Курсова робота на тему "Виборчий процес в Україні"

Опис документу:
Актуальність теми. Виняткове значення місцевих виборів для розвитку місцевого самоврядування та безпосередньої демократії в Україні свідчать про актуальність теми даного дослідження, Мета даної роботи: дати загальну характеристику виборчого процесу в Україні, визначити особливості проведення виборів до органів місцевого самоврядування на сучасному етапі.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ

    1. Поняття і суть

    2. Принципи виборів

    3. Види виборів

РОЗДІЛ 2. МІСЦЕВІ ВИБОРИ В УКРАЇНІ

2.1 Джерела виборчого права до органів місцевого самоврядування

2.2 Стадії виборчого процесу по формуванню органів місцевого самоврядування

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Виняткове значення місцевих виборів для розвитку місцевого самоврядування та безпосередньої демократії в Україні свідчать про актуальність теми даного дослідження,

Мета даної роботи: дати загальну характеристику виборчого процесу в Україні, визначити особливості проведення виборів до органів місцевого самоврядування на сучасному етапі.

Завдання даної роботи полягають в наступному:

визначити поняття і суть виборів в Україні;

охарактеризувати та класифікувати принципи місцевих виборів;

визначити види виборів;

визначити джерела місцевого виборчого права;

охарактеризувати основні стадії виборчого процесу по формуванню органів місцевого самоврядування;

визначити проблемні аспекти організації і проведення окремих стадій місцевих виборів в Україні.

Об’єкт дослідження – виборчий процес в Україні.

Предмет дослідження – специфіка виборів до органів місцевого самоврядування.

Структура курсової роботи визначена метою й завданнями дослідження. Курсова складається зі вступу, двох розділів, що включають в себе п’ять підрозділів, і висновку. До тексту додано список використаних джерел.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ

    1. Поняття і суть

Термін "вибори" означає процес, в результаті якого певна спільність людей, частково організована у політичне об'єднання, шляхом голосування формує державний орган чи заповнює вакантну виборну посаду. Утворені в результаті виборів органи або обрані посадові особи набувають права під час виконання своїх функцій виступати від імені певної спільноти людей і наділяються повноваженнями приймати загальнообов'язкові рішення.[14,c.69]

За допомогою виборів формується значна частина органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Інакше кажучи, саме завдяки виборам, що є формою безпосереднього народовладдя, одержують можливість функціонувати на законних підставах органи представницької демократії.

Вибори були відомі вже первіснообщинному ладу, де на загальних зборах того або іншого роду обирались старійшини, а пізніше — і воєначальники. З часом процедура виборів ускладнилась. Наприкінці XVIII ст. було розроблено класичну теорію виборів, основні ідеї якої зводяться до визнання того, що суверенітет невід'ємно належить народу, який є джерелом будь-якої влади. Народ доручає здійснення влади своїм представникам (депутатам), яких визначає шляхом проведення демократичних виборів. Кожен депутат законодавчого органу представляє всю націю, а не тільки округ, від якого його обрано. Тому депутат повинен бути незалежним від своїх виборців під час виконання своїх повноважень. Цими ідеями керуються й нині. Таким чином, вибори розглядаються як передача влади від виборців до тих, кого вони обирають, в ході якої народ делегує владні повноваження своїм представникам.

З плином часу утвердились певні вимоги і правила, виконання яких покликано забезпечити об'єктивне виявлення волі виборців, утруднити чи зробити неможливою фальсифікацію результатів виборів. Найважливіші з них закріплено у конституціях демократичних держав. Сукупність таких конституційних норм утворює конституційний інститут виборів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Норми цього інституту можна поділити на декілька груп:

1) норми, які закріплюють основні вимоги і правила, пов'язані з самою процедурою проведення виборів;

2) норми, що визначають коло осіб, які наділяються активним виборчим правом, тобто правом обирати представників до органів держави та органів місцевого самоврядування;

3) норми, що визначають коло осіб, які наділяються пасивним виборчим правом, тобто правом бути обраними до органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи на виборну посаду.

Конституційний інститут виборів регламентує досить широке коло суспільних відносин. Частина його, а саме норми, що встановлюють загальні правила і вимоги до процедури виборів, та норми, які регламентують активне виборче право, зафіксована у розділі III "Вибори. Референдум" та у розділі XI "Місцеве самоврядування" Конституції України. Норми, які закріплюють пасивне виборче право, вміщено у розділах Конституції, присвячених основам організації та діяльності конкретних виборних органів.

Вибори як форма народного волевиявлення є одним із способів формування народом органів державної влади та місцевого самоврядування або інших інститутів. Це стосується насамперед формування представницьких органів законодавчої влади - парламентів, інституту президента, органів місцевого самоврядування.

Стаття 69 Конституції України визначає, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Вибори - це спосіб формування представницьких органів, обрання службових осіб. Порядок виборів передбачений правовими нормами, які в сукупності становлять виборче право.

Виборче право - це система правових норм, які регулюють процес формування представницьких органів і обрання службових осіб. Розрізняють активне виборче право (право обирати) і пасивне виборче право (право бути обраним). Особа, яка має право голосу, називається виборцем, а всі виборці держави іменуються виборчим корпусом.

Виборча система - це система суспільних відносин, пов'язаних з формуванням складу представницьких органів шляхом виборів.

Отже, вибори в Україні – це передбачена Конституцією та законами України форма прямого народовладдя, яка є волевиявленням народу шляхом таємного голосування щодо формування конституційно якісного і кількісного складу представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

В сучасному політичному процесі вибори мають багатоманітне соціальне призначення, яке виражається через наступні суспільні функції:

по-перше, вибори є важливим інструментом реалізації народного суверенітету, легітимізації влади взагалі й конкретно того чи іншого представницького органу у межах його законодавчої компетенції;

по-друге, вибори виступають водночас однією з форм здійснення права національного суверенітету;

по-третє, через вибори як демократичну форму обрання представників народу забезпечується стабільність, поступовість і наступність існування влади;

по-четверте, через вибори як форму відносно якісного відбору або своєрідного фільтру складу представницьких органів забезпечується основа для ефективного функціонування державного механізму та органів місцевого самоврядування: саме періодичні вибори дають змогу позбутися непопулярних, хто скомпрометував себе, політиків;

по-п’яте, вибори є одним із найважливіших способів формування і вираження суспільної думки.

1.2. Принципи виборів

Вибори як форма волевиявлення народу здійснюються за певними принципами. Загальновизнаними є принципи загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування, які одержали закріплення в Конституції України, що робить їх обов’язковими для всіх видів виборів.

Поряд з цим у законах про окремі види виборів можуть закріплюватись й інші принципи, які не суперечать названим, зокрема, принципи вільного і рівноправного висування кандидатів у народні депутати; гласності та відкритості; свободи агітації; рівної можливості для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку державних органів, органів місцевого самоврядування.

Принцип загальності виборчого права означає, що активне виборче право мають усі громадяни України, які досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних судом недієздатними. Щодо права бути обраним, тобто пасивного виборчого права, то виборчим законодавством воно встановлюється по-різному. Так, народним депутатом України маже бути обраний громадянин, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради громадянин, який має судимість за вчинення навмисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята.

Президентом України може бути обраний громадянин віком від 35 років, який має право голосу, проживає в Україні протягом останніх 10 років та володіє державною мовою.

Депутатом сільської, селищної та міської Ради може бути обраний громадянин, який досяг на день виборів 18 років і має право голосу.

Принцип рівного виборчого права означає, що всі громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах, кожен виборець має один голос.

Принцип прямого виборчого права полягає в тому, що особи, які балотуються, обираються безпосередньо виборцями.

Принцип таємного голосування означає, що контроль за волевиявленням виборців не допускається. Це досягається тим, що кожен виборець голосує особисто, голосування за інших осіб законом не допускається.

Принцип рівного і рівноправного висування кандидатів передбачає, що всі громадяни України, які наділені правом голосу, мають право висувати кандидатів. Вони можуть реалізувати це право як безпосередньо, так і через політичні партії та їх виборчі блоки і колективи. Це є важливим правом громадян, оскільки дозволяє їм брати участь не лише у самому процесі голосування, але впливати на формування списку тих осіб, за яких вони потім будуть віддавати свої голоси.

Гласність і відкритість виборчого права означають, що підготовка і проведення виборів завжди здійснюються відкрито і гласно. Крім того, гласність передбачає можливість доступу представників громадськості, ЗМІ та різних політичних сил до спостереження за підрахунком голосів, а також обов’язкове оприлюднення результатів виборів.

Рівність можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії розуміється так, що усім кандидатам з часу їх офіційної реєстрації надається можливість брати участь у виборчій кампанії на рівних засадах. Вони мають рівне право на використання державних засобів масової інформації на території України, у них є рівні можливості щодо матеріально-технічного і фінансового забезпечення їх участі у виборчій кампанії з боку держави.

Принцип свободи агітації передбачає, що всі громадяни України, їх об’єднання, трудові колективи, довірені особи кандидатів мають право вільно і безперешкодно обговорювати програми кандидатів, їх особисті якості, а також програми партій, виборчих блоків партій. При цьому дозволяється вести агітацію як за, так і проти кандидата у всіх засобах масової інформації.

У свою чергу, кандидати також мають право на зустріч із виборцями. Вони можуть здійснювати передвиборну агітацію в будь-яких формах і будь-якими засобами, але в межах закону.

Окружна виборча комісія, органи виконавчої влади, засоби масової інформації та комерційні структури за власним бажанням надають кандидатам в депутати матеріальну допомогу в проведенні передвиборної агітації.

1.3. Види виборів

Вибори — надзвичайно багатогранне суспільне явище.

Залежно від підстав можна розрізняти кілька класифікацій

видів виборів.

За територіальною ознакою вибори бувають:

1) загальнонаціональні (загальнодержавні), які здійснюються

на території всієї країни: вибори до Верховної Ради України,

вибори Президента України;

2) місцеві (іноді їх називають локальними, комунальними,

адміністративними): вибори до представницьких органів місцевого

самоврядування (сільських, селищних, міських, районних у містах,

районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів).

За об'єктом, що передбачає органи або посади, до яких входять

або на які обираються представники народу, вибори можна

класифікувати як:

1) вибори парламенту — вибори до Верховної Ради України;

2) вибори на посаду Президента України;

3) вибори представницького органу територіальної автономії —

вибори Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

4) вибори представницьких органів самоврядування міських,

сільських, селищних, міських районних у містах, районних і

обласних рад;

5) вибори на посади сільських, селищних, міських голів.

За часом проведення вибори поділяють на:

1) чергові. Вибори, що проводяться в період закінчення строку

повноважень, передбаченого Конституцією і законами

України для функціонування певного виду виборного органу або

посади;

2) позачергові або дострокові. Вибори, що проводяться в разі

дострокового припинення строку повноважень, передбаченого

Конституцією України і законами України для функціонування певного

виду виборчого органу або посади;

3) повторні. Вибори, що проводяться у випадках, коли вибори у

виборчому окрузі визнані недійсними або такими, що не відбулися;

4) вибори замість депутатів, голів (сільських, селищних,

міських рад), які вибули. Вибори, що проводяться у одномандатних

виборчих округах у разі втрати депутатського мандата або

дострокового припинення повноважень депутата чи сільського,

селищного, міського голови на підставах і в порядку, передбачених

Конституцією України і законами України.

За порядком голосування і підрахунком голосів розрізняють такі види виборчих систем, як мажоритарна, пропорційна і змішана (мажоритарно-пропорційна або пропорційно-мажоритарна).

Мажоритарна виборна система - це голосування за кандидата по виборчому округу і визнання його обраним на основі одержаної ним більшості голосів виборців. За цією системою відбуваються парламентські вибори у 76 країнах світу (Велика Британія, Франція, США, країни Латинської Америки, Африки, Тихоокеанського басейну). Ця система є традиційною і найбільш прийнятною для країн з так званою двопартійною системою, тобто за наявності двох сильних політичних партій.

Існують мажоритарні системи абсолютної та відносної більшості. За першою перемогу на виборах здобуває кандидат, який набрав 50% голосів плюс один голос. Під час виборів за мажоритарною системою відносної більшості членом парламенту стає депутат, який одержує більше голосів, ніж усі його суперники, навіть якщо це менше 50% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Пропорційна виборча система - це голосування за списки кандидатів від політичних партій або інших політичних сил і розподіл місць у парламенті (депутатських мандатів) пропорційно до кількості голосів, відданих за списки. Нині вибори за пропорційною системою відбуваються у 48 країнах світу, в тому числі у 24 європейських (Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Бельгія). Ця виборча система застосовується, як правило, в тих країнах, де є кілька впливових партій, але жодна з них історично не має стабільної більшості в парламенті.

Існує кілька різновидів застосування пропорційної виборчої системи: голосування за звичайний список кандидатів і жорсткий список (звичайний список кандидатів - це розташування прізвищ кандидатів у списку в алфавітному порядку; жорсткий - це розташування прізвищ кандидатів у списку в пріоритетному порядку).

Змішана виборча система є комбінацією, поєднанням мажоритарної і пропорційної виборчих систем. В Європі змішана виборча система застосовується в Німеччині, Італії, Угорщині, Польщі, а в останні роки - у Литві, Грузії, Росії. Змішані виборчі системи застосовуються в тих країнах, де йде пошук і становлення виборчих систем або існує необхідність досягненню компромісу між принципом представництва у парламенті різних політичних сил та стабільністю сформованого ними уряду.

Найпростішим варіантом змішування є лінійне змішування: одна частина парламенту обирається за мажоритарним, інша - за пропорційним принципом (Німеччина, Литва, Грузія, Словенія). Іншим різновидом змішаної системи є структурне змішування: одна палата парламенту обирається за мажоритарною системою, а інша - за пропорційною. Ці різновиди виборчих систем застосовуються в Австралії, Італії, Польщі.

Закон встановлює, що вибори депутатів Верховної Ради , обласних, районних, міських, районних в містах рад проводяться за змішаною системою, відповідно до якої половина від кількості депутатів відповідної ради вибирається по виборчих списках кандидатів в депутати від місцевих організацій політичних партій в багатомандатному виборчому окрузі, а друга половина від кількості депутатів відповідної ради вибирається за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах.

Законом встановлено, що вибори сільських, селищних, міських голів проводяться за мажоритарно-пропорційною системою в єдиному одномандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідного села, селища, міста.

Згідно з законом, чергові місцеві вибори призначаються не пізніше ніж за 60 днів до дня виборів, а виборчий процес починається за 50 днів до дня чергових місцевих виборів.

Відповідно до закону, право висунення кандидатів у депутати Верховної Ради Криму, обласних, районних, міських, районних в містах рад реалізується виборцями через місцеві організації політичних партій.

Право висувати кандидатів у депутати сільської, селищної ради, а також на посаду сільського, селищного голови, реалізується виборцями через місцеві організації політичних партій, а також шляхом самовисування.

