Позакласний захід "Нехай завжди квітує дерево родинне"

Опис документу:
Розповісти учням про важливість родинних зв'язків; встановити позитивний психологічний клімат у класі, сприяти зміцненню добрих стосунків між дітьми та їх батьками; виховувати любов до своїх родин та повагу до сімейних традицій.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Нехай завжди квітує дерево родинне

Мета: розповісти учням про важливість родинних зв'язків;

встановити позитивний психологічний клімат у класі, сприяти

зміцненню добрих стосунків між дітьми та їх батьками;

виховувати любов до своїх родин та повагу до сімейних

традицій.

Обладнання: малюнки генеалогічних дерев для виставки «Історія мого

родоводу», родинні фотографії учнів для виставки

«Зазирни у сімейний альбом». Батьки за бажанням

приносять фірмові страви.

Дійові особи

Ведуча

Учні-читці

Заняття відбувається у класі. Приміщення прикрашено повітряними кульками, яскравими паперовими квітами.

Біля стін класу влаштовані тематичні виставки.

Виходять троє учнів-читців та ведуча.

1-й читець

Вогнище родинне

На світі білому єдине,

Як і Дніпрова течія,

Домашнє вогнище родинне,

Оселя наша і сім я.

2-й читець

Ми відтоді початки лічим,

Як муж з камінням і паліччям

За звіром кидався вдогонь,

А жінка берегла вогонь.

Й слова житейські необхідні,

Що проростали, як зерня,

Вогнем освячені і рідні:

Горнутись, горниця, горня.

3-й читець

Хоч їх походження і різне -

Немає в цьому дивини.

Та дух Вітчизни, материзни

Несуть і досі нам вони.

В щасливі і важкі години -

Куди б нам не стелився шлях -

Не гасне вогнище родинне,

В людських запалених серцях.

Учитель

Сьогодні ми зустрілися з вами, щоб поговорити про найважливіше у житті кожної людини - сім ю. Мабуть, для кожного з нас немає нічого ріднішого, як його дім. Тут ми вперше відчули любов батьків своїх і полюбили їх. Сюди повертаємося ми з далеких і близьких доріг, несемо свої радощі, сумніви і печалі. Рідна хата - лагідна й тепла пристань для наших душ. Є такий вислів - «родинне вогнище». Звідки він?

Чи можна вжити вираз «родинне вогнище» стосовно сучасного сімейного помешкання, де, звісно, ніякого вогнища (у прямому розумінні) немає?

Діти розкривають переносне значення цього вислову, діляться враженнями про свій дім - сімейне вогнище, сповнене теплом любові й доброти.

Учитель

Та чи кожен дім можна назвати родинним вогнищем? Яким вимогам він повинен відповідати?

Певна річ, відзначать діти, що там, де поміж рідними немає любові, взаєморозуміння, злагоди, де точаться сварки, про родинне вогнище й говорити не варто, бо такий дім не гріє, а, навпаки, холодить душу, в ньому непривітно й не затишно…

Ведуча

Ми довго і ретельно готувалися до цього свята, багато нового і цікавого дізналися про родини нашого гуртка. Отже, сьогодні нам є чим поділитися одне з одним, є про що розповісти вам.

Якщо вам буває тяжко, якщо вас скривдили, хто пригорне вас, поцілує, зрозуміє і втішить? Звичайно, ваші мама, тато, бабуся, рідні й близькі вам люди - тобто родина. І яке щастя, що є батьківська оселя, де завжди вас люблять і чекають. Але всі родини різні за своїми традиціями, укладом. Чи знаєте ви, що таке родинні традиції?

Учні відповідають на запитання.

Учитель

І сьогодні, діти, ми підсумуємо все вивчене про рід, родину, рідню і відчуємо серцем їхню значущість у житті кожного з нас. Що ж означає слово «рід»?

