Методика навчання дітей монологічного мовлення. Характеристика методів, прийомів навчання.

Опис документу:
Монолог – це розмова однієї особи, спрямована до слухачів. Монологічне мовлення в психологічному і лінгвістичному відношенні – складніша форма усного мовлення. Монолог потребує ретельної попередньої підготовки, значного вольового зусилля, композиційних і логічних умінь.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Методика навчання дітей монологічного мовлення. Характеристика методів, прийомів навчання.

Провідну роль у процесі мовного розвитку у дітей відіграє розвиток зв’язного мовлення, оскільки речення є одиницею мови.

Існує два типи зв’язного мовлення: діалогічне і монологічне. Діалог – це розмова двох або кількох осіб. Монолог – це розмова однієї особи, спрямована до слухачів. Монологічне мовлення в психологічному і лінгвістичному відношенні – складніша форма усного мовлення. Монолог потребує ретельної попередньої підготовки, значного вольового зусилля, композиційних і логічних умінь. Монологічне мовлення як мовлення однієї особи потребує розгорну тості, повноти, чіткості і взаємозв’язку окремих частин розповіді, уміння мовця зосередити свою думку на головному. У роботі з розвитку монологічного мовлення у дітей важливо створювати такі ситуації, в яких вони відчували, усвідомлювали користь від своїх розповідей, переказів. Навчання дітей зв’язного мовлення має велике значення для їхнього всебічного розвитку і виховання. Вміння вільно володіти своєю усною мовою Ушинський висуває як одне з важливих завдань розвитку мовлення дітей. Діяльність дитини цього віку здійснюється переважно з допомогою дорослих.

Монологічне мовлення спирається на мислення, яке логічно більш послідовне, ніж у процесі діалогу. Для того щоб монолог був зрозумілий слухачам, у ньому повинні використовуватися повні і поширені речення, точні формулювання. Монолог потребує ретельної попередньої підготовки, значного вольового зусилля, композиційних і логічних умінь. Монолог не підтримується ситуацією або запитаннями на відміну від діалогу, він , як правило, адресований не одній людині а багатьом. Тому монолог повинен бути складений дуже ретельно, щоб бути зрозумілим слухачам. Складність монологу полягає в тому, що він потребує від дитини, яка зосередила увагу на якійсь події або художньому творі, вміння одночасно помітити не тільки предмети, явища, а й зв’язки між ними. Монолог часто складається дітьми без достатнього мотивування; діти не зацікавлені роботою, у них відсутній стимул (складіть розповідь, переказ тому, що цього вимагає вихователь). Важливими прийомами стимулювання монологу у дітей є записи їхніх розповідей, придумування казок, виготовлення «книжок», розповідей, пропонування розповісти щось своє батькам, дітям молодших груп, обговорення й оцінка дитячих розповідей, визначення кращих з них тощо. Типи монологурозповідь-(факти, що відбувалися в певній послідовності) опис -(послідовне висловлювання про якості, властивості чи явища), міркування –( про факти дійсності, які знаходяться в певних причинних зв’язках). Розвиваючи усне мовлення дошкільників, вихователь формує у них навички як діалогічного, так і монологічного мовлення. Встановлено, що ранній і молодший дошкільний вік – це вік діалогічного мовлення. Маленькій дитині легше розповісти про щось окремими словами, реченнями, ніж зв’язною розгорнутою розповіддю. Діяльність дитини цього віку здійснюється переважно з допомогою дорослих Спілкування в конкретній ситуації з приводу тих чи інших дій і предметів здійснюється з допомогою ситуативної мови, яка має переважно діалогічний характер. Ця мова являє собою відповіді на запитання дорослого або запитання до дорослих у звьязку з утрудненням, які виникають у ході діяльності. Ситуативна мова зрозуміла для співрозмовника, але не зрозуміла сторонній людині. Ситуативна мова характеризується підвищеною експресивністю. Дитина жестикулює, приймає різні пози, супроводжує свою мову мімікою. Основною специфічною рисою ситуативної мови є те, що вона має характер розмови. Вона характеризується тим, що дитина розповідає іншому так, нібито її співрозмовнику вже добре відомо те, про що вона говорить. Замість зв’язного викладу вона обмежується окремими короткими реченнями, широко використовує займенники він, вона, вони, прислівники там, тут, це. Основною специфічною рисою ситуативної мови є те, що вона має характер розмови. Вона граматично менш оформлена. Під впливом розширення кола спілкування і пізнавальних інтересів дитина оволодіває контекстною мовою. Контекстна мова – вимагає повного опису ситуації, щоб бути зрозумілою без безпосереднього сприймання цієї ситуації. Переказ книжок, розповіді пор цікаві факти або описування предмета не можуть бути зрозумілі слухачам без зв’язного викладу Нові потреби спілкування і дяльності ведуть до інтенсивного оволодіння мовою, її словниковим складом і граматичною будовою, внаслідок чого мова дитини стає зв’язною. Рівень зв’язності мови залежить перш за все від завдань і ситуації, в якій відбувається спілкування, а також від її змісту. . Контекстна мова не витісняє ситуативну. Контекстна і ситуативна мови співіснують. Дитина починає сама до себе ставити певні вимоги і намагається слідувати їм при побудові розповіді. Дитина користується то ситуативною то контекстною мовою залежно від умов і характеру спілкування. Протягом дошкільного віку в мові дітей помітно знижуються показники ситуативності і з’являються риси контекстності. На основі дослідження Леушина приходить до висновку, що не монолог, а діалогічна мова є первинною формою мови дітей. Контекстною мовою дитина оволодіває під впливом систематичного навчання.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Сучасні проблеми адаптації та соціалізації особистості»
Левченко Вікторія Володимирівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.