До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
5
міс.
1
2
дн.
0
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Курсова робота "Метод проектів як ефективний засіб активізації творчого мислення старшокласників під час вивчення літератури"

Опис документу:
Метод проектів — освітня технологія, спрямована на здобуття учнями знань у тісному зв'язку з реальною життєвою практикою, формування в них специфічних умінь і навичок завдяки системній організації проблемно-орієнтованого навчального пошуку.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України

Глухівський національний педагогічний університет

імені Олександра Довженка

Кафедра української літератури

та методики її викладання

Метод проектів як ефективний засіб активізації творчого мислення старшокласників під час вивчення літератури

Курсова робота

з методики викладання

української літератури

студентки 4 курсу, 4 групи,

філологічного факультету

Момот Тетяни Олександрівни

Науковий керівник:

канд. пед. наук, доцент Т.І. Дятленко

Глухів - 2011

Зміст

Вступ.....................................................................................................................3

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження..........................................................5

1.1. Психолого-педагогічна сутність методу проектів.............................5

1.2. Готовність старшокласників до реалізації методу проектів на уроках літератури............................................................................................................9

1.3. Проектна технологія як методична проблема....................................13

1.4. Застосування методу проектів у практичній діяльності сучасним вчителем-словесником........................................................................................19

Розділ 2. Методична модель впровадження проектних технологій у навчальний процес.................................................................................................................24

2.1. Методичні рекомендації щодо застосування методу проеків як ефективного засобу активізації творчого мислення старшокласників під час вивчення літератури.........................................................................................24

2.2. Система уроків....................................................................................28

2.3. Ефективність методу проектів для активізації творчого милення старшокласників...............................................................................................51

Висновки

Література

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Сучасна освіта, випереджаючи суспільний розвиток, стрімко опановує інформаційні технології. На зміну пасивному учню приходить учень, як активний суб'єкт, що здобуває знання. Тепер учитель не єдине основне джерело знань, а організатор пізнавальної діяльності. Особливого значення нині в навчально-виховному процесі набуває проектна діяльність. Цьому питанню присвячені праці сучасних українських дослідників (І. Єрмаков, М. Елькін, О. Коберник, С. Ящук та ін.), дослідників близького зарубіжжя (П. Лернер, Є. Полат, Т. Гречухіна) і зарубіжних науковців (Дж. Джонсон, П. Фрейре, Д. Хопкінз та ін.). Учені вважають, що сьогодні проектність - це один із вимірів рівня культури народу, а проектна діяльність забезпечує активне залучення молоді до вирішення багатьох життєвих та професійних завдань, допомагає набути досвід фахівця, сприяє розвитку індивідуальності кожної особистості. На думку науковців, психолого-педагогічні можливості проектної діяльності досить високі, адже вона оптимально забезпечує суб'єктне пробудження і розвиток особистості старшокласників, цілком відповідаючи їхнім віковим потребам і особливостям. У працях М. Елькіна, С. Ящука, М. Пелагейченко, Л. Чеховської, М. Смирнової та ін. розкривається значення проектної діяльності в розвитку особистісних якостей учнів, соціалізації особистості, підготовки вчителя до організації цього процесу тощо. Деякі аспекти розвитку ділових якостей особистості розглянуті в працях таких учених, як М. Лукашевич, Н. Чабан, О. Полякова, В. Хмелько та ін.. Однак проблема розвитку творчого мислення старшокласників засобами проектної діяльності ще мало досліджена. Тому вважаємо за доцільне вивчити вплив проектної діяльності на розвиток творчого мислення школярів, зокрема розглянути методику цього процесу.

Об'єкт дослідження: проектна діяльність на уроках української літератури.

Предмет дослідження: проектна діяльність, як засіб розвитку творчого мислення старшокласників.

Мета дослідження: розкрити технологію та умови застосування методу проектів у процесі вивчення української літератури.

Гіпотеза дослідження: інтерес до української літератури, активність учнів на заняттях та рівень засвоєння ними навчального матеріалу підвищиться, якщо на заняттях застосовувати метод проектів з урахуванням специфіки навчального матеріалу та індивідуальних інтересів школярів.

Завдання:

1. Розкрити психолого-педагогічну сутність методу проектів.

2. Дослідити готовність старшокласників до реалізації методу проектів.

3. Обгрунтувати можливості використання методу проектів в навчанні школярів.

4. Проаналізувати стан застосування проектної діяльності у практиці роботи вчителів.

5. Розробити методичні рекомендації вчителям-словесникам по використанню проектної технології на уроках української літератури.

Методи дослідження: 1) теоретичні: аналіз наукової педагогічної, психологічної й методичної літератури, порівняння, зіставлення та синтез аналітичної інформації, теоретичне осмислення й узагальнення передового педагогічного досвіду вчителів у контексті проблеми, що досліджувалася; 2) емпіричні: зовнішнє спостереження, аналіз учнівських творчих робіт з метою визначення рівня їх мислення, аргументації, ступеня занурення в проблему й спроможності розв’язати її тощо; усне опитування вчителів середніх загальноосвітніх шкіл з метою виявлення ступеня використання ними методу проектів.

1.1. Психолого-педагогічна сутність методу проектів

Розвиток сучасної освітньої системи ставить безліч питань щодо змісту й організації навчання української літератури і методичного забезпечення її викладання. Важливою проблемою є пошук оптимальних шляхів зацікавленості учнів до навчання, спонукання до творчості, самостійності, підвищення розумової активності [1;33].

Усе більш широкого визнання й розповсюдження отримує проектна діяльність на уроках української мови та літератури, яка дає можливість учителеві застосувати розмаїття інтерактивних вправ і змінити роль авторитарного транслятора готових ідей на натхненника інтелектуального та творчого потенціалу учня [4;127].

Проектну технологію навчання розробили в 20-ті роки XX ст. американський педагог Дж.Дьюї та його послідовник В.Кілпатрик. Проектна технологія вимагає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих методів, прийомів, засобів. Отже, суть проектної технології - стимулювати інтерес учнів до певних проблем, які передбачають володіння певною сумою знань, та через проектну діяльність, а саме розв'язання однієї або цілої низки проблем, показати практичне застосування надбаних знань - від теорії до практики [4;32].

Таким чином, проект - це цільовий акт діяльності, в основі якого лежать інтереси учня. Основні вимоги, які висуває проектна технологія:

- наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми, що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її розв'язання;

- практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів;

- структурування діяльності відповідно до класичних стадій проектування;

- використання дослідницьких методів;

- моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми:

• її постановка,

• дослідження,

• пошук шляхів розв'язання,

• експертиза та апробація версій,

• конструювання підсумкового проекту (чи його варіантів),

• його захист,

• корекція та впровадження.

- самодіяльний характер творчої активності учнів.

Результати проектів мають бути матеріальними, тобто відповідно оформленими - відеофільм, альбом, газета, посібник, альманах тощо.

Навчальне проектування вимагає від кожного учня усвідомлення мети діяльності, розуміння сутності розв'язуваної проблеми, її значущості й практичної цінності, володіння методами дослідження, інтегрування міжпредметних знань і вмінь, активності і самостійності виконання, хоча й при спрямуванні роботи вчителем. У процесі роботи за проектною технологією звична для вчителів і учнів предметна форма організації знань поступається проблемній, адже саме вирішення певної проблеми розвиває інтерес учня до даного питання, вимагає залучення надбаних міжпредметних знань, збагачує індивідуальний досвід проектної діяльності учнів [12;42].

Ця педагогічна технологія зорієнтована на застосування фактичних знань і набуття нових (часто шляхом самоосвіти) і є прикладом поєднання урочної та позаурочної діяльності. Тема проекту завжди є чимось більшим, ніж навчальні завдання.

Використання проектної технології вирішує цілу низку різнорівневих завдань:

• розвиваються пізнавальні навички учнів;

• формується вміння самостійно конструювати свої знання;

• вміння орієнтуватися в інформаційному просторі;

• активно розвивається критичне мислення;

проектна технологія максимально спрямована на суб'єктне пробудження та розвиток особистості старшокласника [19,22].

Ефективність проектної технології залежить від підготовчої діяльності вчителя, який повинен:

• заохочувати учнів до такої діяльності на основі вільного вибору кожного;

• створити умови для розвитку теоретичних, дослідницьких, пошукових, креативних здібностей учнів;

• створити «поле» для розкриття обдарованості кожного учня.

Класифікація проектної технології:

1) Дослідницькі проекти цілком підпорядковані логіці дослідження й мають структуру, наближену до справжнього наукового дослідження, або таку, що повністю відповідає йому (аргументація, актуальність теми, визначення проблеми, предмета та об'єкта дослідження, окреслення завдань, методів дослідження, джерел інформації, висування гіпотез, означення шляхів її розв'язання, обговорення отриманих результатів, їх оформлення).

2) Творчі проекти, які не мають детально опрацьованої структури діяльності учасників. Вона лише окреслена і розвивається відповідно до жанру і форми остаточного результату (спільна газета, твір, відеофільм, драматизація тощо).

3) Пригодницькі та ігрові проекти теж не мають чіткої структури. Вона визначається під час опрацювання учасниками проекту ролей, зумовлених характером і змістом проекту (історичні особи, вигадані герої, які імітують офіційні та ділові взаємини).

4) Інформаційні проекти, зорієнтовані на збирання інформації, мають чітку структуру (мета, актуальність, методи отримання й обробки інформації, оформлення результатів та їх презентація).

5) Практично - організаційні, спрямовані на вироблення конкретної програми дій, методичних рекомендацій [3;9].

Проект може бути монопредметним, міжпредметним і надпредметним.

За кількістю учасників проекти поділяються на особистісні, парні, групові.

За характером партнерських взаємодій між учасниками проективної діяльності: кооперативні, змагальні, конкурсні.

Методика виконання проектів передбачає:

* вибір теми або проблеми. Теми може запропонувати вчитель або ж їх вибирає клас безпосередньо з тих пропозицій, які були запропоновані під час «мозкової атаки»;

* планування проекту. Вчитель і учні узгоджують усі складові процесу виконання проекту (на який час він розрахований, які ресурси будуть використані, яким чином учні працюватимуть - групою чи поодинці);

* процес дослідження дії;

* результати чи висновки;

* представлення результату роботи;

* оцінювання результатів і процесу [13;55].

Виконання проектів має різні етапи, однак на всіх етапах необхідно наголошувати, що відповідальність учнів за їхнє навчання лежить на них самих. Це дуже ефективний спосіб співпраці у межах узгодженої теми чи питання. Він вчить окреслювати мету, планувати (структурувати) роботу, оцінювати результати. Передбачає високу активність і незалежність виконавців проекту.

Учні здобувають знання, порівнюючи, зіставляючи, оцінюючи вчинки, стосунки людей, суспільні та культурні явища і процеси, спостерігають і роблять власні висновки. Адже нинішньому суспільству потрібна вільна, мисляча і активна особистість [22;26].

1.2. Готовність старшокласників до реалізації методу проектів на уроках літератури

На сучасному етапі реформування шкільної освіти виникла проблема відродження методу проектів у вітчизняній практиці, враховуючи його незаперечну цінність, що співвідноситься з діяльнісним підходом у сучасній дидактичній системі [14;80] .

Учителі-словесники намагаються використовувати в роботі як вітчизняні, так і зарубіжні інноваційні методи, спрямовані на розвиток у школярів найкращих духовних цінностей. Та чи готові до цього старшокласники? Звернемо увагу на психологічний розвиток учнів даної вікової категорії.

