Взяти участь
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень 2.0».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Предмети »

Марина Цвєтаєва "Каждый стих дитя любви"

Курс:«Протидія шкільному насильству»
Черниш Олена Степанівна
72 години
2700 грн
390 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №FN456791
За публікацію цієї методичної розробки Дорох Галина Володимирівна отримав(ла) свідоцтво №FN456791
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Опис презентації окремими слайдами:
Слайд № 1

26 вересня 1892 року в Москві в родині Івана Володимировича Цветаєва і Марії Олександрівни Мейн народилася дочка Марина. Кто создан из камня, кто с...
Слайд № 2

26 вересня 1892 року в Москві в родині Івана Володимировича Цветаєва і Марії Олександрівни Мейн народилася дочка Марина. Кто создан из камня, кто создан из глины, - А я серебрюсь и сверкаю! Мне дело - измена, мне имя – Марина, Я - бренная пена морская.

Красною кистью Рябина зажглась. Падали листья, Я родилась. Спорили сотни Колоколов. День был субботний Иоанн Богослов   Мне и доныне Хочется грызть...
Слайд № 3

Красною кистью Рябина зажглась. Падали листья, Я родилась. Спорили сотни Колоколов. День был субботний Иоанн Богослов   Мне и доныне Хочется грызть Жаркой рябины Горькую кисть

Батько Марини Цвєтаєвої, Іван Володимирович Цвєтаєв, син сільського священика, професор Московського університету, директор Румянцівського музею. В...
Слайд № 4

Батько Марини Цвєтаєвої, Іван Володимирович Цвєтаєв, син сільського священика, професор Московського університету, директор Румянцівського музею. Він засновник і перший директор московського Музею витончених мистецтв (нині Музей образотворчих мистецтв ім. О.С. Пушкіна).

Коли ж першим, явно безглуздим і цілком виразним словом виявилася «гама», мати тільки підтвердила: «Я так і знала», — і відразу заходилася вчити ме...
Слайд № 5

Коли ж першим, явно безглуздим і цілком виразним словом виявилася «гама», мати тільки підтвердила: «Я так і знала», — і відразу заходилася вчити мене музики, без кінця наспівуючи мені цю саму гаму: «До, Муся, до, а це — ре, до — ре...». Можу сказати, що я народилася не в життя, а в музику». “Коли замість бажаного, майже напророченого сина Олександра народилася усього тільки я, мати сказала: «Принаймні буде музиканткою. Мати, Марія Олександрівна Мейн, походила з русифікованої польсько-німецької родини, була піаністкою, ученицею Антона Рубінштейна.

Через два роки після Марини народилася її сестра Анастасія. Родина Цвєтаєвих мешкала у Москві, а влітку — в околицях Таруси (Калузька губернія). Че...
Слайд № 6

Через два роки після Марини народилася її сестра Анастасія. Родина Цвєтаєвих мешкала у Москві, а влітку — в околицях Таруси (Калузька губернія). Через хворобу матері (сухоти) Марина часто жила за кордоном — в Італії, Швейцарії, Німеччині. Але 1906 року мати померла, і доньок виховував батько.

Продолговатый и твёрдый овал, Чёрного платья раструбы… Юная бабушка! Кто целовал Ваши надменные губы? Руки, которые в залах дворца Вальсы Шопена иг...
Слайд № 7

Продолговатый и твёрдый овал, Чёрного платья раструбы… Юная бабушка! Кто целовал Ваши надменные губы? Руки, которые в залах дворца Вальсы Шопена играли… По сторонам ледяного лица Локоны, в виде спирали. Темный, прямой и взыскательный взгляд. Взгляд, к обороне готовый. Юные женщины так не глядят. Юная бабушка, кто — Вы? Сколько возможностей вы унесли, И невозможностей — сколько? — В ненасытимую прорву земли, Двадцатилетняя полька! День был невинен, и ветер был свеж. Темные звезды погасли. — Бабушка! — Этот жестокий мятеж В сердце моем — не от вас ли?

