Інформаційно-ілюстративний матеріал: "Греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці"

Історія України

Для кого: 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас

01.04.2021

134

1

0

Опис документу:
Ілюстрація — зображення, що супроводжує текст літературного твору, газетної статті тощо з метою полегшення для читача візуалізації змісту. Інформаційно-ілюстративний матеріал присвячений храмам Чернівців, а саме Греко-католицькій церкві Успіння Пресвятої Богородиці, який можна використати під час уроків.
Оберіть документ з архіву для перегляду:
Перегляд
матеріалу
Отримати код
Перегляд
матеріалу
Отримати код
Перегляд
матеріалу
Отримати код
Перегляд
матеріалу
Отримати код
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ХРАМИ І ЦЕРКВИ ЧЕРНІВЦІВ

ПЕРША ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА СВЯТИНЯ

Греко-католицька церква Успіня Пресвятої Богородиці

На перших порах греко-католицька громада Чернівців відправляли службу божу в Римо-Католицькому костьолі при вівтарі Успіня Пресвятої Богородиці. З часом, громада українських католиків нашого міста збільшувалась і на часі стало питання власного храму. Його фундатором став українець, буковинський боярин із шанованого давнього роду - Тадей Туркул. Вінцем життя боярина став його заповіт, укладений 11 березня 1813, в якому все своє майно, в тому числі й чернівецьку корчму, він заповів греко-католицькій парохіяльній громаді з тим, щоб вона мала за що побудувати собі церкву - перший на Буковині греко-католицький храм. Тадей Туркул також подарував невеличку земельну ділянку та пожертвував власні кошти на будівництво церкви для греко-католиків Чернівців. Частина коштів, за заповітом, пішла на побудову дерев'яного храму греко-католицької парохії в Глибоці. 31 травня 1820 року було освячено наріжний камінь фундаменту майбутньої церкви. І вже 10 червня 1821 року новозбудована церква отримала благословення.

Частина друга

Першу назву церква отримала на честь святих Петра і Павла. З інших джерел з вдячності до Тадея Туркула та його грошей, храм освячено на честь святого Юди Тадея. Спочатку храм був набагато меншим: лише передня частина сучасної святині. Потім церква була істотно перебудована у стилі українського бароко за проектом відомого вченого та політика, чернівчанина Володимира Залозецького. Вже таким ми й бачимо храм нині. В Італії замовили іконостас та два вівтарі, які стали не тільки окрасою церкви, але і всього краю. У розписі ікон іконостасу та вівтаря, брав участь відомий польський іконописець Адам Отеховський (сьогодні можна побачити його автограф на іконі Ісуса Христа ). Іконостас, та два вівтарі було розмальовано в 1840 році. Для церкви в 1879 році було подаровано чудотворну ікону Матері Божої.

Частина третя

У 1937 р. оновлений храм був освячений на честь великого церковного свята Успіння Пресвятої Богородиці, надзвичайно шанованого в українській церковній календарній традиції. До греко-католицька церковної громади належало чимало суспільно – політичних та культурно - освітніх діячів нашого краю, це – професор Чернівецького університету Ігнатій Онишкевич, Степан Смаль – Стоцький, Омелян Калужницький, І.Темінський. А, Шанковський, С Виницький, І.Окупевський, також видатні буковинські письменники – Юрій Федьковим та Ольга Кобилянська. До речі, саме в цьому храмі відспівували Ольгу Кобилянську. Неодноразово відвідував храм й Андрій Шептицький і завжди його приїзд ставав важливою подією у духовному житті наших краян. Шептицький робив велику справу проповідуючи та навчав у церквах катехизму молоді, оглядав школи та культурні українські товариства.

Частина четверта

З приходом більшовицької влади на Буковину церква зазнала гоніння та переслідування. Уже у 1946 році на Буковині було заборонено богослужіння в українських Греко – Католицьких церквах. Священники та громада були змушені йти в підпілля. Собор Успіня Пресвятої Богородиці було передано в підпорядкування Православної церкви Московського Патріархату. Частина вірних УГКЦ перейшли до Римо – Католицького костьолу, а частина до Православної Церкви. В1961 році собор було закрито повністю та за радянською звичкою, перетворили на склад хімікатів. Старі фрески не витримали такої напруги. Дивом вцілів іконостас, що зберігався в Миколаївській дерев'яній церкві, повернувся на своє місце 1990 року, коли храм знову повернули греко-католицькій громаді міста.Відремонтований собор органічно вписався в архітектурний ансамбль нашого міста і красується своєю архітектурою, немов щойно побудований.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Нещодавно завантажили