і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Щотижня отримуйте приємні подарунки.
Взяти участь
  • Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Есе: "Роздуми Т. Г. Шевченка про долю українського народу в його передмові до поеми "Гайдамаки"

Есе: "Роздуми Т. Г. Шевченка про долю українського народу в його передмові до поеми "Гайдамаки"

Передплата на журнал
Бібліотека
матеріалів

Роздуми Т. Г. Шевченка про долю українського народу в його передмові до поеми «Гайдамаки»

«Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!»

Т. Г. Шевченко

Волею iсторiї Т. Г. Шевченко ототожнений з Україною i разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе новi днi i новий досвiд народу, вiдзиваючись на новi болi й думи. Українцям ще йти i йти до осягнення феномену творчості великого Кобзаря. Ми на вiчнiм шляху до Шевченка…

Тараса Шевченка розумiємо настiльки, наскiльки розумiємо себе - свiй час i Україну в ньому. Але, щоб краще зрозумiти його як нашого сучасника, треба повністю осягнути його як сучасника людей, проблем, суспiльства XIX столiття. Вiн сам приходить у наш день. Але й ми повиннi йти у його час. Лише так мiж нами й ним буде глибше взаєморозумiння.

Говорити про складні криваві сторінки в історії українського народу завжди складно. Однак Т. Г. Шевченко не боїться цієї складної місії, адже вважає, що розповідь про боротьбу народу в минулому сприятиме розумінню цінності волі нашими сучасниками: «Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову з своїми ворогами».

Мало якому народові в світі доводилося мати гіршу болючішу долю, ніж зазнав і зазнає український народ. А все це тому, що він не зміг гідно використати дане йому і розвити потенціал, що був закладений нашими пращурами. Такої думки притримуються чимало письменників, публіцистів, науковців різних епох. Одним з таких красномовців був Тарас Григорович Шевченко. Він своєю надзвичайно проникливою аж до душі та серця мовою міг підбадьорювати і спонукати українців до боротьби із ворогами. Слухаючи його твори, сьогодні, хочеться вірити, що Україна пройде через усі труднощі на шляху до визволення і позбудеться усіх своїх тягарів, які вона нагромадила за багато століть.

Творчість Шевченка репрезентує чимало злободенних проблем, але найбільш яскраво у літературній спадщині постає питання про гірку долю України і її народу. Це й не дивно, адже одним із провідних мотивів творчості основоположника української мови є боротьба українців за власну гідність, честь, велич своєї Батьківщини. Актуальними й на сьогодні є закличні слова митця:

«Ой повій, повій, вітре, через моря

Та з великого лугу,

Суши наші сльози, заглуши кайдани,

Розвій нашу тугу.»

Передмова до поеми «Гайдамаки» якнайкраще ілюструє погляди, переконання письменника, щодо становища українців. Доля народу крізь призму авторського бачення й оцінки постає реалістичною і самобутньою, а намальовані картини буття, що наявні в самій поемі підтверджують думки письменника, висловлені у передмові.

Думки Тараса Григоровича вражають своєю чіткістю та є надзвичайно цінними для сучасного покоління. Україна для Шевченка – не просто клаптик рідної землі, українці-не просто брати по духу! Тому й порушує письменник у передмові проблему сьогодення і майбуття нашої нації. Шевченко ніколи не цурався думки старшого покоління, більше того, цінність цих порад і розповідей є однією із складових передмови до поеми «Гайдамаки», а в основу самої поеми лягли розповіді про події, що коїлися на українських землях за часів Гонти та Залізняка: «Про те, що діялось на Украйні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей; надрюкованого і критикованого нічого не читав, бо, здається, і нема нічого».

Величний майстер слова українського говорить у передмові про страшні дійства на нашій Україні, про те, яка несправедливість панувала між людей у ті часи. Вбивства, поневолення, нечесність - про все це Шевченко пише, як про свідоцтва морального зубожіння окремих представників різних верств населення. Людська душа не просто не цінується, вона вимушена терпіти знущання і приниження без вагомих на те причин.

Тарас Шевченко засвідчує причину невдач народу. Автор поеми вбачає її у його незгуртованості, небажанні захистити свою Батьківщину, зневазі та знущанні над своїми співвітчизниками. Роздробленість України сприяла одноосібництву, адже кожен діяв і приймав рішення за себе, не було між людьми домовленості. Це теж мало надзвичайно велике значення у долі України і її народу зокрема. Спроба українців знищити один одного – це і є трагедія цілого народу, падіння національної гідності. А що може бути гірше за це?

