Альбер Камю. «Чума»
Мета: розглянути проблематику роману «Чума» А. Камю, Відзначити притчевість твору.
Формування предметних компетентностей: знати основні віхи життєвого і творчого шляху А. Камю, основні положення філософії екзистенціалізму, зміст роману;
Формування ключових компетентностей: уміння вчитися: розвивати навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; комунікативної – розвивати навички роботи в парі та в колективі; інформаційно-цифрової – розвивати навички роботи із підручником, уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурної – виховувати прагнення до літературної освіченості, естетичний смак; розширювати кругозір студентів.
Питання для обговорення
1. Віхи життя й особливості світогляду А. Камю.
2. Роман «Чума»: проблематика, сюжет і композиція.
3. Притчевість твору, алегоризм образів і ситуацій.
А. Камю – французький письменник та мислитель, драматург, автор філософських есе, лауреат Нобелівської премії, один із найяскравіших представників літератури екзистенціалізму.
Короткий літопис життя і творчості А. Камю
7 листопада 1913 р. – народився в Алжирі, тодішній французькій колонії, у родині сільського наймита, який невдовзі загинув унаслідок поранення, отриманого на фронті Першої світової війни. Майбутній письменник навчався спочатку в комунальній школі, а згодом – у Алжирському ліцеї, де його помітив талановитий викладач філософії
Ж. Ґреньє. За його підтримки Камю вступив до Алжирського університету.
1930 р. – лікарі діагностували в Камю сухоти, на які він страждатиме решту життя.
1932 р. – у студентському щомісячнику було надруковано чотири твори письменника.
1936 р. – вступив до комуністичної партії, з якої був виключений уже наступного року через незгоду з партійною позицією щодо арабського визвольного руху.
1937 р. – побачила світ перша збірка есе «Виворіт і лице».
1938 р. – завершив свій перший роман «Щаслива смерть», який, утім, завдав йому самих розчарувань.
1939 р. – написав цикл статей «Злидні Кабілії»
1940 р. – переїхавши до Парижа, увійшов до складу редакції авторитетної газети «Парі суар». Наступ німецьких військ 1941 р. змусив Камю та його дружину повернутися до Алжиру. Там письменник викладав у приватній школі для єврейських дітей, виступав у пресі із закликами до опору нацистській навалі. За його ініціативою було створено нелегальну групу, що приймала політичних біженців із Франції. У цьому ж році Камю завершив повість «Сторонній», яка привернула увагу широких літературних кіл.
1941 р. – написав драму «Каліґула» та філософське есе «Міф про Сізіфа», яке стало програмним текстом літератури екзистенціалізму.
1943 р. – знову переселився до Парижа, де приєднався до Руху Опору, працював у нелегальній газеті «Комба». Його враження від перебування в окупованому Парижі відобразилися у збірникові публіцистичних статей «Листи німецькому приятелеві» (1943–1944).
Кінець 1940-х – 1950-ті рр. – період розквіту таланту письменника. У ці роки було створено роман «Чума» (1947), який здобув світову славу, п'єси «Стан облоги» (1948) та «Праведні» (1950), філософське есе «Бунтівна людина» (1951), повість «Падіння» (1956), збірник оповідань «Вигнання та царство» (1957), збірник есе «Своєчасні роздуми» (1950–1958) та ін.
1957 р. – Камю було нагороджено Нобелівською премією.
4 січня 1960 р. – за загадкових обставин письменник загинув у автомобільній катастрофі.
Паспорт твору «Чума» А. Камю
Назва: «Чума»
Історія створення роману «Чума»: 1941 рік – перші начерки, 1943 рік – перший варі
ант твору, 1947 рік – вийшов роман, збагачений досвідом автора, зокрема його участю у французькому русі Опор
Епоха: модернізм.
Течія: екзистенціалізм.
Жанр: роман-притча, роман-міф, роман-хроніка.
Тема: боротьба людської спільноти проти конкретного зла (за словами автора «явний зміст «Чуми» – це боротьба європейського Опору проти фашизму»).
Ідея: абстрактне світове зло неможливо подолати, але людство повинно вчитися протистояти його конкретним проявам.
Композиція: п’ять частин, в яких описуються події чумного року в містечку Оран.
Герої твору:
Ріє – виконує обов 'язок; «єдине, що важливо — бути людиною і боротися на боці жертв».
Тарру – служіння; «всі ми живемо в чумній скверні...кожен носить її, чуму, в собі».
Рамбер – відповідальність; «соромно бути щасливим одному».
Гран – боротьба; «зараз чума, ну, ясно, треба з нею боротися».
Панлю – смирення; «нам треба любити те, чого не можемо осягнути розумом».
Коттар – пристосування; із тих, хто «зуміли зжитися зі станом чуми»).
Отже, різними шляхами більшість героїв приходить до одного висновку: боротися з чумою, світовим злом, хай це навіть «сізіфів труд». Проте вибір зроблено. І саме цей вибір робить героїв справжніми людьми.
