її характером, формою, динамікою. Завдяки тому, що вони мають більші можливості можуть краще засвоюють всі види музичної діяльності: слухання музики, спів, ритмічні рухи. Поступово вони опановують також навички гри на інструментах, засвоюють найпростішу інформацію, яка ствосується музичної грамоти. Все це виступає базою для різнобічного музичного розвитку дітей.

Для дітей, вікова категорія яких 6–7 років, є характерною здатність відзначити не тільки загальний характер музики, але і її настрій (весела, сумна, ласкава і т.д.). Вони вже можуть співвіднести твори з певним жанром: бадьоро, чітко, грізно, радісно (про марш); ласкаво, тихо, трохи сумно (про колискову) [17, с. 65].

Зрозуміло, що тут також яскраво проявляються індивідуальні особливості. Якщо одні діти (у тому числі і шестирічні) можуть надати лише короткі відповіді (типу «голосно-тихо», «весело-сумно»), то інші відчувають, можуть зрозуміти більш суттєві ознаки музичного мистецтва, зокрема, той факт, що музика може виражати різноманітні почуття, переживання людини. Отже, індивідуальні прояви часто «обганяють» вікові можливості.

Отже, можемо стверджувати, що фізичний розвиток удосконалюється в різних напрямах і насамперед виражається в оволодінні основними видами рухів, в їх координованості. Виникає ще більша можливість використовувати рух як засіб і спосіб розвитку музичного сприйняття.

Крім співу, слухання музики, музично-ритмічних рухів, велику увагу варто приділяти грі на дитячих музичних інструментах (індивідуально і в ансамблі). Діти можуть опановувати найпростіші прийоми гри на дитячих музичних інструментах, вони запам’ятовують їх будову, за тембром можуть розрізняти звучання.

Варто також відзначити характерні риси вікових особливостей музичного розвитку дітей: по-перше, рівень музичного розвитку знаходиться в залежності від загального розвитку дитини, від формування її організму на кожному віковому етапі. При цьому важливо виявити зв’язки між рівнем естетичного ставлення дітей до музики (до музичної діяльності) і рівнем розвитку музичних здібностей.

По-друге, рівень музичного розвитку дітей різного віку залежить від активного навчання музичної діяльності відповідно до змісту програми. Головне, діти отримують досвід слухання.

Не всі діти одного віку мають однаковий рівень музичного розвитку. Існують значні відхилення в силу їх індивідуальних особливостей.

Науковими дослідженнями і практичним досвідом доведено, що виховання дітей, яке здійснюється без врахування їхніх індивідуальних особливостей, не дає того результату на який очікується.. Саме тому в нашому досліджені засобом національного виховання дітей старшого дошкільного віку було обрано народні ігри.

Народні ігри виступають виховним скарбом, який є неоціненним, бо його залишили нам наші прадіди. Вони виступають чудовим засобом, який сприяє усебічному вихованню дошкільнят: сприяють розширенню уявлень дітей про навколишній світ, розвитку кмітливості, логічного мислення, психічних процесів, загартуванню волі, витримки і, зрештою, залученню дітлахів до вивчення історії свого народу. Граючи в народні ігри, діти ознайомлюються з традиціями свого народу, звичаями та обрядами, віруваннями, культурою, що є запорукою виховання національної самосвідомості [2, с. 56].

Питанням відродження та ефективного впровадження в освітньо-виховний процес народних ігор займалися багато сучасних наукових дослідників, зокрема, А. Богуш, Е. Вільчковського, А. Вольчинського, Н. Луцан, Н. Лисенко, Г.Воробей, М. Мельничук, Є. Приступи, Н, Химич, А, Цьося та ін.

Принцип національної спрямованості освіти, передбачений державним стандартом, який визначений Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні, реалізується завдяки використанню українських народних ігор у практиці роботи дошкільних навчальних закладів. Адже, граючи в народні ігри, діти не лише опановують рідну мову, а й ознайомлюються зі здобутками фольклору – мирилками, лічилками, дражнилками, закличками, зговірками, вчаться використовувати їх у різних життєвих ситуаціях.

