КУРСОВА РОБОТА з теми: Формування ключових компетентностей на уроках фізики

Опис документу:
Упровадження компетентнісного підходу в практику роботи санаторної школи – інтернат буде успішним за умов оновлення цілей навчання, модифікації методів і форм навчання, моніторингу результативності компетентнісно – орієнтованого навчально - виховного процесу.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

КЗ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІНОЇ ОСВІТИ» ЗОР

Кафедра дидактики та методики навчання

природничо – математичних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з теми:

Формування ключових компетентностей

на уроках фізики

Запоріжжя, 2017

Зміст

  1. Вступ…………………………………………………………3

  2. Застосування інноваційних педагогічних

технологій у процесі викладання фізики…………………..............4

    1. Компетентнісний підхід в сучасній освіті…………………..4

    2. Моделі формування ключових компетентностей учнів……5

    3. Використання елементів інтерактивних

технологій навчання на уроках фізики……………………………..9

    1. Методики та заходи психолого – педагогічної

підтримки діяльності учнів на уроках фізики…………………....17

  1. Висновок……………………………………………………18

  2. Література…………………………………………………..19

  3. Додаток……………………………………………………..20

1. ВСТУП.

Сучасна система навчання направлена на те, що учні повинні думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію і застосовувати її в конкретних умовах.

Для цього потрібні виробити в школярів мотиви і цілі навчальної діяльності, навчити способом дії здійснення і регулювання.

Ключовою компетентністю учнів є уміння вчитися. Дослідження психологів і педагогів, досвід вчителів показують: щоб навчити учнів самостійно і творчо вчитися потрібно включити їх у спеціальну організовану діяльність. Реалізація нових завдань освіти потребує нових підходів, враховує особистості учнів, його потреби і інтереси.

Основне завдання школи полягає в тому, щоб надати можливості розвитку, саморозвитку особистості, сприяти пошуку індивідуальності, самореалізації.

Уміння вчитися передбачає індивідуальний досвід успішної навчальної праці учня, наявністю в нього розвинених способів навчальної діяльності.

Сформоване уміння вчитися передбачає, що учень сам визначає собі мету навчання, виявляє зацікавленість навчання, докладає вольових зусиль для досягнення позитивного результату пізнавальної діяльності, раціонально організовує свою навчальну працю, знаходить джерела потрібної інформації, виконує практичні дії, усвідомлює свою діяльність і намагається її вдосконалити.

Головною дійовою особою в навчанні є учень. Зовсім іншу роль відіграє вчитель, він допомагає учню вчитеся, створює сприятливу атмосферу і значно збагачує мотивацію навчання, утверджує почуття гідності особистості.

Знання, уміння, навички, досвід необхідні для свідомого і активного засвоєння учнями вивчаємого матеріалу можна реалізувати на уроках і позакласній роботі.

2. Застосування інноваційних педагогічних технологій у процесі викладання фізики.

2.1. Компетентнісний підхід в сучасній освіті.

Національна система освіти у своєму розвитку не тільки спирається на внутрішні сили, але й значною мірою зазнає впливу факторів зовнішньої економічної і політичної ситуації, культурної глобалізації. Усе це актуалізує пошук змісту напрямків модернізації освіти в Україні.

Одним із перспективних шляхів реформування загальної середньої освіти є реалізація основних положень компетентнісного підходу зараз ми зробимо перший крок, познайомимось з основними положеннями компетентнісного підходу.

Були проведені соціологічні дослідження в Україні:

Чи достатньо школа готує до майбутнього самостійного життя?

  • Достатньо – 8,2 %

  • Недостатньо – 24,6 %

  • Важко сказати – 67 %

Потребують допомоги інших на початку життєвого шляху – 41 %.

Ми бачимо, що потрібно формувати у учнів здатність до самовизначення та самореалізації.

Починаючи з вісімдесятих років ХХ ст., в Європі та Сполучених Штатах Америки розпочався пошук шліхів реформування національних систем освіти відповідно до загально-цивілізаційних тенденцій розвитку людства в ІІІ тисячолітті. Результатом ґрунтовної наукової дискусії, у якій взяли участь представники країн Євросоюзу, країн – учасників Організації економічного співробітництва та розвитку та деяких інших країн, стало розуміння педагогічною спільнотою доцільності модернізації навчально – виховного процесу в закладах освіти на засадах компетентнісного підходу.

За визначення О. Помету, компетентнісний підхід – це «спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу є сформованість загальної компетентності людини як сукупності ключових компетентностей, інтегрованої характеристики особистості»

Поняття «компетентність» введено у вітчизняний науково – педагогічний обіг під впливом європейської освітянської традиції, яка активно послуговується ним уже понад чверть століття. Але й досі серед дослідників відсутня одностайність щодо його змісту, а навколо його трактувань точаться суперечки теоретиків.

Розмаїття нюансів змісту поняття «компетентність» спонукало науковців і функціонерів сфери освіти уніфікувати його трактування. Так, експерти Департаменту економічного, соціального та культурного розвитку ЮНЕСКО трактують це поняття як «здатність застосувати знання та вміння ефективно й творчо діяти в міжособистісних відносинах – ситуаціях, що передбачають взаємодію з іншими людьми в соціальному контексті так само, як і в професійних ситуаціях».

Більшість вітчизняних дослідників прагнуть розширити зміст поняття «компетентність» включивши в нього, окрім здатність застосування знань і вмінь навичок у певній галузі (як це є в більшості визначень європейських учених), ще й різноманітні особисті утворення – цінності, мотиви, ставлення. Компетентність являє собою інтегративну якість особистості, що має складну структуру. Найбільш поширеним у національній педагогічний науці є підхід, окреслений О. Помету, яка до складових компетентності відносить: знання, уміння, навички та ставлення.

Найновітніше визначення:

Компетентність – це «здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, діяти й виконувати поставлені завдання. Кожна компетентність побудована на поєднанні взаємо-відповідних знань, умінь і практичних навичок, ставлень і цінностей, поведінкових компонентів, усього того, що особистість може мобілізувати для активної дії» («DeSeCe», програма «Визначення та відбір компетентностей: теоретичні й концептуальні засади» (Швейцарія, США, Канада).

2.2. Моделі формування ключових компетентностей учнів.

У зарубіжній освітній практиці розроблено й апробовано декілька шліхів реалізації в навчально – виховному процесі ідей компетентного підходу, і на практиці формування ключових компетентностей учнів здійснюється, як правило, за однією із зазначених нижче моделей:

1. Предметно – тематична модель передбачає цілеспрямоване набуття учнями ключових компетентностей при вивчені ними певного предмета. Так, у деяких загальноосвітніх навчальних закладах Великої Британії формування в учнів основної школи уміння вчитися здійснюється під час опанування ними предмета «Как учиться»

2. Між предметна модель передбачає формування в учнів ключових компетентностей комплексно: цілеспрямовано – під час засвоєння предметів певної освітньої галузі та опосередковано – при вивченні всіх дисциплін навчального плану.

3. Виховна модель передбачає формування в учнів ключових компетентностей переважно в позаурочний і позашкільній роботі. Вона може реалізуватись через різні форми виховних заходів. Сьогодні в світовій педагогічній практиці набули розповсюдження такі підходи до побудові виховної моделі:

- проектний, сутність якого полягає в розробці та реалізації учнями різноманітних соціально спрямованих проектів;

- інституційний, який реалізується через моделювання елементів дорослого життя (наприклад, самоврядування), роботу дитячих організацій, клубів, гуртків тощо.

4. Системна модель, що є найоптимальнішою, оскільки дозволяє повною мірою задіяти у процесі формування в учнів ключових компетентностей весь освітньо – виховних потенціал школи завдяки органічному поєднанню предметно – тематичної, між предметної та виховної моделей.

Узагальнивши здобутки європейських і вітчизняних учених з питань запровадження компетентнісного підходу в рамках проекту «Освітня політика та освіта «рівний - рівному», запропоновано перелік ключових компетентностей, до якого увійшли:

1.Уміння вчитися.

2.Загальнокультурна компетентність.

3.Громодянська компетентність.

4.Підприємницька компетентність.

5.Соціальна.

6.Здоров’язберігаюча.

7.Компетентність у застосуванні (інформаційних і комунікаційних технологій (ІКТ).

Зміст роботи вчителя фізики з формування ключової компетентностей:

  1. «Вміння вчитися» - набуття учнями досвіту практичної та експериментальної діяльності, застосувань знань у пізнанні світу.

  2. «Загальнокультурної» - ознайомлення учнів з науковими досягненнями з фізики, формування в учнів ціннісних орієнтацій на збереження природи, гармонійну взаємодію людини і природи, уміння екологічно взаємодіяти з довкіллям.

  3. «Громадянська» - усвідомлення цілісного образу своєї країни на основі розгляду та аналізу: природи, господарство.

  4. «Підприємницька» - виховання активної життєвої позиції, готовності до конкурентної боротьби на ринку праці, ініціативно включатися в підприємницьку діяльність.

  5. «Соціальна» - формування в учнів ціннісних орієнтацій на збереження природи, гармонійної взаємодії людини і природи, умінь екологічно виважено взаємодіяти з довкіллям.

  6. «Здоров’язберігаюча» формувати в учнів ціннісних орієнтацій на збереження природи, гармонійну взаємодію людини і природи, уміння екологічно виважено взаємодіяти з довкіллям формувати уявлення про прояв закону збереження енергії в живій природі.

  7. «Застосування ІКТ» - підготовка до раціонального використання комп’ютерних засобів при розв’язуванні задач, пов’язаних з опрацюванням інформації, її пошуків, систематизацією.

2.3.Використання елементів інтерактивних технологій навчання

на уроках фізики.

Зараз зберігаються і посилюються тенденції щодо надання освітньому процесові переходу від авторитарного керівництва навчальною діяльністю учнів до їх співпраці з метою досягнення визначеної освітньої мети, розвитку духовності і творчих здібностей школярів, урахування їхніх пізнавальних потреб, здібностей.

Згідно з особистісно-діяльнісним підходам до організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості і її становлення відбувається у процесі навчання, коли дотримуються певних умов:

  • створення позитивного настрою для навчання;

  • відчуття рівного серед рівних;

  • забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;

  • усвідомлення учнем цінності, колективно зроблених умовиводів;

  • можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша;

  • вчитель не є засобом „похвали і покарання", а другом, порадником, старшим товаришем.

Усім цим умовам відповідають інтерактивні технології навчання, які відносять до інноваційних.

Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської мови від слова «інтер» взаємний і «акт» — діяти. Таким чином, інтерактивний — здатний до взаємодії.

Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Інтерактивні підходи до навчання не нові для української школи. Вони використовувалися ще в перші десятиліття минулого століття. Так, у школі організованій А. Рівіним у 1918 році учні різного віку навчались у парах змінного складу, за один рік засвоювали програму 3-4 років навчання. Але ці методи навчання запроваджувалися в освітніх закладах без належного методичного забезпечення. Застосування цих методів виявило певні проблеми зниження ролі вчителя в навчальному процесі, неекономічне витрачення навчального часу. За сталінських часів такі методи взагалі були визначені непотрібними.

Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти у працях В. Сухомлинського, у творчості вчителів - новаторів 70-80 років XX століття Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та ін. у теорії розвивального навчання.

Наприкінці XX століття інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці американської школи.

В останні роки в українській школі стали широко використовувати їх при викладанні різноманітних предметів.

Основною формою організації навчальної діяльності практично у всіх країнах світу є сьогодні класно-урочна система. Основна одиниця такого навчання - урок. Сьогодні ми розглянемо як, залишаючись в рамках класно-урочної системи підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, використовуючи сучасні інноваційні технології, зокрема, перетворюючи традиційний урок і інтерактивний.

Інтерактивна модель навчання відображає постійне спілкування вчителя з учнями, учнів з учнями. Відбувається спілкування всіх членів колективу. Під час навчання за такою моделлю використовують ділові та рольові ігри, дискусії, мозковий штурм, фронтальне опитування, круглий стіл, дебати.

Позитивні:

  1. розширюються пізнавальні можливості учня

  2. як правило, високий рівень засвоєння знань;

  3. учитель без зусиль може проконтролювати рівень засвоєння знань учнів;

  4. учитель має змогу розкритись як організатор, консультант;

5. партнерство між учителем і учнями та в учнівському колективі.
Негативні:

  1. на вивчення певної інформації потрібен значний час;

  2. необхідний інший підхід в оцінюванні знань учнів;

  3. у вчителя відсутній досвід такого виду організації навчання;

  4. відсутні методичні розробки уроків з різних предметів.

Якщо порівняти ці моделі, то можна зробити висновки про те, що за наявності певних недоліків остання модель досить ефективна. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання, навчання у співпраці, коли вчитель і учні - рівноправні суб'єкти навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, створення проблемної ситуації.

Свою роботу вчителеві слід починати з простих інтерактивних технологій: робота в парах, малих групах - і переходити до більш складних. Коли у вчителя й учнів з'явиться досвід подібної роботи, то уроки проходитимуть набагато легше, цікавіше, а підготовка до них не забиратиме багато часу.

Інтерактивні технології навчання поділені на чотири групи:

  1. інтерактивні технології кооперативного навчання

  2. інтерактивні технології колективно-групового навчання

  3. технології ситуативного модулювання

  4. технології опрацювання дискусійних питань

1. До групового (кооперативного) навчання можна віднести:

  • роботу в парах

  • ротаційні (змінюванні) трійки: сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння

  • «два - чотири - всі разом»: ефективний для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь переконувати та вести дискусію. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов'язкове.

  • карусель — ця технологія застосовується для збирання інформації з теми; для перевірки знань;

  • для розвитку вмінь аргументувати власну позицію

  • робота в малих групах: використовується в тих випадках, коли завдання вимагає спільної роботи

Одним із найважливіших напрямків удосконалення навчання учнів початкових класів є пошуки впровадження у навчально-виховний процес інтерактивних технологій. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчального процесу має бути учень.

Тема з фізики: «Електричні явища». Перед учнями вчитель ставить очікувані навчальні результати (записую на дошці)

«Сьогоднішній урок навчить нас...»

  • узагальнити знання учнів про електрону теорію

  • показати значення електричного струму

  • навчимось правильно користуватись різними приладами

Використовує інтерактивну технологію «Мікрофон». Учні по черзі характеризують електровимірювальні прилади.

Як організувати роботу в групах?

  1. Переконатися, що учні володіють знаннями та вміннями необхідними для виконання завдання

  2. Об'єднайте учнів у групи 3-5 учнів.

  3. Усі члени групи повинні добре бачити один одного

  4. Повідомте учням про ролі (спікер (керівник) - організовує порядок виконання; секретар - веде записи; посередник - стежить за часом; доповідач — доповідає про результати роботи)

  5. Дайте групам досить часу на виконання завдання. Подумайте, чим зайняти групи, які вже закінчили

  6. Забезпечте нагороди за групові зусилля

  7. Будьте готові до підвищеного шуму

  8. Запитайте учнів, чи була проведена робота корисною і чого вони навчилися

  9. Прокоментуйте роботу груп з точку зору її навчальних результатів

Наприклад: на уроці фізики у 8 класі тема «Теплові явища».

Треба розподілити ролі в групі (головуючий, секретар, члени групи). На уроці учитель дав картки певного кольору, сформував 4 групи по 5 учнів у кожній.

Учитель оголосив тему та очікувані результати. Групи отримали певні завдання-картки. «Червоні» - сформулювати, довести та пояснити на прикладах властивості речовини. «Сині» - сформулювати, довести та пояснити питому теплоємність речовини. «Жовті» - сформулювати, довести та пояснити перетворення енергії в теплових процесах. «Зелені» - сформулювати, довести та пояснити властивості теплових двигунів.

Учасники груп формулюють і записують на дошці у класі властивості степеня, формули, доведення, висновки.

Учням в кінці уроку рефлексія, ставляться питання:

  • Що нового ви вивчили?

  • Які формули ви знаєте?

  • сформулюйте?

  • Як ці теплові процесі відбуваються у навколишньому середовищі?

  • Чи сподобалась така форма вивчення теми?

Отже, процес засвоєння нових понять, умінь та навичок здійснюється учнями під час активної діяльності, зумовленої застосуванням учителем різноманітних методів, засобів навчання та технологій. А потім в центр кола сідає інша група.

2. Колективно-групове навчання передбачає спільну (фронтальну) роботу всього класу. Це - обговорення проблеми у загальному колі:

1. «мікрофон» (надається змога кожному сказати щось швидко, по черзі, висловити свою думку чи позицію)

  1. незакінчені речення (наприклад, «на сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим було...», «ця інформація дозволяє нам зробити висновок, що...», «це рішення було прийнято тому, що...»)

  2. мозковий штурм (відома інтерактивна технологія колективного обговорення, використовується для прийняття кількох рішень з конкретної проблеми)

  3. навчаючи - учись (використовується при повторенні вивченого.

Протягом кількох хвилин учні знайомляться з інформацією на картках. Потім ходять по класу і знайомлять зі своєю інформацією інших учнів)

3. Технології ситуативного моделювання

Модель навчання у грі - це побудова навчального процесу за допомогою включення учня у гру:

  1. імітація;

  2. рольові ігри;

  3. драматизація.

Учасники навчального процесу за ігровою моделлю перебувають в інших умовах, а ніж у традиційному навчанні. Учням надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри. Учні самі обирають свою роль у грі, створюють проблемну ситуацію, шукають

шляхи її вирішення. Вчитель в ігровій моделі - інструктор, суддя, тренер, ведучий.

4. Технології навчання у дискусії - важливий засіб пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, бо дискусія - широке публічне обговорення спірного питання.

Усі твердження учнів мають супроводжуватись аргументацією, обґрунтуванням, для чого вчитель ставить запитання на зразок: «Які факти свідчать на користь твоєї думки?» «Як ти міркував, щоб дійти такого висновку?» Ця технологія сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної проблеми.

Метод «ПРЕС» можна запропонувати до будь-якої проблеми за умови дотримання чотирьох етапів:

  1. висловіть свою думку (починаючи зі слів: «я вважаю, що...»)

  2. поясніть причину виникнення цієї думки (починаючи зі слів: «оскільки...»)

  3. наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку своєї позиції (...наприклад...)

  4. узагальніть свою думку (зробіть висновок, починаючи зі слів: «отже, таким чином...»)

Окрім цього методу ПРЕС використовують:

«Обери позицію»

«Зміни позицію»

«Безперервна шкала»

«Дискусія»

«Дебати»

Використання елементів інтерактивних технологій в умовах санаторної школи-інтернату на уроках необхідно тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в класі збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їхній інтерес в отриманні знань. Значно підвищується особистісна роль вчителя - він виступає як лідер, організатор.

Але треба зазначити, що проектування і проведення уроку за інтерактивними технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях учителя, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями. У санаторній школі-інтернат створені творчі групи. В кожному методичному об'єднанні вчителів з метою розробити інтерактивних уроків та критерії оцінки учнів. (Дивись додаток)

Кожний вчитель на уроках може використовувати різні технології навчання.

Але особливістю інтерактивного навчання є підготовка учня до життя і громадської активності в громадському суспільстві і демократичній правовій державі на заняттях з будь-якого предмета шкільної програми.

Методи та заходи психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів на уроках фізики.

Основними заходами психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів на уроках являються:

  • створення яскравих наочно-образних уявлень;

  • навчально-пізнавальна гра;

  • створення ситуації успіху;

  • пізнавальний інтерес;

  • створення проблемної ситуації;

  • спонукання до пошуку альтернативних рішень;

  • виконання творчих завдань;

  • кооперація учнів;

  • створення ситуації взаємодопомоги.

На протязі кожного уроку фізики вчитель допомагає учням:

  1. Орієнтуватися у начальному матеріалі, що вивчається.

  2. Брати участь у визначенні мети конкретної навчальної діяльності.

  3. Реалізувати план діяльності, мати можливість варіювати цей процес.

  4. Самостійно або спільно з іншими учнями та вчителем оцінювати результати своєї діяльності, порівнюючи її з критеріями досягнень.

Проектування уроку фізики, як елемента навчального процесу в особистісно - орієнтованій системі навчання не обмежується тільки спеціальним конструюванням навчального матеріалу, яке б забезпечувало учню свободу у роботі з цим матеріалом. Важливо, як цей матеріал використовується вчителем на уроці.

Висновок

Упровадження компетентнісного підходу в практику роботи санаторної школи – інтернат буде успішним за умов оновлення цілей навчання, модифікації методів і форм навчання, моніторингу результативності компетентнісно – орієнтованого навчально - виховного процесу.

Метою навчально – виховного процесу, заснованого на закладах компетентнісного підходу є набуття учням системи ключових компетентностей.

Необхідним виявляється суттєве посилення прикладного спрямування змісту навчальних предметів.

Модифікація методів і форм навчання має забезпечити суттєве підвищення питомої ваги тих із них, які сприяють формуванню в учнів ключових компетентностей.

Впровадження компетентнісного підходу в практику роботи санаторної школи – інтернат є необхідним, оскільки дозволяє вирішити найгостріші проблеми які виникають у наших учнів при опануванні значного обсягу теоретичних знань, відчувають суттєві утруднення в діяльності для вирішення конкретних життєвих завдань, виявляються безпорадними при визначенні життєвих планів, організації власної самоосвіти.

Саме тому першочерговим завданням вчителя має стати розуміння компетентнісного підходу і реалізація його у власній професійній діяльності.

Література

  1. Педагогічні технології у викладанні фізики – Х.: Видав група Основа, 2006р. – (Б – ка журн. «Фізика в школах України»).

  2. Пометун О. , Пироженко Л. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання. – К.: Видавництво А.С.К., 2003р.

  3. Сиротинко Г.О. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання. – Х.: Видав. група Основа, 2003р.

  4. Сучасні шкільні технології. Ч.І./ У поряд. І. Рожнятовська, В. Зоц. – К.: Ред.. загальнопед. газ., 2004р. (Бібліотека «Шкільний світ»).

  5. План дій щодо поліпшення якості фізико-математичної освіти на 2009-2012 роки.//Фізика в школах України.-Х.:,Основа, 2009.-№4.

Додаток

Методична розробка інтерактивного уроку 8 клас.

ТИПЛОВІ ЯВИЩА

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ФІЗИКИ залишилося:
0
4
міс.
0
1
дн.
0
5
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!