У первой бабки - четыре сына, Четыре сына - одна лучина, Кожух овчиный, мешок пеньки, - Четыре сына - да две руки! Как ни навалишь им чашку - чисто...
Слайд № 8

У первой бабки - четыре сына, Четыре сына - одна лучина, Кожух овчиный, мешок пеньки, - Четыре сына - да две руки! Как ни навалишь им чашку - чисто! Чай, не барчата! – Семинаристы. А у другой - по иному трахту! - У той тоскует в ногах вся шляхта. И вот - смеется у камелька: "Сто богомольцев - одна рука!» И зацелованными руками Чудит над клавишами, шелками... Обеим бабкам я вышла - внучка: Чернорабочий - и белоручка!

Початкову освіту отримала в Москві, в приватній жіночій гімназії М. Т. Брюхоненко, продовжила її в пансіонах Лозанни (Швейцарія) і Фрайбурга (Німеч...
Слайд № 9

Початкову освіту отримала в Москві, в приватній жіночій гімназії М. Т. Брюхоненко, продовжила її в пансіонах Лозанни (Швейцарія) і Фрайбурга (Німеччина). У шістнадцять років здійснила поїздку в Париж, щоб прослухати в Сорбонні короткий курс лекцій зі старофранцузької літератури. Свої перші вірші Марина Цвєтаєва почала писати ще в дитинстві. І робила це не тільки російською, але й французькою та німецькою.

У вісімнадцять років вона випустила свою першу збірку «Вечірній альбом» (1910). У період з 1912 по 1913 рік вийшли ще дві збірки: «Чарівний ліхтар»...
Слайд № 10

У вісімнадцять років вона випустила свою першу збірку «Вечірній альбом» (1910). У період з 1912 по 1913 рік вийшли ще дві збірки: «Чарівний ліхтар» та «Із двох книг», видані за участі Сергія Ефрона,

Одного разу Цвєтаєва сказала поету М. Волошину, що вийде заміж за того, хто вгадає, який її улюблений камінь. Молодий москвич Сергій Ефрон подарува...
Слайд № 11

Одного разу Цвєтаєва сказала поету М. Волошину, що вийде заміж за того, хто вгадає, який її улюблений камінь. Молодий москвич Сергій Ефрон подарував Марині в перший же день знайомства генуезьку намистину із сердоліку – улюбленого каменю Марини. Цвєтаєва носила її все життя. У 1912 році, одразу після приїзду до Москви Марина і Сергій повінчалися. Марина познайомилася із Сергієм Ефроном 1911 року в Криму, в Коктебелі.

Не думаю, не жалуюсь, не спорю, Не сплю. Не рвусь ни к солнцу, ни к луне ни к морю, Ни к кораблю. Не чувствую, как в этих стенах жарко, Как зелено ...
Слайд № 12

Не думаю, не жалуюсь, не спорю, Не сплю. Не рвусь ни к солнцу, ни к луне ни к морю, Ни к кораблю. Не чувствую, как в этих стенах жарко, Как зелено в саду. Давно желанного и жданного подарка Не жду. Не радуют ни утро, ни трамвая Звенящий бег. Живу , ни дня, не забывая Число и век. На кажется надрезанном канате Я – маленький плясун. Я тень от чьей-то тени. Я – лунатик Двух тёмных лун.

Уж сколько их упало в эту бездну, Разверзтую вдали! Настанет день, когда и я исчезну С поверхности земли. Застынет все, что пело и боролось, Сияло ...
Слайд № 13

Уж сколько их упало в эту бездну, Разверзтую вдали! Настанет день, когда и я исчезну С поверхности земли. Застынет все, что пело и боролось, Сияло и рвалось. И зелень глаз моих, и нежный голос, И золото волос. И будет жизнь с ее насущным хлебом, С забывчивостью дня. И будет все — как будто бы под небом И не было меня! Изменчивой, как дети, в каждой мине, И так недолго злой, Любившей час, когда дрова в камине Становятся золой. Виолончель, и кавалькады в чаще, И колокол в селе… — Меня, такой живой и настоящей На ласковой земле! К вам всем — что мне, ни в чем не знавшей меры,                                         Чужие и свои?! — Я обращаюсь с требованьем веры И с просьбой о любви. И день и ночь, и письменно и устно: За правду да и нет, За то, что мне так часто — слишком грустно И только двадцать лет, За то, что мне прямая неизбежность — Прощение обид, За всю мою безудержную нежность И слишком гордый вид, За быстроту стремительных событий, За правду, за игру… — Послушайте! — Еще меня любите За то, что я умру.

Сорви себе стебель дикий И ягоду – ему вслед. Кладбищенской земляники Крупнее и слаще нет, Но только не стой угрюмо, Главу опустив на грудь. Легко ...
Слайд № 14

Сорви себе стебель дикий И ягоду – ему вслед. Кладбищенской земляники Крупнее и слаще нет, Но только не стой угрюмо, Главу опустив на грудь. Легко обо мне подумай, Легко обо мне забудь. Как луч тебя освещает! Ты весь в золотой пыли... И пусть тебя не смущает Мой голос из-под земли. Идешь, на меня похожий, Глаза устремляя вниз. Я их опускала – тоже! Прохожий, остановись! Прочти, – слепоты куриной И маков набрав букет, – Что звали меня Мариной И сколько мне был лет. Не думай, что здесь могила, Что я появлюсь, грозя... Я слишком сама любила Смеяться, когда нельзя, Кровь приливала к коже, И кудри мои вились... Я тоже была, прохожий! Прохожий, остановись!

Здатність Цвєтаєвої піднятися над власними бідами , перемогти просто вражає. Марина ніколи не втрачала почуття гумору, вона говорила, що на її пам’...
Слайд № 15

Здатність Цвєтаєвої піднятися над власними бідами , перемогти просто вражає. Марина ніколи не втрачала почуття гумору, вона говорила, що на її пам’ятнику буде надпис: “Больше не смеётся”. Незабаром здійснилася Жовтнева революція, яку Марина Цвєтаєва не прийняла і не зрозуміла. Після 1917 року вона живе у важких побутових умовах, голодає. В лютому 1920 року помирає її молодша донька Ірина. Марина віддала дівчат до притулку в надії на те, що там їх будуть годувати, але чужі діти нікому не були потрібні. Аріадна (6 років), Ірина (2 роки) 1919 р.

Были мы – помни об этом, В будущем, верно, лихом. Я – твоим первым поэтом, Ты – моим лучшим стихом. Не знаю, где ты и где я, Те же песни и те же за...
Слайд № 16

Были мы – помни об этом, В будущем, верно, лихом. Я – твоим первым поэтом, Ты – моим лучшим стихом. Не знаю, где ты и где я, Те же песни и те же заботы. Такие с тобою друзья! Такие с тобою сироты! И так хорошо нам вдвоём – Бездомным, бессонным и сирым… Две птицы: чуть встали – поём, Две странницы: кормимся миром.

Когда-нибудь прелестное созданье, Я стану для тебя воспоминаньем, Там, в памяти моей голубоокой, Затерянным так далеко-далёко Забудешь ты мой профи...
Слайд № 17

Когда-нибудь прелестное созданье, Я стану для тебя воспоминаньем, Там, в памяти моей голубоокой, Затерянным так далеко-далёко Забудешь ты мой профиль горбоносый И лоб в апофеозе папиросы, И вечный смех мой, коим всех морочу, И сотню - на руке моей рабочей – Серебряных перстней, чердак-каюту, Как в страшный год возвышены бедою, Ты маленькой была, я молодою.

Полюбил богатый — бедную, Полюбил ученый — глупую, Полюбил румяный — бледную, Полюбил хороший — вредную: Золотой — полушку медную. — Где, купец, тв...
Слайд № 18

Полюбил богатый — бедную, Полюбил ученый — глупую, Полюбил румяный — бледную, Полюбил хороший — вредную: Золотой — полушку медную. — Где, купец, твое роскошество? «Во дырявом во лукошечке!» — Где, гордец, твои учености? «Под подушкой у девчоночки!» — Где, красавец, щеки алые? «За ночь черную — растаяли». — Крест серебряный с цепочкою? «У девчонки под сапожками!» Не люби, богатый, — бедную, Не люби, ученый, — глупую, Не люби, румяный, — бледную, Не люби, хороший, — вредную. Золотой — полушку медную!

Вот опять окно, Где опять не спят, Может пьют вино, Может так сидят. Или просто рук не разнимут двое. В каждом доме, друг, Есть окно такое. Крик ра...
Слайд № 19

Вот опять окно, Где опять не спят, Может пьют вино, Может так сидят. Или просто рук не разнимут двое. В каждом доме, друг, Есть окно такое. Крик разлук и встреч – Ты окно в ночи! Может сотни свеч, Может три свечи… Нет и нет уму Моему покоя И в моём дому Завелось такое. Помолись, дружок, За бессонный дом, За окно с огнём.

Хочу у зеркала, где муть И сон туманящий, Я выпытать — куда Вам путь И где пристанище. Я вижу: мачта корабля, И Вы — на палубе... Вы — в дыме поезд...
Слайд № 20

Хочу у зеркала, где муть И сон туманящий, Я выпытать — куда Вам путь И где пристанище. Я вижу: мачта корабля, И Вы — на палубе... Вы — в дыме поезда... Поля В вечерней жалобе — Вечерние поля в росе, Над ними — вороны... — Благословляю Вас на все Четыре стороны!

Мне нравится, что вы больны не мной, Мне нравится, что я больна не вами, Что никогда тяжелый шар земной Не уплывет под нашими ногами. Мне нравится,...
Слайд № 21

Мне нравится, что вы больны не мной, Мне нравится, что я больна не вами, Что никогда тяжелый шар земной Не уплывет под нашими ногами. Мне нравится, что можно быть смешной - Распущенной - и не играть словами, И не краснеть удушливой волной, Слегка соприкоснувшись рукавами. Мне нравится еще, что вы при мне Спокойно обнимаете другую, Не прочите мне в адовом огне Гореть за то, что я не вас целую. Что имя нежное мое, мой нежный, не Упоминаете ни днем, ни ночью - всуе... Что никогда в церковной тишине Не пропоют над нами: аллилуйя! Спасибо вам и сердцем и рукой За то, что вы меня - не зная сами! - Так любите: за мой ночной покой, За редкость встреч закатными часами, За наши не-гулянья под луной, За солнце, не у нас над головами,- За то, что вы больны - увы! - не мной, За то, что я больна - увы! - не вами!  Маврікій Мінц - чоловік сестри Анастасії

Вірші, написані після 1917 року, ввійшли до збірки “Вёрсты», яка надзвичайно вразила Бориса Пастернака: « В неё надо вчитываться. Когда я это сдела...
Слайд № 22

Вірші, написані після 1917 року, ввійшли до збірки “Вёрсты», яка надзвичайно вразила Бориса Пастернака: « В неё надо вчитываться. Когда я это сделал, я ахнул от открывшейся мне бездны чистоты и силы». Сижу без света, и без хлеба, И без воды. Затем и насылает беды Бог, что живой меня на небо Взять замышляет за труды. Сижу, — с утра ни корки черствой — Мечту такую полюбя, Что — может — всем своим покорством — Мой Воин! — выкуплю тебя.

Вчера ещё в глаза глядел, А нынче - всё косится в сторону! Вчера еще до птиц сидел,- Все жаворонки нынче - вороны! Я глупая, а ты умен, Живой, а я ...
Слайд № 23

Вчера ещё в глаза глядел, А нынче - всё косится в сторону! Вчера еще до птиц сидел,- Все жаворонки нынче - вороны! Я глупая, а ты умен, Живой, а я остолбенелая. О, вопль женщин всех времен: "Мой милый, что тебе я сделала?!" И слезы ей - вода, и кровь - Вода,- в крови, в слезах умылася! Не мать, а мачеха - Любовь: Не ждите ни суда, ни милости. Увозят милых корабли, Уводит их дорога белая... И стон стоит вдоль всей земли: "Мой милый, что тебе я сделала?" Вчера еще - в ногах лежал! Равнял с Китайскою державою! Враз обе рученьки разжал,- Жизнь выпала - копейкой ржавою!

