«Рукавичка» — українська народна казка про загублену «рукавичку», яку знайшли звірі та вирішили в ній жити. Казка показує привітність між персонажами та вчить ділитись з іншими, та лагодити між собою. Казка належить до найдавнішого виду народного епосу, що зародився ще в докласовому суспільстві, пов'язавши себе із виробничою діяльністю первісної людини.
Образи тварин певною мірою стереотипні. Чимало казкових героїв набули алегоричного значення, символізують певну рису поведінки чи діяльності. Так, наприклад, лисиця стала символом хитрості, підступності, вовк — жорстокості, заєць — полохливості, кінь — працьовитості, собака — вірності.
Самохарактеристика, що звучить дуже образно завдяки здвоєним визначенням — епітетам: мишка — шкряботушка, жабка — скрекотушка, «зайчик-побігайчик», «лисичка-сестричка», «кабан-іклан», «ведмідь-набрід» — все це допомагає дітям уявити кожну тварину, зрозуміти її особливості.