   У ранній юності відбувається прогресивний розвиток теоретичного мислення (старшокласники виявляють логічне мислення, здатність займатися теоретичними міркуваннями та самоаналізом). Їх інтелект формується як цілісна структура.
   У цьому віковому періоді починає окреслюватися індивідуальний стиль інтелектуальної діяльності (пізнавальний і когнітивний стилі), формується ментальний досвід, виробляються індивідуальні варіанти способів сприймання, запам'ятовування і мислення, які визначають шляхи набуття, накопичення, перероблення та використання інформації. Водночас багато представників цього віку схильні переоцінювати рівень своїх знань і розумових здібностей[2;6].
   Центром когнітивного розвитку старшокласників є становлення словесно-логічного мислення. У цьому віці вони переходять до вищих рівнів абстрактного мислення, здатні усвідомлено оволодівати логічними операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, абстрагуванням, конкретизацією, узагальненням).
   Мислення в ранній юності стає системнішим і продуктивнішим, що сприяє систематизації знань. Суттєву роль у ньому відіграють наукові гіпотези. У старшокласників виробляється індивідуальний когнітивний стиль розв'язування пізнавальних і практичних завдань, формуються такі індивідуальні особливості мислення: .
   а) глибина — здатність виокремлювати суттєві ознаки при вивченні нового матеріалу і розв'язуванні задач, узагальнювати їх, заглиблюватись у сутність виучуваного;
   б) гнучкість — уміння долати бар'єр минулого досвіду (знань), відходити від звичних шляхів розмірковування, розв'язувати суперечність між наявними знаннями і вимогами проблемної ситуації, відшуковувати оригінальні способи розв'язування проблеми; .
   в) широта — можливість утримувати в пам'яті сукупність виокремлених суттєвих ознак, діяти відповідно до них, не піддаючись на провокаційні впливи зовнішніх, випадкових ознак;
   г) усвідомленість — здатність передавати у словах, графіках, схемах, моделях мету і результат мислення;
   ґ) самостійність — уміння самостійно ставити цілі, висувати гіпотези, розв'язувати проблеми;
   д) чутливість до допомоги — здатність враховувати результати мислення інших людей, сприймати підказку;
   е) критичність — об'єктивне оцінювання своїх і чужих думок;
   є) активність — енергійність, рішучість у процесі розв'язування проблем, завдань;
   ж) економність — здатність розв'язувати проблему найкоротшим шляхом, відсутність непродуктивних суджень, які не наближають до розв'язку, а породжують нові проблеми. .
   Ці індивідуальні особливості мислення характеризують рівень його розвитку і продуктивність. Тому зусилля педагогів повинні бути спрямовані на створення умов для оволодіння учнями старших класів логічними операціями і розвитку зазначених особливостей мислення [6;34].

У старшому шкільному віці свідомо і цілеспрямовано формуються такі якості характеру, як сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль, обдуманість, критичність тощо. Але продуктивність зусиль молоді в ранньому юнацькому віці залежить часто від настрою. Під час даного періоду декому важко переходити від неробочого стану до праці, дехто часто лінується, відволікається. Захоплення "надзвичайними пригодами" призводить до ігнорування повсякденних обов'язків, внаслідок чого виникають конфлікти.

Старшокласники критично ставляться до засвоюваних ними знань, до висловлювань дорослих. Вони схильні до постановки проблем, до диспутів і філософствування [6;40].

Метод проектів можна розглядати як один із засобів подолання бар'єрів в індивідуальному розвитку особистості. У процесі виконання проекту учні уперше долають також і звичне дидактичне середовище, для якого характерна процедура пояснення-інструкція. Учні уперше отримують завдання, які не мають єдиного правильного розв'язання, але вони вже розуміють необхідність його знаходження, прагнуть до результату. Проекти дають змогу виявити інтерес кожного учня до процесу діяльності. Більше того, за допомогою проектів учні вибирають напрями, у яких можуть проявити свої здібності. Проектування допомагає учням усвідомити роль знань у житті і навчанні.

На шляху проектування можуть виникати психологічні бар’єри з точки зору учнів. Такими психологічними бар’єрами можуть бути:

 страх втрутитися в чужу галузь;

 страх видатися некомпетентним, що породжує страх критики;

 страх перед авторитетом;

 страх ідеального як чогось недосяжного, нереального.

Для усунення цих бар’єрів варто дотримуватися основних принципів

стимулювання творчої активності, які передбачають: створення для дитини безпечної психологічної бази, до якої вона могла б повернутися, будучи “здивованою” власними відкриттями в процесі пошуків нестандартних рішень; підтримання здатності дитини до творчості, неприпустимість несхвальної оцінки творчих спроб; терпимість до незвичайних ідей і запитань, необхідність відповідати на всі запитання [21;17].

Та все ж, працюючи над проектом, учні краще запам'ятовують навчальний матеріал, мають змогу випробувати себе в різних ролях, навчаються співпрацювати, розв'язуючи певні пізнавальні завдання. Завдяки цьому реалізується одна з найважливіших функцій навчання – комунікативна [1;37].

1.3. Проектна технологія як методична проблема

Аналіз літератури з теми дозволяє зробити певні висновки щодо

методу проектів з точки зору понять “метод”, “методика”, “технологія”.

У психолого-педагогічній літературі поняття “педагогічна технологія” має

понад 300 формулювань. Автори навчально-методичного посібника “Освітні

технології” пропонують визначення, згідно з яким педагогічна технологія

розглядається як “системний метод планування, застосування й оцінювання всього процесу навчання й засвоєння знань шляхом обліку людських і технічних ресурсів і взаємодії між ними для досягнення найефективнішої форми навчання”. Це закономірне функціонування системи “педагог – середовище – учень” у визначених умовах навчання. За визначенням О. Пометун і Л. Пироженко, педагогічна технологія – “комплекс, що складається із запланованих результатів; засобів оцінки для коригування та вибору оптимальних методів, прийомів навчання для конкретної ситуації; розробленого вчителем на цій основі набору моделей навчання”. Це коригування системи “планування результатів – блок мотивації та організації учнів – дія засобів навчання (процес навчання) – блок контролю якості засвоєння”. Технологію від методики відрізняють два моменти: гарантія кінцевого результату й проектування майбутнього навчального процесу. Технологія, на відміну від методики, не припускає варіативності, із неї не можна викинути якісь елементи. Педагогічна технологія – “це проект і реалізація системи послідовного розгортання педагогічної діяльності, спрямованої на виховання вільної, відповідальної особистості як суб’єкта й проектувальника життя”. Вона розробляється “на основі конкретної філософії, методології освіти, в основі яких – цільові установки, зорієнтовані на очікуваний результат” [16;52].

Метод – це сукупність операцій оволодіння певною сферою практичного чи теоретичного знання, тією чи іншою діяльністю; це шлях пізнання, спосіб організації процесу пізнання. Є. Полат писав, що якщо ми говоримо про метод проектів, то маєто на увазі саме спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми (технологію), яка має завершитися досить реальним, практичним результатом. За визначенням С. Сисоєвої, метод проектів є однією з педагогічних технологій, “яка відображає реалізацію особистісно орієнтованого підходу в освіті (саме педагогічною технологією, хоча у назві технології використовується слово “метод”) і сприяє формуванню уміння адаптуватися до швидкозмінних умов життя людини постіндустріального суспільства”. Думку цих відомих педагогів щодо технологічності методу проектів поділяють І. Єрмаков, Ю. Загуменнов, Л. Шелкович, Г. Шварц, Г. Столяренко, О. Дем’яненко, Г. Ісаєва, І.Зозюк, С. Клепко, І. Гусь, І. Калмикова. Тому далі, говорячи про метод проектів, ми матимемо на увазі педагогічну технологію [4;60].

В “Українському педагогічному словнику” подано визначення, згідно з яким

метод проектів є організацією навчання, “за якою учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань-проектів”. Але будь-яке визначення буде неповним з точки зору сутнісних ознак методу проектів. Якщо доповнити його думками науковців і педагогів-практиків, то утвориться така номенклатура сутнісних ознак методу проектів:

 самостійна діяльність учнів (індивідуальна, парна або групова), яку вони

виконують упродовж визначеного відрізка часу;

 розв’язання проблеми, яка передбачає використання різноманітних методів, засобів навчання, інтегрування знань, умінь із різних галузей науки, техніки, творчості;

 “відчутність” результатів виконання проекту (якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична – конкретний результат, готовий до впровадження);

 використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за

своє суттю методів, прийомів, засобів;

 не пасивне, а активне сприйняття “навчання через дію”;

 зміщення акцентів у діяльності з формального запам’ятовування на активне мислення;

 застосування “принципів” (загальнодидактичних або частковометодичних) лише за необхідності (мається на увазі їх доцільність у конкретних ситуаціях

проектування);

 планування доцільної (цілеспрямованої) діяльності у зв’язку з вирішенням якого-небудь навчального шкільного завдання в реальних життєвих обставинах;

 проблематичний акт, приведений у виконання до кінця в його природній

установці;

 творча діяльність, проблемна за формою представлення матеріалу, практична за формою його застосування, інтелектуально насичена за змістом, яка відбувається в умовах постійного конкурсу думок (І. Зимня).

 орієнтування учня на актуалізацію наявних знань і набуття нових для активного включення в проектувальну діяльність у соціокультурному середовищі;

 розвиток пізнавальних, творчих навичок і вмінь, що потребують самостійного конструювання знань та орієнтації в інформаційному просторі;

 практика особистісно орієнтованого навчання, що враховує в процесі навчання конкретного учня, його вільний вибір та особисті інтереси;

 не інтеграція фактичних знань, а застосування знань і набуття нових, часом

шляхом самоосвіти;

 не тільки набуття учнями нових знань, а й освоєння способів діяльності;

 обов’язкова презентація отриманих результатів [14;80].

Виходячи із сутнісних ознак методу проектів, логічно сформулювати основні вихідні положення проектування як діяльності. Е. Кагоров і М.Чанова виділяють такі принципи методу проектів:

1) активності у виборі завдання та його опрацюванні;

2) життєвого, практичного характеру проекту, його суспільно-корисної установки;

3) інтересу учнів до роботи;

4) поєднання теорії з практикою, знань і навичок;

5) здатності проекту породжувати в процесі роботи нові;

6) спроможності втілення проекту;

7) самостійності;

8) творчості;

9) колективної діяльності.

Розробляючи концептуальні положення методу проектів, М. Чанова виділяє такі його функції:

1) пізнавальну (під час проектування учні здобувають нові знання та вміння);

2) ціннісно-орієнтаційну (спрямованість діяльності людини на певні цінності

називається ціннісною орієнтацією);

3) комунікативну (навички спілкування в групі, необхідність презентувати

результати діяльності з проектування);

4) практичну (діяльнісний аспект проектування);

5) функцію гуманізації особистість учня стає епіцентром діяльності вчителя);

6) критеріально-оціночну (зовнішнє оцінювання, оцінювання вчителем, цінування учнями відбувається за встановленими заздалегідь критеріями).

Логіка принципів, поліфункціональність за призначенням, спроможність виконати низку важливих цілей і завдань – усе це свідчить про цінність методу проектів, яка полягає ще й у тому, що він є:

 знаряддям, яке підпорядковує всі педагогічні теорії основному фактору

виховання – дії;

 життєвою педагогічою технологією;

 таким, що відповідає конкретним потребам доби;

 зверненням до дійсних фактів сучасності;

 корисним;

 засобом формування в учнів умінь планувати роботу, цінувати час, працю,

розраховувати сили;

 засобом розвитку умінь учнів спостерігати, перевіряти себе в ході роботи,

правильно оформлювати звітність;

 напрямом потенційної професії учня;

 фактором розвитку ініціативи при активній діяльності;

 засобом створення умов для творчої самореалізації учня;

 інструментом підвищення мотивації учнів для отримання знань;

 алгоритмом набуття учнями досвіду вирішення реальних проблем з огляду на майбутнє самостійне життя, які проектують у навчанні;

 технологією, що має мотиваційну спрямованість і розвивальне значення;

 засобом формування в учнів самоосвітніх компетентностей;

 сприянням розвиткові в учнів самосвідомості;

 засобом формування умінь і навичок, які істотно підвищують адаптивність учнів для сучасного життя.

Аналіз літератури засвідчив, що дослідники методу проектів не акцентують увагу на змістовому наповненні діяльності з проектування. Це, на нашу думку, пов’язано з тим, що зміст роботи залежить від багатьох чинників: специфіки навчального предмету, на якому застосовують метод проектів; навчального матеріалу, типу проекту, умов організації діяльності тощо [22;27].

М. Чанова називає однією з ознак методу проектів його алгоритмізованість. Метод проектів як педагогчна технологія має певну структуру, яка за своєю сутністю відбиває загальну логіку проектної діяльності.

І. Іонова, виділяючи етапи проектування, акцентує увагу на діяльнісному аспекті й пропонує таку структуру методу проектів:

 адекватне бачення й усвідомлення проблеми та формування конкретної задачі;

 аналіз вихідних даних, умов, індивідуальних особливостей та ін.;

 висування й обґрунтування гіпотези;

 матеріалізація гіпотези, плану дій, підведення висновків, оцінка результатів.

С. Сисоєва виділяє етапи методу проектів, розмежовуючи діяльність учителя та учнів, і пропонує такі кроки діяльності з проектування:

 вибір теми проекту (у межах визначеної тематики), його типу, кількості

учасників;

 учителю необхідно продумати можливі варіанти проблем;

 проблеми висуваються учнями за допомогою вчителя (запитання, ситуації тощо);

 розподіл задач по групах, обговорення можливих методів дослідження, пошуку інформації, творчих рішень;

 самостійна робота учасників проекту щодо вирішення індивідуальних чи

групових дослідницьких, творчих задач;

 захист проектів; колективне обговорення, експертиза, оголошення результатів зовнішньої оцінки, формулювання висновків.

П. Мудров, досліджуючи проектну діяльність, акцентує увагу на важливості підготовчих її ланок (кроки 1-6), тому в структурі методу проектів виділяє такі етапи:

1. Обґрунтування проекту (соціальне, економічне, педагогічне).

2. Налаштування (готовність учнів виконати проект).

3. Вибори проекту (свідомість учнів).

4. Встановлення цілей (сердечний цільовий акт).

5. Виявлення реальних можливостей.

6. Планування роботи й організація учнів.

7. Виконання проекту.

8. Облік роботи [15;9].

Оскільки застосування методу проектів вимагає витрати досить великої кількості часу, серйозної, ґрунтовної підготовки, технологія проектування почала асоціюватися з формами позакласної роботи з навчальних предметів.

Реалії сучасного навчально-виховного процесу свідчать про можливість ефективного застосування методу проектів у межах класно-урочної системи.

Організація науково-дослідницької діяльності учнів доводить, що вона є важливим елементом системи роботи з обдарованими дітьми, сприяє розвитку творчого потенціалу дитини, її світогляду, самостійності, самоорганізації й відкриває перед нею можливості самореалізації.

Таким чином, сучасні методи навчання, методи шукань, не тільки сприяють розвитку пізнавальної активності учнів, а й наближають процес навчання до життя [18;24].

1.4. Застосування методу проектів у практичній діяльності сучасним вчителем-словесником

Проектне навчання не тільки спонукає до розумно вмотивованої доцільної діяльності, відповідно до вікових і навчальних інтересів учнів, а й істотно трансформує роль педагога в керівництві нею. Учитель за такого підходу неодмінно перетворюється на консультанта, порадника, координатора, який переконує у власній правоті силою досвіду, мудрості, аргументу, але не наказу, допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом, сам є джерелом інформації, підтримує неперервний рух учнів у роботі над проектом. Учитель має не лише добре знати свій навчальний предмет, а й бути компетентним в інших галузях науки, бачити точки їх зіткнення. Педагог має добре знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання[21;15].
Тому сфера контролювання вчителем процесу становлення особистості не звужується, а навпаки — розширюється. До того ж, проектна діяльність опосередковано виводить різновікових учасників спільної діяльності на пошуки спільної мови і розуміння багатьох побутових цінностей та оцінок.

З метою досягнення позитивних результатів у запровадженні методу проектів кожний учитель має бути різнобічно підготований:

 інформаційно (із теоретичною підготовкою);

 організаційно-практично (із закріпленням та апробацією теоретичних знань на практиці);

 рефлексивно (із самостійною роботою щодо осмислення й творчого аналізу результатів експериментальної роботи);

 корекційно (спрямування на поповнення знань і практичних навичок учителя, необхідних для подолання труднощів, що виникли);

 методологічно (консультації з педагогами-“тренерами”, які можуть навчати інших, відвідування майстер-класів).

Повне уявлення про метод проектів педагог може отримати за допомогою ефективного діалогу учитель – учитель [19;23].

Підготовка вчителя до роботи за методом проектів необхідна, оскільки

проектний підхід докорінно змінює функції педагога в освітньому процесі.

Кардинально змінюється також система стосунків учитель – учень, збагачується палітра рольової поведінки. У процесі застосування методу проектів учитель виконує такі ролі:

1. Проектувальник (практичне перетворення внутрішнього світу, активне ставлення до своєї проектної діяльності).

2. Демократ (врахування різних позицій у виборі особистісної траєкторії проектної діяльності).

3. Гуманіст (увага та повага до особистості учня; позитивний запал, спрямований не лише на навчання, а й на розвиток особистості учня; відповідальність за результат).

4. Професіонал (педагог широкого профілю; педагогічний супровід проектування).

5. Організатор проектування.

6. Консультант (допомога в пошуку й обробці інформаційних джерел).

7. Сам джерело інформації.

8. Помічник (допомога учневі тільки тоді, коли він переживає неподоланні

труднощі й усі спроби подолати їх самостійно вже вичерпані; допомога учневі, а не виконання роботи замість нього).

9. Координатор (координація всього процесу роботи над проектом).

10. Психолог (підтримка й заохочення учнів; зміна психологічного клімату в класі; переорієнтація репродуктивної навчальної діяльності учнів на дослідницьку, пошукову, творчу; створення ситуації успіху під час роботи від усього серця; забезпечення успішного розвитку й саморозвитку учня).

11. “Вічний двигун” (підтримка неперервного руху учнів у роботі над проектом).

12. Партнер (втрата “повного авторитету”, отримання статусу старшого партнера, дії та вчинки якого вже підлягають оцінці).

13. Вихователь (формування особистісних якостей, емоційно-вольової сфери,

компетентностей, ціннісних орієнтацій, стратегічного мислення, ділових,

моральних якостей).

14. Фасилітатор (поступливий, потульний спостерігач, який полегшує роботу учнів, сприяє підвищенню продуктивності їхньої діяльності) [19;24].

Реформаційні освітні процеси сьогодення, утвердження особистісно

зорієнтованого, діяльнісного, проектного, компетентісного підходів до навчання й виховання учнів висувають нові вимоги до особистості вчителя, до його професійної підготовки [13;56].

Професійні:

 Знання предмета діяльності (вільне й гнучке володіння інформацією,

бачення зв’язків у складній структурі тощо);

 Віра в потенційні можливості дитини;

 Здатність створюватитолерантні стосунки;

 Педагогічна прозірливість (здатність визначити можливі ускладнення).

Особисті:

 високий рівень соціальної відповідальності;

 прагнення до самоосвіти (зацікавленість, натхнення підвищує емоційно-вольовий вплив на учнів);

 оптимізм;

 почуття гумору;

 креативність мислення.

Творчі:

 креативність (спроможність генерувати нові ідеї);

 інтуїція (виявлення суттєвості);

 дивергентність (здібність мати кілька підходів до вирішення однієї проблеми);

 оригінальність (наявність творчої уяви, творчого підходу);

 асоціативність (уміння проводити аналогії).

З метою з'ясування ставлення до проектної діяльності в школі педагогів і школярів, обізнаності про поняття, типи проектів, умови, засоби реалізації проектної діяльності було проведено анкетування учнів, вчителів. У результаті опрацювання відповідей була отримана така картина ставлення учнів до проектної діяльності (Див. додаток А).

На запитання «Які типи проектів Ви хотіли б створювати?» 76,2% учнів було важко відповісти.

Аналіз анкетування старшокласників свідчить про те, що учні зацікавлені у проектній діяльності, виявляють до неї інтерес і вважають, що розвиток творчого мислення відбувається семе у проектній діяльності. Але більшість учнів, як виявилося не зовсім готові до такого виду діяльності і не в змозі відповісти, які типи проектів вони хотіли б створювати.

Аналіз відповідей педагогів (Див. додаток Б) дає змогу зробити висновок, що майже всі вчителі переконані в необхідності реалізації проектного навчання, виявляють позитивне ставлення до проектної діяльності, вважають необхідною спеціальну підготовку вчителів для керівництва проектною діяльністю старшокласників, але не зовсім чітко розуміють умови й засоби її реалізації.

Метод проектів сьогодні вважається одним з перспективних видів навчання, оскільки він створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію для отримання знань, сприяє розвитку їхніх інтелектуальних здібностей. Але поряд з сильними сторонами методу проектів дослідники визначають і слабкі моменти [14;80].

Крім того, метод проектів є “не найкоротшим шляхом отримання знань”, “через надмірне захоплення прагматичною спрямованістю навчання можливе зниження загального теоретичного рівня освіти” [14;81].

Підсумовуючи, зауважимо, що проектування завжди сполучене зі змінами, воно перетворює, модифікує і трансформує світ, в якому ми живемо. Для його здійснення необхідні активність, творчий підхід. Ще І. Іванов зазначав, що «творчість — це не розкіш для обдарованих, а загальна біологічна потреба, інколи не усвідомлена нами». Крім того, метод проектів позитивно впливає на емоційний стан школярів. Він дає змогу використовувати ресурси проектувальників ефективніше, передбачає використання нестандартних форм занять, можливість поділитися життєвим досвідом, співпрацювати з учнями різновікових груп, самостійність у виборі теми, відсутність вимушеного керівництва з боку вчителя і діяльнісний підхід — дії, спрямовані на досягнення певного результату. Метод підпорядковується принципу гуманізації системи: дає змогу невстигаючим учням пережити успіх, відзначити особисті — та колективні досягнення через само- та взаємооцінювання. Цінним є те, що школярі набувають уміння користуватися джерелами інформації: книгами, періодикою, аудіовізуальними та комп'ютерними засобами, вчаться самостійно опановувати знання, порівнюючи, зіставляючи, даючи оцінку вчинкам, стосункам людей, суспільним і культурним явищам та процесам, спостерігати і робити власні висновки [5;37].

