Методика керівництва рухливими іграми дітей різних вікових груп, їх місце у режимі дня.

Опис документу:
Виховне значення рухливих ігор забезпечується цілеспрямованим керівництвом педагога, що у свою чергу визначається розумінням їхнього значення, віль¬ним володінням ігровим репертуаром, використанням різноманітної методики. Велике значення має доцільна організації дітей у грі.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Методика керівництва рухливими іграми дітей різних вікових груп, їх місце у режимі дня.

Виховне значення рухливих ігор забезпечується цілеспрямованим керівництвом педагога, що у свою чергу визначається розумінням їхнього значення, вільним володінням ігровим репертуаром, використанням різноманітної методики. Велике значення має доцільна організації дітей у грі. Залежно від змісту гри, черговості виконання ігрових завдань вона може бути проведена або з усіма дітьми одночасно, або з невеликою групою, у той час як інша частина дітей зайнята іншою діяльністю.

У репертуарі ігор є такі, у яких одночасно беруть активну участь всі діти групи («Воробушки й автомобіль»). Але разом з тим є корисні й цікаві ігри, побудовані на черговості дій («Хто скоріше витягне стрічку»). Ці ігри сприяють вихованню волі, привчають стримувати себе. Але при неправильній організації таких ігор дітям приходиться довго чекати своєї черги для виконання ігрових завдань. Очікування може викликати зниження інтересу, стомлення нервової системи, особливо в дітей молодшого віку. Дані досліджень показують, що. коли гра з почерговим виконанням ігрових завдань проводиться з усією групою дітей, активність їх швидко убуває, діти перестають виконувати необхідні по ходу гри рухи. Коли бере участь невелика група й гра триває недовго, діти бувають активні й уважні до кінця. Таким чином, важливо не тільки правильно вибрати гру, але й провести її так, щоб вона дала найбільший ефект. Ознайомлення дітей з новою грою, пояснення її змісту й правил жадають від вихователя ретельної підготовка. Зміст деяких ігор необхідно буває розкрити в попередній бесіді, наприклад, «Мавпочки й мисливці». У результаті бесід, розглядання картин з'ясовуються знання дітей, уточнюються їхні уявлення, створюється відношення до ігрових образів. Якщо зміст гри близький дітям (дії з іграшками), то бесіда не потрібна. Пояснення гри може проходити по-різному також залежно від її виду. Так, пояснення несюжетної гри повинне бути коротким, точним і інтонаційно-виразним. Вихователь розповідає послідовність ігрових дій, розташування дітей по ходу гри й виділяє правила. Потім він може задати кілька питань, щоб перевірити, як діти зрозуміли те, що він їм розповідав. У молодших групах вихователь може пояснювати дію дітей і правила безпосередньо в процесі проведення гри.

Сюжетна гра вимагає інших прийомів. Завдання вихователя полягає в тому, щоб створити в дітей наочну картину ігрової ситуації, впливати на уяву й емоції дітей, активізувати творчу ініціативу. Для цього він може використовувати іграшку, розповідь (вся розповідь не повинна перевищувати 1,5-2 хв). При

повторенні знайомих дітям ігор можна обмежитися нагадуванням правил. У старших групах доцільно запропонувати дітям самим згадати зміст гри і її правила: одна дитина коротко розповідає зміст і хід ігрових дій, інша перераховує правила. Такий прийом сприяє розвитку свідомості й самостійності виконуваних дій і поступово підводить до вміння грати без безпосереднього керівництва педагога.

Розподіл ролей в іграх відбувається по-різному. Іноді вихователь сам призначає ведучого, керуючись певними виховними завданнями. В іншому випадку вихователь користується лічилками або пропонує самим дітям вибрати ведучого і пояснити, чому вони саме даній дитині доручають цю роль. У молодших групах роль ведучого виконує спочатку сам вихователь і робить це емоційно, жваво, образно. Поступово індивідуальна роль може поручатися дитині, за умови обмеженого простору й напрямку його руху. У процесі рухливої гри вихователь регулює її хід. Він стежить за рухами й діями дітей, виконанням ними правил, за дозуванням навантаження. Про порушення правил окремими дітьми (якщо вони не порушують весь хід гри) він говорить перед повторним проведенням гри.

Закінчується рухлива гра загальною ходьбою, що поступово знижує фізіологічне навантаження, збудження й приведення пульсу у норму. Замість ходьби може бути проведена аналогічна за значенням мало рухлива гра («Принеси, що тобі сподобається»). При оцінці гри вихователь відзначає її позитивні сторони, називає дітей, що вдало виконали свої ролі, виявили сміливість, витримку, товариську взаємодопомогу.

У старших групах вихователь поступово підводить дітей до самостійної організації рухливих ігор, стежачи за її ходом, і особливо за виконанням правил.

Таким чином, виховні можливості рухливих ігор багатогранні, але для їхньої реалізації необхідні зацікавленість вихователя, його творче відношення й педагогічна майстерність.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Основи фінансової грамотності»
Часнікова Олена Володимирівна
72 години
790 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.