Встановлено також, що право висувати кандидата на посаду міського голови реалізується виборцями через місцеві організації політичних партій.

При цьому закон передбачає, що особа може бути висунута кандидатом в депутати, кандидатом на посаду міського голови шляхом висунення місцевої організації лише однієї партії.

Закон передбачає право висунення кандидатів на місцевих виборах місцевим партійним організаціям за умови, якщо така парторганізація зареєстрована не пізніше ніж за 365 днів до дня виборів.

Закон зберігає гарантії діяльності місцевих організацій політичних партій - суб'єктів виборчого процесу, кандидатів в депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови.

Зокрема, місцева організація партії, яка висунула список кандидатів у депутати на відповідних місцевих виборах, має представника, уповноважених осіб і офіційних спостерігачів, а кандидат в депутати в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі, кандидат на посаду сільського, селищного міського голови, має довірених осіб і офіційних спостерігачів.

Законом встановлено, що витрати на підготовку і проведення чергових, позачергових і перших місцевих виборів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

РОЗДІЛ 2. МІСЦЕВІ ВИБОРИ В УКРАЇНІ

2.1 Джерела виборчого права до органів місцевого самоврядування

Стаття 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеві вибори як форма безпосереднього волевиявлення територіальних громад при здійсненні ними місцевого самоврядування практично є пріоритетною демократичною формою утворення органів місцевого самоврядування.

Вибори до органів місцевої влади сприяють залученню до самоуправління широких верств населення, формуванню громадянського суспільства, розбудова якого є одним із нагальних завдань сучасної України. Місцеві вибори відіграють не менш важливу роль у визначенні долі держави в цілому. Їхні результати впливають та формування місцевих на регіональних еліт, які пізніше претендують на загальнодержавний рівень впливу, на спрямування місцевої та регіональної політики, що значною мірою визначає економічний та соціальний розвиток країни. Нарешті, саме на місцях центральна влада знаходить підтримку собі та встановленому нею режимові, що може призвести до небажаного консервування відносин у державі.

Виборча кампанія та вибори до органів місцевої влади мають свою специфіку, що залежить від багатьох чинників, а точніше, їхньої сукупності. Умовно можна виокремити такі групи відмінностей виборчого процесу до органів місцевої влади: загальні, тобто ті, що мають особливості, пов'язані з розбіжностями в законодавстві країни відносно виборів депутатів до Верховної Ради та до місцевих рад; регіональні та місцеві, пов'язані з історичними традиціями, менталітетом (архетипом), типом політичної культури, що склалися в даному регіоні, а також місцевими особливостями: кількістю населення, рівнем та темпами соціально-економічного розвитку, добробутом області, партійною палітрою, рівнем довіри та задоволеності електорату політичною та правлячою елітою області, активністю та впливом суб'єктів виборчого процесу на організацію і проведення виборчого процесу в області, кожному районі області, місті або районі у м. Вінниця.

Територіальною основою регіональної влади є район, область. Такі органи місцевого самоврядування, як обласні та районні ради, представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Депутати районної та обласної ради обираються мешканцями територіальних громад області на підставі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування, строком на 5 років. Голова районної та обласної ради обирається відповідною радою. Такі органи місцевого самоврядування, як сільські, селищні та міські ради, репрезентують відповідні територіальні громади - села, селища, міста. Сільські, селищні та міські ради обираються мешканцями відповідних територіальних громад також строком на 5 років. Територіальні громади обирають сільського, селищного, міського голову, який очолює виконком ради та головує на його засіданнях.

Систему джерел виборчого законодавства до органів місцевого самоврядування складають передусім чотири групи законодавчих актів.

Основу цієї системи становить Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (Зі змінами N 20-рп/2010 від 30.09.2010) (Розділ XI).

Другим основним елементом системи джерел виборчого законодавства виступають, власне, спеціальні конституційні виборчі закони: Закон України «Про вибори народних депутатів України» (Із змінами, внесеними згідно із Законом N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, ВВР, 2009, N 36-37, ст.511, який фактично є модельним виборчим законом; а також закони України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України» від 30 серпня 2010 року N 2491-VI, «Про Центральну виборчу комісію» (Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2487-VI ( 2487-17 ) від 10 липня 2010, ВВР, 2010, N 35-36, ст.491);

Третю групу складають інші нормативно-правові акти конституційного законодавства, зокрема закони України «Про громадянство», «Про об’єднання громадян», «Про державні символи» та інші.

Четверту, найбільшу складову системи джерел виборчого законодавства складають галузеві нормативно-правові акти законодавства суміжних галузей, якими регулюються певні процедури та інститути виборчого права. Мова йде про норми адміністративного, житлового, кримінального, кримінально-процесуального, фінансового законодавства, які вже певний проміжок часу були задіяні у правовому регулюванні виборів, а також нові для виборчого процесу норми цивільного, цивільно-процесуального, трудового, пенсійного, господарського, митного, інформаційного законодавства про зв’язок, про освіту, банківське, податкове, навіть екологічне законодавство тощо [28, с. 38-39]

Термін «виборче право» в юридичній літературі інтерпретується в двох значеннях - об'єктивному і суб'єктивному.

Об'єктивне виборче право - це один із головних конституційно-правових інститутів, якого складають норми, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з формуванням представницьких та інших виборних органів публічної влади (державної влади і місцевого самоврядування). Цей інститут характеризується такими особливостями:

1) він більшою мірою (порівняно з іншими конституційно-правовими інститутами) зазнає впливу норм міжнародного права;

2) значна частина його норм є полівалентними, себто такими, що одночасно належать до двох та більше галузей права;

3) переважна більшість норм цього інституту є процесуальними нормами.

Норми виборчого права встановлюють:

принципи виборчого права;

вимоги до виборців і кандидатів;

порядок утворення та діяльності виборчих органів;

процедуру висування і реєстрації кандидатів;

статус виборців та інших суб'єктів виборчого процесу;

процедуру ведення передвиборної агітації та голосування;

порядок визначення результатів виборів тощо.

Особливістю виборчого законодавства України сьогодні є його суттєве оновлення, мета якого - запровадження нових засад виборів і зміцнення гарантій виборчих прав громадян України. Зокрема, нове виборче законодавство передбачає зміну виборчої системи на парламентських і місцевих виборах, перехід від змішаної та мажоритарної систем (схема 10) до пропорційної системи (мажоритарна система залишається лише на виборах Президента України та сільських, селищних, міських голів), підвищення ролі партій в організації та проведенні виборів.

Суб'єктивне виборче право - закріплене Конституцією України (ст. 38) і гарантоване державою право громадянина України вільно обирати та бути обраним до виборних органів публічної влади (державної влади і місцевого самоврядування). При цьому можна виділити активне (право обирати) і пасивне (право бути обраним) виборче право. Громадяни, які за Конституцією України користуються активним виборчим правом, називаються виборцями, а сукупність виборців у межах України, територіальної громади, адміністративно-територіальної одиниці або виборчого округу складає виборчий корпус (електорат). У науці конституційного права розрізняють такі виборчі корпуси:

1) юридичний- сукупність зареєстрованих виборців (включених до списку виборців);

2) фактичний - сукупність виборців, які проголосували на виборах;

3) потенційний - сукупність як зареєстрованих, так і через будь-які причини незареєстрованих виборців.

2.2 Стадії виборчого процесу по формуванню органів місцевого самоврядування

Вибори - складна сукупність суспільних відносин, яку можна уявити у вигляді змінних у часі стадій єдиного процесу. Політична боротьба в цей період часу строго регламентована, щоб не допустити зловживань з боку осіб, які прагнуть влади.

Організаційно-практична сторона виборчого процесу представлена виборчою процедурою - це заходи держави з організації і проведення виборів. Від виборчої процедури слід відрізняти виборчу (передвиборчу) кампанію, під якою розуміють дії безпосередніх учасників виборів: висування кандидатів, розробку передвиборних програм, агітацію та інші форми роботи з електоратом.

Виділяють кілька стадій виборчого процесу:

1. Призначення дати виборів. Дата виборів призначається уповноваженим органом (наприклад, президентом, прем'єр-міністром) у відповідності з законодавством країни. В деяких країнах дата виборів прямо вказується у Конституції або в законі.

2. Реєстрація виборців.

У сучасній практиці використовуються декілька форм реєстрації:

обов'язкова (Україна, Росія), яка означає, що держава сама складає списки виборців на основі свідчень про їх проживання на певній території;

добровільна (США), яка передбачає, що виборці повинні самі зареєструватися на виборній дільниці.

  1. Установлення виборчих округів і виборчих дільниць.

Виборчий округ - це територіальна або інша виборча одиниця, в межах яких об'єднуються виборці для обрання депутатів.

Виборче законодавство України передбачає формування лише виборчих округів, що формуються за територіальною ознакою.

Залежно від того, скільки депутатів обирається в кожному виборчому окрузі, розрізняють одномандатні та багатомандатні виборчі округи. Від одномандатного виборчого округу обирається лише один депутат, і вони утворюються при застосуванні мажоритарної виборчої системи. Від багатомандатного виборчого округу обираються два і більше депутати, і ці округи утворюються, при застосуванні пропорційної системи.

Виборчі дільниці - це територіальні одиниці, що об'єднують виборців спільним місцем голосування. Згідно з Законом України “Про вибори народних депутатів України” виборчі дільниці утворюються окружними виборчими комісіями за поданням Київської, Севастопольської міських рад, районних рад, міських рад у межах території одномандатних виборчих округів, а в разі відсутності таких подань - на підставі пропозицій відповідних міських голів або голів рад для проведення голосування і підрахунку голосів у межах виборчих округів.

Згідно з Законом України “Про вибори депутатів міських рад та сільських, селищних, міських голів” (ст. 13) виборчі дільниці утворюються сільською, селищною, міською, районною в місті радою або її виконавчим комітетом. При виборах Президента України виборчі дільниці утворюються територіальними виборчими комісіями за поданням сільських, селищних, міських (міст, де немає районних рад), районних у містах рад, а у разі відсутності таких подань - за пропозицією відповідно сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах рад або посадових осіб, які відповідно до закону здійснюють їх повноваження (ст. 12 Закону України “Про вибори Президента України”).

В виборчих дільницях повинні бути створені умови для забезпечення зручності і таємності голосування.

Виборці повинні бути своєчасно повідомлені про утворення виборчих дільниць і їх місце знаходження.

4. Створення виборчих органів.

Для організаційного керівництва виборчим процесом, як правило, створюють центральний виборчий орган, територіальні (окружні) виборчі органи, дільничні комісії.

5. Висування кандидатів, формування партійних списків. На даній стадії визначається коло осіб, з яких будуть вибрані президент, сенатори, депутати. Висування кандидатів у депутати є однією з найважливіших стадій виборчого процесу. На цій стадії визначається коло осіб, з-поміж яких будуть обрані депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови. Кандидатом може бути висунутий будь-який громадянин України, який є суб'єктом пасивного виборчого права.

Виборче законодавство України встановлює, що суб'єктами права висування кандидатів є громадяни України. Це право реалізується шляхом:

самовисування - громадянин сам подає заяву про бажання балотуватися кандидатом, що передбачено ч. 3 ст. 22 Закону України “Про вибори народних депутатів України” та ст. 28 Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”;

висування політичними партіями, виборчими блоками партій та через місцеві осередки політичних партій, виборчі об'єднання місцевих осередків політичних партій. Цей спосіб застосовується, зокрема, при висуванні кандидатів у Президенти України та кандидатів у народні депутати України єдиним списком для участі у виборах по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу, а також при висуванні кандидатів у народні депутати України в одномандатних виборчих округах на зборах місцевих осередків політичних партій, виборчих блоків партій, кандидатів у депутати місцевих рад, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови. При цьому блоки партій згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України “Про вибори народних депутатів України”, ст. 10 та п. З ст. 14 Закону України “Про об'єднання громадян” можуть утворюватися лише політичними партіями, зареєстрованими Міністерством юстиції України;

висування групами виборців - зборами громадян та трудовими колективами. Право висування кандидатів у народні депутати в багатомандатному виборчому окрузі реалізується виключно через політичні партії, виборчі блоки партій. Закон України “Про вибори народних депутатів України” передбачає такі вимоги при висуванні кандидатів у депутати в багатомандатному загальнодержавному окрузі:

кандидати у депутати висуваються політичними партіями, блоками партій єдиним списком;

Важливе значення в списках кандидатів у депутати від політичних партій, блоків партій має черговість розташування кандидатів у депутати у списку - обраними за результатами виборів вважаються кандидати в порядку їх черговості у списку. Частина 5 ст. 21 Закону України “Про вибори народних депутатів України” передбачає, що цю черговість самостійно визначає відповідна політична партія, виборчий блок партій, і вона не може бути змінена після реєстрації списку політичної партії, виборчого блоку партій Центральною виборчою комісією.

Висування розпочинається за 170 днів і закінчується за 120 днів до дня виборів народних депутатів України (в разі призначення позачергових виборів - відповідно за 60 і 45 днів до дня виборів).

Право висування кандидатів у народні депутати в одномандатних виборчих округах може бути реалізоване громадянами України трьома способами: через політичні партії, виборчі блоки партій, місцеві осередки політичних партій (їх блоки), безпосередньо та через збори виборців за місцем їх проживання, трудової діяльності або навчання.

Порядок скликання та проведення таких зборів визначається ст. 27 Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”. Він має відповідати таким вимогам: 1) ініціатори проведення зборів зобов'язані повідомити про дату та місце їх проведення відповідну окружну (територіальну) виборчу комісію не пізніше, як за три дні до дня проведення зборів; 2) на початку зборів складається список їх учасників із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати народження, місця постійного проживання чи трудової діяльності (напроти свого прізвища учасник зборів ставить особистий підпис); 3) на зборах виборців обирається президія зборів та ведеться протокол. У протоколі вказується дата і місце проведення зборів, кількість їх учасників, кандидатури, які обговорювалися, кількість голосів, поданих “за” і “проти” висунення кандидата (кандидатів), рішення зборів, а також дані про висунутого кандидата (кандидатів). До протоколу додається список учасників зборів; 4) кожний учасник зборів має право пропонувати для обговорення будь-яку кандидатуру, в тому числі й свою; 5) кандидат вважається висунутим, якщо за нього проголосувало більше половини учасників зборів. Про прийняте рішення повідомляється кандидату.

Протокол зборів, підписаний членами президії зборів, надсилається до відповідної окружної (територіальної) виборчої комісії.

Висування кандидатів у народні депутати в одномандатних виборчих округах розпочинається за 90 днів, тобто після закінчення реєстрації списків кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій в багатомандатному виборчому окрузі і закінчується за 60 днів до дня виборів, а кандидатів у депутати місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів- починається за 60 і закінчується за 45 днів до дня виборів.

Політичні партії та виборчі блоки партій, що висунули списки кандидатів у депутати, окремі кандидати в депутати в одномандатних округах та кандидати у Президенти України повинні підтвердити, що вони користуються певною підтримкою електорату. Це необхідно для того, щоб, по-перше, зменшити можливість проходження до парламенту, представницьких органів місцевого самоврядування, представників дрібних політичних партій, які не відображають інтересів значних соціальних груп (з цією метою при виборах народних депутатів встановлюється також і загороджувальний бар'єр - до участі в розподілі мандатів згідно з ч. 5 ст. 42 Закону України “Про вибори народних депутатів України” не допускаються політичні партії, виборчі блоки партій, списки яких отримали на виборах менше чотирьох відсотків голосів виборців); по-друге,- уникнути реєстрації випадкових кандидатів, які представляють лише себе і, по суті, використовують виборчу кампанію як засіб самореклами.

З цією метою виборче законодавство передбачає попередні вимоги, лише після виконання яких списки кандидатів або окремі кандидати можуть бути зареєстровані. Такими вимогами є: збір визначеної кількості підписів виборців на підтримку списку або кандидата - та внесення грошової застави у встановленому розмірі.

6. Реєстрація кандидатів і списки партій.

Реєстрація кандидатів (списків) здійснюється відповідними виборчими комісіями: списки кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій реєструє Центральна виборча комісія; кандидатів у народні депутати в одномандатних округах, кандидатів у депутати сільських, селищних, міських рад та кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів - окружні комісії; кандидатів у депутати районних та обласних рад - територіальні комісії.

Всі зареєстровані кандидати мають рівні права в проведенні виборчої кампанії і несуть рівні обов'язки. Кандидати за їх особистими заявами звільняються на період виборчої кампанії (при виборах народних депутатів) або в дні проведення зустрічей з виборцями (при місцевих виборах) від виконання виробничих або службових обов'язків із наданням відпустки, що не оплачується.

7. Передвиборна кампанія зареєстрованих кандидатів.

Передвиборна агітація - це діяльність громадян, політичних партій, інших об'єднань громадян, колективів підприємств, установ і організацій, спрямована на формування громадської думки і поведінки виборців в інтересах конкретних кандидатів чи політичних партій. Передвиборна агітація може здійснюватись у будь-яких формах (через засоби масової інформації, шляхом проведення передвиборних заходів, у тому числі зустрічей із виборцями, публічних передвиборних дебатів, мітингів, випуску та розповсюдження матеріалів передвиборної агітації тощо) і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України. При цьому повинні бути дотримані такі принципи:

свобода вибору будь-яких незаборонених форм і засобів ведення передвиборної агітації;

рівні можливості ведення передвиборної агітації для всіх активних суб'єктів виборчого процесу (кандидатів та політичних партій);

неупереджене ставлення органів державної влади, інших державних установ, органів місцевого самоврядування до всіх без винятку кандидатів та політичних партій;

надійний контроль за використанням коштів на проведення передвиборної кампанії.

Проведення сучасних виборчих кампаній особливо вимагає проведення спеціальних досліджень у сфері політичного маркетингу, що дозволяють визначитися з програмами кандидатів, орієнтованими на різні групи виборців, а також вибудувати певні імідж-стратегії. Для переконання виборців у достоїнствах кандидатів і перевагах їхніх програм використовуються різноманітні засоби:

реклама в ЗМІ, головна увага відводиться телебаченню (політологи вважають, що 70% іміджу створюється саме за допомогою TV);

агітаційна кампанія "від дверей до дверей", яка передбачає безпосередню роботу активістів кандидата з електоратом за місцем проживання;

зустрічі кандидата з виборцями;

листівкова і плакатна агітація, графіті;

проведення різних акцій (мітинги, шоу, розповсюдження партійної символіки тощо). Використовуються й інші способи рекламування політиків і партій.

Проведення передвиборчої кампанії вимагає значних грошових коштів, які поступають з добровільних пожертвувань, виділяються партіями і частково державою.

ВИСНОВОК

Вибори як форма народного волевиявлення є одним із способів формування народом органів державної влади та місцевого самоврядування або інших інститутів. Це стосується насамперед формування представницьких органів законодавчої влади - парламентів, інституту президента, органів місцевого самоврядування.

Місцеві вибори як форма безпосереднього волевиявлення територіальних громад при здійсненні ними місцевого самоврядування практично є пріоритетною демократичною формою утворення органів місцевого самоврядування.

Вибори до органів місцевої влади сприяють залученню до самоуправління широких верств населення, формуванню громадянського суспільства, розбудова якого є одним із нагальних завдань сучасної України. Місцеві вибори відіграють не менш важливу роль у визначенні долі держави в цілому. Їхні результати впливають на формування місцевих та регіональних еліт, які пізніше претендують на загальнодержавний рівень впливу, на спрямування місцевої та регіональної політики, що значною мірою визначає економічний та соціальний розвиток країни.

