Бібліотека

Курсова робота (Кінезіологія) Дегтярьова О.Г. Таврійський НРЦ

Опис документу:
Кінезіологія актуальна ще й тому, що на сьогодні значну увагу приділяють дітям з особливими освітніми потребами. У них обмежені можливості пізнавальної діяльності. Діти відстають у розвитку словесно-логічного мислення, не опановують аналізу і синтезу, порівняння й узагальнення. У них недостатньо розвинена ручна моторика, часто порушена координація рухів.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

ЗМІСТ


ВСТУП

Останнім часом спостерігається збільшення кількості дітей з різними порушеннями в розвитку, труднощами в навчанні та в адаптації, також збільшилася кількість дітей із загальним недорозвиненням мовлення та дізартрією. Для подолання у таких дітей мовленнєвих порушень та попередження розвитку патологічних станів необхідно зміцнювати їхнє психічне здоров’я і проводити комплексну психокорекційну роботу. Однією зі складових елементів такої роботи є кінезіологічна корекція. Знаходячись на межі педагогіки, психології та медицини, логопедія використовує у своїй практиці нетрадиційні для неї методи і прийоми суміжних наук, що допомагають оптимізувати, роботу вчителя-логопеда. Кінезіологія належить до здоров’язбережувальних технологій. Її вправи спрямовані на збереження здоров’я дітей, корекцію та профілактику відхилень у їхньому розвитку.

Кінезіологія актуальна ще й тому, що на сьогодні значну увагу приділяють дітям з особливими освітніми потребами. У них обмежені можливості пізнавальної діяльності. Діти відстають у розвитку словесно-логічного мислення, не опановують аналізу і синтезу, порівняння й узагальнення. У них недостатньо розвинена ручна моторика, часто порушена координація рухів.

Доведено, що комплексне кінезотерапевтичне застосування вправ ефективно впливає на розвиток динамічної, кінестетичної і просторової організації рухів, орального праксису (як умови успішного звуковідтворення), процесів пам’яті, концентрації уваги і побудови прийменникове-відмінкових конструкцій у мовленні.

Мета курсової роботи – визначити особливості застосування та ефективність кінезіологічних вправ як засобу корекції порушень розвитку дітей з особливими освітніми потребами.

Завдання дослідження:

  • Визначити особливості розвитку молодших школярів з особливими освітніми потребами;

  • Розглянути суть та значення кінезіології у корекційній роботі з молодшими школярами у спеціальному навчальному закладі;

  • Визначити стан розвитку молодших школярів з особливими освітніми потребами у 1-Б класі «Таврійського навчально-реабілітаційного центру»;

  • Описати напрями застосування кінезеологічних вправ як засобу корекції порушення розвитку учнів з особливими освітніми потребами з особистого досвіду.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ КІНЕЗІОЛОГІЧНИХ ВПРАВ ЯК ЗАСОБУ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВОМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

1.1. Особливості розвитку молодших школярів з особливими освітніми потребами

Розумова відсталість (олігофренія) – це виразне, незворотне системне порушення пізнавальної діяльності, яке виникає внаслідок дифузного органічного пошкодження кори головного мозку. З педагогічного погляду розумово відстала дитина – це дитина, яка ні за яких умов не зможе засвоїти програму масової школи. Цим вона відрізняється від дітей з іншими видами аномалій, які для навчання за програмою масової школи потребують спеціальних умов [6, c. 22].

Д. Н. Ісаєв визначає психічне недорозвинення (розумову відсталість) як сукупність етіологічно різних спадкових, вроджених або рано придбаних стійких непрогресуючих синдромів загальної психічної відсталості, що виявляються в утрудненні соціальної адаптації головним чином через переважаючий інтелектуальний дефект [7, с. 191].

Характеризуючи особливості інтелектуального розвитку дітей з помірною та тяжкою розумовою відсталістю, необхідно почати саме з відчуття і сприймання. Знання про навколишній світ ми одержуємо не лише за допомогою відчуттів, які дають нам можливість відчувати окремі властивості предметів і явищ оточуючої дійсності, але й сприймань, які дають нам цілісний образ предмета або явища. Ці форми відображення є процесами чуттєвого пізнання.

Дослідження предметно-практичної діяльності, основою якої є зорово-рухова координація і яка передбачає чітке поєднання рухів очей і рук, дозволили дійти висновку, що у дітей з помірною розумовою відсталістю спостерігається дезорієнтація у своїх діях. Ці діти не вміють виконувати рухи у фіксованому за допомогою очей напрямку. Вони втрачають точки опору, лінії, відхиляються від заданого напрямку. У їхніх діях спостерігається невміння переключитись з рухів, контрольованих за допомогою очей, на пропріорецептивний контроль. Недорозвиток зорово-рухової координації призводить до труднощів під час оволодіння письмом, рахунком, трудовою діяльністю. Поряд з недорозвитком зорового сприймання у дітей з помірною та тяжкою розумовою відсталістю спостерігається і недорозвиток інших форм сприймання: слухового, дотикового, часового, просторового.

Необхідно також вказати і на уповільнення і звуження об’єму сприймання оточуючої дійсності дітьми з помірною та тяжкою розумовою відсталістю. Вони потребують значно більше часу для опрацювання сенсорної інформації, аніж діти з легкою розумовою відсталістю. Причому необхідно зазначити, що більшість такої інформації дітьми з помірною та тяжкою розумовою відсталістю просто не сприймається.

Дослідження, проведені І. М. Соловйовим, показали значну звуженість процесу сприймання у розумово відсталих дітей. У тих випадках, де дитина з нормальним психофізичним розвитком зразу починає орієнтуватись в навколишній дійсності, виділяючи для цього достатню кількість орієнтирів, розумово відстала дитина тривалий час не може усвідомити змісту ситуації і залишається дезорієнтованою. При цьому ці діти погано помічають зв’язки і залежності між тими предметами, які перебувають у полі їхнього оточення [15, с. 11].

Для дітей з помірною розумовою відсталістю притаманне поверхове, глобальне сприймання. Вони сприймають будь-який предмет в цілому, не звертають уваги на дрібні деталі, які його відрізняють від інших.

Під час сприймання предметів вони не аналізують, не виділяють їхні характерні риси. Найбільш звичні предмети вони сприймають і розрізняють досить непогано. Але при необхідності сприйняти і усвідомити незнайомі або малознайомі предмети, а тим більше застосувати їх у своїй предметно-практичній діяльності вони не можуть. Для цього необхідно додаткове і досить ґрунтовне пояснення їхнього призначення.

Відсутність цілеспрямованих прийомів: аналізу, синтезу, порівняння, систематичного пошуку, повного охоплення матеріалу, застосування адекватних способів дій призводить до хаотичного, безсистемного, неусвідомленого характеру їхньої діяльності.

Зрозумілою стає думка Л. С. Виготського про первинні та вторинні симптоми розумової відсталості. Саме погані відчуття та сприймання виявляються тими ядерними симптомами, які гальмують, затримують розвиток вищих психічних процесів, зокрема, мислення [4, c. 45].

Всі вказані недоліки та особливості відчуттів та сприймань коригуються та компенсуються у процесі навчання та виховання розумово відсталих дітей у спеціальній школі. За даними К. Л. Вересотської, з віком темп зорового сприймання учнів стає швидшим. Також з віком покращуються гострота зору, повнота оглядання, специфічне впізнавання, впізнавання предметів, пред’явлених у незвичному ракурсі.

Розвиток відчуттів та сприймань може відбуватись спонтанно завдяки поступовому відновленню вищої нервової діяльності. Завдяки цьому стають більш рухливими та сильними нервові процеси, прискорюється темп та точність відчуттів та сприймань. Розвиток відчуттів та сприймань може здійснюватися під впливом формування вищих психічних функцій [14].

Уява у розумово відсталих відрізняється поверховістю, неточністю, схематичністю. Погіршення концентрації уваги, наявне у розумово відсталих осіб призводить до зниження його стійкості, що ускладнює цілеспрямовану пізнавальну діяльність. Науковцями показано, що самостійно перевіряючи текст, діти працюють повільно і не помічають помилок [5, с. 104].

Порушення мовлення у розумово відсталих осіб зустрічаються в 40-60%. При легкої розумової відсталості відзначається значне запізнювання розвитку мови внаслідок слабкості замикальних функцій кори, повільним виробленням диференційованих умовних зв’язків у всіх аналізаторах, в порушенні динаміки нервових процесів, які ускладнюють встановлення зв’язків між аналізаторами і утворення стереотипів. Для мови розумово відсталих дітей характерні фонетичні спотворення, обмеженість лексикону, недостатнє розуміння значень слів. Активний лексикон перевантажений штампами, порушена граматична будова мовлення, фрази бідні, односкладові. Є труднощі в оформленні своїх думок, передачі змісту прочитаного чи почутого [12, с. 97].

Пам’ять характеризується сповільненістю і неміцністю запам’ятовування, швидкістю забування, неточністю відтворення, епізодичною забуливістю, поганим пригадуванням. Таким дітям потрібно значно більше часу на запам’ятовування нового матеріалу. Діти краще запам’ятовують зовнішні, випадкові ознаки; внутрішні логічні зв’язки усвідомлюються і запам’ятовуються важко. Пізніше, ніж у нормальних дітей, формується довільне запам’ятовування. Внаслідок нерозуміння логіки подій відтворення носить безсистемний, хаотичний характер. Найбільші труднощі викликає відтворення словесного матеріалу, тому що опосередкована смислова пам’ять малодоступна. Забутливість розумово відсталих дітей – прояв виснаження і гальмування кори головного мозку. Найбільш нерозвиненим є логічне опосередковане запам’ятовування. Механічна пам’ять може бути збереженою або навіть добре сформованою [13, с. 65].

Недорозвинення мислення розумово відсталих дітей, багато в чому визначається тим, що воно формується в умовах неповноцінного почуттєвого пізнання, мовного недорозвинення і обмеженої практичної діяльності. У розумово відсталих недостатньо сформовані такі операції мислення, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція.

Основний недолік мислення розумово відсталих дітей – слабкість узагальнень – проявляється у процесі навчання в тому, що діти погано засвоюють правила та загальні поняття. Вони нерідко заучують правила напам’ять, проте не розуміють їх змісту і не знають, як їх застосувати. Тому вивчення граматики та арифметики є для них великою трудністю. Склад ним завданням для них є і засвоєння нових загальних понять та правил при вивченні інших навчальних предметів. У той же час і наукові дослідження, і шкільний досвід свідчать про те, що учні спеціальної школи досить швидко розвиваються і кожну з мислительних операцій виконують у старших класах краще, ніж у перших.

Існує дві різні концепції щодо можливостей формування узагальнення у розумово відсталих дітей.

Згідно з першою концепцією слабкість узагальнення є первинним основним дефектом, який не підлягає подальшому психологічному поясненню. Все вище, людське розумово відсталій дитині недоступне. Узагальнення – це вище, найскладніше досягнення людського мозку. Із ушкодження мозку випливає неможливість узагальнення. Тому, згідно цієї концепції, розумово відстала дитина не може оволодіти складними узагальненнями.

Іншу точку зору висловлює Л. С. Виготський. Не заперечуючи того, що мисленню розумово відсталих дітей властива конкретність, Л. С. Виготський писав, що недорозвиток вищих форм мислення є «першим та найбільш частим ускладненням, що виникає як вторинний синдром розумової відсталості», проте ускладнення, яке виникає не обов’язково. Отже, за думкою Л .С. Виготського, розумово відсталі діти можуть навчитись узагальнювати. Проте цей процес відбувається повільніше, ніж у здорових людей. Для того, щоб навчити розумово відсталого узагальнювати, необхідно використовувати особливі засоби навчання.

Погляди Л. С. Виготського не тільки теоретично обґрунтовані, а й продуктивні у практичному відношенні. Вони спрямовують думку олігофренопедагогів на пошуки шляхів подальшого перетворення та поліпшення виховання і навчання розумово відсталих дітей [3, с. 69].

Таким чином ми з’ясували, що для розумово відсталих притаманні недорозвинення пізнавальних інтересів, труднощі сприйняття простору і часу, що заважає їм орієнтуватися в навколишньому середовищі.

1.2. Суть та значення кінезіології у корекційній роботі з молодшими школярами у спеціальному навчальному закладі

У сучасній науці є підстава вважати, що першим засобом спілкування було комплексне кінетичне мовлення. Під даною формою мовленням розуміється найпростіша система передачі інформації з використанням рухів тіла. В еволюційному розвитку рухи, так само як і мовлення, пройшли ряд етапів, які замінювали один одного, однак не відкидали попередніх, а навпаки базувалися на них.

Традиційно методи корекційного впливу на дітей з обмеженими можливостями здоров’я поділяють на: когнітивні – направлені на розвиток вищих психічних функцій (мовленнєвих, розумових процесів, пам’яті та ін.) та методи рухової корекції або тілесно-орієнтовані техніки – направлені на формування або відновлення контакту з власним тілом, розвиток невербальних компонентів спілкування, загальної та дрібної моторики. В ситуації системних порушень в розвитку дітей існує необхідність в ієрархічному застосуванні рухових та когнітивних методів корекції, оскільки вони є один для одного необхідною умовою у своєму становленні. Дана ієрархічність базується на описаних М. Бернштейном онто- і філогенетичних рівнях побудови рухів, які мають велике загально психологічне значення. А також на морфологічній та функціональній зрілості мозолистого тіла, головна роль якого в забезпеченні міжкулевої організації психічних процесів, в тому числі мовлення [1, с. 107].