ІІ. Методична модель впровадження проектних технологій у навчальний процес


2.1. Методичні рекомендації щодо застосування методу проектів як ефективного засобу активізації творчого мислення старшокласників під час вивчення літератури

Метод проектів - це модель організації навчального процесу, орієнтована на творчу самореалізацію особистості, розвиток її можливостей у процесі створення певного «продукту» під контролем учителя.

Найбільш доцільним та ефективним метод проектів є на уроках літератури та в позакласній роботі. Результатом такого проекту можуть бути твори різних літературних жанрів: казка, оповідання, вірш, стаття, сценарій, альманах, виставка, фольклорне свято, альбом, газета, екскурсія тощо.

Найчастіше практикуються індивідуальні, парні проекти, групові.

Проект спрямований на збір інформації про будь-який об’єкт, явище. Він має певну структуру:

1. формулювання мети,

2. робота з різноманітними джерелами інформації,

3. обробка матеріалів,

4. оформлення результату,

5. його презентація.

Найважливішим є етап підготовки. Обравши тему, слід визначити з учнями ідею та разом обговорити її. Попередньо вчителю потрібно продумати можливі варіанти проблем, які важливо дослідити. Самі ж проблеми висуваються учнями з подачі вчителя. На даному етапі використовується „мозковий штурм” з подальшим колективним обговоренням. Після формування груп, розподілу обов’язків (врахувавши здібності), обговорюються можливі методи дослідження пошукової інформації, способи оформлення кінцевих результатів (презентація, захист, творчі роботи і т. ін.). Для полегшення роботи розробляються і пропонуються учням пам’ятки.

Під час самостійної роботи не придушується ініціатива дітей, створюється ситуація успіху. Призначаються консультації, переглядаються чернетки, даються рекомендації.

Увесь опрацьований, оформлений матеріал учні представляють під час захисту проектів.

Однак, не можна стверджувати, що проектна робота допоможе вирішенню всіх проблем навчання. Адже в роботі за даним методом існують і труднощі: на підготовку до роботи витрачається багато часу (значні моральні та інтелектуальні зусилля).

Щоб бути певними, що ви сприяєте розвитку навичок мислення, коли розробляєте свій проект (Див. додаток В), зверніть увагу на дієслова, написані у відповідних колонках: Аналіз, синтез, оцінювання. Завдання та діяльність учнів мають бути сплановані так, щоб процес навчання був спрямований на зміни у рівнях розумової діяльності. Важливо формувати не просто мислення, а навички мислення високого рівня.

Для усунення проблем варто дотримуватися основних принципів

стимулювання творчої активності, які передбачають:

 створення для дитини безпечної психологічної бази, до якої вона могла б

повернутися, будучи “здивованою” власними відкриттями в процесі пошуків

нестандартних рішень;

 підтримання здатності дитини до творчості, неприпустимість несхвальної оцінки творчих спроб;

 терпимість до незвичайних ідей і запитань, необхідність відповідати на всі

запитання.

Правильно організована проектна діяльність проектів, має стати роботою “від усього серця”, у якій зацікавлені самі учні. А подібна діяльність обов’язково матиме цінні виховні результати.

Таким чином, використання методу проектів у навчально-виховному процесі заохочує і підсилює щире прагнення до навчання з боку учнів, тому що воно: особистісно орієнтоване; використовує безліч дидактичних підходів; має високу мотивацію, що означає зростання інтересу й залучення до роботи в міру її виконання; підтримує педагогічні завдання в когнітивній, афективній і психомоторній сферах на всіх рівнях — знання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу; дає змогу вчитися на власному досвіді й досвіді інших у конкретній справі, а не вдавати навчальну діяльність.

Пам'ятки:

Етапи роти над проектом (індивідуальним):

1. З'ясуй проблему.

2. Чітко визнач тему та мету, тип проекту.

3. Передбач можливий результат.

4. Опрацюй джерела інформації з обраної теми.

5. Накопичуй матеріал.

6. Аналізуй, зіставляй факти.

7. Аргументуй думку.

8. Прийми власне рішення.

9. Створи кінцевий продукт - матеріальний носій (фільм, календар, журнал, проспект, газету...).

Етапи роботи над груповим проектом:

1. Створіть групу, оберіть координатора.

2. З'ясуйте проблему.

3. Чітко визначте тему, мету, тип проекту. Складіть план роботи.

4. Передбачте можливі результати та форму захисту.

5. Опрацюйте джерела інформації з обраної теми.

6. Накопичуйте матеріал.

7. Чітко розподіліть обов'язки між членами групи.

8. Аналізуйте, зіставляйте факти.

9. Обговорюйте суперечливі питання, толерантно вирішуйте їх, аргументуйте думку.

10. Створюйте “кінцевий продукт”.

11. Визначте тип захисту.

Правила успішної командної роботи:

1. Пам'ятай, що ти - частина команди і без тебе команді буде важко.

2. Будь активним.

3. Вчасно та ретельно виконуй доручену справу.

4. Допомагай іншим у разі потреби.

5. Не “тягни ковдру на себе”, пам'ятай, що від тебе команда передусім чекає якісного виконання обов'язків.

6. Працюй в атмосфері співпраці та взаємовигідного партнерства.

7. Поважай думку кожного.

8. Пам'ятай: успіх кожного—це успіх усіх!

Оцінка своїх дій:

1. Чого і як навчився?

2. Що, на твій погляд, можна зробити інакше? Яких умінь і навичок набув?

3. Чого навчився під час групової роботи? Які, на твій погляд, недоліки в груповій роботі?

4. Що вдалося найкраще?

Структура підсумкового уроку:

1. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми, завдань.

3. Захист проектів “Теза—аргумент—ілюстрація”.

4. Підсумок.

5. Контроль і самоконтроль.

6. Результати опитування “Чи доцільно працювати за методом проектів?”

2.2. Система уроків

Тема: Іван Мазепа. Хто він?

Мета уроку: розкрити перед учнями постать великого гетьмана України Івана Мазепи, висвітлити яскраві сторінки його життя як політичного діяча, мецената, поета; стимулювати учнів до самоосвіти, розвивати навики самостійно та логічно мислити; виховувати патріотичні почуття та потяг до історичної справедливості.

Тип уроку: урок-проект.

Тип проекту: навчальний, міжпредметний (література, історія, інформатика), інформаційний, колективний (груповий).

Обладнання: мультимедійна презентація життєвого шляху та громадської діяльності Івана Мазепи, портрет Мазепи, Мотрі, матері гетьмана, виставка творів Б. Лепкого “Мотря” (повісті “Мотря” 2 томи, “Не вбивай”, “Батурин”, “Полтава” 2 томи, “Орлик”, В. Сосюри поема “Мазепа”, Т. Шевченка “Іржавець”, “Великий льох”, С. Руданського “Мазепа, гетьман український”, ілюстрації.

Епіграф уроку:

Постать гетьмана Мазепи як сюжет для літератури

можна поставити у ряд таких постатей,

як Прометей, Мойсей, Фауст. Серед українських

героїв у світі він не мав собі рівних.

Р. Горак

Хід уроку

І. Вступне слово вчителя

(Звучить пісня С. Гіги “Яворина”)

Сьогодні на уроці мова піде про людину, життя якої овіяне легендами, людину, що більше як три століття багатьох цікавить і захоплює, людину, що стала героєм творів провідних письменників світу: Дж. Байрона,

В. Гюго, Р. Готтшаля, Ю. Словацького, О. Пушкіна, Дж. Говарда, Й. Фріча, окремих українських. Мова піде про найвідомішого гетьмана Івана Мазепу, особу досить складну і суперечливу, адже йому довелося випити гірку чашу поразок і невдач, щоб Україна стала вільною та незалежною. Він прожив 70 на Україні і в неславі покинув земне життя на чужині. Адже поховали його у Варниці, далі вивезли труну до Молдови у м. Галаца (нині Румунія) – і там перепоховали в головній церкві монастиря Св. Юрія.

Хто він, Іван Мазепа? Яка роль його в історії українського народу? Він зрадник чи мудрий керманич?

ІІ. Механізм реалізації проекту
  1. Формулювання спільної теми і мети.

Ключове питання: Іван Мазепа зрадник чи мудрий керманич?

  1. Розробка плану реалізації задуму, визначення терміну захисту проекту

  2. Дослідження проблеми:

А) Об’єднання учнів у групи з урахуванням здібностей, нахилів, способу мислення) –“ дослідники-біографи”, “політологи”, “літератори”, “науковці-культорологи”, “історики”, , “бібліографи”.

Б) Завдання, які будуть досліджуватися:

  • Дослідники-біографи” - пройтися сторінками історії й вивчити життєвий шлях Івана Мазепи.

  • Політологи - дослідити, яка роль Івана Мазепи в політичному житті України.

  • Літературознавці" - зясувати, які твори належать перу великого гетьмана.

  • Науковці- культорологи- ознайомитися із культурним надбанням України за часів гетьманування Мазепи.

  • Історики" - вияснити, чому Мазепа одержав поразку.

4. Підготовка до презентації та захисту проекту.

ІІІ. Очікувані результати: вдумливо читати тексти, вибираючи потрібну інформацію, самостійно працювати з додатковими джерелами інформації, користуватися послугами Інтернету, створювати проекти, публікації, веб-сайти в програмах Power Point, Publisher, Excel, більш широко осягнути для себе постать Івана Мазепи, навчитися відповідати на питання “Іван Мазепа зрадник чи мудрий керманич?”, грамотно аргументувати думки.

VI. Захист проекту

Учень-керівник проекту. Ми вирішили взяти участь у проекті “Іван Мазепа. Хто він?” і дослідити, що це за постать в історії нашої України, мудрий керманич чи зрадник. Для цього об'єдналися в групи

“ дослідників-біографів”, “політологів”, “літературознавців”, “науковців-культорологів”, “істориків”.

“ Дослідники-біографи”

Іван Мазепа – людина

(Повідомлення учнів з використанням документальних матеріалів)

1-ше повідомлення: Іван Семенович Мазепа – один із найвидатніших українських гетьманів, який найдовше (22 роки) був при владі. Народився 20 березня 1640 року (за деякими джерелами 1639р.так вважають більшість істориків) на хуторі Каменці (згодом Мазепинці) біля Білої Церкви.

Батько Мазепи займав визначну посаду в окрузі Білої Церкви, був “шляхтич і жолнер” та сотенним отаманом тут же, на Білоцерківщині.

Мати – Марія Магдалина була освіченою жінкою, великою патріоткою України. Походила із української рідні Макієвських. Мати для гетьмана-сина була найпершою порадницею. Останні 13 років життя вона – ігуменя Києво-Печерського жіночого монастиря. Мала двох дітей: доньку Олесю та сина Івана, майбутнього гетьмана. Ще змалку Іван мусів навчитися їздити верхи, володіти шаблюкою та засвоїти всі військові вправи.

2-ге повідомлення: Де вчився Мазепа? За настановою матері він навчався у Києво-Могилянській колегії, яку за часи свого гетьманування перетворив в академію. Мазепа студіює три роки риторику і латину. Цицерон, Тит, Лівій і Тацит стають його улюбленими авторами. Пізніше майбутній гетьман вчився в єзуїтській колегії у Варшаві. Далі батько Мазепи відсилає його до двору польського короля Яна Казимира пажем, який відрядив його завершувати освіту за кордон. Протягом 1656-1659 рр. Мазепа перебував у Німеччині, Італії, Нідерландах (де вивчав іноземні мови).

Майбутній гетьман був дуже освіченою людиною: володів шістьма мовами (польською, латинською, італійською, німецькою, французькою, татарською), добре знався на філософії та історії, музиці й поезії, писав вірші, грав на бандурі. Мазепа був великим авторитетом для польських королів, українських гетьманів, московських бояр. А ще з-поміж козацької верхівки він був найпопулярнішою особою, тому прихід його на гетьманство 1687р. був цілком закономірним.

Про високий рівень освіченості Івана Мазепи та його великий політичний досвід свідчать спогади французького дипломата Жака Балюза, який 1704р. зустрічався з Мазепою: “Розмова з ним дуже приємна; він має великий досвід у політиці. Він показував мені свою колекцію зброї, одну з найкращих, що я бачив у житті, а також добірну бібліотеку, де на кожному кроці видно латинські книжки”. Справді, Мазепа був великий книголюб, мав одну з найбільших бібліотек в Україні. Дбав про видання книг, щедро обдаровував ними бібліотеки, церкви, окремих осіб. Він був надзвичайно інтелігентним, мав сильний темперамент, високий розум, рішучу волю, любив розкішні й урочисті прийоми, вмів добре воювати.

Як виглядав? Зі слів Балюза: “Вигляд у нього суворий, очі блискучі, руки тонкі й білі, як у жінки, хоч тіло його міцніше, ніж тіло німецького рейтара, й їздець із нього знаменитий”.

Ось такий постає перед нами Іван Мазепа із сторінок історії. Та є в житті цієї постаті сторінка, яку не можна перегорнути.

3-тє повідомлення: Старий Кочубей був багатир, яких мало: у всій Україні знали про його багатства, безмежні поля, табуни, палати із золотом, дорогоцінностями. Але найкращим його самоцвітом була донька Мотря. Мазепа був її хресним батьком. Йому було 60, коли він закохався у Мотрю. Вона теж щиро кохала хресного. У 1704 р. Мазепа навіть хотів із нею одружитись, але старий Кочубей про це і чути не хотів. Тим більше, що православна церква забороняла шлюб між хресними. Кочубей переслав листи Мазепи до Мотрі цареві на доказ, що він говорить правду про взаємне кохання гетьмана до його дочки. Закохана пара зустрічалася потайки і гетьман присилав увесь час своїй вибраній дорогоцінні подарунки. Життя Мотрі ставало нестерпним, бо її мати, жінка сувора і серйозна, завжди ганьбила доньку. Батько мучився в розпуці. Але все ж таки Мазепа відіслав Мотрю до її батьків, та кохати її не перестав. Досі збереглося 12 листів, які доказують справді щиру, ніжну любов до Мотрі. (Один із дослідників зачитує фрагменти листів див. додаток)

“Політологи”

Іван Мазепа – політичний діяч

(Виступ учня з демонстративним матеріалом на карті)

Яке місце в історії зайняв Мазепа як політичний діяч?

1-ше повідомлення: У 1687 році маючи трохи менше, ніж 50 років, Мазепа дістає булаву, на яку довго чекав. Своє гетьманування Мазепа розпочав з підписання Коломацьких статей. На початку він вважав, що зможе втілювати свої задуми щодо України тільки в союзі з Москвою, відносини з якою, на його переконання, мали будуватися на засадах українсько-московського договору 1654 р.. За підтримки Москви Мазепа сподівався поширити територію Гетьманщини на відвойовану від Польщі Правобережну Україну, а також на частинку земель, якими володіли Крим і Туреччина. Питання іншого союзника на той час не визріло. Повязаний договором з Московією, Мазепа брав участь у зовнішньополітичній діяльності царя. Так, козацькі загони надавали допомогу царській армії у походах проти Криму.

Ставши гетьманом, Мазепа домагався стабілізації українського політичного й економічного життя. Він має прагнення об’єднати землі Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя та Слобожанщини в єдиній Україні, яка уявлялася гетьманові як держава західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою.

Мазепа продовжував розвивати напрямок створення козацької еліти, започаткований Самойловичем, запровадженням посад бунчукових товаришів. Крім бунчукових товаришів, в оточенні Мазепи з’явилися ще й значкові та значні військові товариші. За цими посадами гетьман закріплював особливі привілеї. Надзвичайно вимогливо ставився гетьман до освіти майбутніх державних діячів, тому заохочував молодь зі свого оточення навчатися в Києво-Могилянській академії та за кордоном. Визначальною рисою гетьманування І. Мазепи було прагнення подолати наслідки Руїни: об’єднати всі українські землі під владою одного гетьмана, зберегти бодай у вигляді автономії, українську державність, домогтися піднесення культури. Протягом 20-літнього перебування при владі Мазепа стабілізував внутрішнє життя, а в зовнішній політиці - протидіяв наступові царату на українську автономію. Доба Мазепи – це час відродження України, епоха її політичного, економічного й культурного поступу.

2-ге повідомлення: Наша група познайомилася з твором Степана Руданського “Мазепа, гетьман український”, який глибше допоміг розгорнути відомості про політичну діяльність І. Мазепи, зокрема ми хочемо зачитати такий фрагмент з твору. (Учень зачитує).

“Літературознавці”

Іван Мазепа – поет

(Учні роблять літературознавчі дослідження)

1-й учень: “Незабутня для мене й досі велична бібліотека небіжчика Мазепи. Дорогоцінні оправи з гетьманським гербом, найкращі київські видання, німецькі й латинські інкунабули, багато ілюстровані стародавні рукописи! Не без зітхання згадую в теперішній моїй мізерії всі ці книжкові багатства, рівних яким не було в Україні”, так скаже пізніше про гетьмана Мазепу генеральний писар за урядування Мазепи, гетьман у вигнанні Пилип Орлик. Справді, Мазепа був дуже освіченою людиною і мало хто знає, що він був непересічним поетом. До нашого часу дійшли його чотири вірші.

Найраніший вірш – це 13-стопова епіграма, опублікована в журналі “Русская старина” (1871). Гаврило Добринін, переписав її з одного молитовника, на жаль, з помилками, бо не знав тогочасної української мови.

Пізніше Дмитро Чижевський відредагував цей твір:

Гди будеш по сій книзі

Благого благати.

Не рач і мене, молю, в ов час забувати.

І. Мазепа, полковий осавул

Одним із найкращих віршів Івана Мазепи, написаних ще перед обранням його гетьманом, - “Дума”. Це другий твір, написаний Мазепою в 1698 році і був надрукований Бантишем-Каменським у додатках до його книги “Історія малої Росії”. (Читець читає уривок із “Думи”).

Дума” має історичне підґрунтя. Автор тут закликає “вкупі лихо одбивати” й обєднуватися під одну корогву. Адже бачив, як міжусобна боротьба за гетьманський уряд четвертувала Україну, доводячи її до загину.

(Читець читає вірш “Пісня про чайку”).

2-й учень: Третій твір “Пісня про чайку” чи “Пісня про чайку-небогу”, чи просто “Чайка” має 45 рядків. Народні виконавці, передаючи її з вуст в уста, дещо змінили. Тепер вона має 24 рядки. Чайка у вірші Мазепи уособлює “страдницьку і гноблену Україну” до якої “прийдуть женці жати, діток забирати”. Вона товчеться-побивається за своїми дітками і хоче втопитись від жалю за ними.

Злетівши вгору,

Прийшлось втопитись

В Чорному морю!”

3-й учень: Четвертий твір гетьмана Мазепи – “Псальма”. В цьому творі автор уповає на Ісуса Христа, бо лише так позбудеться всього лиха, адже для нього Христос і радість, і утіха. Мазепа у вірші звертається до всевишнього: Боже! Дай нам любов мати,

А імя твоє хвалити

І вірить, що на небі зустрінеться з ним.

“Дума” стала документальною ілюстрацією тогочасного стану України.

“Пісня про чайку” довгий час оплакувала тяжку долю України.

“Псальма” віддзеркалює внесок гетьмана в релігійну лірику.

“Науковці- культорологи”

Іван Мазепа - меценат

(Виступи учнів з використанням мультимедійного показу культурних памяток, збудованих за сприянням Івана Мазепи)

1-й учень: Одним із найважливіших напрямків державної політики Мазепи була культурно-просвітницька діяльність. Він вважав, що завдяки розвитку української освіти, науки, мистецтва, книгодрукування Україна може зрівнятися з європейськими державами. Із державної скарбниці гетьман виділяв величезні кошти, які і змінили архітектурні обриси багатьох міст, зокрема Києва, Чернігова, Переяслава, Глухова, Лубен, Бахмача, Батурина. Мазепа фундував понад десяток нових храмів, сприяв відбудові багатьох церков княжої доби.

Коштом гетьмана було збудовано:

  1. Богоявленський собор Братського монастиря в Києві. Кінець XVII ст. Зруйнований 1935р.

  2. Величний Військово-Микільський собор з мурованою дзвіницею. Кінець XVII ст.. Зруйнований 1934 р.

  3. Церкву Всіх Святих у Києво- Печерській лаврі. (1696-1698 р.). Розбудові Києво-Печерської лаври – головного осередку православ’я в Україні Мазепа приділяв особливу увагу.

  4. Вознесенську церкву в Переяславі.

  5. Спаську церкву Мгарського монастиря.

  6. Соборну церкву Миколаївського військового монастиря на Печерську у Києві (1690-1695)

  7. Кирилівську церкву.

  8. Воскресенську церкву в місті Суми, та інші.

2-й учень: За Мазепи було відбудовано:

  1. Лаврський Успенський собор

  2. Троїцьку надбрамну церкву

  3. Софійський собор у Києві

  4. Михайлівський Золотоверхий собор із дзвіницею.

Не менше, ніж церквами й монастирями, опікувався гетьман Мазепа Києво-Могилянською академією:

-збудував перший поверх нового будинку академії;

- домігся підтвердження статусу академії;

- надавав у володіння села й землі;

- матеріально підтримував студентів.

За часів Мазепи Києво-Могилянська академія налічувала 200 студентів, сьогодні академія має понад 2000 чоловік.

Дбав Мазепа і про створення нових осередків культури, одним з яких став Чернігівський колегіум.

Інша царина культурницької діяльності Мазепи – друкарська справа.

Власним коштом видав чудову євангелію арабською мовою. Вона викладена бриліантами і находиться в Алепо. Маючи велику бібліотеку, обдаровував книжками з неї монастирі, церкви, окремих осіб. На великі свята в Єрусалимі досі вживають у церкві Святого Гробу миску, вирізьблену італійським митцем із написом: “Щедрий дар великого гетьмана його Величності Івана Мазепи”.

Треба сказати, що після тривалого лихоліття Великої Руїни, добу по Богданові Хмельницькому, мазепинська доба вирізняється бурхливим піднесенням культури та промисловості.

«Історики»

Мазепа – зрадник?

(Виступ учня з демонстрацією на карті)

Ставши гетьманом, Мазепа підтримує дружні стосунки з Москвою. Та бачить лише руїну України. І в нього починає закрадатися думка: ”Заради чого всі ці муки? Куди, на що ідуть сили народу? Чому замість того, щоб будувати Україну, ми допомагаємо будувати велику Росію?” Досвідчений політик, Іван Мазепа добре знав наміри царя перетворити Україну на частину Російської держави, тому наполегливо шукав шляхів розриву спілки з царем. Для здійснення своїх намірів гетьман вирішив використати події Північної війни – головної події життя тогочасної Європи. В той час Петро І почав збирати війська поблизу шведського кордону. А в 1700 р. почалася війна Московії проти Швеції. Ця війна і дістала назву Північної. Вона стала справжнім лихом для українського козацтва та й усього українського населення. Старшина і гетьман почали замислюватись над подальшою долею Гетьманщини. Мазепа добре розумів згубність відносин України з Московією. Він шукає зв’язків із Швецією. У 1706 році той і справді розпочав таємні зв’язки із шведським королем Карлом XII.

