"Формування пізнавальноі активності в учнів НУШ засобами інтерактивного навчання"

Інтерактивні методи навчання

Для кого: 1 Клас, 2 Клас, 3 Клас, 4 Клас

08.08.2021

68

5

0

Опис документу:
Важливим результатом якості навчального процесу має бути оволодіння кожним учнем ключовими компетенціями. Посилення компетентнісної спрямованості, як зазначається у Державному стандарті початкової освіти, створює передумови для індивідуалізації та диференціації навчання, запровадження особистісно-орієнтованих педагогічних технологій, формування соціальної, комунікативної, комп’ютерної та інших видів компетенцій учнів, поглиблення їх практичної і творчої діяльності.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

«Формування пізнавальноі активності в учнів засобами інтерактивного навчання»

-

Актуальність і перспективність досвіду.

Життя висунуло новий суспільний запит на розвиток творчої особистості школяра . Наскільки  наші діти будуть адаптованими до соціального середовища, здатними оперативно приймати правильне рішення в нестандартних ситуаціях, вмітимуть  контролювати і аналізувати свою  власну діяльність, залежить насамперед від школи.

Традиційно мета шкільної освіти визначалась набором знань, умінь і навичок, якими має оволодіти учень. Сьогодні такий підхід виявився недостатнім. Науковці впевнено говорять, що в сучасних умовах «старіння» інформації відбувається значно швидше, ніж завершується цикл навчання у школі. З огляду на це традиційна схема «передачі» від учителя до учня «необхідного запасу знань» виглядає до певної міри застарілою.

Наступна причина кризи знань виявляється у тому, що сьогодні немає необхідності перевантажувати пам'ять дитини знаннями «про всяк випадок», бо існують величезні бази інформації, і потрібно просто навчити дітей правильно ними користуватися.

Суспільству необхідні учні і випускники, готові змінюватися і пристосовуватися до нових потреб життя, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатися упродовж життя. А це значною мірою залежить не від отриманих знань, умінь і навичок, а від деяких додаткових якостей, для позначення яких і використовуються поняття компетенція і компетентність, що найповніше відповідають сучасному розумінню мети освіти.

Теоретичне обґрунтування досвіду

Важливим результатом якості навчального процесу має бути оволодіння кожним учнем ключовими компетенціями. Посилення компетентнісної спрямованості, як зазначається у Державному стандарті початкової освіти, створює передумови для індивідуалізації та диференціації навчання, запровадження особистісно-орієнтованих педагогічних технологій, формування соціальної, комунікативної, комп’ютерної та інших видів компетенцій учнів, поглиблення їх практичної і творчої діяльності. Компетентнісний підхід до організації навчального процесу на перше місце ставить не поінформованість учня, а вміння на основі знань вирішувати проблеми, які виникають у різних ситуаціях.   Реалізація компетентнісного підходу залежить від загальної  освітньо-культурної ситуації , в якій живе і розвивається школяр.


Напрями самоосвітньої компетенції молодших школярів

1. Пошук та впровадження у практику прийнятих форм самоосвіти учнів:

 - організація самоосвітнього засвоєння учнями частини матеріалу на уроках і вдома;

- добирати цікавий матеріал до уроку;

- заохочувати елементи творчості під час виконання домашніх завдань та самоосвітньої діяльності.

2. Озброєння учнів набором навчальних прийомів, необхідних для самоосвітньої роботи:

- оволодіння учнями навичками письма і читання, усного і писемного мовлення;

- уміння працювати з книгою;

 - вміння сприймати інформацію на слух;

- складати план;

 - робити аналіз умови та розв’язання задачі.

3. Стимулювання до заохочення самоосвіти школярів:

- здійснювати пропаганду самоосвіти серед школярів;

- проводити бесіди про необхідність самоосвіти;

- створювати пріоритети для знань, які потрібно опановувати самостійно;

 - залучати до самоосвіти учнів батьків.


     Досягнення результатів відбувається у:

  • розвитку співробітництва всіх учасників навчально-виховного процесу;

  • підвищенні рівня навчальних досягнень учнів шляхом запровадження у роботу інноваційних технологій;

  • створенні банку передового педагогічного досвіду;

  • постійному удосконаленні форм та методів навчально – виховного процесу;

  • створенні бази моніторингових досліджень.


      Понад 36 років працюю в школі. Саме підтримати бажання вчитися, розвинути пізнавальний інтерес до світу, фантазію, доброту, думку – мета моєї роботи з дітьми. Моє педагогічне кредо «Навчаючи інших, навчаюсь і сама»  

Із 2015-2020н.р. працюю над проблемою «Формування ключових компетентностей в учнів початкових класів засобами інтерактивного навчання».

   Як відомо, впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти базується на компетентнісному підході. Тому  мета моєї педагогічної діяльності  – сформувати компетентну особистість молодшого школяра на основі розвитку пізнавального інтересу, навчити самостійно мислити, озброїти необхідними для цього знаннями, вміннями та навичками.

     У сучасному суспільстві навчання можна організувати таким чином, що джерелом знань буде не тільки вчи­тель, але й комп'ютер, телевізор, відео. Учні, відповідно, повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в кон­кретних умовах; водночас думати, розуміти сутність речей, уміти ви­словити особисту думку. Саме цьо­му сприяють інтерактивні техноло­гії навчання.

  • Інтерактивне навчання сприяє:

  • формуванню загальнонавчальних та предметних навичок і вмінь;

  • виробленню життєвих цінностей;

  • максимальному використанню своїх здібностей;

  • створенню атмосфери співробітництва, взаємодії;

  • розвитку комунікативних якостей;

  • формуванню доброзичливого ставлення до інших;

  • можливості висловлювати, відстоювати та пропонувати свою думку;

  • формуванню навичок толерантного спілкування;

  • опановуванню нового матеріалу за короткий час;

  • вмінню аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблеми;

  • можливості проявити ініціативу, самостійність;  винахідливості та творчому підходу до розв’язання проблеми.

 Інтерактивні технології потребують певної зміни у житті всього класу, а та­кож значної кількості часу для підго­товки як учнів, так і вчителя. Розмірковуючи про інноваційні інтерактив­ні технології навчання та методику їх використання за різних форм орга­нізації навчання, слід пам'ятати, що діти вчаться ефективно, коли:

  • мають мотивацію до навчання;

  • перебувають у приязному ком­фортному середовищі;

  • використовуються методи, що від­повідають різним стилям і спосо­бам навчання;

  • використовуються їхні знання і вміння;

  • мають почуття контролю над про­цесом навчання;

  • досягають успіхів;

  • мають можливість випробовува­ти нові знання на практиці й ви­користати отриману інформацію;

  • повністю залучаються до проце­су навчання;

  • мають достатньо часу для засво­єння нових знань і вмінь;

  • можуть побачити використання здобутих знань та вмінь на прак­тиці.

 Тому мета введенних на сучасному етапі інтерактивних методів навчання по­лягає у тому, щоб навчальний процес відбувався за умови постійної актив­ної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання , де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розумі­ють, що вони роблять, рефлексують із приводу того, що вони знають, умі­ють і здійснюють.

  Організація інтерактивного навчан­ня передбачає моделювання життє­вих ситуацій, використання рольових ігор і спільне розв'язання проблеми на основі аналізу обставин та відповід­ної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, вироб­ленню цінностей, створенню атмо­сфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогові стати справжнім лі­дером дитячого колективу.

           Під час інтерактив­ного навчання учні вчаться бути де­мократичними, спілкуватися з інши­ми людьми, конструктивно мислити, приймати продумані рішення.

Технологія інтерактивного навчан­ня — така організація навчального процесу, за якої неможлива відмова від участі у процесі пізнання:

  • кожен учень має конкретне завдан­ня, за виконання якого він пови­нен публічно відзвітуватися;

  • від діяльності кожного учня зале­жить якість виконання поставленого перед групою завдання.

Призначення інтерактивного навчан­ня полягає утому, щоб, по-перше, пе­редати знання, по-друге, усвідоми­ти цінність інших людей. Має воно і свої завдання: розв'язання навчаль­них поведінкових завдань; надання підтримки членам групи.

Застосування інтерактивних техно­логій висуває певні вимоги до струк­тури уроку. Структура таких уроків складається з п'яти етапів.

І. Мотивація

Мета етапу: сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація чітко пов'язана з темою уроку, вона психо­логічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв'язання пев­них проблем. Без виникнення моти­вів учіння і мотивації навчальної ді­яльності не може бути ефективного пізнання. Матеріал, поданий під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає «місточком» для подання мети уроку. Мотивація допомагає також викликати в учнів інтерес до теми уроку, налаштувати їх на ефективний процес пізнання, викликати власну зацікавле­ність, психологічно підготувати учнів до сприйняття теми уроку.

 Для цього використовую прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивуван­ня, зацікавленість до знань та процесу їх сприймання. Це може бути ко­роткочасна розповідь учителя, бесіда, демонстрування наочності.

Мотивація має займати не більше ніж 5 % часу уроку.

 З інтерактивних вправ використовую такі: «Вилучи зайве», «Роз'єднай слова», «Криголам», «Ба­нани», «Мікрофон», «Задом наперед», «Скринька скарг».

II. Оголошення, подання теми та очікуваних навчальних результатів.

Мета: забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти і що від них очікує вчитель. Без чіткого і кон­кретного визначення та усвідомлення учнями навчальних результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із використанням інтерактив­них технологій, учні можуть сприй­няти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з на­вчальним предметом.

Цей етап уроку має займати не біль­ше ніж 5 % часу уроку.

 Використовую такі інтерак­тивні вправи: «Дешифрувальник», «Морський бій», «Загадкові бу­диночки», «Мікрофон».

III. Актуалізація знань, надання необхідної інформації.

Мета етапу: дати учням достатньо інформації, щоб потім на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути  читання роз­давального матеріалу, виконання до­машнього завдання. Для того щоб зекономити час, можна подати інфор­мацію в письмовому вигляді для по­переднього (домашнього) вивчення. На самому уроці вчитель може ще раз розглянути її, особливу увагу зверну­ти на практичні поради; за потреби, прокоментувати терміни або органі­зувати невеличке опитування.

Ця частина уроку займає приблизно 10-15% часу.

Під час повідомлення необхідної ін­формації доречними є такі інтер­активні вправи: «Мозковий штурм», «Мозкова атака », «Карусель «Ґронування», «Кубування», «Системний опе­ратор», «Діаграма Венна», «Мор­ський бій».

IV  . Інтерактивна вправа (центральна частина заняття).

Мета етапу: практично засвоїти на­вчальний матеріал; досягти постав­леної мети уроку. Використовуюю такі методи, як «Текст з накладанням», «Шифрувальник», «Перевернутий текст», «Зворотнє читання», «Швидкий круг», «Решітка», «Лабіринт», «Центрифуга», «Коло вражень», «Кубування», «Портфель», «Павутиння», «Снігова куля», «Ажурна пилка», «Акваріум», «Коло ідей». Дітям дуже подобається гра «Засадимо грядку», яку використовую для написання словникового диктанту. Під час перевірки вивішую на дошці правильно написані слова, учні обмінюються зошитами і починають «Виполювати бур'янці» (виправляти помилки, пояснюючи один одному орфограми на цю тему. На даному етапі використовую технологію «Створення ситуації успіху»: «У кого грядочки чисті - Молодці! У кого були помилки -наступного разу засаджуйте старанно і не допускайте, щоб на ній зріс бур'ян!»

Ця частина уроку займає 50-60 % часу.

Послідовність роботи під час її про­ведення:

    • інструктування (2-3 хв.);

    • об'єднання учнів у групи та роз­поділ ролей (1-2 хв.);

    • виконання завдання в групах (са­мостійна робота), співпраця (5-15 хв.);

    • презентація результатів виконан­ня вправи (3-15 хв.);

    • рефлексія результатів учнями (5-15 хв.).


V. Рефлексія  (підбиття  підсумків),оцінювання результатів уроку.

Мета етапу: згадати, виявити й усві­домити основні компоненти діяль­ності : її зміст , тип, способи, пробле­ми, шляхи їх розв'язання, отримані результати тощо.

Послідовність роботи під час підсум­кового етапу:

1. Встановлення фактів. (Що відбу­лося?)

2.    Аналіз причин. (Чому це відбу­лося ?)

3.    Планування дій. (Що нам робити далі?)

Рефлексія займає 20 % часу уроку.

На етапі рефлексії використовую такі ін­терактивні вправи: «Незакінчені ре­чення», «Інтерв'ю», «Тес­тування», «Крісло автора», «Метод ПРЕС»,.

 

Для зміцнення контролю за ходом навчання на підставі інтерактивних технологій я ретельно готуюся:

    • глибоко вивчаю й обмірковую матеріал, у тому числі й додатко­вий; ретельно планую й розробля­ю урок: визначаю хронометраж ролі учасників, готую пи­тання і можливі відповіді, виро­бляю критерії оцінювання ефек­тивності уроку;

    • мотивую роботу учнів до вивчення теми шляхом добирання найцікавіших випадків, проблем, оголошую очікувані результати (мету) уро­ку та критерії оцінювання робо­ти учнів;

    • передбачаю різноманітні мето­ди привертання уваги учнів, на­лаштовую їх на роботу, підтри­мую дисципліну, необхідну для нормальної роботи аудиторії (цьо­му можуть сприяти різноманітні вправи — розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо).


    Отже, інтерактивна технологія навчання — це така організація навчального процесу, за якої кожен учень має конкретне завдання, за яке він повинен публічно прозвітувати, адже від його діяльності залежить завдання, якість виконання поставлено­го перед групою та класом. Інтерактивні техноло­гії навчання містять чітко спланований очікуваний результат навчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють процес пізнання, розу­мові й навчальні умови і процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів.

 Поєднуючи традиційні форми роботи з інноваційними, я стараюся зробити навчальний процес цікавим і успішно результативним. Імпровізація нестандартних ситуацій, використання комп’ютерних технологій, впровадження інновацій формують у дітей багато ключових компетентностей, які допомагають їм впевнено діяти у практичних життєвих ситуаціях. Школярам подобаються ті види роботи, які дають змогу роздумувати, можливість виявляти ініціативу, винахідливість та творчість. Цьому сприяють нетрадиційні форми проведення уроків, які я використовую у своїй роботі:

- уроки-екскурсії, уроки віртуальної подорожі; уроки милування природою ;

- уроки-театралізації, уроки-імпровізації;

- уроки поезії;

- уроки-проєкти,

- інтегровані уроки,

- уроки-дослідження, уроки-спостереження;

- уроки-практикуми,

- урок-концерт,

- урок-гра,

- урок-конкурс,

- урок-вікторина,

- урок-тренінг,

- урок-змагання,

- урок творчості, тощо.


Для подолання труднощів у застосу­ванні інтерактивних технологій слід пам'ятати, що:

    • інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і пе­дагога;

    • можна провести з учнями органі­заційне заняття й разом розробити правила роботи в класі. Спочатку використовувати прості інтерак­тивні технології;

    • використання інтерактивних тех­нологій — не самоціль. Це лише створення тієї атмосфери в класі, що найліпше сприяє співробіт­ництву, порозумінню, доброзич­ливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнто­ване навчання;

    • для ефективного застосування ін­терактивних технологій, для того щоб охопити весь необхідний об­сяг матеріалу й глибоко його ви­вчити, а не перетворити техноло­гії на безглузді ігри заради власне ігор, педагог повинен старанно планувати свою роботу;

    • дати завдання учням для поперед­ньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготов­чі завдання;

    • дібрати для уроку такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до засвоєння теми;

    • під час проведення інтерактив­них вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони виконува­ли його серйозно, а не механічно або «граючись»;

    • на одному занятті можна викорис­товувати одну (дві) інтерактивні впра­ви, а не цілий калейдоскоп;

    • дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи;

    • проводити швидкі опитування, са­мостійні домашні роботи з різнома­нітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завдан­нями.


Для зміцнення контролю за ходом навчання на підставі інтерактивних технологій я:

  • глибоко вивчаю й обмірковую матеріал, у тому числі й додатко­вий; ретельно планую й розробля­ю урок: визначаю хронометраж ролі учасників, готую пи­тання і можливі відповіді, виро­бляю критерії оцінювання ефек­тивності уроку;

  • мотивую роботу учнів до вивчення теми шляхом добирання найцікавіших випадків, проблем, оголошую очікувані результати (мету) уро­ку та критерії оцінювання робо­ти учнів;

  • передбачаю різноманітні мето­ди привертання уваги учнів, на­лаштовую їх на роботу, підтри­мую дисципліну, необхідну для нормальної роботи аудиторії (цьо­му можуть сприяти різноманітні вправи — розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо).

Готуючись до уроків, я ретельно добираю ігри , що стимулюють розвиток і формування активної особистості. Добираючи дидактичні вправи, я акцентую увагу на тому, що вони не повинні ставати самоціллю, а мають використовуватися в комплексі з іншими методами навчання для досягнення поставленої мети. Тому роблю так, щоб кожен урок ніс у собі позитивний заряд.

Щоб процес  мислення відбувався вільно, школярі глибоко розуміли навчальний матеріал,вміли застосовувати набуті знання, виконували такі розумові операції,як аналіз і синтез,уміли розмірковувати,аргументувати свою думку, використовую у своїй роботі інтерактивні форми і методи. Серед них: рольові ігри, робота в парах, в групах. Робота в парах дозволяє отримувати рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити,висловлюватись.

Основними формами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія у парах і мікрогрупах. Діти демонструють вміння мислити, спілкуватися; в них формується самостійне критичне мислення; розвивається вміння аналізувати, порівнювати, оцінювати. Учні не тільки помічають недоліки у чужій роботі, а й відшукують позитивні моменти, аналізують їх. Також вчаться критично оцінювати та аналізувати результати своєї роботи.

Творчій роботі учнів у групах сприяють такі методи і методики інтерактивного навчання:

  • «Мозкова атака» ( є  методом для використання досвіду учнів з метою розв’язання проблем та розробки ідеї ).

  • «Кубування» ( є методом навчання, який полегшує розгляд різних  сторін теми: описання, порівняння, встановлення асоціації, аналіз, аргументація).

  •  «Асоціативний кущ» ( універсальний метод, може бути використаний на всіх етапах уроку під час вивчення будь-якого предмету. Спонукає думати вільно та відкрито стосовно певної теми ).

  • «Передбачення» ( метод стимулює розвиток критичного мислення; дозволяє синтезувати думку, аналізувати інформацію, давати оцінку та зіставляти свої уявлення з розвитком подій ).

  • «Взаємного навчання» ( надає можливість учням брати участь у навчанні та передачі знань своїм однокласникам. Учні виступають у ролі вчителя і керують процесом навчання. Методика дає можливість ставити питання і вислуховувати відповіді на них ).

  • «Доповідач – респондент» ( робота в парах: один учень переказує зміст прочитаного, інший показує за допомогою рухів, жестів, міміки. Учні взаємодоповнюють один одного; сприяє розвитку уваги, пам’яті ).

  • «Дискусія» ( метод дає нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання; сприяє розвитку мовленнєвої компетенції. Учні вчаться висловлювати та аргументувати власну думку. Фрази, що найчастіше вживаються: «Я думаю», «Я вважаю», «На мою думку», «Я згоден, але…», «Я не згоден, тому що…» ). 

  • «Мозаїка» ( метод, що дозволяє учням працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати одне одному вчитися навчаючи. Кожен учень самостійно опрацьовує свою частину матеріалу і знайомить з нею свою групу. За допомогою товаришів дитина сприймає тему в цілому ). 

Великої актуальності набуває зараз використання в освітньому процесі початкової школи мультимедійних  засобів навчання. Застосовую у своїй роботі мультимедійну презентацію на уроках як дидактичний засіб навчання, що підсилює навчальний ефект, збагачує урок, робить його цікавим і незабутнім.

     Привчаю дітей до самоконтролю і взаємоконтролю. Практикую різні форми оцінювання знань, умінь і навичок учнів. До оцінювання знань я часто залучаю учнів, що сприяє підвищенню їх активності.

Висновок:

Працюючи в пошуку найбільш результативних методів роботи, я дійшла висновку, що процес формування вмінь і навичок стає набагато результативнішим, якщо організувати навчання у співробітництві, яке ґрунтується на спільній діяльності і взаєморозумінні вчителя і учнів. Саме таке навчання, з використанням інтерактивних технологій, сприяє формуванню ключових компетентностей учнів, підвищує інтелект дитини, зміцнює її віру у власні здібності, стимулює активність і творчість.

Використовуючи інтерактивні методи для формування в учнів ключових компетентностей досягла таких результатів: учні на уроках швидше сприймають новий матеріал, кожне завдання виконують із задоволенням.



Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.