Діти відповідають, що рід - це одне чи ряд поколінь, які пішли від одного предка: рід по маминій лінії, рід по батьковій лінії. Відмінність у значеннях сім'ї та роду полягає ще й у тому, що сім'я зосереджується у трикутнику батько – мати – дитина, що символізує Трійцю, а рід охоплює сім'ї родичів і може означати Дім, наповнений родичами, ріднею, яка поруч або далеко, померлими і ще не народженими; у своїй домівці, в рідній стороні, на землі. Наші прадіди уявляли життя людей на землі як велетенське Дерево Роду.

Ведуча

Здавна існує добра традиція зберігати і передавати із покоління в покоління імена своїх предків. І учні нашого гуртка спробували намалювати генеалогічні дерева своїх родин. Давайте зараз звернемось до своїх родоводів.

Учитель

Але перед тим, діти, як ви будете розповідати про свої генеалогічні дерева, давайте послухаємо доповідь «…Те, чому ми назавжди належимо: дім, домівка, рід, родина», яку підготувала Назарченко Вероніка.

Після прослухання доповіді гуртківці розповідають, як вони працювали над складанням генеалогічних дерев, хто їм допомагав, що корисного дала їм ця робота.

Наперед виходять учні – читці.

4 –й читець

Як мені вас не любити,

Рідний батьку, нене,

Та ви ж мене згодували

І дбали про мене.

Та ви ж мене згодували

Щирими руками,

Ой нема то ніде в світі,

Як в батька і мами.

5-й читець

Батько розуму навчає,

Мати приголубить.

Ніхто мене так на світі,

Як вони, не любить.

Дай же, Боже, щоб я виріс,

В школі гарно вчився,

Щоб я батькові і неньці

Добре відплатився.

Ведуча

Ще однією давньою родинною традицією є повага до своїх славетних пращурів. І нехай ваші предки були не відомими історичними особами, проте простими, хорошими, гідними поваги людьми, якими пишається ваша родина. Про своїх рідних хлопці та дівчата написали у творах, а зараз розкажуть про них і нам.

Гуртківці читають уривки із своїх творів.

Наперед виходять читці.

6-й читець

Запитайте мене, діти,

Хто рідніш мені на світі?

Безперечно, та людина,

Яка любить свого сина.

Сильна, мужня, що все знає

І мене всього навчає,

Вміє гарно майструвати -

Це мій любий рідний тато!

7-й читець

Ще сонце не встало, -

Ще тільки сіріє –

Мене на світанку

Два сонечка гріють.

Два сонечка ясні

Від ранку до ночі –

Це дивляться тепло

Матусині очі.

Вже сонце схилилось,

Пташки сплять у гаї,

Засну – наді мною ж

Два сонечка сяють.

Два сонечка ясні

Від ранку до ночі –

Два сонечка красні –

Матусині очі.

8-читець

Бережіть материнське серце,

Бо воно, як воскова свічка.

То на гноті маленьке сонце,

Ніжне й тепле, але не вічне.

Коли спокій і радість у хаті,

То горить воно рівно й тихо.

Як прикутая пташка крилата

Стрепенеться, віщуючи лихо.

Затуліть теє серце ніжне

Од вітрів забуття й тривоги,

Каяття принесіть їй, хоч пізнє,

І утріть гіркі сльози знемоги.

Розсипа серце мами проміння

На пелюстках долонь дівочих,

Тихо скапує нам на сумління,

Зазирає, мов совість в очі.

Учитель

І дійсно, найдорожча людина на світі – це мама. Вона завжди пожаліє, коли вас хтось скривдить, порадіє разом з вами, коли вам радісно. У мами дуже ніжні та лагідні руки. А ще в мами руки роботящі, золоті, бо вони все вміють робити. А зараз послухайте легенду про материнське серце.

Материнська любов – найсвятіша

Є старовинна українська легенда.

У матері був єдиний син – дорогий, ненаглядний. По краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син – ставний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину до рідної хати. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати з'являтися невістці на очі, сиділа в сінях. А згодом у сарай переселилась. Але це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали його на вогні».

Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо… А не послухаю – піде від мене». Заплакала мати й відповідає: « Ну що ж, сину, роби так, як велить тобі серце».

Пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнула галузка, відскочила жаринка в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське… потім у вогонь покладеш…»

Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив і не любитиме його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей.

Осоружною стала йому дружина – красуня, не міг він повернутися до неї. Не повернулася додому й мати. Пішли вони вдвох степами широкими та й стали двома могилами високими.

То ж не даремно кажуть у народі: материнська любов – найсвятіша!

Ведуча

Надійшла черга звернутись до іще однієї родинної традиції – наслідування професії. Часто буває, що любов до тієї чи іншої професії переходить із покоління в покоління. Так створюються династії кравців, лікарів, військових, артистів, шахтарів, інженерів і багатьох інших спеціальностей.

Учитель (звертається до дітей)

А кого з вас, друзі, названо на честь родичів? Підніміть руки.(Розпитує дітей, на честь кого з родини їм надано ім'я.) У деяких родинах існує звичай називати, наприклад, хлопчика на честь дідуся чи прадіда, а дівчинку на честь бабусі чи прабабусі. Існує багато інших чудових традицій: як проводити вільний час та відпустку, як відзначати свята, як розподілити обов'язки між усіма членами родини.

Діти розповідають про свої родини.

Учитель

Друзі, давайте звернемось до нашої гарної виставки «Зазирни у сімейний альбом». Як ви гадаєте, із якою традицією вона пов'язана? (Гуртківці відповідають:»Із традицією збирати та зберігати сімейні фотографії.)

Ведуча

З 1829 року, коли французький художник Дагер винайшов фотографію, традиція складати сімейні альбоми міцно увійшла в наше життя. У кожній сім'ї є фотографії, що надовго залишають пам'ять про дорогих людей, про події у родинному житті. Традиція ця дуже важлива. Адже коли раптом людям траплялося залишати свої домівки на тривалий час, вони у першу чергу брали з собою лише найцінніші речі та фотознімки рідних. На нашій виставці представлені фотографії із ваших сімейних альбомів.

Учні розповідають про людей та події, які зображені на фотографіях.

Ведуча

А тепер давайте трішки розважимось.

Наперед виходять учні – читці.

8-й читець

Грали ми у татовіз,

У найшвидший татовіз,

У найкращий татовіз:

Їхав я, а тато віз.

Довго тато сперечався,

Не бажав як слід пихтіти,

Але потім розійшовся-

Я не міг його спинити.

9-й читець

Збили шафу. Впало крісло,

Стало нам в кімнаті тісно,

Ми рушаємо надвір –

Лише пил нам навздогін.

Татовіз мій швидко мчить,

Наче вітер, він летить.

Пригадати неможливо,

Скільки ми чудес зустріли.

10-й читець

А додому поспішали,

На порозі стріли маму.

Вона дуже здивувалась:

- Де ви були? Що тут сталось?

«Потяг» швидко відповів:

-Ми промчали сто країн,

Подивились білий світ…

11-й читець

-Молодці,- сказала мама,-

У пилюці, без чобіт.

За границею катались,

Доки брюки не порвались.

Кинули мене саму…

-Отже так!- сказала мама.-

У неділю і я з вами

Покатаюсь досхочу

Ще й на місяць полечу!

    Дивувалась мати

    -В сина витівки нові?!

    Що ж воно виходить?...

    Кажете на голові

    Він у школі ходить?!

    То чому ж тоді, чому, -

    Дивувалась мати, -

    Не встигаємо йому

    Туфлі купувати?!

    Не залишили

    Рік навчальний закінчився,

    Веселиться дітвора,

    Батько пильно подивився

    На синочка – школяра…

    -Як діла твої, Тарасе?