Народне поетичне слово сприяє збагаченню середовища, поєднує в собі минуле, теперішнє і майбутьнє, в якому зростає і виховується дитина. Саме тому з покоління в покоління передаються материнські колискові пісні, казки, потішки, промовки тощо [34, с. 122].

Жодне з професійних мистецтв, жодний найдосконаліший технічний засіб не замінить дитині радості усного спілкування.

Народні ігри мають давнє походження, а їхня побудова здійснена враховуючи етнічні особливості (хороводи, забави, ігри з народною іграшкою тощо). Вони також являються невід’ємною частиною життя дитини в сучасному дошкільному закладі, і виступають важливим джерелом засвоєння загальнолюдських цінностей.

У народних іграх можемо знайти інформацію про життя людей, їхній побут, національні традиції, також такі ігри сприяють вихованню честі, сміливості, мужності тощо.

Народні ігри створені народом так само, як казки, приказки, загадки, вони передаються з покоління в покоління. Їхній зміст відображає національну психологію кожного народу: у всіх народів існує чималий запас ігор, котрі якоюсь мірою відображають побут народу, те, чим той чи інший народ живе.

Перші записувачі та збирачі українських народних ігор з'явилися в XIX ст. Це етнографічні праці Н.Маркевича, П.П.Чубинського, О.В. Богдановича. У наш час у Києві було започатковано Клуб друзів гри, учасники якого впродовж 10 років (1973— 1983) вирушали в етнографічні експедиції для збирання й записування українських народних ігор. Вони зібрали й опублікували понад 400 українських народних ігор.

Народні ігри як засіб виховання дітей високо оцінювали К. Д. Ушинський, Є.М. Водовозова, Є. І. Тихєєва, С. Ф. Русова, О. П. Усова, В. О. Сухомлинський та ін..

К.Д.Ушинський підкреслював яскраво виражену педагогічну спрямованість народних ігор [32, с. 160]. Як стверджує вчений, кожна народна гра містить у собі доступні форми навчання, вона спонукає дітей до ігрових дій, спілкування з дорослими. О. П. Усова писала: «У народних іграх немає навіть тіні педагогічної настирливості, й разом з тим усі вони цілком педагогічні» [31, с. 35].

Ігри та забави склададють чималий частину народної дидактики й охоплюють найрізноманітніші її аспекти: народознавчий, мовленнєвий, математичний, природничий, пізнавальний, розважальний, оздоровчий тощо. Без народних ігор важко уявити свята та національні обряди, адже саме у їхному змісті відображені сезонні явища, звичаї, пов'язані з хліборобською та землеробською працею. Народні ігри називають також історією народу, оскільки вони відображають соціальне життя кожної епохи.

Василь Довжик, український письменник, у вступі до збірки ігор «Літала сорока по зеленім гаю» визначає ігри як народне мистецтво: «Та й хитра ж штука, оця народна гра! Ви думали - такі собі пустощі, коли робити нема чого, то в креймахи грають, аби збавити час, а вона, ота забавка, - мистецтво. А вона має свій погляд на людину, батьківщину, добро, уявлення про тебе і світ. Бо мистецтво - це метод пізнання себе і світу, а гра записала в собі і закодувала в генах дії не лише народні знання, а нас із вами, наш національний характер» [16, с. 5].

За допомогою народних ігор діти опановують перші елементи грамотності, вчать напам'ять вірші, скоромовки, лічилки. Окремі ігри розвивають і математичні здібності (класики, деркач, цурка, клітка та ін.).

В. Скуратівський зазначає, що переважна більшість «абеткових істин дитинства» зароджувалась та формувалась у середовищі простого народу й виконувала певні функції людського співжиття. Ігри відкривали дітям живу історію свого народу, вчили любити народних героїв і ненавидіти кривдників [23, с. 120].

Вуличні ігри були і своєрідним «дитячим садком». Батьки багатодітних родин постійно були в полі, а тому їхні діти об'єднувались для ігор у самостійні осередки. «Для багатьох дітлахів, - пише В. Скуратівський, - такі забави були не тільки формою дозвілля, але й своєрідною школою, де засвоювалися перші абетки науки. Адже далеко не всім щастило відвідувати парафіяльні чотирикласки» [23, с. 126].

Софія Русова в своїх працях називала ці ігри просто «рухівки». Вона писала: «Гра для дитини – найкраща насолода, в іграх виявляються усі її здібності, її нахили й переживання» [22, с. 108]. Завважимо: в народних іграх навчальні завдання ніби приховані в підстексті й спрямовані на те, щоб радувати дітей і тим самим спонукати їх до активності, творчості.

«Як дитина бігає і грається, так їй здоров’я усміхається», - стверджує прислів’я. Чим більше дитина рухається, тим краще вона росте і розвивається. Народні рухливі ігри за змістом і формою є простими та доступними для дітей різного віку. Вони виступають універсальним засобом для фізичного виховання молоді. Підкреслюючи універсальність цього засобу виховання, А. Макаренко писав: «Гра має важливе значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба: яка дитина у грі, такою з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча насамперед відбувається у грі» [18, с. 140].

Зацікавлення народними іграми не згасає. І нині дітлахи теж охоче звертаються до них. Та й педагоги дедалі частіше використовують їх, адже вони є скарбницею народної мудрості, в роботі з вихованцями. Створені генієм народу, ігри віддзеркалюють своєрідність культури нації, сприяють розумінню національного образу світу. Вони є важливим засобом різнобічного розвитку дошкільнят, адже характерна особливість народних ігор – комплексний вплив на організм та особистість дитини. Такі ігри допомагають одночасно здійснювати фізичне, розумове, моральне, патріотичне, естетичне та трудове виховання дитини, розвивати її емоційну сферу, формувати національну свідомість, повагу до звичаїв та традицій рідного народу.

Отож, можемо зробити висновок, що залучення вихованців до народних ігор дає педагогові змогу з’ясувати уявлення дітей про навколишній світ, розширити їхній кругозір. Виконуючи різні ролі, імітуючи рухи тварин, птахів, малята практично застосовують здобуті знання про життя, поведінку, способи пересування цих істот.

У процесі гри розвивається мова дітей, збагачується їхній словниковий запас, закріплюється вміння граматично правильно будувати речення, адже більшість ігор супроводжується піснями, віршами. Народні ігри мають оздоровче, освітнє, виховне значення. Саме ігри сприяють гармонійному росту організму дитини; формують правильну поставу; загартовують організм; підвищують працездатність; зміцнюють здоров’я. Дійсний оздоровчий ефект має проведення народних ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року. Це зміцнює мускулатуру, покращує діяльність дихальної, серцево-судинної системи, збільшує рухливість суглобів, міцність зв’язок, стимулює обмінні процеси, позитивно впливає на нервову систему, підвищує опірність організму до простудних захворювань.

Не варто забувати і про те, що ігри сприяють вихованню моральних та вольових якостей дітей; любові до рідного краю, звичаїв і традицій українського народу; любові до щоденних і систематичних занять фізичними вправами.

ВИСНОВКИ

Упродовж останніх п'ятнадцяти років у вітчизняній системі суспільного дошкільного виховання відбувалися динамічні процеси значних кількісних і якісних перетворень. З одного боку, мали місце глибокі кризові явища, які призвели насамперед до скорочення мережі дошкільних закладів, з іншого, цей період характеризувався активними творчими пошуками освітян і певними позитивними досягненнями. У цьому контексті звернення до історичного досвіду набуває особливого практичного значення і актуальності. Про це, до речі, зазначається і в "Основних напрямах наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні", розроблених АПН України. 

Одним із головних завдань дошкільних закладів можна визначити розвиток духовної культури дітей дошкільного віку через залучення їх до мистецтва, а значить виховувати їх емоційно сприятливими та естетично чуйними слухачами, глядачами, цінителями, виконавцями, здатними до творчості і креативності, визначаючи ці якості головними у вихованні майбутньої особистості. Велику роль для реалізації цього завдання відіграє правильна постановка музичних занять. Основні вимоги до музичних занять неодноразово розглядалися на сторінках фахової літератури такими українськими науковцями, педагогами, як А. Шевчук, Т. Науменко, Т. Сорокою, Н. Рубальською.

Національне виховання – це не лише виховання почуття любові, а й відчуття належності до своєї Батьківщини, з її історією, географією, мовами й культурами, етносами та ментальністю. Патріотизм вимагає глибинного переживання; викликаний лише зовнішніми чинниками, він може набути хибного спрямування, стати поверховим. Патріотичні почуття, як і все моральне, дуже делікатні та ніжні почуття, позбавлені усілякої фальші, неправди і нещирості, не витримують тиску, вони потребують свободи. Зовнішні чинники негативно впливають на них. Патріотизм є почуттям, яке неможливо демонструвати, а потрібно підтверджувати особистими вчинками та практичними діями.

Слід зазначити, що патріотизм, виступаючи в єдності з духовності, громадянською та соціальною активністю особистості, має усвідомлювати свою єдність з державою. В основі української системи національно-патріотичного виховання знаходиться ідея об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, довкола ідеї української державності, українського громадянства, що є загальними надбаннями – забезпечують усебічний соціальний та культурний розвиток. 

А оскільки патріотизм набуває нині особливого значення, відтак виникає гостра потреба у розробці нових підходів до патріотичного виховання, яка б визначала стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу розвитку суб’єкта громадянського суспільства, громадянина – патріота України. Тому дані основи необхідно закладати ще з дошкільного віку і систематично розвивати і збагачувати їх.

У сучасній системі освіти й виховання дітей дошкільного віку важливе місце займає мистецтво, яке є невід’ємною складовою людської діяльності та формування духовної культури. За допомогою мистецтва пізнається й оцінюється дійсність, поширюються філософські, політичні, етичні та інші ідеї, розвиваються творчі можливості людей, розкривається, узагальнюється, систематизується та передається історично складений досвід ставлення людини до дійсності. 

Музичне мистецтво, як один із видів мистецтва, є засобом пізнання оточуючого світу й формування особистості. За допомогою музики передаються почуття, емоції, настрій і думки людей, вона є своєрідним засобом спілкування, сприяє самопізнанню та самовираженню особистості, формуванню її світогляду.

Аналіз літературних джерел довів, що музика, музичне мистецтво, впливаючи на свідомість людини на емоційному рівні, може стати чи не найбільш дієвим і потужним засобом виховного впливу саме в період дошкільного дитинства. Науковцями різних галузей, письменниками, мистецтвознавцями, педагогами та психологами доведено, що саме музичне мистецтво таїть у собі величезний виховний потенціал, використання якого сприяє формуванню особистості дитини.

Зазначимо, що формування творчих музичних здібностей дітей передбачає співтворчість дорослого і дитини, сумісні дії. Із засвоєнням творчого досвіду діти виконують все необхідне для створення цілісної і завершеної композиції. Особливу роль у цьому відіграє українська народна музика, яка впливає на дітей як результат накопичення життєвих вражень, як примірник, що відрізняється певними якостями для пробудження музичної творчості. 

Широке використання творів народного музичного мистецтва в експериментальній роботі з дітьми спряло розширенню і заглибленню музично-слухових уявлень у дітей старшого дошкільного віку. Під час дослідження було встановлено, що на формування і розвиток творчих музичних здібностей дітей впливає ряд педагогічних умов: створення емоційно насиченої атмосфери на музичних заняттях, введення в їх структуру творчих завдань на ігровій основі; збагачення і розширення музичного досвіду дітей; дотримання принципу індивідуального і диференційованого підходу у навчанні дітей; створення умов для творчого використання засвоєних вмінь та навичок; сполучення творчих завдань із спеціальними вправами з розвитку музично-слухових уявлень у дітей, чуття ладу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Базовий компонент дошкільної освіти. / А. М. Богуш [та ін.]. // Дошкільне виховання. - 2012. - №7. - С. 4-19.

2. Богуш А. М. Українське народознавство в дошкільних закладах: навч. посіб. / А. М. Богуш, Н. В. Лисенко. — К.: Вища школа, 1994. – 242 с

3. Вітлугіна Н. Музичне виховання в дитячому садку. – Київ: Вища школа. –1978.

4. Дмитруха А.В. Філософія музичного виховання у дошкільному навчальному закладі / А. В. Дмитруха // Інтернет-ресурс: file:///C:/Users/пк/Downloads/VKhnpu_filos_2013_41(2)__17.pdf

5. Газіна І. О. Методика музичного виховання дітей дошкільного віку : навчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки «Дошкільна освіта», вихователів дошкільних навчальних закладів та батьків / І. О. Газіна. – Кам’янецьПодільський : Аксіома, 2013. – 196 с.

6. Дронова О. О. Педагогічна технологія розвитку у старших дошкільників художнього самовираження на засадах ідей Марії Монтессорі. Гуманізація навчально-виховного процесу / Ольга Олегівна Дронова // Спецвипуск 4. Частина І. – Словянськ. – 2010. – С. 99–109.

7. Інструктивно-методичні рекомендації «Про організацію роботи з музичного виховання дітей у дошкільних навчальних закладах» // Щодо організації роботи з музичного виховання дітей у дошкільних навчальних закладах Лист МОН № 1/9-454 від 02.09.2016 року. – Інтернет-ресурс: https://osvita.ua/legislation/doshkilna-osvita/52246/

8. Каплуновська О. «Україна – моя Батьківщина». Парціальна програма національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку / О. М. Каплуновска, І .І. Кичата, Ю. М. Палець; за наук. ред.. О. Д. Рейпольської. – Тернопіль: Мандрівець, 2016. – 72с.

9. Картава Ю. А. Виховний вплив музичного мистецтва на формування особистості дитини / Ю. А. Картава // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – 2015. - №3 (47). – С.274-281.

10. Кирнарская Д. Основной вопрос педагогики: наука или искусство/ Д. Кирнарская // URL: http://nlib.sakha.ru:83/index.php/ru/component/content/article/4-2008-11-03-04-0733/1017--l-r (дата звернення 28.05.2020 р.)

11. Кисельова О. І. Морально-етичне виховання дітей старшого дошкільного віку засобами українського фольклору : автореф. дис. … канд. пед. наук : спец.13.00.08. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 2015, № 3 (47) 280 «Дошкільна педагогіка» / Ольга Ігорівна Кисельова ; Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського. – Одеса, 2009. – 22 с.

12. Кононко О. Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника (системний підхід): монографія / Олена Леонтіївна Кононко. – К. : Стилос, 2000. – 336 с.

13. Кривошея Н. Б. Педагогічні умови розвитку творчих музичних здібностей у дітей старшого дошкільного віку / Н.Б. Кривошея // Збірник наукових праць. - Вип. 18 (1-2015). – 2015. - С. 425-429.

14. Кузьмук Л. Плекаємо патріотів / Л.Кузьмук // Дошкільне виховання. – 2015. – №8. – С.14-17.

15. Лісовська Т. А. Індивідуально-диференційований підхід до музичного виховання дітей старшого дошкільного віку [Текст] : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08 / Лісовська Тетяна Адамівна ; ДЗ "Південноукр. нац. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського". - О., 2011. - 21 с. 

16.Літала сорока по зеленім гаю : дит.та молодіж.укр.нар.ігри / упоряд., приміт. Г.В. Довженок ; худож. С.Г. Урбанська . – Київ : Молодь, 1990 . – 159 с.

17. Люблінська Г. Дитяча психологія / Люблінська Г.О. – Київ : Вища школа, 1997. – 420 с.

18. Макаренко А. С. Проблеми шкільного виховання// Методика виховної

роботи. – К., 1990. – С. 139–205.

19. Москаленко А. М. Історія вітчизняної педагогіки : підручник. - Київ : Київ. ун-т, 2015. - 303 с. // URL: https://pidruchniki.com/81984/pedagogika/natsionalne_vihovannya_ditey_molodi

20. Онищук І. А. Музична діяльність як засіб самовираження зростаючої особистості / І. А. Онищук // Ресурс Інтернет: file:///C:/Users/пк/Downloads/nvkogpth_2013_1_26.pdf

21. Предмет і принципи дидактики вищої школи. URL: http://studopedia.com.ua/1_14144_predmet-i-printsipi-didaktiki-vishchoishkoli.html

22. Русова С. Вибрані педагогічні твори. У 2 кн./За ред.Є.І.Коваленко; Упоряд., передм., прим. Є.І.Коваленко, І.М.Пінчук. – К.: Либідь,1997. Кн.2. – 320 с.

23. Скуратівський В. Берегиня / В. Скуратівський. – К., 1987

24. Сташевська І. О. Провідні тенденції розвитку музично-педагогічної думки в сучасній Німеччині./ І. О. Сташевська // Освіта та педагогічна наука. - 2012. - №3. - С. 68-75.

25. Сухомлинский В. А. О воспитании. – 3-е изд. – М.: Политиздат,1979.

26. Сухомлинський В. О. Роки дитинства/ В. О. Сухомлинський // Твори : у 6 т. – Т. 3. – K., 1977.

27. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям. - К: Рад. шк., 1988. - 282 с.

28. Теоретичні засади науково-дослідницької діяльності суб’єктів освітнього процесу університетів : практичний посібник / Авторський колектив : В. Майборода, О. Ярошенко, Я. Скиба ; за ред. О. Ярошенко. – Київ : Інститут вищої освіти НАПН України, 2015. – 174 с.

29. Танько Т. П. Теорія та практика музично-педагогічної підготовки майбутніх вихователів дошкільних закладів у педагогічних університетах : дис. на здоб. наук. ступеня д-ра пед. наук : 13.00.04 / ХДПУ ім. Г. С. Сковороди. Харків, 2004. 503 с.

30. Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей. Избранные труды: Х т. Т.1. - М. : Педагогика, 1985. - 287 с.

31.Усова А. П. Роль игры в воспитании детей : [сб. статей] / под ред. А. В. Запорожца ; [сост. Н. Я. Михайленко]. — М. : Просвещение, 1976. — 94, [2] с. 32.Ушинский К. Д. Человек как предмет воспитания : опыт педагогической антропологии / К. Д. Ушинский. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 2004. – 576 с.

33. Філімонова Т. В. Підготовка майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів до патріотичного виховання дітей старшого дошкільного віку. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського, Миколаїв, 2019. – 261с.

34.Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Академія, 2000. –

С. 121–132.

35. Фоломєєва Н. А. Педагогічні технології естетичного виховання дітей віком 5-10 років засобами музичного мистецтва : автореф. дис. … канд. пед. наук : спец.13.00.07. «Теорія і методика виховання» / Н. А. Фоломєєва ; АПН України. Ін-т пробл. виховання. – К., 2001. – 22 с.

36. Формування національної свідомості дитини // Дошкільний навчальний заклад. – 2010. - № 9 (45). –С. 30-49.

37. Човрій М. Я., Сухацька Л. М. Патріотичне виховання дітей старшого дошкільного віку засобами українського музичного фольклору / М. Я. Човрій, Л. М. Сухацька // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: «Педагогіка. Соціальна робота». – 2016. – Вип. 1(38). – С.323-326.

38. Шевчук А. С. Вплив українських музично-хореографічних традицій на музично-руховий розвиток старших дошкільників [Текст] : автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.08 / Шевчук Антоніна Семенівна ; Ін-т пробл. виховання АПН України. - К., 2002. - 20 с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!