У 1708 році Іван Мазепа, щоб зберегти автономію і захистити себе і козацьку старшину від “пут московського централізму”, переходить на бік шведського короля Карла XII, супротивника російського царя Петра І, якому до того часу зберігав вірність.

У 1708 році 29-30 жовтня між українцями та Карлом XII було укладено договір. Договір передбачав таке: “ Україна має бути незалежною та вільною; всі загарбані Московією землі, що колись належали “руському” народові, мають бути повернені Українському князівству; шведський король повинен захищати країну від усіх ворогів і допомагати, коли про це попросять гетьман і “стани”; Мазепа має бути довічним князем України; шведський король не має права претендувати на титул князя чи командувача збройних сил князівства; для стратегічних потреб шведське військо може займати п’ять українських міст (Стародуб, Мглин, Батурин, Полтаву, Гадяч).

У відповідь на дії Мазепи Петро І звернувся до українців. У численних відозвах він звинуватив Мазепу у “зраді”, у намірі віддати Україну Польщі, а православні церкви й монастирі – уніатам. Петро І зразу ж наказав Меншикову зруйнувати гетьманську резиденцію – Батурин. Отримавши царський наказ, московські війська зруйнували Батурин вщент. Цим каральним актом Петро І намагався залякати українців та остаточно упокорити їх, позбавивши прагнень до волі.

Згідно з іншим наказом царя в Глухові гетьманом було обрано Івана Скоропадського. Виборам гетьмана передувала церемонія “покарання” Мазепи. Його подобу протягли вулицями Глухова. 12 листопада в присутності царя у глухівській Свято-Троїцькій церкві було проголошено церковне прокляття – анафему. Водночас анафему виголосили і в Москві, в Успенському соборі. Дії Петра І були проявом жорстокої колоніальної політики Московії щодо України.

Щоб поліпшити ситуацію Іван Мазепа прагнув схилити на свій бік Запорозьку Січ. Січова рада вирішила підтримати Мазепу й перейти на бік шведського короля.

Відповіддю Петра І на приєднання запорожців до Мазепи й Карла було зруйнування Чортомлицької Січі.

Зруйнування Січі й жорстока розправа над запорожцями, як і спалення Батурина, мали мету – поставити українців на коліна.

У 1709 році відбулася Полтавська битва, у якій шведсько-українські війська одержали поразку. Саме ця битва змінила політичну карту Європи. Перемога Петра І висунула Росію на одне з провідних місць тогочасної європейської політики. Міць Швеції було підірвано назавжди. Для України наслідки Полтавської битви виявилися вкрай несприятливими: російський уряд став на шлях ще більшого обмеження автономії Гетьманщини.

Чи Мазепа – зрадник? Для українського народу – ні. Він був його захисником і мудрим керманичем.

V. Підсумок уроку.

Учитель. Завдяки вашій праці, дорогі школярі, ми глибше осягнули постать Івана Мазепи, але, звичайно, це далеко не все. Для того, кого зацікавила ця постать я рекомендую прочитати (додається).

Учитель. Читає вірш Л. Федорука

Іван Степанович Мазепа. Хто він?

Як жив, творив? Що був за чоловік?

Вкраїнської землі разючий промінь

На чужині скінчив в неславі вік.

Крізь товщу років його шукаю

В Батурині, в Бендерах, вигнанні.

Як мало про життя Мазепи знаю!

І соромно, і боляче мені.

Про нього пишуть світові поети

І ще писатимуть багато літ.

Один із загадкових на планеті,

Що залишив такий яскравий слід!

Страждання чашу він налив по вінця,

І хоч важка, та випив всю до дна.

Горджуся тим, що був він українцем,

І що у нас вітчизна з ним одна.

А тепер уявіть собі, що до нас приїхав гість із-за кордону, якому ви повинні дати роз’яснення (вчитель проводить методом інтерв’ю)

VІ. Рефлексія

    • У чому заслуга Івана Мазепи перед українським народом?

VIІ. Оцінка роботи діяльності груп вчителем.

Тема: Журба і радість Олександра Олеся.

Мета: допомогти учням пізнати, розкрити і осмислити витоки творчості Олександра Олеся, його місце і значення в культурному житті Сумщини, показати масштаби творчості митця, збудити зацікавленість учнів до емігрантської музи поета-земляка; розвивати вміння сприймати поетичне слово, аналізувати та оцінювати його зміст та особливості форми, розвивати логічно правильне усне мовлення учнів, уміння, зіставляти та аналізувати факти; виховувати почуття гордості за рідний край, прагнення завжди тримати в серці любов до рідної землі.

Тип уроку: урок-дослідження.

Обладнання: словники, збірки творів О.Олеся, логічна схема "Концепт "щастя" в поетичній творчості О.Олеся", неповна таблиця "Європейський та український символізм: спільні та відмінні риси".

Епіграф:

В обіймах з радістю журба,

Одна летить, друга спиня...

І йде між ними боротьба,

І дужчий хто — не знаю я...

Олександр Олесь

План уроку

1. Актуалізація опорних знань

1.1. Слово вчителя.

1.2. "Аукціон знань".

1.3. Прес-конференція на тему: "Ностальгія Олександра Олеся".

1.4. Колективна робота з таблицею "Європейський та український символізм: спільні та відміні риси".

II. Повідомлення теми, мети, мотивація навчальної діяльності

2. 1. Слово вчителя.

2. 2. Робота в зошитах.

III. Повторення, узагальнення, систематизація знань

3.1. Виразне читання напам'ять учнем вірша "Стою на березі крутому". 3.2 Бесіда за змістом.

3.3. Вокальне виконання поезії "Чари ночі" та її аналіз.

3.4. Презентація проекту.

3.5. "Кращий дослідник".

IV. Підсумок уроку

4.1. Робота з епіграфом.

4.2. "Мікрофон".

4.3. Слово вчителя.

V. Домашнє завдання

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань

1.1. Слово вчителя.

Сумщина... Стародавня й вічно молода земля, овіяна легендами і славою. З глибокої давнини тут розвивалися писемність, література, фольклор. Із нашим краєм нерозривно пов'язані імена таких видатних майстрів пера: Пантелеймон Куліш — автор першого історичного роману "Чорна рада", Павло Грабовський — поет, духу якого не зломили ні тюрми, ні довічне заслання в Сибір, Остап Вишня — відомий у всьому світі"сміхотворець", Яків Мамонтов — вірний син рідного мальовничого куточка Землі, Микола Хвильовий —тонкий майстер психології людської душі, Яків Щоголев — лірик, живописець рідної природи — та багато інших.

Із цього краю у неосяжний і незбагненний світ літератури пішов і Олександр Олесь — невтомний поет, син свого народу, співець краси і природи рідного краю. Саме його поетичну творчість ми будемо досліджувати на сьогоднішньому уроці.

1.2. "Аукціон знань".

Ми впевнились, що Сумщина багата іменами видатних постатей, які зробили вагомий внесок у розвиток української літератури. Пропоную систему запитань, які передбачають знання біографій письменників

— уродженців Сумщини. Кожна правильна відповідь на питання оцінюється в 1 бал. Так ми зможемо визначити "знавця культурного розвитку Сумщини".

1. Який видатний діяч історії української культури, письменник, публіцист, критик, мовознавець, етнограф, фольклорист і перекладач народився у м. Воронежі на Сумщині? (Пантелеймон Олександрович Куліш.)

2. Де народився відомий український поет П. А. Грабовський? (У с. Пушкарному (нині Грабовське) Краснопільського району в 1864 р.)

3. Який український поет XIX ст. народився, провів дитинство, юнацькі роки й закінчив народне училище в Охтирці? (Поет Я.І. Щоголев.)

4. Назвіть відомого українського письменника початку XX ст., уродженця Сумщини, для якого число 13 стало фатальним. (М.Г. Хвильовий (справжнє прізвище Фітільов.)

5. Кого із наших письменників-земляків називають "сміхотворцем" за його сатирично-гумористичні твори? (Відомий чародій сміху Остап Вишня (П.М. Губенко).

6. Як із нашим краєм пов'язаний життєвий і творчий шлях Бориса Антоненка-Давидовича? (Справжнє прізвище Давидов, народився 1899 р. в м. Ромнах у сім "і робітника-залізничника).

7. Назвіть українського письменника, який народився в м. Конотопі. (Л.І. Смілянський.)

8. Який український поет XX ст. народився в селі Чернеччині Охтирського району? (Лауреат Державної премії України Платон Воронько народився в 1913 р. в родині коваля.)

9. Де народився відомий сучасний поет і перекладач Д.Г. Білоус? (У с. Курмани Недригайлівського району в селянській родині.)

10. Який відомий український перекладач народився і провів дитячі роки в м. Кролевці? (М.О. Лукаш —перекладач із 18 мов).

1.3. Прес-конференція на тему: "Ностальгія Олександра Олеся".

Перший "журналіст". Шановний Олександре Івановичу, розкажіть нам про найпам'ятніші моменти дитинства. (Учень у ролі Олександра Олеся).

Відповідь. Найбільш мені запам'яталося, коли влітку я разом з сестричками гостював у дідуся по матері Василя Пархомовича Грищенка у Верхосуллі. Це був маєток чоловіка відомої української художниці Марії Башкирцевої, яка більшу частину свого життя проводила за кордоном. Дідусь розповідав, що вона жила в Парижі, вчилася малярства у Р. Флері в приватній Академії Юліана і у Б. Лепажа. Мій дідусь, колишній кріпак графа Толстого, вів усі справи у маєтку і тільки пересилав власниці гроші за кордон. Тут, у гостях у дідуся, я насолоджувався прекрасною природою і пробував писати свої перші вірші.

Другий "журналіст". Розкажіть, будь ласка, Олександре Івановичу, про причини, які змусили Вас покинути Україну?

Відповідь. Відверто кажучи, я не мав наміру виїжджати за кордон назавжди. Складність громадянської війни в Україні, кровопролиття, велика трагедія народу посіяли в моїй душі гірку зневіру. У січні 1919 року я із своїм другом Костянтином Хороманським, піаністом і композитором, збиралися поїхати на гостину до сестри Марії, але дійти до Бессарабки, де вона мешкала, було неможливо через вибухи снарядів і кулеметну стрілянину. Від одного з таких вибухів загинув і Костянтин. Ще одна гірка подія, яка змусила мене покинути Україну, — розстріл петлюрівцями брата моєї дружини.

Третій "журналіст". Що затримало Ваше повернення на Батьківщину? Чи мучили Вас докори сумління?

Відповідь. У перші роки перебування за кордоном я займався громадською роботою і видавничою справою. Страшні звістки, що надходили з України про голод, репресії, розправи над державними і політичними діячами, не давали змоги повернутися на рідну землю.

Звичайно, сумління терзало мою душу.

Учитель. Подякуємо нашому письменникові.Справді, Олександр Олесь завжди жив Україною, до останніх днів вважав себе її сином і мріяв про повернення на батьківську землю.

1.4. Колективна робота над таблицею "Європейський та український символізм: спільні та відмінні риси".

На попередньому уроці ми з вами дізналися, що Олександр Олесь — видатний поет-символіст. Крім того, для більш глибокого розуміння внутрішнього змісту його поезій ми визначали риси літературного напрямку — символізму і порівнювали його розвиток в європейській та українській літературах. Для того, щоб актуалізувати ваші знання, я пропоную заповнити неповну таблицю. Ви бачите, що у рубриці "Спільні риси" заповнена ліва колонка, а у рубриці "Відмінні риси" — ліва колонка таблиці. Користуючись набутими знаннями, "відреставруйте" таблицю (неповна таблиця роздається кожному учневі).

Ранній європейський символізм

Український символізм

Спільні риси:

• Заглиблення у внутрішній світ людини

• Осмислення вічних символів і образів

• Звернення до вічних філософських проблем

• Творчий інтуїтивізм

• Музична стихія поезії, особливий ліризм

• Основний художній прийом — символ (слово — знак, натяк, загадка)

• Розвиток жанрів та виразних можливостей поезії (верлібр)

• Заглиблення у внутрішній світ людини

• Філософічність

• Творчий інтуїтивізм

• Музична стихія поезії, особливий ліризм

• Основний художній прийом — символ (слово — знак, натяк, загадка)

Відмінні риси:

• В основі — "філософія життя" Ф. Ніцше

• Аполітичність

• Заперечення реалістичної естетики, опора на романтизм

• Використання символів міфологічного і літературного походження

• Міфотворчість

• Переважає песимістичний настрій

• Опора на "філософію життя" та на "філософію серця" Г. Сковороди

• Громадянський пафос

• Заперечення народницької естетики, відхід від сільської тематики

• Використання символів фольклорного й літературного походження

• Злиття неоромантичного світовідчуття та символістського стилю письма

• Оптимістичні й песимістичні настрої

• Розвиток національної культурної традиції

II. Повідомлення теми, мети, мотивація навчальної діяльності

2.1. Слово вчителя.

Сьогодні ми знову перегорнемо сторінки творів нашого видатного земляка, поринемо у його поетичний світ, з'ясуємо, який зміст Олександр Олесь вкладає у поняття "щастя", "радість", "журба". Спробуємо збагнути, яким чином ці поняття переплітаються у його творчості.

2.2. Робота в зошитах.

Тема нашого уроку: "Журба і радість Олександра Олеся". Перепишіть епіграф. Подумайте, чи можна ці рядки вважати ключовими у розумінні творчості поета-земляка?

III. Повторення, узагальнення, систематизація знань

3.1. Виразне читання напам'ять учнем вірша.

"Стою на березі крутому".

Стою на березі крутому,

Дивлюсь на повідь весняну...

Брати мої на білих кригах

Летять в щасливу сторону.

На синім тлі корогви мають,

Мов крила птахів золотих,

Брати за обрієм зникають,

І тихо гасне пісня їх.

Стою один, чужий, самотній,

Плету вінки з своїх казок...

По вінця повен келих злотний;

Не вип'ю — виллю на пісок.

3.2. Бесіда за змістом вірша.

— Визначте тему та ідею цієї поезії? Як ви вважаєте, чи можна її віднести до так званого "емігрантського циклу"? Відповідь обґрунтуйте. (Тема: Зображення туги за рідним краєм. Ідея: оспівування синівської любові і вірності рідному народові. Поезію, відповідно до ідейно-тематичного змісту, можна віднести до "емігрантської музи".)

— За допомогою яких образних засобів змальовано рідну сторону. Назвіть їх. Чому, на вашу думку, у письменника Батьківщина асоціюється зі "щасливою стороною"? (Поет використовує епітет "щаслива сторона ", згадуючи свій рідний край, тому що для нього Батьківщина — це найбільше щастя. Ми знаємо, що до останніх днів він мріяв про повернення у рідну, "щасливу" сторону.)

— Чи зустрічаються у вірші символи, які вказують нам на те, що мова йде про Україну? Назвіть їх. З якою метою автор їх використовує? (Поет говорить про корогви, що мають на синім тлі. Нам відомо, що корогви — один із символів українського козацтва. Не випадково вибраний і синій колір — один із кольорів стягу українського народу. Поет знає, що немає такого синього і чистого неба, яку рідній Україні.)

3.3. Вокальне виконання поезії "Чари ночі" та її аналіз .

Олександр Олесь — один з найталановитіших співців кохання, пристрасті, радості від земної любові закоханої людини. Його вірш "Чари ночі" став однією з найулюбленіших у народі пісень "Сміються, плачуть солов'ї".

— Як сказано у поезії про минущість людського життя? Чи погоджуєтесь ви з поетом? ("Гори. Життя — єдина мить, Для смерті ж —вічність ціла". Справді, наше життя пролітає як одна мить. За щоденними турботами ми не встигаємо рахувати не те що дні, а цілі місяці. Треба робити все, щоб не прожити життя марно, щоб залишити по собі гарну пам'ять нащадкам.)

— Чому навесні не лише люди, а й усе живе у при роді прагне любові? Знайдіть рядки з поезії, які підтверджують вашу відповідь. (Весна — час, коли природа пробуджується від зимового сну. Люди, зачаровані красою оновленої природи, прагнуть співати, любити і жити, вливши "свій струмінь життя у шумляче море".)

Поглянь, уся земля тремтить

В палких обіймах ночі,

Лист квітці рвійно шелестить,

Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,

Летять до хмар тумани...

Тут ллються пахощі густі,

Там гнуться верби п'яні.

— Який прийом використано в поезії? Зачитайте рядки, які б підтвердили вашу думку.(У поезії використано прийом обрамлення. Це ілюструється такою строфою, вміщеною на початку і в кінці поезії):

Сміються, плачуть солов'ї

І б'ють піснями в груди:

"Цілуй, цілуй, цілуй її,

Знов молодість не буде!"

— Як ви вважаєте, з якою метою автор використовує цей прийом? (На наш погляд, поет підкреслює, що навіть природа хоче допомогти закоханим. Солов'ї попереджують, що молодість у людини буває лише раз, так само, як і раз буває справжнє кохання, тому треба ловити кожну мить, насолоджуватися хвилина ми щастя з коханою.)

3.4. Презентація проекту.

Пропоную зараз представити результати роботи над проектом. Почнемо із завдання, що передбачало роботу зі словниками. Нагадаю, що ви повинні були виписати визначення категорії "щастя" з різних словників. Перший етап презентації ми так і назвемо: "Не бійтесь заглядати у словник".

3.5. "Кращий дослідник".

Робота над проектом передбачала дослідження поетичної спадщини Олександра Олеся для того, щоб показати, як категорія "щастя" виражається у його творах за допомогою різних смислових лексем, словосполучень, семантичних відтінків, синонімів та інших засобів увиразнення художньої мови (див. додатки до уроку).

Вираження концепту "щастя" у поетичній спадщині Олександра Олеся

IV. Підсумок уроку

4.1. Робота з епіграфом.

— Як ви вважаєте, чи можна стверджувати, що мотиви радості і журби є провідними у творчості поета? Відповідь обґрунтуйте.

— Чому, на вашу думку, ліричний герой вагається відповісти, яке з почуттів сильніше і складніше?

— Чи можна говорити, що у житті людини так само "В обіймах з радістю журба" Доведіть свою точку зору.

4.2. "Мікрофон".

Ми мали змогу спостерігати, як за допомогою художніх засобів, використання різних мовних структур Олександр Олесь відобразив категорію "щастя" та показав різноманітність її втілення. Тепер проведемо своєрідну гру. Я починаю речення, а ви продовжуєте:

— "Я щасливий, коли...".

— "Щастя народу — це...".

— "У щастя людського два рівних є крила...".

4.3. Слово вчителя.

Світлий образ Олександра Олеся постає перед нами крізь серпанок років кожного разу, коли ми торкаємося струн його душі — поетичних рядків, пофарбованих червоними і чорними кольорами, де тісно переплітаються журба і радість, щастя і горе, кохання і розлука. Проникливі щирі очі поета, здається, заглядають кожному читачеві у саму душу, кличуть до гармонії, краси і ніжності. "Найбільшим з нині живучих поетів на Україні" називав його у 20-ті роки Михайло Грушевський. Талант поета увібрав у себе могутній творчий дух українського народу, його слова наповнені пахощами трав та солов'їними піснями рідної Сумщини. Ми пишаємось, що з цього краю, з батьківського гніздечка, що на Білопільщині, вилетів такий могутній птах — видатний поет, який проніс у своєму серці крізь усе життя незламну і нескорену любов до Батьківщини.

V. Домашнє завдання та підготовка до його виконання

1. Спробувати скласти власний вірш, узявши смисловим ядром одну з лексем, що формує логічну схему, запропоновану в ході уроку.

2. Опрацювати поезії з циклу "Княжа Україна". Дібрати невеликі історичні довідки про історичні постаті, змальовані у поезіях Книги VIII.

ДОДАТКИ ДО УРОКУ

Урок передбачає реалізацію проектної технології, тому учням дається випереджувальне завдання: виконати систему роботи, передбачену проектом з теми: "Відображення концепту "щастя" у поетичній творчості Олександра Олеся".

Паспорт проекту

1. Проблема проекту: здійснення ідейно-тематичного та лінгвістичного аналізу поетичного доробку О.Олеся.

2. Тема проекту: "Відображення концепту "щастя" у поетичній творчості Олександра Олеся".

3. Актуальність: концепт "щастя" акумулює в собі як мовне відображення картини світу , так і систему моральних та духовних цінностей українського народу. Щастя — одна із споконвічних тем не лише українського народу, а й світового загалу.

4. Значимість на рівні школи та соціуму: робота над проектом сприяє поглибленню знань учнів про синоніми та їх види на основі аналізу семантичних відтінків загального поняття "щастя", про існуючі засоби, що використовуються для увиразнення мови; розвиває творчі здібності, пізнавальну самостійність учнів, комунікативно-мовленнєві вміння й навички; виховує повагу до духовної спадщини українського народу.

5. Мета і завдання проекту: поглибити знання учнів про художні засоби та їх роль у поетичному тексті; розкрити глибинність змісту та різноманітність виявів концепту "щастя" у художньому слові поета-земляка; збагатити словник учнів; вдосконалювати вміння працювати зі словниками (тлумачний, синонімів, з етики, філософський енциклопедичний); розвивати творчі здібності, вміння аналізувати та робити висновки; розвивати дослідницькі вміння і навички, пізнавальну самостійність учнів; виховувати любов до рідного слова у процесі дослідження творів рідної літератури, повагу до українського народу, бажання знати його культуру.

6. Питання проекту:

1) встановити значення використання художніх засобів для зображення концепту "щастя" у творах О.Олеся;

2) дослідити мету використання художніх засобів мови;

3) провести міжпредметні зв'язки з народознавством, підібравши прислів'я та приказки про щастя;

4) навчитися розрізняти семантичні відтінки загального поняття;

5)розвивати дослідницькі вміння і навички за допомогою індивідуальних завдань та самостійної роботи учнів у процесі реалізації проекту;

6) навчитися презентувати і захищати свої проектні роботи.

7. Тривалість проекту: короткотривалий.

8. Груповий проект.

9. Вік учасників проекту: 10 клас (15 років).

10. Вид контактування між учасниками: внутрішньокласний.

11. За видом домінантної діяльності учнів проект дослідницько-творчий.

12. Керівник проекту: вчитель української літератури.

13. Консультант (и) проекту: вчитель української мови та літератури, етики, зарубіжної літератури.

14.Комплексність і характер контактів: міжпредметний проект.

15. Навчальний предмет, у рамках якого проводиться робота з теми проекту: українська мова та література.

16.Навчальні дисципліни, наближені до теми проекту: зарубіжна література, етика, іноземна мова.

17. Замовник проекту: вчитель.

18. Необхідне обладнання: словники (з етики, тлумачний, філософський енциклопедичний та ін.), аудіозаписи, логічні схеми.

19. Продукт проектної діяльності: проектна робота з теми.

20. Форма презентації проекту: доповідь про виконану робота на засіданні літературного гуртка.

21. Можливі форми і критерії оцінки проектної діяльності: оцінювання, що відповідає вимогам, вміщеним у програмах з української літератури.

2.3. Ефективність методу проектів для активізації творчого мислення старшокласників.

У психологічній науці мислення розглядається як багатофакторна структура, інтегративна складова інтелекту людини. Залежно від рівнів узагальнення інформації, засобів, що використовуються для цього, новизни отриманих результатів, ступеня інтелектуальної активності вчені виокремлюють декілька видів і способів мислення, одним із яких є творче.

Сутність творчого мислення може бути розкрита через такі особливості: оригінальність і незвичність висловлюваних ідей, прагнення до інтелектуальної новизни у вирішенні завдання (проблеми), здатність бачити предмет (можливості його використання) під новим кутом зору і продукувати ідеї у невизначеній ситуації (тобто за відсутності передумов для формування нових ідей). Завдячуючи цим властивостям, реалізується прогностично-перетворювальна функція інтелекту, здійснюється творча діяльність старшокласників у різних сферах їх інтересів.

У контексті розвитку творчого мислення вважаємо за доцільне зробити наголос на застосуванні методу проектування під час вивчення української літератури. Розробка і захист індивідуальних або колективних проектів (фрагментів проекту) активізують творчий пошук слухачів у визначенні теми, засобів, підходів до вирішення поставлених у ньому завдань, стимулюють інтелектуальну діяльність особистості, актуалізують життєвий досвід старшокланика, інформацію, знання, отримані у процесі спілкування з вчителями. Важливим елементом активізації творчого мислення можуть стати розроблені заздалегідь учасниками заняття критерії аналізу підготовлених проектів.

Аналізувати проекти, можна за такими параметрами і показниками, як: новизна (у виборі теми, постановці завдань, шляхах їх вирішення та ін.), необхідність (для окремої установи, галузі у цілому), можливість реалізації (реальна і потенційна), результативність (прогнозована зміна кількісних і якісних показників тощо), економічність (не передбачає додаткових коштів, а передбачає значне, незначне фінансування) тощо. Такий підхід до організації навчального процесу сприяє, по-перше, формуванню у старшокласників вміння всебічно оцінювати продукт індивідуальної чи колективної творчості, а по-друге, стимулює прояв ними системності, гнучкості і нестандартності мислення. Останнє може виявитися у відмові від традиційних шляхів вирішення проблеми, знаходженні нових засобів досягнення поставленої мети. Впровадження методу проектів дозволяє позитивно впливати на зміни у вивченні української літератури і мисленні старшокласників.

Метод проектів варто ввести в навчальний процес, тому що він сприяє:

 забезпеченню умов для розвитку інтелектуальних здібностей і нахилів

дитини, творчо мислити та інтелектуально розвиватися;

 орієнтації як на самостійну, так і на кооперативну діяльність та активізацію навчання;

 реалізації творчого підходу до вирішення поставлених на уроці проблем;

 отриманню якісного теоретичного та практичного результатів;

 соціалізації особистості завдяки поєднанню різних видів діяльності;

 стимулюванню ініціативності та зростанню творчого потенціалу учнів;

 поєднанню індивідуальних завдань з елементами колективного пошуку.

Розвиток у особистості творчих нахилів, реалізація її потенційних можливостей - це реалізація її прагнення свободи, намагання вийти за межі себе, свого часу і простору і в цьому звільненні стати нарешті собою.

Творчість можна трактувати як рівень і якість розвитку особистості. Можна передбачити, що дитина, у якої пробудили талант, - це людина, яка творитиме добро, свідома великої відповідальності за весь світ. Згадаймо відомий вислів Г. Гейне: «Тріщина світу проходить». Саме така особистість має бути метою освітього процесу, а творчість - засобом її становлення.

Розвиток творчої особистості - ключове питання філософії освіти, а великі можливості для її плекання відкриває перед учителем метод проектів.

Висновки

Результати проведеного дослідження дають підставу зробити такі висновки:

Першим завданням нашого дослідження було з’ясувати психолого-педагогічну сутність методу проектів. Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів, яка реалізується як в індивідуальній, так і в парній, груповій діяльності, що завжди передбачає розв'язання проблеми: з одного боку — використання сукупності різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — необхідність інтегрування знань, умінь, використовувати знання з різних галузей науки, техніки тощо. Проектна робота дуже перспективна, оскільки в ній кожен з учасників не втрачає свого статусу активної діючої особистості, намагається зайняти в групі позицію, що відповідає його можливостям: знанням, умінням, здібностям, мисленню тощо. Це позначається на загальному формуванні індивідуального стилю дитини. Працюючи над проектом, учні спілкуються, співпрацюють і допомагають один одному в процесі навчання, розвивають соціальні, розумові та комунікативні навички. Цей вид діяльності сприяє здійсненню індивідуального підходу в класах з різним рівнем підготовки під час вивчення та засвоєння нового матеріалу.

Друге завдання полягало у дослідженні готовності старшокласників до застосування методу проетів. Ми виявили, що у ранній юності відбувається прогресивний розвиток теоретичного мислення (старшокласники виявляють логічне мислення, здатність займатися теоретичними міркуваннями та самоаналізом). Їх інтелект формується як цілісна структура. Мислення в ранній юності стає системнішим і продуктивнішим, що сприяє систематизації знань. Суттєву роль у ньому відіграють наукові гіпотези. У старшокласників виробляється індивідуальний когнітивний стиль розв'язування пізнавальних і практичних завдань, формуються такі індивідуальні особливості мислення: глибина, гнучкість, широта, усвідомленість, самостійність, чутливість до допомоги, критичність, активність, економність. Таким чином, учні готові до розробки та застосування методу проектів.

Наступне завдання передбачало обґрунтування можливостей використання методу проектів у навчанні школярів. Аналіз сучасної вітчизняної психолого-педагогічної літератури дає підстави стверджувати, що використання проектної діяльності у навчальному процесі дозволяє індивідуалізувати навчальний процес, враховувати інтереси школярів, сприяє розвитку їх творчих здібностей та особистісній самореалізації.
Четвертим
завданням було проаналізувати стан застосування проектної діяльності у практиці роботи вчителів. Для вирішення цього завдання використовувались спеціально розроблені опитувальники для вчителів української літератури. Аналіз відповідей педагогів дає змогу зробити висновок, що майже всі вчителі переконані в необхідності реалізації проектного навчання, виявляють позитивне ставлення до проектної діяльності, вважають необхідною спеціальну підготовку вчителів для керівництва проектною діяльністю старшокласників, але не зовсім чітко розуміють умови й засоби її реалізації. Аналіз анкетування старшокласників свідчить про те, що учні зацікавлені в проектній діяльності, виявляють до неї інтерес і вважають, що формування творчого мислення відбувається саме у проектній діяльності. Але більшість учнів, як виявилося, не зовсім готові до такого виду діяльності і не в змозі відповісти, які типи проектів вони вони хотіли б створювати.

П’яте завдання полягало у розробці методичних рекомендацій по використанню технології проектування як ефективного засобу розвитку творчого мислення на уроках української літератури. Ми дійшли висновку, що ефективність вивчення української літератури суттєво підвищиться, якщо дотримуватися певної послідовності у розробці проектів: попередньо підібрати проектні завдання з урахуванням програмового матеріалу; залучити школярів до самостійного вибору проектів та їх оцінки; ознайомити учнів з методикою створення проектів; вибрати проети, які можуть бути реалізовані на практиці; використовувати доцільне поєднання індивідуальної та групової роботи над проектами.

Таким чином, всі завдання дослідження виконано.

Література:

  1. Войтович О. Упровадження методу проектів у виховний процес // Відкритий урок. – 2008. - №9. – с. 33-37.

  2. Волобуєва Т. Розвиток творчої компетентності школярів// Управління освітою. - 2007. - №14. - с. 2-8.

  3. Гусь І. М., Калмикова І. В. Метод проектів // Управління школою. – 2005. – № 5. – с. 8-11.

  4. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посіб. – К.:

Академвидав, 2004. – 351 с.

  1. Єжак Т. Основи проектної діяльності учнів // Школа. – 2007. - №11. – с. 33-37.

  2. Єрмаков І. Проектний підхід у школі життєвої компетентності // Підручник для директора. – 2005. – № 9-10. – с. 32-49.

  3. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики: Науково-методичний посібник / За ред.. І.Г.Єрмакова.- Запоріжжя: ХНРБЦ, 2006.

  4. Зінов’єва Т. Формування ключових компетентностей учнів // Директор школи. - 2006. - №42. - с.19-21.

  5. Зозюк І. Творчі проекти: обґрунтування необхідності // Українська мова та література. – 2005. – № 45. – с. 6-7.

  6. Канішевська Л. Життєва компетентність: особливості формування// Шкільний світ.- №45.- с.2-3.

  7. Кезик О. Життєві компетенції учнів: Формування життєвої компетенції учнів шляхом використання методу проектів // Завуч. - 2006. - №26. - с. 16-26.

  8. Кравченко І. Л. Працюємо за методом проектів на уроках зарубіжної літератури // Обдарована дитина. – 2008. - №5. – с. 41-44.

  9. Мартинець Л. Методика формування ділових якостей старшокласників засобами проектної діяльності // Рідна школа. – 2010. - №3. – с. 53-57.

  10. Метод проектів у сучасних умовах // Відкритий урок. – 2008. - №7-8. – с. 80-82.

  11. Метод проектів // Початкова освіта. – 2006. - №16. – с. 7-12.

  12. Метод проектів – технологія освіти ХХІ століття // Відкритий урок. – 2007. - №1. – с. 51-60.

  13. Нищета В. Метод проектів на уроках літератури // Українська мова та література. – 2006. - №17. – с. 4-9.

  14. Пелагейченко М. Методи навчання у проектній діяльності // Відкритий урок – 2009. - №5. – с. 22-24.

  15. Подранець Н. Проектна технологія на уроках української літератури // Українська література в загальноосвітній школі. – 2007. - №3. – с.21-24.

  16. Подранець Н. Проектні технології як один із напрямків розвитку мовної особистості // Українська література в загальноосвітній школі. – 2008. - №5 – с.33-36.

  17. Чеховська Л. Проектне навчання на уроках української літератури і розвиток творчої особистості // Українська література в загальноосвітній школі. – 2009. - №10. – с. 15-20.

  18. Шубіна Т. Проектна діяльність як важливий аспект компетентної освіти школярів // Школа. – 2006. - №12. – с.25-28.

  19. Як створити навчальний проект // Початкова освіта. – 2006. - №40.–с. 3-6.

Додатки

  • 14.07.2019
  • Українська література
  • 1 Клас, 2 Клас, 3 Клас, 4 Клас, 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас, 12 Клас
  • Наукова робота
  • 410
  • 0
  • 14
  • Стежити

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Інтегрований курс «Мистецтво»: теоретико-прикладний аспект»
Просіна Ольга Володимирівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.