Зараз в ефірі:
Семінар:
«
Досягнення та перспективи розвитку дошкільної освіти в Україні
»

"ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА СФЕРА СПОРТСМЕНІВ ПІДЛІТКІВ

Опис документу:
Діяльність людини та її поведінка завжди викликають позитивне або негативне ставлення до неї. Ставлення до дійсності відображається в мозку й переживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають емоціями або почуттями.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Бершадська Олеся Вікторівна

Вчитель фізичної культури,

керівник спортивної секції

смт.Смоліне, Смолінське НВО

ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ СПОРТСМЕНІВ ПІДЛІТКІВ

Що розум людини може осягнути і в що

він може повірити, те він здатний досягти”.

Наполеон Хілл.

Діяльність людини та її поведінка завжди викликають позитивне або негативне ставлення до неї. Ставлення до дійсності відображається в мозку й переживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають емоціями або почуттями.
Емоції і почуття здійснюють сигнальну та регулювальну функції, спонукають людину до знань, праці, вчинків або стримують її.
Спілкування і взаємодія людей відбувається в різноманітних формуваннях і об’єднаннях, які в соціальній психології визначаються як групи [13].

У вітчизняній та зарубіжній соціальній психології проблема групи розроблена на досить глибокому науково-методичному рівні. Дослідження Б. Паригіна, Я. Коменського, А. Петровського, Л. Уманської зосереджуються на соціально-психологічних факторах формування та розвитку груп, визначенні специфіки впливу на особистість конкретної соціальної групи, а також питань групових взаємин [8].

Сучасний рівень спортивних досягнень вимагає, щоб тренер був знайомий з багатьма проблемами підготовки спортсмена.

Нині діяльність не лише змагання, але і тренування, з їх над інтенсивністю і над об'ємністю, слід розглядати як екстремальну.

Стресові дії тренувань і змагань можуть бути значно понижені, якщо вони проходять в обстановці нормального соціально-психологічного клімату.

У командних видах спортивної діяльності психологічні закономірності спілкування, взаємовідносин і психологічної атмосфери в командах, взаєморозуміння між спортсменами, командою і тренером є визначальним чинником згуртованості команд, чинником спортивного успіху [13]

Важливе значення відіграє діяльність тренера, спрямована на регулювання міжособистісних відносин в спортивній команді. Правильне формування структури міжособистісних відносин є обов'язковою умовою спортивної діяльності, важливим елементом, що гарантує досягнення спільної мети.

Людські емоції і почуття найяскравіше виражають духовні запити і прагнення людини, її ставлення до дійсності. К.Д. Ушинський писав, що "Ні слова, ні думки, навіть вчинки наші не виражають так ясно нас самих і наше ставлення до світу, як наші почування" [56].
Емоції і почуття органічно пов'язані між собою, але за своїм змістом і формою переживання вони не тотожні.

Виділяють три види емоційних станів спортсменів : бойова готовність, передстартова лихоманка і передстартова апатія [5].

Стан бойової готовності - (натхнення) характеризується оптимальною мірою нервового і емоційного збудження і найсприятливіше для виконання діяльності змагання. Спортсмен відчуває підйом до спортивної діяльності, викликає депресію з її негативними наслідками.

Проте надмірний прояв громадської уваги може мати і негативні наслідки, які змінюють спрямованість спортсмена, послабляють його прагнення підвищувати свою спортивну майстерність [1].

З іншого боку, і підвищена відповідальність спортсменів з високою тривогою теж може привести до того, що, бажаючи виправдати громадську увагу, спортсмен із-за зайвої завзятості, знижує ефективність своєї діяльності в змаганнях.

Наявність перспективи, конкретної мети. Сила мотиву залежить від того, наскільки ясно усвідомлюється спортсменом сенс і мета його діяльності. Реальність досягнення мети створює для спортсмена перспективу. Вона має бути неперервною, з приватними цілями, що постійно зростають за складністю. Тому для підтримки сили мотиву доцільно ставити перед спортсменом не тільки віддалені, але і найближчі цілі, досягнення яких викличе у спортсмена задоволення своєю діяльністю і підкріплюватиме його мотиваційну установку (цілеспрямованість). [12].

Матеріальне заохочення. Відомо, що для того, щоб спортсмени показали на змаганнях максимально високий результат, організатори змагань і спортивне керівництво використовують матеріальне стимулювання (призи, кубки).

