Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Особливості адаптації та модифікації освітнього процесу в контексті інклюзивного навчання
»

ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

Психологія

Для кого: Дорослі

30.03.2020

562

30

0

Опис документу:
Синдром емоційного вигорання – це реакція організму, яка виникає в ре-зультаті тривалої дії професійних стресів середньої інтенсивності. Синдром емоційного вигорання – процес поступової втрати емоційної, когнітивної і фізичної енергії, що проявляється в симптомах емоційного, розумового виснаження, фізичної втоми, особистої відгородженості і зниження задоволення ви-конанням роботи.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

Загальні відомості про синдром емоційного вигорання

Синдром емоційного вигорання – це реакція організму, яка виникає в результаті тривалої дії професійних стресів середньої інтенсивності.

Синдром емоційного вигорання – процес поступової втрати емоційної, когнітивної і фізичної енергії, що проявляється в симптомах емоційного, розумового виснаження, фізичної втоми, особистої відгородженості і зниження задоволення виконанням роботи.

Синдром емоційного вигорання проявляється в:

  1. почутті байдужості, емоційного виснаження (людина не може віддаватися роботі так, як це було раніше);

  2. дегуманізації (розвитку негативного ставлення до своїх колег і клієнтів);

  3. негативному самосприйнятті у професійному плані - недостатність почуття професійної майстерності.

Виділяють три основних фактори, які відіграють суттєву роль в синдромі емоційного вигорання - особистісний, рольовий та організаційний.

Особистісний фактор. Проведені дослідження показали, що такі змінні, як вік, сімейний статус, стаж даної роботи, ніяк не впливають на емоційне вигорання. Але у жінок в більшій степені розвивається емоційне виснаження, ніж у мужчин, у них відсутній зв’язок мотивації (задоволення оплатою праці) і розвиток синдрому при наявності зв’язку зі значимістю роботи як мотивом діяльності, задоволеність професійним ростом. Люди, які відчувають недостатність автономності («надкеровані особистості»), більше піддаються «вигоранню».

Рольовий фактор. Встановлений зв’язок між рольовою конфліктністю, рольовою невизначеністю і емоційним вигоранням. Робота в ситуації розподіленої відповідальності обмежує розвиток синдрому емоційного вигорання, а при нечіткій чи нерівномірно розподіленій відповідальності за свої професійні дії цей фактор різко зростає навіть при суттєво низькому трудовому навантаженні. Сприяють розвитку емоційного вигорання ті професійні ситуації, при яких спільні зусилля не узгоджені, немає інтеграції дій, наявнаконкуренція, в той же час як успішний результат залежить від узгодженості дій.

Організаційний фактор. Розвиток синдрому емоційного вигорання пов’язаний з наявністю напруженої психоемоційної діяльності: інтенсивне спілкування, підкріплення його емоціями, інтенсивне сприйняття, переробка і інтерпретація отримуваної інформації і прийняття рішень. Другий фактор розвитку емоційного вигорання - дестабілізуючаорганізація діяльності і неблагополучна психологічна атмосфера. Це нечітка організація діяльності і планування праці, недостатність необхідних засобів, наявністьбюрократичних моментів, багатогодинна робота, яка має важко вимірюваний зміст, наявність конфліктів як в системі «керівник - підлеглий», так і між колегами.

Виділяють ще один фактор, що обумовлює синдром емоційного вигорання - наявність психологічно важкого контингенту, з яким доводиться мати справу професіоналу у сфері спілкування (важкі хворі, конфліктні покупці, «важкі» підлітки і т.д.).

Симптоми

Функції діяльності людини, які безпосередньо пов’язані зі стресом, потребують високої інтенсивності мисленнєвих процесів, швидкості і великої кількості прийняття рішень, насиченості дій, швидкості реакцій на втручання зовнішніх факторів, безперервного спілкування з іншими людьми, різного статусу, різних професійних і соціальних груп. «Людський фактор» і неформальні стосунки в колективі лише додають емоційного напруження. Тривале, постійне перебування у стресі неодмінно розвиває синдром емоційного вигорання.

Особлива небезпека - поєднання особистої імпульсивності, низької емоційної стійкості з неефективними стилями поведінки в конфліктних ситуаціях. Синдром емоційного вигорання високого ступеня розвитку і виснаження спостерігається у працівників, які надають перевагу пасивній втечі від вирішення конфліктів.

Синдром емоційного вигорання рідше уражає тих, хто працює в стилі «компроміс» та «співпраця».