    Не залишили тебе?

    -Ні! Я з третього «А» класу

    Перейшов у третій «Б»!

    Наївний тато

    Пригортається до тата

    Восьмирічна Люся:

    - Проведіть мене гуляти - півника боюся.

    - Півня страшно? Го - го – го!

    Як тут не сміятись?

    Ти й великою його будеш теж боятись?

  • Звідки ви таке взяли?

    Ох, які наївні!...

    Я ж гулятиму, коли

    Спатимуть всі півні.

    Зумів

    Вася гордо доповів

    Братові Панасу:

    -Дати відповідь зумів

    Я один із класу!

    -І яке ж, Васильку, вам

    Задали питання?

    -Нас питали: «Хто не сам виконав завдання?»

    Пояснив

    Чому самі десятки у Миколи,

    А в тебе – за весь рік одна була?

    -Тому, що в нього хата коло школи,

    А наша ось-

    Аж на краю села!

Учитель

    А тепер давайте послухаємо анекдоти у виконанні учасників гуртка «Самоцвіти».

    1.- Мамо, ти знаєш ту вазу, яка переходить у нашій родині з покоління в покоління?

          -Так, ну і що?

    -Так от, моє покоління її розбило.

    2.-Чому твій маленький братик так кричить?

    -А чому йому не кричати? Якби у вас не було ні волосся, ні зубів, якби ноги вас не тримали, а руки не слухалися, ви ще й не так кричали б.

    3.-Чи не здається вам, що теперішня молодь жахливо одягається?

    Наприклад, ось цей юнак…

  • Це моя дочка…

  • Пробачте, я не знав, що ви його – її батько.

  • Я- її мати.

    4. Маленький хлопчик уперше пішов до школи.

    -Ну, і чому ж тебе, синку, навчали?

    -Нічому,- зітхнув першокласник, - Звеліли завтра знову прийти.

    5.-Здається, сину, ти вчора не був у школі?

    -Це тобі, напевно вчителька сказала? Ох, ці жінки! Ніколи вони не вміють тримати таємницю!

    6. У музеї двоє підлітків оглядають мумію з табличкою: «2005 рік до н. е.»

    -Що б це могло значити?

    - Мабуть, номер автомобіля, який її переїхав.

    7.Шкільний твір десятирічного хлопчика: «Мій батько може вилізти на найвищу гору, переплисти найширше море і перемогти найсердитішого тигра. Мій тато може все! Але в нього бракує на це часу, бо він повинен допомагати мамі витирати посуд».

    8. Переглядаючи синового щоденника, батько похитує головою.

    Хлопець співчутливо питає:

    -Як ти гадаєш, що саме тут є причиною: спадковість чи поганий вплив середовища?

    9. Дослужився солдат до єфрейтора й написав про це матері в далеке село.

    Мати прочитала і негайно йому відписала:

    -Ти ж дивись, синку, тепер хоч генералів своїх не зобижай!

    10.-Не брудни скатертину, Івасю! Бабуся прала її, прасувала. Треба поважати чужу працю.

    -Але ж бабуся не чужа.

    11. –Мамо, сьогодні лише я змогла відповісти на запитання вчителя.

    -І яке ж це було запитання?

    - Хто відірвав ручку від дверей?

    12. На лобі написано

    Ранком Вітя так старанно тер лоба, що мама не втрималась і спитала:

    -Що сталося?

    -Та вчора вчителька сказала, що в мене на лобі написано, що я не знаю уроку,- пояснив Вітя.- А я й сьогодні не знаю…

    13. Старомодний дід

    -Ти знаєш, діду, зараз увійшло в моду дарувати онукам, названим на честь діда, автомашини…- сказав онук.

    -Ой, я вже старий, щоб за новими модами ганятися, - відказав дід.

    14.Собі на диво

    - Чого це ти, Петре, весь пошматований такий?

    - Та собака напав.

    - Чужий?

    - Та в тому-то й біда, що свій.

    - П'яний, мабуть, прийшов?

    - Та де там! Тверезий. А він через це і не впізнав…

    15. Ну що віддав свого сина до музичної школи? – цікавиться Петро у Івана.

    - Віддав.

    - Як він? Старається?

    - Старається, - гордо відповів той, - оце йду вже третю скрипку купувати.

    16. Набридла подружка?

    Новий «Стіморол» з запахом часнику допоможе їй триматися від вас якнайдалі…

Учитель

    Діти! А чи знаєте ви напередодні якого свята ми зібралися? Так, правильно, завтра, 14 лютого, ми святкуємо найромантичніше свято року- День святого Валентина. Мабуть, це свято для вас, діти, незвичайне, оскільки ви про нього мало знаєте. Існує легенда про його виникнення.

    Ведуча

    У ІІІ столітті римський імператор видав наказ, який забороняв людям одружуватись. Але молодий священик Валентин, дивлячись на страждання закоханих, вінчав їх таємно. За цей злочин перед законом імператор наказав кинути молодого єпископа до в'язниці. Як не дивно, але саме тут він закохується у сліпу дочку наглядача. І в день страти 14 лютого, дівчина отримує від свого коханого листівку з однією короткою фразою: «Від Валентина». З того часу кожного року закохані відзначають цей день як свято кохання, віддаючи належну шану своєму заступнику. Найдавніша «валентинка» зберігається у Британському музеї в Лондоні. Ця листівка підписана герцогом Орлеанським Чарльзом у 1415 році. Того часу він був ув'язнений у Лондонському Тауєрі і таємно відправив послання коханій дружині. Найпопулярнішими квітами під час свята стають червоні троянди – символ кохання й любовного роману.

Учитель

    Кохання – одне з найкращих і найглибших почуттів, невичерпне та вічне, як саме життя. Як правило, кохання починається з побачення. І зараз я попрошу наших шановних батьків взяти участь у конкурсі, який називається « Найромантичніша історія знайомства» (де, коли і як ви познайомилися зі своєю другою половиною).

    А зараз суто чоловічий конкурс, який називається «Присвяти вірша коханій». Зараз наші батьки прочитають нам романтичні вірші, присвячені своїм коханим жінкам, а переможця ми виявимо оплесками. А поки батьки готуються, вашій увазі пропонуються жартівливі коломийки, які прийшли до нас із Карпат, а виконують їх учасники народознавчого гуртка «Самоцвіти».

    Коломийки

    1.Гей, плину я по Дунаю і так сі думаю

    Нема кращих співаночок, як у нашім краю.

    2.Ой нема ж то, ой нема ж то, як Руська країна,

    Там співає коломийки кожная дівчина.

    3.А й собі заспіваю, голосом поведу,

    Так до мене дівки ідуть, як бджоли до меду!

    4.А я й собі заспіваю, якої я вмію,

    Аби люди не казали, що я туманію.

    1.А я мала миленького, Івась називався,

    А я його не любила, бо він не вмивався!

    2.Ой мала я миленького, ой мала я мала,

    Поставила на ворота, та й ворона вкрала!

    3.Ой дивися, дівчинонько, який я файненький

    Маю носик, як цибульку, зате вус чорненький.

4.Як ішла я через село, курка мене встряла,

Яки не та паличенька, була б мене з'їла.

1.У зеленій полонині пасе баран чорний,

Не такий ти, хлопче, гарний, як дуже гонорний!

2.Роботящий парубче, нема що казати:

До півночі за дівками, до полудня - спати.

3.Егей, файна дівка, файна, шкода, що лінива:

Чотири дні горшки мокли, а на п'ятий мила!

4.Ой скрипочка би не грала, якби не той смичок,

Не була би жінка бита, якби не язичок,

1.Наші хлопці не співають, голосу не мають:

Попоїли мамалиги – ледве віддихають.

