ПРОЕКТ "НЕЗВИЧАЙНІ ЗВІРІ УКРАЇНИ. ЇЖАК". Реферат "Їжак" (Бичкар Назар)

Опис документу:
Пропоную вашій увазі матеріали колективного проекту "НЕЗВИЧАЙНІ ЗВІРІ УКРАЇНИ. ЇЖАК". Другокласники шукали цікаву інформацію про колючого звірка (реферати, повідомлення, презентації). Добирали вірші та загадки про незвичайну тваринку. На уроках української мови складади есе, вірші про їжачка. На уроках трудового навчання та образотворчого мистецтва робили поробки з різних матеріалів, малювали різними матеріалами.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Колюче маляти їжачка багато добре знають і люблять. Але далеко не всі члени сімейства їжаків збройні колючками. У гимнуров і волосатих їжаків тіло покрите твердими або навіть м'якими й тонкими волоссями

Прийнято вважати, що найперші їжаки з'явилися на Землі близько 30 млн. років тому, в олігоцені. До кінця наступного міоценового періоду, тобто близько 5 млн. років тому, їжаки розселилися по всій планеті, крім Австралії, Південної Америки, Мадагаскару й Антарктики. Саме до цієї епохи ставляться викопні останки гігантського волосатого їжака (Deinogalerix). Цей великий звір величиною із середній собаку жив на півдні Італії, і в його раціон, очевидно, входили інші ссавці

За останні 5 млн. років їжаки на якімсь етапі зникли в Північній Америці. У наші дні вони широко поширені по всій Європі, починаючи з Південної Скандинавії й закінчуючи Британськими островами, у Росії, у всій Африці, на Близькому Сході, у Китаї й Південно-Східної Азії. В Австралії їх ні, зате в Новій Зеландії безліч.

Усі колючі їжаки приблизно однакові по величині - довжина тіла з головою не більше 20-30 див - і захищені густим голчастим панциром. Голки, а насправді видозмінені волоски, покривають зверху й з боків усе тіло й частина голови. Мордочка й черевце звірка заросли грубими волоссями. При найменшій небезпеці їжак за допомогою особливих поздовжніх і кільцеподібних м'язів звивається в майже невразливу колючу кулю, наїжившись грізними голками. Однак своїм голчастим покривом звірок, як щіткою, зчісує з лісових трав голодних кліщів і бліх, від яких уже не може позбутися. Здатність їжаків збирати на себе лісових кліщів учені стали використовувати для обліку цих небезпечних паразитів у вогнищах енцефаліту й туляремії. У волосатих їжаків форма тіла приблизно така ж, але замість голок вони покриті волоссями різного фарбування, густоти й фактури - від твердих до м'яких і тонких. Від своєї колючої родички вони відрізняються довгим, як у пацюка, хвостом, покритим роговими лусочками, і більше схожі на землерийок, чому на їжаків. До того ж вони моторніше й ловче в рухах, тоді як колючі їжаки воліють пересуватися неквапливим, що шаркають кроком.

У всіх їжаків гострі витягнуті мордочки, щоб зручно було ритися в густому підліску в пошуках корму. Слух у них відмінний, і слуховой апарат добре розвинений, хоча майже у всіх видів вушка маленькі й круглі. Виключення, зрозуміло, становлять ушастые їжаки, чиї оброслі білими волосками вушні раковини помітно довше. Загострюючи слух, вони, можливо, служать звіркам для пошуку видобутку або ж поліпшують тепловіддачу в жаркому кліматі рідних пустель. В, що живуть в Азії й Північній Африці пустельних їжаків вуха теж довше, чим у їхніх європейських побратимів. Голчастий панцир у них трохи менше, так що м'яким хутром покриті й нижні частини боків. Довжина голки не більше 3 див. До того ж ушастые їжаки відрізняються дивною стійкістю до сильних отрут - наприклад, до отрути гадюки - і перегріву.

Їжаки ведуть переважно відокремлений нічний спосіб життя, хоча зрідка бувають, діяльні й ранками. Ніч безперервно вони зайняті пошуками корму, а днем відпочивають і сплять. Незважаючи на сильні лабети й пазурі, пристосовані до риття землі, західноєвропейські їжаки не риють нір, а влаштовуються на денний відпочинок де-небудь у густому ожиннику або прикореневім дуплі. Згорнувшись у нещільний клубок, їжачок спить у тимчасовім гнізді із трави й сухих листів або просто на голій землі. Пройде кілька днів, і їжак перебереться на нове місце, де влаштує інше лігвище. Ушастые й пустельні їжаки будують гнізда в затишних щілинах між каменями, а іноді риють власні нори, розширюють житла, покинуті колишніми хазяями або навіть займають величезні термітники, які не рідкість у Центральній Африці. Охотнее всіх селяться в норах вагітні самки, де влаштовують гнізда для потомства. Гимнуры теж проводять день у притулках між коріннями дерев, серед каменів, у дуплах або покинутих норах. Звичайний гимнур воліє селитися на болотистих ґрунтах по берегах струмків і в мангрові заростях

Залежно від запасів жиру й наявності корму їжаки залягають у спячку в період з початку зими до кінця грудня, причому самці, як правило, раніше самок. Часом вони прокидаються й навіть виходять назовні, але справжнє пробудження наступає тільки навесні, коли повністю вичерпаються жирові запаси, і тоді пошуки корму стають їхньою головною турботою. Темного часу доби для насичення їжакові не вистачає, і навесні він часто попадається на очі в розпал дня або дає про себе знати шурхотом сухого торішнього листя

Гимнуры звичайні їжаки, що й живуть у вологих тропіках, не мають потреби в зимовій спячке, тому що корму в них завжди вдосталь. Деякі новозеландські їжаки залягають у спячку на зимові місяці, а жителі більш теплих країв, як правило, активні цілий рік. Однак усі вони схильні впадати в спячку, якщо їх витягти зі звичного середовища проживання

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток цифрового інтелекту учителя: путівник по цифрових інструментах в ефективній організації і проведенні освітнього процесу»
Ілляхова Марина Володимирівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.