Фізичні симптоми:

  • Різке підвищення втомлюваності;

  • Хронічна втома;

  • Головний біль;

  • Сприйнятливість до змін зовнішнього середовища;

  • Зміни артеріального тиску;

  • Астенія (безсилля, слабість);

  • Обмеження рухів шиї, болі в спині;

  • Мимовільні рухи - стискання кулаків, скованість;

  • Збільшення чи втрата ваги;

  • Задишка;

  • Безсоння;

  • Статева дисфункція

Емоційні симптоми:

  • Недостатність емоцій, не емоційність;

  • Песимізм, цинізм і черствість в роботі та особистому житті;

  • Байдужість і втома;

  • Відчуття фрустрації і безпорадності, безнадія;

  • Дратівливість, агресивність;

  • Тривога, посилення ірраціональної тривожності, нездатність зосередитися;

  • Депресія, почуття провини;

  • Нервові ридання, істерики, душевні страждання;

  • Втрата ідеалів чи надій, чи професійних перспектив;

  • Збільшення деперсоналізації власно чи інших (люди стають безликими, як манекени);

  • Переважає почуття самотності.

Поведінкові симптоми:

  • Робочий час більше 45 годин на тиждень;

  • Під час робочого дня з’являється втома і бажання перерватися, відпочити, відпочити;

  • Байдужість до їжі, без надлишків;

  • Мале фізичне навантаження;

  • Виправдання вживання тютюну, алкоголю, ліків;

  • Нещасні випадки (наприклад, травми, падіння, аварії і т. д.)

  • Імпульсивна емоційна поведінка.

Інтелектуальний стан:

  • Зменшення інтересу до нових теорій та ідей в роботі;

  • Зменшення інтересу до альтернативних підходів у вирішенні проблем (наприклад, в роботі);

  • Збільшення туги, апатії чи недостача куражу, смаку та інтересу до життя;

  • Надавання переваги стандартним шаблонам, рутині, аніж творчому підходу;

  • Цинізм чи байдужість до новизни, нововведень;

  • Мала участь чи відмова від участі у розвиваючих експериментах (тренінгах, навчанні);

  • Формальне виконання роботи.

Соціальні симптоми:

  • Немає часу чи енергії для соціальної активності;

  • Зменшення активності та інтересу до планування вільного часу, до хоббі;

  • Соціальні контакти обмежуються роботою;

  • Обмежені взаємостосунки з іншими, як вдома, так і на роботі;

  • Відчуття ізоляції, нерозуміння інших та іншими;

  • Відчуття недостачі підтримки з боку сім’ї, друзів, колег.

Стадії

Різні дослідники по-різному підходять до визначення стадій емоційного вигорання. Це пояснюється різноманітністю підходів до розуміння суті процесу вигорання. На даний момент існує кілька теорій, які виділяють стадії емоційного вигорання.

Дж. Грінберг пропонує розглядати емоційне вигорання як прогресуючий п’ятиступеневий процес.

  1. Перша стадія емоційного вигорання («медовий місяць»). Працівник зазвичай задоволений роботою і завданнями, ставиться до них з ентузіазмом. Однак, в процесіпродовження робочих стресів професійна діяльність починає приносити все менше задоволення і працівник стає все менше енергійним.

  1. Друга стадія («недостача палива»). З’являється втома, апатія, можуть виникнути проблеми зі сном. За відсутності додаткової мотивації і стимулювання у працівника втрачається інтерес до своєї праці або зникають привабливість роботи в даній організації і продуктивність його діяльності. Можливі порушення трудової дисципліни і віддаленість (дистанціювання) від професійних обов’язків. У випадку високої мотивації працівник може продовжувати горіти, підживлюючись внутрішніми ресурсами, але на шкоду власному здоров’ю.

  2. Третя стадія (хронічні симптоми). Надмірна праця без відпочинку, особливо «трудоголіків», призводить до таких фізичних явищ, як виснаження і схильність до захворювань, а також до психологічних переживань - хронічної дражливості, загостреної злоби чи почуття пригніченості, «загнаності в кут». Постійне переживання нестачі часу (синдром менеджера).

  3. Четверта стадія (криза). Як правило, розвиваються хронічні захворювання, в результаті чого людина частково чи повністю втрачає працездатність. Посилюються переживання невдоволеності власною ефективністю і якістю життя.

  4. П’ята стадія емоційного вигорання («пробивання стіни»). Фізичні і психологічні проблеми переходять в гостру форму і можуть спровокувати розвиток серйозних небезпечних захворювань, які загрожують життю людини. У працівника з’являється стільки проблем, що його кар’єра знаходиться під загрозою.

Використані джерела:

  1. Качур О. Профілактика професійного вигорання у закладах освіти // Психолог, №40 (424), жовтень, 2010. – с.3-7.

  2. Професійні захворювання та їхня профілактика / упоряд. А.В.Флобойм. – К.: Шк. Світ, 2011. – 104 с. – (Бібліотека “Шкільного світу”).

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.