Інформаційно-ілюстративний матеріал: "Дерев'яна церква Святого Миколая"

Архітектура

Для кого: 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас

17.03.2021

98

1

0

Опис документу:
Ілюстрація — зображення, що супроводжує текст літературного твору, газетної статті тощо з метою полегшення для читача візуалізації змісту. Інформаційно-ілюстративний матеріал присвячений храмам Чернівців, а саме дерев'яній церкві Святого Миколая, який можна використати під час уроків.
Оберіть документ з архіву для перегляду:
152,33 Кб
193,866 Кб
161,81 Кб
174,266 Кб
156,591 Кб
Перегляд
матеріалу
Отримати код
Перегляд
матеріалу
Отримати код
Перегляд
матеріалу
Отримати код
Перегляд
матеріалу
Отримати код
Перегляд
матеріалу
Отримати код
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ЦЕРКВА ОВІЯНА ЛЕГЕНДАМИ ІСТОРІЇ

Дерев'яна церква Святого Миколая

З усіх стародавніх храмів Чернівців молдавсько-турецької доби до наших днів збереглася лише дерев'яна церква Святого Миколая, яка постала 1748 року на міській околиці Селище, пізніше - вулиці Кушнірській, а тепер - вулиці Петра Сагайдачного.

За міськими легендами Миколаївська церква давніша майже на півтора століття - навіть на державній охоронній дошці вказана ця дата - 1607 рік. Натомість істориками були виявлені документи, за якими ктитором церкви був боярин Строєску, чернівецький староста на той час. Міські легенди також називають церкву «козацькою». Буцімто тут у різні часи молилися великі гетьмани Петро Сагайдачний під час Хотинської війни 1621 р. та Іван Мазепа після Полтавської битви 1709 р., нібито в ній відспівували старшого сина Богдана Хмельницького.

Частина друга

Існують і дві версії місця побудови Микоївської церкви. Згідно з першою в часи протекторату над цими землями турків вона була єпископською церквою і знаходилась в центрі міста, а потім була перенесена на теперішнє місце. Друга стверджує, що церква стояла на цьому місці з часів її побудови в 1607 р. Зведений цей храм за всіма канонами сакрального мистецтва тих часів.

Частина третя

Стильові ознаки Миколаївського храму є характерними для буковинських храмів «хатнього» типу.

За архітектурною композицією це безверха, накрита високим спільним спадистим дахом тризубна споруда. Складається з трьох великих дубових зрубів: п'ятигранного видовжиного західного, ширшого квадратного центрального та п'ятигранного східного. Стіни храму складені з дубових брусів, взруб. Дах покритий дранкою Вхід влаштовано з південного боку притвору, як і в інших церквах цього типу. Традиційно для буковинських храмів центральний вхід знаходиться в південній стіні західного зрубу.

Частина четверта

За час свого існування храм зазнав низку перебудов у XVIII та XIX ст.

1779 року церкву перебудували, і храм поставили на кам'яний фундамент. На початку ХХ ст. дерев'яні стіни церкви були зовні потиньковані і розграфлені фарбою на клітинки, тож храм здаля справляв враження мурованого. За радянських часів тут було влаштовано склад і навіть зал для тренувань важкоатлеті. Коли місцеву парафію закрили, з'явилися проекти використання споруди під музей писанки або музей культових споруд. Наступний великий ремонт відбувався вже в 1959р. Храм на той час був діючим - але ненадовго. З початком перебудови храм повернули громаді. Реставратори вивчили кожен сантиметр церкви — і не знайшли там жодних позначень, які в давнину обов'язково ставили на храмах, що були перенесені з одно місця на інше. Але будівлі повернули її первинне призначення лише за доби національного і духовного відродження.

Частина п᾽ята

На жаль, ту церкву, яку бачимо на старих фографіях, на дві третини знищила пожежа (кажуть, результат навмисного підпалу).

14 листопада 1992 року у церкві сталася пожежа, яка майже зруйнувала пам'ятку. Хоча пожежники приїхали вже через 5 хвилин, 70 відсотків церкви згоріло. Сильно постраждали стіни бабинця, повністю згорів дах, більш-менш достойно пережив нещастя лише намет. Реставраторам нічого не залишалося, окрім як створити новий проект - відродження храму з попелу. За чотири роки святиню відновили майстри з Буковинських Карпат - за тими ж технологіями, що і століття тому. Вони ж виконали всі роботи у вівтарній частині. Не пережили реставрації рештки грунтування церкви, виконані наприкінці ХІХ століття, коли її стіни було розписано геометричними орнаментами. 4 грудня 1996 року церкву освятили та відкрили для богослужінь.Нині - діючий храм УПЦ КП.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Нещодавно завантажили