В нейропсихології вказано на зв’язок дезадаптивної поведінки людини з порушенням міжпівкулевої взаємодії. Несформованість міжпівкулевих зв’язків негативно відображається і на становленні в онтогенезі системи мовлення. В той же час показано на практиці позитивний вплив на їх формування та розвиток через систему рухових активно – пасивних комплексних методів.

Мислення, свідомість, а значить, і корекційне навчання – функція мозку як цілого, проте провідна роль у здійсненні вищих психічних функцій притаманна корі головного мозку. Симетричні області правої та лівої півкуль виконують різні функції. Права півкуля мозку контролює ліву половину тіла і відчуття, отриманні через ліве око і вухо. Подібним же чином ліва півкуля головного мозку контролює праву сторону тіла. Коли одна сторона мозку регулює діяльність, інша сторона може перебувати або в стані взаємодій та координації, або «відключатися» і блокувати інтеграцію. Отже, для функціонування мозку як єдиного цілого, необхідно співдія півкуль, «діалог» між ними. У ході нормального, неускладненого розвитку поступово дозрівають перші волокна, пов’язуючи кору півкуль і дозволяють передавати інформацію в обох напрямках – від правої до лівої і від лівої і правої. Цей процес триває першу декаду життя дитини, а можливо, і довше, особливо інтенсивний в перші 6-7 років життя. Різні фактори, в тому числі родові травми і асфіксія, можуть викликати відхилення і уповільнення розвитку міжпівкульних зв’язків, а значить, утруднення «спілкування» півкуль мозку. Як правило, ці порушення слабшають або навіть зникають з віком. Однак у молодшому шкільному віці вони ще значні і впливають на роботу мозку як цілого, що проявляється в порушенні дворуких координацій, в труднощах навчання читання та математики. І хоча в багатьох випадках він є головною причиною, ряд дослідників відзначає, що діти, які відчувають шкільні труднощі, часто мають ознаки міжкульної дисфункції, тобто недостатній взаємозв’язок правої і лівої півкуль мозку, а значить, і дефіцитом їх взаємодії [2, с. 115].

Засновником освітньої кінезіології є американський вчений Пол Деннісон, який все своє професійне життя присвятив сфері – освіти. Пол Деннісон доктор філософії та педагог за освітою. В 1960 році він почав дослідження з поліпшення читання і його зв’язок з поліпшенням мозку, яке надалі переросло в «Гімнастику для мозку». У 70-х роках Пол Деннісон працював в Центрі групового навчання для невстигаючих «Долина», де він протягом 20 років допомагав дітям і дорослим. Деннісон розробив систему швидких, простих, специфічних рухів, що приносять користь кожному незалежно від його проблеми. Особливо ефективною виявилася вона в дітей, діагностованих як «нездатних до навчання». У 1987 році результати ГМ (гімнастики мозку) були оцінені експериментально. У цьому експерименті брали участь 19 учнів спеціальної школи. Кожен учень робив вправи ГМ по 10-15 хвилин щодня. Показники прогресу учнів за 1 рік такі, що їх успішність підвищилася на 50%. Значно підвищилася здатність учнів концентруватися на виконуваному завданні.

Кінезіологія є здоров’язберігаючою технологією. Ця методика спрямована на розвиток фізичних та психофізіологічних якостей, на збереження здоров’я.

Кінезіологія – це наука про розвиток головного мозку через рух. Її використовують у всьому світі. Засновником наукової кінезіології в Стародавній Греції вважався Асклепіад, який жив понад 2000 років тому.

Елементи кінезіології містила давньоіндійська йога, Конфуцій та Гіппократ також застосовували кінезіотерапією. Фундаментальні роботи В. М. Бехтерева, А. Р. Лурії, Б. Н. Анохіна, І. М. Сечєнова довели вплив маніпуляції рук на функції вищої нервової діяльності та розвиток мовлення. Саме такий зв’язок головного мозку і рухів узяли за основу засновники кінезіології. Вони стверджують, що обидві півкулі головного мозку можуть ефективно розвиватися через виконання спеціальних рухів – кінезіологічних вправ. Василь Олександрович Сухомлинський уважав, що рух пальців сприяє активізації мовленнєвих центрів головного мозку і посиленню діяльності мовленнєвих зон [11, с. 11].

Кінезіологія – це наука про розвиток розумових здібностей і фізичного здоров’я через певні рухові вправи. Це своєрідна «гімнастика мозку». З її допомогою процес навчання і виконання будь-якого виду діяльності стає ефективнішим. Завдяки «гімнастиці мозку» організм координує роботу правої та лівої півкуль, розвиває взаємодію тіла й інтелекту. Півкулі мозку людини відповідають за певні функції:

  • права півкуля головного мозку – гуманітарна, образна, творча – відповідає за тіло, координацію рухів, просторове і кінестетичне сприйняття;

  • ліва півкуля головного мозку – математична, знакова, мовленнєва, логічна, аналітична – відповідає за сприйняття слухової інформації, постановку мети і побудову програм.

Для того щоб творчо осмислити будь-яку проблему, недостатньо лише задіяти обидві півкулі, необхідні їхня взаємодія й синхронізація між ними. Кожна з півкуль є не дзеркальним відображенням іншої, а необхідним доповненням.

Основна мета кінезіології: розвиток міжпівкульної взаємодії та синхронізація роботи півкуль головного мозку, що сприяє активізації розумової діяльності [8].

Завдання кінезіології:

  • розвиток міжпівкульної взаємодії;

  • синхронізація роботи півкуль;

  • розвиток дрібної моторики;

  • розвиток здібностей;

  • розвиток пам’яті, уваги, мислення;

  • розвиток мовлення.

Кінезіологічні вправи допомагають подолати стресові ситуації, поліпшити роботу мозку і всього тіла, сприяють гармонійному розвитку особистості та її творчої самореалізації.

Розтягування, дихальні вправи, окорухові вправи, вправи для розвитку дрібної моторики, масаж, вправи на релаксацію поліпшують розумову діяльність, синхронізують роботу півкуль, сприяють запам’ятовуванню, підвищують стійкість уваги, допомагають відновленню мовленнєвих функцій, полегшують процеси читання і письма. Новий навчальний матеріал сприймається дітьми більш цілісно та природно, нібито розумом і тілом, а тому краще запам’ятовується.

Застосування цього методу вправ дає можливість розвитку дрібної моторики, кистьового захоплення руки, розвиток та корекцію когнітивних процесів, зорово-просторових уявлень; зниження стомлюваності; підвищення здатності до довільного контролю; сприяє профілактиці дислексії та дисграфії; допомагає адаптації ліворуких; розвиває міжпівкульну спеціалізацію, міжпівкульну взаємодію, синхронізацію роботи півкуль.

Кінезіологічні вправи дають кумулятивний ефект для підвищення розумової працездатності та оптимізації інтелектуальних процесів як у дітей, так і дорослих. Саме тому фахівці, які виконують вправи з «Гімнастики мозку» визначають покращення психоемоційного та соматичного стану, активізацію життєдіяльності та працездатності. Це є новим інноваційним аспектом в корекційно-логопедичній роботі, коли дорослі працюючі з дітьми і виконуючи даний комплекс вправ визначають покращення загального стану, сплеск сил та енергії, покращення функції кровообігу, нормалізацію роботи внутрішніх органів [1, с. 104]. У процесі тренувань людина усуває перешкоди («тиски», що сковують тіло й заважають нормально сприймати все, що відбувається довкола) і перенавчається (вмикає ті ділянки мозку, які раніше «відпочивали» і не захищали нас від тривог і стресів). Вправи «вмикають» оздоровчу роботу м’язів, м’яко примушують кров і лімфу рухатися до тих ділянок організму, де виникає їхня нестача.

Кінезіологічні вправи вдосконалюють механізми адаптації дитячого організму до зовнішнього середовища, знижують захворюваність і роблять життя дитини безпечнішим завдяки розвитку таких якостей, як спритність, сила, гнучкість; вони готують дитину до школи, поступово привчають її витримувати навантаження, проявляти волю; здатні допомогти дитині впоратися зі стресовими ситуаціями і постояти за себе в непростому житті.

Кінезіологічні вправи можна проводити у будь-який час як динамічні паузи або як частину заняття. Час проведення – 3–5 хвилин, у цілому це може становити до 25-30 хвилин на день. Діти мають точно виконувати рухи і прийоми. Вправи проводять у доброзичливій обстановці стоячи або сидячи за столом.

Для поступового ускладнення вправ можна використовувати:

  • прискорення темпу виконання;

  • виконання з легко прикушеним язиком і заплющеними очима;

  • долучення рухів очей і мовлення до рухів рук;

  • долучення дихальних вправ і методу візуалізації.

Хотілося б звернути увагу ще на кілька важливих моментів щодо проведення кінезіологічних вправ:

  • проводити кінезіологічні вправи можна лише під час «стандартного» навчання, творчу діяльність переривати кінезіологічними вправами недоцільно;

  • якщо діти мають інтенсивне розумове навантаження, то комплекс вправ краще проводити перед заняттям;

  • кінезіологічні вправи мають як негайний, так і кумулятивний, тобто накопичувальний ефект;

  • під впливом кінезіологічних тренувань в організмі відбуваються позитивні структурні зміни, у разі інтенсивнішого навантаження – значні зміни.

Отже, кінезіологія – дуже цікавий і ефективний метод роботи. Розвиток інтелекту безпосередньо залежить від сформованості півкуль головного мозку та їхньої взаємодії. Зважаючи на це, дуже важливо застосовувати на практиці методи і прийоми кінезіології, що дають змогу «тренувати» мозок у дітей шкільного віку з особливими освітніми потребами.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ З ЗАСТОСУВАННЯ КІНЕЗІОЛОГІЧНИХ ВПРАВ ЯК ЗАСОБУ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВОМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

2.1. Стан розвитку молодших школярів з особливими освітніми потребами у 1-Б класі «Таврійського навчально-реабілітаційного центру»

Навчаючи учнів 1 класу «Таврійського навчально-реабілітаційного центру» хочу зазначити, що можливості учнів з інтелектуальними порушеннями помірного та тяжкого ступенів вкрай обмежені, але результати роботи показують, що при створенні необхідних педагогічних умов, позитивна динаміка в їх розвитку може бути досягнута.

В класі навчаються 6 учнів з помірною розумовою відсталістю (F-71).

Отже, на почату 1 класу учні вміють: слухати-розуміти мовлення вчителя; збирають розсипані предмети та сортують їх за розміром; розрізняють основні кольори; правильно сидять за партою та розташовують приладдя під час письма; знають своє ім’я, ім’я та по-батькові вчителя; висловлюють власні прохання; конструюють прості предмети; повторюють за вчителем окремі звуки, звукосполучення, слова; пишуть і малюють олівцем, ручкою на аркушах паперу прямі лінії у різних напрямках; викладають прості кольорові візерунки з мозаїки.

З логопедії учні вміють з направляючою допомогою виконувати:

  • артикуляційну гімнастику, дихальні вправи, голосові вправи, пальчикову гімнастику;

  • за допомогою вчителя упорядковувати почуті звуки і складати з них слова;

  • за допомогою вчителя поєднувати у склади (проспівувати) і утримувати в пам’яті кілька вимовлених звуків у певному порядку;

  • лексична система у стадії формування;

  • за допомогою вчителя заучують коротенькі віршики, складають речення за малюнками, підтримують діалог.

Корекційно-реабілітаційна робота з учнями-інвалідами першого класу спрямовується на вирішення таких завдань:

  • формування у дітей доступного обсягу знань, адекватності поведінки та вміння діяти у конкретних життєвих ситуаціях;

  • відпрацювання навичок соціальної адаптації, що сприяє підготовці дітей до самостійного життя.

Для реалізації поставлених завдань повинні виконуватися наступні принципи:

  • зміст навчальних дисциплін – має практичну спрямованість на оволодіння життєво необхідними адаптованими уміннями і навичками.

  • максимально пов’язаний з реальним життям, що підвищує мотивацію до навчання, формує пізнавальні інтереси;

  • концентрично побудований на основі повторюваності навчальної інформації на різних предметах.

На протязі першого року навчання формуються та розвиваються у дітей:

  • комунікативна функція мовлення;

  • елементарні графічні та читацькі навички;

  • елементарні математичні уявлення;

  • елементарні уявлення про навколишнє;

  • навички самообслуговування;

  • соціальна поведінка;

  • емоційний розвиток;

  • елементи предметно-практичної діяльності.

При роботі з дітьми-інвалідами використовуються такі напрямки: сенсорно-кінеститичний розвиток, аквотерапія, піскотерапія, психомязова релаксація та кінезеологічні вправи.

2.2. Напрями застосування кінезеологічних вправ як засобу корекції порушення розвитку учнів з особливими освітніми потребами

У своїй педагогічній діяльності протягом навчального року застосовувала наступний комплекс кінезеологічних вправ.

Вправи для розвитку міжпівкульної взаємодії.

Вправи поліпшують розумову діяльність синхронізують роботу півкуль, сприяють запам’ятовуванню, підвищують стійкість уваги полегшують процес письма.

Комплекс 1.

1. Кілечко. По черзі і якнайшвидше перебирайте пальці рук, з’єднуючи в кільце з великим пальцем послідовно вказівний, середній і т. д. Вправа виконується в прямому (від вказівного пальця до Мізинця) і у зворотному (від мізинця до вказівного пальця) порядку. На початку вправа виконується кожною рукою окремо, потім разом.

2. Кулак – ребро – долоня. Три положення руки на площині столу. Долоня на площині, стиснута в кулак долоня, долоня ребром на площині столу, пряма долоня на площині столу. Виконується спочатку правою рукою, потім лівою, потім – двома руками разом. Кількість повторень – по 8-10 разів.

3. Лезгинка. Ліву долоню складіть у кулак, великий палець відставте убік, кулак розгорніть, пальцями до себе. Правою рукою прямою долонею в горизонтальному положенні доторкніться до мізинця лівої. Після цього одночасно змініть положення правої і лівої рук. Повторіть 6-8 разів. Прагніть високої швидкості зміни положень.

4. Дзеркальне малювання. Покладіть на стіл чистий аркуш паперу. Візьміть в обидві руки по олівцю чи фломастеру. Почніть малювати одночасно обома руками дзеркально-симетричні малюнки, літери. Під час виконання цієї вправи ви відчуєте, як розслаблюються очі й руки. Коли діяльність обох півкуль синхронізується, помітно зросте ефективність роботи всього мозку.

5. Вухо-ніс. Лівою рукою візьміться за кінчик носа, а правою рукою – за протилежне вухо. Одночасно відпустіть вухо і ніс, лясніть у долоні, поміняйте положення рук «із точністю до навпаки».

6. Змійка. Схрестіть руки долонями одна до одної, зчепіть пальці в замок, виверніть руки до себе. Рухайте пальцем, на який укаже ведучий. Палець повинен рухатися точно і чітко, не допускаючи синкінезій. Торкатися до пальця не можна.

7. Горизонтальна вісімка.

1-2-ий тиждень занять. Треба впертися язиком у зуби, «намагаючись їх виштовхнути назовні». Розслабте язик. Повторіть 10 разів. Притискайте язик у роті то до лівої, то до правої шоки. Повторіть 10 разів. Утримуючи кінчик язика за нижніми зубами, вигніть його гіркою. Розслабте. Повторіть 10 разів.

3-6-ий тиждень занять. Витягніть перед собою праву руку на рівні очей, пальці стисніть у кулак, залиште витягнутими вказівний і середній. Намалюйте в повітрі цими пальцями знак нескінченності якомога більшого розміру. Коли рука з центру цього знаку піде вгору, почніть спостереження, не кліпаючи очима, спрямованими на проміжок між кінчиками цих пальців, не повертаючи голови. Ті, в кого виникли труднощі у простежуванні (напруження, часте кліпання), повинні запам’ятати відрізок «горизонтальної вісімки», де це трапляється, і кілька разів провести рукою, ніби загладжуючи цю ділянку. Необхідно прагнути плавного руху очей без зупинок і фіксацій. У місці зупинки, втрати спостереження потрібно провести рукою кілька разів назад по лінії «горизонтальної вісімки».

7-8-ий тиждень занять. Стежити за рухом пальців по траєкторії горизонтальної вісімки висунутим язиком.

Комплекс 2.

1. Маса ж вушних раковин. Промасажуйте мочки вух, потім усю вушну раковину. Наприкінці вправи розітріть вуха руками.

2. Перехресні рухи. Виконуйте перехресні координовані рухи одночасно правою рукою і лівою ногою (уперед, убік, назад). Потім зробіть те саме лівою рукою і правою ногою

3. Хитання головою. Дихайте глибоко. Розправте плечі, закрийте очі, нахиліть голову вперед і повільно розгойдуйте нею збоку в бік.

4. Горизонтальна вісімка. Намалюйте в повітрі в горизонтальній площині цифру вісім три рази спочатку однією рукою, потім іншою, потім обома руками разом.

5. Симетричні малюнки. Намалюйте в повітрі обома руками одночасно дзеркально симетричні малюнки (можна промальовувати таблицю множення, слова тощо).

6. Ведмежі погойдування. Гойдайтеся з боку вбік, наслідуючи ведмедя. Потім підключіть руки. Придумайте сюжет.

7. Поза скручування. Сядьте на стілець боком.

Ноги разом, стегно притуліть до спинки. Правою рукою тримайтеся за правий бік спинки стільця, а лівою – за лівий. Повільно на видиху повертайте верхню частину тулуба так, щоб груди опинилися навпроти спинки стільця. Залишайтеся в цьому положенні 5-10 с. Виконайте те саме в іншу сторону.

8. Дихальна гімнастика. Виконайте ритмічний подих: вдих у два рази коротший за видих.

9. Гімнастика для очей. Зробіть плакат-схему зорово-рухових траєкторій максимально можливої величини (аркуш ватману, стеля, стіна тощо). На ній за допомогою спеціальних стрілок зазначені основні напрямки, по яких повинний рухатися погляд у процесі виконання вправи: униз, уліво вправо, за годинниковою стрілкою і проти неї, по траєкторії «вісімки».

Кожна траєкторія мас свій колір: №1, 2 – коричневий, №3 – червоний, №4 – блакитний, № 5 – зелений. Вправи виконуються тільки стоячи.

Комплекс 3.

Попередньо намалюйте на картці (розміром із поштову листівку) дві лінії у вигляді символу Х.

Зафіксуйте погляд на перетині цих ліній, виконуючи при цьому наступні вправи:

1. Стоячи. Піднесіть (невисоко) ліву ногу, зігнувши її в коліні, і кистю (ліктем) правої руки доторкніться до коліна лівої ноги, потім те саме з правою ногою і лівою рукою. Повторіть вправу 7 разів. Коли рука торкається протилежного коліна, а погляд у цей момент сконцентрований на перетині ліній літери X, ніби «перетинається» середня лінія лівої і правої півкулі мозку. Вправа допомагає двом півкулям працювати одночасно.

2. Паровозик. Праву руку покладіть на ліву, одночасно роблячи 10-12 маленьких кіл зігнутою в ліктьовому суглобі лівою рукою, плечем уперед, потім стільки ж назад. Поміняйте позиції рук і повторіть вправу.

3. Перехресне марширування. Зробіть 6 пар перехресних рухів, «маршируючи» на місці і торкаючись лівою рукою правого стегна і навпаки. Повторіть «марширування», виконуючи однобічні підйоми стегна-руки вгору. Потім знову повторіть вправу. Дивіться при цьому на перетин лінії літери X. Вправу повторіть 7 разів. Різновид цієї вправи – ходіння з високим підніманням рук і ніг.

4. Млин. Виконуйте так, щоб рука і протилежна нога рухалися одночасно, з обертанням очей вправо, вліво, вгору, вниз. При цьому торкайтеся рукою протилежного коліна, «перетинаючи середню лінію» тіла. Час вправи 1-2 хв. Подих вільний.

5. Перехрест. Для виконання цієї вправи пропонується чистий лист щільного паперу з 14 намальованим на ньому символом Х. Він розташовується на площині, на відстані приблизно 20 см від очей, при цьому його освітлення повинне бути нормальним і рівномірним. Необхідно протягом 45 с дивитися в центр перехреста (після тижневих занять образ перехреста викликається довільно).Через 45 с погляд переведіть на світле тло. З появою образа око закрийте, а перехрест повільно перенесіть в область чола, а потім у тім’я. Це символ єдності мозку. Вправу повторюйте 3 рази.

6. Вправа «Погляд уліво вгору». Поза: правою рукою фіксуйте голову за підборіддя. Узявши олівець чи ручку, ліву руку викиньте убік і вгору під кутом 45 градусів так, щоб, закривши ліве око, правим не можна було бачити предмет у лівій руці. Після цього починайте робити вправу протягом 7 с. Дивіться на предмет у лівій руці, потім змінюйте погляд на «прямо перед собою» (рахунок «1-2-3-4-5-6-7»). Вправу виконуйте 3 рази, потім доводьте до 8 разів. Потім вправу виконуйте «з точністю до навпаки».

Надалі для того, щоб цілком виявити свої здібності під час будь-якої відповідальної (але звичної) роботи чи діяльності, досить уявити символ X. Це буде ніби кодом для мозку. Його можна використовувати щоразу, коли необхідно змусити працювати дві півкулі одночасно.

Вправи для розвитку творчого (наочно-образного) мислення (права півкуля).

У результаті вправ стабілізується психіка, розвивається інтуїція, активізуються творчі здібності.

Комплекс 1.

1. Стоячи. Хребет тримайте прямим. Очі закрийте. Пальці лівої руки покладіть на живіт (5 см нижче пупка), кінчиками пальців правої руки розминайте куприк. При цьому уявіть в області куприка червону кулю, що розростається. Під час виконання вправи, можливо, відчуєте розпирання в області куприка. Потім навпаки – ліва рука на куприку, правою розтирайте живіт, уявляючи в області живота жовтогарячу кулю, що розростається.

2. Ліва рука в області пупка, права на грудах в області серця. Сильно тріть груди, уявляючи в області грудей зелену кулю, що розростається.

3. Ліва рука на животі. Вказівний палець правої руки знаходиться над верхньою губою, середній палець знаходиться під нижньою губою. Відкрийте рот. Розтирайте ділянку губ.

4. Ліва рука на животі, права – трохи вище міжбрів’я. Масажуйте правою рукою. Уявляйте в області чола блакитну кулю, що розростається.

5. Вдихайте лівою ніздрею, видихаючи через праву ніздрю. Вдихаючи, уявіть, як з повітрям «золотаво-срібна» енергія проходить через ліву ніздрю, ліву частину горла, ліву частину серця і шлунка і доходить до куприка. При вдиханні «жовта хвора енергія» виходить через праву частину тіла (печінка, нирки, праву частину серця, праву частину горла і праву ніздрю). Потім вдихайте правою ніздрею, а видихайте лівою. Цикли повторіть по 3 рази.

6. Дивіться в центр між долонями, уявляючи кулю жовтого кольору. Витягніть руки вперед на рівні міжбрів’я. Вказівні й великі пальці складіть «будиночком» і дивіться між пальцями.

7. Сядьте на край стільця. Хребет тримайте прямим. Покладіть гомілку лівої ноги на коліно правої. Праву руку покладіть на гомілковостопний суглоб, торкаючись передньою областю запястя. Зверху на праву руку навхрест, покладіть ліву руку, торкаючись до правої руки тим самим місцем. Посидьте в такому положенні 1 хв. Потім поміняйте місцями руки і ноги, і знову посидьте 1 хв.

Комплекс 2.

1. Закрийте очі. Масажуйте зони з’єднання верхніх і нижніх корінних зубів вказівними й середніми пальцями одночасно праворуч і ліворуч зробіть голосний, розслаблюючий звук позіхання.

2. Встаньте і тримайтеся руками за спинку стільця. Розташуйте одну ногу перед корпусом тіла. Робіть випади на коліно ноги, виставленої вперед. Нога, розташована позаду, повинна бути прямою. Корпус тримайте прямо. Повторіть те саме для іншої ноги.

3. Сядьте на стілець, руки покладіть долонями вниз на стіл. Плечі розгорніть і розслабте. Робіть кругові рухи головою в напрямку до грудної клітки. Підчас вдихання подих повинен проходити по центральній лінії тіла.

4. Сидячи в кріслі чи на підлозі на м’якій поверхні, підтримуйте себе, тримаючись руками за ручки крісла. Підніміть ноги і робіть ними кругові рухи спочатку в одну сторону, потім в іншу.

5. Сядьте, витягніть ноги і схрестіть їх. Кисті рук розгорніть долонями в сторони, переплетіть пальці в замок і на рівні грудей зручно виверніть їх. Розслабтеся, закрийте очі, дихайте глибоко.

Вправи для розвитку абстрактно-логічного мислення (ліва півкуля).

Унаслідок виконання вправ поліпшується пам’ять, підвищуються інтелектуальні можливості, розвиваються математичні здібності, активізується робота головного мозку.

Комплекс 1.

1. Відтягніть вуха вперед, потім назад, повільно рахуючи до 10. Починайте з відкритими очима, потім із закритими очима. Повторіть 7 разів.

2. Одну хвилину масажуйте щоки круговими рухами пальців. Двома пальцями малюйте кола на підборідді та лобовій частині обличчя. Рахуйте при цьому до 30.

3. Масажуйте верхні й нижні віка, не закриваючи око, 1 хв.

4. Масажуйте ніс подушечками вказівних пальців, натискаючи на шкіру від основи носа до ніздрів, 20 разів.

5. Відкрийте рот і нижньою щелепою робіть різкі рухи, спочатку ліворуч праворуч, потім навпаки.

Комплекс 2.

1. Слон, що малює. Встаньте чи сядьте в позу слона. Коліна злегка підігнуті. Нахилився головою до плеча. Витягніть руко вперед і малюйте нею те, що бачите великими мазками. Потім повторіть те саме з іншою рукою.

2. Погойдування головою. Із силою схопіть ліве плече правою рукою. Головою повільно перетинайте середню лінію тіла, повертаючи ліворуч, потім праворуч. Розслабтеся. Зробіть два повних цикли подиху на три повороти голови. Повторіть те саме для іншого плеча.

3. Встаньте і тримайтеся руками за спинку стільця. Розташуйте одну ногу перед корпусом тіла, а іншу за ним. Робіть випади на коліно ноги, виставленої вперед. Нога, розташована позаду, повинна бути прямою. Корпус тримайте прямо. Повторіть те саме для іншої ноги.

4. Обертання шиї. Повертайте голову повільно зі сторони убік, дихайте вільно. Підборіддя повинне бути опущене якнайнижче Розслабте плечі. Спочатку повертайте голову зі сторони убік при піднятих плечах, потім при опущених. Обертайте головою спочатку з відкритими очима, потім із закритими.

5. Сядьте на стілець, ноги витягніть вперед і схрестіть їх. Зробіть нахил уперед, намагаючись дістати руками пальці ніг. Нахиліть голову. Вдихайте, піднімаючи тіло, видихайте, нахиляючи. Повторіть вправу тричі і змініть перехресне положення ніг.

6. Перехресний крок. Робіть поперемінні перехресні рухи руками і ногами при ходінні на місці. Спочатку торкайтеся руками до протилежних ніг перед собою, потім за спиною. Можна супроводжувати стрибками на місці.

Вправи для корекції очей і рук.

Поліпшують навички читання і письма, поліпшують здатність візуального розрізнення, поліпшують координацію тіла. Тренують рухові навички, стимулюють сприйняття простору, поліпшують почуття центрування.

1. Вісімки. Закрийте очі. Пальцями однієї руки проведіть перед очима подовжню вісімку. Випливайте закритими очима за рухами пальців. Продовжуйте малювати, збільшуючи розміри вісімки. Під час вправи відпочиньте й відкрийте очі. Перевірте різкість зору.

2. Вісімки ліктями. Стоячи, розведіть ноги в сторони, злегка зігніть ноги в колінах. Проведіть половину вісімки правим ліктем. Очі повинні стежити за рухами ліктя. Змістіть центр вісімки назад. Змістіть центр вісімки назад, відсуваючи торс убік. Проробіть те саме з лівою стороною.

3. Крила. Устаньте. Ноги на ширині плечей. Коліна розслаблені. Потрясіть руками і зігніть лікті. Накресліть вісімку одночасно двома руками. Спочатку вперед, назад і вниз, потім угору, убік і вниз. Підборіддя повертається разом із рухами рук. Повторіть кілька разів, поки не відчуєте, що летите. Тепер паріть. Руки відкриті й вільні. Під час вдихання нахиліться вперед, спираючись на носки. На видиху відхиліться назад. Ще раз вдихніть і уявіть, що летите.

4. Слон, що малює. Встаньте чи сядьте в позу слона. Коліна злегка підігнуті. Нахиліться головою до плеча, Втягніть руку вперед і малюйте те, що бачите, великими мазками. Потім повторіть те саме з іншою рукою.

5. Лежачи на спині, обійміть руками одне коліно, притискаючи його до грудей. Друга нога в розслабленому стані. Уявіть, що очі зв’язані зі стегнами і розслабте їх. Дихайте глибоко. Нехай підколінні сухожилля добре розтягнуться.

6. Обхопіть лівою рукою зап’ястя правої руки й масажуйте. Повторіть те саме правою рукою.

7. З’єднайте руки на рівні очей. Носом накресліть лінію від однієї долоні по руці до плеча. Потім перед собою накресліть коло. Тепер орієнтуйся по другій руці. Повторіть в іншу сторону.

Вправи для розвитку візуальної і слухової пам’яті.

1. Видихніть, відкрийте очі. Вдихніть, закрийте очі. Продовжуйте, видихаючи при світлі, вдихаючи в темряві. Нехай ваші очі цілком розслабляться, коли вони закриті. Відкрийте очі і покліпайте. Щораз, відкриваючи очі, відзначайте те, що бачите. Зауважуйте усі вигини і форми, лінії і кут. Спочатку тільки темне, потім тільки світле.

2. Закрийте очі й уявіть, що на них світить сонце. Покліпайте очима так, начебто ловите сонячне світло. Візьміть сонячний промінь і подивіться на нього із закритими очима, насолоджуючись переливами квітів. Тепер уявіть темряву і розслабтеся.

3. Сядьте зручно, ноги нарізно, розслабте коліна. Обійміть руками голову, торкаючись правою рукою лівого вуха і навпаки. Пальцями висувайте потилицю вперед. Закрийте очі й покладіть голову на руки.

Розгойдуючи зі сторони убік, глибоко дихаєте, поміщаючи голову в «колиску». Відчуйте, що ваше тіло – це опора.

4. Кінчики випростаних пальців правої руки піднесіть до мізинця лівої руки зі злегка стиснутим кулаком. Далі стисніть, навпаки, пальці правої руки, розтягніть пальці лівої руки й підведіть кінчики середнього й безіменного пальців до мізинця правої руки. Повторіть ці рухи швидко і поперемінно по 10 разів. Видих робіть через рот під час кожної переміни рук.

5. Розтисніть пальці лівої руки, злегка натисніть точку концентрації уваги, розташовану всередині долоні, великим пальцем правої руки. Повторіть це 5 разів. При натисканні зробіть видих, а при ослабленні зусилля – вдих. Вправу робіть спокійно. Потім зробіть те саме для правої руки.

6. Візьміть букви, виліплені з пластиліну; вирізані з дерева тощо. Необхідно обмацати букву, назвати її і записати. На початковому етапі тренування можна самому виліпити із пластиліну букви. Надалі варто перейти до запам’ятовування послідовності з 3-4 букв на основі їхнього дотику. Наступний етап тренування – букви промахуються в повітрі двома руками в дзеркальному відображенні.

7. Складіть великий і вказівний пальці кінчиками разом, із зусиллям притисніть їх один до одного, згинаючи їх у зовнішню сторону. Ту саму вправу зробіть для великого й середнього, великого й безіменного, великого й мізинця (для кожної руки 20 разів). Потім кінчиком великого пальця сильно натисніть на основу кожного пальця із зовнішньої і внутрішньої сторони.

8. Одночасно двома руками промахайте в повітрі в дзеркальному відображенні (запишіть на аркуші) інформацію, яку необхідно запам’ятати (букви, таблиця множення; формули, іноземні слова тощо).

Отже, застосування кінезеологічних вправ являється ефективним засобом розвитку підвищення розумової працездатності та оптимізації інтелектуальних процесів у дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами.

ВИСНОВКИ

Отже, інформація із зовнішнього світу аналізується скроневими, тім’яними, потиличними та центральними ланками обох півкуль при неодмінному діалозі між ними. Картина зовнішнього світу потім передається лобовій корі. Саме там вона емоційно забарвлюється. Додається та інформація з «комор» пам’яті. В результаті лобова кора приймає рішення, що робити в конкретній ситуації. При різних відхиленнях у формуванні лобових відділів кори спостерігаються різні порушення поведінки, серед яких труднощі перемикання з одного виду діяльності на інший. Часто діти з дисфункцією лобових частин не вміють планувати свою поведінку, не здатні очікувати відстрочений результат будь-яких целеспрямованих дій, хочуть все отримати «тут і зараз». У результаті поведінка таких дітей хаотична, вони не можуть довести до кінця жодного завдання або власного починання. Порушення сприйняття інтонації мовлення, а також власне монотонне мовлення виникає у дітей при ураженнях правої лобової області. Іноді дитина насилу сприймає емоційну сторону мовлення, і це призводить до утруднення спілкування з дитиною. Зайва агресивність, пригніченість або, навпаки, надлишкові позитивні емоції, тобто ознаки поганої пристосованості дитини до обстановки, також можуть бути наслідком ураження вісочних ланок, наприклад, при наявності в анамнезі асфіксії.

Профілактика цих порушень залежить від нас, фахівців, що працюють з дітьми, і від батьків та залежить від знаходження різних індивідуальних форм корекційної допомоги дітям.

Кінезіологія – дуже цікавий і ефективний метод роботи. Розвиток інтелекту безпосередньо залежить від сформованості півкуль головного мозку та їхньої взаємодії. Зважаючи на це, дуже важливо застосовувати на практиці методи і прийоми кінезіології, що дають змогу «тренувати» мозок у дітей молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами.

Кінезіологія є здоров’язберігаючою технологією. Ця методика спрямована на розвиток фізичних та психофізіологічних якостей, на збереження здоров’я.

Вправи кінезіології універсальні. Вони допомагають і дорослим, і дітям. Вони дуже прості у виконанні та не вимагають спеціальної фізичної підготовки. Регулярне виконання цих вправ позбавляє втоми, підвищує концентрацію уваги, сприяє підвищенню фізичної та розумової активності.

Учні 1-Б класу протягом навчального року з ентузіазмом виконували усі завдання, вони їм дуже подобаються.

Під впливом кінезіологічних вправ в організмі дитини відбувалися позитивні комплексно-структурні зміни. Під час систематичного виконання дихальних вправ: покращувалась ритміка дитячого організму, розвивався самоконтроль і довільність в поведінці; вправи для очей дозволяли розширити поле зору, поліпшити сприйняття (різноспрямовані рухи очей і мови розвивали міжпівкульну взаємодію, а відповідно і інтелект); вправи на розвиток дрібної моторики рук допомогали розвинути мислення, концентрували увагу, розвивали пам’ять, мову. Рухові вправи, які перетинають середню лінію тіла: покращували навички читання, письма, слухання, засвоєння нової інформації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Айрес Дж. Ребёнок и сенсорная интеграция. Понимание скрытых проблем развития. / Дж. Айрес – М. : Теревинф, 2004. – 272 с.

  2. Бадалян Л. О. Детская неврология / Л. О. Бадалян. – М. : Медицина, 1984. – 576 с.

  3. Выготский Л.С. К вопросу о компенсаторных процесах в развитии умственно отсталого ребенка // Собр. соч. / Л.С. Выготский – М. : Педагогика, 1983. – Т.5. – С. 115-136

  4. Выготский Л.С. Основне проблемы современной дефектологии / Л.С. Выготский // – М. : Проевещение, 1995. – С.45-47.

  5. Дегтяренко Т.М. Корекційно-реабілітаційна робота в спеціальних дошкільних закладах для дітей з особливими потребами : навчальний посібник / Т. М. Дегтяренко. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2008. – 302 с.

  6. Еременко И. Г. Олигофренопедагогика. / И. Г. Еременко – К. : Вища школа, 1985. – 328с.

  7. Исаев Д.Н. Умственная отсталость у детей и подростков. / Д.Н. Исаев – СПб. : Речь, 2003. – 391 с.

  8. Кінезіологія як засіб розвитку мовлення та інтелектуальних здібностей дітей з особливими освітніми потребами / Науково-методична література для працівників шкіл, ДНЗ та батьків [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://osnova.com.ua/news/1353-Кінезіологія_як_засіб_розвитку_мовлення_та_інтелектуальних_здібн.

  9. Конопляста С. Ю. Психолого-педагогічне вивчення дітей з вадами мовлення / С. Ю. Конопляста // Удосконалення підготовки науково-педагогічних кадрів в Україні : зб. наукових праць. К. : УДПУ імені М. П. Драгоманова, 1997. – С. 112-117.

  10. Лурия А. Р. Высшие корковые функции человека и их нарушения при локальных поражениях мозга / Александр Романович Лурия. – М. : МГУ, 1962. – 432 с.

  11. Любимова В. Кінезіологія, або природна мудрість тіла. / В. Любимова – СПб. : «Невський проспект», 2005. – 192 с.

  12. Лютова Е.К. Шпаргалка для взрослых : Психокорекционная работа с гиперактивными, агрессивными, тревожными и аутичнымидетьми. / Е.К. Лютова. – М. : Генезис, 2000. – 192 с.

  13. Матвєєва М.П. Корекційна робота в системі освіти дітей з вадами розумового розвитку : Навчально-методичний посібник. / М.П. Матвєєва, С.П. Миронова – Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Подільський державний університет, 2005. – 164с.

  14. Пахомова Н. Г. Нейропсихолінгвістика : навч. посіб для студ. спец. 7.010110501, 8.010110501 – «Корекційна освіта»/ Пахомова Н.Г.; ПНПУ ім. Короленка. – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2013. – 268 с.

  15. Цейтлин С.Л. Язык и ребенок. Лингвистика детской речи. / С.Л. Цейтлин – М., 2000. – 440 с.

  16. Шеремет М. К. Фізіологічні і психологічні передумови мовленнєвого розвитку дітей у нормі і патології / М. К. Шеремет // Науковий часопис Національногопедагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 19 : Корекційна педагогіка та спеціальна психологія : зб. наук. праць. – Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2013. – Вип. 23. – С. 298-301.

  17. Шнайдер В. І. Організація навчально-виховного процесу дітей з помірною та тяжкою розумовою відсталістю / В. І. Шнайдер – Хмельницький, 2012. – 104 с.

  18. Яловська О.О. Пальчики дошкільнят : розвиваємо руку – розвиваємо мозок. / О.О. Яловська. – Тернопіль : Мандрівець, 2011. – 228 с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.