Спортсмен має високу завадостійкість до несприятливих чинників. До старту він готується ретельно і організовано, ясно пам'ятає, що йому потрібно врахувати і використати у своєму виступі. Цей стан найбільш сприятливий для успішного виступу спортсмена [3]

Проте стан бойової готовності має і свої «вади». Виявлено, що в цьому стані разом з посиленням процесу збудження може спостерігатися зниження довільного контролю над діями і збільшення інертності збудливого процесу, що можна пов'язати з виникненням у спортсмена сильної робочої домінанти [10]

Передстартова лихоманка з'являється за великого бажання досягти успіху, супроводжуваному сильним емоційним збудженням, в емоційній сфері спостерігається нестійкість переживань (одні переживання швидко замінюються іншими, протилежними за характером), що в поведінці призводить до капризності, упертості і грубості в стосунках з товаришами і з тренерами, до зниження самокритичності. Погіршується здатність до розслаблення, порушується координація рухів [20].

Свої можливості спортсмени, що знаходяться в стані передстартової лихоманки, часто переоцінюють, а можливості суперника недооцінюють, тобто з'являється самовпевненість станом. Отже, при оцінці міри емоційного збудження перед стартом повинні враховуватися індивідуальні особливості спортсмена . [22].

Передстартова апатія. Часто тривале емоційне збудження переходить в гальмування (говорять: «спортсмен перегорів»). Проте апатія може з'явитися і при великому навантаженні на тренуваннях спортсмена, а також коли діяльність не представляє для нього інтересу. [19].

Таким чином, стани, що виникають перед діяльністю спортсмена, не завжди сприяють ефективності його діяльності. Багато що залежить від того, в яку сторону зрушується перед змаганням баланс між збудженням і гальмуванням. Найбільша ефективність досягається при невеликому зрушенні балансу у бік збудження. Це відповідає закону оптимуму емоційного збудження (активації), згідно з яким найкращі результати в діяльності виходять при середньому рівні емоційного збудження. Проте, слід враховувати, що для кожного спортсмена є свій оптимальний рівень збудження. Це говорить про те, що при діагностиці стану готовності до змагань важливо враховувати не лише рівень емоційного збудження, але і фізіологічні (біоенергетичні) параметри [8].

Очевидно, зв'язок ефективності діяльності змагання з передстартовим станом залежить і від виду спортивної діяльності, і від індивідуально-психологічних особливостей спортсменів.

Механізми виникнення передстартового емоційного збудження. У спортсменів, що тривалий час займаються спортом, утворюється система умовно-рефлекторних зв'язків, які за відомих умов (думка, розмова про майбутню діяльність, звична обстановка) активізується незалежно від волі і бажання спортсмена, готуючи організм до майбутньої рухової діяльності. Передробочі зрушення можуть виникати задовго до цієї діяльності, коли спортсмен їх ще не потребує, тому умовні рефлекси на робочу обстановку або на уявлення про майбутню діяльність «спрацьовують вхолосту». Проте, виникаючи безпосередньо перед змаганнями, вони відіграють велику роль [4].

Механізми станів, що виникають перед діяльністю, включають мимо умовно-рефлекторної і психічну складову (емоційні і вольові процеси). Тому стани, що виникають перед діяльністю, характеризуются не лише змінами вегетативних функцій (підвищенням пульсу, ритмом дихання, обміном речовин), але і відбиваються на прояві рухових якостей, техніці рухів, поведінці спортсмена, його мови і т. д. [6].

Чинники, що впливають на вираженість передстартового эмоційного збудження

Рівень домагань спортсмена. Саме він, а не офіційний ранг змагань, визначає якість і міру реакцій, що виникають. Якщо рівень домагань високий (наприклад, спортсмен хоче потрапити у збірну команду міста, країни), то передстартове хвилювання буде виражено сильніше. Емоційно стабільні спортсмени оцінюють свої можливості вище за середній рівень [2].

Обстановка змагання. Урочистість і святковість змагання, присутність численних глядачів посилюють передстартове хвилювання спортсмена, викликають бадьорість, натхнення [11].

Наявність сильних конкурентів. Сильні суперники роблять жорстокою спортивну боротьбу, зменшують упевненість спортсмена в успіху, а це викликає додаткове хвилювання. Проте, якщо рівень майстерності між спортсменомі іншими учасниками змагань великий, то у нього буде менше передстартове емоційне збудження [8].

Особисті або командні змагання. Хвилювання перед змаганнями у багатьох спортсменів виражене сильніше, якщо спортсмен виступає за команду [1].

Вид спорту. Передстартові зрушення у представників різних видів спорту не однакові, хоча є і загальні для усіх моменти. [23].

Досвід спортсмена теж зумовлює особливості передстартового хвилювання.

Вікові особливості. У юних спортсменів (14-18 років) передстартове підвищення пульсу, артеріального тиску і м'язової сили виражений більше, ніж у дорослих [15].

Індивідуальні особливості спортсменів. Емоційно збудливі спортсмени демонструють більше передстартове емоційне збудження, чим емоційно незбудливі.

Стан тривоги. Одним з найбільш поширених видів передстартової напруженості являється тривога (тривожне очікування). Вона виникає тоді коли людина чекає події, яка її цікавить (значимо для нього), але результат якого (приємний або неприємний) йому невідомий. Тривогу як стан слід відрізняти від тривожності як стійкої характеристики людини. [23]

Воля людини і виражається в тому, наскільки людина здатна переборювати перешкоди та труднощі на шляху до мети, наскільки вона здатна керувати своєю поведінкою, підпорядковувати свою діяльність певним завданням. [18]

Воля - це психічний процес свідомої цілеспрямованості, регуляції людиною своєї діяльності і поведінки з метою досягнення поставлених цілей.

Спортивна діяльність неодмінно пов'язана з подоланням спортсменами різних труднощів. Виділяють дві групи труднощів : об'єктивні і суб’єктивні [9].

Об'єктивні труднощі — ті, які обумовлені специфічними для даного виду спортивної діяльності перешкодами. Це великі тренувальні навантаження, погодні умови діяльності (вітер, дощ, сніг, освітленість), технічна складність розучуваних вправ, поломка спортивного інвентаря, присутність преси і телебачення, негативна реакція глядачів, незнайоме місце змагань і неможливість провести повноцінну розминку і т. д. [5].

Суб'єктивні труднощі виражають особисте відношення спортсмена до об’єктивних особливостей цього виду спортивної діяльності (виникнення несприятливих емоційних станів, наприклад страху, невпевненості; зниження мотивації до діяльності або, навпаки, її зростання внаслідок невідступності думок про перше місце, встановлення рекорду, про виконання конкретного нормативу).

Подолання цих труднощів залежить від розвитку вольової сфери спортсмена, тобто, від сили волі. Вона проявляється в різних вольових якостях: наполегливості, завзятості, терплячості, сміливості, рішучості, витримці і інших. Мати усі ці якості однаковою мірою спортсмени не можуть. У одного краще виражена одна вольова якість, у іншого — інша [6].

В.І.Воронова звертає увагу на те, що сам спортсмен готовий визнати будь-які методичні гріхи, але вольову неповноцінність — ніколи. Адже це для нього як для спортсмена мало не смертний вирок. Звідси й виходить: вольове виховання необхідне [34].

Одним із загальних компонентів волі є моральний, який формується в процесі виховання людини. Почуття обов'язку, відповідальності за доручену справу, самопожертвування — ось ті якості, які характеризують сформовану особу.

Слід підкреслити, що для успішного розвитку вольових якостей недостатньо ставити перед спортсменками важкі завдання, потрібно учити долати труднощі, формувати в них вольові уміння: прийоми самопереконання, самопідбадьорення, само наказ [32].

Як правило, шлях до досягнення мети довготривалий та пов'язаний з подоланням труднощів та невдач. В зв’язку з цим виникає необхідність у формуванні в спортсменок ціленаправленості, проявом якої є наполегливість.

Наполегливість - це вміння постійно і тривало добиватися мети, не знижуючи енергії в боротьбі з труднощами. Наполегливість людини слід відрізняти від тієї риси її, яка називається впертістю [11].

Впертість - це необдуманий, нічим не виправданий прояв волі, який полягає в тому, що людина наполягає на своєму недоцільному бажанні, не зважаючи на обставини. Впертість є прояв не сили, а скоріше слабкості волі. Сміливість - це здатність при виникненні небезпеки (для життя, здоров'я чи престижу) зберегти якість діяльності. Інакше кажучи, сміливість пов'язана з умінням протистояти страху і йти на виправданий ризик задля визначеної мети [13].

Рішучість - це вміння приймати обдумані рішення, послідовно втілювати їх у життя. Нерішучість є проявом слабкості волі.

Терплячість визначають як уміння підтримувати, шляхом допоміжного вольового зусилля, інтенсивність роботи на даному рівні, за умов виникнення внутрішніх перешкод (наприклад, при втомі). Терплячість проявляється через додаткові вольові зусилля. Здатність до цього в кожного спортсмена різна , це обумовлено не тільки мотивацією, але і вродженими особливостями спортсмена – типологічними особливостями нервової системи [16].

За даними вченого Н.Д.Скрябіна існують і статеві відмінності у виявленні вольових якостей. Скрябіним було доведено, що виконуючи небезпечну вправу, юнаки більше схильні до ризику аніж дівчата. По відношенню до такої вольової якості як терплячість, статевих відмінностей не виявлено. В той час інші дані вказують на те, що дівчата більш наполегливіші та впертіші ніж юнаки, але володіють собою менше від юнаків

М,В. Гамезо, І.А. Домашенко переконують в тому, що слід завжди пам'ятати, що воля як і будь-яка інша якість потребує виховання і тренування.

Емоційно-вольова сфера – від потягів через емоції й почуття до волі – бере участь у самостворенні особистості, визначенні її життєвого шляху. Але цей вплив не прямий, а опосередкований діяльністю особистості, що розкривається у її вчинках, виявляючись у станах, що їх переживає особистість. Спроможність особистості протистояти внутрішнім перешкодам, потягам, емоціям залежить від здатності до самоконтролю. Це здатність підкоряти всі цілі, які виникають від ситуації до ситуації, від випадку до випадку, єдиній меті, що визначає характер особистості, її лінію життя [19].

ЛІТЕРАТУРА

1. Батурін Н.А. Психологія успіху і невдачі в спортивній діяльності.Омськ,1988.- 48 с.

2. Бує М. Функції спорту. 2006 - с. 142 - 144.

3. Герон Э. Психоспортграмма // Психологія і сучасний спорт. - М.: 1973

4. Горська Г. Би. Психологічна теорія спортивної діяльності : актуальні напрями розвитку. // Теорія і практика ФК. - 1999. - №5. - с. 53 -56.

5. Дашкевич О. В. Емоційна регуляція діяльності в екстремальних умовах: Автореф. Дисс. Канд. пед. наук. - Москва: - 1975. - 19 с.

6. Зобков В. А. Психологія відношення учнів до діяльності: Автореф. Дисс. Доктор педагогічних наук. - Москва: - 1993. - 30 с.

7. Ілюта Д. Методологічні аспекти розробки психограми видів спорту //Психологія і сучасний спорт. - М.: 2002. - 21 - 24 с.

8. Коломойцев Ю.А.. Зв'язок потреб з різними елементами соціально-психологічного клімату // Людина у світі спорту. Т. 2. - М.:2008. - с. 335 -336.

9. Коломойцев Ю.А.. Взаємовідносини в спортивній команді. - М.: 1984.

10. Коломойцев Ю.А.. Вплив соціально-психологічної сумісності і стилю керівництва на ефективність спортивної діяльності // Спортсмен підводник. 66. - М.: 1982. - с. 3 - 7.

11. Леонтьев А.Н.. Діяльність. Свідомість. Особа. - М.: 1975. - 304 с.

12. Лобанов А.А.. Спілкування і діяльність. /Основи професійно-

13. Март’янов Б.Н., Гогунов Е.Н.. Соціально-психологічні особливості спортивної групи. /Психологія ФВ і З, М. - 200. - с. 288.

14.Охрімчук Р. Багатолика агресія / Р. Охрімчук. // Початкова школа. - 2003.- №6. - С. 4-7.

15.Павелків В.Р. Ситуативний фактор агресивності у самосвідомості підлітка / В.Р. Павелків. // Зб. наукових праць РДГУ. Вип. 30. - Рівне: РДГУ, 2004. - С. 145-148.

16. Паренс Г. Агрессия наших детей / Г. Паренс. - М.: Форум, 1997. - 160с.

17. Райс Ф. Психология подросткового й юношеского возраста. / Ф. Райс. - СПб.: Питер, 2000. - 624 с.

18. Рахматшаева В. Агрессивны – потому что несчастны / В. Рахматшаева. // Семья и школа. - 1991. - № 10. - С. 20-22.

19.Серова Л. Заметки о нашем поведении. Агрессия / Л. Серова. // Наука и жизнь. - 2000. - № 12. - С. 18-21.

20.Смирнова Е.О. Психологические особенности и варианты детской агрессивности / Е.О. Смирнова, Г.Р. Хузеева. // Вопросы психологии. - 2002. - № 1. - С. 17-26.

21.Суперечлива реальність соціального середовища і проблема агресії дітей / Шкільний світ. - 2006. - №9. - С.3-5.

22.Теорія дає ключ до розуміння агресії / Шкільний світ. - 2006. - №9. - С.6-7.

23.Уліс Н. Життя на межі ризику або підліток і його проблеми / Н. Уліс. // Освіта. - 2000. - 15-22 березня. - С.11.

24.Фигдор Г. Детская агрессивность / Г. Фигдор. // Начальная школа. - 1998.- № 11-12. - С. 32-38.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.