Кобзар вбачає причину такої долі народу в тому, що українці зробили далеко не все, на що були здатні, не проявили себе на належному рівні. Наскрізною думкою передмови Шевченка до поеми є твердження про те, що замало лише бажання волі, потрібно, щоб українська нація змогла вдало поєднати фізичні сили з духовними переконаннями у боротьбі за своє майбутнє. Лише самосвідомість і щирість помислів допомагає у цій нелегкій справі.

Окрім того, що Україна була знесилена нападниками, вона поступово поневолювала сама себе. Не розуміючи наслідків власних вчинків, громадяни зраджували рідну землю, народ. А були й такі, що йшли на війну без всякого завзяття та бажання перемоги. Я думаю, що всі ці вчинки поневолювали Україну не менше, ніж вороги. Та навпаки, хочеться відзначити тих безстрашних бійців, котрі всіма своїми продуманими вчинками, сильним, незламним характером хотіли перемоги рідного краю. Їм було байдуже до свого життя, в момент битви, вони думали лише про Батьківщину, її визволення. Не випадково ще з часів гайдамаччини побутувала думка: «Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина». Ці слова репрезентують жагу кожного українця до права самостійності розпоряджатися на власній землі. Для будь-якого українця невільне існування на власній землі прирівнюється до перебування у кайданах в темниці ворога.

Поет закликає нас любити Батьківщину, вірно служити їй, робити все для її розвитку та збагачення. Автор говорить про те, що повинен зробити кожен громадянин - це «вивільнити», «виховати» патріотичний дух у собі. Лише коли ціль у народу буде спільною, духовні сили об’єднаними, українська нація зможе відстояти своє право на існування. Самосвідомість кожного, хто населяє землі наші - для Шевченка це своєрідний ключик до замка, що відкриває двері свободи.

В творі «Гайдамаки» Шевченко закликає своїх синів-гайдамаків шукати кращої долі в Україні, бо там знайдуться щирі душі, які в лиху годину допоможуть тобі.

Великий український поет змальовує скорених долею людей, спустілі села, криваві битви козаків з войовничими народами. Кривавими малюнками «Гайдамакiв» Шевченко закликав своїх i чужих, щоб спам'яталися, щоб перекреслили давнi прорахунки i почали життя нове, людське, чесне справедливе.

У вступі до поеми і власне у творі відчувається мужність і вольовий характер українців, однак цього замало, адже незгуртованість народу є для Шевченка основною причиною його невдач. Письменник утверджує думку про те, що минувшину не вернути, але якщо живою зостанеться дума про неї, свiдомiсть, чим ми колись були, то з неї зродиться нова сила народна, нова доба нашої історії.

У передмові чітко прослідковується думка автора про те, що постійні міжусобиці, війни лише знесилюють людей, забирають життя, руйнують долю кожного українця окремо, а отже , і народу загалом.

Досить патріотичні слова ширяться землями українським від давнини й до сьогодні: «За народ і волю віддамо життя і долю». А і справді, скільки ж доль покладено в основу волі української?! Скільки безневинних життів зруйновано?! Шевченко про бідну Україну говорив так:

«Гомоніла Україна,

Довго гомоніла,

Довго, довго кров степами,

Текла, червоніла,

І день, і ніч ґвалт, гармати,

Земля стогне, гнеться,

Сумно,страшно,а згадаєш -
Серце усміхнеться...»

Я вважаю, шо в цьому уривкові поет, якнайвдаліше змальовує долю народу в тяжкі роки війни на Україні. На мою думку, автор «Гайдамаків» дуже чітко і виразно описав свої почуття до страшних років минувшини, зміг неймовірно проникливо до душі описати їх, показати все своє неприязне ставлення до людей, які привели Україну до такого жахливого окровавленого вигляду. Все сьогоднішнє покоління повинне вчитися на помилках їхніх предків та, навпаки, рівнятися на людей, які заради життя інших, відали своє.

Нині Україна самостверджується для себе і для світу під знаком Шевченка, під знаком Шевченка наш народ повертає собі національну самосвідомість і гідність. Кожен українець повинен пам’ятати, що наші предки боролися за те, чому нема ціни в усьому світі - за Батьківщину. Тому сьогодні з новою силою і неприхованою щирістю звучать слова людини-світоча, що в пошані всього людства знайшла своє безсмертя, слова великого Кобзаря, слова титана українського народу, які уславлюють минуле українського народу.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

  • Додано
    24.02.2018
  • Розділ
    Українська література
  • Клас
    8 Клас
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    6814
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    1
  • Номер материала
    GE278613
Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання