Курсова робота з методики викладання «Вивчення фразеології в шкільному курсі української мови»

Опис документу:
Курсова робота з методики викладання. Сьогодні спостерігається сплеск уваги дослідників до проблем фразеології, виходить у світ велика кількість оригінальних фразеологічних праць як у нашій країні, так і за кордоном.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

МІНІСТЕРСТО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Навчально-науковий інститут української філології та соціальних комунікацій

Кафедра методики навчання, стилістики і культури української мови

КУРСОВА РОБОТА

з методики навчання української мови

на тему:

«Вивчення фразеології в шкільному курсі української мови»

Студентки 4 курсу А – групи

галузі знань 0203 – гуманітарні науки

напряму підготовки

6.020303 – українська мова і література

Новохатько Віти Валеріївни

Керівник – кандидат педагогічних наук, доцент

Руденко Вікторія Миколаївна

Національна шкала_______________

Кількість балів: ____Оцінка: ECTS____

Члени комісії:

_____ __________________________________________________________

_____ __________________________________________________________

_____ __________________________________________________________

м. Черкаси-2018

ВСТУП

Сьогодні спостерігається сплеск уваги дослідників до проблем фразеології, виходить у світ велика кількість оригінальних фразеологічних праць як у нашій країні, так і за кордоном.

Однак, незважаючи на це, досі ще недостатньо вивчені проблеми семантики та структури у фразеології, багато питань залишається поза увагою мовознавців, особливо питання, що стосуються вивчення побутування фразеологічних одиниць різного типу у творах українських письменників.

Не можна говорити про цілковиту відсутність праць з даної тематики, але ряд досліджень був присвячений різноаспектному аналізу фразеологічного матеріалу. Переважно це були праці, написані у функціонально-стилістичному або структурно-семантичному плані. Як складник художньої мови творів представників української літератури фразеологія розглядалася у працях Л. Аксентьєва, Н. Бабич, М. Демського, Н. Сологуб, В. Ужченка та ін. [13, c. 6]

Фразеологія вивчається у школі. Проте аналіз наукових праць показав, що до сьогодні фраземіка не була об’єктом спеціального дослідження в аспекті української лінгводидактики.

Засвоєння фразеологічних понять відбувається в основному практично. Учні знайомляться з багатством української фразеології в процесі вивчення всього шкільного курсу мови, вчаться відрізняти фразеологізми від вільних синтаксичних словосполучень і вживати їх у власному мовленні. Фразеологічний матеріал слід широко використовувати на уроках української мови і літератури.

Знання фразеології, уміння користуватися її засобами – невід’ємна ознака високої мовної культури кожної людини. Таким чином, актуальність нашого дослідження зумовлюється відсутністю у сучасній лінгводидактиці праць, присвячених дослідженню вивченню методів і прийомів фразеологізмів у школі.

Метою роботи є аналіз саме новітні методи навчання на уроках вивчення фразеології.

Мета дослідження передбачає розв’язання таких завдань:

розглянути поняття фразеології у мовознавчій науці;

дослідити фразеологізми як лінгвістичні одиниці;

  • з’ясувати місце фразеології у шкільному курсі української мови.

  • визначити загальнопедагогічні та лінгводидактичні принципи навчання фразеології;

  • визначити методи і прийоми вивчення фразеології;

Об’єкт дослідження – навчальний процес на уроках української мови.

Предмет дослідження – новітні методи навчання на уроках вивчення фразеології.

Методологічна основа дослідження. У сучасній лінгвістиці можна виділити два основні аспекти дослідження фразеології – структурний і функціональний. Переважна більшість робіт із фразеології виконана в структурно-семантичному або функціонально-стилістичному плані. Питання семантики фразеологічних одиниць були в полі зору І. Чередниченка, Л. Скрипник, М. Демського, М. Алефіренка, Л. Боярової, в історичному плані ФО досліджувались у роботах Л. Коломієць та О. Юрченка. На матеріалі російської мови вивчення фразеології відбувалося у працях В. Виноградова, С. Ожегова, О. Молоткова, В. Телії, М. Шанського, В.Жукова.

З огляду на поставлені мету й завдання у роботі використовувалися такі методи дослідження: аналіз наукової літератури з теми, узагальнення, систематизація отриманої інформації, описовий методи та метод експерименту.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ І. ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА ТА АСПЕКТ НАВЧАННЯ

1.1. Фразеологія в системі мовознавчої науки

На сьогодні дослідженню фразеології присвячено достатню кількість статей, монографій, дисертацій, а інтерес до цієї області мови не зникає, адже фразеологічні засоби мови містять у собі велику силу експресії та емоцій. З давніх-давен дійшли до нас у цих крилатих висловах людські знання, радість, страждання, сміх і сльози, любов і гнів, віра і безвір’я, правда і кривда, чесність і обман, праця і лінь, істина і омана.

Термін фразеологія (від гр. phrasis – вираз, спосіб вираження, зворот і logos – слово, вчення) в сучасній українській мові вживається принаймні в чотирьох значеннях: 1) Розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систему мови; 2) сукупність фразеологізмів у мові; 3) своєрідні засоби вираження думки, притаманні певній соціальній групі, якомусь авторові, діалекту тощо; 4) сукупність пишномовних нещирих висловів, позбавлених внутрішнього змісту. У центрі нашого дослідження будуть перші два значення терміна [30, с. 7].

Фразеологія – це розділ мовознавчої дисципліни, об’єктом якого є сукупність усіх фразеологізмів мови.

Фразеологізм (крім особливих випадків, фразеологічна одиниця (ФО), фразеологічний зворот, фразеологічний вислів, стійкий вислів, вираз, ідіома, фразема) – відтворюване, цілісне за значенням, стійке за складом і структурою словосполучення [30, с. 15].

Фразеологічні одиниці втілюють історичний, повсякденно-емпіричний та культурний досвід етносу. Уже в XVI ст. у нашій мові функціонувало багато зворотів співвідносних із сучасними (быти на смертельной постели «перебувати в передсмертному стані», ити к бису, на светь выйти «бути опублікованим», горы перевертати «робити дуже багато»). Активно утворювалися фразеологізми за участю соматизмів, зокрема слова голова: головою наложити, до головы приходити «усвідомлювати», з головы выбиты (що кому) «переконати кого в чому», оть ногь до голови, з головы до петы, пор. з ніг до голови, з голови до п’ят; поднести голову, на свою голову «собі на біду» [29, с. 9]. У «вік фразеології», яким вважають XVIII ст., виникли або остаточно сформувалися окремі фразеологізми чи синонімічні ряди української ідіоматики [32, с. 21]. З того часу українська національна фразеологія бурхливо поповнюється.

З-поміж інших мовознавчих наук фразеологія є порівняно новою дисципліною. Фразеологія як самостійна лінгвістична дисципліна виникла в 40-х рр. XX ст. у радянському мовознавстві. Передумови теорії фразеології були закладені в працях О. Потебні, І. Срезневського, О. Шахматова і Ф. Фортунатова. У західноєвропейському й американському мовознавстві фразеологія не виділяється в особливий розділ лінгвістики.

Початок формування фразеології пов’язують з ім’ям швейцарського вченого Шарля де Баллі, думки якого викладені в працях «Нарис стилістики» (1905) і «Французька стилістика» (1909). Особливість фразеологізму Шаллі перш за все вбачає його у семантичних ознаках. «Якщо в якому-небудь словосполученні, - пише вчений, - кожна графічна одиниця частково або повністю втрачає своє значення й тільки сполучення в цілому зберігає чіткий смисл, то ми можемо стверджувати, що маємо справу з фразеологічним виразом» [5, с. 87]. Мовознавець висловив ідеї, що знайшли втілення й розробку в пізніших дослідженнях. Насамперед він виділив чотири групи словосполучень:

  1. вільні словосполучення;

  2. звичні сполучення, тобто словосполучення з відносно вільним зв’язком компонентів;

  3. фразеологічні ряди, тобто групи слів, у яких два розташованих поряд поняття зливаються майже в одне;

  4. фразеологічні єдності, тобто сполучення, в яких слова втратили своє значення й виражають єдине нерозкладне поняття [5, с. 160].

Згодом Ш. Баллі визначає лише дві групи: вільні словосполучення і фразеологічні єдності. Серед найсуттєвіших ознак фразеологічних одиниць учений визначає наступні:

  • складається з декількох слів, які пишуться окремо;

  • ці слова розташовані в певному незмінному порядку й не допускають уведення між ними будь-яких слів;

  • жодне зі слів такого виразу не може бути замінене іншим [7, с. 28].

Проте сам учений вважав названі ознаки лише домінуючими й був свідомий того, що цих ознак недостатньо, трапляються ФО, які «не відповідають цим трьом умовам», а «деякі слова звороту можуть бути замінені іншими».

Російський лінгвіст В. Виноградов на основі вчення Баллі свою концепцію розробив, згідно з якою стійкість фразеологічної одиниці є наслідком її семантичної цілісності; у ФО значення цілого ніколи не дорівнює сумі значень елементів; ступінь семантичного поєднання слів-компонентів і співвідношення семантики всього вислову із семантикою його окремих складників є основою виділення головних типів ФО [6, с. 58]. Подальшу розробку вчення В. Виноградова зробили В. Архангельський, О. Бабкін, М. Шанський, Л. Ройзензон, В. Жуков, Р. Попов, І. Чернишова.

Фразеологічні одиниці завжди звернені на суб’єкт, тобто «виникають вони не стільки для того, щоб описувати світ, скільки для того, щоб його інтерпретувати, оцінити та виразити на його адресу суб’єктивне відношення» [12, с. 13].

Фразеологізм, фразеологічна одиниця (ФО) – загальна назва семантично невільних сполучень слів, що не виробляються в мові (як подібні з ними за формою синтаксичні структури – чи словосполучення речення), а відтворюються в ній у соціально закріпленому за ними стійкому співвідношенні значеннєвого змісту і визначеного лексико-граматичного складу. Семантичні зрушення в значеннях лексичних компонентів, стійкість і відтворюваність – взаємозалежні універсальні і відмітні ознаки фразеологізму [27, с. 90]

Як бачимо, ФО характеризуються широким рядом ознак, проте найчастіше серед головних ознак називають їх відтворюваність у процесі мовлення, через що вони й набувають стійкості. Проте, як зауважує О. Кунін, ФО не тому стійка, що відтворюється в готовому вигляді, а навпаки, вона відтворюється тому, що вирізняється стійкістю на фразеологічному рівні [14, с. 502].

Перераховані вище ознаки і складають дефініцію терміна «фразеологізм».

Отже, предметом фразеології, як розділу мовознавства є дослідження категоріальних ознак фразеологізмів, на основі яких виділяються основні ознаки фразеологічності і виникає питання про сутність фразеологізмів як особливих одиниць мови, а також виявлення закономірностей функціонування фразеологізмів у мові і процесів їхнього утворення. Однак в умовах наявності єдиного предмета досліджень і не зважаючи на численні докладні розробки багатьох питань фразеології, дотепер існують різні точки зору на те, що таке фразеологізм, яким є обсяг фразеології будь-якої мови. Переліки фразеологізмів, пропоновані різними вченими, настільки відрізняються один від одного, що з повною впевненістю можна говорити про різні, в багатьох випадках прямо протилежні, що навіть виключають один одного, погляди на предмет досліджень, про різнобій і плутанину в науковій термінології, уживаної для позначення відповідних понять. Цим пояснюється і нечіткість розуміння задач, цілей і самої сутності терміна «фразеологія».

Узагальнюючи широкий спектр поглядів на фразеологію, можна відзначити наступне. У сучасній лінгвістиці чітко намітилося два напрямки досліджень. Перший напрямок вихідною точкою має визнання того, що фразеологізм – це така стійка одиниця мови, що складається зі слів, тобто по природі своїй – словосполучення. При цьому одні вчені висловлюють думку, що об'єктом фразеології є всі реально можливі в даній мові конкретні словосполучення, незалежно від якісних розходжень між ними.

Так, наприклад, М. Копиленко говорить наступне: «Фразеологія охоплює усі сполучення лексем, що існують у даній мові, у тому числі і так названі «вільні» словосполучення [7, с.30].

З іншого боку, об’єктом фразеології в межах цього напрямку визнаються тільки деякі розряди і групи словосполучень, що виділяються з усіх можливих у мові особливою своєрідністю. У залежності від того, які ознаки приймаються в розрахунок при виділенні таких словосполучень, то такий і визначається склад подібних одиниць у мові. Тільки ці «особливі» словосполучення і можуть бути названі фразеологізмами. Незважаючи на умовність понять і зв'язане з цим розмежуванням, звичайно говорять, що фразеологія може бути представлена:

  • як фразеологія мови в «широкому» змісті слова, що включає у свій склад і словосполучення, переосмислені цілком, і словосполучення, у яких є не переосмислені слова-компоненти. Прикладом такого «широкого» розуміння обсягу і складу фразеології може служити точка зору В. Архангельського, О. Ахмановой, Н. Шанського [1, с. 35].

  • як фразеологія мови у «вузькому» змісті слова, що включає у свій склад тільки словосполучення, які переосмислені до кінця. До числа робіт, що відбивають таке розуміння обсягу і складу фразеології української мови, відносяться, наприклад, статті В. Жукова [8].

В обох випадках словниковий характер фразеологізму, як і лексемний характер його компонентів не ставиться під сумнів цими вченими. Фразеологізм рекомендують розглядати як номінацію ознак слова і словосполучення, підкреслюється омонімічність фразеологізму і словосполучення, що співвідноситься з ним за структурою.

Таким чином, можемо говорити, що сучасна фразеологія є дисципліною багатоаспектною, основними поняттями якої є слово (концепт) і фразеологізм, лінгвістичне та екстралінгвістичне, діахронне й синхронне, системно-структурне й культурно-національне. Фразеологія кожної мови – це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї, ідеали, мрії і сподівання. Так в українських ФО відбилися історичні події, відобразилося народне відношення до них

1.2. Місце фразеології у шкільному курсі української мови:аналіз програм і підручників

За програмою для 12-річної школи в 5 класі передбачено вивчення розділу «Фразеологія». Методисти пояснюють це тим, що фразеологія, як і лексика, побудована на системності. Системні відношення простежуються між словами і фразеологізмами, а тому знання таких відношень допоможе учням розмежовувати фразеологізми в межах синонімічних рядів, що, у свою чергу, сприятиме піднесенню культури мовлення учнів.

Як зазначає М. Пентилюк, обґрунтування введення розділу «Фразеологія» у навчальну програму 5 класу підтверджується ще й тим, що мета, зміст, методи та засоби формування в учнів лексикологічних і фразеологічних умінь і навичок підпорядковано спільній меті – удосконаленню комунікативних умінь і навичок у процесі активної мовленнєвої діяльності. Тому й наукові засади двох розділів мають спільний характер (основні психологічні чинники, лінгвістичні відомості, методичні основи (лінгводидактичні методи, прийоми навчання) [16, с.185].

Засвоєння фразеологічних понять у початковій школі відбувається в основному практично, хоча учні знайомляться з фразеологічними одиницями протягом усього навчання в школі, вчаться відрізняти їх від вільних синтаксичних словосполучень.

У середніх та старших класах під час усвідомлення цієї теми варто звернути увагу учнів на такі ознаки: значення фразеологізму єдине, виражається сполученням кількох слів, як правило, експресивне; слова у складі фразеологізму часто мають переносне значення; має переважно яскраве стилістичне забарвлення і вживається здебільшого у розмовному мовленні; неможливий або утруднений переклад на іншу мову; за значенням і вживанням схожий до слова.

Також особливу увагу варто приділити розрізненню видів фразеологізмів (зрощення, єдності, сполучення) під час повторення матеріалу у старшій школі, а саме у 10 класі.

Для вивчення фразеологізмів у школі необхідно визначити принципи їх відбору. Опорою у розв’язанні цього завдання є визначальні риси фразеологізмів, і насамперед прирівнювання їх за лексичними ознаками до слова. До методичних принципів відбору фразеологізмів можна віднести такі: 1) ступінь засвоєння учнями фразеологізмів; 2) доступність фразеологізмів для розуміння їх школярами; 3) наявність фразеологізмів у творах, рекомендованих для позакласного читання; 4) виховна вага фразеологізмів.

Вчителю варто з належною увагою працювати над оволодінням такою лексикою, над виробленням відповідних правописних навичок.

У процесі вивчення фразеології передбачається ознайомлення учнів з фразеологічним словником. Оскільки фразеологічні словники є різних типів, то вибрати для ознайомлення потрібно тлумачний (Батюк Н. О. Фразеологічний словник. – К., 1966; Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній мові. – К., 1975) і перекладний (Олійник І. С., Сидоренко М. М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник. – К., 1978). Обидва ці типи словників повинні стати і довідниками, і посібниками для виконання різних видів тренувальних вправ. Особливо велике значення перекладного словника, який покликаний допомогти оволодіти фразеологією української і російської мов, правильно передавати фразеологізм іншою мовою.

Отже, аналіз чинних програм показав, що фразеологію вивчають протягом усього шкільного курсу української мови (початкові знання подаються дітям ще у початковій школі, більш предметно мова про фразеологізми йде у 5 класі і протягом усього курсу відбувається закріплення знань про фразеологізми під час вивчення інших розділів мовознавства, а у старшій школі відбувається узагальнення та систематизація отриманих знань).

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ НАВЧАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЇ: ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ


2.1. Методи і прийоми вивчення фразеології


Навчання фразеології буде успішним за умови поєднання останніх здобутків педагогічної науки з традиційними надбаннями лінгводидактика.

Чільне місце під час осмислення фразеологічних явищ займає метод спостережень та аналізу мовних явищ, адже його застосовування сприяє активізації пізнавальної діяльності кожного учня при сприйманні та осмисленні нового теоретичного матеріалу. При цьому в процесі спостережень прищеплюються учням уміння знаходити суттєві ознаки, самостійно, в результаті пошуку сформулювати поняття, правило, висновок, обґрунтувати свої практичні дії. До цього методу належить звертатися у процесі вивчення системних зв’язків і відношень між фразеологізмами, при аналізі їх ролі, функцій та сфери застосування.

Метод зв’язного викладу матеріалу доцільно використовувати тільки під час ознайомлення з поняттям «фразеологічна одиниця» та її основними диференційними ознаками, з структурно-граматичними типами та стилістичними можливостями стійких словосполучень.

Одним із найважливіших методів перетворення набутих знань у відповідні уміння й навички, є метод вправ. Практичні мовні вправи необхідні під час опрацювання будь-якої теми. Доповнюючи інші методи навчання та розширюючи свою багату методику, високоефективні за результатами, мовні вправи набирають статусу самостійного навчального методу.

Той чи інший навчальний метод має свої складові частини – методичні прийоми. Характерною особливістю прийому є його частковість і здатність включатися в різні методи, а також сприяти удосконаленню методів навчання. Такі прийоми, як аналіз, синтез, порівняння, зіставлення, узагальнення, абстрагування, класифікація, диференціація – належать до прийомів мислительної діяльності і широко використовуються майже в усіх методах [16, с. 185].

Використовуються вони і при вивченні фразеології. Специфічні ж прийоми (спеціальні) залежать від змісту предмета. До них належать різні види розбору (усного, писемного, повного, часткового), графічного, міркування, заміна, поширення, перестановка мовних одиниць; моделювання структури речення, словосполучення, конструювання словосполучень, речень певного типу, заміна мовних одиниць співвідносними, лінгвістичний і стилістичний експерименти, алгоритмізація. Сюди ж відносимо і прийоми роботи над текстом.

Перше, з чим зіткнеться вчитель, – це потреба зіставити слово і фразеологізм з погляду семантики, структури і стилістики. Фразеологізми, як і слова, одиниці мови, мають самостійне значення, виступають членами речення.

Під час вивчення фразеології вчителеві варто звернути увагу школярів і на те, що фразеологізми української мови різняться своєю граматичною структурою, їх можна розділити на дві основні групи: ті, що мають структуру речення – перша група (вітер свище в голові – легковажний, несерйозний; показати, де раки зимують – провчити, в будь-який спосіб покарати; скільки око сягало – навкруги, аж до обрію; ще півні не піють – дуже рано, на світанні), друга – фразеологізми зі структурою словосполучення (короткий розум, добра душа, дівоча пам’ять, з діда-прадіда). Часом до фразеологізмів зі структурою речення відносять і прислів’я. Фразеологічність прислів’я знаходить вираження в тому, що воно містить постійний словниковий склад, окрім прямого, має переносне значення. Наприклад: Зима літо годує. Зимове сонце, як мачушине серце: світить, та не гріє. (Нар. тв.).

Фразеологізми, що мають структуру словосполучення, розмежовуються за тим, які частини мови вони в себе включають і яке слово визначається граматично головним. Це слово обумовлює розподіл на іменні й дієслівні фразеологізми. Так, у іменних фразеологізмів головним словом буває іменник: стадо баранів, мішок з половою, зірка першої величини. Причому іменникові фразеологізми творяться, як правило, на базі іменниково-прикметникових (довгі вуха, біла ворона, перша скрипка, дійна корова тощо).

На базі іменниково-іменникових словосполучень можуть творитися іменні фразеологізми: кров з молоком, ростом під стелю, голова на плечах; прикметниково-іменникових: лисом підшитий, меткий на вигадки, першої руки, високої проби, твердої кості, чистої води; займенниково-займенникових: сам не свій, сам не при собі; дієслівно-іменникових: собаку з’їв, має голову, валиться від вітру.

Найчастіше матеріалом, на базі якого творяться дієслівні фразеологізми, слугують непоширені й поширені дієслівно-іменникові словосполучення: не жаліти рук, пуститися берега тощо. Окрім цього, матеріалом для творення дієслівних фразеологізмів служать дієслівно-займенникові (віднайти себе, брати своє), дієслівно-прислівникові (іти вгору, ставати дибки), дієслівно-прикметникові (пасти задніх, впекти у живе) й дієслівно-дієслівні словосполучення (давати зрозуміти, давати знати тощо). Бачимо потребу звернути увагу учнів на те, що матеріалом для творення українських фразеологізмів є передусім буття українського народу в усьому його розмаїтті. Саме тому українська фраземіка в цілому є своєрідним джерелом, у якому це розмаїття віддзеркалюється всіма своїми гранями, як: історія, суспільні взаємини минулих епох, заняття людей, їхня виробнича діяльність, побут, мораль, родинні стосунки, звичаї, вірування й повір’я.

С. Караман зазначає, що часто механізмом для творення фразеологізмів служать прислів’я (стійкий вислів здебільшого фольклорного походження, у якому зафіксовано практичний досвід народу та його оцінка найрізноманітніших подій і явищ) та приказки (стійкий вислів, більшого фольклорного походження, який представляє певне явище насамперед точки зору його емоційно-експресивної оцінки). Фразеологізм може творитися на основі першої чи другої частини, такий спосіб творення пояснюється тим, що якраз ця частина становить образну основу прислів’я чи приказки. Наприклад, рання пташка (птиця) – людина, що рано встає (Рання пташка пшеничку клює, а пізня очі дере); лякана ворона – дуже обережна людина (Лякана ворона й куща (й тіні, й пня) боїться). Доцільно ознайомити школярів з ознаками системності українських фразеологізмів, що простежуються у явищах синонімії та антонімії [11, с. 55].

Так, одне й те саме значення можна виразити за допомогою різних фразеологізмів. Наприклад, рота не розкривати (не роззявляти) – мовчати, нічого не говорити. Синоніми: не обмовитися словом; ні гу-гу; ні пари з вуст; не випускати пари з вуст; як в рот води набрати; проковтнути язика. Такі фразеологізми утворюють синонімічні ряди.

Фразеологізми-антоніми – протилежні за змістом сталі словосполучення, що характеризують явище з однієї сторони, але протилежно, наприклад: ноги не слухають – ноги носять; обернути погляд – обертатися спиною. Як правило, розуміння явища антонімії не викликає труднощів у школярів, але вправляння і вдосконалення уміння тонкощів антонімії сприятиме підвищенню мовленнєвої культури учнів. Головне завдання, що стоїть перед учителем на уроці під час опрацювання сталих слів, – показати образність, виразність, емоційність фразеологізмів [16, с. 187]

Т. Коршун вказує, що основою образності української фразеології здебільшого виступає перебільшення (гіпербола) – в сто (тисячу) раз (Набагато, значно); без кінця і без краю – (Безмежно, безконечно), меншою мірою применшення (літота) – мати м’яке серце – (Бути добрим, поступливим, порядним); мало каші з'їв (Дуже молодий, недосвідчений). По суті гіпербола і літота базуються на порівнянні. З метою створення образності найчастіше використовуються відомі народу прикмети і явища. Скажімо, багато фразеологізмів містять назви тварин, оцінка яких порівнюється з фольклорними джерелами: ходити (виступати) півнем; як собаці другий хвіст; мов (наче, як) сорока на хвості розносить тощо [16, с. 187].

Проте образність виявляється не у всіх фразеологізмах української мови. Вона відсутня у складі назв термінологічного характеру, наприклад: торічеллієва пустота; берцова кістка. Хоча в разі використання в переносному значенні вони набувають образності: брати на буксир – допомагати; віддавати кінці – померти.

На сьогодні виділилися дві найефективніші групи прийомів роботи з фразеологізмами.

  1. Прийоми семантизації фразеологічного матеріалу:

  • семантизація за допомогою лексичного синоніма;

  • семантизація за допомогою кількох синонімів;

  • прийом зіставлення стійкого й омонімічного вільного словосполучення;

  • семантизація за допомогою синонімічного фразеологізму;

  • семантизація за допомогою вільного словосполучення;

  • комбінований спосіб семантизації;

  • семантизація за допомогою контексту;

  • контекстна етимологізація як прийом семантизації;

  • етимологізація як прийом семантизації [9, c. 26]

  1. Прийоми формування умінь і навичок використання фразеологічного матеріалу у мовленні та мові:

  • групування фразеологічних одиниць за тематичними та семантичними ознаками;

  • аналіз функціональних властивостей фразеологізмів у художніх творах;

  • стилістичний експеримент;

  • відтворення тексту з фразеологізмами;

  • конструювання речень з фразеологічними одиницями;

  • включення фразеологізмів у творчі роботи;

  • редагування;

  • визначення синтаксичних функцій фразеологізмів, що виступають у ролі певного члена речення чи речення в цілому.

Своєрідність прийомів обох груп зумовлена сутністю й особливостями фразеологічного матеріалу, який розглядається за їх допомогою.

Як відомо, одним із найдієвіших шляхів пізнання, є прийом порівняння, що широко застосовується в школі, пронизуючи собою чимало видів робіт. Як методичний прийом порівняння використовується для семантичного аналізу фразеологізму, що здійснюється шляхом порівняння його значення з лексичним значенням слів омонімічного вільного словосполучення.

Ефективність семантизації незнайомих учням фразеологізмів (як і знайомих) також досягається використанням прийому зіставлення. До фразеологізму добирається звичайне слово-ідентифікатор, що при зіставленні дає змогу виділити фразеологізм (протиставити ті чи інші риси, властивості, суттєві ознаки) і розкрити його специфіку та особливості вживання.

Під час вивчення фразеологізмів з боку функціонування та їх виражальних можливостей застосовується прийом стилістичного аналізу. Цей прийом реалізується через систему різноманітних стилістичних вправ. Учні за контекстом, а потім і в мовленні виділяють книжні, фольклорні і розмовно-побутові фразеологізми, дають їм оцінно-експресивну характеристику, визначають можливі варіанти стосовно стилю мовлення, мети і змісту висловлення.

Також варто сказати, що під час вивчення фразеології широко застосовується стилістичний експеримент, який полягає в заміні одних мовних одиниць іншими з урахуванням їх стилістичних властивостей. В основі цього прийому лежить зіставлення, тільки варіанти для зіставлення знаходить сам учень. Під час експерименту учні повинні замінити використаний у тексті фразеологізм синонімічним чи близьким за значенням мовним засобом. Ця заміна авторського засобу, що виконує певну функцію в тексті іншим, звичайно дає можливість пояснити учням перевагу вибраного автором варіанту.

Важливе місце серед названих прийомів по формуванню вмінь висловлюватись, використовуючи при цьому фразеологізми в залежності від мети висловлювання, займає прийом конструювання. Спираючись на цей прийом, можна формувати як мовні, так і мовленнєві вміння. Суть прийому полягає в тому, що учні самостійно проектують приклади, які ілюструють вивчене поняття чи явище. Передбачається конструювання словосполучень і речень за опорними фразеологізмами, особливо з відповідною стилістичною орієнтацією. Робота із конструювання речень із стійкими словосполученнями є міцною базою для подальшого створення учнями зв’язних текстів.

Серед нових прийомів вивчення фразеології варто назвати прийом редагування. Цей прийом ефективний тим, що різноманітні завдання на редагування дозволяють формувати в учнів уміння вдосконалювати власне писемне мовлення (особливо зв’язне), розвивати критичне ставлення при доборі фразеологічного матеріалу. Залежно від характеру помилок, котрих припускаються учні при створенні зв’язного тексту з фразеологізмами, завдання на редагування можуть бути на усунення неточних виразів, на урізноманітнення застосованих фразеологізмів, на забезпечення стильової єдності тексту. Отже, редагування виступає і як ефективний засіб попередження і виправлення помилок.

Оскільки сучасна гуманітарна освіта передбачає формування вміння бачити мовний факт у широкому контексті, більшість пошуково-дослідницьких завдань має бути побудовано саме на текстовому матеріалі, що забезпечить більш ефективне засвоєння мовних одиниць, наочно показуючи їх функціонування в мовному потоці, що має суттєве значення для розвитку мовлення.

Звертаємо увагу на виняткову важливість використання на уроках української мови народознавчого компоненту, що стосується історії, культури, побуту українського народу, його ментальності, а також регіонального компоненту, що реалізується через слова, речення, тематично орієнтовані на природу, економіку, матеріальну й духовну своєрідність краю.

Дидактичний матеріал має відбивати лінгвістичну специфіку регіону (фразеологізми, антропоніми, топоніми, живе мовлення мешканців, місцеві назви професій).

Одночасно тренувальні вправи залишаються ефективним прийомом формування фразеологічних умінь і навичок.

Традиційно окреслюють дві групи вправ [16, с. 188]:

власне фразеологічні (значення фразеологічної одиниці, її ознаки, будова; явища полісемії, синонімії, антонімії і т. д.);

  • комбіновані – фразеолого-стилістичні, фразеолого-граматичні та фразеолого-стилістичні (фразеологічні явища засвоюються на основі взаємозв’язку з виучуваною темою лексичного, граматичного чи іншого характеру).

Фразеолого-лексичні завдання ілюструють виучуване лексичне явище, допомагають з’ясувати його суть, разом з тим активізують і збагачують фразеологічний запас учнів, виховують увагу до слова і фразеологізмів, їх значення, розвивають мислення.

Фразеолого-граматичні завдання використовуються як ілюстративний матеріал до виучуваної граматичної теми (загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль, основні способи творення, правопис та ін.).

Фразеолого-стилістичні завдання сприяють засвоєнню стилістичних ознак тих чи інших фразеологічних одиниць, приналежності їх до певного стилю мовлення. Ці вправи сприятимуть формуванню навичок правильного відбору і вживання фразеологізмів у мовленні залежно від мети і характеру висловлення.

Не можна оминути увагою той фак., що вивчення фразеології потребує використання наочних посібників, які б допомогли усвідомити й відчути багатство словника української мови, стилістичну роль фразеологічних одиниць. Наочними посібниками з фразеології насамперед є різні види таблиць і плакатів [4, с. 67].

  1. Таблиці фразеологізмів, різних за своєю структурою, співвідносних з словосполученнями і реченнями. Як що фразеологізми співвідносні з словосполученнями, то слід згрупувати їх у таблицях, виходячи із способу зв’язку слів та приналежності стрижневого слова до лексико-граматичної категорії.

  2. Таблиці синонімічних рядів фразеологізмів.

  3. Таблиці крилатих висловів видатних письменників.

  4. Майже всі названі таблиці можна виготовити для проектування на екран через кодоскоп.

Одне з головних завдань освіти в умовах інформаційного суспільства навчити дітей користуватися інформаційними технологіями та навчатися, використовуючи ці технології.

Глобалізація сучасного інформаційного світу призвела до утвердження медіа культури практично в усіх галузях людського життя, в тому числі і в освітньому просторі. Сучасні інформаційні технології відіграють значну роль у формуванні ціннісних орієнтацій сучасної молоді.

Медіаосвіта орієнтована на підготовку молоді до життя в нових інформаційних умовах, до повноцінного сприймання різноманітної інформації, оволодіння способами спілкування на основі сучасних інформаційних технологій, уміння критично осмислювати інформацію.

Швидкий розвиток комп’ютерних технологій відкриває людству нові можливості в освіті, висуваючи натомість нові вимоги до навчання. Розвиток так званого «інформаційного простору» вимагає від сучасної школи модифікації окремих аспектів її діяльності, які вже не задовольняють усіх потреб інформаційного суспільства.

Використання комп’ютерних технологій на уроках української мови дозволяє нам змінити зміст освіти. На наш погляд, комп’ютерні технології сприяють: засвоєнню і учнем і учителем нових важливих знань, умінь, навичок; самоосвіті й самовдосконаленню особистості учня й учителя; ідеально підходять для вивчення й викладання української мови; можуть використовуватися у всіх видах урочної і позаурочної діяльності.

Ці засоби навчання дають змогу створити нове навчальне середовище, яке здатне підвищити якість початкової освіти, залучитися до світового інформаційного простору. І у цьому середовищі наголос робиться не на вивчення фактологічного матеріалу, а більше на розвиток навичок мислення, міжособистісних відносин і творчості.

Розглянемо детальніше, що ж собою являють комп’ютерні технології.

Будь-яка педагогічна технологія – це інформаційна технологія, оскільки основу технологічного процесу навчання складає отримання і перетворення інформації.

Більш вдалим терміном для технологій навчання, що використовують комп’ютер, є комп’ютерна технологія. Комп’ютерні (нові інформаційні) технології навчання – це процес підготовки і передачі інформації, кого навчають, засобом здійснення яких є комп’ютер.

До сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання відносяться Інтернет-технології, мультимедійні програмні засоби, офісне та спеціалізоване програмне забезпечення, електронні посібники та підручники,

системи дистанційного навчання (системи комп'ютерного супроводу навчання).

    1. Інтернет – це джерело інформації, корисної з точки зору навчальної діяльності, її аналізу та оцінювання. Інформаційні ресурси Інтернет за використовуються за наступними напрямками:

  • самоосвіта, тобто вивчення досвіду колег в інших містах України й інших країн;

  • підготовка конспектів і дидактичних матеріалів. Підготовка атестаційних матеріалів;

  • позакласна робота учнів при підготовці рефератів, доповідей, повідомлень, індивідуальних творчих завданнях;

  • використання безпосередньо на уроках при самостійній роботі з документами, що вивчаються, довідковими матеріалами, навчальними інтерактивними моделями тощо;

  • тестування знань учнів з певних розділів курсу [21, с. 22].

У будь-якому варіанті доступ в Інтернет для вчителя підвищує і рівень підготовки самого вчителя, і рівень проведення занять, і якість знань учнів. При цьому інтерес більшості учнів до комп'ютера й Інтернету підвищує мотивацію навчання.

    1. Мультимедійні програмні засоби дозволяють учителю поєднувати текстову, графічну, анімаційну, відео- і звукову інформацію. Одночасне використання кількох каналів сприйняття навчальної інформації дозволяє підвищити рівень засвоєння навчального матеріалу. Мультимедійні програмні засоби використовуються для імітації складних реальних процесів, ситуацій, візуалізації абстрактної інформації за рахунок динамічного представлення процесів, демонструє фрагменти передач, фільмів, віртуальних екскурсій тощо. Використовує готові мультимедійні засоби, а також створює власні додатки до уроків трудового навчання.

    2. Офісні програмні продукти (текстові та графічні редактори, програми підготовки презентацій електронні таблиці тощо (тобто те, що входить в пакет програм комп'ютера) використовуються для підготовки навчально-методичного матеріалу (шаблонів, діаграм, таблиць, презентацій, публікацій) та для подання учнями результатів виконання завдань в електронній формі.

    3. Електронні підручники та посібники, системи дистанційного навчання є корисними для організації дистанційної форми навчання та електронної методичної підтримки навчання у класі.

Використання комп’ютерної техніки та комп’ютерних технологій розширює можливості навчально-виховного процесу, забезпечує нові шляхи подання інформації, дає можливість для випробування власних ідей та проектів.

При підготовці до уроку з використанням ІКТ вчитель не повинен забувати, що це все ж таки урок, а значить складає план уроку виходячи з його цілей, при відборі навчального матеріалу він повинен дотримуватися основні дидактичні принципи: систематичності та послідовності, доступності, диференційованого підходу, науковості та ін. При цьому комп’ютер не замінює вчителя, а тільки доповнює його.

Вивчення фразеології в школі доцільно проводити в комплексі з іншими навчальними завданнями: збагаченням словникового запасу учнів, розвитком мовлення та культури мови, високих моральних якостей школярів.

2.2. Система вправ і завдань із розгляду вивчення фразеології в школі

Любов до рідної мови, прагнення знати її якнайкраще залежить від того, який методичний матеріал буде використано під час вивчення тієї чи іншої теми. Різноманітні дидактичні ігри з творчим завданням пожвавлюють урок, викликають зацікавлення в учнів, збагачують їхній словниковий запас, розвивають мовлення, логічне мислення та уяву. Вивчення фразеології буде успішним, якщо вчителем буде розроблена система варіативних цікавих завдань, які сприятимуть розвитку пізнавального інтересу.

Для того, щоб у класі збільшилась кількість учнів, які свідомо засвоюють матеріал та займають активну позицію у засвоєнні знань, у яких зростає інтерес до навчання, ми розробили ряд завдань до теми «Фразеологія» (5 клас).

Завдання підібрані так, щоб:

  • завдання потребували різної глибини узагальнення і висновків;

  • завдання, розраховані на різний рівень теоретичного обґрунтування;

  • завдання репродуктивного і творчого характеру.

Такий підхід сприяє найповнішому розвитку здібностей особистості кожного учня, викликає бажання вчитися, розвиває уяву, фантазію, мислення, мовленнєві навички.

  1. Творче завдання за рівнями. Початковий. Над кожним словом складених фразеологізмів позначте наголос. З українським відповідником складіть речення та поясніть орфограми. Середній. Складені фразеологізми введіть у речення і підкресліть їх так, якими членами речення вони виступають. Достатній. Поясніть значення виразу «голову закручувати». Складіть діалог, який би розкривав зміст цього фразеологізму.

Високий. Використовуючи фразеологізми, напишіть твір-перевтілення «Я – один із промінчиків людської доброти».

  1. Пошукова робота «Знайди потрібні вислови». Серед поданих фразеологізмів виписати лише ті вирази, щоб, підкресливши в першому слові другу від початку букву, склався початок прислів’я «...будь людиною». Одна ластівка – то ще не весна; безодня премудрості; бачить око, та зуб не йме; гнути в три погибелі; вибиватися в люди; класти зуби на полицю; бачити на власні очі; сильний духом; оженили мене не спитавши; людина великої душі; під гарячу руку попадати; змінити гнів на милість; сміх крізь сльози; тьма-тьмуща; друге дихання. (Змінити гнів на милість; безодня премудрості; оженили мене не спитавши; вибиватися в люди; класти зуби на полицю; людина великої душі; одна ластівка – то ще не весна; тьма-тьмуща; сміх крізь сльози; сильний духом. Межи людьми – будь людиною.)

  2. Гра-пошук «А де ж моя пара?»

Відшукайте потрібні слова до першої колонки, щоб утворилися фразеологізми.

Ахіллесова

Точити

кліпати

носа

богатирський

голівонька

задирати

слід

робота

очима

брехні

сон

буйна

шлях

вигравати

кипить

гарячий

вік

життєвий

п’ята

золотий

час

Відповідь: ахілесова п’ята, кліпати очима, богатирський сон, задирати носа, робота кипить, брехні точити, буйна голівонька, вигравати час, гарячий слід, життєвий шлях, золотий вік.

  1. Творче завдання. Напишіть твір-мініатюру, розкривши зміст прислів’я : «Мовивши слово, треба бути йому паном».

  2. Завдання «Згрупуй фразеологізми-синоніми».

Брати близько до серця; птах високого польоту; битися як риба об лід; дати жару; жити розкошуючи; порожня голова; був кінь, та з’їздився; важливий птах; давати по шапці; дурнів не сіють, не орють, а вони самі родяться; узяти за душу; де тонко, там ще й рветься; жити, лихо покотивши; без сьомої клепки в голові; завдати бані; жити не по кишені; давати прикурити; набитий дурень; брати за живе; велика цяця; доконала гнідка дорога нелегка; всипати гарячих; полатати боки. (1 ряд. Брати близько до серця; узяти за душу; брати за живе. 2 ряд. Важливий птах; велика цяця; птах високого польоту. 3 ряд. Битися як риба об лід; був кінь, та з'їздився; доконала гнідка дорога нелегка; де тонко, там ще й рветься. 4ряд.Дати жару; давати по шапці; завдати бані; давати прикурити; всипати гарячих; полатати боки. 5 ряд. Жити розкошуючи; жити не по кишені; жити, лихо покотивши; 6 ряд. Порожня голова; набитий дурень; дурнів не сіють, не орють, а вони самі родяться; без сьомої клепки в голові.)

  1. Творча робота. Напишіть гумористичний міні-твір, використовуючи фразеологізми-синоніми одного ряду (на вибір).

  2. Гра «Будь уважним і кмітливим».

На картках записано початок фразеологізмів, учням потрібно дописати їх, а також розподілити за тематичними групами.

  1. Не терши, не м’явши, не...(їсти калача).

  2. Без труда ...(нема плода).

  3. Гора з горою не сходиться, а ...(людина з людиною зійдеться).

  4. Працювати не розгинаючи ...(спини).

  5. Грошей мало – не біда, як ...(є друзів череда).

  6. Щоб рибу їсти, треба ...(в воду лізти).

  7. Не краса красить, а ...(розум).

  8. Близько лікоть, та ...(не вкусиш).

  9. Діло майстра ...(величає).

  10. Не май сто кіп у полі, май ...(друзів доволі).

  11. Наука в ліс не веде, а з ...(лісу виводить).

  12. Печені голуби не ...(летять до губи).

  13. Хто знання має, той і ...(мур ламає).

  14. Без роботи день ...(роком стає).

  15. Над друга старого нема...(в світі нікого).

  1. Творча робота.

    1. Із трьома стійкими сполученнями слів складіть речення, над кожним словом вкажіть частину мови.

    2. Розкрийте в письмовій формі зміст приказки «Задер носа, що й кочергою не дістанеш».

    3. Пригадайте казку про півника та двох мишенят, на її основі складіть гумористичний полілог на тему: «Робить, як мерзле горить».

    4. Уявіть себе режисером-постановником казки «Золотий вік». Доберіть акторів, опишіть вигляд сцени, складіть висловлювання персонажів.

  1. Завдання «Є голова на плечах»

До поданих фразеологізмів доберіть із довідки усталені вирази з протилежним значенням, у дужках поясніть лексичне значення.

Зразок. Бити байдики (ледарювати) – гнути спину (працювати).

Тримати язик за зубами, пасти задніх, на всіх парах, душа в душу, без сьомої клепки в голові, язик без кісток, хвіст бубликом тримати, хоч віником мети.

Довідка. Як у воду опущений, мати голову на плечах, дерти горло, хоч відбавляй, води в рот набрав, бути в авангарді, як сонна муха, як кішка із собакою.

  1. Творча робота.

    1. Складіть речення з усталеними виразами: бити байдики – гнути спину. Підкресліть у ньому головні та другорядні члени речення.

    2. Складіть твір «Мій друг йде шляхом найменшого спротиву».

    3. Створіть невелику кінострічку «Представники моєї родини живуть душа в душу».

    4. Напишіть твір-роздум «Легко тому живеться, хто має голову на плечах».

  1. Творче завдання.

    1. Уявіть себе журналістом. Напишіть статтю до шкільної газети, використовуючи окремі прислів’я та приказки.

    2. Уявіть, що ви художник. До однієї з тематичних груп створіть серію ілюстрацій.

  1. «Винести урок» (прокоментувати, пояснити значення назви)

Виправте помилку в реченні:

Петрик злякався і побіг накивавши п’ятами.

Скільки не кажи, а він не звертає уваги і вухом не веде.

Спочатку я хвилювався, але потім взяв себе в руки.

Є у мене вірний друг.

Я вибрав вірний шлях.

  1. Вікторина «Знати на п’ять»

Підберіть до слів, де можливо, синоніми та антоніми

Синонім

Антонім

Несподівано

Як сніг на голову

Як з неба впали

Так і знав

Перелякатися

Як з хреста знятий

Ні живий ні мертвий

Як світ сонцю

Замовкнути

В рот води набирати

Прикусити язика

Без угаву

Мало

Кіт наплакав

Кури не клюють

Щедрий

Останнє віддасть

З рідного батька здере

Ледарювати

Сидіти склавши руки

Не покладати рук

Такі завдання були запропоновані нами для вивчення фразеології у 5-9 класах.

Систематичне проведення занять із української мови з допомогою нових технологій, дає можливість вчителеві продуктивно керувати навчально-пізнавальною діяльністю учнів, контролювати рівень засвоєння програмного матеріалу, вносити корективи в процес викладання, виявляти прогалини у знаннях учнів з метою подальшого вивчення недостатньо засвоєного матеріалу.

2.3. Фразеологія в системі ЗНО (демонстраційні тести)

Під час тестування, питанням з фразеології відводиться важливе місце. Інколи фразеологізм виноситься в тему власного висловлювання (твору), і деякі випускники можуть мати проблеми: якщо вони не розуміють зміст фразеологізму, вони не зможуть розкрити тему вислову і втратять певну кількість балів на ЗНО. Фразеологія прикрашає художнє мовлення, увиразнює зміст повідомлення, використовується для індивідуалізації мови героїв, створення певного історичного, національного та соціального колориту.

Тести сесій ЗНО з української мови та літератури є схожими, але корисно було б їх порівняти та побачити їхні особливості. До прикладу візьмемо тести за останні роки, зокрема 2014-2018 рр.

У 2014 році завдання було на встановлення відповідності:





На противагу попередньому, у 2015 завдання вже було сконцентровано на антонімію:

Отже відбулися певні зміни у завданнях. На мою думку, це доречно, адже потрібно також знати антонімію фразеологізмів, оскільки при підготовці до ЗНО це також розглядається.

Хочу зазначити, що у сертифікаційній роботі за 2016 рік, не було використано вправ та завдань з розділу «Фразеологія», і це не правильно. Оскільки у програмі зазначено, що повинні бути тести на опрацювання фразеологічного рівня.

Дивлячись на ЗНО за 2017 рік, то спостерігаємо появу завдання та відповідність, але порівнюючи з 2014 то уже на відповідність синонімім.

Щодо тестування за 2018 рік, бачимо що завдання на відповідність «фразеологізм – антонім». Є певні схожості між ЗНО 2017 та ЗНО 2018 рр.

При порівнянні щодо впровадження вправ у зовнішньому незалежному оцінюванні, ми дійшли до висновку про те що, завдання однотипні, не мають особливих відмінностей та їх нажаль дуже обмаль.

Пропонуємо також свої варіанти завдань та тестів, наприклад:

    1. Фразеологічний зворот ужитий у реченні:

Начало формы

А. Таку співачку покарать на горло, — та це ж не що, а пісню задушить! (Л. Костенко).

Б. Письменник не так живе й не так росте, як проста собі людина (Остап Вишня).

В. Туманці, немов серпанки, потекли над землею по ярочках і вибалках

(В. Грінчак).

Г. На високих гривах гір кругом зеленіє старий ліс, як зелене море, вкрите хвилями (І. Нечуй-Левицький).

2.Правильним є тлумачення фразеологізму:

Начало формы

А. Прикласти руку – взяти участь у якійсь справі.  

Б. Тримати ніс за вітром – принюхуватися.

В. Жити на широку ногу – весело.

Г. Проходить червоною ниткою – зосередження уваги. 

Д. Замилювати очі – вмивати когось.

3. Замініть фразеологізм одним словом:

1. З притиском.

2. До сьомого поту.

3. Начистоту.

4. На всю губу.

А. Рясно.

Б. Суворо.

В. Щиро.

Г. Занадто.

Д. Тяжко.

4.Побудуйте речення з відповідними фразеологізмами:

1. Схожі ми з сестрою...

2. Мама крутилася з ранку до вечора...

3. Місто наше він знає...

4. Раптовий приїзд сина був...

А. Як гриби після дощу.

Б. Як грім з ясного неба.

В. Як білка в колесі.

Г. Як дві краплі води.

Д. Як свої п'ять пальців.

5. У реченні : «Після важкого дня я дуже втомився замість слова втомився доречний фразеологізм:

А. не чув ні рук ні ніг

Б. ні за цапову душу

В. землі під ногами не чув

Г. ні риба ні м’ясо

Д. ні в сих ні в тих

Отже, вправи з фразеологічними одиницями можна добирати найрізноманітніші, важливо тільки підпорядковувати їх головній меті: підвищувати пізнавальний інтерес учнів до вивчення та вживання фразеологічних зворотів в їх усному і писемному мовленні, прищеплювати учням бажання і вміння працювати зі словником, збагачувати фразеологічний запас учнів.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
3
міс.
2
8
дн.
1
6
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!