і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
Взяти участь

Марина Цвєтаєва "Каждый стих дитя любви"

Курс:«Протидія шкільному насильству»
Черниш Олена Степанівна
72 години
3600 грн
1080 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №FN456791
За публікацію цієї методичної розробки Дорох Галина Володимирівна отримав(ла) свідоцтво №FN456791
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Опис презентації окремими слайдами:
Слайд № 1

Слайд № 2

26 вересня 1892 року в Москві в родині Івана Володимировича Цветаєва і Марії Олександрівни Мейн народилася дочка Марина. Кто создан из камня, кто создан из глины, - А я серебрюсь и сверкаю! Мне дело - измена, мне имя – Марина, Я - бренная пена морская.

Слайд № 3

Красною кистью Рябина зажглась. Падали листья, Я родилась. Спорили сотни Колоколов. День был субботний Иоанн Богослов   Мне и доныне Хочется грызть Жаркой рябины Горькую кисть

Слайд № 4

Батько Марини Цвєтаєвої, Іван Володимирович Цвєтаєв, син сільського священика, професор Московського університету, директор Румянцівського музею. Він засновник і перший директор московського Музею витончених мистецтв (нині Музей образотворчих мистецтв ім. О.С. Пушкіна).

Слайд № 5

Коли ж першим, явно безглуздим і цілком виразним словом виявилася «гама», мати тільки підтвердила: «Я так і знала», — і відразу заходилася вчити мене музики, без кінця наспівуючи мені цю саму гаму: «До, Муся, до, а це — ре, до — ре...». Можу сказати, що я народилася не в життя, а в музику». “Коли замість бажаного, майже напророченого сина Олександра народилася усього тільки я, мати сказала: «Принаймні буде музиканткою. Мати, Марія Олександрівна Мейн, походила з русифікованої польсько-німецької родини, була піаністкою, ученицею Антона Рубінштейна.

Слайд № 6

Через два роки після Марини народилася її сестра Анастасія. Родина Цвєтаєвих мешкала у Москві, а влітку — в околицях Таруси (Калузька губернія). Через хворобу матері (сухоти) Марина часто жила за кордоном — в Італії, Швейцарії, Німеччині. Але 1906 року мати померла, і доньок виховував батько.

Слайд № 7

Продолговатый и твёрдый овал, Чёрного платья раструбы… Юная бабушка! Кто целовал Ваши надменные губы? Руки, которые в залах дворца Вальсы Шопена играли… По сторонам ледяного лица Локоны, в виде спирали. Темный, прямой и взыскательный взгляд. Взгляд, к обороне готовый. Юные женщины так не глядят. Юная бабушка, кто — Вы? Сколько возможностей вы унесли, И невозможностей — сколько? — В ненасытимую прорву земли, Двадцатилетняя полька! День был невинен, и ветер был свеж. Темные звезды погасли. — Бабушка! — Этот жестокий мятеж В сердце моем — не от вас ли?

Слайд № 8

У первой бабки - четыре сына, Четыре сына - одна лучина, Кожух овчиный, мешок пеньки, - Четыре сына - да две руки! Как ни навалишь им чашку - чисто! Чай, не барчата! – Семинаристы. А у другой - по иному трахту! - У той тоскует в ногах вся шляхта. И вот - смеется у камелька: "Сто богомольцев - одна рука!» И зацелованными руками Чудит над клавишами, шелками... Обеим бабкам я вышла - внучка: Чернорабочий - и белоручка!

Слайд № 9

Початкову освіту отримала в Москві, в приватній жіночій гімназії М. Т. Брюхоненко, продовжила її в пансіонах Лозанни (Швейцарія) і Фрайбурга (Німеччина). У шістнадцять років здійснила поїздку в Париж, щоб прослухати в Сорбонні короткий курс лекцій зі старофранцузької літератури. Свої перші вірші Марина Цвєтаєва почала писати ще в дитинстві. І робила це не тільки російською, але й французькою та німецькою.

Слайд № 10

У вісімнадцять років вона випустила свою першу збірку «Вечірній альбом» (1910). У період з 1912 по 1913 рік вийшли ще дві збірки: «Чарівний ліхтар» та «Із двох книг», видані за участі Сергія Ефрона,

Слайд № 11

Одного разу Цвєтаєва сказала поету М. Волошину, що вийде заміж за того, хто вгадає, який її улюблений камінь. Молодий москвич Сергій Ефрон подарував Марині в перший же день знайомства генуезьку намистину із сердоліку – улюбленого каменю Марини. Цвєтаєва носила її все життя. У 1912 році, одразу після приїзду до Москви Марина і Сергій повінчалися. Марина познайомилася із Сергієм Ефроном 1911 року в Криму, в Коктебелі.

Слайд № 12

Не думаю, не жалуюсь, не спорю, Не сплю. Не рвусь ни к солнцу, ни к луне ни к морю, Ни к кораблю. Не чувствую, как в этих стенах жарко, Как зелено в саду. Давно желанного и жданного подарка Не жду. Не радуют ни утро, ни трамвая Звенящий бег. Живу , ни дня, не забывая Число и век. На кажется надрезанном канате Я – маленький плясун. Я тень от чьей-то тени. Я – лунатик Двух тёмных лун.

Слайд № 13

Уж сколько их упало в эту бездну, Разверзтую вдали! Настанет день, когда и я исчезну С поверхности земли. Застынет все, что пело и боролось, Сияло и рвалось. И зелень глаз моих, и нежный голос, И золото волос. И будет жизнь с ее насущным хлебом, С забывчивостью дня. И будет все — как будто бы под небом И не было меня! Изменчивой, как дети, в каждой мине, И так недолго злой, Любившей час, когда дрова в камине Становятся золой. Виолончель, и кавалькады в чаще, И колокол в селе… — Меня, такой живой и настоящей На ласковой земле! К вам всем — что мне, ни в чем не знавшей меры,                                         Чужие и свои?! — Я обращаюсь с требованьем веры И с просьбой о любви. И день и ночь, и письменно и устно: За правду да и нет, За то, что мне так часто — слишком грустно И только двадцать лет, За то, что мне прямая неизбежность — Прощение обид, За всю мою безудержную нежность И слишком гордый вид, За быстроту стремительных событий, За правду, за игру… — Послушайте! — Еще меня любите За то, что я умру.

Слайд № 14

Сорви себе стебель дикий И ягоду – ему вслед. Кладбищенской земляники Крупнее и слаще нет, Но только не стой угрюмо, Главу опустив на грудь. Легко обо мне подумай, Легко обо мне забудь. Как луч тебя освещает! Ты весь в золотой пыли... И пусть тебя не смущает Мой голос из-под земли. Идешь, на меня похожий, Глаза устремляя вниз. Я их опускала – тоже! Прохожий, остановись! Прочти, – слепоты куриной И маков набрав букет, – Что звали меня Мариной И сколько мне был лет. Не думай, что здесь могила, Что я появлюсь, грозя... Я слишком сама любила Смеяться, когда нельзя, Кровь приливала к коже, И кудри мои вились... Я тоже была, прохожий! Прохожий, остановись!

Слайд № 15

Здатність Цвєтаєвої піднятися над власними бідами , перемогти просто вражає. Марина ніколи не втрачала почуття гумору, вона говорила, що на її пам’ятнику буде надпис: “Больше не смеётся”. Незабаром здійснилася Жовтнева революція, яку Марина Цвєтаєва не прийняла і не зрозуміла. Після 1917 року вона живе у важких побутових умовах, голодає. В лютому 1920 року помирає її молодша донька Ірина. Марина віддала дівчат до притулку в надії на те, що там їх будуть годувати, але чужі діти нікому не були потрібні. Аріадна (6 років), Ірина (2 роки) 1919 р.

Слайд № 16

Были мы – помни об этом, В будущем, верно, лихом. Я – твоим первым поэтом, Ты – моим лучшим стихом. Не знаю, где ты и где я, Те же песни и те же заботы. Такие с тобою друзья! Такие с тобою сироты! И так хорошо нам вдвоём – Бездомным, бессонным и сирым… Две птицы: чуть встали – поём, Две странницы: кормимся миром.

Слайд № 17

Когда-нибудь прелестное созданье, Я стану для тебя воспоминаньем, Там, в памяти моей голубоокой, Затерянным так далеко-далёко Забудешь ты мой профиль горбоносый И лоб в апофеозе папиросы, И вечный смех мой, коим всех морочу, И сотню - на руке моей рабочей – Серебряных перстней, чердак-каюту, Как в страшный год возвышены бедою, Ты маленькой была, я молодою.

Слайд № 18

Полюбил богатый — бедную, Полюбил ученый — глупую, Полюбил румяный — бледную, Полюбил хороший — вредную: Золотой — полушку медную. — Где, купец, твое роскошество? «Во дырявом во лукошечке!» — Где, гордец, твои учености? «Под подушкой у девчоночки!» — Где, красавец, щеки алые? «За ночь черную — растаяли». — Крест серебряный с цепочкою? «У девчонки под сапожками!» Не люби, богатый, — бедную, Не люби, ученый, — глупую, Не люби, румяный, — бледную, Не люби, хороший, — вредную. Золотой — полушку медную!

Слайд № 19

Вот опять окно, Где опять не спят, Может пьют вино, Может так сидят. Или просто рук не разнимут двое. В каждом доме, друг, Есть окно такое. Крик разлук и встреч – Ты окно в ночи! Может сотни свеч, Может три свечи… Нет и нет уму Моему покоя И в моём дому Завелось такое. Помолись, дружок, За бессонный дом, За окно с огнём.

Слайд № 20

Хочу у зеркала, где муть И сон туманящий, Я выпытать — куда Вам путь И где пристанище. Я вижу: мачта корабля, И Вы — на палубе... Вы — в дыме поезда... Поля В вечерней жалобе — Вечерние поля в росе, Над ними — вороны... — Благословляю Вас на все Четыре стороны!

Слайд № 21

Мне нравится, что вы больны не мной, Мне нравится, что я больна не вами, Что никогда тяжелый шар земной Не уплывет под нашими ногами. Мне нравится, что можно быть смешной - Распущенной - и не играть словами, И не краснеть удушливой волной, Слегка соприкоснувшись рукавами. Мне нравится еще, что вы при мне Спокойно обнимаете другую, Не прочите мне в адовом огне Гореть за то, что я не вас целую. Что имя нежное мое, мой нежный, не Упоминаете ни днем, ни ночью - всуе... Что никогда в церковной тишине Не пропоют над нами: аллилуйя! Спасибо вам и сердцем и рукой За то, что вы меня - не зная сами! - Так любите: за мой ночной покой, За редкость встреч закатными часами, За наши не-гулянья под луной, За солнце, не у нас над головами,- За то, что вы больны - увы! - не мной, За то, что я больна - увы! - не вами!  Маврікій Мінц - чоловік сестри Анастасії

Слайд № 22

Вірші, написані після 1917 року, ввійшли до збірки “Вёрсты», яка надзвичайно вразила Бориса Пастернака: « В неё надо вчитываться. Когда я это сделал, я ахнул от открывшейся мне бездны чистоты и силы». Сижу без света, и без хлеба, И без воды. Затем и насылает беды Бог, что живой меня на небо Взять замышляет за труды. Сижу, — с утра ни корки черствой — Мечту такую полюбя, Что — может — всем своим покорством — Мой Воин! — выкуплю тебя.

Слайд № 23

Вчера ещё в глаза глядел, А нынче - всё косится в сторону! Вчера еще до птиц сидел,- Все жаворонки нынче - вороны! Я глупая, а ты умен, Живой, а я остолбенелая. О, вопль женщин всех времен: "Мой милый, что тебе я сделала?!" И слезы ей - вода, и кровь - Вода,- в крови, в слезах умылася! Не мать, а мачеха - Любовь: Не ждите ни суда, ни милости. Увозят милых корабли, Уводит их дорога белая... И стон стоит вдоль всей земли: "Мой милый, что тебе я сделала?" Вчера еще - в ногах лежал! Равнял с Китайскою державою! Враз обе рученьки разжал,- Жизнь выпала - копейкой ржавою!

Слайд № 24

Детоубийцей на суду Стою - немилая, несмелая. Я и в аду тебе скажу: "Мой милый, что тебе я сделала?" Спрошу я стул, спрошу кровать: "За что, за что терплю и бедствую?" "Отцеловал - колесовать: Другую целовать",- ответствуют. Жить приучил в самом огне, Сам бросил - в степь заледенелую! Вот что ты, милый, сделал мне! Мой милый, что тебе - я сделала? Самo - что дерево трясти! - В срок яблоко спадает спелое... - За всё, за всё меня прости, Мой милый,- что тебе я сделала! Всё ведаю - не прекословь! Вновь зрячая - уж не любовница! Где отступается Любовь, Там подступает Смерть-садовница.

Слайд № 25

Заради чоловіка Марина Цвєтаєва 11 травня 1922 року виїхала за кордон, де прожила 17 років: з них більше трьох в Чехословаччині, більше 17 у Франції. Пригвождена к позорному столбу Славянской совести старинной, С змеею в сердце и с клеймом на лбу, Я утверждаю, что — невинна. Я утверждаю, что во мне покой Причастницы перед причастьем. Что не моя вина, что я с рукой По площадям стою — за счастьем. И это всё, что лестью и мольбой Я выпросила у счастливых. И это всё, что я возьму с собой В край целований молчаливых. Пересмотрите всё моё добро, Скажите — или я ослепла? Где золото мое? Где серебро? В моей руке — лишь горстка пепла!

Слайд № 26

Зустріч із чоловіком у еміграції і народження сина Георгія (1925р.) на деякий час повернули їй втрачену душевну рівновагу. Але важкі умови життя, постійні поневіряння, переїзди з однієї країни в іншу створювали напружену психологічну тмосферу, викликали ностальгію. Русской ржи от меня поклон, Полю, где баба застится… Друг! Дожди за моим окном, Беды и блажи на сердце… Дай мне руку — на весь тот свет! Здесь мои — обе заняты. Борису Пастернаку. Прага. 1925 Ты в погудке дождей и бед — То ж, что Гомер в гекзаметре.

Слайд № 27

Сергій Якович Ефрон став активним учасником «Союзу по поверненню на Батьківщину», агентом НКВД. Він був причетний до вбивства у Парижі одного із троцькістів, що дало можливість йому і дочці Аріадні у 1937 році переїхати до Росії. У 1939 році повернулася на батьківщину і Марина Цвєтаєва з чотирнадцятирічним сином, хоча й з важким почуттям: «Тут я не потрібна. Там я неможлива», — писала вона з Росії у Францію.

Слайд № 28

У серпні 1939 року і батько, і дочка були репресовані, їх звинуватили у шпигунстві на французьку розвідку. 16 жовтня 1941 року Сергія Ефрона розстріляли. Реабілітували у 1956 році. Дуже драматично склалася доля Аріадни Ефрон. Вісім років таборів, 6 років, проведених в поселенні в Туруханську. І тільки в 1955 році вона була реабілітована.

Слайд № 29

Після реабілітації присвятила своє життя дослідженню життя і творчості матері Марини Цвєтаєвої. Померла у 1975 році. Аріадна була надзвичайно обдарованою людиною. Навчалася живопису в Парижі при Луврі, працювала перекладачем.

Слайд № 30

Син Геогрій після смерті матері переїхав до Ташкенту, де закінчив школу. Поступив у Літературний інститут в Москві, був мобілізований на фронт, загинув 7 липня 1944 року під Білорусією.

Слайд № 31

Під час другої світової війни Цвєтаєву разом із сином евакуюють в Єлабугу (Татарстан). Допомагаючи Марині збирати валізу, її друг, Борис Пастернак, пожартував про взяту їм мотузку для перев’язки валізи (що вона міцна, хоч вішайся). Саме на цій нещасливій мотузці і повісилася поетеса 31 серпня 1941 року. У передсмертній записці вона просила вибачення і пояснювала свій вчинок тим, що була загнана у глухий кут.

Слайд № 32

Марина Цвєтаєва похована 2 вересня 1941 року на Петропавлівському кладовищі в Елабузі. Точне розташування могили невідоме. На південній стороні кладовища, біля кам'яної стіни, в 1960 році сестра поетеси, Анастасія Цвєтаєва, "між чотирьох безімених могил 1941 року" встановила хрест із написом: "В цій стороні кладовища похована Марина Іванівна Цвєтаєва". У 1970 році на цьому місці було споруджено гранітний надгробок.

Слайд № 33

Збулися слова Аріадни Ефрон: "Скоро-скоро займе вона в російській літературі своє велике місце…» Моим стихам, написанным так рано, Что и не знала я, что я - поэт, Сорвавшимся, как брызги из фонтана, Как искры из ракет, Ворвавшимся, как маленькие черти, В святилище, где сон и фимиам, Моим стихам о юности и смерти, - Нечитанным стихам! - Разбросанным в пыли по магазинам (Где их никто не брал и не берет!), Моим стихам, как драгоценным винам, Настанет свой черед.

Слайд № 34

Слайд № 35

6. https://javalibre.com.ua/java-book/author/bio/24331 7. https://www.google.ru/search?q=Георгій+Ефрон&newwindow= 1&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=0ahUKEwjn5oyVwJDYAhVDI1AKHU23CQYQ_AUICigB&biw=1440&bih=788#imgrc=BYgY8K35BDC1sM: https://yandex.ua/images/search?text=плейкаст%20Марина%20 Цветаєва 4. https://javalibre.com.ua/java-book/author/bio/24331 3. http://faqukr.ru/mistectvo-ta-rozvagi/95564-biografija-marini-ivanivni-cvetaevoi-cikavi-fakti.html 1. Марина Цветаева. Сочинения. В 2 т. Том 1. Стихотворения. Поэмы. Драматические произведения – М.: Художественная литература, 1980 . 2. Анастасия Цветаева. Воспоминания – Издание третье, дополненное – М.: Советский писатель, 1984 Джерела

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
11 клас Презентація до уроку зарубіжної літератури
  • Додано
    28.02.2018
  • Розділ
    Зарубіжна література
  • Тип
    Презентація
  • Переглядів
    175
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    FN456791
  • Вподобань
    0
Курс:«Основи фінансової грамотності»
Часнікова Олена Володимирівна
72 години
3600 грн
1080 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №FN456791
За публікацію цієї методичної розробки Дорох Галина Володимирівна отримав(ла) свідоцтво №FN456791
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Осінь – 2018»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти