Курсова робота. Мікротопоніми. Місто Слов'янськ.

Опис документу:
У курсовій роботі йде розгляд мікротопонімів, які зберігають у собі дані, як відображення минулого окремої території. Виявлення та фіксація найменувань дрібних географічних об’єктів міста на синхронному рівні. Здійснення аналізу мікротопонімії міста на синхронному зрізі. Класифікація зібраних мікротопонімів по групам.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

28

Курсова робота

« Мікротопоніми міста Слов’янська»

Здобувача вищої освіти

заочної форми навчання

філологічного факультету

за ступенем магістра

спеціальність 014

Українська мова і літер.

( англ. мова і література)

Колодочки В.І.

м. Слов’янськ – 2019 рік

Зміст

ВСТУП

Ще в першій половині XIX століття видатний німецький учений-мовознавець Вільгельм фон Гумбольдт, констатував нерозривність понять «мова» і «народ», «мова» і «культура». За його твердженням, мова є невід’ємною від культури «Мова народу є його дух, а дух народу є його мова»[ 4, с. 98].

Від народження, людина пізнає світ, дізнається географічні та власні назви міста у якому вона народилась і проживає «Власні назви відіграють важливу роль у житті людей, оскільки сама людина є творцем і носієм онімів. Вони виникають як необхідний елемент мови, як віддзеркалення потреб ідентифікації об’єктів та суб’єктів. Склалося так, що антропоніми, гідроніми, ойконіми в українському мовознавстві досліджені значно більше й глибше, ніж мікротопоніми. Проте останнім часом у широкій типологічній парадигмі онімних класів особливий науковий інтерес становлять назви невеликих географічних об’єктів» [ 9, с. 1].

Непомітно та міцно топоніми та мікротопоніми входять до складу нашої лексики при спілкуванні з групою людей, які живуть на певній території «Топонімічні назви є словом, і вже тому вони входять у склад лексики мови [ 5].

Актуальність роботи: власні назви є елементом живої мови. Мікротопоніми зберігають у собі дані, як відображення минулого окремої території. Тому, їх потрібно фіксувати для подальшого дослідження та доповнення картини історичного та економічного розвитку міста.

Мета роботи: дослідження особливостей структурно-словотвірної організації мікротопонімів міста Слов’янська Донецької області.

Завдання:

1) виявити та зафіксувати найменування дрібних географічних об’єктів міста на синхронному рівні;

2) здійснити аналіз мікротопонімії міста Словянськ Донецької області на синхронному зрізі.

3) Класифікувати зібрані мікротопоніми по групам.

Об’єкт: мікротопоніми міста Слов’янська Донецької області, до дослідження залучаються як природні об’єкти, так і рукотворні.

Предмет: структурно-семантичні особливості вказаних назв.

Метод: описовий.

Теоретичне значення: результати дослідження найменувань дрібних географічних об’єктів міста Слов’янська Донецької області доповнюють та поглиблюють розуміння специфіки мікротопоніма як власної назви, особливостей його творення та функціонування, ролі і місця в онімному просторі. Крім того, вони сприятимуть подальшому розвитку української мікротопоніміки, розробці та удосконаленню її теоретико-методологічних засад.

Практичне значення: зібраний матеріал можна використати для укладання загальноукраїнського словника мікротопонімів. Відомості, викладені в роботі, корисні для досліджень у сфері ономастики, лексикології, діалектології, історії української мови, історії кожного населеного пункту регіону, краєзнавства тощо. Також їх доцільно застосовувати в навчально-виховній роботі загальноосвітніх закладів, для проведення краєзнавчих гуртків у школі.

РОЗДІЛ I

1.1.Топоніміка як галузь ономастики

Не так давно науковці почали звертати увагу на такі елементи мови як власні назви.

Мовознавча наука, яка вивчає та досліджує власні назви, називається ономастикою. « Порівняно з іншими, вона є досить молодою, а тому багато аспектів залишаються не з’ясованими» [ 6, с.2]

Ономастика – розділ мовознавства, що вивчає власні назви. Топоніміка — галузь ономастики [ 1,т. V, с. 698].

Тобто, це наука, розділ у мовознавстві, який вивчає власні імена об’єктів.

До складу ономастики входять: антропоніми (імена, прізвища, прізвиська,псевдоніми), топоніми,гідроніми, зо оніми, фітоніми, космоніми, астроніми, хрононіми, та ін.

Ономастика вивчає закономірності виникнення, розвитку, зміни, функціонування, поширення і структури власних імен у мові і мовленні, в літературній і діалектній сферах.

«Топоніміка (від др.-грец. Topos - місце і onoma - ім'я, назва) - наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання та вимову, а також природні та соціальні умови минулого, за яких дані назви виникли. Топоніміка є інтегральною науковою дисципліною, яка знаходиться на стику трьох областей знань: географії, історії та лінгвістики» [11].

Топонімія - сукупність географічних назв населених пунктів, гір, рівнин, озер, річок, лісів і т. ін. певної території [ 1,т.X,с.698].

Основне значення і головне призначення географічної назви - фіксація місця на поверхні Землі. « Серед топонімів виділяються різні класи, такі як: ойконіми - назви населених місць, астіоніми - назви міст, гідроніми - назви річок, дрімоніми - назви лісів, ороніми - назви гір, урбаноніми - назви внутрішньоміських об'єктів, годоніми - назви вулиць, агороніми - назви площ, дромоніми - назви шляхів сполучення, макротопоніми - назви великих незаселених об'єктів» [11].

Предметом дослідження топоніміки є закономірності виникнення, формування і розвитку як окремих географічних назв, так і топонімічних систем (ландшафтів). Під топонімічним ландшафтом розуміють закономірно складену на даній території систему назв форм рельєфу, населених пунктів, водних об’єктів. Дослідження топонімічного ландшафту не виключає вивчення окремо взятої назви, але вимагає врахування цих зв’язків, у яких перебуває кожна назва як складовий елемент природно-топонімічної системи. Саме тому, крім мовознавства, топонімія вивчається ще цілим рядом наук: історією, археологією, географією, народознавством, етнографією, ботанікою, зоологією.

Правильно пояснити ту чи іншу назву, розкрити її смислове значення і походження – означає отримати важливу інформацію про минуле свого краю: його природні умови, економіку, етнічний склад населення, історичні події тощо. Ця особливість географічних назв використовується в історичних та географічних дослідженнях для реконструкції ландшафтів минулого, вивчення особливостей освоєння території, виявлення зниклих ареалів рослин чи тварин. Але щоб одержати таку поглиблену інформацію, потрібно досліджувати їх сукупність, сформовану під впливом характерних географічних або історичних умов.

На численних прикладах дослідження територій переконуємося, наскільки географічні назви пов’язані з особливостями місцевості, відображають її характер, при тому не лише у фізичному, а й економіко-географічному плані. Цю закономірність В.Никонов сформував так: топоніміка відображає не лише географічне середовище, а й ставлення суспільства до нього. Людина відзначає в середовищі насамперед ті аспекти, які на цей час найважливіші для неї, для її діяльності та існування. Таким чином, топонім – це соціальне явище, яке не просто відображає властивості об’єкта, а подає їх крізь призму людського уявлення про даний об’єкт, розкриваючи реалії колишньої матеріальної і духовної культури населення.

Топонімія являє собою систему понять, які формувалися протягом певного історичного часу. У мовознавстві географічні назви нерідко служать єдиним свідченням давно зниклих мов, а в інших випадках, складаючи частину мовного багатства народу, дозволяють виявити важливі факти історичної фонетики, граматики, словотворення. Сучасні топонімічні дослідження обов’язково базуються на даних археології, історії, географії, палеонтології, без яких топоніміка не мала б необхідного наукового підґрунтя. Географічні назви виконують адресну функцію щодо конкретних географічних об’єктів, а закладена в них інформація містить відомості про форму, величину, властивості цих об’єктів та їх значення в житті людини. Цим топоніміка дуже важлива для історичної географії та інших географічних дисциплін, з точки зору яких вона давно вже є джерелом наукової інформації та допоміжною географічною дисципліною.

Зважаючи на вищесказане, топоніміка, хоча і спирається на закони мови, тісно пов’язана з природою, населенням і господарством території, тому широкому розумінні є розділом географічної науки.

При дослідженні топоніміки не можна обійтися і без кількісно-статистичного аспекту вивчення місцевих назв. Важливість кількісного фактору надзвичайно велика при виявленні складу топонімів. Кількісні дані дозволяють часто поглиблювати висновки. Вертикальне (діахронічне, стратиграфічне) і горизонтальне (просторове) вивчення топонімів (топонімічних типів) із застосуванням кількісно-статистичного аспекту дозволяє з’ясовувати межі різних ареалів, визначати шляхи просторового просування топонімічної моделі протягом віків, а також встановлювати зв’язки і взаємозалежність динаміки з соціально-історичними та природно-географічними умовами формування етносів та націй.

Окремі питання топоніміки розглядаються у працях географів, істориків та мовознавців від часу виникнення цих наук.

«Творцем топоніміки був звичайно народ, географи-мандрівники, першовідкривачі, які давали назви континентам, островам, гірським вершинам тощо. Вони здійснювали збір географічних назв, їх первинну систематизацію, картографування і т.д. Тому цілком зрозумілий величезний внесок у топоніміку географів, починаючи від невідомих мандрівників і до таких вчених як О.Степанів, О.Гумбольдт, В.Семенов-Тянь-Шаньський, Л.Берг, П.Тутковський тощо. Проте для з’ясування семантики і лінгвістичних особливостей топонімів у ті часи не вистачало наукового підґрунтя» [11].

1.2. Мікротопонім як вид топоніма

«Мікротопонім - це  власна назва невеликого місця чи географічного об’єкта чи частини макрооб’єктів (лісів, урочищ, полів, сінокосів, стежок, пасовищ, окремих каменів тощо). Для мікротопонімів здебільшого характерний тісний зв'язок з апелятивами, особливо з географічними термінами. Серед усіх видів власних назв вони стоять найближче до загальних слів, зберігаючи свою мотивованість. Межею між ними є те, що мікротопоніми закріплені за конкретними фізико - географічними об’єктами» [10].

Мікротопоніми семантично близькі до загальних назв, проте визначаються меншою граматичною стійкістю, історично мінливіші. Їх специфіка тісно й органічно пов’язана з різними особливостями іменованих об’єктів. Мікротопоніми здебільшого є фактами однієї мови і продуктом творчості одного народу.

1.3. Вивчення топоніміки вітчизняними та зарубіжними дослідниками

Питання топоніміки здавна цікавили як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. « Деякі з них, наприклад М.Ломоносов, О.Потебня, І.Бодуен-де-Куртене, у своїх мовознавчих дослідженнях спиралися на топонімічний матеріал; інші (І.Срезневський, М.Максимович, М.Сумцов, О.Соболевський, О.Саліщев) розглядали його як предмет окремого дослідження. Відомі давньоруські тексти, що являють собою збірники географічних назв і їх класифікацію. У найдавніших руських літописах є не тільки географічні назви, але й спроби пояснення їх походження. Питання топоніміки розглядалися у працях з історії, географії, мовознавства від глибокої давнини і до наших днів, хоча сам термін „топоніміка” з’явився близько ста років тому» [11].

Топоніміка фактом свого відокремлення як окремої галузі науки зобов’язана практичним потребам географії.

Інтерес до вивчення топоніміки зростає у кінці ХІХ ст. через стрімкий розвиток картографії.

«У США, Англії, Франції, Німеччині та інших країнах організовувалися комісії й товариства з вивчення географічних назв. У 1904 році була створена Картографічна Комісія при Російському географічному товаристві, яка здійснила переклад іншомовних назв російською мовою, розробила словник географічних термінів та ін. Велике значення мають топонімічні дослідження для картографії і сьогодні. Мова карт повинна бути максимально наближеною до народної і разом з цим відповідати загальноприйнятим нормам. Особливо це стосується перекладу іншомовних назв, які дуже часто є спотвореними. У зв’язку з тим, що один і той самий об’єкт у різних країнах називається по-різному, сьогодні стоїть проблема стандартизації географічних назв, тобто прийняття єдиної норми вимови.

Розвиток східнослов’янської топоніміки припадає на ХІХ ст. Спочатку цей розвиток ішов стихійним шляхом, без відповідних управлінських постанов, проте вивчення топонімії з кожним роком набирає ширшого розмаху. Першим дослідником народної ландшафтної термінології в Україні був П.Тутковський. Він створив словник геологічної термінології, до якого увійшло 5000 українських наукових термінів» [11].

Загальний розвиток вивчення топонімів у ХХ ст. можна поділити на три етапи:

1) до середини ХХ ст. – переважали регіональні роботи, питання загальної теорії розроблялися слабко;
2) 50-70-і роки ХХ ст. – роботи з топонімії А.Дульзона, М.Мурзаєва, В.Никонова, А.Попова. З цього часу зростає інтерес до проблем топоніміки;
3) кінець ХХст.–поч.ХХІст. – відрізняється найбільш результативними дослідженнями, формуються наукові топонімічні школи, видаються перші топонімічні посібники.

Дослідження топоніміки України до недавнього часу здійснювалося в основному за певними територіями, найчастіше – окремими адміністративними одиницями–областями.  Дослідженню топонімії Дніпропетровської та Полтавської областей присвятив свої праці К.Цілуйко, назви населених пунктів Закарпаття стали предметом кандидатської дисертації К.Галаса, Львівщини – Є.Черняхівської, а дослідженню топонімії Буковини (Чернівецької області) присвятив свою докторську дисертацію Ю.Карпенко. Топонімічна робота проводиться і в інших містах України: Дніпропетровську (І.Сухомлин), Донецьку (Є.Отін), Запоріжжі (О.Волок, В.Фоменко), Луцьку (В.Покальчук.); у Тернополі (Д.Бучко "Ойконімія Покуття", 1992); у Чернівцях (Я.Редьква "Гідронімія Західного Поділля", 1998); у Луцьку (Л.Василюк "Фізико-географічна зумовленість топонімії Волинської області", 2000) та ін. Таке вивчення топонімії зводиться, по-суті, не до дослідження певних топонімічних явищ, а до дослідження певної території. Якщо говорити про „жанри” топонімічних досліджень, то регіональні – найважчі, бо, як зауважує В.Никонов, автор локального дослідження не вільний при виборі матеріалу, ключі до регіонального матеріалу "майже завжди знаходяться далеко за межами району". Проте регіональний спосіб дослідження може виявляти локальні мовно-історичні явища, які при ареальному дослідженні випадають з поля зору вченого. При локальному вивченні географічних назв ширше і глибше залучаються дані з мікротопонімії. При ареальному вивченні ці дані беруться вибірково [11].

РОЗДІЛ II

Збір матеріалу для дослідження проводився методом інтерв'ювання корінного населення міста Слов’янськ. Було опитано 24 людини ( 15 чоловіків та 9 жінок), середнім віком – 45 років. Зібрані мікротопоніми було поділено на групи за загальними ознаками:

2.1. Основи, що вказують на зовнішні особливості об’єкта

Ця група нараховує 6 мікротопонімів (3,84% від загальної кількості всіх назв)

Сині ворота – складний мікротопонім , утворений з лексем «синій» (який має забарвлення одного з основних кольорів спектра — середній між голубим і фіолетовим) [1, с.182] та «ворота» (проїзд або прохід в огорожі між будівлями тощо, а також ворітниці, що його закривають) [1, с.741]. Назва перших воріт на фабриці з виготовлення олівців у Слов’янську;

Скляний (магазин) від апелятивного скло (прозора речовина, яку одержують плавленням і хімічною обробкою кварцового піску з деякими іншими домішками) [8, с.111]. Так називали магазин біля залізничного вокзалу міста Слов’янськ, оскільки більша частина будівлі зроблена зі скла.Нині назва «Привокзальний»;

Червоне містечко - складний мікротопонім , утворений з лексем «червоний» (який має забарвлення одного з основних кольорів спектра, що йде перед оранжевим) [1, т.XI, с.296] та «місто» (населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр) [1,т. IV с.751]. Назва вулиці ( район Слов’янського курорту ), на якій розташовані старі будинки з червоної цегли;

Червоний міст- складний мікротопонім , утворений з лексем «червоний» (який має забарвлення одного з основних кольорів спектра, що йде перед оранжевим) [1, с.296] та «міст» (споруда для переїзду або переходу через річку, залізницю, автомагістраль, яр і т. ін.) [1,т. IV с.749]. Назва мосту ( район ж/д вокзалу), який колись був дерев’яним, та пофарбованим в червоний колір, нині зроблений з бетону, сірого кольору ;

Червоний молочар –назва району на виїзді з міста Слов’янськ. Раніше там знаходилось Фермерське господарство ЕКО Червоний молочар.

Червоні ворота - складний мікротопонім , утворений з лексем «червоний» (який має забарвлення одного з основних кольорів спектра, що йде перед оранжевим; кольору крові та його близьких відтінків) [1, с.296] та «ворота» (проїзд або прохід в огорожі між будівлями тощо, а також ворітниці, що його закривають) [1, с.741]. Назва других воріт на фабриці з виготовлення олівців у Слов’янську;

2.2. Основи, що пов’язані з промисловістю та ремеслом

Ця група нараховує 14 мікротопонімів (8,96 % від загальної кількості всіх назв)

АІЗ – абревіатура вже не працюючого Арматурно-ізоляторного заводу міста Слов’янськ, так називають автобусну зупинку, міську поліклініку, місцевість, де раніше був завод;

Карандашка - від апелятива російського слова «карандаш». Так і досі називають район Слов’янську , бо там був завод з виготовлення олівців (1924-2003 р);

Керам - від апелятива «кераміка» (гончарне виробництво, мистецтво) [1, т. IV, с.141]. Так називали Слов’янський Керамічний Комбінат;

Кірпічка – від апелятива російського слова «кирпич». Так називають місцевіть ( район Славянського курорту) , бо там був завод з цегли;

Котельно – механічний завод - складний мікротопонім, утворений з лексем «котел» (техніка для опалювання житла) та «механіка» (який стосується механізмів ) (промислове, перев. велике підприємство) [1,т. IV,с 696]. Власна назва заводу ЧАО « Слов’янський машинобудівний завод»;

Кузня – від апелятива кузня. Так і досі називають зупинку автобуса №18 (район залізничного технікуму) в Слов’янську, бо там колись була кузня;

Масложир – складний мікротопонім , утворений з лексем «масло» (харчовий продукт, який виробляють збиванням вершків або сметани) [7, т. IV, с.639] та «жир» (масляниста, нерозчинна у воді речовина, що входять до складу організму людини, тварини й рослини) [1,т. II с.530]. Власна назва підприємства "СФС Трейд";

Плівка - від апелятива «плівка» (легкий прозорий або напівпрозорий матеріал із синтетичної сировини, уживаний для захисних покриттів, замість скла і т. ін.) [1,т. IV , с.585 ]. Назва місцевості, де колись був старий плівковий завод, нині він розташований за адресою: місто Слов’янськ, вул. Підїзна, 3

Ситрозавод - складний мікротопонім , утворений з лексем «ситро» (фруктовий безалкогольний газований напій) [1,т. IX, с.208] та «завод» (промислове, велике підприємство) [1,т. III, с.54]. Так і досі називають місцевість (вул.Університетська), де раніше був завод;

Сільзавод - складний мікротопонім , утворений з лексем «сіль» (біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв ) [1, т. IX, с.220] та «завод» (промислове, велике підприємство) [1,т. III с.54]. Так називають зупинку та місцевість біля заводу ООО « Руссоль- Україна»;

Славкурорт - складний мікротопонім, утворений з лексем «Словянськ» (місто обласного значення в Донецькій області України) та «курорт» (місцевість з природними цілющими властивостями, пристосована для лікування, відпочинку) [1,т. IV , с.412]. Так називають зупинку автобусів та тролейбусів, та район поблизу озер Слов’янського курорту;

Термін кузня найчастіше побутує у значенні „майстерня (або цех), де обробляють метал куванням” [1, т. IV с.386];

Хімпром - складний мікротопонім , утворений з лексем «хімія» (наука про склад, будову, властивості та перетворення речовин) [1,т. XI с.73] та «промисловість» (найважливіша галузь суспільного матеріального виробництва; сукупність підприємств (фабрик, заводів, електростанцій, шахт і т. ін.), на яких виробляються знаряддя праці, добувається і обробляється сировина, виготовляється частина предметів споживання) [1, т. VIII с.230]. Так називали завод з виготовлення соди у Слов’янську. Нині, це назва місцевості, де був завод;

Хлібзавод - складний мікротопонім , утворений з лексем «хліб» (харчовий продукт, що випікається з борошна) [1,т. XI,с.78] та «завод» (промислове, велике підприємство) [1,т. III с.54]. Так називають зупинку автобусів та тролейбусів, та район поблизу заводу ЧАО «Хліб»;

Швейна фабрика - назва місцевості, де колись була ЗАТ "Швейна фабрикакраїнка».

2.3. Основи, які визначають орієнтацію об’єкта в просторі

Ця група нараховує 4 мікротопоніми (2,56 % від загальної кількості всіх назв)

Верхній квадрат складний мікротопонім, утворений з лексем «верхній» (який міститься, знаходиться зверху, вище чого-небудь; протилежне нижній) [1,т. I, с.335] та «квадрат» (про що-небудь такої форми) [1,т.IV , с.127]. Ділянка житлова на мікрорайоні Артема, яка проходить вздовж вулиці Ясна;

Загробний (магазин) - (який має бути, настати після смерті; потойбічний) [1,т. III , с.94]. Магазин який знаходиться біля цвинтаря (район Мимовки);

Нижній квадрат - складний мікротопонім, утворений з лексем «нижній» (який міститься внизу, нижче інших подібних предметів; протилежне верхній) [1,т.V, с.409] та «квадрат» (про що-небудь такої форми) [1,т. IV, с.127]. Ділянка житлова на мікрорайоні Артема, яка проходить вздовж вулиці Вільна;

Центральна церква – складний мікротопонім, утворений з лексем «центр»( точка перетину уявних осей) [1,т. XI, с.197] та «церква» (релігійна організація духівництва і віруючих, об'єднана спільністю вірувань і обрядовості) [1,т. XI, с.202].

2.4. Основи, що вказують на порядковий номер об’єкта

Ця група нараховує 7 мікротопонімів (4,3% від загальної кількості всіх назв)

Автобан 22 – складний мікротопонім, утворений з лексем «авто» (автомобіль) [1,т.I , с.10] , «бан» ( дорога) та назви натурального числа 22 і його цифрового позначення. Назва місця колишньої двадцять другої автобази яка отримала назву через порядковий номер:

Вісімнадцяте (кафе) - від апелятивного «вісімнадцять» (числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника вісімнадціять [1,т. I , с.683]. Офіційна назва (район військового комісаріату) К18, така назва утворилась від вулиці, яка до 2014 року називалась Комунарів та порядкового номеру 18. Зараз назва вулиці - Торська. Але місцеві жителі називають його просто «вісімнадцяте»;

Вісьмиквартирна - складний мікротопонім утворений з лексем «вісім» (назва числа та цифри 8) [1,т. I , с.683] та «квартира» (частина житлового будинку, що складається звичайно з однієї або кількох кімнат, кухні, передпокою тощо, з окремим ходом) [1,т. IV , с.130] . Назва зупинки та району. Раніше тут були розташовані двоповерхові будинки на два підїзди, які складались з вісьми квартир;

Двадцятий (магазин) - від апелятивного «двадцять» (числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника двадцять) [1,т. II , с.216]. Власна назва магазину ( район Сіверний), під номером двадцять;

Дев’ятнадцятий (магазин) - від апелятивного «девятнадцять» (числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника дев'ятнадцять) [1,т. II , с.230]. Так і досі називають магазин, під порядковим номером девятнадцять;

Десятий (магазин) зараз назва « Причал». Назва – за порядковим обліком;

Третій цех – складний мікротопонім, утворений з лексем «три»(числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника три) [1,т. X, с.248] та «цех» (відділ промислового підприємства) [1,т. XI, с.204];

2.5. Основи, що вказують на призначення та використання площі

Ця група нараховує 7 мікротопонімів (4,48% від загальної кількості всіх назв)

Варшава – микрорайон, у народі таку назву отримав магазин «Варшава»;

Військомат - складний мікротопонім, утворений з лексем « військо» (збройні сили держави) [1,т. I, с.670] та «комісаріат» (назва державної або адміністративної установи, яку очолює комісар) [1,т. IV, с.247]. Так у місті Слов’янськ називають військовий комісаріат та оточуючу місцевість;

П’ятачок – (невеликий майданчик, обмежений чимсь простір землі  Пестл. до п'ятак). [1,т.VIII, с.420]. Назва площи на перехресті вулиц Торської та Світлодарської , в народі прозваною через магазин «Пятак»;

САТУ - колишня назва (1964 рік). Слов'янське авіаційне технічне училище цивільної авіації. Сучасна назва Слов'янського коледжу НАУ. Так називають коледж, та зупинку автобуса в центі міста;

Содово – від апелятиву «сода» (загальна технічна назва натрієвих солей вугільної кислоти, які широко застосовуються в техніці й побуті) [1, т. ІX, c. 437]. Власна назва мікрорайону міста Слов’янськ. Колись на цьому мікрорайоні був завод з виготовлення соди;

Стадіон «Хімік» - (площа) складний мікротопонім, утворений з лексем „стадіон” (комплексна спортивна споруда, яка складається з футбольного поля, майданчиків, бігових доріжок, трибун для глядачів, допоміжних приміщень і признач. для тренувань і змагань з різних видів спорту) [1, т. IХ,c. 635] та „хімік” (працівник хімічної промисловості) [1, т.XІ, c. 72]. Раніше, офіційна назва стадіону, нині – стадіон імені Юрія Скіданова;

Старосодово - так у народі називають квартал часів радянської епохи. Знаходиться біля "хімпром". В 2000х роках завод банкрот. Тепер на його місці руїни, а вцілілі будівлі використовують різні Пп.

2.6. Мікротопоніми в основу яких лягли означення особи за етнічною належністю

Ця група нараховує 1 мікротопонім (0,64% від загальної кількості всіх назв)

Єврейський цвинтар занедбаний цвинтар по вулиці Трунова ( район Дитячої міської лікарні, вулиця Шевченко і Одесська). Там були поховані меценати та багаті люди міста. Збереглися єврейські і німецькі могили часів другої світової війни. Нині кладовище зруйноване та заросле.

2.7. Основи, мотивовані назвами господарських, культових та інших будівель та споруд

Ця група нараховує 20 мікротопонімів (12,8 % від загальної кількості всіх назв)

Біля годинника кераму - мікротопонім складеної структури ,від „годинник ”( прилад для вимірювання часу протягом доби ) [1, т. ІІ, c. 103] та «керам» - від апелятива «кераміка» (гончарне виробництво, мистецтво) [1, т. IV, с.141]. Так називали Слов’янський Керамічний Комбінат. Так у народі прозвали колишню проходну заводу;

Біля літака - від апелятивного «літак» (апарат з двигуном і нерухомими крилами, пристосований для літання) [1, т.IV, c. 527]. Так називають місцевість в центрі міста, біля пам’ятнику літаку ЯК-40;

Біля рибака – від апелятивного «рибак» (людина, яка ловить рибу, займається рибальством) [1, т.VIII, c. 527]. Так називають місцевість біля пам’ятнку рибака (район риболовного господарства);

Вечірня школа - складний мікротопонім, утворений з лексем „ вечір ” та „ школа ” (вечірня школа — загальноосвітній заклад (перев. для молоді), в якому навчання провадиться ввечері без відриву від виробництва. В арсеналі засобів комуністичного виховання молоді важливе місце відводиться вечірній школі ) [1, т.XІ, c. 480]. Так і досі називають Станцію юних техніків міста Слов’янськ;

Восток – кінотеатр у місті Слов’янськ (район 12 школи). Кілька років не працює, але місцевість біля нього і досі так називають;

Дім піонерів - складний мікротопонім, утворений з лексем „дім ” (будівля, признач. для житла або для розміщення різних установ) [1, т. II, c. 306] та „піонер” (член добровільної масової дитячої комуністичної організації, що об'єднує радянських школярів віком від 9 до 14 років) [1, т.ІV, c. 357]. Колишня назва Центру дитячої та юнацької творчості;

Дітприйомник – назва колишнього приймача - розподільника для неповнолітніх правопорушників, вулиця Ярослава Мудрого 100. Зараз це притулок для безпритульних собак;

ДОСААФ - стара назва автошколи у місті Слов’янськ (район музею). Сучасна назва СТК ОСОУ, але в народі офіційною назвою не користуються;

Золоте кільце ( кафе) – стара назва кафе по вулиці Рапно-набережна,1 (біля зупинки Словкурорт), так називають кафе та місцевість поблизу. Сучасна назва «Golden Ring»;

Орбіта - колишня назва ресторану у місті Слов’янськ, який припинив існувати в 2000-ні роки. Сучасна назва «Талер» (з 2010 року) , але корінні жителі називають ресторан старою назвою;

Прогрес – кінотеатр у місті Слов’янськ (1982 рік). Довгий час не працював. Сучасна назва « Спафір» з 26 грудня 2014 року. Кінотеатр і досі називають старою назвою;

Рай-сарай - складний мікротопонім, утворений з лексем „районний” (прикм. до район) [1, т.VIII, c. 442] та „ сарай ” (господарське приміщення для зберігання різного майна) [1, т.IX, c.57 ]. Прозваний в народі районний дворець культури міста Слов’янськ;

Ринок біля пам’ятника – мікротопонім складеної структури, від лексем « ринок» (місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів; базар) [1, т. VIIІ, c. 536] та «пам’ятник» (архітектурна або скульптурна споруда в пам'ять чи на честь кого-, чого-небудь) [1, т. VI, c. 38]. Так називають вхід до центрального ринку, біля якого поставлено пам’ятник підприємцям у 2006 році;

Ринок біля собак – мікротопонім складеної структури ,від лексем «ринок» (місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів; базар) [1, т. VIIІ, c. 536] та «собака» (домашня тварина родини собачих) [1, т. ІX, c. 430]. Так називають вхід до центрального ринку, біля якого продають тварин;

Стара лазня - складний мікротопонім, утворений з лексем „стара” (яка існує довгий час, давно створена) [1, т. ІХ, c. 654] та „лазня” (спеціальне приміщення, де паряться і миються) [1, т. ІV, c. 437]. Раніше на цьому місці була міська лазня. Зараз там руїни будівлі;

Старий Рацс - складний мікротопонім, утворений з лексем „старий” (який існує довгий час, давно створений) [1, т. ІХ, c. 654] та „ Рацс ” (органи реєстрації актів цивільного стану). Назва колишнього місцевого Рацсу. Так і досі називають місцевість на перетині вулиць Іскри та Василевської;

Тисяча дрібниць - складний мікротопонім , утворений з лексем «тисяча»  (числ. кільк. Число, що дорівнює десяти сотням) [1,т. X, с.125] та «дрібниця» (предмет невеликого розміру і другорядного значення) [1,т. II, с.414]. Неофіційна назва магазину « Оксамит»;

Товари для жінок (магазин) – назва колишнього магазину, в якому продавали для жінок (біля площі міста). Зараз там розташовано «Наше кафе». Місцевість біля кафе досі називають старою назвою «товари для жінок»;

Хитрий – власна назва ринку «Восток». Так називають ринок, який працює в другій половині дня (районі САТУ);

Хім-дим – так називають Слов’янський хіміко - механічний технікум.

2.8. Основи, що вказують на шляхи сполучення

Ця група нараховує 2 мікротопоніми (1,28 % від загальної кількості всіх назв)

1-й міст - від апелятивного міст (споруда для переїзду або переходу через річку, залізницю, автомагістраль, яр і т. ін) [1, т. ІV, c. 749]. Перший міст на в’їзді до мікрорайону Черевковка, починається не перехресті вулиць Торська та Свободи;

2-й міст від апелятивного міст (споруда для переїзду або переходу через річку, залізницю, автомагістраль, яр і т. ін) [1, т. ІV, c. 749]. В’їзд до мікрорайону Черевковка, знаходиться біля зупинки «масло жир».

2.9. Мікротопоніми, що виявляють гідрологічні властивості територій

Ця група нараховує 2 мікротопоніми (1,28% від загальної кількості всіх назв)

Гарячка (озеро) - іменоване в народі озеро "Гарячка". Офіційна назва «Вейсове». Утворилося озеро завдяки роботі соледобувного заводу, з якого скидалися гарячі стоки солоної води. Багато людей лягали прямо під трубу, вважаючи процедуру не тільки приємною, але і корисною;

Соленка (озеро) - іменоване в народі «соленка на плитах). Офіційна назва «Ріпне». З озера Ріпне санаторій видобуває лікувальну грязь.

2.10. Мікротопоніми похідні від назв тварин

Ця група нараховує 1 мікротопонімів (0,64 % від загальної кількості всіх назв)

Собачівка – від апелятиву «собака» ( домашня тварина родини собачих, яку використовують для охорони, на полюванні) [1, т. ІХ, c. 430]. Так називають район біля пам’ятнику Паровозу. Коли будувалась залізнична дорога, для працівників швидкоруч будували житло, через невеликий розмір ці будинки прозвали «собачіми», звідси і назва району.

ВИСНОВОК

Дослідивши природні та рукотворні об’єкти міста Слов’янська Донецької області, вдалось виявити та зафіксувати найменування дрібних географічних об’єктів міста, розібрати особливості структурно-словотвірної організації мікротопонімів. Використавши описовий метод, було здійснено аналіз мікротопонімії у синхронному зрізі та класифіковано їх по групам.

Аналіз розглянутих мікротопонімів міста Слов’янськ Донецької області, дозволяє зробити такі висновки:

1.Зібрані та аналізовані мікротопоніми представлені 10 групами:

- що вказують на зовнішні особливості об’єкта;

- що пов’язані з промисловістю та ремеслом;

- які визначають орієнтацію об’єкта в просторі;

- що вказують на призначення та використання площі;

- що вказують на порядковий номер об’єкта;

- в основу яких лягли означення особи за етнічною належністю;

- що пов’язані з будівлями та спорудами ;

- що вказують на шляхи сполучення;

- що виявляють гідрологічні властивості територій;

- похідні від назв тварин.

Найбільш кількісно представлена група №7, пов’язаних з господарськими, культових та інших будівель та споруд. Вона нараховує 20 мікротопонімів (12,8 % від загальної кількості всіх назв).

Найменша група – за етнічною належністю 1 мікротопонім (0,64 %) та похідні від назв тварин 1 мікротопонім (0,64 %).

Отже, вивчення мікротопонімів важливе тому, що це елементи живого мовлення і вони швидко змінюються. Тому, є необхідність подальшого дослідження інших груп топонімів у місті Слов’янськ, для того, щоб зібраний матеріал можна було б використати для укладання загальноукраїнського словника мікротопонімів. Також зібраний матеріал може бути застосовуваний як база у навчально-виховній роботі загальноосвітніх закладів, для проведення краєзнавчих гуртків у школі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Баньоі В. Ф. Мікротопоніми басейну річки Ужа (на матеріалі українських говірок Закарпаття): автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Прикарпатський нац. ун-т ім. Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 2009. 23 с.

  2. Відонімні мікротопоніми Сколівщини // Наукові записки. Серія: мовознавство. 1(13). – Тернопіль, 2005. – С. 117-128.

  3. Географічні терміни в мікротопонімії Центральної Бойківщини: порівняльний аспект // Проблеми української термінології. – Львів, 2006. – № 559. – С. 288-292.

  4. Деякі аспекти дослідження мікротопонімів [Електронний ресурс] Режим доступу: https://dspace.uzhnu.edu.uajspuibitstreamlib.

  5. Дубчінський В.В. Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубчінського.

  6. Зеленько А. С. Загальне мовознавство / А. С. Зеленько. – Київ: Знання, 2011. – 380 с. – (Навчальний посібник).

  7. Карпенко Ю. О. місце топонімічних назв у лексичному складі мови [Електронний ресурс] / Ю. О. Карпенко. – 2013. – Режим доступу:http://karpenko.in.ua/wpcontent/uploads/2013/02/Misce_toponimichnix.pdf.

  8. Карпенко Ю. О. Синхронічна сутність лексико-семантичного способу словотвору // Мовознавство. 1992. № 4. С. 3–10.

  9. Ковальська Н. А. Ономастичний простір паремій [Електронний ресурс] Режим доступу: http: dspace.oneu.edu.uajspuibitstream.

  10. Лужецька О. Б. Актуальність регіонального дослідження місцевої топонімії на прикладі мікротопонімії Південно-Західного Опілля / О. Б. Лужецька // Актуальні проблеми іншомовної комунікації: лінгвістичні, методичні та соціально-психологічні аспекти : зб. матеріалів всеукраїнської науковометодичної Інтернет-конференції, 11 квітня 2014 р. / МОН України, Луцький нац. техн. ун-т. – Луцьк, 2014. – С. 223–224.

  11. Лужецька О. Б. Відапелятивні мікротопоніми Південно-Західного Опілля, утворені лексико-семантичним способом / О. Б. Лужецька // Studia Linguistica : зб. наук. праць / Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка; відп. ред. І. О. Голубовська. – К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2014. – Вип. 8. – С. 463–469.

  12. Лучик В. В. Власні назви місцевостей в українській мові / В. В. Лучик // Студії з ономастики та етимології. – К., 2002. – С. 123–127

  13. Никонов В. А. Введение в топонимику [Електронний ресурс] / В. А. Никонов // Изд. 2 ЛКИ. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://padaread.com/?book=45580&pg=3.

  14. Отин Е. С. Происхождение географических названий Донбасса / Е. С. Отин . – Донецк: Юго-Восток, 2014 – 199 с

  15. Подольская Н.В. Ономастика /Н.В. Подільська//Великий енциклопедичний словник. Мовознавство.- М .: Велика Російська енциклопедія, 2000. - С. 346-347.

  16. Пура Я. О. Походження назв територіальних мікрооб’єктів Рівненщини / Я. О. Пура. – Рівне, 1990. – 209 с.

  17. Рак Г. В. Структурно-семантичні особливості мікр отопонімів давнього Києва [Електронний ресурс] / Г. В. Рак // К – 2014.–Режим доступу до ресурсу: http://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/3075?locale-attribute=en.

  18. Сегін Л. В. Мікротопоніми антропогенного походження селищ Щербинівка і петрівка міста Торецька Донецької області / Л. В. Сегін, Є. С. Рухленко // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - 2017. - Вип. 64(2). - С. 110-117. - URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlnu_fil_2017_64(2)__16

  19. Словник української мови: в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. – Київ: Наук. думка, 1970–1980. – Режим доступу: http://sum.in.ua

  20. Сокіл Н. В. Мікротопонія Соколівщини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філ. наук : спец. 10.02.01 "українська мова" / Н. В. Сокіл– Львів, 2007. – 16 с.

  21. Суперанская А.В. Що таке топоніміка?/А.В. Суперанская.- М .: Наука, 1984. - 182 с.

  22. Тараненко О.О. Мікротопонім // Українська мова. Енциклопедія. - Київ 2004. – С.318.

  23. Таранова Н. Основні етапи розвитку топонімії як науки //Наукові записки Тернопільського НПУ імені В.Гнатюка. Серія: Географія. № 2 (2006).

  24. Українська мова : енциклопедія / редкол. В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк та ін. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с.

  25. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словникдовідник / М. Т. Янко. – К., 1998. – 432 с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
3
міс.
2
7
дн.
0
1
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!