Особливістю виборчого законодавства України сьогодні є його суттєве оновлення, мета якого - запровадження нових засад виборів і зміцнення гарантій виборчих прав громадян України. Зокрема, нове виборче законодавство передбачає зміну виборчої системи на місцевих виборах, перехід від змішаної та мажоритарної систем до пропорційної системи, підвищення ролі партій в організації та проведенні виборів.

Виборче законодавство виконує роль стимулюючих норм для суспільного прогресу поряд із віддзеркаленням суспільних настроїв. В умовах України це законодавство має динамічно розвиватися, створюючи умови для підвищення ефективності роботи державної влади.

Отже, вибори в Україні – це передбачена Конституцією та законами України форма прямого народовладдя, яка є волевиявленням народу шляхом таємного голосування щодо формування конституційно якісного і кількісного складу представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (Зі змінами N 20-рп/2010 від 30.09.2010)

  2. Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради, Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.07.2010 № 2487-VI

  3. Закон України „Про Центральну виборчу комісію” (Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2487-VI ( 2487-17 ) від 10 липня 2010, ВВР, 2010, N 35-36, ст.491)

  4. Закон вiд 30.08.2010 № 2491-VI Про внесення змін до Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів"

  5. Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 4 вересня 2009 N 1622-IV/1622-17/)

  6. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”

(Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від N 2479-VI (2479-17 ) від 9 липня 2010 року)

  1. Закон України вiд 23.09.1997 № 539/97-ВР «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»

  2. Постанова Центрвиборчкому вiд 03.11.2010 № 512 «Про зміни в складі територіальних виборчих комісій, що здійснюють підготовку та проведення місцевих виборів»

  3. Постанова Центрвиборчкому вiд 31.10.2010 № 510 «Про роз'яснення щодо порядку реєстрації обраних депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»

  4. Постанова Центрвиборчкому вiд 29.10.2010 № 503 «Про зміни в складі територіальних виборчих комісій, що здійснюють підготовку та проведення місцевих виборів"

  5. http://ebk.net.ua/Book/political_science/uriy_politologiya/part6/1402.htm

  6. http://sr.ksu.edu.ua/component/content/article/32-osnovipolytol/770-osnovn-stad-viborchogo-proczesu-kampan-.html

  7. http://osvita.ua/vnz/reports/law/9562

  8. Загальна теорія держави і права./За ред. В.В.Копейчинкова, К:Юрінком Інтер-1999 р.

  9. Основи конституційного права.// За ред. В.В.Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 208 с.

  10. Основи теорії права: Навчальний посібник/ А.А.Нечитайленко - Харків, 1998.

  11. Правознавство. Навчальний посібник./ За ред. В.В.Копейчикова, К.:Юрінком Інтер – 2002р.

  12. Стратегії розвитку України: теорія і практика / За ред. О. С. Власюка. — К.: НІСД, 2002. — 864 с.

  13. Шаповал В., "Становлення конституціоналізму в Україні: проблеми теорії", Право України, 1998, ч. 5.

  14. Рябов С. Г. Політичні вибори: Навч. посіб. К.: Тандем, 1998. — С.22.

  15. Ставнійчук M. I. Вибори в Україні. — К., 1998. — С. 6.

  16. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / Редкол.: Ф. М. Рудич (голова) та ін. К.: Парламентське вид-во, 1998. — С. 134.

  17. Збірник нормативних актів, що регламентують діяльність Центральної виборчої комісії та її Секретаріату. К., 1998. — С. 7—32.

  18. Основи демократії: Навчальний посібник/ За ред. А. Колодій. – К., 2002. – С. 281 – 320.

  19. Кравченко В.В., Пітцик М.В. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні. –К., 2001

  20. Муніципальне право України. – К., 2001. – С. 54-70.

  21. Регіоналізація і вибори як засоби удосконалення владних відносин в Україні: теорія і практика: Монографія/ За заг. ред. О.О.Дьоміна. - Х., 2003. - 580 с.

28. Погорілко В.Ф. Теоретичні проблеми виборів як форми безпосередньої демократії /В. Погорілко // Україна. Вибори – 2006: Досвід. Проблеми. Перспективи : матеріали міжнародної науково-практичної конференції : тези доп. – К. : Вид-во ЦВК, 2006. – С. 25–29.

29. Федорченко Ф. Інститут позачергових виборів до Верховної Ради України в системі національного конституційного права / Ф. Федорченко // Вісник ЦВК. – 2007. – № 3. – С. 42–46.

30. Ставнійчук М. І. Актуальні питання систематизації виборчого законодавства / М. Ставнійчук // Україна. Вибори – 98: Досвід. Проблеми. Перспективи : матеріали міжнародної науково-практичної конференції : тези доп. – К. : Вид-во ЦВК, 1999. – С. 38 – 39.

31. Лавринович О. В. Виборче законодавство України: історія становлення та перспективи розвитку / О. Лавринович // Україна. Вибори – 98: Досвід. Проблеми. Перспективи : матеріали міжнародної науково-практичної конференції : тези доп. – К. : Вид-во ЦВК, 1999. – С. 48–51.

30

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»