Елементи сюжету:
Експозиція твору. Початок твору «Чума» – це хроніка тяжкого року в Орані. Пройшовши крізь міські ворота слідом за очевидцем того, як одного дня тут раптом вилізли з підвалів тисячі пацюків і спалахнула епідемія чуми, читач потрапляє в сумні квартали, випалені сонцем. Автор використовував жанр хроніки, що викликає в читача довіру щодо подій, які відбуваються.
Зав’язка. Суперечка доктора Ріє з колегами і чиновниками, які не бажають глянути правді в обличчя і визнати, що вони мають справу з чумою.
Розвиток дії. Створення санітарних дружин, спроби Рамбера втекти з Орана. Досягнення чумою своєї вищої точки.
Кульмінація. (Їх у творі кілька, і вони збігаються з відкриттям життєвої істини кожним персонажем.) Винахід вакцини і врятування перших хворих.
Розв’язка. Зняття санітарних кордонів, прихід до Орану першого потягу, смерть дружини Ріє і він же біля помираючого Тарру.
Фінал роману відкритий. Мабуть, через те, що знищити чуму неможливо, оскільки за певних умов вона знов повертається.
Проблематика твору:
абсурд у житті людини
активне протистояння злу;
відповідальність за власний вибір»
моральність та аморальність;
життя і смерть.
Притчевість твору, алегоризм образів і ситуацій.
Притчовий зміст потрійний:
1) буквальний – боротьба з епідемією чуми в м. Орані;
2) Переносний – боротьба з «коричневою чумою» в Європі;
3) Екзистенціальний – боротьба зі злом у світі ( чума – символ всього зла, абсурдності життя людини).
Символічні образи:
- Місто Оран – всесвіт, де відбувається боротьба добра і зла, де невідомо, хто і коли переможе, але де сама боротьба, опір звеличуються, бо це – гідне людини («не бути на боці «концтаборів»).
- Оран і оранці – мікромодель людства у трагічних історичних подіях.
- Образ чуми – фашизм, хвороба, війна, «межова ситуація», жорстокість судових вироків, несправедливе суспільство, фанатизм церкви, розстріл переможених, смерть дитини, абсурд, трагічна людська доля; універсальна метафора зла, зло, невіддільне від буття. Один із героїв похмуро констатує у фіналі роману: «А що таке власне чума? Теж життя, тільки і всього!» .
- Боротьба з чумою – бунт проти абсурду, бунт, вільний від утилітарно-практичних цілей та мотивів, не лише особистих, а й суспільно-історичних.
- «Зачумленість», бути «зачумленим» – не чинити насильство, не повставати проти нього; не тільки готовність убивати, а й примиренність з тим, що вбивають; брехня й самовпевнене невігластво. «Зачумлений» кожен, хто активно чи пасивно на боці тих, сприяє тим, хто несе людям страждання і лихо. У «зачумленості» Камю вбачає чи не головне джерело зла: зло, що існує у світі, майже завжди є наслідком невігластва. Найжахливіше починається тоді, коли невігластво переймається певністю, що воно володіє абсолютним знанням, абсолютною істиною і починає діяти. Найстрашніше зло, резюмує автор, це невідання, яке вважає, що йому все відоме, і тому можна вбивати.
Контрольні питання
1. Визначте, прокоментуйте деталі з символічним навантаженням. Які життєві враження лягли в основу роману Камю «Чума»?
2. Розкрийте проблематику роману.
3. У чому полягає сенс перестороги Камю в романі «Чума»?
4. Коли і де відбуваються події, зображені в романі? Як зображений Оран у романі? Що розповідає автор про його мешканців, про їхнє життя? Яке ставлення автора до міста та його мешканців?
5. Як ви розумієте фінальне речення роману? Чому саме цими словами Камю завершує твір? Чи згодні ви з таким пророцтвом?
Словник термінів і понять
Абсурд – безглуздість, нісенітниця, те, що суперечить здоровому глузду; нелогічний, дивний випадок, який не має сенсу.
Екзистенціалізм (лат. існування) – течія модернізму в літературі. Виникла напередодні Другої світової війни. В основі екзистенціалізму, за А. Камю, твердження абсурдності буття, уявлення про світ як про царство хаосу й випадковостей. Характерні риси – суб’єктивізм, індивідуалізм, песимізм, етичне заперечення будь-якого насильства. Представники екзистенціалізму: Г. Марсель, Ж. П. Сартр, А. Камю.
Хроніка – запис історичних подій у хронологічній послідовності. Обсяг розповіді про долю людей залежить від того, наскільки їх торкнулися описані події.
Література:
Ващенко Ю. А., Стовба Г. С. Історія зарубіжної літератури ХХ століття: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2014. 152 с.
Вишницька Ю. В., Тверітінова Т. І. Історія зарубіжної літератури межі ХІХ-ХХ століть. Київ: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2013. 191 с.
Волощук Є. В. Вивчення зарубіжної літератури в 11 класі. Київ: Освіта, 2002. 512 с.
Ісаєва О. О. Зарубіжна література (рівень стандарту). Київ: УОВЦ «Оріон», 2018. 244 с.
Кеба О. В. Модернізм у зарубіжній поезії другої половини ХІХ-ХХ ст. Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2011. 208 с.
Чебанова О. Є. Історія зарубіжної літератури ХХ століття. Київ: КиМУ, 2018.