Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Цивільний захист у закладах освіти: складаємо мобілізаційний план
»
Взяти участь Всі події

КУРСОВА РОБОТА з психології на тему: «Психологічні умови формування моральних цінностей дітей старшого дошкільного віку»

Психологія

Для кого: Дошкільнята (5-6 років)

27.09.2021

419

15

0

Опис документу:

На сьогоднішній день питання морального виховання стало досить актуальним. Адже οснοвними прοблемами гармοнійнοгο духοвнοгο рοзвитку οсοбистοсті стало домінування матеріальних цінностей над духοвними, спοтвοрення уявлень прο дοбрο, милосердя, справедливість. Тοму фοрмування духοвнοсті в дοшкільнοму віці є важливим аспектοм вихοвання мοральнοї οсοбистοсті. В οстанні рοки прοблема духοвнο-мοральнοгο вихοвання дітей дοшкільнοгο віку набула οсοбливοї значущοсті. Це викликанο οнοвленням змісту дошкільної οсвіти.

Забезпечення мοрального вихοвання – οдна з найактуальніших і найскладніших прοблем, яка пοвинна вирішуватися усіма, хтο має віднοшення дο дітей. У сучасному суспільстві існує невідповідність між побудовою освітнього процесу в рамках реалізації вимог освітньої програми закладу дошкільної освіти з морального виховання і недостатньою методичною розробленістю проблеми формування моральних основ особистості дитини дошкільного віку.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

Кафедра психології та соціальної роботи


КУРСОВА РОБОТА

з психології


на тему: «Психологічні умови формування моральних цінностей дітей старшого дошкільного віку»



Студентки 3 ОДП

Освітньої програми

Спеціальності 012 Дошкільна освіта

Береженної Ліни Юріївни

Керівник курсової роботи

Мельник Ю.В.


Використання чужих ідей,

результатів і текстів мають

посилання на відповідне джерело

___________ __________________________

(підпис) (ініціали, прізвище)

Національна шкала _______________________________

Кількість балів: __________ Оцінка: ECTS ___________


Голова комісії _________________ ____________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Члени комісії _________________ ____________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_________________ ____________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_________________ ____________________________


м. Вінниця – 2020 рік

ЗМІСТ


ВСТУП………………………………………………………………………...


РОЗДІЛ1.ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ «МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ» ……………………………………..


1.1.Моральні цінності: психолого-педагогічний аспект……………...


1.2.Особливості формування моральних цінностей дітей старшого дошкільного віку……….........................................................................

1.3.Вплив сімʼї на моральне виховання дітей дошкільного віку.……

Висновки до першого розділу……………………………………………


РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СФОРМОВАНОСТІ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ……………………………………………………………………………

2.1.Планування емпіричного дослідження……………………………


2.2.Діагностика рівня сформованості моральних цінностей старших дошкільників.………………………………..........................................


2.3.Методичні рекомендації щодо формування моральних цінностей дітей старшого дошкільного віку.……………...................


Висновки до другого розділу……………………………………………


ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………


ДОДАТКИ………………………………………………………………….......




ВСТУП

На сьогоднішній день питання морального виховання стало досить актуальним. Адже οснοвними прοблемами гармοнійнοгο духοвнοгο рοзвитку οсοбистοсті стало домінування матеріальних цінностей над духοвними, спοтвοрення уявлень прο дοбрο, милосердя, справедливість. Тοму фοрмування духοвнοсті в дοшкільнοму віці є важливим аспектοм вихοвання мοральнοї οсοбистοсті. В οстанні рοки прοблема духοвнο-мοральнοгο вихοвання дітей дοшкільнοгο віку набула οсοбливοї значущοсті. Це викликанο οнοвленням змісту дошкільної οсвіти.

Забезпечення мοрального вихοвання – οдна з найактуальніших і найскладніших прοблем, яка пοвинна вирішуватися усіма, хтο має віднοшення дο дітей. У сучасному суспільстві існує невідповідність між побудовою освітнього процесу в рамках реалізації вимог освітньої програми закладу дошкільної освіти з морального виховання і недостатньою методичною розробленістю проблеми формування моральних основ особистості дитини дошкільного віку.

Проблема морального виховання знаходиться в центрі наукових інтересів вітчизняних і зарубіжних вчених. Роботи переважно орієнтовані на моральне виховання (А. Булатова, A. Виноградова, Р. Жуковська, С. Козлова, Т. Куликова, В. Логінова, Т. Маркова, B. Нечаєва, С. Миколаєва, Л. Нісканен, Л. Пеньєвська, Т. Поніманська, В. Фокіна), змістовні підходи у сфері морального виховання (В. Білоусова, О. Богданова, Т. Ільїн, І. Каіров, А.Кондратюк, Б. Лихачов, А. Міщенко, І. Підласий, В. Сластьонін, Є. Шиянов, Н. Худякова та інші), духовно-моральне виховання (М. Орлова, М. Скребцова, Л. Кокуева, А. Лопатина, Н. Шітякова, В. Ширшов та інші) [3]. В ряді зарубіжних досліджень слід зазначити роботи Е. Фрома, Ж. Піаже, Л. Кольберга, З. Фрейда, До Хорні, К. Рождерса та інших, які розглядаючи природу людської психіки, ставили добро і зло центральними поняттями етичного компонента особистості [14].

Проблема добра й зла відноситься до числа «вічних» проблем, ̶ вона завжди хвилювала людство саме тому, що лежить в основі взаємин між людьми, а також є вихідним в особистісній морально спрямованій характеристиці розвитку. При цьому слід зауважити, що в світовій, філософській і психологічній літературі ми частіше зустрічаємо теоретичні дослідження, міркування з приводу природи добра і зла та їх значення для соціального розвитку людства.

Зокрема, Міністерством освіти і науки України затверджена парціальна програма «Скарбниця моралі», мета якої полягає у визначенні завдань та змісту морального виховання дітей дошкільного віку з орієнтуванням на їхні потреби, інтереси та вікові можливості, що забезпечить підвищення рівня їхньої моральної вихованості. У дошкільному віці за сприятливих умов життя і виховання, найбільш інтенсивно розвиваються практичні, розумові, художні здібності, формуються найважливіші моральні якості, закладаються основи, фундамент особистості майбутнього громадянина нашого суспільства [21, с.  15].

Демократизація соціальних відносин потребує відмови від педагогічної авторитарності, жорсткої регламентації педагогічного впливу вихователів на дітей. Усе більшого значення набувають рефлексивні здібності вихователя, що дозволяють розуміти причини різноманітних вчинків дітей, співпереживати та співчувати, сперечатися та переконувати.

Актуальність дослідження на науково-теоретичному рівні виходить з наукового осмислення і методологічного обґрунтування проблеми дослідження, суті та механізму формування доброти як основи моральності людини та інтегративної якості. В розробку даного напряму вагомий внесок внесли роботи дослідників середини ХХ століття ̶ В. Нечаєвої, Т. Маркової, Р. Жуковської, А. Виноградової, С. Козлової, І. Княжевої. Практично всі дослідники приділяли увагу методології, феноменології, і значно менше – експериментальному вивченню цього явища [15; 16; 20].

Педагогічна спільнота намагається виявити, яким чином прищепити сучасним дітям морально-духовні цінності. У наші дні на дитину з самого народження обрушується величезний потік інформації: засоби масової комунікації, дитячий садок, школа, інтернет, – все це сприяє розмиванню загальних почуттів про моральні норми.

Необхідність переосмислення змісту і умов формування моральних цінностей дітей старшого дошкільного віку зумовила вибір теми дослідження: «Психологічні умови формування моральних цінностей дітей старшого дошкільного віку».

Об᾿єкт дослідження: моральні цінності дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: психологічні особливості формування моральних цінностей дітей старшого дошкільного віку.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та продіагностувати рівень сформованості моральних цінностей дітей старшого дошкільного віку.

Гіпотеза – тема «Психологічні умови формування моральних цінностей дітей старшого дошкільного віку» буде ефективною за умов:

1. Впровадження нетрадиційних методів формування моральних цінностей.

2. Застосування методик дослідження рівня сформованості моральних цінностей.

3. Створення моральної атмосфери в сім’ї.

Відповідно до об’єкта, предмета, мети і гіпотези дослідження визначено такі завдання:

  1. Теоретично дослідити проблему моральних цінностей в психолого-педагогічній науці.

2. Пояснити вплив сімʼї на моральне виховання дітей старшого дошкільного віку.

3. Продіагностувати рівень сформованості моральних цінностей дітей старшого дошкільного віку.

4. Надати рекомендації стосовно психологічних умов формування моральних цінностей дітей старшого дошкільного віку.

Досягнення мети і розвʼязання поставлених завдань сприяло використанню таких методів наукового дослідження: теоретичні – аналіз, синтез, порівняння, класифікація, узагальнення, дефінітивний аналіз з метою теоретичного вивчення базових понять дослідження; емпіричні ̶ діагностичні методи для з’ясування рівня сформованості моральних цінностей дітей старшого дошкільного віку («Методика визначення рівня розуміння дітьми моральних норм» (Р. Калініна), методика «Закінчи історію» (Г. Урунтаєва, Ю. Афонкіна)); тест на виявлення батьківського стилю спілкування з дитиною (О. Мерзлякової); методи кількісної обробки експериментальних даних; методи візуалізації (схеми, діаграми).

Експериментальна база дослідження. Дослідженням було охоплено 30 дітей старшого дошкільного віку закладу дошкільної освіти № 27 Вінницької міської ради «Дзвіночок».

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (31 найменування) та додатків. Загальний обсяг становить 77 сторінок, основний зміст викладено на 40 сторінках.









РОЗДІЛ1.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ «МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ»


1.1.Моральні цінності: психолого-педагогічний аспект


Взаємовідносини між людьми регулюються за допомогою моральних норм і правил, які визначають соціально схвалювані способи поведінки особистості в різних ситуаціях. Громадська думка виражає відношення до суспільства або порушення норм [30, с. 54].

Моральне формування особистості дитини є одним із найважливіших завдань виховання, головним стрижнем всебічного розвитку особистості. Це тривалий і складний процес; його успішне здійснення вимагає узгодженості та наступності у виховній роботі педагогів закладу дошкільної освіти та школи.

B дошкільному віці закладаються основи всіх базових понять і навичок, необхідних для подальшого життя. B цей час відбувається «інтенсивна орієнтація дошкільників у відносинах людей, накопичується перший досвід самостійних, морально спрямованих вчинків, розвивається здатність діяти відповідно з доступними розумінню дітей етичними нормами і правилами» [19, с. 5-8].

Перш ніж розкрити сутність морального виховання, ми розглянемо поняття «виховання».

B педагогічному словнику «виховання» трактується як «цілеспрямоване створення умов і стимулювання розвитку людини, реалізація її задатків і внутрішніх резервів; процес субʼєкт-субʼєктної взаємодії, спрямований на вироблення певних особистісних якостей, які задаються різними інститутами суспільства» [12, с. 15]. Виховання повʼязано з духовним й фізичним вдосконаленням та самовдосконаленням особистості відповідно до потреб суспільства та держави, інтересів й можливостей самої особистості. Виховання – це багатофакторний процес, результат впливу якого на особистість обумовлений поєднанням безлічі чинників: спадковістю, навколишнім середовищем, цілеспрямованим вихованням, інтересами і потребами самої особистості.

На думку Ю. Болдирєва моральне виховання включає:

̶ формування свідомості звʼязку з суспільством, залежності від нього, необхідності узгоджувати свою поведінку з інтересами суспільства;

̶ ознайомлення з моральними ідеалами, вимогами суспільства, доказ їх правомірності та розумності;

̶  перетворення моральних знань у моральні переконання, створення системи цих переконань;

̶  формування стійких моральних почуттів, високої культури поведінки як однієї з головних проявів поваги людини до людей;

̶ формування моральних звичок [8].

Важливою частиною виховання Я. Коменський вважав: «виховання добра, моральності, які досягаються тільки шляхом виховання. Високоморальними категоріями (цінностями) вважав правдивість і чесність, працьовитість, повагу до людської особистості, гуманізм і повагу до інших народів» [27, с. 12].

У дошкільній педагогіці поняття «моральне виховання» визначають як цілеспрямований процес формування у підростаючого покоління високої свідомості моральних почуттів і поведінки [25, с. 134].

Н. Щуркова розглядає його як цілеспрямований процес формування системи моральних відносин до людей, до суспільства, батьківщини, самого себе, праці [20].

На слушну думку Н. Семенова, «моральне виховання ̶ це процес формування активної життєвої позиції особистості, яка включає в себе пізнання навколишніх явищ, їх оцінку з точки зору її ціннісних орієнтацій і так само самостійний вибір способу поведінки в певних обставинах. У формулювання даного визначення автор включає і педагогічну оцінку даного явища і психологічний процес його становлення [5].

Про першочергове значення морального виховання говорив А. Макаренко: «виховання дітей – важлива область нашого життя. Наші діти – це майбутні громадяни країни і світу... Але і це не все: наші діти – наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша вина перед іншими людьми, перед усією країною» [26, с. 110].

У психолого-педагогічному словнику Е. Рапацевича [28, c. 108]: «моральність» (мораль) розглядається як сукупність норм і правил, які регулюють ставлення людей в суспільстві на основі суспільної думки, що стимулюють або гальмують їх поведінку і діяльність. Так само в словнику «моральне виховання» розглядається як складова частина єдиного процесу суспільного виховання. Необхідність регулювання суспільством поведінки людей включає два взаємоповʼязаних завдання:

– вироблення моральних вимог, які знаходять відображення і отримують обгрунтування в моральній свідомості суспільства у вигляді норм, принципів, ідеалів, понять справедливості, добра, зла тощо.

– впровадження цих вимог і повʼязаних з ними уявлень в свідомості кожної людини з тим, щоб вона змогла сама направляти свої дії, а також брати участь в проведенні регулювання суспільної поведінки, тобто предʼявляти вимоги до інших людей і оцінювати їх вчинки.

Друге завдання вирішується шляхом виховання моральності, яке включає формування у людини відповідних переконань, моральних схильностей, стійких моральних якостей особистості. Зміст процесу виховання моральності в тому чи іншому суспільстві визначається його цілями. Останні, обумовлені характером суспільних відносин і відповідною ідеологією.

У психолого-педагогічній літературі можна виділити наступні підходи до морального виховання:

Когнітивний підхід розглядає моральне виховання як процес формування самостійності та стійкості суджень про моральні цінності, моральні норми, вміння давати змістовну характеристику моральним цінностям і аналізувати, як саме вони можуть проявлятися у власній поведінці. Основним структурним компонентом тут виступає моральне просвітництво та моральні уявлення (Л. Архангельський, Н. Болдирєв) [4].

Оціночно-емоційний підхід не тільки розглядає моральне виховання як процес сприйняття інформації про моральність і вироблення власних цінностей, але і відводить в ньому активну роль емоціям, які характеризують ставлення до моральних цінностей, взаємин людей, стійкості, глибину і силу моральних почуттів. Стержневим компонентом тут виступає розвиток моральних почуттів (І. Харламов, П. Каптерєв) [2, с. 429].

Поведінковий (діяльнісний) підхід трактує моральне виховання як процес формування стійких свідомих навичок й звичок моральної поведінки, вільного морального самовизначення і самоврядування в процесі життєдіяльності, прагнення людини до морального ідеалу. Основні компоненти морального виховання в рамках даного підходу ̶ формування навичок і звичок поведінки, вміння робити моральний вибір в процесі життєдіяльності (К. Вентцель, С. Гесен, Л. Толстой) [10, с. 78].

Цілісний підхід розглядає моральне виховання як «єдиний процес розвитку моральності дитини, виділяючи в якості структурних компонентів

моральне просвітництво, розвиток моральних почуттів, формування навичок і звичок моральної поведінки, характеру та рис особистості» [10, с. 79].

Таким чином, моральне виховання є цілеспрямованим процесом залучення дітей до моральних цінностей людства і конкретного суспільства. Аналіз категорії «моральне виховання» показує, що цей процес орієнтований на формування певного набору моральних цінностей, які повинні виявлятися в моральних якостях і моральних вчинках (діях). Отже, моральне виховання виступає механізмом формування моральних цінностей у наступній логіці: формування уявлень про моральні цінності, формування емоційно-позитивного ставлення до моральних цінностей, формування морального вчинку (дії).

Далі перейдемо до розгляду поняття «моральні цінності».

Цінність ̶ це «те, що почуття людей диктують визнати, хто стояв над всім і до чого можна прагнути, споглядати, ставитися з визнанням, з повагою, пошаною. Цінність не є властивістю будь-якої речі, а сутністю і одночасно умовою повноцінного буття обʼєкта» [12, с. 107].

Цінність ̶ «поняття, яке використовується в філософії і соціології для позначення обʼєктів, явищ, їх властивостей, а також абстрактних ідей, що втілюють в собі суспільні ідеали і виступають завдяки цьому як еталон належного» [13, с. 47].

Цінність проявляється в трьох формах існування:

1) вона виступає як суспільний ідеал, як вироблене суспільною свідомістю, що міститься в ньому абстрактне уявлення про атрибути належного в різних сферах суспільного життя; такі цінності можуть бути і загальнолюдськими, «вічними» (істина, добро, краса, справедливість) і конкретно-історичними (патріарх, рівність, демократія);

2) вона постає в обʼєктивній формі у вигляді творів матеріальної і духовної культури або людських вчинків ̶ конкретних предметних втілень громадських ціннісних ідеалів (етичних, політичних, правових та ін.);

3) цінності соціальні, заломлюючись через призму індивідуальної життєдіяльності, входять у психологічну структуру особистості як особистісні цінності ̶ одне з джерел мотивації її поведінки» [6].

У педагогічному словнику цінність визначається як «позитивна або негативна значимість обʼєктів навколишнього світу для людини, соціальної групи, суспільства в цілому, що визначається їх залученістю в сферу людської життєдіяльності, інтересів і потреб» [12, с. 157]. Розрізняють матеріальні і духовні цінності; цінності загальнолюдські та вітчизняні; цінності сімейні, професійні і корпоративні.

Велике значення в процесі формування моральних цінностей у дошкільників, на думку С. Козлової, «грає емоційна активність дітей. Емоційна активність – це зацікавлене сприйняття пізнавального матеріалу, співпереживання, співчуття, бажання взяти участь у події, оцінити її. Емоційна активність може виявлятися в експресивній забарвленності мови, в міміці, жестах, рухах» [16, с. 112].

У дошкільному віці, на думку Є. Смирнової, «особливе значення в присвоєнні моральних цінностей мають емоції і почуття» [17, с. 4]. Моделювання процесу формування моральних цінностей у дітей дошкільного віку передбачає врахування вікових особливостей і виділення змістовної структури моральних цінностей дітей даної вікової групи. Особливості розвитку дитини дошкільного віку визначаються не тільки фізичними аспектами, але і вихованням соціально-етичних засад в процесі формування специфічних ціннісних орієнтацій.

Зміст даної процесуальної діяльності полягає в «становленні і розвитку в дитині перших моральних оцінних якостей і суджень. У процесі комунікації з дорослими і однолітками у дітей розвивається здатність розуміти і усвідомлювати, що таке норма поведінки, формується ставлення до неї, результати дотримання норм поведінки і їх наслідки при недотриманні тощо» [22, с. 196].

Таким чином, моральне виховання являє собою цілеспрямований процес залучення дітей до моральних цінностей людства і конкретного суспільства. Моральні цінності представляють собою віддзеркалення реальних відносин людей один до одного і до різних форм життя суспільства у вигляді сукупності принципів, правил, норм, оцінок, що регулюють спілкування і поведінку людей з метою досягнення єдності суспільних і особистих інтересів.



1.2.Особливості формування моральних цінностей дітей старшого дошкільного віку


В умовах сучасного суспільства на основі єдиної системи суспільного виховання складається «розвинене» дитинство, тобто дитинство, диференційоване за складом своїх вікових періодів, характеристики яких в останні роки отримали назву «віковий портрет». Віковий портрет постає як певна комбінація взятих в єдності антропологічних і соціально-психологічних характеристик людини на конкретному ступені розвитку, він поєднує в собі тип нервової діяльності, пізнавальні, емоційні і вольові процеси, які проявляються в переживаннях, судженнях, вчинках.

Сучасна психологія виділяє три основні періоди в перші сім років життя дитини, кожен з яких характеризується певним кроком на зустріч загальнолюдським цінностям і новим можливостям пізнавати, перетворювати та емоційно освоювати світ: період дитинства (перший рік життя), раннє дитинство (від 1 року до 3 років) і дошкільне дитинство (від 3 до 7 років). Віковий портрет змінюється при переході від одного вікового періоду до іншого. Його зміни відбуваються кожну історичну епоху розвитку людського суспільства [7, с. 3].

У сучасній ситуації розвитку суспільства соціум і культура перестають бути зовнішнім середовищем, в якому повинна адаптуватися дитина. Вони перетворюються в природний орган життєдіяльності дитини, яким їй потрібно оволодіти.

У 30-ті роки ХХ століття в рамках культурно-історичної теорії Л. Виготського [14, с. 259] стверджується погляд на дитинство як на продукт всесвітньої історії. Відповідно до цієї теорії, соціальне середовище є джерелом виникнення всіх специфічних людських властивостей особистості, придбаних дитиною. Показником початку кожного вікового періоду стає специфічне для кожного віку відношення між дитиною навколишнім середовищем. Це ставлення названо Л. Виготським «соціальною ситуацією розвитку», яка являє собою вихідний момент для всіх динамічних змін, що відбуваються протягом вікового етапу. «Соціальна ситуація ... і задає зону найближчого розвитку, тобто викликає у дитини до життя, пробуджує і приводить в рух ряд внутрішніх процесів розвитку» [14, с. 264].

Зона найближчого розвитку ̶ логічний наслідок закону становлення функцій, які формуються спочатку в спільну діяльність, в співробітництво з іншими людьми і поступово стають внутрішніми психічними процесами людини, формою актуального розвитку суб᾿єкта. Таким чином, виховання з орієнтацією на зону найближчого розвитку виступає рушійною силою психічного розвитку дитини.

Суб᾿єктивні передумови морального виховання дитини пов᾿язують з центральними лініями розвитку дитини ̶ провідною діяльністю. На думку А. Леонтьєва [18, с. 10-11], від діяльності, в якій формуються або перебудовуються приватні психічні процеси, які спостерігаються в даний момент розвитку, залежать основні психічні зміни особистості дитини.

У старшому дошкільному віці, як відзначають психологи і педагоги дошкільного виховання [3; 13; 16; 25], відбуваються зміни в розумовому і емоційно-вольовому розвитку, в мотиваційній сфері, в спілкуванні з дорослими і однолітками. До старшого дошкільного віку дитина вже має певний досвід моральної вихованості.

Діти до даного віку вже можуть на більш високому рівні проаналізувати і оцінити свою поведінку й вчинки оточуючих, а це дає великий досвід і знання, що виходить за межі наявного у них досвіду. Діти починають усвідомлювати своє місце в цьому світі, те, що вони не єдині на землі, що є інші міста, країни, що люди будь-якої країни повинні підкорятися певним правилам, виробленим суспільством, що люди цих країн мають свої звичаї і уявлення про життя, у них є свої цінності тощо. На цій основі розвиваються почуття громадянськості, патріотизму, інтернаціоналізму та ін.

У старшому дошкільному віці підвищується загальна витривалість нервової системи дитини, зростають можливості довільної поведінки. В цьому віці формується здатність до супідрядності мотивів, активно розвиваються вольові процеси. Діти усвідомлено стримують свої безпосередні спонукання, намагаються підпорядковувати свої вчинки висунутим вимогам. На цій основі формуються такі якості особистості як почуття боргу, дисциплінованість, організованість, самостійність. Уміння керуватися в своїй поведінці моральними мотивами призводить до становлення основ моральної спрямованості особистості [1].

У старшому дошкільному віці діти виявляють активне прагнення до спілкування з однолітками. У дитячому колективі створюються передумови для формування колективних взаємин. Діти вчаться колективному плануванню своїх дій, узгоджують їх, прислухаються до думки лідера, домагаються загальних результатів.

У цьому віці у дітей починає активно проявлятися інтерес до навчальної та трудової діяльності. Діти пізнають правила і способи поведінки, які їм належить виконувати в школі. Більш цілеспрямовано формуються такі якості як відповідальність, ретельність, уміння доводити почате до кінця, працьовитість, повага до професій.

У житті дитина бачить два рівні прояви моральності ̶ вчинки, зроблені дорослими людьми і вчинки, що здійснюються дітьми. Генетично в організмі дітей закладена можливість копіювання і подальшого розвитку вчинків оточуючих. У сучасному суспільстві величезний вплив на формування багатьох якостей особистості надає сім᾿я і засоби масової інформації. Вільний доступ до будь-якої інформації, приклад батьків і сусідів, іноді й некваліфікованих вихователів породжують такі негативні якості особистості як брехливість, агресивність, самовпевненість, почуття переваги над усіма оточуючими, несумлінність та інші [31, с. 34].

Тому моральні норми формуються у дитини стихійно або в спеціально створених умовах, виходячи з того, що було ідеалом для наслідування в певний проміжок часу. Моральний ідеал стає не тільки метою, але і впливає на свідомість особистості, стає своєрідним стимулом і мотивом діяльності, морального розвитку особистості.

Аналіз і узагальнення психолого-педагогічної літератури [3; 14; 24] дозволяє прийти до наступного висновку: моральний розвиток в дитячому віці залежить від соціального середовища, від того, які цінності обрані в якості морального ідеалу, як сформована мотивація дитини на досягнення поставленої мети і які засоби вона використовує для її досягнення.

Спостереження вчинків дитини в різних умовах середовища проживання найбільш об᾿єктивно може розкрити картину формування її моральних якостей. Однак виникає питання, як і якими засобами необхідно впливати на дитину в процесі морального виховання, щоб домогтися позитивних результатів?

Будь-яка людська якість формується в певних умовах. Щоб ці якості сформувалися відповідно до вироблених норм необхідно створити такі педагогічні умови, які будуть враховувати і психологічні особливості особистості (суб᾿єктивні умови) і те соціальне середовище, в якому людина формується як особистість (об᾿єктивні умови).

Формування психологічних якостей особистості сучасної дитини дошкільного віку відповідно до її віку має на увазі реалізацію виховних стандартів в процесі виховання дитини з урахуванням її індивідуально-особистісного розвитку і соціальних запитів сучасного суспільства. Сучасні стандарти ставлять завдання організації освітнього процесу на основі залучення дітей до соціокультурних норм, традицій сім᾿ї, суспільства і держави та прийнятих у суспільстві правил та норм поведінки. Відповідно, щодо педагогічних працівників, ставиться завдання формування загальної культури особистості дітей, в тому числі цінностей здорового способу життя, розвитку їх соціальних, моральних, естетичних, інтелектуальних, фізичних якостей, ініціативності, самостійності та відповідальності дитини, формування передумов навчальної діяльності [11].

У зв᾿язку з цим, завдання та функції закладу дошкільної освіти, сформульовані в Положенні про дошкільний навчальний заклад, засновані на відношенні до дошкільного віку як до унікального періоду розвитку особистості і надання допомоги батькам (законним представникам) в вихованні дітей, охорони і зміцнення їх фізичного та психічного здоров᾿я, в розвитку індивідуальних здібностей й необхідної корекції порушень їх розвитку [1]. Це пов᾿язано з тим, що саме в цей період формується уявлення дитини про навколишній світ, відбувається його інтенсивний фізичний і психічний розвиток.

Здійснення цілісного підходу морального виховання дітей в закладі дошкільної освіти має базуватися в тій чи іншій мірі на даних положеннях. До основних принципів дошкільної освіти належить:

Особистісно-орієнтований підхід (І. Якиманська, Є. Бондаревська, К. Роджерс) [23, с. 115], які визначають методологічну орієнтацію в педагогічній діяльності, що дозволяє за допомогою опори на систему взаємопов᾿язаних понять, ідей і способів дій забезпечувати і підтримувати процеси самопізнання й самореалізації особистості дитини, розвитку її індивідуальності. У центрі всієї освітньої системи автори ставлять особистість дитини, забезпечення комфортних умов, безконфліктних і безпечних умов для її розвитку та реалізацію її природних потенціалів.

Концепція розвиваючої освіти (Д. Ельконін, В. Давидов) передбачає проектування навчального процесу на основі цілісного розвитку особистості [18; 23].

У змісті сучасних інноваційних програм для ЗДО, подано основні положення концептуальних документів, де чітко простежуються основні позиції, за якими розгортається соціальне замовлення суспільства, його вимоги до особистості як мети і перспективи розвитку дитини:

̶ формування основ моральності відповідно до загальнолюдських цінностей і гуманістичних ідей сучасності, включаючи екологічні цінності і уявлення про здоровий спосіб життя;

̶ формування соціальних основ особистості, здатної до гармонійного впливу з соціумом;

̶ розвиток творчої активності в самостійній діяльності;

̶ розвиток і вдосконалення розумових здібностей в опорі на сенсорний досвід дитини, на практично-орієнтовні і образні форми пізнання світу;

̶ розвиток і вдосконалення емоційно-вольової сфери, становлення гармонійного, оптимістичного світосприйняття [25, с. 87].

Найважливішим положенням сучасної психології є те, що в дошкільному віці відбувається формування основ найбільш значущих психосоціальних якостей особистості.

Старший дошкільний вік ̶ період активного формування соціально-психологічних основ особистості, прилучення до людської культури, відтворення соціального досвіду. Е. Еріксон [7] пов᾿язує цей вік з кризою працьовитості, розуміючи справжню працьовитість як почуття міжособистісної компетенції, тобто впевненості в своїх здібностях, повноцінного функціонування в навколишньому світі.

Результати спеціальних досліджень [25, с. 103] показали, що дошкільний вік відрізняється підвищеною сприйнятливістю до соціальних впливів. Від того, наскільки успішно здійснюється цей процес, багато в чому залежить подальший моральний розвиток дітей. Завдання морального виховання дітей складаються з тих особливостей, які притаманні конкретному віку.

В. Сухомлинський говорив: «У практичній роботі з морального виховання наш педагогічний колектив бачить, перш за все, формування загальнолюдських норм моральності» [23, с. 19]. У молодшому віці, коли душа дуже чутлива до емоційних впливів, ми розкриваємо перед дітьми загальнолюдські норми моральності ... ».

Нами розглянуті особливості морального розвитку дітей старшого дошкільного віку, тому виділимо лише основну групу завдань, спрямованих на формування моральних якостей дітей старшого дошкільного віку.

Найбільш повно завдання морального виховання висвітлені в дошкільній педагогіці С. Козлової і Т. Куликової [16]. У розділі, присвяченому моральному вихованню, автори вказали на причини змін акцентів у вихованні дошкільників в різні історичні періоди. Дана група якостей рухлива і залежить від змін, що відбуваються в суспільстві. Інша група завдань, зазначена авторами, ̶ завдання формування механізму морального виховання: уявлень, моральних почуттів, моральних звичок, норм поведінки. Ця група якостей носить постійний, незмінний характер.

Розглянемо більш докладно механізм морального становлення і розвитку особистості (С. Козлова) [16, с. 14].

Перша умова ̶ це будь-яка якість, яка формується у дитини, має проходити на усвідомленому рівні. Тому, перш за все, необхідно дати дитині орієнтири діяльності, тобто ті знання, на основі яких у дитини будуть формуватися уявлення про правильне виконанні дії.

Друга умова ̶ це наявність бажання (мотиву) виконувати дії правильно, відповідно до встановлених норм. Поява мотиву тягне за собою відношення до якості, яке в свою чергу формує соціальні почуття. Це означає, що одним з головних завдань в моральному вихованні є завдання розвитку почуттів і емоцій, які становлять основу формування мотивів поведінки.

Третя умова – практична реалізація. Те, що знає і переживає дитина, вона хоче розповісти або показати, тобто застосувати на практиці. У вчинках і поведінці дитини підтверджується міцність закладених якостей. Тому першочерговим завданням морального виховання є формування моральних уявлень про правила та норми поведінки.

Процес формування моральних норм тоді матиме наступну складову:

̶  формування знань, елементарних норм моралі про найбільш притаманні конкретному віку якості особистості і найбільш зрозумілі дитині життєві або вигадані ситуації;

̶ формування умінь на доступних прикладах оцінити вчинок, змоделювати його у вербальній чи невербальній формах, вислуховувати критичні зауваження, робити висновки і застосовувати на практиці правильні рішення;

̶ розвиток моральних почуттів і емоцій на прикладі аналізу художніх і літературних творів, поведінки людей йде виховання суб᾿єктивного ставлення до своїх і чужих вчинків, які стали надалі життєвим досвідом.

Моральні норми, навіть ті, які дитина добре знає, не відразу починають керувати її поведінкою. Спочатку вони виконуються тільки на вимогу дорослого або в його присутності, легко порушуються дитиною. Причому дитина не помічає цього порушення, і негативно оцінюючи подібну поведінку в цілому, до себе негативну оцінку не відносить. Засвоївши норму, дитина, перш за все, починає контролювати однолітка. Їй легше побачити і оцінити наявність моральних якостей та виконання норм однолітком, ніж самою собою. Дуже часто вона правильно оцінює виконання моральних норм товаришами і помиляється щодо себе. Прагнення утвердитися в знанні моральної норми призводить до появи особливих висловлювань на адресу дорослих ̶ «скарг-заяв», які містять повідомлення про порушення правил кимось із дітей. Дитина, звертаючись до дорослого, хоче утвердитися в тому, чи правильно він розуміє норму або правило. Поступово, оцінюючи однолітка, порівнюючи себе з ним, прислухаючись до оцінки своїх вчинків дорослими й товаришами, дитина підходить до реальної самооцінки [9].

У старших дошкільників все частіше спостерігається непрагматична поведінка, коли моральний вчинок пов᾿язаний з вигодою для себе, а безкорислива, коли поведінка не залежить від зовнішнього контролю, а її мотивом є моральна самооцінка.

Отже, особливостями морального розвитку дітей в старшому дошкільному віці є:

1. У дітей формуються перші моральні судження й оцінки, початкове розуміння громадського сенсу моральної норми.

2. Розширюється дієвість моральних уявлень.

3. Проявляється свідома моральність, тобто поведінка дитини починає відповідати моральній нормі.


1.3.Вплив сімʼї на моральне виховання дітей дошкільного віку



В даний час питання морального виховання і морального розвитку набувають досить важливого значення. Показники сучасного життя ̶ новітні технології, прискорення темпу життя, призводять до перегляду традиційних поглядів на мораль і поширенню ситуаційної, варіативної моралі. У загальній системі всебічного розвитку особистості велику роль відіграє моральне виховання.

Одним з найважливіших факторів формування особистості є сім᾿я. Саме сім᾿я дає дитині перший життєвий досвід, закладає основи характеру. Те, що прищеплено людині в дитинстві, так чи інакше, позначається на протязі всього її життя.

Сім᾿я створює особистість дитини своїм стилем життя, спрямовує її розвиток характером взаємовідносин між подружжям, між старшим і молодшим поколінням, а також різними педагогічними засобами, що застосовуються для досягнення певних виховних цілей.

Проблема виховання дітей у сім᾿ї ̶ складна і багатогранна. Виховання готує людину до життя і праці, передає їй виробничо-трудовий досвід і духовні багатства, накопичені людством. Моральне виховання формує у підростаючого покоління погляди і переконання, зміцнює волю і характер, супроводжує моральне становлення особистості [19].

Моральне становлення особистості ̶ складний і суперечливий процес. Це і засвоєння історично сформованих понять в області моральності сучасного суспільств та досягнення високого рівня самоконтролю.

Моральне виховання дитини починається з дошкільного віку, коли закладаються перші навички поведінки у дітей. Основи моральності закладаються, перш за все, в сім᾿ї. Саме в родині формуються перші знання і поняття про життя, людей, їх взаємини один з одним. У родині з перших років свого життя діти знайомляться з соціально-моральними цінностями, отримують інформацію про події, що відбуваються в навколишньому світі, дізнаються їх оцінку з уст батьків і старших.

Сімейні традиції, моральні принципи, педагогічна майстерність батьків є необхідними умовами формування моральних переконань дитини. Кращі людські якості діти набувають, спираючись на особистий приклад батьків, їх працю, знання і моральне обличчя.

Для виникнення моральної потреби дитині необхідне моральне середовище. Таким середовищем повинно бути любляче сімейне оточення. Дитина, ще не вміючи говорити, не усвідомлюючи мову дорослих, вже інтуїтивно розуміє моральний клімат сімейного оточення і по-своєму реагує на нього. Доброзичливість у відношенні один до одного, спокійна ласкава мова ̶ хороший і обов᾿язковий фон для формування в дитині моральних потреб. Численні соціологічні дослідження показують, що всі елементи моральних потреб максимально насичені почуттями та емоціями [23].

Батьки є найближчими людьми, і саме їм належить допомогти дитині правильно подолати неминучі протиріччя між особистими бажаннями і суспільними потребами, між власними потребами і очікуваннями оточуючих. Необхідність підключення сім᾿ї до процесу ознайомлення дошкільників з соціальним оточенням пояснюється особливими педагогічними можливостями, якими володіє сім᾿я і які не може замінити заклад дошкільної освіти: любов і прихильність до дітей, емоційно-моральна насиченість відносин, їх громадська, а не егоїстична спрямованість. Все це створює сприятливі умови для виховання вищих моральних почуттів.

У сучасних дослідженнях вітчизняних психологів В. Зінченко, А. Суворової та інших підкреслюється, що через надмірну інтелектуалізацію, захоплення комп᾿ютерними іграми скорочується період дитинства [25; 26]. Можна виділити чотири основні чинники, що впливають на моральне виховання дітей в сім᾿ї і підготовки їх до самостійного життя:

̶ соціальна єдність сім᾿ї з цілями суспільства, пред᾿явлення з боку батьків високих вимог до себе, до своєї праці, до своєї поведінки, необхідність ділитися з дітьми своїми успіхами в трудовому та суспільному житті, і в той же час виявляти велику цікавість до успіхів дітей;

̶ спільна трудова діяльність в сім᾿ї батьків і дітей, розумний розподіл праці між усіма членами сім᾿ї;

̶ організація побутового укладу сім᾿ї: порядку і точності в сімейному господарстві; планового розподілу сімейного бюджету, порядку зберігання речей, загального режиму дня, визначення для кожного робочого місця, місця для занять, дотримання сімейних правил;

̶ створення сприятливих стосунків у сім᾿ї: участь в житті членів сім᾿ї, взаєморозуміння, дружба і повага між старшими і молодшими (діти швидко дорослішають і батькам необхідно визнавати за ними право на самостійність, поважати їх як особистість) [4, с. 5].

Особливе місце в становленні моральності займає виховна робота з дітьми 3-7 років, тому що саме в цьому віці закладається ядро ​​особистості. Моральна поведінка визначається чеснотами особистості, які є якостями людини, що виражаються в бажанні робити добро і в реальних доброчесних вчинках. Особливий інтерес до області людських відносин, бажання їх спіткати виникає у дитини саме на цьому етапі дошкільного дитинства. Тому так важливо для цілеспрямованого виховання у дошкільника доброзичливого, чуйного, дбайливого, тобто душевного ставлення до неминущих загальнолюдських цінностей, а не до того, що може представлятися цінним деякому колу людей.

Однією з проблем морального виховання в сучасній сім᾿ї є те, що раніше в традиційній сім᾿ї у вихованні дітей брала участь велика кількість родичів. Старше покоління, особливо бабусі, при цьому займали особливе місце. Вони зберігали і передавали сімейні традиції, накопичений досвід, інформацію про свій рід, про цінності і установки, що чинило вплив на духовно-моральний розвиток дитини. Всі ці зміни позначаються на розвитку дитини, перш за все в сфері моральності [29].

Інша проблема ̶ зникнення в поведінці дітей їх вікової безпосередності, що може привести, на думку багатьох фахівців, до розвитку агресивності. Подолати цю кризу можливо шляхом взаємодії сім᾿ї та закладу дошкільної освіти.

Третя проблема ̶ розвиток інтересу дітей до пізнання навколишнього світу. Дуже важливо приділяти увагу довірчим бесідам з дитиною, тому процес спільного перебування дорослого з дітьми є важливим.

Ще одна проблема ̶ навчити дітей спілкуватися, не кривдити інших, проявляти співчуття і терпимість. Це також неможливо зробити без активної участі сім᾿ї. Роль сім᾿ї полягає в поступовому введенні дитини в суспільство, щоб її розвиток йшов по природі дитини і культурі країни, де вона з᾿явилась на світ. Навчання дитини тому соціальному досвіду, яке накопичило людство, культурі країни, її моральним нормам, традиціям ̶ пряма функція сім᾿ї.

За визначенням дослідників, проблеми морального виховання дітей в сім᾿ї Ш. Амонашвілі, С. Варюхіної, Л. Божович, виховний потенціал сім᾿ї визначається цілою низкою чинників: її матеріальною та житлово-побутовою забезпеченістю, культурно-освітнім рівнем батьків, авторитетом і довірою до батьків, єдністю вимог в сім᾿ї [12].

З психологічної точки зору батьківське ставлення ̶ це педагогічна соціальна установка по відношенню до дітей, що включає в себе раціональний, емоційний і поведінковий компоненти [20]. Основою сімейного мікроклімату, на думку дослідників А. Макаренко, А. Петровського, А. Захарова та інших, є міжособистісні відносини, які і визначають його клімат.

Батьківські відносини ̶ це система різноманітних почуттів до дитини, поведінкових стереотипів, що практикуються в спілкуванні з нею, особливостей сприйняття і розуміння характеру й особистості дитини, її вчинків [17, 21].

П. Лесгафт [6, с. 43] виділив шість позицій батьків по відношенню до дітей, що впливають на поведінку дитини:

1. Батьки не звертають уваги на дітей, принижують, ігнорують їх. У таких сім᾿ях діти часто виростають лицемірними, брехливими, у них часто спостерігається невисокий інтелект чи затримка розумового розвитку. У таких сім᾿ях присутні установки на придушення індивідуальності, самостійності, невіра в власну дитину. Фрази «ти нічого не вмієш», «нездара», «ти ні на що не здатний», «бери приклад з Петі», ̶ часто звучать в подібних сім᾿ях.

2. Батьки постійно захоплюються своїми дітьми, вважають їх зразком досконалості. Діти найчастіше виростають егоїстичними, поверхневими, самовпевненими.

3. Гармонійні стосунки, побудовані на любові і повазі. У таких сім᾿ях часто звучать слова: «Ми тебе любимо», «Ми віримо в тебе», «Я знаю, ти впораєшся з цією проблемою». Діти відрізняються добросердям і глибиною мислення, прагненням до знань.

4. Батьки постійно не задоволені дитиною, критикують і засуджують її: «У тебе нічого не виходить», «Ти ні на що не підходиш», «Чи міг би зробити і краще». Дитина росте дратівливою, емоційно нестійкою.

5. Батьки надмірно балують і оберігають дитину. Діти ростуть ледачими, соціально незрілими. Установки: «Ти ще маленький», «Не бігай, впадеш», «Залиш це, тато зробить» міцно вкорінюються в дитячій свідомості.

6. Батьки, на позицію яких впливають фінансові труднощі. У таких сім᾿ях можна почути: «Все життя будеш як твій батько на заводі працювати», «Без грошей ні в який інститут не вступиш», «Без зв᾿язків нікуди не влаштуєшся». Їх діти ростуть з песимістичним ставленням до навколишнього світу. Якщо ж не впливають, то діти спокійні, скромні.

Під стилем сімейного виховання розуміють найбільш характерні способи відносин батьків до дитини, які застосовують певні засоби й методи педагогічного впливу, що виражаються в своєрідній манері словесного звернення і взаємодії.

Американський психолог Д. Бомрінд виділяє 4 основні стилі батьківської поведінки і аналізує їх вплив на дитину [27, с. 56]. (Див. Дод А).


Залежно від стилю батьківської поведінки може формуватися та чи інша поведінка дитини дошкільного віку.

У роботах психологів А. Вишневського, Д. Ельконіна, педагогів Ш. Амонашвілі, Л. Татарникової та інших виділені умови сімейного виховання, засновані на принципах гуманної педагогіки, при яких формування особистості дитини в сім᾿ї буде успішним [10]:

̶ принцип креативності, тобто вільного розвитку дітей, готовності до прийняття нових ідей;

̶ принцип гуманізму ̶ визнання особистості як абсолютної цінності, її права на розвиток, прояв своїх здібностей;

̶ принцип демократизму, заснованого на встановленні рівноправних духовних відносин між дорослими і дітьми в сім᾿ї;

̶ принцип громадянськості, заснованої на усвідомленні місця свого «Я» в суспільстві, почуття обов᾿язку і відповідальності перед суспільством та сім᾿єю;

̶ принцип пріоритетності загальнолюдських норм і цінностей.

Таким чином, у формуванні особистості дитини величезне значення має сім᾿я. Саме в родині дитина осягає першу школу життя. Сила впливу сім᾿ї на формування моральної особистості виключно велика. Основою цього впливу на дитину є безкорислива любов і турбота про неї в поєднанні з вимогливістю. Дитина, відповідаючи на цю любов і турботу, визнає авторитет батьків, прагне наслідувати їх у всьому.

Отже, домогтися ефективності у вихованні моральності підростаючого покоління можна тільки при активній участі сім᾿ї, для успішного морального розвитку людини в глобальному плані необхідно, перш за все, удосконалити інститут сім᾿ї в цілому і змінити ставлення суспільства до сімейних традицій.




Висновки до першого розділу


Отже, в ході теоретичного дослідження на основі аналізу психолого-педагогічної літератури були розглянуті поняття і завдання морального виховання, специфіка морального розвитку особистості дошкільника, визначена роль сім᾿ї в моральному розвитку дітей старшого дошкільного віку.

Питання морального виховання молодого покоління можна назвати вічними, тому що вони пов᾿язані з моральною сутністю людини. Ця обставина змушує вчених-педагогів постійно вести наукове дослідження тих чи інших сторін морального виховання.

Під моральним вихованням розуміється процес сприяння моральному становленню дитини, формуванню у неї:

̶ моральних почуттів (совісті, боргу, віри, відповідальності, громадянськості, патріотизму),

̶ морального обличчя (терпіння, милосердя, лагідності),

̶ моральної позиції (здатності до розрізнення добра і зла, прояву самовідданої любові, готовності до подолання життєвих випробувань),

̶ моральної поведінки (готовності служіння людям і Батьківщині, прояви духовної розсудливості, слухняності, доброї волі).

Дошкільний вік ̶ важливий період в моральному становленні особистості, так як в цьому віці відбувається засвоєння соціальних, в тому числі, і моральних норм поведінки. Воно здійснюється в процесі спільної діяльності та спілкування з дорослими і однолітками.

Дошкільний вік є періодом інтенсивного формування психіки на основі тих передумов, які склалися в ранньому дитинстві. По всіх лініях психічного розвитку виникають новоутворення різного ступеня вираженості, що характеризуються новими властивостями і структурними особливостями. Відбуваються вони завдяки багатьом факторам: мови і спілкуванню з дорослими і однолітками, різним формам пізнання і включенню в різні види діяльності.

Таким чином, розглядаючи теоретичні аспекти морального виховання, ми прийшли до висновку, що проблема морального становлення особистості існує дуже давно і в цій області зроблено чимало відкриттів. Процес морального виховання має свою специфіку і труднощі в організації, однак, освоївши необхідні психологічні та педагогічні знання, дорослий здатний впливати на дитину і цілеспрямовано формувати моральні уявлення.

З дошкільним періодом пов᾿язані витоки морального розвитку дітей, коли у них на тлі безпосередньо вмотивованої діяльності вперше виникають паростки довільної позитивної спрямованої поведінки.

Разом з тим, навіть найвищому рівню морального розвитку старшого дошкільника притаманні свої вікові обмеження. У цьому віці діти ще не здатні до досить повноцінного вироблення власних моральних переконань. Засвоюючи ту чи іншу моральну вимогу, діти старшого дошкільного віку усе ще покладаються на авторитет вихователів, батьків. Відносна несамостійність морального мислення і велика сугестивність старшого дошкільника обумовлюють його легку сприйнятливість, як до позитивного, так і до негативного впливу.


РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ


2.1.Планування емпіричного дослідження


Відповідно до теоретичного аналізу, нами було встановлено, що у дітей старшого дошкільного віку з’являються моральні судження і оцінки, розуміння громадського сенсу моральної норми, виникає особистісна і моральна саморегуляція.

В даному віці моральна норма поведінки у дитини набуває стійкого характеру. У більшості випадках у дітей формується певна моральна позиція, яку вони прагнуть дотримуватися більш-менш послідовно. Користуючись моральними категоріями, діти можуть пояснити свої вчинки. Вони засвоюють соціальні форми вираження почуттів, проявляють турботу, починають розуміти переживання інших, чуйність, співчуття, взаємодопомога, починають адекватно реагувати на успіхи і невдачі інших. Емоції і почуття стають усвідомленими, розумними, узагальненими, довільними.

Таким чином перед нами постали такі завдання:

1) виявити рівень моральних цінностей дітей старшого дошкільного віку;

2) дослідити відношення дітей до моральних цінностей;

3) виявити батьківський стиль спілкування з дитиною.

Нами було проведено експериментальне дослідження на базі закладу дошкільної освіти № 27 Вінницької міської ради «Дзвіночок».

У дослідженні брали участь 30 дітей старшого дошкільного віку та їх батьки.

Для визначення рівня сформованості моральних цінностей дітей старшого дошкільного віку ми використовували такі методики:

1. Методика визначення рівня розуміння дітьми моральних норм (Р. Калініної).

2. Методика «Закінчи історію» (Модифікований варіант Р. Калініної).

3. Тест на виявлення батьківського стилю спілкування з дитиною (О. Мерзлякової).

Проаналізуємо діагностичний потенціал згаданих методик детальніше.

1. Методика визначення рівня розуміння дітьми моральних норм (Р. Калініної).

Для діагностики рівня наявних моральних уявлень було проведено анкетування дітей з наступних питань:

1. Як потрібно поводитися в громадському транспорті?

2. Розкажи, як ти допомагаєш вдома мамі.

3. Як ти вчиниш, якщо побачиш, що хтось без потреби рве квіти і ламає гілки?

4. Що ти зробиш, якщо знайдеш кладку птахів?

5. Як ти вчиниш, якщо твій товариш забуде в будинку що-небудь з шкільного приладдя, наприклад, пластилін або олівці?

Обробка результатів:

Проводиться аналіз відповідей дітей на поставлені запитання:

1. а) спокійно, не заважаючи оточуючим - 3 бали;

б) вимагати, щоб тебе посадили - 2 бали;

в) вередувати або грати - 1 бал.

2. а) постійно, певний вид - 3 бали;

б) завжди, коли попросять дорослі - 2 бали;

в) не завжди, забуваю, не хочу - 1 бал.

3. а) попрошу старших, які вимагатимуть припинити псувати природу - 3 бали;

б) скажу, що не можна цього робити - 2 бали;

в) пройду і промовчу - 1 бал.

4. а) подивлюся і нічого не візьму - 3 бали;

б) візьму яйце, подивлюся, покладу в гніздо - 2 бали;

в) занесу додому - 1 бал.

5. а) поділюся своїми речами - 3 бали;

б) закінчу сам, потім дам - ​​2 бали;

в) поділюся - 1 бал.

Висновки про рівень розвитку:

Знаходження загального бала дає можливість розподілити всіх дітей за рівнем наявних у них моральних уявлень на три групи:

• високий рівень – 15-13 балів;

• середній рівень – 12-8 балів;

• низький рівень – 7-5 балів.

2. Методика «Закінчи історію» (Модифікований варіант Р. Калініної).

Мета – вивчення розуміння дітьми старшого дошкільного віку моральних цінностей (щедрість-жадібність, працьовитість-лінь, правдивість-брехливість, увага до людей-байдужість), визначити уміння дітей співвідносити ці норми з реальними життєвими ситуаціями, вирішувати проблемні ситуації на основі моральних норм і давати елементарну моральну оцінку.

В індивідуальній бесіді дитині пропонують продовжити кожну з пропонованих історій («Я буду розповідати тобі історії, а ти їх закінчи»), після цього дитині читають по черзі чотири історії (в довільному порядку).

Історія перша: Люба і Саша малювали. Люба малювала червоним олівцем, а Саша – зеленим. Раптом Любін олівець зламався. «Саша, - сказала Люба, - можна мені домалювати картинку твоїм олівцем?» Саша відповів. Що відповів Саша? Чому? Як вчинив Саша? Чому?

Історія друга. Каті на день народження мама подарувала красиву ляльку. Катя стала з нею грати. До неї підійшла її молодша сестра Віра і сказала: «Я теж хочу пограти з цією лялькою». Тоді Катя відповіла ... Що відповіла Катя? Чому? Як вчинила Катя? Чому?

Історія третя. Діти будували місто. Оля стояла поруч і дивилася, як грають інші. До дітей підійшла вихователька і сказала: «Ми зараз будемо вечеряти. Пора складати кубики в коробку. Попросіть Олю допомогти вам». Тоді Оля відповіла ... Що відповіла Оля? Чому? Як вчинила Оля? Чому?

Історія четверта. Петя і Вова грали разом і зламали красиву, дорогу іграшку. Прийшов тато і запитав: «Хто зламав іграшку?» Тоді Петя відповів ... Що відповів Петя? Чому? Як вчинив Петя? Чому? Всі відповіді дитини, по можливості, дослівно фіксуються в протоколі.

Наприклад, Олег Н. на першу історію дав наступні відповіді:

1 питання: можна; треба ділитися; 2 питання: можна, з маленькими треба ділитись; 3 питання: я не буду збирати, не грала, вчинила погано, треба допомагати – відповіді дитини свідчать про те, що вона може оцінювати вчинок як поганий або хороший відповідно до правил, засвоєних від дорослих, схильна судити про вчинки за важливістю їх наслідків, а не за намірами людини (треба ділитися – щедрість; можна, вона маленька – увага до людей, повага; не буду збирати, значить вчинила погано – лінь).

Результати даної методики дозволять виявити, які моральні цінності засвоєні дітьми даної групи, як дитина розуміє особливості почуттів інших людей і передбачає виокремлення різних рівнів засвоєння дітьми моральних цінностей, за якими можна буде судити про особливості засвоєння дітьми морального виховання.

Були виділені три критерії, які відстежувалися при визначенні сформованості моральних цінностей: називають моральну норму, оцінка поведінки дітей, мотивування оцінки. Рівні сформованості моральних цінностей були визначені наступним чином: (3) – у відповідях дітей присутні всі три критерії, дитина отримує три бали; середній (2) – у відповідях дітей присутні два критерії, дитина отримує два бали; низький (1 або 0) у відповідях дітей відсутні критерії або присутній один критерій, дитина отримує нуль або один бал.

3. Тест на виявлення батьківського стилю спілкування з дитиною (О. Мерзлякової).

Для перевірки способу спілкування зі своєю дитиною пропонуємо наступний тест. Дана методика – спрощений і дещо модифікований варіант відомого в середовищі психологів тесту батьківського ставлення. (Дод. Б).

Результати дослідження представлено в наступному параграфі.


2.2.Діагностика рівня сформованості моральних цінностей старших дошкільників


Для діагностики рівня наявних моральних уявлень нами була використана «Методика визначення рівня розуміння дітьми моральних норм» (Р. Калініної­­).

Анкетування показало, що не всі діти знаходять морально правильні відповіді на запитання. Відповіді дітей часто однозначні і неповні. Так, наприклад, на перше питання багато дітей говорили, що «в громадському транспорті потрібно сидіти і не вставати», «їхати», «дивитися в вікно».

На друге питання про те, як дитина допомагає мамі, зустрічалися такі відповіді, як «давно мив посуд», «мама скаже принести віник – я несу», «один раз пилососила». Зустрічалися і такі: «мені ніколи допомагати», «я сильно втомлююся, тому вдома відпочиваю».

На питання про те, як зробиш, як побачиш, що хтось ламає гілки і рве квіти, дітям також було важко дати відповідь, говорили: «пішла б», «штовхнув би». Однак були і такі відповіді: «викликала б міліцію», «розповіла б, що так робити не можна, тому що їм боляче».

На четверте питання у дітей були відповіді в основному такого характеру: «взяв і переніс би в будинок – на веранду», «покладу в тепло», «забрала б з собою», «зберегла» і навіть «поховав би».

На питання про те, як потрібно вчинити, в разі того, якщо товариш що-небудь забуде з шкільного приладдя, діти в більшості відповідали «хай іде додому», «займеться чимось іншим», або ж було компромісне рішення у власних інтересах «хай почекає, поки я закінчу, потім дам йому (їй)», рідко зустрічалися відповіді «поділюся своїми речами».

Виявивши таким чином моральні цінності дітей, ми визначили кількість балів, набраних кожною дитиною. Був проведений аналіз відповідей дітей на поставлені запитання.

Рис 2.1. Відсоткове співвідношення рівнів сформованості наявних у дітей моральних уявлень

За результатами виконання даної методики видно, що теоретичні моральні уявлення притаманні не всім дітям, їх рівень високий у 80% (20 дітей) і середній у 20% (10 дітей). Це свідчить про те, що розповідаючи про добрі вчинки, діти часто видають бажане за дійсне, не кажучи неприємні життєві ситуації, іноді неадекватно високо оцінюючи свою поведінку.

Також за результатами методики «Закінчи історію» (Модифікований варіант Р. Калініної), ми отримали такі дані:



Рис. 2.2. Усвідомлення дітьми моральних норм

З діаграми ми бачимо, що майже половина піддослідних (53%), а саме 16 дітей – показали високе усвідомлення моральних норм, менша частина випробовуваних (33%), а саме 10 дітей – показали середнє усвідомлення моральних норм і лише маленький відсоток дітей (7%), а саме 4 дитини – показали низький і дуже низький рівень усвідомлення моральних норм.

Також ми використали тест на виявлення батьківського стилю спілкування з дитиною (О. Мерзлякової).

Рис. 2.3. Батьківський стиль спілкування з дитиною

Відповідно до діаграми ми бачимо, що за шкалою «Прийняття дитини» 95% (25 батьків) отримали високі результати, решта 5% (5 батьків) – низькі.

За шкалою «Відторгнення дитини» 100% (30 батьків) отримали низькі бали, шо свідчить про те, що такий дорослий частіше вважає дитину успішною, вірить у її майбутнє, високо оцінює її здібності.

За шкалою «Кооперація» 90% (20 батьків) мають високі результати і 10% (10 батьків) – низькі результати.

За шкалою «Симбіоз» ми бачимо, що 100% (30 батьків) отримали високі бали, що дозволяє зробити висновок про те, що ця доросла людина не встановлює психологічну дистанцію між собою і дитиною, намагається завжди бути ближче до неї, задовольняти її потреби, захищати від неприємностей.

За шкалою «Контроль» 95% (25 батьків) мають високі бали і 5% (5 батьків) – низькі.

За шкалою «Ставлення до невдач» 100% (30 батьків) отримали низький результат, що у висновку дозволяє нам сказати, що невдачі дитини дорослий вважає випадковими і вірить у неї.

Таким чином, в результаті проведеного експериментального дослідження ми приходимо до висновку, що у більшості дітей склалися перші моральні судження і оцінки, початкове розуміння громадського сенсу моральної норми, а також є важливим вплив стилю спілкування батьків. Однак, емоційне ставлення старших дошкільників до моральних норм далеко не завжди адекватне. Це пов’язано з тим, що хоча в цьому віці у дітей і виникає свідома моральність, моральні норми, навіть ті, які дитина добре знає, не відразу починають керувати її поведінкою.

Отже, ми вважаємо, що дані дослідження підтвердили нашу гіпотезу про те, що перші моральні уявлення у дітей старшого дошкільного віку в основному склалися і важливу роль у формуванні моральних цінностей відігає стиль спілкування батьків з дитиною. Однак в зв’язку з тим, що знані моральні норми не відразу починають керувати поведінкою дитини, емоційне ставлення до них не завжди є адекватним.


2.3. Методичні рекомендації щодо формування моральних цінностей дітей старшого дошкільного віку.



Виховання моральних цінностей дошкільників в умовах сучасного дошкільного навчального закладу є важливим завданням виховання. В даний час педагоги спостерігають тенденцію до збільшення дитячої егоїстичності, жорстокості, агресивності, лінощів, брехливості, емоційної глухоти, грубості. Все частіше можна зустріти насильство і жорстокість, в зв᾿язку з цим проблема морального виховання набуває особливої значущості.

Моральне виховання особистості дошкільника вимагає дотримання певних педагогічних умов:

̶ гуманного ставлення дорослих (насамперед, батьків і педагогів) до дитини,

̶ чіткої постановки завдань морального виховання,

̶ створення умов для активної практичної та інтелектуальної діяльності дитини, яка формує доброзичливі взаємини [8, с. 25].

Для того, щоб виховати адекватну емоційну реакцію у дітей на ті чи інші вчинки дітей, ми рекомендуємо використовувати 3 методи: етичну бесіду, читання казок і гру. Заняття можуть складатися з 3 блоків. Кожен блок складається з трьох етапів.

1. Перший етап першого блоку може включати в себе етичні бесіди на тему «Ввічливість». Розглянемо дані бесіди. (Дод. В, Г, Д)

Також в даному блоці можна використовувати ігри на тему «Чемність». Перейдемо до їх опису. (Дод. Е, Ж)

2. Другий блок може включати в себе етичні бесіди на тему «Дружба».

Розглянемо такі бесіди. (Дод. И, К, Л, М)

Також ми рекомендуємо ігри на тему «Дружба». Розглянемо їх. (Дод. Н)

3. Третій блок може включати в себе етичні бесіди на тему «Щедрість ̶ жадібність». (Дод. П, Р)

Також в дане заняття можна включити метод казки. (Дод. С)

У даному блоці необхідно використовувати ігри. (Дод. Т, У)

В кінці занять на тему «Щедрість - жадібність» необхідно підвести дітей до того, щоб вони разом з дорослим робили висновок: потрібно ділитися один з одним, а не бути жаднюгою.

Формування особистості дітей в першу чергу відбувається в родині. Тому ми розробили спільні форми роботи дитячого саду і батьків щодо формування моральних уявлень у дітей дошкільного віку (Дод. Х), рекомендації для батьків по моральному вихованню дітей дошкільного віку в сім᾿ї. Консультацію по цій темі можна подивитися в Додатку Ц.


Висновки до 2 розділу



Експериментальна робота по формуванню моральних уявлень дітей старшого дошкільного віку дозволяє нам зробити наступні висновки:

Як показало дослідження, у переважної більшості дошкільників моральні якості не досягають значно високого рівня. Щоб підвищити необхідний рівень сформованості моральних уявлень у дітей старшого дошкільного віку, необхідно реалізувати наступні психологічні умови:

використовувати методи, що сприяють переживанню моральних життєвих ситуацій і з урахуванням ступеня складності формованої моральної якості;

організація ігрової діяльності, що сприяє формуванню моральних уявлень.

Експеримент підтвердив наявність позитивної динаміки сформованості моральних уявлень у дошкільників та значимість впливу на формування моральних цінностей стилю батьківського спілкування з дитиною.

Отже, у формуванні особистості дитини величезне значення має сім’я. Саме в родині дитина осягає першу школу життя. Сила впливу сім’ї на формування моральної особистості виключно велика. Основою цього впливу на дитину є безкорислива любов і турбота про неї в поєднанні з вимогливістю. Дитина, відповідаючи на цю любов і турботу, визнає авторитет батьків, прагне наслідувати їх у всьому.

З урахуванням цього можна зробити висновок, що домогтися ефективності у вихованні моральності у підростаючого покоління можна тільки при активній участі сім’ї, для успішного морального розвитку людини в глобальному плані необхідно, перш за все, удосконалити інститут сім’ї в цілому і змінити ставлення суспільства до сімейних традицій.

ВИСНОВКИ


В ході дослідження була вивчена і проаналізована психолого-педагогічна література як вітчизняних, так і зарубіжних авторів.

Моральність – це ті внутрішні, духовні якості, якими керується людина, включаючи етичні норми і правила поведінки, що визначаються заданими властивостями. В результаті нашого дослідження ми прийшли до наступних висновків.

Аналіз категорії «моральне виховання» показує, що цей процес орієнтований на формування певного набору моральних цінностей, які повинні виявлятися в моральних якостях і моральних вчинках (діях). Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив розглянути поняття «моральне виховання», яке розглядається в роботі як цілеспрямований процес залучення дітей до моральних цінностей людства і конкретного суспільства.

Моральне виховання виступає як механізм формування моральних цінностей, який полягає в тому, щоб сформувати у дошкільників моральну свідомість, моральні почуття і стійку моральну поведінку, що відповідають вимогам сучасного способу життя.

Моральні цінності є відбитком реальних відносин людей один до одного і до різних форм життя суспільства у вигляді сукупності принципів, правил, норм, оцінок, які регулюють спілкування і поведінку людей з метою досягнення єдності громадських і особистих інтересів.

В ході нашого дослідження ми з’ясували, що до особливостей формування моральних цінностей у дошкільному віці відносяться: засвоєння дітьми дошкільного віку моральних цінностей, формування первинних моральних суджень; уявлень і оцінок, початкове розуміння громадського сенсу моральних норм. Виникає дієвість уявлень.

Для діагностики рівня сформованості моральних цінностей старших дошкільників нами використовувалися 3 методики: методика визначення рівня розуміння дітьми моральних норм (Р. Калініної), методика «Закінчи історію» (Модифікований варіант Р. Калініної), тест на виявлення батьківського стилю спілкування з дитиною (О. Мерзлякової).

За емпіричного результатами дослідження було виявлено, що переважна кількість дітей мають високий рівень розуміння моральних цінностей. Більша частина батьків досягли значно високих результатів. Таким чином, можна зробити висновок, що рівень софрмованості моральних цінностей дітей старшого дошкільного віку залежить від рівня батьківського стилю спілкування.

У практичній частині нашої роботи були підібрані 3 блоки занять з використанням етичних бесід, ігор і казок на розвиток моральних уявлень у старших дошкільників.

За отриманими результатами можна говорити про те, що планування змісту роботи з формування моральних уявлень дітей, вплив батьківського стилю спілкування та ефективність використання доцільних способів впливу в різних видах діяльності може успішно вплинути на процес формування моральних цінностей старших дошкільників.

Отже, мета і завдання, поставлені на початку дослідження, досягнуті.













СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. Київ: ред. ж-лу Дошкільне виховання, 1999. С. 62.

2. Абдусаматова Н. Практические возможности интеграционного обучения в духовно-нравственном воспитании детей дошкольного возраста Молодой ученый. 2017. №16. С. 429 ̶ 430.

3. Артемова Л. Моральное воспитание дошкольников. Москва, 1984. 136 с.

4. Баркан А. Практическая психология для родителей, или Как научиться понимать свого ребенка. Москва: АСТ-Пресс, 2001. 235 с.

5. Береженна Л. Формування моральних цінностей дітей дошкільного віку. Вінниця: ТОВ «Твори», 2020. 5–10 с.

6. Бех І. Виховання особистості: підруч. для студ. вищ. навч. закл. Київ: Либідь, 2008. 848 с.

7. Бех І. Закономірності сучасного виховного процесу. Дошкільне виховання. 2004. №2. С. 3.

8. Богданова О. О нравственном воспитании детей. Москва: Просвещение, 2013. 213 с.

9. Богуш А. Дефініції «духовність» і «моральність» в аспекті національного виховання в Україні. Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах: збірник наукових праць. Київ, 2000. С. 18–23.

10. Василенко Л., Савчин М. Вікова психологія: навчальний посібник. Київ: Академвидавництво, 2005. 39–72 с.

11. Білан О., Возна Л. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля». Тернопіль: Мандрівець, 2012. 264 с.

12. Гончаренко С. Український педагогічний словник. Київ: Либідь, 1997. 216 с.

13. Дуткевич Т. Дитяча психологія: навч. посіб. Київ: Центр учбової літератури, 2012. 424 с.

14. Заїченко Г. Філософія: підручник. Київ: Вища школа, 1995. 430 с.

15. Карнаухова А. Наукові дослідження питань морального виховання дітей дошкільного віку в історико-педагогічному аспекті. Вісник Київського міжнародного університету. Серія: Педагогічна теорія і практика: зб.наук.пр. Київ: КиМУ, 2012. Вип. 3. С. 81–90.

16. Козлова С., Куликова Т. Дошкольная педагогика: учеб. пособие для студ. сред, пед. учеб. заведений. 2-е изд., перераб. и доп. Москва: Издательский центр «Академия». 2000. 416 с.

17. Кононко О. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника: автореф.дис. … док.псих.наук.: спец 19.00.07 «Педагогічна і вікова психологія». Київ, 2001. 37 с.

18. Лаврентьєва Г. Моральне виховання. Формування етичних уявлень і гуманних почуттів. Дошкільне виховання. 1985. №12. С. 10 ̶ 11.

19. Ладивір С. Поле ціннісних орієнтацій старших дошкільників. Вихователь-методист дошкільного закладу. 2015. №8. С. 5 ̶ 8.

20. Левківський М. Історія педагогіки:  навчально-методичний посібник. Київ: Центр учбової літератури, 2011. 190 c.

21. Лохвицька Л. Програма з морального виховання дітей дошкільного віку «Скарбниця моралі». Тернопіль: Мандрівець, 2014. 128 с.

22. Монке О. Дослідження проблеми морально-духовного виховання дітей дошкільного віку: сутнісні характеристики // Фахове видання. Науковий вісник ПНПУ імені К. Д. Ушинського. Спецвипуск «Актуальні проблеми сучасної дошкільної та вищої освіти» : Зб. наук. праць. Одеса, 2014. С. 196.

23. Монке О. Педагогічно-творча спадщина Василя Сухомлинського у контексті формування духовних цінностей дошкільників // Зб. Наука і освіта «До 90 років з дня народження В. О. Сухомлинського». 2008. №6. С. 112 ̶ 115.

24. Пиаже Ж. Психология интеллекта. Избранные психологические труды. Москва, 1979. 125 с.

25. Поніманська Т. Дошкільна педагогіка: навчальний посібник. Київ: Академвидав, 2006. 456 c.

26. Поніманська Т. Моральне виховання дошкільників: навч.посіб. Київ: Вища школа, 1993. 111 с.

27. Проколиенко Л. Воспитание гуманных чувств у детей. Киев, 1987. 134 с.

28. Рапацевич Е. Психолого-педагогический словарь. Минск: Соврем. Слово, 2006. 928 с.

29. Сухомлинська О. Концептуальні засади формування духовності особистості на основі християнських моральних цінностей. Шлях освіти. Київ, 2001. № 4. С. 4 ̶ 8.

30. Терлецька Л. Вікова психологія і психодіагностика: підручник. Київ: Слово, 2013. 50 ̶ 65 с.

31. Якименко Н. Моральне виховання дітей дошкільного віку. Ржищів, 2013. 68 с.














ДОДАТКИ

Додаток А

Основні стилі батьківської поведінки і їх вплив на дитину (Д. Бомрінд)

Стиль поведінки

Характеристика

Особливості лідерства та впливу на дітей

Авторитетний

Високий рівень контролю. Теплі стосунки.

Визнають і заохочують зростаючу автономію своїх дітей. Відносини будуються на взаємоповазі та довірі. Відкриті для спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил поведінки. Припускають зміни своїх вимог в розумних межах. Діти чудово адаптовані; впевнені в собі, у них розвинений самоконтроль і соціальні навички, вони добре вчаться і мають високу самооцінку. У юнацькому віці діти поводяться розумно, відповідально, в міру незалежно. Проблеми становлення дорослого «Я» мінімальні, внутрішня криза згладжена. Мають розумну віру в себе і власні сили.

Авторитарний

Високий рівень контролю. Холодні відносини.

Віддають накази і чекають, що вони будуть в точності виконані. Закриті для постійного спілкування з дітьми. Встановлюють жорсткі вимоги і правила, не допускають їх обговорення. Дозволяють дітям лише в незначній мірі бути незалежними від них. Їхні діти, як правило, замкнуті, боязкі і похмурі, невибагливі і дратівливі. Дівчатка зазвичай залишаються пасивними і залежними. Хлопчики можуть стати некерованими й агресивними.

Ліберальний

Низький рівень контролю. Теплі стосунки.

Слабо або зовсім не регламентують поведінку дитини. Безумовна батьківська любов. Відкриті для спілкування з дітьми, проте домінуючий напрям спілкування ̶ від дитини до батьків. Дітям надано надлишок свободи при незначному керівництві батьків. Батьки не встановлюють будь-яких обмежень. У юнацькому віці діти схильні до непослуху і агресивності, на людях поводяться неадекватно і імпульсивно, невибагливі до себе. У деяких випадках діти стають активними, рішучими та творчими людьми. В основному ж ігнорують норми і правила, прийняті в суспільстві, не володіють самоконтролем, страждають від комплексу неповноцінності.

Байдужий

Низький рівень контролю. Холодні відносини.

Не встановлюють для дітей ніяких обмежень. Байдужі до власних дітей. Закриті для спілкування. Через завантаженість власними проблемами у них не залишається сил на виховання дітей. Якщо байдужість батьків поєднується з ворожістю, дитину ніщо не утримує від того, щоб дати волю своїм самим руйнівним імпульсам і проявити схильність до проблемної поведінки.



Додаток Б

Тест на виявлення батьківського стилю спілкування з дитиною (О. Мерзлякової)


Нижче запропоновані деякі твердження, які відображають можливе ставлення батька або матері до власної дитини. Якщо ви згодні з тим чи іншим твердженням – зафіксуйте у бланку для відповідей поруч з номером твердження позначку «+» або «так». Якщо не згодні – відповідно позначку «- » або «ні».

Бланк для відповідей


1. 7. 13. 19. 25. 31. 37.

2. 8. 14. 20. 26. 32. 38.

3. 9. 15. 21. 27. 33. 39.

4. 10. 16. 22. 28. 34. 40.

5. 11. 17. 23. 29. 35. 41.

6. 12. 18. 24. 30. 36. 42.

Текст опитувальника

1. Моя дитина подобається мені такою, яка вона є.

2. Основна причина капризів моєї дитини – це егоїзм, лінощі і впертість.

3. Я завжди зважаю на думку дитини.

4. Я завжди співчуваю своїй дитині.

5. Я мрію про те, щоб моя дитина досягла того, що особисто мені не вдалося в житті.

6. Моя дитина росте непристосованою до життя.

7. Я поважаю свою дитину.

8. Моя дитина часто робить такі вчинки, що заслуговують на осуд.

9. Батьки повинні не тільки вимагати від дитини, але і самі пристосовуватися до неї, ставитися до неї з повагою, як до особистості.

10. Потрібно якнайдовше тримати дитину подалі від реальних життєвих проблем, якщо вони її травмують.

11. Дитину з дитинства варто тримати у жорстких рамках, тільки тоді з неї виросте гарна людина.

12. Стосовно своєї дитини я часто відчуваю досаду.

13. Я охоче проводжу з дитиною свій вільний час.

14. Якщо проводити відпустку з дитиною, то неможливо нормально відпочити.

15. Я завжди беру участь в іграх і справах дитини.

16. Гарні батьки захищають дитину від труднощів життя.

17. Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер.

18. Мені здається, що інші діти глузують з моєї дитини.

19. Я люблю, коли друзі моєї дитини приходять до нас додому.

20. Коли я порівнюю свою дитину з її однолітками, то вони здаються мені вихованішими і розсудливішими.

21. Я дуже цікавлюся життям своєї дитини,

22. Я намагаюся виконувати всі прохання І побажання моєї дитини.

23. Я вважаю своїм обов'язком знати все, про що думає моя дитина.

24. Моя дитина, як губка, усмоктує в себе все найгірше.

25. Я відчуваю дружні почуття стосовно дитини.

26. Моя дитина спеціально поводиться погано, щоб дошкулити мені.

27. Діти рано починають розуміти те, що батьки можуть помилятися.

28. Я часто шкодую про те, що моя дитина дорослішає, і з ніжністю згадую той час, коли вона була ще зовсім маленькою.

29. Дитина повинна дружити з тими, хто подобається її батькам.

30. До моєї дитини постійно «липне» все погане.

31. Я поділяю захоплення моєї дитини.

32. Виховання дитини – це суцільні нерви.

33. Я часто визнаю, що у своїх вимогах і претензіях дитина по-своєму права.

34. Я захоплююся своєю дитиною.

35. Дитина не повинна мати секретів від батьків.

36. Я невисокої думки про здібності моєї дитини і не приховую цього від неї.

37. Прикрості моєї дитини мені завжди близькі і зрозумілі.

38. Коли в компанії говорять про дітей, мені іноді стає соромно, що моя дитина не така розумна і здібна, як інші.

39. При прийнятті рішень в родині варто враховувати думку дитини.

40. Найголовніше – щоб у дитини було спокійне, безтурботне дитинство.

41. За суворе виховання діти потім дякують своїм батькам.

42. Моя дитина не в змозі зробити щось самостійно, і якщо вона це робить, то обов'язково щось виходить не так.


Обробка результатів

Підрахуйте кількість позитивних відповідей «так» за кожним рядком у вашому бланку-таблиці. У правій колонці ви можете прочитати, що означають бали за кожною з обраних 6 шкал.

Підрахуйте кількість «+» в кожному рядку

1. 7. 13. 19. 25. 31. 37. ∑ «+» Прийняття дитини

2. 8. 14. 20. 26. 32. 38. ∑ «+» Відторгнення дитини

3. 9. 15. 21. 27. 33. 39. ∑ «+» Кооперація

4. 10. 16. 22. 28. 34. 40. ∑ «+» Симбіоз з дитиною

5. 11. 17. 23. 29. 35. 41. ∑ «+» Контроль

6. 12. 18. 24. 30. 36. 42. ∑ «+» Ставлення до невдач

Шкала «Прийняття дитини» та «Відторгнення дитини»

В ідеалі шкала «Прийняття дитини» повинна набрати якнайбільше балів, а шкала «Відторгнення» – якнайменше або зовсім не набрати. Та в реальному житті не все буває ідеально. Порівняйте кількість набраних балів за цими показниками. Яка тенденція переважає у вашому випадку?

Високі бали за шкалою (6–7) «Прийняття» свідчать про те, що батько або мати має виражене позитивне ставлення до дитини. Дорослий приймає дитину такою, яка вона є, поважає і визнає її індивідуальність, схвалює її інтереси, підтримує плани, проводить з нею чимало часу і не шкодує про це.

Високі ж бали за шкалою «Відторгнення» свідчать про те, що доросла людина відчуває стосовно дитини частіше негативні почуття: роздратування, злість, досаду. Такий дорослий частіше вважатиме дитину невдахою, не вірить у її майбутнє, низько оцінює її здібності і нерідко своїм ставленням травмує дитину.

Шкала «Кооперація»

Високі бали за шкалою «кооперація» (7–8 балів) є ознакою того, що дорослий виявляє щирий інтерес до того, що цікаве дитині, високо оцінює її здібності, заохочує самостійність та ініціативу, намагається бути з нею на рівних. Такі батьки, як правило, довіряють своїм дітям та намагаються зрозуміти їхню точку зору під час вирішення суперечливих питань.

Низькі бали по цій шкалі (1–2 бали) свідчать про те, що дорослий стосовно дитини поводиться навпаки і не може претендувати на роль гарного педагога.

Шкала «Симбіоз»

Високі бали за шкалою «симбіоз» (6–7) балів достатні для того, щоб зробити висновок про те, що ця доросла людина не встановлює психологічну дистанцію між собою і дитиною, намагається завжди бути ближче до неї, задовольняти її потреби, захищати від неприємностей.

Батько або мати нібито відчуває себе одним цілим з дитиною. У таких батьків тривога за дитину значно підвищується, коли дитина починає відстоювати «власну автономію». За власною волею ця категорія батьків ніколи не дасть дитині самостійності, чим, безумовно, заважатиме її розвитку.

Низькі ж бали за цією шкалою (1–2 бали) є ознакою того, що дорослий, навпаки, встановлює значну психологічну дистанцію між собою і дитиною. Що це – повага до особистості дитини чи батьківська байдужість – зрозуміти допоможуть інші показники методики.

Шкала «Контроль»

Високі бали за шкалою «контроль» (6–7 балів) свідчать про те, що доросла людина поводиться занадто авторитарно стосовно дитини, вимагаючи від останньої незаперечної слухняності і задаючи дитині жорсткі дисциплінарні рамки. Вона нав’язує дитині майже в усьому свою волю. Така поведінка батьків далеко не завжди може бути корисною для дітей, тому що сприяє розвитку пасивності, психологічної загальмованості та інфантилізму.

Низькі бали за цією ж шкалою (1–2 бали) навпаки, свідчать про те, що контроль за діями дитини з боку дорослої людини практично відсутній. Це може бути не дуже добре для навчання і виховання дітей. Найкращим варіантом оцінки педагогічних здібностей дорослої людини за цією шкалою є середні оцінки, від 3 до 5 балів.

Шкала «Ставлення до невдач дитини»

Високі бали за шкалою «ставлення до невдач дитини» (7–8 балів) є ознакою того, що доросла людина вважає дитину маленькою невдахою і ставиться до неї як до нетямущої істоти. Інтереси, захоплення, думки і почуття дитини здаються дорослій людині несерйозними, і вона ігнорує їх. Навряд чи такий дорослий може стати гарним вчителем і вихователем для дитиня.

Низькі бали за цією ж шкалою (1–2 бали), навпаки, свідчать про те, що невдачі дитини дорослий вважає випадковими і вірить у неї. Ця віра, як правило, передається самій дитині. І навіть якщо дійсно були якісь негаразди – дитина завдяки батьківській вірі та підтримці обов’язково їх подолає.

Додаток В


Етична бесіда «Урок ввічливості»

Мета: формувати у дітей уявлення про моральні норми відносин з оточуючими: доброзичливості, чесності, правдивості; вчити справедливо оцінювати свої вчинки і вчинки однолітків; виховувати культуру спілкування; вміння привітно розмовляти один з одним, з дорослими, ввічливо спілкуватися з товаришами.

Підготовка до заняття:

1. Читання дітям творів В. Осєєва «Просто бабуся», «Чарівне слово», «Що легше?», «До першого дощу», «Чому», «Погано»; С. Маршака «Якщо ви чемні».

2. Слухання записів «Що таке добре і що таке погано» В. Маяковського.

3. Заучування прислів᾿їв про дружбу, чесність.

Дійові особи: ведучий, Карлсон, ляльки (3-4 людини).

Стук в двері, входить Карлсон.

Карлсон: Ой, скільки дітей? А що це ви тут робите?

Ведучий: Йде заняття, урок ввічливості. Хлопці, а чи можна про Карлсона сказати, що він вихований? А що йому треба було сказати? Вийди і зайди знову.

Карлсон знову входить, вітається, просить дозволу увійти.

Вихователь пропонує Карлсону сісти і послухати хлопців, повчитися ввічливості.

У кімнаті розкидані іграшки. Ляльок звуть на сніданок. Ляльки поспішають, штовхають один одного, сіли за стіл і чекають.

Ведучий: Чи правильно ляльки поводилися? Чи можна про них сказати, що вони виховані, ввічливі? Що означають слова «вести себе ввічливо, культурно»? Хлопці, а як ви поводитеся з дорослими? Які чарівні слова знаєте? Чому слова ввічливості називаються чарівними? Діти, а кого в нашій групі можна назвати ввічливими і чому? У якому творі йдеться про ввічливих людей? («Чарівне слово»). Чому Павлику нічого не давали? Чому стали до Павлика всі доброзичливо ставитися? А тепер назвіть правила ввічливості:

̶ Будь чемний і привітний з усіма дорослими.

̶ Не перебивай дорослих та не втручайся в їхню розмову.

̶ На вулиці, в дитячому саду, в транспорті говори спокійно, не голосно.

̶ Давайте послухаємо пісню «Справжній друг» і відпочинемо.

̶ Діти, а яке оповідання В. Осєєва вчить нас бути чесними і правдивими? (розповідь «Чому?»)

̶ Який вчинок зробив хлопчик? Чому мама по доброму поставилася до сина? А хто така чесна людина? На що схожі слова «чесний», «честь»? А чи легко бути чесним?

̶ Чесна людина та, яка правдива і смілива. Згадайте прислів᾿я про чесність:

̶ Правда в воді не горить і у вогні не тоне.

̶ У кого правди немає, в тому і добра мало.

̶ Вчора збрехав, завтра брехуном обзивають.

̶ А тепер я вам почитаю, а ви разом з Карлсоном і ляльками тихесенько посидьте і послухайте.

Навіщо бути чесним?

Слова «чесність», «честь» схожі на слово «чистота». Чесною людиною ми називаємо такого, який «не забруднив» себе облудою, боягузтвом і брехнею. Чесна людина ̶ той, хто правдивий і сміливий. Той, хто дорожить дружбою. Хто поважає і любить своїх близьких, знайомих і навіть незнайомих людей.

Ввічлива і чесна людина намагається не робити таких вчинків, яких би їй довелося соромитися. Вчинків, які їй довелося б приховувати від своїх батьків або друзів. А всяке вдавання привчає людину брехати. Тому ввічлива і чесна людина намагається робити такі вчинки, про які можна завжди розповісти своїм друзям, щоб порадувати або розвеселити їх. Така людина і сама вміє радіти удачі своїх друзів. І ніколи нікому не заздрить. Якщо у когось з᾿явився новий велосипед або футбольний м᾿яч ̶ це дуже добре! Значить, у дворі у вас стане ще веселіше... А якщо цей м᾿яч або якась інша іграшка з᾿явилися у тебе, теж чудово! Тепер ти зможеш грати в нову гру разом з усіма твоїми друзями.

Ввічлива і чесна людина поважає і цінує працю своєї мами, тата, бабусі чи дідуся. Він і сам вміє і любить працювати.

Адже несправедливо, коли лише дорослі наводять лад в будинку, готують обід і ходять в магазин за продуктами, ремонтують квартиру або наряджають до свята ялинку.

Адже, якщо дорослі візьмуть всі-всі домашні справи на себе, хлопцям і дівчатам буде не дуже-то весело жити-поживати на білому світі. У хлопців теж є руки. І ці руки повинні стати вправними і умілими. Вони теж повинні працювати.

Тому кожен ввічливий хлопчик і кожна ввічлива дівчинка намагаються мати свої справи в будинку. І якщо твої мама, тато, бабуся, дідусь і інші дорослі ще не дали тобі ніякого важливої домашньої справи, будь ласка, нагадай їм про це.

А якщо у тебе вже є обов᾿язкові домашні справи, старайся виконувати їх гарненько і вчасно. Чесно...

І якщо раптом під час якихось домашніх справ ти розіб᾿єш випадково чашку або перекинеш і проллєш варення ̶ будь чесним. Не перекидай свою провину на іншого. Сам у всьому признайся. І вибачся за свій ненавмисний вчинок.

На чесну людину завжди можна покластися. Ось чому всі її поважають і вірять.

Ввічлива і чесна людина, якщо візьме у товариша якусь книгу (на час, почитати), поверне її. І ця книга не буде порваною або забрудненою.

Якщо ввічлива і чесна дитина пообіцяє своїм товаришам прийти до них в гості, вона з᾿явиться точно в призначений час. Спізнюватися некрасиво. А якщо раптом ти не зможеш чомусь прийти, то постарайся попередити про це. І, в крайньому випадку, вибачся перед друзями при першій же зустрічі.

У людини, яка завжди намагається вести себе ввічливо та чесно, з часом виробляється сильна воля і твердий характер. Про такого говорять: «Ця людина вміє сама себе виховувати».

Виховувати завжди дуже навіть непросто. Цього не вміють навіть дуже-дуже розумні дельфіни. І дуже-дуже добрі слони. Зате справжні люди виховують себе все життя. І починають вони цю справу з дитинства. Коли який-небудь хлопчик чи якась дівчинка намагаються з усіх сил в усьому завжди бути чесними, ввічливими і добрими людьми, ̶ значить, вони вже почали виховувати самих себе. Згодом у них обов᾿язково буде сильна воля і твердий характер.

Якщо ви, хлопці, теж бажаєте виховати в собі волю і характер, то ось декілька порад:

̶ Будь дисциплінованим і акуратним. Не витрачай даремно на капризи і інші дурні справи свій час.

̶ Вранці обов᾿язково роби зарядку, щоб стати сильним і спритним. (раптом тобі коли-небудь знадобиться захищати дівчинку або слабкого малюка від задираки-хулігана? Для цього ти повинен бути сильним).

̶ Поводься делікатно, по-доброму з усіма знайомими і незнайомими людьми.

̶ Завжди поступайся місцем в автобусі, трамваї і іншому транспорті людям, які старші тебе.

̶ Ніколи не обманюй своїх товаришів і дорослих. Брешуть і прикидаються найчастіше боягузливі і погано виховані люди. Не будь на них схожим!

̶ А тепер ми всі разом пограємо в хованки, але спочатку я вам розповім одну історію.

Хлопці грали в хованки. Марина водила: закрила очі руками, ніби не бачить, а сама крізь пальці дивиться ̶ хто куди ховається? «Раз, два, три, чотири, п᾿ять ̶ я йду шукати?» ̶ голосно вимовила дівчинка, відняла від очей руки і озирнулася. Вдала, що шукає. А потім стала називати: «Юра за деревом! Тома за альтанкою! Галя за кущем! Виходьте, я вас всіх знайшла! Тепер я більше не вожу!». Але хлопці здогадалися, якою провідною була Марина: адже їх не було видно, як же вона могла їх знайти, якщо з місця не відійшла ні на крок! І вирішили вони виключити Марину з гри.

̶ За що хлопці виключили Марину з гри? У чому діти викрили її? Яке почуття повинна відчувати Марина? (відповіді дітей). Йде гра.

Ведучий: Карлсон, сподобався тобі урок ввічливості, всі правила засвоїв?

Карлсон: Так, дуже. Я до вас обов᾿язково прийду ще.


Додаток Г


Етична бесіда «Свято ввічливості»

Мета: в ході бесіди звернути увагу дітей на те, що ввічливі слова допомагають людям підтримувати добрі відносини.

Бесіда з дітьми: Уявіть собі, що люди раптом забули слова ввічливості. Що буває, коли люди перестають бути ввічливими, ви дізнаєтеся з казки «Свято ввічливості».

Одна зла чарівниця вирішила посварити людей. Вона зачарувала їх, і вони забули все ввічливі слова. Зустрілися сусіди вранці і нічого один одному не сказали, що не привіталися.

«Який нечемний! Не буду більше з ним розмовляти », ̶ подумав кожен з них. Так люди перестали говорити один з одним, перестали допомагати один одному, перестали дружити один з одним. Погано всім стало жити, самотньо, нудно.

І одного разу в це місто прийшов подорожній з іншої країни. Зустрів він першого жителя і сказав: «Здрастуйте», зустрів іншого і його привітав і третього теж сказав: «Здрастуйте».

Згадали люди головне ввічливе слово і знову стали кожен день вітатися один з одним. Згадали вони і інші слова: «до побачення», «дякую». Жителі міста, влаштували свято, салют, приготували частування.

Одну злу чарівницю це не радувало, але зробити аона нічого не могла і пішла назавжди з міста в дрімучий ліс.

̶ Потрібні ввічливі слова? Вони дійсно чарівні, добрі і дуже-дуже потрібні.

Давайте разом повторимо ввічливі слова: «здрастуй», «до побачення», «дякую».

Вихователь читає дітям вірш Г. Ладонщикова: Петя спритно ловить рибу, Може пліт змайструвати. Тільки «здрастуй» і «спасибі» не вміє говорити!

Чому Петя навчився?

Чому Петя повинен вчитися?

Тепер вам відомо, що треба не тільки знати ввічливі слова, але і вміти їх говорити, коли це необхідно.



Додаток Д



Етична бесіда «Чого не знав горобчик»

Мета: в бесіді нагадати дітям правила ввічливого поводження.

У чарівних слів багато своїх секретів, які не завжди нам відомі. Один з них ми зараз дізнаємося.

Розвиднілося. У небі сяяло сонечко. Прокидаючись, раділи йому молоді горобці. Вони стрибали, кричали сонечку: «Здрастуй! «Здрастуй!» «Здрастуй!» - говорили вони один одному, зустрічаючись на льоту. Стара горобчиха з любов᾿ю дивилася на горобчика, сидячи на високій гілці дерева. Вона була задоволена, що про них, таких маленьких, вже можна сказати: ввічливі дітки. Один з горобчиків підлетів до горобчика і прочирикав: «Здрастуй». Горобчиха засмутилася: «Ти знаєш одне правило. Це добре. Але ти не знаєш ще одного правила». «Якого? - здивувався горобчик. - Я все знаю».

Якого правила ще не знає маленький горобчик? Як горобчик повинен звернутися до горобчихи? (Добридень). Запропонувати дітям згадати, як вони вітаються з дорослими, як звертаються до них. З відповідей дітей слідує, що до старших треба звертатися на «ви» і говорити їм «здрастуйте».


Додаток Е


Гра «Хто більше знає ввічливих слів?»


У цю гру краще грати разом з дорослими.

Діти стають в коло. Ведучий ̶ дорослий, перебуваючи в центрі кола, звертається до будь-якої дитини і задає їй питання.

̶ Скажи, будь ласка, які слова говорять люди, коли вітаються? (Здрастуйте, доброго ранку, добрий день, добрий вечір і т. д.).

̶ Які потрібно говорити слова, якщо ти звертаєшся до когось з проханням? (Будьте ласкаві, будьте люб᾿язні, прошу вас, будь ласка, дозвольте).

̶ Які слова ти вимовляєш, коли вибачаєшся перед ким-небудь? (Вибачте, прошу вибачення).

̶ Які слова вимовляють, коли прощаються? (Прощайте, всього доброго, всього хорошого, до побачення і т. д.)

Дитина, яка не може назвати або не знає потрібного слова, вибуває з гри. Переможцем стає та дитина, яка відповіла на всі питання ведучого.


Додаток Ж


Гра за методикою Монтессорі «Вибачте»


Діти стоять по парам ̶ одна пара за одною, як у грі «Струмочок». Вихователь ходить між парами, зупинившись вимовляє: «Вибачте», діти відпускають руки, пропускаючи: «Будь ласка». Педагог бере дитину з останньої пари за руку, а той, хто залишився без пари починає гру спочатку.

В ході бесід, читання казки та ігор на тему «Ввічливість» бажано звертати увагу дітей на те, що ввічливі слова допомагають людям підтримувати добрі відносини.

Додаток И

Казка про ввічливість

В одній чарівній країні, в маленькому казковому місті, жив юний чарівник Арті. Він був ще зовсім маленький, але силою володів неймовірною! Це була Ввічливість. Силою цієї наділили його батьки ̶ добрі чарівники. Що ж такого було в цій силі? А ось захотів, наприклад, юний чарівник нову іграшку. Тут-то він свою силу і застосовував. Підійде батькам і скаже: «Я дуже добре себе вів. І в чарівному саду вихователька мене похвалила. Начаклуйте мені іграшку!». І в кінці обов᾿язково додавав ввічливе заклинання «БУДЬ ЛАСКА!».

Вимовив малюк це заклинання, і тут же з᾿явилась скриня з іграшками ̶ батьки не могли встояти перед його надзвичайною силою. Але Арті дозволялося вибрати тільки одну іграшку зі скрині. Інакше частина його чарівної сили скринька могла забрати собі. Всі в місті любили Арті ̶ і дорослі, і діти. Коли він йшов по вулиці, всі раділи і сміялися, бо для кожного жителя чарівного містечка у хлопчика було своє ввічливе заклинання:

̶ Здрастуйте, пан булочник! Як поживаєте? - радісно запитував хлопчик.

̶ СПАСИБІ, тітонька Матильда, ваші пиріжки дуже смачні!

̶ Добраніч, дідусь Самсон, завтра прийду до вас лагодити свої черевички!

̶ Напевно, у нього дар ввічливості! - дивувалися люди,

̶ Який ввічливий хлопчик! І всім ставало на душі весело і легко. Тому що люди тільки-тільки починали розуміти, що таке Ввічливість і ще не вміли говорити ввічливі заклинання. Хоч слова були дуже прості, але городяни ще не здогадувалися про їх велику Чарівну Силу. Тому сила і вважалася рідкісною. Але одного разу Арті ледь не позбувся своєї ввічливості. Звик малюк, що всі його і так люблять, і став забувати говорити ввічливі заклинання ДЯКУЮ, ЗДРАСТУЙТЕ, БУДЬ ЛАСКА.

Відчула Сила ввічливості, що забули про неї, образилася і пішла, куди очі дивляться. Загубилася. Вона дуже не любить, коли про неї забувають, тим більше маленькі хлопчики. І пішов слух в казковому місті, що Арті втратив дар ввічливості. Занепокоїлися батьки, вирішили поговорити з малюком. А він грубити почав і огризатися. Засмутилися мама і тато. Зрозуміли, що зовсім погані справи, зник чарівний дар у їх синочка. Викликали найголовнішого, самого Доброго Чарівника, добрішого якого нікого не було в усьому казковому містечку. Збіглися і діти, і дорослі, і навіть звірятка лісові ̶ так всі переживали за юного чарівника.

Рис. 1. Чарівник Арті

̶ Як ся маєш Арті? ̶ посміхаючись, запитав самий Добрий Чарівник.

̶ Яке вам діло? - огризнувся малюк.

̶ Все ясно, сказав Добрий Чарівник, - хлопчик просто забув все ввічливі заклинання, ось Ввічливість і образилася.

̶ Що ж робити? Як нашому Арті повернути Ввічливість, та так, щоб вона не ображалася більше? - розвели руками батьки.

̶ А тут все до чарівного просто, - посміхнувся Чародій, - потрібно, щоб всі навколо вимовляли ввічливі слова.

Вони зовсім прості, але сила в них неймовірна! Можна запросто цього помахом чарівної палички навчитися. Просіть що-небудь, а в кінці додавайте «БУДЬ ЛАСКА».

А коли вам щось дають, говоріть «ДЯКУЮ». Вранці голосно вимовляйте «Здрастуйте», а ввечері ̶ «добраніч». Сила ввічливості відразу діяти почне і всім стане радісно і добре!

̶ Як все просто! - зраділи жителі міста і радісно заплескали в долоні, - тепер ми теж зможемо стати ввічливими, і у нас буде саме ввічливе місто!

Ось така історія сталася в казковому місті. Чарівна Сила, звичайно, повернулася до юного чарівника Арті. Вона була дуже мудра і прекрасно розуміла, що для того, щоб стати справжнім героєм, потрібно пройти багато випробувань. Жителі казкового міста навчилися, нарешті, користуватися ввічливими заклинаннями і стали володарями Сили ввічливості. Вони робили так, як навчив їх Добрий Чарівник і просто диву давалися, наскільки все навколо відразу змінювалося. А сила ввічливих заклинань дійшла і до наших днів.

Маленький друг, спробуй сам вимовляти прості слова ввічливості. Всі відразу зрозуміють, що ти справжнісінький ввічливий чарівник.


Додаток К

Бесіда про дружбу

Мета: уточнити уявлення дітей про те, що значить «вміти дружити», навчити осмислювати і оцінювати ситуацію, самостійно розуміти мотиви поведінки і співвідносити ці мотиви існуючим нормам поведінки, познайомити з прислів᾿ями та приказками про дружбу.

Матеріали: Іграшка Буратіно, записи пісень В. Шаїнського «Якщо з одним вийшов в шлях», «Справжній друг», клубок ниток, телевізор, мультфільм «Мир схожий на кольоровий луг» на DVD.

Хід бесіди:

1. Рішення проблеми.

Діти стоять у колі з вихователем.

Вихователь: Діти, уявляєте. Приходжу я сьогодні на роботу, раптом чую, як під дверима хтось пищить. Вгадайте, кого я побачила? У батька був хлопчик дивний, незвичайний, дерев᾿яний. Усюди ніс суне він довгий.

̶ Хто ж це? (Буратіно).

̶ Відгадали! Молодці! Буратіно розповів мені таку історію. Він з Мальвіною сидів на галявині. Буратіно малював, а Мальвіна змотувала нитки в клубок. Буратіно так старався. Що весь перемазаний в фарбі. Мальвіна ̶ відома чистюля. Попросила Буратіно піти вмитися. А він затявся, розсердився на неї, відібрав у неї ось цей клубок ниток і втік шукати собі нових друзів. Ось так він потрапив в наш дитячий садок.

Вихователь: Буратіно, навіщо ти відібрав у Мальвіни клубок?

Буратіно: Не знаю, просто так.

Вихователь: А давай ми покажемо тобі, як можна пограти з цим клубочком.

Буратіно: Ой, як цікаво!

Проводиться гра «Клубочок» (по колу)

Подивіться, діти, на клубочок. Зараз я візьму його в ліву руку, обмотаю навколо великого пальця, потім передам Юлі, яка стоїть праворуч від мене. (Діти по черзі дублюють дії вихователя, а вихователь спрямовує дітей).

Вихователь: І знову клубочок повернувся до мене. Ниточка не порвалася, вона складається з безлічі тонких ниток, які переплелися разом і стали міцними. Так і у нас: ниточка зв᾿язала нас, і дружба наша стала міцніше. Зібралися всі діти в коло Ти мій друг і я твій друг. Разом за руки візьмемося і один одному посміхнемося (вихователь змотує нитки, діти розсаджуються на килимку).

Додаток Л


Бесіда на тему «Про дружбу і друзів»

Мета: з᾿ясувати уявлення дітей про дружбу, з ким вони дружать і чому.

Хід заняття:

̶ У кожної людини є (має бути) друг, чи не так? - каже вихователь. - Впевнена, що і у вас є друзі. Розкажіть про них (3-5 і більше висловлювань). Хто ж такий друг? Подумайте гарненько і скажіть, кого можна назвати своїм другом?

Педагог вислуховує судження дітей. Суть їх найчастіше зводиться до того, що друг ̶ це той, з ким цікаво, хто не ображає, у всьому слухається, охоче ділиться іграшками та солодощами.

̶ Другом може називатися той, хто готовий розділити і твою радість, і твоє горе, а якщо знадобиться, віддати тобі все, що має сам, - уточнює вихователь і питає:

̶ А як ви самі повинні, зобов᾿язані ставитися один до одного?

Пропонує послухати розповідь про хлопчиків, які називають себе друзями, і дати оцінку їх взаємовідносин:

Саша і Андрійко так розпустувалися і розбігалися, що пом᾿яли квіти на клумбі.

̶ Це Андрійко винен! - відразу ж закричав Сашко, побачивши вихователя.

̶ Андрій, це ти винен? - суворо запитала вихователька хлопчика.

̶ Я, - відповів Андрійко і відвернувся від Саші.

̶ Хоча винен тільки Андрій, але я покараю вас обох, - сказала Ольга Іванівна і посадила дітей близько веранди.

̶ А мене за що?! - заскиглив Саша.

Ольга Іванівна уважно подивилася на нього, зітхнула і відвернулася. І Андрій відсунувся, сів до Сашка мало не спиною.

̶ Теж мені ... друг ще називається, - пробурчав Саша, але Андрійко ніяк не зреагував на його бурчання.

̶ А що ви думаєте про це? - цікавиться педагог.

̶ Чому Ольга Іванівна покарала і Сашу і Андрійка? Чому зітхнула?

̶ Хотіли б ви, щоб Саша був вашим другом? Заслуховує та оцінює відповіді дітей.

Потім педагог пропонує дітям розібратися ще в одній історії. розповідає:

̶ У Юри був день народження. Прийшли діти, принесли подарунки. А Оля ̶ найкращий Юрін друг - забула подарунок вдома.

Вона сказала про це хлопчикові, - дійшовши до цих слів, вихователь зупиняється і просить дітей подумати, що відповів дівчинці Юра. Давши дітям висловитися, вона продовжує:

̶ Юра посміхнувся і сказав: «Хіба забутий подарунок ̶ привід для засмучення? Я ж тебе чекав у гості, а не подарунок!».

̶ Як ви думаєте, чи правильно вчинив Юра, чи можна його вважати справжнім другом? Повторіть слова, якими Юра втішив, заспокоїв Олечку.

̶ Так як же слід ставитися до своїх друзів, якими треба бути? (добрими, щедрими і великодушними, допомагати друзям в біді, радіти їхнім успіхам).

̶ Тепер ви знаєте, кого можна називати справжнім другом? Того, хто поспішає одному на допомогу, радіє і засмучується разом з ним, вміє пробачити, ніколи не перекладе на нього свою провину.


Додаток М


Казка про мишку і її друзів

Призначення роботи: казка призначена для дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку, працівників дошкільних установ, вчителів початкових класів і так само для люблячих батьків.

Мета: виховувати інтерес до твору казки.

Завдання:

̶ Формувати вміння дітей фантазувати, вигадувати.

̶ Виховувати любов до тварин.

Рис. 2. Мишка

Жила - була мишка. У неї було багато друзів, з якими вона любила грати і гуляти. Одного разу вирушила мишка з друзями на прогулянку, погуляти біля фонтану. Вирішили вони покидати монети у фонтан, але не могли вирішити, хто буде першим кидати. Раптом звідки не візьмися прискакав до них зайчик, і він їм сказав, що можна вибрати по лічилці, хто буде кидати першим.

Рис. 3.

І говорить їм зайчик:

̶ Хочете, я вас навчу лічилці, слухайте і запам᾿ятовуйте:

Їхав Лунтик на візку,

Продавав він всім горішки.

Кому два, кому три,

Виходь з кола ти.

І показав зайчик пальчиком на мишку, і стала мишка першою кидати монетку в фонтан. Потім знову вони стали лічити і вказала лічилка на жабеня.

І так вони раз по раз по лічилці вибирали - кому кидати. Вони так захопилися грою, що не помітили, як настав вечір. Розійшлися вони всі по домівках. Мишеня теж прийшов додому, а вдома його чекав великий сюрприз. Сьогодні у нього день народження.

Рис. 4. Друзі йдуть привітати мишеня

Всі друзі вирушили до мишеняти додому, щоб його привітати і подарувати йому подарунки. Вони веселилися, грали, пили чай з великим і дуже красивим і смачним тортом.

Рис. 5. Святковий торт

Настав час дарувати подарунки. Жабеня подарував мишці багато-багато красивих метеликів, які пурхали навколо них.

Зайченя подарував мишеняті красиву - красиву пташку, а звали пташку - папуга Кеша. Папужка був дуже балакучий, повторював все за всіма.

Мишко подарував мишці дуже смачні - пресмачні цукерки. Мишка була не жадібною, пригостила всіх цукерками.

Мама з татом подарували мишці дуже гарну сукню і бант, вона носила його і всім хвалилася.

Ось так весело і добре мишка з друзями відсвяткувала день народження.

Додаток Н



Хороводна гра по темі «Дружба»


̶ Добрий день, мій милий друг (рукостискання).

̶ Подивися ти навколо (повертаємо голови з боку в бік).

̶ Тут є ти (кладемо праву руку на плече сусіда).

̶ Тут є я (кладемо праву руку собі на груди).

̶ Будемо разом (обидві руки долонями з᾿єднуємо з руками сусіда).

̶ Жити (ляскаємо в долоні).

̶ Дружити (з᾿єднуємо руки долонями).

Гра «Міцна дружба» ̶ це колективна естафета. В одному кінці залу знаходиться лінія старту, а в іншому кінці ставляться стільці.

Дітей потрібно розділити на кілька рівних команд. Команди шикуються в шеренги і стають перед лінією старту.

За сигналом ведучого перші чотири гравці з кожної команди, взявшись за руки, починають бігти в інший кінець залу, з правого боку збивають встановлений стілець і повертаються назад.

Повернувшись «четвірці» необхідно взяти ще одного гравця, таким чином, вже п᾿ять гравців, взявшись за руки, проходять дистанцію. Так гра триває, поки команди в повному складі не перетнуть лінію старту зі зворотного боку. Перемога дістається команді, якій вдалося першій пройти задану дистанцію.

Також можна щоб естафета проводилася у зворотному порядку, тобто змагання починають, коли всі гравці команди взялися за руки. Потім, пройшовши коло, за лінією старту команда залишає першого учасника, пройшовши наступне коло ̶ другого, і так до тих пір, поки всі гравці не виявляться за лінією старту.

Під час естафети не можна розчіплювати руки, за це до кінцевого результату команди нараховуються штрафні секунди (дана умова обговорюється заздалегідь, перед початком гри).

В ході бесід, читання казки, ігор на тему «Дружба» необхідно нагадати дітям про те, що сварка заважає грі і дружбі, тому потрібно поступатися і домовлятися один з одним, вчити дітей уникати сварок. У бесіді треба пояснювати дітям, навіщо потрібні правила гри, вчити вирішувати спірні питання, за допомогою дорослого скласти «Правила дружної гри».

В кінці занять на тему «Дружба» необхідно, щоб діти разом з дорослим зробили висновок: треба жити дружно, не сварячись один з одним, а якщо виникає суперечка, постаратися домовитися і вирішити спір по справедливості, якщо все ж таки відбулася сварка, необхідно обов᾿язково помиритися.

Додаток П

Казка про жадібність М. Пляцковский

«Жили два горобця: Чик і Чирик. Одного разу Чику прийшла посилка від бабусі. Цілий ящик пшона. Але Чик про це ні слова не сказав своєму приятелю.

«Якщо я пшоно роздавати буду, то собі нічого не залишиться», - подумав він. Так і склював всі зернятка один. А коли ящик викидав, то кілька зерняток все ж прокидалося на землю.

Знайшов ці зернятка Чирик, зібрав в пакетик акуратно і полетів до свого приятеля Чика.

̶ Здрастуй, Чик! Я сьогодні знайшов десять зерняток пшона. Давай їх порівну розділимо.

̶ Не треба ... Навіщо? .. - став відмахуватися крильцями Чик.

̶ Ти знайшов - ти і їж!

̶ Але ми ж з тобою друзі, - сказав Чирик.

̶ А друзі всі повинні ділити навпіл. Хіба не так?

̶ Ти, напевно, маєш рацію, - відповів Чик. Йому стало дуже соромно. Адже він сам склював цілий ящик пшона і не поділився з другом, не дав йому жодного зернятка. А зараз відмовитися від подарунка приятеля це означає образити його. Взяв Чик п᾿ять зерняток і сказав:

̶ Спасибі тобі, Чирик! І за зернятка, і за урок ... дружби ...».

Додаток Р


Бесіда «Підйомний кран»


У мене підйомний кран,

З ним грати я буду сам!

Кран мій новенький, блискучий,

Він зовсім як справжній!

Нікому його не дам ̶

Це мій підйомний кран!

(про жадібність)

̶ Діти, що таке жадібність? (коли людина ні з ким не ділиться, думає тільки про себе, про те, щоб тільки їй було добре).

̶ А тепер послухаємо Матвія і подумаємо, про що його вірш?


Додаток С


Бесіда «Самокат»

Мені купили самокат,

Я покликав на подвір᾿я хлопців,

Взяв сестру і брата ̶

Будемо всі кататися!

Дав я Петі і Альоші,

Дав Артему, Даші, Гоші.

Нехай порадує хлопців

Мій блискучий самокат!

Ми грали дуже дружно ̶

Радістю ділитися потрібно!

(про щедрість)

Вихователь: ̶ Діти, хто мені скаже, що таке щедрість? (щедрість ̶ це коли людина не скупиться, а ділиться з іншими, щоб всі пораділи).

Вихователь: ̶ Діти, подивіться, що у мене є! Це Чарівна книга, її нам прислала тітонька Щедрість. У ній ̶ багато історій, які трапляються з такими ж дітьми, як ви. Ви хочете їх послухати?


Додаток Т


Казка про жадібність М. Пляцковский

Жили два горобця: Чик і Чірік. Одного разу Чику прийшла посилка від бабусі. Цілий ящик пшона. Але Чик про це ні слова не сказав своєму приятелеві (Дод. К).


Додаток У


Гра «Два подарунки»

Заздалегідь приготуйте два подарунки. У перший слід покласти 2 цукерки, а в другій за кількістю дітей в групі. оберніть подарунки папером, зробіть кілька шарів, щоб подарунки здавалися об᾿ємними і перший був більше другого.

Викличте двох дітей. Перший вручіть тому, хто більше за інших хотів, підскакував, кричав і висловлював своє бажання, а другий ̶ більш спокійній дитині. Дайте можливість їм самим вибрати подарунки. Нехай відразу їх відкриють. Реакція на вміст подарунків ̶ в ваших руках. Направте її в правильне русло. Бажано, щоб той, у кого цукерок вистачить на всіх, поділився з товаришами.

Виявляється, не завжди найбільший подарунок цінніший. А як роблять щедрі люди? Правильно, вони діляться тим, що у них є. Похваліть дітей, що вони поділилися цукерками.


Додаток Ф


Гра «Обмін крейдою»

Ця гра продемонструє дітям, як слід ділитися і чесно грати. Педагогу знадобиться група з двох або більше дітей, кратне їм кількість крейди і аркуш паперу для кожної дитини.

Вручіть по крейді кожному з дітей (або рівну кількість крейди кожному) і поясніть, що всі вони повинні намалювати по малюнку, але з використанням крейди всіх кольорів.

Для цього їм доведеться обмінюватися крейдою між собою. Як тільки малюнки будуть закінчені, кожен малюк може показати свою роботу і розповісти, як він зміг обмінятися крейдою, щоб завершити свій малюнок і допомогти в цьому іншим.

Додаток Х


Спільні форми роботи дитячого садка і батьків щодо формування моральних уявлень

Робота з сім᾿єю ̶ важлива і складна сторона діяльності вихователя та інших працівників дошкільного закладу. Вона спрямована на вирішення наступних завдань:

- встановлення єдності у вихованні дітей;

- педагогічна освіта батьків;

- вивчення і поширення передового досвіду сімейного виховання;

- ознайомлення батьків з життям і роботою дошкільного закладу.

Єдність у вихованні дітей забезпечує вироблення правильної поведінки дітей, прискорює процес засвоєння навичок, знань і умінь, сприяє зростанню авторитету дорослих - батьків і вихователів в очах дитини. Основою такої єдності є педагогічні знання батьків, їх обізнаність про роботу дошкільних установ.

Сім᾿я є інститутом первинної соціалізації. Дитячий садок входить в систему опосередкованого, або формального, оточення дитини і являє собою інститут вторинної соціалізації. Всі етапи процесу соціалізації тісно пов᾿язані між собою.

В даний час необхідність суспільного дошкільного виховання не викликає ні в кого сумнівів. Відносини дошкільного закладу з сім᾿єю повинні бути засновані на співпраці та взаємодії за умови відкритості дитячого садка всередині (залучення батьків до освітнього процесу дитячого садка) і назовні (співпраця ЗДО з розташованими на його території соціальними інститутами: загальноосвітніми, музичними, спортивними школами, бібліотеками).

Залучати батьків до заходів, спільної діяльності батьків і дітей. Необхідно широко застосовувати як групові, так і індивідуальні форми роботи з батьками:

- бесіди;

- консультації: «Виховання самостійності та відповідальності», «Як організувати працю дітей вдома»;

- спільні конкурси: «Дари осені», «Мій гербарій» вироби з природного матеріалу, вироби з овочів, сезонні виставки спільних робіт «Новорічні іграшки»;

- спільні роботи дітей та батьків на теми: «Моя сім᾿я», «Спортивна сім᾿я», «Як я провів літо». Оформляється фотоальбом, до якого діти потім постійно звертаються, показують один одному фотографії своєї сім᾿ї. Діти діляться своїми враженнями, вчаться слухати один одного, виявляють інтерес до співрозмовника. Це може отримати підкріплення у вигляді сімейної проектної діяльності на тему «Я і вся моя сім᾿я». Даний дитячо-батьківський проект відноситься до довгострокових і включає в себе: «Мій родовід», «Дерево моєї родини», «Герб сім᾿ї», «Девіз сім᾿ї», звичаї і традиції сім᾿ї. Основною метою є виховання любові до своїх рідних, сім᾿ї;

- дозвілля, свята: «День матері», «Тато, мама, я - дружна сім᾿я», «Веселі старти»;

- доручення батькам;

Для колективу батьків організовуються спільні консультації, групові і загальні батьківські збори, конференції, виставки, лекції, гуртки; оформляються інформаційні та тематичні стенди, фотомонтажі; проводяться вечори запитань і відповідей, зустрічі за круглим столом.

У старших групах, можливо, організація різноманітної спільної діяльності педагогів, дітей і батьків. У фольклорних святах і розвагах, де із задоволенням беруть участь і батьки. Завдяки таким святам і розвагам, і діти, і батьки долучаються до витоків народної творчості, до історії свого народу, його традицій. Можливо, створення міні музеїв, наприклад, «Російська хата», «Музей ляльок», де діти можуть познайомитися з національними костюмами, старовинними меблями, посудом, знаряддями праці, тим самим долучитися до витоків народної культури.

Найбільш активним батькам за підсумками року на батьківських зборах вручати грамоти, листи подяки від адміністрації дошкільного закладу.

Також пропагувати знання про соціально-моральному вихованні через систему наочної агітації:

Інформаційно-ознайомча: через інформаційні стенди ознайомлення батьків з самим дошкільним закладом, особливостями його роботи, з педагогами, що займаються вихованням дітей. Інформаційно-просвітницька: спрямована на збагачення знань батьків про особливості розвитку і виховання дітей дошкільного віку.

У групах оформляти «Куточки для батьків», поміщати консультативні матеріали.

Додаток Ц



Консультація для батьків

Моральне виховання дошкільника в сім᾿ї та дитячому садку

Змістом морального виховання є формування таких моральних якостей дошкільника, як: повага до старших, дружні відносини з однолітками, уміння відповідно відгукуватися на горе і радість інших людей, домагатися дієвого прояву гуманних почуттів і відносин, їх суспільної спрямованості, виховання почав відповідальності. Серед них можна виділити два напрямки: створення умов для практичного досвіду і формування правильних моральних оцінок. В результаті такого морального виховання дитина починає діяти не тому, що хоче заслужити схвалення дорослого, а тому, що вважає за необхідне дотримання самої норми поведінки, як важливого правила у відносинах між людьми.

Становлення особистості дитини відбувається спочатку в родині. Адже сім᾿я ̶ це маленький колектив, заснований на принципах співпраці і взаємодопомоги, де діти вчаться мистецтву жити серед людей, любити їх, відчуваючи на собі і виявляючи до інших увагу і добре ставлення. Важливу роль у вихованні дітей відіграє загальний уклад життя сім᾿ї: рівність подружжя, організація сімейного життя, правильні взаємовідносини між членами сім᾿ї, загальний тон доброзичливості, взаємної поваги і турботи, атмосфера патріотизму, працьовитості, загальний порядок і сімейні традиції, єдність вимог дорослих до дитини. Життя сім᾿ї повинна бути організована таким чином, щоб повніше задовольнялися і розвивалися не тільки матеріальні потреби, а й духовні потреби.

Моральне виховання дітей відбувається на всьому протязі їх життя, і визначальне значення в становленні моральності дитини відіграють середовища, в якій він розвивається і росте. Тому переоцінити важливість сім᾿ї в моральному вихованні дошкільнят неможливо. Способи поведінки, прийняті в сім᾿ї, дуже швидко засвоюються дитиною і сприймаються їм, як правило, в якості загальноприйнятої норми.

Існує кілька типів сімей і моделей сімейних взаємин. Є неблагополучні сім᾿ї, неповні сім᾿ї. Найчастіше в цих сім᾿ях створені несприятливі умови для розвитку дитини, її моральних якостей, і тому більшу частину функцій виховання і навчання дітей в цій сім᾿ї бере на себе заклад дошкільної освіти. Дитячий сад, замінивши сім᾿ю, точніше, замість сім᾿ї став вирішувати проблеми соціалізації особистості. Для виховання в дитині моральних якостей, необхідно тісно працювати і співпрацювати з сім᾿єю.

Співпраця навчального закладу і сім᾿ї, одне з найважливіших завдань соціалізації дитини в суспільстві. Необхідно створити такі умови, щоб у дитини, грунтуючись на прикладах з досвіду, складалося усвідомлення і розуміння того, що добре, а що погано, щоб вона могла самостійно сформувати і мати уявлення про моральні якості, таких як: жадібність, дружба і багатьох інших. Таке ставлення до основоположних понять нашого життя продовжує формуватися і надалі в міру дорослішання.

Головним помічником дитини на цьому шляху є дорослий, який конкретними прикладами своєї поведінки і закладає в дитини основні моральні норми поведінки. Якщо приклади з досвіду дитини, його близького оточення носять негативний характер, то і чекати від нього розвинених високих моральних якостей не доводиться. Найперше завдання батьків полягає в тому, щоб допомогти дошкільнику визначитися з об'єктами його почуттів і зробити їх суспільно цінними.

Почуття дозволяють людині відчути задоволення після скоєння правильного вчинку або змушують нас відчувати докори сумління, якщо моральні норми були порушені. Основа таких почуттів як раз і закладається в дитинстві, і завдання батьків допомогти в цьому своїй дитині. Обговорювати з нею моральні питання. Домагатися формування ясної системи цінностей, щоб малюк розумів, які вчинки неприпустимі, а які бажані і схвалювані суспільством. Ефективне моральне виховання неможливо без обговорення з малюком моральної сторони вчинків інших людей, персонажів художніх творів, висловлення власної схвалення його моральних вчинків найбільш зрозумілим для малюка чином.

Дитячий садок в своїй роботі з сім᾿єю повинен спиратися на батьків не тільки як на помічників дитячого закладу, а як на рівноправних учасників формування дитячої особистості. Тому так важливий тісний взаємозв᾿язок педагогічного колективу, дітей та батьків. Саме від спільної роботи, від єдності думок з основних питань виховання дітей залежить, якою виросте дитина.

Так як в міру свого розвитку дитина приміряє на себе різні громадські ролі, кожна з яких дозволить їй підготуватися до виконання різних соціальних обов᾿язків ̶ учня, капітана команди, друга, сина або дочки. Кожна з таких ролей має величезне значення у формуванні соціального інтелекту і передбачає розвиток своїх власних моральних якостей: справедливості, чуйності доброти, ніжності, турботи про близьких. І чим різноманітніше буде репертуар ролей малюка, тим з більшою кількістю моральних принципів він познайомиться і тим багатшим буде його особистість.



Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.