і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
Взяти участь

«Моя любов, моя висока! Не відпускай мене, храни!»

Курс:«Основи фінансової грамотності»
Часнікова Олена Володимирівна
72 години
3600 грн
1080 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №RX880164
За публікацію цієї методичної розробки Волохоненко Ірина Борисівна отримав(ла) свідоцтво №RX880164
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Бібліотека
матеріалів
Отримати код

«Моя любов, моя висока! Не відпускай мене, храни!»

Кохання. Тисячі сторінок написано, сотні архівів вивчено, щоб відтворити образи тих,

кого кохав Пушкін… На «Любовному небосхилі» Гете не залишилося жодного нерозкритого сузір’я – всіх знайдено, названо. Чим зумовлено цей постійний інтерес до інтимного життя видатних людей?

У тому, кого і як кохає велика людина, та й звичайна теж, розкривається

історія цілого покоління.

Надія. Ці міркування актуальні стосовно Тараса Шевченка, який кохав палко й не задля

натхнення, а шукаючи жіночий ідеал, прагнучи виходу із самотності, особистої та суспільної. АЛЕ…

Страждання. Мало кому в коханні так не щастило, як Тарасу Григоровичу. Маючи

унікальні таланти, гострий розум, привабливу зовнішність, він, здавалося б, був приречений на успіх у жінок. Натура творча й уразлива, Кобзар часто закохувався, і в нього закохувалися. Та особисте життя так і не склалося. Не судилося Тарасові Шевченку продовжити свій родовід.

(пісня)

Шевченко. Треба одружитись,

Хоча б на чортовій сестрі!

Бо доведеться одуріть
В самотині. Пшениця, жито

На добрім сіялись лану,

А люде так собі пожнуть

І скажуть: «Десь його убито,

Сердешного, на чужині…»

О горе, горенько мені!

Страждання. Не треба плекати марних надій. Яке одруження? Чимало ти кохав жінок?

Пригадай-но і Ганну Закревську, і Варвару Репніну, і Агату Ускову, і багатьох інших… А чи кохали вони тебе?

Шевченко. Мабуть, кохали?..

Кохання. Кохали, кохали… Але Закревська і Ускова були заміжні, мали щасливі сім’ї, а

Варварі Репніній не дозволила владна мати…

Страждання. Так про яке ж одруження може йтися?

Надія. Не втрачай надії. Так, у твоєму житті було багато жінок, але не було тобі рівної…

Шевченко. Рівної? Так.. Я нещодавно відвідував поміщиць Карташевських і зустрів у

них у домі дівчину-кріпачку Ликеру. Вона так схожа на мою першу любов Оксану Коваленко. Вона така молода, свіжа, з чудовим білявим волосся і тією чи то гордовитою, чи то спокійною поставою… Побачивши її, мені знов із неймовірною силою так захотілося тихого сімейного щастя…

Шевченко. (Ликері)

Моя ти любо! Мій ти друже!

Не ймуть нам віри без хреста,

Не ймуть нам віри без попа,

Раби, невільники недужі

Заснули, мов свиня в калюжі,

В своїй неволі! Мій ти друже,

Моя ти любо!

Не хрестись,

І не клянись, і не молись

Нікому в світі!..

Моя ти любо! Усміхнись,
І вольную святую душу,

І руку вольную, мій друже,

Подай мені. То перейти

І він поможе нам калюжу,

Поможе й лихо донести,

І поховать лихе дебеле

В хатині тихій і веселій.

Ликера перед дзеркалом. Шевченко пропонував мені руку і серце. Казав, що купить

хатинку гарненьку, біленьку, із садочком. Я буду в ній справжньою господинею! Узимку поїду до Парижа або Петербурга. Я в дорогому вбранні, вся в коштовностях, наче справжня пані. Я заведу собі прислугу…

А взагалі, хіба ж би я за такого пішла, якби не подарунки та не те, щоб бути пані?...

Страждання. Нічого не скажеш - закохався… Ликера мріяла тільки про гроші, панське

життя, а ще їй хотілося «досадити панночкам Карташевським».

Кохання. Розрив стосунків із Ликерою загострив хворобу Шевченка. Біль у грудях, на

який все частіше жалівся поет, поєднався з душевним болем. Реальною була мрія Шевченка визволити Ликеру від кріпосного рабства, проте нездійсненною – зробити вільною її рабську душу.

Надія. І все ж, багато років по тому, вже старою, кинувши п'яничку-чоловіка і дітей,

Ликера Яковлєва-Полусмак приїхала з Петербурга до Канева. Мабуть, щоб замолити гріхи юності, вона до кінця свого життя доглядала за могилою Кобзаря і була похована біля Шевченкової гори.

Ликера. Це я, Ликера, … ти мене чекав?

Чекав, сердешний. Я прийшла до тебе.

Перед тобою винна й перед небом,

Бо ти, як Бог, беріг мене й кохав.

Тарасе мій! Тарасику, прости!

Не осягла тебе, не зрозуміла.

Була рабою молодого тіла.

Не тільки тіла – серця прагнув ти.

Хиливсь до мене стомленим чолом,

Вдягав, неначе панну, в оксамити,

Хотів під образами посадити

В новенькій хаті – над самим Дніпром.

Хіба простиш мені, простиш хіба?

Я грудка снігу – ти трава зелена.

Стою – твоя невінчана судьба,

Стою – твоя довічна наречена.

Страждання. Дуже рано пішов Шевченко з життя. А вподобане ним місце на березі

Дніпра назавжди залишиться пристанищем його душі. І дивитися на цей світ він буде завжди закоханими очима.

Кохання. І все-таки жаль, що не знайшлося в житті поета жінки, яка б могла йому

сказати найголовніше…

Надія. Любове свята моя.

Богине моя страждальна,

Вже скільки спливло років,

А ти у мене світанна…

Кохання. І скільки б лишилось днів

На рідній землі прожити…

Та навіть як стану житом,

Знов шепотітиму вітру,

Щоб ти повернувся мені.

Страждання. Журавлику-чорнокрил,

Загублений мій коханий,
Я навіть в свій день останній

Летіти до тебе стану,

Допоки вистачить сил.

(музика)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Сценарій міні-вистави за життям і творчістю Т. Г. Шевченка
  • Додано
    22.02.2018
  • Розділ
    Українська література
  • Клас
    9 Клас
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    7553
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    RX880164
  • Вподобань
    0
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Осінь – 2018»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти