Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«Реалізація професійної діяльності та розвиток цифрової компетентності педагога через обмін методичними матеріалами в цифрових бібліотеках»

Курсова робота з практичної психології на тему: «Мотивація досягнення успіху у молодших школярів»

Психологія

15.03.2021

545

12

0

Опис документу:
Спонукання до активності, тобто мотивів не може обійти фактично жодна із психологічних теорії , а мотивація досягнення успіху навчальної діяльності посідає особливе місце у структурі мотивації. Якщо розглянути процес навчання як шлях набуття індивідуального досвіду, то стає зрозумілим, що саме мотиви досягнення успіху – перші у структурі мотивів людини і багато в чому зумовлюють її активність.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний педагогічний університет

імені А.С. Макаренка

Курсова робота

з практичної психології

на тему:

«Мотивація досягнення успіху у молодших школярів»

Студентки І курсу

Природничо-географічного факультету

Спеціальність : Середня освіта: Біологія

Заочна форма навчання

Мартиненко Алла Володимирівна

Науковий керівник

Пухно Світлана Валеріївна

Кандидат психологічних наук, доцент

Суми – 2018

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………

3

РОЗДІЛ І.

МОТИВАЦІЯ ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ : ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ………………………………………………...

5

1.1.

Проблема мотивації досягнення успіху молодших школярів з психологічного погляду …………………

5

1.1.1. Поняття «мотивація», «мотив», «потреба», «стимул» ………………………………………………..

6

1.2.

Мотивація навчання, як фактор мотивації молодших школярів до досягнення успіху ………………………...

8

1.2.1.

Категорії мотивації навчання …………………

9

1.2.2.

Загальна структура мотивації навчання, та її мотиви ……………...……………………………..

10

1.2.3. Значення самооцінки молодшого школяра у

11

формуванні мотивації досягнення успіху ………………….

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ I ……………………………………………..

14

РОЗДІЛ ІІ.

МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ …………………………………………….

15

2.1.

Методики діагностики мотивації досягнення успіху у молодших школярів …………………………………….

15

2.2.

Проективні методики діагностики мотивації навчання молодших школярів (методика малювання)………………………………….

17

Додатки …………………….. …………………………………............

20

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ

31

ВИСНОВОК

……………………………………………………………

33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………..

35

ВСТУП

Актуальність дослідження. Однією із ключових проблем психології являється проблема мотивації досягнення успіху молодших школярів.

Спонукання до активності, тобто мотивів не може обійти фактично жодна із психологічних теорії , а мотивація досягнення успіху навчальної діяльності посідає особливе місце у структурі мотивації. Якщо розглянути процес навчання як шлях набуття індивідуального досвіду, то стає зрозумілим, що

саме мотиви досягнення успіху – перші у структурі мотивів людини і багато в чому зумовлюють її активність.

Важливим є вивчення мотивів навчання яке є загальновизнаним, і тому існує значна кількість відповідних досліджень. Мотивація досягнення успіху є значимим, після здібностей, фактором, який визначає рівень досягнень.

Слід зазначити, що мотиви досягнення успіху молодших школярів значно змінюються з часом. На сьогоднішній день їх мотиви значно відрізняються від мотивів школярів які були десять, двадцять та тридцять років тому. Тому питання мотивації досягнення успіху молодших школярів завжди буде актуальним.

Актуальність цієї теми також полягає і в її практичному значенні та застосуванні. Розуміючи значення учнівської мотивації сучасних молодших школярів, педагоги можуть покращити процес навчання, розробити такі навчальні плани та програми, які будуть максимально відповідаюти мотивам досягнення успіху учнями, і тому гарантуватимуть максимальний результат.

Об’єктом дослідження даної роботи є мотивація досягнення успіху молодших школярів.

Предметом дослідження є мотиви досягнення успіху у навчанні молодших школярів та методики їх діагностики.

Метою даного дослідження є виконання теоретичного аналізу проблеми мотивації досягнення успіху молодших школярів, аналіз методики діагностики мотивації досягнення успіху, дослідження її звязку із успішністю у навчанні.

У роботі буде перевірено такі гіпотези:

1. Існування зв’язку між рівнем шкільної мотивації учнів та їхньою успішністю.

2. Існування зв’язку між керуючими мотивами навчання молодших школярів та їхньою успішністю.

Завданням даної роботи є:

  • аналіз літератури в якій описано проблеми мотивації досягнення успіху;

  • вибір методики дослідження мотивації досягнення успіху молодших школярів та проведення дослідження;

  • виявити звязок між мотивацією досягнення успіху молодшого школяра та рівнем його успішності;

  • вплив самооцінки на формування мотивації досягнення успіху.

У роботі використано такі методи збору інформації:

  • метод опитування (анкета для оцінки рівня шкільної мотивації

Н. Г. Лусканової;

- методика «Незавершені речення» за Ж. Нюттеном та О. Б. Орловим;

- проективна методика «Школа звірів»;

- проективна методика «Мій клас».

Вибірка складалась із 20 учнів початкових класів навчально-виховного комплексу. Діагностика проводилася груповим методом.

Надійність отриманих результатів забезпечується репрезентативністю

вибірки та використанням методів математичної статистики.

Новим у даній роботі є те, що досліджувався звязок мотивації досягнення успіху молодших школярів із їх самооцінкою у сучасних умовах.

РОЗДІЛ І. МОТИВАЦІЯ ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ МОЛОДШИХ

ШКОЛЯРІВ : ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ .

    1. Проблема мотивації досягнення успіху молодших школярів з психологічного погляду.

В сучасних умовах проблема людської активності займає особливе місце в розвитку людини як особистості. Становлення суб’єкта діяльності, здатного свідомо ставити перед собою цілі і досягати їх, здатного брати на себе відповідальність за прийняття рішення, зумовлено тією стратегією поведінки, яка формується в процесі соціалізації. Таку стратегію поведінки забезпечує мотивація досягнення успіху, яка відображає відношення індивіда до себе, як до особистості.

Проблемі мотивації досягнення успіху присвячено велику кількість теоретичних та емпіричних досліджень , як в зарубіжній так і у вітчизняній психології. Вивчався феномен мотивації досягнення та її зв'язок з поведінкою та діяльністю (Г. Мюррей, К. Левін, Р.Г. Андерсон, В.А.Скотт та ін.). Мотивація досягнення розглядається як структурне новоутворення , мотивами якого є – досягнення успіху та запобігання невдач, та складається з наступних компонентів: потреба досягнення цілі, активність, афективний стан, результат діяльності та відношення до нього оточуючих (Дж. Аткінсон, Д.Маккллеланд, Х.Хекхаузен).

Чи є мотивація досягнень вродженою, чи вона набувається в процесі соціалізації? Гіпотеза про те, що прагнення до досягнення людині дане від природи, знаходила своє підтвердження у поведінці дитини, яка намагалася з самого раннього віку звернути на себе увагу дорослихз ціллю отримати бажане: іграшку , їжу та ін.). Однак, ці дії, як показали більш пізні дослідження, неможна віднести до зумовленої мотивації досягнень. Вони направлені на задоволення первинних потреб людини, та, в якомусь сенсі, являються рефлекторними.

Перші прояви істинної мотивації досягнень були знайдені Макклелландом у дітей 3-4 річного віку. Вони проявлялися в наполегливому прагненні, з яким дитина намагалася свідомо прийти до бажаного результату : накинути кільця, зібрати пірамідку, та в реакції , яка з’являлась у дітей у зв’язку з невдачею, або досягненням успіху. На сьогоднішній день більшість дослідів доводять, що мотивація досягнень – соціальне явище.

В теорії мотивації досягнень об’єктом спеціального дослідження стала наполегливість. В контексті мотиваційної залежності вияв наполегливості вивчався у зв’язку з силою мотиву, або значенню цілі, з очікуваним успіхом, або невдачею, у зв’язку з тим , як піддослідний розуміє причину успіху чи невдачі : відносить він їх до себе чи до факторів оточення (Н.Фізер, Р.Нігард). В цих дослідах на думку Х.Хекхаузена, наполегливість виступає «явищем,яке залежить від сили та якості мотивації».

На етапі молодшого шкільного віку формування та розвиток мотивації досягнень залишається маловивченим. В цьому віці мотивація досягнень тісно зв’язана зі становленням молодшого школяра , як суб’єкта навчальної діяльності, і в цьому сенсі мотивація досягнення успіху стає «суб’єктною». Особистість молодших школярів розвивається з домінуючою для цього віку діяльністю – навчальною, та саме в цьому віці поведінкою, орієнтованою на досягнення успіху, стає для школярів актуальною. Відносна рухливість, динамічність мотивації визначає можливість та необхідність цілеспрямованого формування в умовах навчання у школі (1).

      1. Поняття «мотивація», «мотив», «потреба», «стимул».

Для того, щоб розглянути проблему мотивації досягнення успіху, в першу чергу необхідно зрозуміти такі поняття як «мотивація» , «мотив», «потреба» та «стимул». Ці психологічні утворення тісно пов’язані, але не рівноцінні.

Мотив— це спонукання до діяльності, пов’язані із задоволенням потреби суб’єкта.

Мотив — це також причина, що є підґрунтям для обрання певних дій та вчинків, сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, що активізують суб’єкта. Термін «мотивація» є ширшим поняттям, аніж «мотив».

У сучасній психології слово «мотивація» використовують як таке:

1) визначення системи факторів, що детермінують поведінку (зокрема: мета, потреби, мотиви, наміри, прагнення та ін.);

2) характеристику процесу, що стимулює й підтримує поведінкову активність на певному рівні.У науковій літературі найчастіше зазначено що мотивація— це сукупність причин психологічного характеру, що пояснюють поведінку людини, спрямованість і активність цієї поведінки.

Мотив (на відміну від мотивації)— це те, що належить самому суб’єктові поведінки, є його стійкою особистісною властивістю, що зсередини спонукає до здійснення певних дій. Мотиви можуть бути усвідомленими та неусвідомленими. Усвідомленим мотивам належить провідна роль у формуванні спрямованості особистості. Відповідно, мотивація також може бути свідомоюта несвідомою.

Питання про мотивацію діяльності постає щоразу, коли необхідно пояснити причини вчинків людини. Будь-яку форму поведінки можна пояснити як внутрішніми, так ізовнішніми факторами.

Стимули— це нагороди, що мотивують поведінку.Абсолютно все, що робить людина, має або внутрішню, або зовнішню мотивацію.

Внутрішня мотивація— це спонукання до якоїсь діяльності завдяки власному внутрішньому прагненню задовольнитися роботою. Дія під впливом внутрішньої мотивації, якщо людина займається улюбленою справою.

Рушійною силою мотивації є потреби, навіть мотиви формуються із них.

Потребою називають необхідність у комусь (чомусь), що вимагає задоволення, або те, без чого неможна обійтися, вимоги, які необхідно задовольнити. Деякі мотиви засновані на фізіологічних або емоційних потребах, змушуючи нас поводитися певним чином.

Як «стан необхідності організму, індивіда, особистості у чомусь, необхідному для їх нормального існування» визначає потребу Р.С. Немов; як «внутрішню стійку психологічну причину поведінки або вчинку людини» - мотив; як «динамічний процес внутрішнього, психологічного і фізіологічного керування поведінкою, який включає її ініціацію, напрямок, організацію, підтримку» - мотивацію .(2.).

Л.М. Фрідман визначає мотив як «форму прояву потреби, яка спонукає до певної діяльності; те, заради чого ця діяльність здійснюється» а потребу як «властивість і стан людини, який виражає його необхідність в чому-небудь або кому-небудь для підтримки свого існування та розвитку».

Л.М. Фрідман не використовує такий термін, як «мотивація», замість нього він вживає більш широкий термін «спрямованість особистості».(3.)

Автори підручника «Загальна психологія» О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. визначають мотиви як «пов’язані із задоволенням певних потреб спонукання до діяльності, в яких виявляється активність суб’єкта і визначається його спрямованість» , а потреби як «стан живої істоти, що відображає залежність її від умов існування та спричиняє активність у ставленні до цих умов». Поняття «мотиви та мотивація розглядаються в психології як причини що визначають вибір спрямованості поведінки і діяльності суб’єкта».

Поняття «мотив» неоднозначне. Під ним розумілися такі феномени, як уявлення і ідеї, відчуття і переживання (Л. І. Божовіч), потреби і потяги, спонуки і схильності (X. Хекхаузен) та ін.. (4.).

Такий різнобій у розумінні понять робить важким вивчення мотивів.

Отже, у даній роботі мотив буде розглядатися як внутрішня психологічна спонука до діяльності, мотивація – як система мотивів, потреба - «природна» спонука до активності.

    1. Мотивація навчання, як фактор мотивації досягнення успіху.

Мотивація досягнення успіху - позитивна мотивація. Якщо дитина мотивована саме так, то перед початком справи вона має на увазі досягнення чогось конкретного, позитивного. В основі її активності є надія на успіх і потреба в досягненні успіху. Такі люди зазвичай упевнені в собі, у власних силах, відповідальні й активні, їх вирізняє наполегливість у досягненні мети, цілеспрямованість.

Мотивація уникнення невдачі — негативна мотивація. Згідно такого виду мотивації її активність спрямована на уникнення зриву, покарання, негативного оцінювання з боку оточуючих, невдачі. В основі цієї мотивації покладені ідея уникнення та негативних очікувань. Розпочинаючи справу, мотивована таким чином дитина вже заздалегідь боїться можливої невдачі, обмірковує можливі варіанти її уникнення, а не про шляхи і засоби досягнення успіху. Діти з такою мотивацією зазвичай характеризуються підвищеною тривожністю, низькою впевненістю у власних силах. Вони намагаються уникнути відповідальних завдань. При необхідності вирішення дуже відповідальних завдань можуть впадати в стан, близький до панічного, при цьому ситуативна тривожність у таких випадках у них стає надзвичайно високою. Разом цим, це може поєднуватися з дуже відповідальним ставленням до справи.

      1. Категорії мотивації навчання.

На початку свого шкільного життя, маючи внутрішню позицію школяра, дитина хоче добре вчитися. Соціальними мотивами навчання є - необхідність отримання освіти , відповідальність , але усвідомлення учнями цього, не може безпосередньо спонукати їх до навчально-виховної роботи. Головним місцем отримання високих оцінок є - мотив. Високі оцінки для молодшого школяра - основа подальшого прагнення до розвитку, запорука його емоційного благополуччя.

Г.Розенфельд визначає такі категорії (фактори) мотивації навчання:

1. Навчання заради навчання, без задоволення від діяльності або без інтересу до предмета викладання.

2. Навчання без особистих інтересів та користі.

3. Навчання для соціальної ідентифікації.

4. Навчання заради успіху або страху невдач.

5. Навчання з примусу або під тиском.

6. Навчання, що ґрунтується на поняттях і моральних зобов'язаннях або на загальноприйнятих нормах.

7. Навчання для досягнення мети у повсякденному житті.

8. Навчання, що ґрунтується на соціальній меті, вимогах та цінностях.

      1. Загальна структура мотивації навчання, та її мотиви.

За даними лонгитюдного дослідження І. М. Веренікіной (1984), від 6 до 10 років зростає число дітей, що мотивують свою навчальну діяльність почуттям обов'язку (з 15% до 34%) і зменшується число дітей, які навчаються через інтерес (з 25 % до 5%).

Мотиваційну роль відіграють одержувані школярами позначки, однак у школярів 1-2-х класів ця роль своєрідна. За даними Л. І. Божович, вони сприймають оцінку як оцінку своїх старань, а не якості виконаної роботи.

У молодших школярів «знані» мотиви часто не відповідають реальним, що спонукає їх до навчальної діяльності (Г. Г. Гусєва, 1983; М. В. Матюхіна, 1984). За даними Г. Г. Гусєвої, діапазон «знаних» мотивів у учнів 2-3-х класів досить широкий і включає як пізнавальні, так і соціальні мотиви.

До першої трійки увійшли: «хочу більше знати», «цікаво дізнаватися нове», «хочу отримувати відмінні оцінки». Останніми названі: «все вчаться»; «Не хочу, щоб лаяли». (5.).

У школярів, добре успішних і виявляють інтерес до знань, «знані» мотиви збігаються з реальними. У школярів, добре успішних, але без яскраво вираженого інтересу до знань, є неповне збіг тих і інших мотивів. У них домінують мотиви: «отримання відмітки», «похвала» і «вимога».

Загальна структура мотивації навчання молодшого школяра:

а) Пізнавальна мотивація. Глибокий інтерес до вивчення будь-якого навчального предмета, якщо дитина в процесі навчання починає радіти тому, що він щось дізнався, зрозумів, чогось навчився, - значить, у нього розвивається мотивація, відповідна структурі навчальної діяльності.

б) Мотивація досягнення успіху. У початкових класах ця мотивація нерідко стає домінуючою. У дітей з високою успішністю яскраво виражена мотивація досягнення успіху - бажання добре, правильно виконати завдання, отримати потрібний результат. Мотивація досягнення успіху, поряд з пізнавальними інтересами, - найбільш цінний мотив, її слід відрізняти від престижної мотивації.

в) Престижна мотивація - характерна для дітей із лідерськими нахилами та підвищеною самооцінкою, спонукаючи учня вчитися краще заради того щоб виділитися серед однокласників. Поєднуючись із середніми здібностями престижна мотивація призводить до бурхливих реакцій в ситуаціях неуспіху.

г) Мотивація уникнення невдачі. У невстигаючих учнів престижна мотивація не розвивається. Мотивація досягнення успіху, а також мотив отримання високої оцінки характерні для початку навчання в школі. Але і в цей час чітко виявляється друга тенденція - мотивація уникнення невдачі. До закінчення початкової школи відстаючі школярі найчастіше позбавляються мотиву досягнення успіху і мотиву отримання високої позначки (хоча продовжують розраховувати на похвалу), а мотив уникнення неуспіху набуває значну силу. Тривожність, страх отримання поганої оцінки надає навчальної діяльності негативну емоційну забарвленість

д) Компенсаторна мотивація. До цього часу у невстигаючих дітей виникає і особлива компенсаторна мотивація. Коли потреба в самоствердженні задовольняється в якійсь сфері діяльності, низька успішність не стає джерелом важких переживань дитини.

Формування стійкої мотивації досягнення успіху необхідно для того, щоб розмити «позицію невстигаючого», підвищити самооцінку і психологічну стійкість школяра. Висока самооцінка невстигаючими учнями окремих своїх якостей і здібностей, відсутність у них комплексу неповноцінності і невпевненості в собі відіграють позитивну роль, допомагаючи таким школярам утвердитися в посильних для них видах діяльності, є базою для розвитку навчальної мотивації. (6.).

1.2.3. Значення самооцінки молодшого школяра у формуванні мотивації досягнення успіху

Внаслідок оцінки інтелектуальних, соціальних та фізичних можливостей дитини школа стає джерелом вражень, на основі яких починається розвиток самооцінки дитини. На основі цього її досягнення та невдачі набувають офіційного характеру, постійно фіксуються і стають публічними.

Л. Виготський вважав, що саме в молодшому шкільному віці починає складатися самооцінка дитини, яка опосередковує її ставлення до себе, інтегрує досвід її діяльності та спілкування з іншими людьми. Це є найважливішою властивістю особистості, що забезпечує контроль за власною діяльністю з точки зору нормативних критеріїв, організацію своєї поведінки відповідно до соціальних норм. Самооцінка відображає не тільки знання учня про результати навчальних досягнень, його уявлення про власні можливості у навчальній діяльності, а й ставлення до себе як до виконавця вимог учителя, батьків, як до носія нових особистісних якостей (старанність, наполегливість, акуратність, кмітливість та ін.). Учні молодших класів передусім усвідомлюють і оцінюють у собі якості, які характеризують їх як школярів. Самооцінка дітей особливо залежить від оцінки їхньої діяльності й поведінки дорослими (батьками, вчителями). Школяр ніби дивиться на себе очима дорослого, визнає його авторитет, незаперечно приймає його оцінки. Тому часто, характеризуючи себе як особистість, учень початкової школи повторює лише те, що чув про себе від дорослих. (7.).

Для формування ставлення до свого Я дитині необхідні зовнішня інформація про себе, увага до себе тих, хто її оточує. Тому вона прагне привернути до себе увагу іноді найдивнішими (з погляду дорослого) способами, конфліктуючи з однолітками, порушуючи дисципліну на уроках.

Для самооцінки молодшого школяра властиві стійкість і недостатня адекватність. Це зумовлене особливістю його самосвідомості, яка полягає в тому, що Я-об-раз для нього невіддільний від соціально схвалюваних позитивних рис. Учень творить свій образ відповідно до соціальних уявлень про моральні, естетичні та фізичні якості людини. Його емоційно-ціннісне ставлення до себе пов'язане із впевненістю в тому, що він хороший. Переживання та усвідомлення школярем себе як такого, що заслуговує визнання навколишніх, спонукає його до подальшої активності.

Успіх у навчанні та уявлення школяра про себе взаємопов'язані. Самооцінка впливає на рівень успішності через механізми очікувань, домагань, мотивації та впевненості у своїх силах, а успіхи в навчанні сприяють розвитку самооцінки молодшого школяра. Низька успішність знижує самооцінку, а низька самооцінка підриває впевненість у своїх силах і формує низький рівень домагань і очікувань.

Для самооцінки молодших школярів властива несамокритичність. Вони швидше помічають помилки та недоліки однолітків, ніж власні. За спостереженнями психологів, самоусвідомлення особистості, без якого неможливі самокритичність і самоконтроль, як свідомі вольові процеси, відбувається опосередковано, через пізнання людей, які її оточують. На ранніх етапах психічного розвитку дитини таке відставання досить помітне. Ця закономірність властива різним формам прояву самосвідомості, передусім самокритичності.

Важливою складовою самосвідомості є рівень досягнень. У молодшому шкільному віці він залежить від успіху дитини в навчальній діяльності, а також від стану стосунків з однолітками.

У процесі формування правильного самоусвідомлення у молодших школярів важливо враховувати, що найкраще діти пізнають себе в діяльності, яку виконують. Для правильного розуміння себе, розуміння джерел свого успіху в навчанні їм необхідно навчитися дивитися на себе зі сторони. Вже в молодших класах рекомендується спрямовувати увагу дітей на те, чи достатньо старанні й дисципліновані, чи не марнують свого часу, як вони працюють, чи доцільні прийоми використовують для досягнення успіху.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ I

Проблема формування мотивації досягнення успіху знаходиться між проблемою навчання та виховання. У зв’язку з цим увага педагогів повинна бути спрямованою на навчання але і на те, як і що відбувається у розвитку особистості учня в процесі навчально – пізнавальній діяльності. Формування мотивації – це виховання у дітей ідеалів, створення системи цінностей, пріоритетів, у поєднані з активною поведінкою, що означає взаємозв’язок між усвідомленими та реально діючими мотивами, запобігання невдач, активної життєвої позиції школяра.

Процес виховання наполегливості та впевненості молодшого школяра не обмежується набуттям ним знань та особистісних якостей, а визначається своїми специфічними механізмами, передумовами та динамікою, обумовлюється не тільки внутрішніми потребами особистості, її віковими та індивідуальними особливостями, установками, стратегіями самооцінкою, а й зовнішніми умовами –наявністю, відсутністю сприятливого виховного середовища. У разі менш розвиненої свідомості переважає вплив соціального середовища, при більш розвиненому –орієнтація на особистий досвід.

Щоб забезпечити формування самооцінки, як важливої якості особистості молодшого школяра, педагогу необхідно приділяти увагу саме мотиваційній сфері учнів, оскільки йому набагато легше налагоджувати діловий контакт, взаєморозуміння з учнями з позитивним ставленням до процесу самооцінювання.

У результаті такої взаємодії молодші школярі з великим заохоченням виконують вимоги вчителя, у них швидше формується пізнавальний інтерес, з меншими фізичними і моральними зусиллями виробляються необхідні навички й уміння самооцінювання, що породжує прагнення до систематичного аналізу і оцінки власних досягнень в навчальній діяльності. У підсумку вони сприймають самооцінку як важливу якість особистості.

У процесі організації навчальної діяльності учитель, включає учнів у систематичний і послідовний процес взаємодії з аналізу та оцінки навчальних досягнень. На основі цього молодшиі школярі співвідносять власні досягнення навчальної діяльності з досягненнями інших учнів і сприймають власні успіхи в навчальній діяльності як внесок у спільну справу. У такий спосіб формується самооцінка учнів.

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ.

2.1. Методики діагностики мотивації досягнення успіху

у молодших школярів

Учитель зацікавлений у підвищенні ефективності своєї діяльності, звісно, звертає увагу на мотивацію навчання й прагне до її активізації та підтримання на високому рівні, але водночас він позбавлений методичного інструментарію, що дає змогу визначити наявний рівень мотивації учнів та її динаміку під час використання різних форм, методів навчання, добирання змісту предмета.

Методи вивчення мотивації учнів:

а) Тривалий (так зване лонгитюдне) вивчення, в тому числі спостереження вчителя за повторюваними вчинками і різними проявами мотивації учнів.

б) Індивідуальний формуючий експеримент у вигляді додаткового заняття з учнем при тій чи іншій мірі дозованої допомоги при вирішенні завдань. Загальний хід такого заняття полягає в пред'явленні завдання підвищеної складності, потім навчанні учня за допомогою підказок і пред'явленні аналогічного завдання для того, щоб виявити навчальний ефект заняття. Індивідуальний формуючий експеримент добре проявляє себе у поєднанні зі зміною форми пред'явлення завдання (наприклад, у словесній і наочній формі), з варіюванням його рівня труднощі.

Прийнято, що завдання діагностично, якщо воно настільки складно, що вирішується лише половиною групи, причому найбільш сильною. Індивідуальний формуючий експеримент є самим надійним засобом виявлення мотивації навчання.

в) Одним з варіантів формуючого індивідуального експерименту є постановка школярів у ситуації реального морального вибору, наприклад супідрядності мотивів. Такі ситуації або створюються вчителем спеціально, або вчитель уміло використовує ситуації такого роду, що виникають у реальному житті.

г) Індивідуальний формуючий експеримент повинен проходити у формі діалогу, співробітництва вчителя та учнів, для чого доцільно оволодіння вчителем так званими "діалогічними техніками". Варіантом таких діалогічних ситуацій є опитування учнів, під час якого вчитель виступає як діагност, тобто він не обмежується твердженням про наявність чи відсутність знань в учнів, а разом з учнем прагне з'ясувати причини незнання. Для цього він ставить запитання про те, яким способом учень вирішував завдання, які етапи роботи були для нього важче і т. д. Діагностичні можливості опитування складають один з резервів психологічного вивчення вчителем учнів, у тому числі їх мотивації.

д) Кожен з названих вище методів вивчення (індивідуальний формуючий експеримент, постановка в ситуації вибору) краще вдягати в звичні для учнів форми регулярно проводяться навчальних робіт (усне опитування, письмова перевірка, індивідуальне додаткове заняття).

е) Отримані за допомогою різних методичних прийомів дані вчителю необхідно зіставляти з життєвими показниками учнів.

У зв’язку із цим розроблено методики діагностики спрямованості мотивації вивчення предмета, які можна використовувати в навчальному процесі як підґрунтя для підвищення ефективності навчання.

Для того щоб грамотно організувати процес мотивації учнів початкової школи й управляти ним, необхідно діагностувати навчальну мотивацію учнів за допомогою анкетування, у результаті якого визначають рівні мотивації за високим, середнім, низьким діапазонами.

2.2. Проективні методики діагностики мотивації навчання молодших школярів (методика малювання)

Методика малювання має проективний характер, відбиваючи емоційне ставлення суб’єкта до зображуваного. Її застосовують у патопсихологічній практиці для діагностики будь-яких відхилень у психічному розвитку дитини, а також для діагностики взаємин у родині та з іншими цілями. Зверніть увагу на один із варіантів методики малювання для того, щоб діагностувати мотивацію навчання молодших школярів.

Молодший шкільний вік припадає на час «золотого століття дитячого малюнка», як його визначив І. Шванцара, маючи на увазі дітей у віці від 5 до 10 років. Тому закономірно застосовувати методику малювання для діагностики мотивації навчання молодших школярів.

Застосовуючи цю методику малювання, не слід забувати про діагностичні можливості методик цього типу. Поширеною є думка, що методики малювання не можуть бути єдиними під час діагностики, адже багато чого залежить від уміння школярів малювати й багатьох інших суб’єктивних причин. Тому цю методику застосовують під час діагностики поряд з іншими методиками.

Розроблений варіант методики малювання для діагностики мотивації навчання молодших школярів рекомендуємо застосовувати з третьої чверті 1-го класу, оскільки від цього часу учням починають виставляти оцінки. Ставлення школяра до навчання стає більш важливим, що відбито в малюнку.

За методикою школярам пропонують намалювати малюнки за темами «Про найцікавіше» й «У школі». Для діагностики необхідно використати два малюнки — тому що, по-перше, вони свідчать про вміння школяра малювати; по-друге, можна порівняти два малюнки за кольором, а отже, і точніше визначити емоційне ставлення до зображуваного; по-третє, відображення шкільної тематики в малюнку «Про найцікавіше» свідчить про виражене позитивне ставлення до школи.

Для діагностики мотивації навчання молодших школярів щодо кожного з визначених показників використовували 2 види характеристик малюнків:

  • формальні характеристики, що виявляють емоційне ставлення учня до школи;

  • змістовні характеристики, що виявляють ставлення учня до навчання.

До формальних характеристик належать такі:

  • колір малюнка — темні, холодні відтінки (темно-коричневий, синій та ін.) уважають проявом негативних емоцій, тобто негативного ставлення до зображуваного, як і використання ненаслідувального кольору, що не відповідає реальності; світлі, теплі тони (жовтий, червоний та ін.) уважають проявом позитивних емоцій, тобто позитивного ставлення до зображуваного;

  • старанність промальовування деталей малюнка — за позитивного ставлення зображуване учень прорисовує старанно, за негативного — малює навмисно недбало;

  • творче або формальне ставлення до малюнка: динамічність малюнка, свобода його композиції, наявність сюжету, його завершеність. Творче ставлення до малюнка визначають за наявністю наведених вище характеристик. Воно свідчить про позитивне емоційне ставлення до зображуваного.

Як додаткові можна використати такі характеристики для діагностики емоційного ставлення до зображуваного:

  • використання орнаментів і симетричних композицій для виявлення позитивного ставлення;

  • гіперболізація, перебільшення реальних розмірів значущого елемента предмета.Діагностика шкільної мотивації учнів початкових класів.

В межах даного обстеження використовуються наступні психодіагностичні методики:

  1. Назва методики: Анкета для оцінювання рівня шкільної мотивації й адаптації (Додаток 1)

Автор: Н.Г. Лусканова

Досліджує: рівень мотивації та адаптації дитини до школи.

  1. Назва методики: «Незавершені речення» (Додаток 2)

Автор: Ж. Нюттен та О. Б. Орлов

Досліджує: спрямованість і рівень розвитку внутрішньої мотивації навчальної діяльності учнів під час вивчення ними конкретних предметів.

  1. Назва методики: Проективна методика «Школа звірів»

(за Т. О. Нєжновою) (Додаток 3)

Досліджує: допомагає виявити шкільні неврози на початковій стадії розвитку, з’ясувати причини й способи їх коригування.

4) Назва методики: проективна методика «Мій клас» (Додаток 4)

Досліджує: положення дитини в колективі

Додатки

Додаток № 1

«Анкета для оцінювання рівня шкільної мотивації й адаптації» Н.Г.Лусканової

Форма проведення: індивідуальна і групова.

Із шестирічками — індивідуальна або в малій групі, із семилітками — групова, але в групі не більше 15 чоловік (важливо, щоб діти вміли орієнтуватися на аркуші паперу і добре знали числа від 1 до 10).

Час проведення: 15—25 хвилин.

Інструкція для дітей: «Зараз я вам поставлю кілька запитань про те, як ви себе почуваєте в школі, що подобається, а що — ні. На кожне запитання ви можете відповісти: «так» (+) або «ні» (-). В анкеті немає «правильних» і «неправильних» відповідей. Відповідайте так, як ви почуваєте».

Інструкція для проведення роботи.

Для проведення групового анкетування необхідно заздалегідь підготувати бланки з номерами запитань, підписані прізвищами учнів. Під час анкетування психолог зображує на дошці в клітинку такий самий бланк, як у дітей, і перед кожним запитанням показує на ньому, де саме потрібно ставити відповідь. Крім того, після кожного запитання психолог докладно пояснює можливі варіанти відповіді і відповідні їм позначення (+, -). Наприклад, запитання: «Тобі подобається в школі?» — ті, кому подобається в школі, ставлять напроти цифри «один» знак «плюс», кому не подобається — знак «мінус».

З учнями, що на всі запитання відповіли тільки позитивно або тільки негативно, а також на бланках, на яких є зсуви відповідей щодо номерів запитань, необхідно провести повторне опитування індивідуально.

Запитання анкети:

1. Тобі подобається в школі?

а) Так;

б) не дуже;

в) ні.

2. Уранці ти завжди з радістю йдеш до школи чи тобі часто хочеться залишитися вдома?

а) Іду з радістю;

б) буває по-різному;

в) частіше хочеться залишитися вдома.

3. Якби вчитель сказав, що завтра до школи не обов’язково приходити всім учням, ти б пішов до школи чи залишився б вдома?

а) Пішов би до школи;

б) не знаю;

в) залишився б удома.

4. Тобі подобається, коли відміняють уроки?

а) Не подобається;

б) буває по-різному;

в) подобається.

5. Ти хотів би, щоб тобі не задавали ніяких домашніх завдань?

а) Не хотів би;

б) не знаю;

в) хотів би.

6. Ти хотів би, щоб у школі залишилися лише перерви?

а) Ні;

б) не знаю;

в) хотів би.

7. Ти часто розповідаєш про школу своїм батькам і друзям?

а) Часто;

б) рідко;

в) не розповідаю.

8. Ти хотів би, щоб у тебе був інший, менш суворий учитель?

а) Мені подобається наш учитель;

б) точно не знаю;

в) хотів би.

9. У тебе в класі багато друзів?

а) Багато;

б) мало;

в) немає друзів.

10. Тобі подобаються твої однокласники?

а) Подобаються;

б) не дуже;

в) не подобаються.

Опрацювання результатів

За кожен варіант «а» — 3 бали, варіант «б» — 1 бал, варіант «в» — 0 балів.

25–30 балів — сформоване ставлення до себе як до школяра, висока навчальна активність.

20–24 бала — ставлення до себе як до школяра практично сформоване.

15–19 балів — позитивне ставлення до школи, але школа більше приваблює поза навчальними сторонами.

10–14 балів — ставлення до себе як до школяра не сформоване.

Менше 10 балів — негативне ставлення до школи.

Додаток № 2

Методика «Незавершені речення»

(за Ж. Нюттеном та О. Б. Орловим)

Ця методика розрахована на будь-які вікові категорії школярів.

Завершіть наведені далі речення.

1. Як на мене, гарний учень — це той, хто...

2. На мою думку, поганий учень — це той, хто...

3. Найбільше мені подобається, коли вчитель...

4. Найбільше я не люблю, коли вчитель...

5. Школа подобається мені завдяки тому, що...

6. Я не люблю школу через те, що...

7. Мені радісно, коли в школі...

8. Я боюся, коли в школі...

9. Я не хотів би, щоб у школі...

10. Коли я був маленьким, уважав, що в школі...

11. Якщо я неуважний на уроці, то...

12. Коли я не розумію щось на уроці, то...

13. Якщо я чогось нерозумію під час виконання домашнього завдання, то...

14. Я завжди можу перевірити, чи правильно...

15. Я ніколи не можу визначити, чи правильно...

16. Якщо мені щось потрібно запам’ятати, то...

17. Мені завжди цікаво, коли на уроці...

18. Мені завжди не цікаво, коли на уроках...

19. Я хотів би, щоб у школі завжди...

Обробивши отримані відповіді, можна зробити висновки щодо пріоритетів, прагнень і мотивів навчальної діяльності учнів.діагностика шкільної

Мотивації учнів початкових класів.

Додаток №3.

Проективна методика «Школа звірів» (за Т. О. Нєжновою)

Ця методика допомагає виявити шкільні неврози на початковій стадії розвитку, з’ясувати причини й способи їх коригування.

Атмосфера доброзичливості й відсутність оцінних суджень під час малювання сприяють тому, що дитина розкривається глибше. До того ж малювання для молодших школярів є звичним і цікавим заняттям. Аналізування зображеного дає можливість зробити деякі припущення щодо труднощів, що виникли в дітей у процесі навчальної діяльності. Однак цю методику можна застосовувати не тільки на етапі адаптації до школи, але й у старшому віці — під час роботи з виявленими труднощами учнів на різних уроках, у навчальній діяльності та у спілкуванні з однокласниками й учителями. Можна проводити як у груповий, так і в індивідуальній формі.

Оснащення: папір, кольорові олівці.

Попередня підготовка

Вчитель. Зараз ми з вами вирушимо у дивовижну подорож до чарівного лісу. Сядьте зручно, розслабтеся, заплющте очі. Уявіть, що ми опинилися на сонячній лісовій галявині. Послухайте, як шумить листя над головою. Відчуйте, як м’яка трава торкається ваших ніг. На галявинці ви бачите «Школу звірів». Озирніться довкола.

  • Які звірі вчаться в цій школі?

  • А який звір у ній викладає?

  • Чим займаються учні?

  • А яким звіром ви уявляєте себе?

  • Що ви відчуваєте?

Відчуйте все це в собі. Ви можете залишитися на деякий час у цій «Школі звірів», поки я лічитиму до 10, а потім розплющте очі.

Інструкція

Вчитель. Ви відвідали «Школу звірів». Візьміть олівці та папір і спробуйте намалювати те, що там побачили.

(Діти виконують завдання.)

Подивіться уважно на свій малюнок і знайдіть на ньому ту тваринку, якою уявляєте себе. Поруч із нею намалюйте хрестик («×») або напишіть літеру «я».

Інтерпретація

1. Положення малюнка на аркуші.

Положення малюнка ближче до верхнього краю аркуша трактується як висока самооцінка, як невдоволення своїм положенням у колективі, недостатність визнання оточуючих.

Положення малюнка в нижній частині — непевність у собі, низька самооцінка. Якщо малюнок розташований на середній лінії, то у дитини все в нормі.

2. Контури фігур.

Контури фігур аналізують за наявністю або відсутністю виступів (щити, панцирі, голки), промальовуванням і затемненням ліній — усе це захист від оточуючих. Дитина є агресивною, якщо малюнок виконано у гострих кутах; боїться або тривожиться — якщо має місце затемнення контурної лінії; підозрілою — якщо поставлені щити, заслони.

3. Натиск.

Під час оцінювання ліній необхідно звернути увагу на натиск. Стабільність натиску свідчить про стійкість, слабкий натиск — про прояв тривожності, дуже сильний — про напруженість. Про тривожність може свідчити розірваність ліній, наявність обводів, сліди стирання.

4. Наявність деталей, що відповідають органам чуття,— очі, вуха, рот.

Відсутність очей свідчить про неприйняття інформації, зображення вух (особливо великих і детально промальованих) — про зацікавленість в інформації, що стосується думки оточуючих про себе. Відкритий, заштрихований рот — про легкість виникнення страхів. Зуби — ознака вербальної агресії.

5. Аналізування якості та взаємодії персонажів свідчить про особливості комунікативних взаємин.

Значна кількість персонажів, які перебувають у різних взаєминах одне з одним (граються, вчаться та ін.), і відсутність ліній, що їх розділяють, свідчать про сприятливі взаємини з однокласниками. Якщо ж ні, то це означає труднощі в налагодженні контактів з іншими учнями.

6. Характер взаємин між «твариною»-вчителем і «твариною»-дитиною.

Необхідно простежити, чи відсутнє протиставлення між ними; як розташовані фігури вчителя й учня одна щодо одної.

7. Зображення навчальної діяльності.

За відсутності зображення навчальної діяльності можна припустити, що школа цікавить дитину позаурочними заходами. Якщо не зображені учні, учитель, навчальна або ігрова діяльність, на малюнку відсутні школа звірів або людей, можна припустити, що в дитини не сформувалася позиція учня, вона не усвідомлює своїх завдань як школяра.

8. Кольорова гама.

Яскраві, життєрадісні відтінки свідчать про благополучний емоційний стан дитини в школі. Похмурі кольори означають неблагополуччя й пригнічений стан.

Додаток №4

Проективна методика «Мій клас»

Молодші школярі відчувають певні труднощі при роботі з шкалами, опитувальниками, тестами, що вивчають становище дитини в колективі, які традиційно використовуються в соціально-психологічній практиці. У такому випадку зручніше використовувати дану методику.

До уваги учнів пропонується листок з малюнком класу. 

Інструкція: “На цьому малюнку схематично зображений ваш клас. За столом сидить вчитель, учні зайняті своєю справою. Частина хлопців грається. Знайдіть і позначте хрестиком на малюнку себе, напишіть поруч свої ім’я та прізвище. Потім позначте (теж хрестиком) на малюнку свого товариша, напишіть поруч його ім’я і прізвище”.

Важливо знати:

З ким із учасників ситуації ототожнює себе досліджуваний?
Яке місце в класі він відводить ідентифікованому з собою персонажу (поруч з учителем, поза класною кімнатою, разом з хлопцями, один)?
Який зміст занять, емоційно значимих для школяра?

Аналіз результатів:

На малюнку позначені позиції, що вказують на вираженість пізнавальних інтересів: вирішення завдання біля дошки, спільне читання книги, питання, що задаються вчителю. В даному випадку ідентифікація щодо цієї позиції буде свідчити про адекватність соціально-психологічного та навчального статусу молодшого школяра.

Позиція “один, далеко від вчителя” – емоційно неблагополучна позиція дитини, яка вказує на труднощі адаптації до перебування в класному колективі.

Ототожнення себе з дітьми, що стоять у парі, разом грають, – доказ благополучної соціально-психологічної позиції дитини.

Місце поряд з учителем: учитель в даному випадку є значущою особою для досліджуваного, а досліджуваний ототожнює себе з учнем, прийнятим вчителем.

Ігрова позиція: не відповідає навчальній позиції.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ.

Мотиви досягнення успіху та уникнення невдачі є важливими видами людської мотивації. Мотивація досягнення впливає на поведінку людини протягом всього його життя. Помічено, що люди з сильно вираженим прагненням до досягнення успіху добиваються в житті набагато більшого, ніж ті, у кого така мотиваційна тенденція слабко виражена або відсутня. Проблемою мотивації досягнення займалися як вітчизняні, так і зарубіжні вчені. Однак переважна більшість досліджень, присвячених даній проблематиці, проводилося переважно з підлітками або з людьми зрілого віку. Але мотиви досягнення успіху і уникнення невдачі починають з`являтися ще в дошкільному віці, а розвиток і остаточне їх закріплення відбувається в молодшому шкільному віці. Тому важливо саме в цьому віці визначити домінуючі мотиваційні тенденції у дітей: якщо вони виявляться ефективними, то слід допомогти дітям закріпити їх, а якщо неефективними - то провести роботу по їх зменшенню.

