До ЗНО з НІМЕЦЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
5
міс.
1
7
дн.
1
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Методичний бюлетень"Створення розвивального середовища для соціалізації особистості"

Опис документу:
У Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти одним із завдань освітньої діяльності виховних закладів зазначається формування соціальної активності та відповідальності особистості через включення вихованців у процес державотворення, реформування суспільних стосунків.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Робота над науково-методичною проблемою

«Створення розвивального середовища для соціалізації успішної особистості учня та реалізації творчого потенціалу вчителя»

 Вступ

Дослідження стосовно ефективності освіти, які проводилися  в 45 різних за рівнем розвитку країнах світу, виявили, що після навчання в школі діти не вміють в достатній мірі: опрацьовувати інформацію, вирішувати проблеми; працювати в команді, спілкуватися.

Чотири принципи Концепції освіти ХХІ століття, розроблені ООН:

·       Навчитися пізнавати життя

·       Навчитися працювати

·       Навчитися жити разом

·       Навчитися жити

Проблему формування особистості координує більшість законодавчих актів і концепцій з напрямків розвитку освіти в Україні.

Концепцією загальної середньої освіти, затвердженою постановою Колегії МОН України та Президією АПН України 12/5-2 від 22.11.2001, визнано, що слабким місцем школи є несформованість у частини її випускників: належного рівня національної свідомості, соціального розвитку, уміння опрацьовувати інформацію, достатньої життєвої компетентності, необхідної комп'ютерної грамотності, володіння іноземними мовами, вільно використовувати здобуті знання для розв'язання практичних завдань, аналізу нестандартних ситуацій.

У Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 рр. робиться наголос на тому, що одним з пріоритетних напрямків державної освітньої політики має стати побудова ефективної системи національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та молоді.

У Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти одним із завдань освітньої діяльності виховних закладів зазначається формування соціальної активності та відповідальності особистості через включення вихованців у процес державотворення, реформування суспільних стосунків.

Завершено громадське обговорення проекту Концепції громадянської освіти та виховання, у якій передбачено, що результатом успішної соціалізації дитини можна вважати її готовність до виконання соціальних ролей:

а) Я – успішний учень, у дорослому житті – успішний працівник;

б) Я – система громадянських компетентностей, у дорослому житті - свідомий громадянин;

в) Я – система ціннісних ставлень, у дорослому житті - успішний сім’янин.

Ключовим нормативним документом у сфері освітньої політики щодо виховання є наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 № 1243, яким затверджено «Основні орієнтири виховання учнів    1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», що зазначає: «Метою виховання є формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал».

     Вимоги до освіченості учнів прописані у Державному стандарті загальної середньої освіти, яким визначено основні підходи до здійснення навчально-виховного процесу та ключові компетентності, що спрямовують освіту на формування успішної особистості.

    Саме тому слід зазначити, що  науково-методична проблема, над якою працюватиме колектив Добровеличківської ЗШ-інтернату протягом 2013-2018 років є актуальною та необхідною для успішного розвитку закладу.

 

Частина І.

Здійснення системного підходу до розв’язання поставленої проблеми потребує уточнення  основних ключових понять заявленої теми: особистість, успішна особистість, соціалізація, розвивальне середовище, творчий потенціал вчителя.

Поняття «особистість» походить від давньослов`янського слова «личина» - маска. Людина народжується як організм, а формується як особистість. З цього приводу потрібно акцентувати  співвідношення понять "особистість", "індивід" та "індивідуальність".

Поняття особистість використовується з близькими термінами: людина, індивід, індивідуум, індивідуальність. З усіх цих термінів "людина" - найзагальніший і позначає переважно біосоціальну сутність. На біологічному рівні вирізняють категоріальні пари "вид" - "індивід", причому за тваринним індивідом закріпилася назва "особина", а за людиною - "індивідуум" чи "індивід". Людський індивід - представник біологічного виду Ноmo sapiens. Людина народжується індивідом, а особистістю стає в процесі соціалізації.

Отже, особистість - це міра соціального в людині, міра його включеності в суспільну практику.

Неповторність, оригінальність людської особистості визначається в понятті "індивідуальність". Однак деякі вчені вважають, що під нею варто розуміти вищий рівень розвитку особистості, її творчого саморозкриття, якого досягають не всі люди.

 Соціалізація - це процес перетворення людини з індивіда в особистість. Соціалізація - одночасно і процес, і механізм, і результат засвоєння людиною культури. Соціалізація - формування особистості. У новонародженого немає особистості.

Процес соціалізації продовжується все життя. Стадії (основні життєві цикли) соціалізації - дитинство, юність, зрілість і старість.

Направляють процес соціалізації особистості соціальні інститути суспільства.

Агенти первинної соціалізації - батьки, брати, сестри, бабусі, дідусі, близькі та далекі родичі, що приходять няні, друзі сім`ї, однолітки, вчителі, тренери, лікарі, лідери молодіжних угруповань. Вони становлять безпосереднє, найближче оточення людини, стоять на першому місці за ступенем значущості.

Агенти вторинної соціалізації - посадові особи шкіл, вузів, підприємств, армії, поліції, церкви, співробітники преси, телебачення, радіо і т. д. Вони надають менш важливий вплив на людину.

Сфери соціалізації особистості:

- діяльність (навчальна, науково-дослідна, творча, технологічна (виробнича);

- спілкування (в колективі, на рівні референтної групи, культура спілкування);

- самосвідомість (правова, вміння робити свідомий життєвий вибір, громадянська позиція, ціннісні ставлення).

Соціалізація є складовою частиною таких понять, як розвиток та формування, і у свою чергу поєднує у собі такі поняття як освіта, виховання та навчання.

Освіта – це спеціально спрямована та керована частина соціалізації індивіда; цілеспрямований процес і результат виховання та навчання в інтересах особистості, створення умов для її максимально повної самореалізації.

Виховання – це спеціально організований, цілеспрямований процес формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал.

Навчання – це планомірна, організована, спільна і двостороння діяльність учителів і учнів, спрямована на свідоме, міцне і глибоке опанування останніми системи знань, навичок і вмінь.

Розглядаючи сутність поняття "соціалізація особистості”, слід зауважити, що між ученими немає єдності, насамперед, у його визначенні. Так, М.М.Фіцула з урахуванням сучасних досліджень педагогіки та психології ототожнює це поняття з  терміном „соціальне становлення”. Інша група вчених (Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков,            Л.Максименко, П.Ф.Кравчук, О.В.Сухомлинська) розглядають цей процес як формування соціальної компетентності, обізнаності, поінформованості, досвідченості у колі питань, пов’язаних з її функціюванням у людському оточенні.

За І.Д.Бехом процес соціалізації особистості, зокрема підлітка – це процес формування дорослості й почуття дорослості, який є специфічним за соціальною формою самосвідомості. У роботах П.В.Вербицької, О.І.Пометун дане поняття асоціюється з процесом громадянського виховання. На думку С.Подмазіна цей процес розглядається як становлення суб’єкта діяльності й суспільних відносин.

Одним із загальних законів навчання дидактикою визначено – закон взаємозв’язку творчої самореалізації учня й освітнього середовища. Під навколишнім середовищем розуміється «сукупність умов та впливів, що оточують людину». Освітнє середовище – це система впливів та умов формування особистості, а також можливостей для її розвитку, які містяться в соціальному і просторово-предметному оточенні (В.А. Ясвін).

Освітнє середовище навчальних закладів включає наступні складники:

1. Просторово-предметні (інфраструктура, матеріально-технічна база закладу);

2. Соціальні (характер взаємин усіх суб’єктів навчально-виховного процесу);

3.  Психодидактичні (зміст і методи навчання).

Але саме вчитель, носій педагогічної творчості, організовує освітній простір в навчальних закладах, свідомо й вільно обирає форми й методи навчання, планує рух учнів від незнання до знання, до самостійного мислення й практики. Тому такою важливою у формулюванні нашої науково-методичної проблеми є реалізація творчого потенціалу вчителя.

 ІІ частина

 Ураховуючи складність, багатоаспектність науково-методичної проблеми пропонується визначити 2013-2014 н.р. – мотиваційно-настановчим етапом спільної роботи, на якому відбувається усвідомлення соціально-педагогічних умов процесу соціалізації особистості, з'ясування необхідності інноваційних змін, створення відповідних умов для їх упровадження.

 Протягом року:

 · здійснити бібліографічний огляд літератури з обраної теми дослідження, постійно поповнювати методичний книжковий фонд (ЗДНМР, керівники ШМО);

· скорегувати відповідно до шкільної науково-методичної проблеми проблемні питання шкільних методичних об’єднань і самоосвітні питання педагогів та плани роботи над ними (педагоги);

· провести науково-методичні семінари з проблем «Розвивальне середовище для успішної соціалізації особистості учня» (січень 2014 р.) та «Творчий потенціал вчителя» (лютий 2014 р.) - ЗДНМР

· створити картотеку досвіду роботи педагогів школи, які володіють технологіями та методами організації навчально-виховного процесу соціалізуючого спрямування (ЗД);

· розробити цикл практичних занять, тренінгів для класних керівників та вихователів з метою оволодіння ними сучасними соціально-педагогічними формами і методами сприяння соціалізації особистості у контексті виховної діяльності (практичний психолог, соціальний педагог);

· провести вхідну діагностику рівня готовності учнів до взаємодії з соціумом, віковими категоріями, стану підготовки педагогічних працівників до здійснення соціалізації особистості, творчого потенціалу педагогів (ЗДНМР, практичний психолог, соціальний педагог);

· здійснити аналіз наявних ресурсів щодо впливу на стан соціалізації, визначити напрями введення інноваційних змін  (методична рада);

· вивчити особливості та потенційні можливості установ, закладів соціокультурної сфери, сім'ї щодо створення належних соціально-педагогічних умов соціалізації особистості (ШМО вихователів);

· зміцнювати матеріально-технічну, навчально-дидактичну базу гурткової, секційної, клубної роботи в навчальному закладі (адміністрація школи).

 

Очікувані результати І  етапу роботи над шкільною науково-методичною проблемою:

1.    Створення Концепції розвитку та діяльності школи.

2.    Створення проектів (цільових програм), що забезпечать комплексний підхід до реалізації проблемного питання.

3.    Підвищення теоретичної підготовки педагогів до впровадження інноваційних технологій, що сприяють успішній соціалізації особистості.

4.    Переосмислення досвіду педагогів школи та спрямування набутих педагогічних умінь на створення умов, що сприяють формуванню особистості  учнів.

 

ІІІ частина 

Робота в групах: представити своє бачення взаємозв’язку основних понять науково-методичної проблеми школи  

  • 05.07.2019
  • Виховна робота
  • Дошкільнята, 1 Клас, 2 Клас, 3 Клас, 4 Клас, 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас
  • Наукова робота
  • 120
  • 0
  • 8
  • Стежити

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток і саморозвиток професійної креативності вчителя »
Ілляхова Марина Володимирівна
36 годин
590 грн