Детоубийцей на суду Стою - немилая, несмелая. Я и в аду тебе скажу: "Мой милый, что тебе я сделала?" Спрошу я стул, спрошу кровать: "За что, за что...
Слайд № 24

Детоубийцей на суду Стою - немилая, несмелая. Я и в аду тебе скажу: "Мой милый, что тебе я сделала?" Спрошу я стул, спрошу кровать: "За что, за что терплю и бедствую?" "Отцеловал - колесовать: Другую целовать",- ответствуют. Жить приучил в самом огне, Сам бросил - в степь заледенелую! Вот что ты, милый, сделал мне! Мой милый, что тебе - я сделала? Самo - что дерево трясти! - В срок яблоко спадает спелое... - За всё, за всё меня прости, Мой милый,- что тебе я сделала! Всё ведаю - не прекословь! Вновь зрячая - уж не любовница! Где отступается Любовь, Там подступает Смерть-садовница.

Заради чоловіка Марина Цвєтаєва 11 травня 1922 року виїхала за кордон, де прожила 17 років: з них більше трьох в Чехословаччині, більше 17 у Франці...
Слайд № 25

Заради чоловіка Марина Цвєтаєва 11 травня 1922 року виїхала за кордон, де прожила 17 років: з них більше трьох в Чехословаччині, більше 17 у Франції. Пригвождена к позорному столбу Славянской совести старинной, С змеею в сердце и с клеймом на лбу, Я утверждаю, что — невинна. Я утверждаю, что во мне покой Причастницы перед причастьем. Что не моя вина, что я с рукой По площадям стою — за счастьем. И это всё, что лестью и мольбой Я выпросила у счастливых. И это всё, что я возьму с собой В край целований молчаливых. Пересмотрите всё моё добро, Скажите — или я ослепла? Где золото мое? Где серебро? В моей руке — лишь горстка пепла!

Зустріч із чоловіком у еміграції і народження сина Георгія (1925р.) на деякий час повернули їй втрачену душевну рівновагу. Але важкі умови життя, п...
Слайд № 26

Зустріч із чоловіком у еміграції і народження сина Георгія (1925р.) на деякий час повернули їй втрачену душевну рівновагу. Але важкі умови життя, постійні поневіряння, переїзди з однієї країни в іншу створювали напружену психологічну тмосферу, викликали ностальгію. Русской ржи от меня поклон, Полю, где баба застится… Друг! Дожди за моим окном, Беды и блажи на сердце… Дай мне руку — на весь тот свет! Здесь мои — обе заняты. Борису Пастернаку. Прага. 1925 Ты в погудке дождей и бед — То ж, что Гомер в гекзаметре.

Сергій Якович Ефрон став активним учасником «Союзу по поверненню на Батьківщину», агентом НКВД. Він був причетний до вбивства у Парижі одного із тр...
Слайд № 27

Сергій Якович Ефрон став активним учасником «Союзу по поверненню на Батьківщину», агентом НКВД. Він був причетний до вбивства у Парижі одного із троцькістів, що дало можливість йому і дочці Аріадні у 1937 році переїхати до Росії. У 1939 році повернулася на батьківщину і Марина Цвєтаєва з чотирнадцятирічним сином, хоча й з важким почуттям: «Тут я не потрібна. Там я неможлива», — писала вона з Росії у Францію.

У серпні 1939 року і батько, і дочка були репресовані, їх звинуватили у шпигунстві на французьку розвідку. 16 жовтня 1941 року Сергія Ефрона розстр...
Слайд № 28

У серпні 1939 року і батько, і дочка були репресовані, їх звинуватили у шпигунстві на французьку розвідку. 16 жовтня 1941 року Сергія Ефрона розстріляли. Реабілітували у 1956 році. Дуже драматично склалася доля Аріадни Ефрон. Вісім років таборів, 6 років, проведених в поселенні в Туруханську. І тільки в 1955 році вона була реабілітована.

Після реабілітації присвятила своє життя дослідженню життя і творчості матері Марини Цвєтаєвої. Померла у 1975 році. Аріадна була надзвичайно обдар...
Слайд № 29

Після реабілітації присвятила своє життя дослідженню життя і творчості матері Марини Цвєтаєвої. Померла у 1975 році. Аріадна була надзвичайно обдарованою людиною. Навчалася живопису в Парижі при Луврі, працювала перекладачем.

Син Геогрій після смерті матері переїхав до Ташкенту, де закінчив школу. Поступив у Літературний інститут в Москві, був мобілізований на фронт, заг...
Слайд № 30

Син Геогрій після смерті матері переїхав до Ташкенту, де закінчив школу. Поступив у Літературний інститут в Москві, був мобілізований на фронт, загинув 7 липня 1944 року під Білорусією.

Під час другої світової війни Цвєтаєву разом із сином евакуюють в Єлабугу (Татарстан). Допомагаючи Марині збирати валізу, її друг, Борис Пастернак,...
Слайд № 31

Під час другої світової війни Цвєтаєву разом із сином евакуюють в Єлабугу (Татарстан). Допомагаючи Марині збирати валізу, її друг, Борис Пастернак, пожартував про взяту їм мотузку для перев’язки валізи (що вона міцна, хоч вішайся). Саме на цій нещасливій мотузці і повісилася поетеса 31 серпня 1941 року. У передсмертній записці вона просила вибачення і пояснювала свій вчинок тим, що була загнана у глухий кут.

Марина Цвєтаєва похована 2 вересня 1941 року на Петропавлівському кладовищі в Елабузі. Точне розташування могили невідоме. На південній стороні кла...
Слайд № 32

Марина Цвєтаєва похована 2 вересня 1941 року на Петропавлівському кладовищі в Елабузі. Точне розташування могили невідоме. На південній стороні кладовища, біля кам'яної стіни, в 1960 році сестра поетеси, Анастасія Цвєтаєва, "між чотирьох безімених могил 1941 року" встановила хрест із написом: "В цій стороні кладовища похована Марина Іванівна Цвєтаєва". У 1970 році на цьому місці було споруджено гранітний надгробок.

Збулися слова Аріадни Ефрон: "Скоро-скоро займе вона в російській літературі своє велике місце…» Моим стихам, написанным так рано, Что и не знала я...
Слайд № 33

Збулися слова Аріадни Ефрон: "Скоро-скоро займе вона в російській літературі своє велике місце…» Моим стихам, написанным так рано, Что и не знала я, что я - поэт, Сорвавшимся, как брызги из фонтана, Как искры из ракет, Ворвавшимся, как маленькие черти, В святилище, где сон и фимиам, Моим стихам о юности и смерти, - Нечитанным стихам! - Разбросанным в пыли по магазинам (Где их никто не брал и не берет!), Моим стихам, как драгоценным винам, Настанет свой черед.

Слайд № 34

6. https://javalibre.com.ua/java-book/author/bio/24331 7. https://www.google.ru/search?q=Георгій+Ефрон&newwindow= 1&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0...
Слайд № 35

6. https://javalibre.com.ua/java-book/author/bio/24331 7. https://www.google.ru/search?q=Георгій+Ефрон&newwindow= 1&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0ahUKEwjn5oyVwJDYAhVDI1AKHU23CQYQ_AUICigB&biw=1440&bih=788#imgrc=BYgY8K35BDC1sM: https://yandex.ua/images/search?text=плейкаст%20Марина%20 Цветаєва 4. https://javalibre.com.ua/java-book/author/bio/24331 3. http://faqukr.ru/mistectvo-ta-rozvagi/95564-biografija-marini-ivanivni-cvetaevoi-cikavi-fakti.html 1. Марина Цветаева. Сочинения. В 2 т. Том 1. Стихотворения. Поэмы. Драматические произведения – М.: Художественная литература, 1980 . 2. Анастасия Цветаева. Воспоминания – Издание третье, дополненное – М.: Советский писатель, 1984 Джерела

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
11 клас Презентація до уроку зарубіжної літератури
  • Додано
    28.02.2018
  • Розділ
    Зарубіжна література
  • Тип
    Презентація
  • Переглядів
    225
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    FN456791
  • Вподобань
    0
Курс:«Активізація творчого потенціалу вчителів шляхом використання ігрових форм організації учнів на уроці»
Черниш Олена Степанівна
36 годин
1400 грн
290 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №FN456791
За публікацію цієї методичної розробки Дорох Галина Володимирівна отримав(ла) свідоцтво №FN456791
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Зима – 2018-2019»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти