Література рідного краю.Любов до рідної землі в поезіях Валерія Бойченка

Опис документу:
Ознайомити учнів із фактами біографії та поезією громадянської лірики миколаївського поета, перекладача Валерія Бойченка; формувати вміння виразно й осмислено читати ліричні твори, робити їх аналіз; виховувати патріотичні почуття.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Любов до рідної землі в поезіях Валерія Бойченка

Урок літератури рідного краю

Тема уроку. Література рідного краю.

Любов до рідної землі в поезіях Валерія Бойченка

Мета: ознайомити учнів із фактами біографії та поезією громадянської лірики миколаївського поета, перекладача Валерія Бойченка; формувати вміння виразно й осмислено читати ліричні твори, робити їх аналіз; виховувати патріотичні почуття.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет поета, видання його творів різних років, фотоілюстрації; мультимедійний проект.

Хід уроку

І. Мотивація.

  • Прочитайте  слова, які взято за епіграф до уроку. Як ви думаєте, якою є людина, яка їх написала? У яких словах автор висловлює власне кредо; як ви їх розумієте? Запишіть асоціативний кущ.

Не убий бездомної зозулі.
Не стопчи барвінку на межі.

Оленятко вбережи від кулі.

Річечку від смерті вбережи.

Не убий чуттів своїх глибинних – 
Суму щастя й радості журби.
Зрослої у віковім борінні,
Власної душі не погуби.

Валерій Бойченко, «Заповідь»

Асоціативний кущ

  • Погляньте на портрет автора цих рядків. Цей чоловік родом з Миколаївщини, міста

Снігурівки. У 60-х роках ХХ ст. почав друкувати свої поезії у пресі. Дуже любив музику і спорт. Гарно грав на гітарі, писав мелодії до своїх віршів, чудово співав. З юнацьких років захоплювався футболом. Був одним із засновників, головою редколегії та видавцем просвітницької газети «Аркасівська вулиця», першим головою та співголовою Всеукраїнського товариства української мови – потім Миколаївського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, лауреатом Всеукраїнських літературних премій ім. М. Аркаса.

  • Хто ж ця людина? (Валерій Бойченко). Доповніть свої відчуття до цієї людини.

ІІ. Цілевизначення

Так, це Валерій Бойченко – один із сучасних письменників України, наш земляк, ім’я якого можна побачити на літературній карті Миколаївщини. Його ім’я стоїть поряд з відомими сучасними письменниками. Сьогодні у нас особливий урок – урок-спогад, бо оживе Валерій Петрович у своїх віршах. Ми побачимо, читаючи поезії, лірика, люблячого сина, палкого патріота, чесного громадянина.

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу

  1. Слово вчителя

Рідний край, рідна домівка ... У цих словах зібрано щирі людські сподівання. Вони дорогі кожному з нас. Адже саме із ними пов'язано багато прекрасного в житті людини. Де б ми не були, де б ми не жили – спогади про рідний край, рідну домівку, милі розуму і серцю, завжди будуть з нами. У кожного з нас свій вимір, своє сприйняття, своє ставлення до рідного краю, батьківської оселі, звичаїв та обрядів, нашої історії . Наприклад, поети для вираження своїх почуттів знаходять чудові слова, які передають їхню любов і тепло до рідного краю, домівки.

  1. Прослуховування поезії «Стежка дитинства» у виконанні заздалегідь підготовлених учнів та робота над змістом.

Ця дорога уздовж лісосмуги,
Цей запилений тихий спориш...
В цім краю осявання і туги
Ти свої оповідки облиш.

Ти забудь і незгоди й невдачі,
Із тобою мочатиму й я.
Глянь, як в’ється за обрій тремтячий
Путівця молода течія.

Тут мені все родинне і знане.
Тут акацій цвітіння рясне.
Подорожник лікує не рани –
Від смертей захищає мене.

Зеленіють від неба до неба
Молоді вікові пшениці.
Тут питати нічого не треба.
Лиш полин розітри у руці.

В скронях кров потривожена стука,
Легко сіється чиста блакить,
І стрілою з козацького лука
Давня тиша у небі бринить.

Не кажи мені слів, ні словечок.
То все зайве, усе – суєта.
Світ чорнозему широкоплечий
Сивиною століть зацвіта.

Блудний син, я благаю прощення...
Чую мамину мову в гаю.
Зупинімось під сонцем спасенним,
Щоб послухати душу свою.

( «Стежка дитинства»)

Це поезія «Стежка дитинства».

  1. Бесіда:

  • Яким настроєм пройнятий твір? Які почуття викликала поезія?

  • Висловіть власні думки стосовно почутих рядків.

  • Поясніть рядки: «Подорожник лікує не рани – Від смертей захищає мене.»; «Тут питати нічого не треба. Лиш полин розітри у руці».

  • Чому автор згадує полин? Назвіть твори, у яких ви зустрічали схожий образ.

  • Прокоментуйте рядки: «Блудний син, я благаю прощення...». Чому автор називає себе блудним сином. Висловіть припущення : у кого і за що він благає прощення.

  • Якою для вас постала людина, що має такі «стежки дитинства»?

  • А що вас тримає у житті? Назвіть ваші «стежки дитинства».

  • Як ви вважаєте, у вас є почуття Батьківщини?

  1. Слово вчителя

Відчуття Батьківщини проростає, як все велике, з малого зернятка. Цим зернятком в дитинстві могла бути річка, що тече в ивняках, зелений косогор з березами. Це могла бути лісова галявина, дикий занедбаний сад за околицею, яр з запашними травами і холодним ключем на дні.У народі говорять: «Земля батьків – земля духовності» .

  • Як ви розумієте вислів «Земля батьків – земля духовності»?

Ознайомтесь з уривком статті «Золота ріка над синім овидом…» Д.Кременя до збірки В.Бойченка « Не повториться мить».

  1. Опрацювання уривку статті «Золота ріка над синім овидом…»Д.Кременя

« Білоголовий болиголов – така ж прикмета степової ойкумени, як і полин і перекотиполе, чебрець і ковила. Для мене Поет – усе та ж степова трава болиголов, котрій болить і за вояка, що окропив її своєю кров’ю, і за беззахисного зайчика чи сайгака, вбитого стрілою скіфа чи кулею сучасного браконьєра. Полюють усі, полюють – на всіх, але болить – у болиголова, і болить – голова і душа в поета за всіх убієнних та пропалих безвісти. Поет, перекладач і громадський діяч Валерій Бойченко – саме з таких. Із тієї когорти, котра йшла першою на прю, боліла чужими болями, відкидаючи посполиту “свою хату скраю”. Може, й тому, що першими запалюють крайню хату, може... Але ось яка дивовижна доля в нашого відомого поета-земляка, котрий уже при початку ХХІ століття все ще переймається болями віку про минулого, все ще боліє непроминулими і непроимнущими суками людства. Ми вже майже загубили екологію, сиріч – природу, ми вже боїмося вголос ужити словосполуку “екологія душі”, а він усе ще стукає в “двері Бога”, тобто до людської душі. Як писав інший перевесник Велерія Бойченко, лауреат Шевченківської премії Петро Скунць: “Поет – як розумна дитина або як наївний дід... За всіх промовчати, коли всі кричать. За всіх – прокричати, коли всі мовчать...”

  1. Лексична робота

Ойкумена - (екумена, ейкумена) - населена частина Землі; заселена людиною частина землі; сукупність областей земної кулі, які, за уявленнями давніх греків, були заселені людиною; у стародавніх греків - весь відомий світ (населена суша)

  • Чому, на вашу думку, Д. Кремінь порівнює поета, у цьому контексті В.Бойченка, зі степовою травою болиголовом?

Слово вчителя

Дійсно, поет «стукає «в двері Бога», тобто до людської душі». За що і за кого болить душа поета? В.Бойченку взагалі і постійно дуже болить Україна, все, що пов’язане з нею,тож йому болить минуле, має власну думку щодо історичного минулого Південного Прибужжя, Північного Причорномор’я та й історії України. Тож такий ракурс бачення нашої історії для нього цілком природний, логічний і зрозумілий. Вже з юних літ марив Словом та історією, і така любов і закоханість супроводжувала його на всьому життєвому шляху. Цим музам він служив безкорисливо, самовіддано і жертовно, як мало хто. Саме за збірку « Не повториться мить» у 2003 році поет став лауреатом Всеукраїнської літературної премії ім.. Павла Тичини. По праву, Валерій Петрович Бойченко – син нашої степової землі, яка так щедро живила його життєдайними соками. І він віддячував їй своєю любов’ю.

  1. Прослуховування поезії « Рідне » у виконанні заздалегідь підготовлених учнів та робота над змістом.

Шумлять солодкі трави Батьківщини,

І вишум вишні стелиться до ніг,

І прогріває води тепла днина,

І пахне сонях – дивен оберіг.

А я немов забув усі слова.

Лише горить од щастя голова…

Лише цвіте в самому серці щось –

Воно із чебрецем переплелось

І незглибимим небом журавлиним.

До сонця повертається вікно,

Сміється річки синє полотно,

Шумлять солодкі трави Батьківщини. ( «Рідне» )

  • Яким настроєм пройнята поезія?

  • Що ви відчули, прослухавши її?

  • Які б кольори використали, щоб змалювати полотно даного твору?

  • Назвіть символічні образи, які використовує автор у поезії. Що вони уособлюють?

  • Спробуйте пояснити, чому поет починає і закінчує твір виразом «Шумлять солодкі трави Батьківщини» ? Назвіть цей прийом.

  • Поясніть епітет «солодкі».

  • Висловіть свої думки стосовно таких слів: «А я немов забув усі слова. Лише горить од щастя голова…»

Слово вчителя

Валерієві Бойченку не дорікнеш у тому, що він – патріот рідного краю лише на словах. Він викладав літературне краєзнавство Миколаївщини, доторкнувшись до історії, тому й новими гранями розквітнув його талант. Він є автором багатьох історично-краєзнавчих розвідок, краєзнавчих та літературних праць, рецензій та відгуків на ряд історичних публікацій. Не дивно, що у 1997 році він був удостоєний культурологічної премії імені Миколи Аркаса в номінації «Просвітницька діяльність». Ця нова – історико-просвітницька, краєзнавча – грань творчості В. Бойченка варта окремого бібліографічного довідника. Його твори всіх жанрів позначені високим громадянським звучанням, вони звернені до людської свідомості, до нашого патріотизму. Бо саме заради рідної України він жив і творив, не втрачаючи надій на її щасливе майбутнє. У його віршах цілковито визначені географія, біографія. Його географічні параметри – Дніпро, Буг, Лиман, рідні Миколаївщина й Херсонщина, незбагненний Миколаїв, а надто родова земля Снігурівщини, села козацького Прибужжя, й саме звідси росте вічна Україна. Цілком конкретна адреса – материзна.

  • Про що може йтися в поезії з назвою «Храм»? Висловіть свої припущення.

  • Спробуйте відчути настрій вірша, уявити внутрішнім зором зображене; зафіксуйте свої почуття.

  1. Прослуховування поезії «Храм» у виконанні заздалегідь підготовлених учнів та робота над змістом.

О Степе український, дивний храме,

Просторий і високий – аж замру,

Коли твоя летюча діорама

Возносить мовчки вікову журу.

Спирається небес тремке склепіння

Не на колони, а на вічний рух,

Що нас навчив волячого терпіння,

Що дав нам віру в незнищенний дух.

Ні стін у храмі нашім, ні окопу,

І вічний протяг душу холодить.

Косує Азія – ми на шляху в Європу,

Європа в Азію крізь нас глядить.

Густа ж у нас чужинським коням паша!

На терезах із двох жорстоких чаш

Батия й Гітлера – двох деспотів не наших,-

Урівноважив Сталін – деспот наш.

О храме долі нашої!.. Ікони,

Священні книги, прадідів кістки

У прах втоптали чоботи і коні.

Ти чуєш? – холод леза до щоки.

На цій важкій, охламленій руїні

Вже горла стис Чорнобиля полин.

Не лиш молитись нам за Україну –

Тяжким трудом вставати із руїн.

До слова слово, як до муки мука,

До слова думка, як до раті рать,

Збираймо ці криваві каменюки –

Таки без мурів

Храми не стоять.

(«Храм»)

  • Чому поет співає хвалу українському степу, називаючи його давнім храмом?

  • Які історичні події,особи згадує автор у творі? З якою метою?

  • Визначте основну думку твору.

Слово вчителя

Він вірив ( повірмо й ми!), що злинуть у небуття та забуття холодні вітри і негоди, запанує в нашій сторонці добро і щастя. Наскрізно проходять через лірику В. Бойченка мотиви відповідальності ліричного героя за долю України, за збереження природних багатств, захоплюється красою рідного краю, пройнятий повагою до його історії та культури . Читаючи його поезії, зауважуєш: написані вони палким патріотом України, якому боліло й донині болить її минуле й сучасне. Прослухайте поезію «Запорозький Гард».

  1. Опрацювання історичної довідки

Історична довідка. Урочище Гард знаходиться за 2 км на південний схід від с. Богданівки Доманівського р-ну та за 1 км на південь від м. Південноукраїнська Арбузинського р-ну Миколаївської обл. Це глибокий і вузький каньйон з крутими скелястими берегами, по дну якого серед гранітних брил тече Південний Буг (давня українська назва - Бог), утворюючи тут великий поріг завдовжки понад 0,5 км. З лівого берега височать три великі скелі, що називаються Сова, Брама і Пугач. Навпроти скелі Пугач посеред ріки розташований скелястий, порослий кущами та деревами острів Клепаний (давня назва його – Гардовий).

Особливу роль Гарду в Запорозькій Січі засвідчують тогочасні документи. Як видно з донесення кошового Олексія Білецького від 4 серпня 1760 р., сюди, в гард, кожного року в літній час із Січі та зимівників вирушав полковник з особливою командою для охорони кордону та дотримання порядку між рибалками і козаками, які мали знаходитися тут протягом літа до осені. За топографічним описом 1774 р., улітку в Гарді завжди утримувалася команда до 500 чоловік. "Це місце було спочатку призначене лише для переправи через річку та рибальства в ній, але згодом, уже в XVII ст., перетворилося на найголовнішу прикордонну варту чи паланку".

Слово вчителя

Гард - це запорозький форпост над Бугом; козацька святиня, знищена при будівництві відомої АЕС. Саме йому В. Бойченко присвятив свій вірш «Запорозький Гард».

  1. Прослуховування поезії « Запорозький Гард» у виконанні заздалегідь підготовлених учнів та робота над змістом.

Шумить-гуркоче Запорозький Гард -

Урочище, пороги, скелі й води,

Козацькі переправи й переброди,

Форпост і гайдамацький ар’єргард.

Опівночі, при місяці, встають

Будівлі оборонної паланки.

Чутка сторожа ходить до світанку,

Татарська ніч тамує давню лють.

Шумить стихія, стогнуть дерева,

Вітри й пожари стіни розмели.

Та в скелях десь – таємні арсенали,

А на вітрах – легенди,біль, слова…

Пішло із димом, що горіть могло,

Зотліла школа із каламарями,

Та не згоріли слово і зело,

Та пам'ять пророста з землі тернами.

І в кожну ніч, що темна і чутка,

Стають на герць дві постаті похмурі:

Тінь Пугача, нетяги-козака,

І Сави Чалого - тінь зрадника і шкури.

Гримлять пороги вранці і вночі –

Відлунюють лиш зрячими серцями.

І замкнена стоїть скеляста Брама –

Лиш людська пам'ять береже ключі.

(«Запорозький Гард»)

  • Як у творі розкрито дух козацької доби?

  • Чи відчуваєте ви власну причетність до козацького роду, що оберігав кордони нашої землі?

  • Поясніть останні рядки поезії: «Гримлять пороги вранці і вночі – Відлунюють лиш зрячими серцями. І замкнена стоїть скеляста Брама - Лиш людська пам'ять береже ключі .»

Слово вчителя

На людях - він козак, неприборканий, темпераментний, носій здорової громадської думки . Олександр Сизоненко писав: « Особливо вражають «Запорозький Гард», «Екскурсія по місту», «Вулиця Потьомкінська». Щодо останнього – так і знайте, Валерію: це Ваше відкриття на всю поезію України! Так у нас давно не писали! Звісно, після Шевченка. І далі чується його могутній гнів і сарказм у Вашому блискучому вірші». Чого вартий «пеан» князеві Потьомкіну, якого на нашому Півдні дехто мало не боготворить, забуваючи, що історичних осіб оцінюють за їхньою діяльністю – як позитивною, так і негативною, і ніби не відаючи про найголовніше в історії України – важку імперську суть його діяльності

Лексична робота.

ВІВАТ, виг., заст. Уживається для вираження побажання: «хай живе».

  1. Прослуховування поезії « Вулиця Потьомкінська» у виконанні заздалегідь підготовлених учнів та робота над змістом.

Радійте, лицарів-січовиків потомки!

Імперському орлу кричіть «Віват!»

Іде по Миколаєву Потьомкін –

Припудрений і двоєдушний кат.

Тут він козацтво гнав у гречкосії,

Під тінню двоголового орла

Прирощував імперію російську –

«Гдє я ступі, там русская зємля»

А ви – з якої, власне, оперетки?

Всю вашу землю, милі землячки,

В порохівниці позсипали предки

Та й на Кубань понесли козаки!..

Віват Потьомкіну! Земляцтво, голосніше!

Це ж він імення ваше затоптав

І «вашу» ж вам історію він пише

Й сьогодні, малоросійський гуртоправ.

Багато ж ви надбали! – тільки волю

Та ймення й мову, й душу молоду

Він відібрав, козацькі внуки голі,-

Зате ж як ви співаєте в саду!!

Найкраще в світі! Маєте свободу

Співати про понищений народ –

Аби лиш не вертались до народу,

Аби лише не прагли до свобод.

( «Вулиця Потьомкінська» )

  • Яку мету ставив собі автор, пишучи цей твір?

  • Як поет ставиться до князя Потьомкіна? Обґрунтуйте. Поясніть епітети «припудрений і двоєдушний кат».

  • Зачитайте рядки, у яких звучить сарказм; у чому він виявляється?

  • Висловіть власну позицію стосовно цієї поезії.

Слово вчителя

Про любов до рідної землі кожен говорить по-своєму: хтось прозою, хтось віршем, хтось музичним твором чи малярським полотном. Хтось гукає про це на весь голос. Хтось говорить пошепки…в один урок не можна вмістити увесь «самобутній і самобарвний» талант Валерія Бойченка.

Завершити урок-зустріч, урок-спогад про нашого миколаївського поета-болиголова хочеться поезією:

Проминуть століття і стомуки

З болем і навиліт, мов стріла.

Виживуть мій Степ, Хотин, Прилуки,

Колосок, струмок і ковила.

По стежині від Дніпра до Бугу

Побіжить маленьке дитинча.

Буду я, затисши в серце тугу,

Підставлять йому свого плеча,

Щоб воно, безпечне й пустотливе,

У нові століття перейшло,

Де б над ним не висло страхітливо

З-над Москви імперське помело.

(«Проминуть століття і стомуки»)

ІV. Рефлексійно-оцінювальний етап

«Незакінчене речення»:

  1. На сьогоднішньому уроці Валерій Бойченко постав у моїй уяві як людина …

  2. Мені найбільше імпонує його …

  3. Поета можна назвати вірним сином Миколаївщини тому… або написання сенкану.

Поет.

Ніжний, щирий, тривожний.

Виховує, застерігає, любить.

Дух його поезії возвеличує нас.

Людина-патріот.

Оцінювання роботи.

V. Домашнє завдання.

1. Ознайомитися з іншими поезіями громадянської лірики В. Бойченка («Батьківщина», «Миколаїв», «Тут, при Лимані, рідний мій народе…», «Південь», «Слово Олега Ольжича…»);

2. Скласти усний твір – роздум «У чому ж може полягати моя дійова любов до Батьківщини?»

Література

Твори В.П. Бойченка

Бойченко, В.П. Іскри / В.П. Бойченко. - К. : Молодь, 1972. - 48 с.
З роду ще такого я не бачив : вірші-небилиці / з англ. пер. В. Бойченко. - К. : Веселка, 1973. - 16 с.
У мене курочка була : англ. народні дитячі пісеньки / пер. В. Бойченко. – К. : Веселка, 1973. - 16 с.
Бойченко, В.П. Сонячні кола : поезії / В.П. Бойченко. – Симферополь : Таврія, 1975. - 88 с.
Бойченко, В.П. Поліття : поезії / В.П. Бойченко. - К. : Молодь, 1977. - 78 с.
Бойченко, В.П. Багряні колони : поезії / В.П. Бойченко. – Одеса : Маяк, 1978. - 78 с.
Бойченко, В.П. Широти : поезії / В.П. Бойченко. – Одеса : Маяк, 1981. - 52 с.
Бойченко, В.П. Світлі ріки : лірика / В.П. Бойченко. - К. : Рад. письменник, 1984. - 134 с.
Бойченко, В.П. Доброта : поезії / В.П. Бойченко. – Одеса : Маяк, 1987. - 127 с.
Бойченко, В.П. Птахи над полум`ям : поезії / В.П. Бойченко. - К. : Рад. письменник, 1989. - 108 с.
Бойченко, В.П. Який широкий світ! : вірші / В.П. Бойченко. – Одеса : Маяк, 1989. - 40 с.
Бойченко, В.П. Правий берег : лірика / В.П. Бойченко. - К. : Дніпро, 1991. – 256 с.
Бойченко, В.П. Не повториться мить : поезія та переклади / В.П. Бойченко. – Миколаїв : Видавництво МФ НаУКМА, 2001. - 208 с.
Бойченко, В.П. З історії словесності Південного Прибужжя : навч. посібник для вузів / В.П. Бойченко ; ред. В.П. Шкварець. – Миколаїв : ВіД, 2005. - 72 с.
Бойченко, В.П. Книга Леля : лірична драма. - Миколаїв : Іліон, 2006. - 144 с.
Миколаївщина в історії України : (книга для читання з краєзнавства). Ч. 1 / ред. Н. М. Огренич ; упор. В. П. Бойченко. - Миколаїв : МОІППО, 2009. - 256 с.
Миколаївщина в історії України : (книга для читання з краєзнавства). Ч. 2 / ред. Н.М. Огренич ; упор. В.П. Бойченко. - Миколаїв : МОІППО, 2009. - 270 с.
Бойченко, В.П. Хай вам засяє любов : поезії та переклади / В.П. Бойченко ; авт. вступ. слова М. Братан. - Миколаїв : Можливості Кіммерії, 2010. - 388 с.

Публікації у збірниках та альманахах

Бойченко, В.П. Воспоминания : стихи / В.П. Бойченко ; пер. с укр. // Поэзия : альманах. - М., 1972. - С. 7-8.
Бойченко, В.П. Балада про пісню : вірші / В.П. Бойченко // Вітрила - 70-71. - К., 1971. - С. 10-11.
Бойченко, В.П. Таврійські степові : вірші / В.П. Бойченко // Поезія-72. - К., 1972. - С. 10-11.
Бойченко, В.П. Мир : вірші / В.П. Бойченко // Поезія-76. - К., 1976. - С. 13-16.
Бойченко, В.П. Права : стихи / В.П. Бойченко; пер. с укр. // Рукопожатие через горизонт. - Ставрополь, 1976. - С. 245-248.
Бойченко, В.П. Чайки в степу : вірші / В.П. Бойченко // Дніпрові райдуги : антологія молодої поезії України. - К., 1978. - С. 42-45.
Бойченко, В.П. Магістраль : вірші / В.П. Бойченко // Комсомол, доля моя. - К., 1979. - С. 358-364.
Бойченко, В.П. Єднання : вірші / В.П. Бойченко // Родники : проза, стихи. - Одесса, 1980. - С. 135-137.
Бойченко, В.П. Невідомий солдат : вірші / В.П. Бойченко // Перемога. - К., 1980. - С. 304.
Бойченко, В.П. Будівничі октави : вірші / В.П. Бойченко // Степова зірниця. - Одеса, 1981. - С. 40-41.
Бойченко, В.П. Основа : вірші / В.П. Бойченко // Стапелі над Інгулом : нариси, вірші, оповідання. - Одеса, 1983. - С. 14-20.
Бойченко, В.П. Роки : вірші / В.П. Бойченко // Горизонт. - Одеса, 1983. - С. 89.
Бойченко, В.П. Гори : вірші / В.П. Бойченко // Голоси гір та степів : поезії. - Одеса, 1984. - С. 127-134.
Бойченко, В.П. Зустріч з поетом : вірші / В.П. Бойченко // Кобзарева зоря. - К., 1984. - С. 29.
Бойченко, В.П. Гірська рота : вірш / В.П. Бойченко // Крила нашої весни : поезії. – Одеса ; Орджонікідзе, 1985. - С. 165-170.
Бойченко, В.П. Прибужжя : вірші // Квітни, земле моя. - Одеса, 1985. - С. 41, 115-116, 136.
Бойченко, В.П. Миколаїв : вірші / В.П. Бойченко // Вітер з лиману : поезії. - Одеса, 1988. - С. 189-195.
Бойченко, В.П. Тихі сніги : вірші // Поезія. - К., 1988. - Вип. 2. - С. 63-64.
Бойченко, В.П. Вірші / В.П. Бойченко // Література рідного краю : посібник-хрестоматія. - Миколаїв, 1994. - С. 175-180.
Бойченко, В.П. Почуття : вірш / В.П. Бойченко // Бузький Гард : альманах. - Миколаїв, 1996. - С. 39-41.
Бойченко, В.П. Як не принижуй ти душу свою : вірші / В.П. Бойченко // В волнах века : альманах. - Николаев, 1997. - С. 70-72.
Бойченко, В.П. Вірші / В.П. Бойченко // Література рідного краю: Письменники Миколаївщини : посібник-хрестоматія. – Миколаїв, 2003. - С. 157-163.
Бойченко, В.П. З історії письменства рідного краю / В.П. Бойченко // Миколаївський оберіг. - Миколаїв, 2004. - С. 5-14.
Бойченко, В.П. Словесність Прибужжя крізь століття / В.П. Бойченко // Література рідного краю: Письменники Миколаївщини : посібник-хрестоматія / В.П. Бойченко ; ред. Н.М. Огренич. – Миколаїв, 2003. - С. 10-17.
Бойченко, В.П. Вірші / В.П. Бойченко // Миколаївський оберіг. - Миколаїв, 2004. - С. 129-144.
Бойченко, В.П. Заснування Миколаєва в контексті імперських завоювань (за В.Ключевським) / В.П. Бойченко // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження : VI Миколаївська обласна краєзнавча конференція. - Миколаїв : Можливості Кіммерії, 2006. - С. 14-16.

 

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
3
міс.
2
9
дн.
1
9
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!