Реферат "АНАЛІЗ КІБЕРРЕАЛЬНОСТІ ЯК ХРОНОТОПУ РОМАНІВ МАКСА КІДРУКА «БОТ» "

Опис документу:
Хронотоп відіграє доволі важливу роль для будь-якого твору. При дослівному перекладі ця лексема означає час та простір. Тому письменник у своєму тексті репрезентує реальні просторово-часові зв’язки та створює новий – концептуальний простір, який до цього ще не був відомий читачеві.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

14

Реферат на тему: АНАЛІЗ КІБЕРРЕАЛЬНОСТІ ЯК ХРОНОТОПУ РОМАНІВ МАКСА КІДРУКА «БОТ»

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….2

Кіберреальність у романі Макса Кідрука «Бот» ……………………………3

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………9СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...11

ВСТУП

Хронотоп відіграє доволі важливу роль для будь-якого твору. При дослівному перекладі ця лексема означає час та простір. Тому письменник у своєму тексті репрезентує реальні просторово-часові зв’язки та створює новий – концептуальний простір, який до цього ще не був відомий читачеві. Узагалі варто наголосити, що категорії буття, часу та простору наскільки давні, що вони увійшли в будь-який літературний твір раніше, ніж автор свідомо почав працювати саме над часовим та просторовим концептами твору.

Аналізуючи наукові праці вчених, зробили висновок, що хронотоп в широкому розумінні являє собою взаємозв’язок часових та просторових координат літературного тексту. Причому варто наголосити, що жодна із цих категорії не виступає вище, від іншої.

Час є ґрунтовним поняттям хронотопу. Він простежується у тексті навіть без точної вказівки на роки чи століття описуваних подій. Епоха, століття, пори року або час доби можуть проявлятися не прямо, а опосередковано через розвиток сюжету, діалоги персонажів, авторських відступів тощо. Час може простежуватися навіть у таких коментарях, як, наприклад, «падає жовте листя» (осінь), цвіте певний різновид квітів (весна, літо або осінь), «річка дрімає у кризі» (зима) тощо.

Кіберреальність у романі Макса Кідрука «Бот».

З виникненням комп’ютерів зросли можливості для створення вигаданих світів та реальностей, які наділені максимальною достовірністю. Креативна уява людини сприяє особливій переконливості того горизонту, який ми сьогодні називаємо поняттям «віртуальна реальність». Поняття «віртуальна реальність» містить в собі формулювання про те, що «реальність може бути множинною або приймати різні форми» [Дери, с. 254]. Порівнюючи форми реалізації уяви та фантазії, такі як література, фільми, ТБ тощо, комп’ютер дає можливість створити найбільш яскраве і захоплююче відчуття перебування в іншому світі. «Механізми віртуальної реальності дозволяють учаснику входити в уявні світи з переконливою правдивістю, вивільняючи величезний потенціал для фантазії, самовідкриття і самоконструкції» [6, c. 254].

Варто відзначити, що кіберреальність – це вторинна реальність, проекція умов людського буття у штучне середовище, що створене за допомогою цифрових технологій. Творці цифрових технологій докладають максимум зусиль для того, щоб за допомогою все більш досконалих технічних засобів створити у користувача все більш повне відчуття того, що віртуальний світ ні в чому не поступається реальному. Людська свідомість, що володіє властивістю множити реальності, здатне перетворювати це відчуття в уявлення, що віртуальний світ живе своїм власним життям – це у прямому сенсі інший світ. Таке уявлення закріплюється в онтології кібербуття, у якому високотехнологічні творіння людського розуму втрачають залежність від людини і знаходять статус самодостатнього буття. Таким чином вразливий «юзер» опиняється у владі нової великої ілюзії – ілюзії паралельності двох реальностей. Більш того, кіберреальність створює ілюзію переваги віртуального світу над повсякденним середовищем «юзера»: цей світ повний несподіваних яскравих зустрічей, прекрасних і огидних видовищ, високих знань, задоволень і страхів. Він вабить та дозволяє вільно пересуватися у своїх неосяжних межах, створюючи враження всеприсутності і всезнання. У ньому учаснику відкриті самі неймовірні перетворення – зміна статі, раси, віку, фізичних та психічних даних. Під будь-якими ніками і аватарами, у ролі будь-якої персони людина може самореалізовуватися у віртуальному світі, творячи добро чи зло, приймаючи сторону світлих або темних сил [10, c.164].

Кіберпростір виник у епоху постмодерністського перевороту у культурі і органічно «вписався» в постмодерністський контекст, замінюючи реальний досвід, пов’язаний з тяготами, напругою і витратами. Сама структура віртуального простору відводить людину у зовсім іншому напрямку, відмінному від його первинної інтенції. Сучасний італійський філософ та літератор Умберто Еко порівнював літературний текст з лісом, в якому читачі бродять у пошуках сенсу. «Ліс – це метафора художнього тексту: не тільки казки, але і будь-якого художнього тексту …. Навіть там, де лісової стежки зовсім не видно, кожен може прокласти свою власну, вирішуючи, праворуч або ліворуч обійти те чи інше дерево, і роблячи черговий вибір у кожного стовбура» [8, c. 15].

Отож, розгляньмо особливості кіберреальності у романі «Бот». Цей роман був написаний українським письменником та мандрівником Максимом Кідруком. У ньому гармонійно поєднуються сучасні технології, психологія та бойовик. Варто відзначити, що події у романі є вигадані, проте все інше, а саме місця, природні об’єкти, техніка, зброя, фізіологічні особливості живих організмів, є реальними.

Перш за все відзначмо, що часопросторова організація твору відіграє важливу роль у творі. Події у романі відбувалися протягом місяця, проте головний герой устиг побувати на різних континентах, відчути на собі клімат та особливості пустелі тощо.

Кіберреальність є часопростором роману. Всі події, зазначені у творі відбуваються у двох часопросторових межах, у реальному світі та віртуальному, який базується на реальному.

Варто зазначити, що кожен розділ роману починається епіграфом, у яком вказано точний час та місце, в якому відбуваються події, саме це дає можливість не втратити зв’язку з реальністю у творі.

Коротко розкриємо сюжет, щоб уявити картину того, що відбувається у романі. Отже, Тимур (головний герой, не враховуючи ботів) є розробником спеціального комп’ютерного коду, який виконував на замовлення. Він спеціалізується на ботах, створює їх для того, щоб вони отримали життя, але в межах гри. Ігри, які створює цей програміст, відображають реальність, тобто там так само як і в реальному часі падає дощ, коли в реальному часі ніч, то в грі також ніч. Наведемо короткий приклад з роману для розкриття нашого аналізу: «Тимур у «TTP Technologies» спеціалізується на ботах. Його основне завдання полягає в тому, щоби «мешканець» такого досконалого віртуального світу поводився реалістично. Через велике розмаїття процесів, які відбуваються одночасно в ігровому просторі (у програмуванні вони називаються потоками), доволі непросто навчити ботів правильно вибирати дорогу, оминаючи мокрі чи надто зарослі зеленню місця, ховатися з урахуванням поточної видимості, безпомилково ідентифікувати «живі» об’єкти (інших ботів або ж гравця) у середовищі, де рухається практично все, і при цьому не забувати про головне — атакувати чи захищати гравця, єдину по-справжньому мислячу істоту ігрового світу. Ніколи не знаєш, у якому місці і в який час потоки перетнуться між собою» [11, с.39].

Важливим на нашу думку є визначення віртуальної реальності, запропоноване російським філософом М.Носовим, який під віртуальною реальністю розумів «особливу філософську категорію поряд із такими як час, простір, сутність і т. д., що дозволяє в єдиному плані розглядати реалії, які звично відносяться до різних типів знання: природничого, гуманітарного чи технічного» [23,с.25]. Саме тому світ, який створював програміст мав настільки реалістичний характер, адже «створені Тимуром боти не просто носяться сценою, стріляють чи ухиляються від куль, вони взаємодіють з середовищем. Аналізують віртуальний світ. Завдяки цьому гра виходить неповторною. Скільки б разів гравець не проходив один і той самий рівень, йому ніколи не вдасться провести гру однаково». [11, с.39].

Для того, що краще зрозуміти кіберпростір варто розглянути деякі його типологічні ознаки. Отож, до її найважливіших рис віднесемо:

  • породжуваність, яка полягає в тому, що кіберреальність завжди продукується активністю деякої іншої, материнської реальності, тобто вона базується на реальності;

  • актуальність: атрибутивна спроможність віртуальної реальності існувати лише «тут» і «тепер». Свідченням цієї ознаки, якщо враховувати події роману, є те, що база, де створювали ботів, мала конкретне місце розташування, невідоме нікому, тобто вона існувала тільки в пустелі і ніде більше ;

  • автономність: спроможність ВР володіти власним часом, простором і законами існування.

  • інтерактивність: здатність ВР взаємодіяти з усіма іншими реальностями, у тому числі й зі своєю материнською реальністю, як такою, що не залежить від неї онтологічно [22, с.27];

  • трансформація каузально-темпоральних зв’язків: спроможність комп’ютерної ВР не тільки прискорювати темп, але й знищувати термінальні точки – початок та кінець, відсуваючи їх у невизначену нескінченність [27, с.7].

Аналізуючи кіберреальність роману, можемо сказати, що вона містить в собі всі вищеназвані ознаки, тобто кіберреальність роману «Бот» є породжуваною, адже базується на реальному світі, використовує реальних людей, реальний час та простір. Також важливою ознакою віртуального простору роману є його актуальність, тобто події відображаються у якомусь конкретному часі та просторі, а саме пустелі Чилі. Ще однією важливою особливістю кіберпростору роману є його автономність, тобто він може існувати окремо, якщо б не було вкраплень реального часопростору, то ми могли б подувати, що існує тільки такий вимір, нереальний, але водночас реальний, бо герої роману нікуди не переносились, а просто прилетіли літаком у пустелю. Що ж до здатності взаємодіяти з іншими реальностями, то кіберреальність роману легко взаємодіє із реальністю, хоча на перший погляд і існують вони паралельно одна від одної.

Варто відзначити також, що в романі світ формує героя, описує його, розкриває його характер і світосприйняття. Просторово-часові рамки сюжету більш компактні та передбачувані. Тому тут помітним стає перерваність, неоднорідність розповіді, що проявляється у важливості одного хронотопу над іншим. Значущість різних відрізків подорожі визначається авторським задумом та важливістю їх для розкриття образу мандрівника, світу та їхньої взаємодії.

Повторимось, що основу роману становлять два види простору реальність та кіберреальність, яка виступає основним елементом для розкриття характерів та образів героїв загалом, адже все, що колись було віртуальним стало реальним. Тимур живе у реальному світі, але він переноситься в інший світ, який в той момент для нього стає також реальним. Читаючи роман, розуміємо наскільки плавним є перехід із одного часопросторового виміру в інший. Інший, віртуальний, світ не відривається від реальності, події відображаються поступово, їх можна проаналізувати. Також варто зазначити, що в романі є вкраплення екскурсу в майбутнє, що показує нам чим все може закінчитися і чому важливим є аналізувати свої вчинки та думки тепер і раз, наприклад, «Аліна продовжуватиме писати листи ще майже два тижні. Вони ставатимуть щораз злішими і образливішими. Останні вона нумеруватиме і відсилатиме порожніми, наче якийсь безглуздий спам. Вона вперто писатиме, поки внутрішня напруга не деформує її серце до невпізнання, і вона зненавидить Тимура такою ненавистю, якою можна ненавидіти тільки того, кого раніше кохав…» [11, с.175], або «Якби Стефан Ермґлен здійснив те, що задумав, якби він забрав мерця і зробив розтин, усе було б інакше. Простий аналіз крові миттю відкрив би очі Кейтаро та Ральфу (котрі досі не усвідомлювали того, що не просто стоять на закрайку, а вже летять у прірву масштабної техногенної катастрофи), висвітливши не тільки те, що боти роблять з людьми, але й чимало інших фактів, поки що невідомих сліпцям із професорськими титулами. Результати аналізів дали б відповіді на питання, звідки «малюки» дізнались про альдостерон, як знайшли Джеймі Макаку. З’ясувалося б хтозна-скільки неприємних речей, адже все було взаємопов’язано. Та головне — результати розтину дозволили б уникнути нових безглуздих смертей. На жаль, Стефан не відав, що йому не судилося повернутися. Ні по тіло, ні до лабораторій…» [11, с.252], або передбачення автора щодо Тимура «…Тимур ніколи не довідається, що спричинило програмний збій. Єдиної причини не було.» [11, с.274].

Для того, щоб ми не забували про реальний світ, цей світ вривається невеличкими епізодами в світ ботів та нанотехнологій і майже немає нічого спільного з ним, окрім героїв роману, наприклад, про це свідчить діалог Аліни (нареченої Тимура) та її друга Дениса. Кібберреальність є часопростором роману, хоча і є розділи, пов’язані з реальним часом, який ніяк не пов’язується з віртуальним.

Проаналізувавши своєрідність функціонування хронотопу у романі Макса Кідрука «Бот», ми дійшли висновків: по-перше, хронотоп у творі виконує сюжетотворчу та характеротворчу функції; по-друге, посилення і поглиблення психологізму досягається завдяки розлогим ретроспекціям, що покликані встановити причинно-наслідкові зв’язки й доповнити психологічний портрет персонажів; по-третє, встановлено, що психологічний хронотоп персонажів знаходить в тісному зв’язку із зовнішнім.

ВИСНОВКИ

Хронотоп відіграє доволі важливу роль для будь-якого твору. При дослівному перекладі ця лексема означає час та простір. Тому письменник у своєму тексті репрезентує реальні просторово-часові зв’язки та створює новий – концептуальний простір, який до цього ще не був відомий читачеві. Узагалі варто наголосити, що категорії буття, часу та простору наскільки давні, що вони увійшли в будь-який літературний твір раніше, ніж автор свідомо почав працювати саме над часовим та просторовим концептами твору.

Аналізуючи наукові праці вчених, зробили висновок, що хронотоп в широкому розумінні являє собою взаємозв’язок часових та просторових координат літературного тексту. Причому варто наголосити, що жодна із цих категорії не виступає вище, від іншої.

Час є ґрунтовним поняттям хронотопу. Він простежується у тексті навіть без точної вказівки на роки чи століття описуваних подій. Епоха, століття, пори року або час доби можуть проявлятися не прямо, а опосередковано через розвиток сюжету, діалоги персонажів, авторських відступів тощо. Час може простежуватися навіть у таких коментарях, як, наприклад, «падає жовте листя» (осінь), цвіте певний різновид квітів (весна, літо або осінь), «річка дрімає у кризі» (зима) тощо.

Деформація художнього простору багато у чому залежить від авторського задуму, ідеї. Подій у творі можуть відбуватися у реальному історичному або сучасному місті, країні, географічній площині, певній місцевості. Художня деформація простору залежно від власних естетичних намірів автора твору.

Разом із тим хронотоп охоплює всі сторони художнього твору: впливає на жанрову специфіку тексту, композиційну структуру, висвітлення художнього образу в творі.

Віртуалізація як процес створення віртуального, тобто штучного, об’єкта чи середовища знаходить свій прояв у багатьох сферах сучасного життя. Проте, термін «віртуалізація» застосовується, зазвичай, до кіберпростору (реальності, що створюється з допомогою комп’ютерів). Проблематика віртуалізації вже давно вийшла за межі наукової сфери кібернетики й досягла гуманітарного знання, де знаходить своє відображення у межах соціально-філософської, психологічної та культурологічної наук. Однак, варто принагідно відзначити, що й досі відсутні комплексні дослідження віртуальності як ознаки сучасного культурного розвитку, не визначені відмінності віртуальної культури від традиційної тощо. Але беззаперечно можемо сказати, що віртуальна реальність тісно пов’язана з навколишнім світом та з психічними реальностями людини.

Аналізуючи романи «Бот» та «Не озирайся та мовчи», ми побачили як можна використати інший вид реальності, кіберреальність, а також майстерність з якою письменник застосовує її у своїх романах. Характеризуючи своєрідність функціонування хронотопу у романах «Бот» та «Не озирайся та мовчи» Макса Кідрука, можемо зробити висновки: по-перше, хронотоп у творі виконує сюжетотворчу та характеротворчу функції; по-друге, посилення і поглиблення психологізму досягається завдяки розлогим ретроспекціям, що покликані встановити причинно-наслідкові зв’язки й доповнити психологічний портрет персонажів; по-третє, встановлено, що психологічний хронотоп персонажів знаходить в тісному зв’язку із зовнішнім.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Акулова Н., Сластнікова Н. Хронотоп подорожі в карнавальній трилогії Юрія Андруховича крізь призму мотивного аналізу. // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Літературознавство. - 2015. - № 9. - С. 4-8. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvvnufll_2015_9_3

2. Бахтин М.М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике. Эстетика словесного творчества. М. : Искусство, 1976.

3. Войтович В. Українська міфологія. - К. : Либідь, 2002. - 664с.

4. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры (І). - М.: Художественная литература, 1972. - С. 5138.

5. Дибовська О. В. Хронотоп дому в сучасних українських літературних казках (на матеріалі збірки Валерія Шевчука «Панна квітів»). // Прикарпатський вісник НТШ. Слово. - 2017-2018. - № 4-3. - С. 500-507. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pvntsh_sl_2017-2018_4-3_49

6. Дери М.Скорость убегания: киберкультура на рубеже веков./М. Дери. – Пер. с англ. [Текст] – М.: АСТ; Екатеринбург, Ультра. Культура. 2008. – с. 279.

7. Задніпряна Ю. «Не озирайся і мовчи»: «кінговість» і самобутність Кідрука. Читимо. 2018. 5 лютого. URL: http://archive.chytomo.com/issued/ne-ozirajsya-i-movchi-kingovist-i-samobutnist-kidruka

8. Эко У. Шесть прогулок в литературных лесах. / У. Эко. – Пер. с итальянского. [Текст] – СПб.: Symposium, 2007. – 15 с.

9. Каплюк К. М. Художній хронотоп політичного роману Р. Іваничука «Країна Ірредента». // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету. Філологія, педагогіка, психологія. - 2011.- Вип. 22. - С. 143-148. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvkyu_2011_22_25

10. Киберрелигия: наука как фактор религиозных трансформаций / А.П. Забияко, Е.А. Воронкова, А.В. Лапин, Д.А. Пратына и др.; под ред. А.П. Забияко. – Благовещенск: Амурский гос. ун-т, библиотека журнала «Религиоведение», 20 – 208 с.

11. Кідрук Макс Бот: роман; передм. І. Геращенко. - Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. - 480 с.

12. Кідрук М. Не озирайся і мовчи. - Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. - 512 с.

13. Кобилко Н. А. Реальний і міфологічний хронотоп дороги в романі Валерія Шевчука «Дім на горі». // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Сер.: Літературознавство. - 2014. - Вип. 2(2). - С. 74-81. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzl_2014_2(2)__10

14. Копистянська Н. Х. Аспекти вивчення художнього часу в літературознавстві. // Радянське літературознавство. - 1988. - № 6. - С. 11 – 19.

15. Коркішко В. О. Часопростір як формотворча категорія тексту. // Актуальні проблеми слов’янської філології : міжвуз. зб. наук, ст / Бердянськ : БДПУ, 2010. - Вип. XXIII: Лінгвістика і літературознавство. - Ч. І. - С. 388-395.

16. Костецька Л. О. Жанр трилеру в творчості М. Кідрука. // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія : Філологічні науки. - 2015. - № 2. - С. 133-137.

17. Крижановська Н. В. Функції хронотопних образів у романі Ліни Костенко «Записки українського самашедшего”. // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. - 2013. - № 4(3). - С. 120-127. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vluf_2013_4(3)__18

18. Лихачев Д.С. Поэтика древнерусской литературы. Л.: Художественная литература: Ленинградское отделение, 1987. - 624 с.

19. Лотман Ю. О русской литературе : Статьи и исследования (1958 1993). История русской прозы. Теория литературы. - С.Петербург : Искусство-СПБ, 1997. - 848с.

20. Марунчак-Пожарова И. А. Образ героя в эпоху Эллинизма, Ренессанса и Постмодерна. // Вісн. СевНТУ : зб. наук. пр. - 2012. - Вип. 126. - С. 204-208. - (Серія : Філологія)

21. Назаренко Н. І. Розмаїття хронотопів в романі М. Бредбері «До Ермітажу». // Вісник Маріупольського державного університету. Серія : Філологія. - 2014. - Вип. 11. - С. 67-74. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vmdu_2014_11_11

22. Носов Н.А. Виртуальная психология. – М.: «Аграф», 2000. – 432 с.

23. Носов Н.А. Психология виртуальных реальностей и анализ ошибок оператора: Дис. ... доктора псих. Наук. – М., 1994. – 283 с.

24. Олійник Н. П. Своєрідність хронотопічної організації повісті «Бригантина». // Таїни художнього тексту (до проблеми поетики тексту). - 2013. - Вип. 16. - С. 142-147.

25. Пасько І. В. Жанрово-стильова специфіка технотрилерів Макса Кідрука. // Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія"]. Серія : Філологія. Літературознавство. - 2016. - Т. 276, Вип. 264. - С. 86-91.

26. Переяслова О. О. До проблеми наукового вивчення хронотопу як категорії лінгвопоетики. // Лінгвістичні дослідження. - 2012. - Вип. 34. - С. 192-196.

27. Свириденко Д. Феномен віртуальної реальності в європейській філософії на межі ХХ–ХХI ст. (історико-філософський аналіз): Автореф. дис. ... кандидата філос. наук. – Дніпропетровськ, 2008.– 16 с.

28. Сікорська В. Ю. Континуальна та просторова візія хронотопу дому-дерева у романі «Фріда» Марини Грими. // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія : Філологічна. - 2015. - Вип. 55. - С. 235-238. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nznuoaf_2015_55_86

29. Стасик М. В. Хронотоп темноти в романі Уласа Самчука «Темнота». // Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. - 2016. - № 1. - С. 38-42.

30. Субботский Е. В. Индивидуальное сознание как система реальностей. Традиции и перспективы деятельностного подхода в психологии / Е. В. Субботский; под ред. А. Е. Войскунского, А. Н. Ждан, О. К. Тихомирова. – М., 1999.

31. Топоров В. Н. Пространство и текст. Текст : семантика и структура. М. : Наука, 1983. - С.227–285. URL: http://ecdejavu.ru/p/Publ_Toporov_Space.html

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»