Провівши дослідження особливостей мотивації досягнення у молодших школярів, в якому взяло участь 20 дітей у віці 6-9 років аналіз проведеної роботи дозволяє зробити ряд висновків:

1.Особистість весь час оцінює, що є причиною її дій (вона сам чи щось із-зовні) та наскільки ефективна її діяльність. Відповідно, мотивація є внутрішньою лише тоді, коли суб’єкт локалізує причину своїх дій у собі, вважає себе компетентним та включеним у систему значущих міжособистісних стосунків.

2 .Для дослідження внутрішньої мотивації розроблено велика кількість методик (переважно, зарубіжними дослідниками – США, Росія), які, однак, являють собою опитувальники, орієнтовані переважно на фіксацію епіфеноменальних характеристик внутрішньої мотивації в контексті певних видія діяльності (учбова, професійна).

Представлений комплекс методів може використовуватись практичними психологами закладів освіти для вивчення мотивів діяльності у молодшому шкільному віці, зокрема губристичних мотивів (прагнення до переваги і досконалості), мотивів досягнення успіхів та мотивів академічної саморегуляції. Позитивні зв’язки досліджуваних мотивів за навчальною успішністю дозволяють визначити прагнення до досконалості, інтринсивну саморегуляцію та інтеріоризовану мотивації досягнення успіху як детермінанти мотивації досягнення навчального успіху у молодшому шкільному віці.

ВИСНОВОК

Виконавши теоретичний аналіз проблеми мотивації досягнення успіху молодших школярів, провівши методики діагностики мотивації досягнення успіху, дослідивши її зв'язок з успішністю в навчанні та вплив самооцінки, узагальнивши результати проведеної роботи, можна зробити такі висновки:

1. У молодшому шкільному віці мотивація досягнення є комплексним утворенням, що включає в себе наступні тенденції: "надія на успіх", "боязнь невдачі в зв`язку з відчуттям особистої нездатності", "боязнь соціальних наслідків невдачі". Переважною є мотиваційна тенденція "надія на успіх" (вона простежується в поведінці 95,6% і лише у 4,3% дітей відсутній). 47,8% дітей будують свою поведінку виходячи з боязні особистої невдачі, а 6,1% - зі страху соціальних наслідків невдачі. Всі три мотиваційні тенденції не є взаємозамінними, тому можна говорити лише про переважання тієї чи іншої мотиваційної тенденції.

2. Діти, мотивовані на успіх, мають середній рівень домагань, так як дуже легкі завдання не приносять їм почуття успіху, а при виборі важких велика ймовірність неуспіху. Уникають невдачі, навпаки, мають або дуже низький, або дуже високий рівень домагань, так як вони прагнуть ухилитися від достовірної інформації про результати своєї діяльності, тому вибирають або дуже легкі (де можливість невдачі малоймовірна), або дуже важкі завдання (де невдача не сприймається як особиста невдача).

3. Переважна більшість тієї чи іншої мотиваційної тенденції в поведінці молодших школярів залежить як від зовнішніх, так і від внутрішніх чинників. Мотиваційні тенденції "надія на успіх" і "боязнь соціальних наслідків невдачі" тісно пов`язані з батьківським ставленням (зовнішній фактор). Вимогливість батьків, очікування від дітей відповідального ставлення до своїх вчинків і дій формує у останніх прагнення до досягнення успіху, в той час як надмірна суворість, покарання за невдачі формують мотивацію уникнення соціальних наслідків невдачі. Мотиваційна тенденція "боязнь особистої невдачі" пов`язана з особистісними особливостями дітей (внутрішній фактор). Такі діти мають підвищену тривожність, збудливістю, вони напружені, дратівливі, відчувають труднощі в адаптації до нових умов, гостро реагують на невдачі.

4. Мотиваційна тенденція "надія на успіх" в рівній мірі властива як дівчаткам, так і хлопчикам, що підкреслює справедливість висновків психологічних досліджень про те, що чоловіки і жінки в рівній мірі мотивовані на досягнення успіху. Але, якщо у хлопчиків переважає тенденція "боязнь особистої невдачі", то у дівчаток домінує "боязнь соціальних наслідків невдачі", що підтверджує гендерні стереотипи поведінки і виховання: дівчаток з дитинства орієнтують на соціальне схвалення, а хлопчиків - на досягнення високих цілей в житті і впевненість у власних силах

5. Існують взаємозв`язку між мотивацією досягнення і навчальною успішністю. Хорошу навчальну успішність мають дівчинки, мотивовані на успіх, так як в цьому віці критерієм успіху у них є соціальне схвалення, яке вони отримують за хороші навчальні позначки. Хлопчики, які мають хорошу навчальну успішність, бояться наслідків невдачі, яка у них пов`язана з батьківським ставленням: зі строгістю і тривожністю батьків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. https://sites.google.com/site/motivacianauspehmlskolnikov/motivacia-dostizenia/problema-motivacii-dostizenia

  2. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. Кн. 1: Общие основы психологии. – М.: ВЛАДОС, 2000. – С. 672.

  3. Фридман Л.М., Волков К.Н. Психологическая наука– учителю. – М.: Просвещение, 1985.– с. 217.

  4. Загальна психологія. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Либідь, 2005. – С. 453.

  5. http://knigi.link/motivatsiya-personala_1283/motivatsiya-uchebnoy-deyatelnosti-38271.html

  6. https://sites.google.com/site/motivacianauspehmlskolnikov/motivy-ucenia

  7. http://pidruchniki.com/13660810/psihologiya/rozvitok_samosvidomosti_molodshogo_shkolyara

  8. http://psiukrearth.ru/psihologichne-manipuljuvannja/5623-motivacija-dosjagnennja-v-molodshomu-shkilnomu.html

39

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Вітаємо зі святом працівникі́в осві́ти

та даруємо 100 грн

кешбеку!

Кешбеком можна оплатити 50% вартості будь-яких цифрових товарів та послуг на порталі «Всеосвіта»

Отримати кешбек можна з 1 до 14 жовтня 24 жовтня та використати протягом всього місяця.