2.Очі мої чорненькії, біда мені з вами,

Хоч не дивлюся на хлопців, моргаєте самі.

3.Навчила мене мати жати, а тато – косити,

Коби були ще навчили дівчата любити.

1.Когут піє, когут піє, а курка кокоче.

Стара мати блюда миє, бо дочка не хоче.

2.А чотири парубки сіно обертали,

Миша в сіні шелеснула – вони повтікали.

3.Ой скажіте, добрі люди, чим Панас хворіє:

На роботі замерзає, коло миски пріє.

1.Піють кури, піють кури та піють куриці,

Ой час нам вже розходитись, славні вечорниці!

Учитель

Я бачу, що наші батьки вже готові, тож послухаємо їх романтичні зізнання.

Зараз, діти, проведемо кілька конкурсів серед вас. Перший конкурс називається «Допоможи одягнутися» :уявіть, хлопчики, що ви запросили дівчинку на концерт чи до театру. Дівчаткам потрібно одягнути пальто, шапку та шарф. Допоможіть їм це зробити.

Ведуча

В день святого Валентина прийнято дарувати різні сувенірні вироби, солодощі, повітряні кульки, які мають форму серця. От і наші хлопчики пригостять сьогодні своїх «Валентинок» цукерками. Але для цього потрібно швидко розгорнути цукерку двома віделками. Успіх залежатиме від вашої швидкості та спритності. До гри запрошую двох хлопців.

- А тепер пригостіть дівчаток, які вам найбільше подобаються.

Учитель

Ну як, дівчата, сподобались вам цукерки? Я бачу, хлопцям теж кортить спробувати солодощів, але їх ще треба заробити. Для наступного конкурсу мені потрібні три хлопчики. Потрібно з'їсти солоний огірок на швидкість, переможець отримає солодкий приз.

Ведуча

Пам'ятаймо, що символ цього свята є серце та червоні троянди. Говорять, чим більше сердечок подаруєш в цей день другові чи подрузі, тим тривалішим і міцнішим буде почуття дружби. Але наші серця впали і розбилися. Допоможіть швидко скласти частинки в ціле. До кожного «серця» запрошую хлопчика і дівчинку.(Завдання: хто скоріше збере розбите серце).

Учитель

Діти, ви швидко склали сердечка. І я хочу побажати, щоб ваші серця завжди були гарячими, люблячими і ніколи ніхто їх не розбивав.

А ми підійшли аж до четвертого конкурсу «Подарую букет коханій». Уявіть, хлопці, що вам дуже сподобалась одна прекрасна незнайомка, яку ви зустріли у маршрутці. Ви з нею познайомились і от у вас перше побачення. Щоб справити на дівчину увагу, ви хочете подарувати їй красивий букет квітів. А зараз ми зав'яжемо хлопцям очі і вони спробують намалювати коханій квіти. Роботу виконуємо доти, доки звучить музика.

- Молодці, всі отримують солодкі призи!

Сьогодні ми відзначаємо чудове свято – свято родинних традицій. Скажіть, будь ласка, а навіщо вони існують?

Гуртківці відповідають на запитання.

Ведуча

Існує і така родинна традиція. У святковий день за великим столом збирається вся сім'я. Господиня дому обов'язково пригощає гостей найсмачнішою родинною «фірмовою» стравою, рецепт якої інколи передається навіть із покоління в покоління.

Учитель

Наш клас– також родина, яка має свої традиції. Відпочинок у дружньому колі – одна з найулюбленіших традицій нашого гуртка. І сьогодні ми не будемо порушувати її. Отже, гостинно запрошуємо всіх до столу відвідати смачних страв наших мам та бабусь.

Свято закінчується. Усі діти та їх батьки запрошуються до святкового частування.

               

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ХІМІЇ залишилося:
0
3
міс.
2
8
дн.
1
6
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!