Ерік-Емманюель Шмітт

«Діти Ноя»

Жозеф Бернштейн





Повість Е.-Е. Шмітта "Дитя Ноя" має однолінійний сюжет. Розповідь ведеться від першої особи: у формі спогадів бельгійського єврея Жозефа Бернштейна про власне дитинство, що надає їй особливої переконливості та ліризму.

Сюжет твору охоплює три роки окупації Бельгії, а в заключному невеликому розділі герой-оповідач постає 60-річним успішним бізнесменом і письменником, який приїхав у Палестину до свого давнього друга Руді.

Шмітт використав прийом, при якому зобразив Жозефа не тільки головним героєм-оповідачем, а й автором повісті "Діти Ноя", який у фіналі показаний у момент, коли завершує її та аналізує своє життя.


"Я завершую цю повість на затіненій терасі, перед якою хвилюється море олив. …Після тих подій минуло півстоліття".


Маленький Жозеф опинився в епіцентрі епохи насильства і смерті, на грані великого потопу. Це відбулося тільки через те, що походив із

єврейської сім’ї.

1


Хлопчика розлучають з батьками, які прагнуть врятувати свого сина, віддають на виховання до католицького священика отця Понса.

Читаючи книгу, перед очима виникають важкі декорації Освенцима. Ідеї Гітлера з його концепцією чистоти раси – страшний виклик для мільйонів сімей. Жозеф пригадує, наскільки небезпечно було носити зірку Давида на грудях чи будь-де, хоча хлопчик сам по собі не розумів чому. У цьому контексті міркуємо над темою свободи, коли поневолення людської гідності означало рух назад. Зрештою, ці виклики сформували нові стереотипи про юдеїв – як про людей без минулого і майбутнього.

Для Жозефа юдаїзм був традицією сімейних цінностей, переданням, але водночас і тавром, яке змінило його життя. Жозеф нічого не знав про юдаїзм, як і про Католицьку Церкву. На вихованні в отця Понса, герой відкриває для себе обличчя люблячого Бога, а також ознайомлюється із релігією своїх батьків.

Шмітт не випадково обирає біблійні мотиви та художні спогади переважно зі Старого Завіту – спільного для іудеїв та християн сакрального тексту. У такий спосіб він підкреслює можливість і необхідність мирного співіснування різних релігій і різних народів.

Дуже вибірковим є текстуальний зв'язок повісті з Новим Завітом, сакральність якого визнають тільки християни.

Семирічний Жозеф, уперше потрапивши до храму і почувши, що це дім Бога, намагається зрозуміти, де ж саме у такому величезному

приміщенні живе Бог, й нарешті вирішує, що у повітрі.

2



«Моє серце переповнилося почуттями і стало сильним.

Я вдихав Бога на повні груди, мало не втрачаючи свідомості».


Малий Жозеф ніяк не може збагнути сутності Святої Трійці та співвідношення її з Дівою Марією, але відчуває душевне просвітлення,

побачивши зображення Богородиці на листівках, що випали з молитовника.


«Жодних сумнівів, її природа справді була божественною. Вона випромінювала світло».


Дивлячись на ці зображення, хлопчик згадав свою маму і почав плакати. Не втримався від сліз і його старший друг Руді.


«Ми тихо плакали, притискаючи листівки для причастя до серця. Ми думали про наших матерів. Де вони зараз? Чи в цю мить їм так спокійно, як Марії? Чи ж на їхніх обличчях сяє зараз любов, яку ми відчували тисячі разів, коли вони схилялися над нами, і яку ми знову бачимо на цих листівках, а може, на них горе, тривога і безнадія?».



Жозеф згадав останню свою зустріч з мамою, коли вони домовилися під час розлуки шукати в небі свою зірку. У його пам’яті спливла її пісня.


«Я почав наспівувати мамину колискову, дивлячись на небо, що виднілося то там, то сям між гілками. Двома октавами нижче Руді приєднав свій хрипкий голос до мого. Так нас і знайшов отець Понс – двох дітей, що, наспівуючи пісеньку на ідіш, плачуть над наївними зображеннями Діви Марії».


Це одна із найбільш вражаючих сцен у творі, що утверджує головну ідею: необхідність миру і злагоди між людьми і всіма

3


н ародами, незалежно від національності, раси та віросповідання. Все це знову повертає думку читача до Потопу, з яким асоціюється німецько-фашистська навала, а також до Ноя, від трьох синів якого – Сіма, Хама, Яфета – походить, за старозавітною оповіддю, нинішнє населення землі, що забуло про свою кровну спорідненість і Господню заповідь, якою забороняється проливати людську кров.

Коли Жозеф висловлює бажання стати католиком, Понс говорить хлопчикові, що він усе одно завжди залишатиметься євреєм. Далі подається важливий для розуміння ідейного змісту повісті діалог.


- А що значить бути євреєм?

- Бути обраним. Походити з народу, якого Бог обрав тисячі років тому.

- А чому він нас обрав? Бо ми були кращими за інших? Чи гіршими?

- Ні те ні те. У вас немає ні жодних заслуг, ні особливих вад. Це випало вам, і тільки.

- Що нам випало?

- Місія. Обов’язок. Свідчити перед людьми, що Бог лиш один, і через цього Бога змусити людей поважати людей».


Жозеф стає духовним «дитям Ноя», продовжуючи його справу в буремному ХХІ столітті. Коли через багато років він відвідав старого кюре, то побачив, що той збирає нову колекцію і почув пояснення.


«Сталін може вбити російську душу: я збираю твори поетів-дисидентів».

А прочитавши докір в очах свого вихованця, Понс промовив:

«Ні, я не зраджую тебе, Жозефе. Щоби клопотатися євреями, тепер є ти. Віднині Ной – це ти» .

4


Наприкінці повісті герой-оповідач постає перед читачем, коли минуло півстоліття після зображених подій.


«Я завершую цю повість на затіненій терасі, перед якою хвилюється море олив».


Жозеф повідомляє, що приїхав у Палестину, щоб відвідати Руді,

який переселився на «землю обітовану», згадує отця Понса, мадемуазель Марсель, яка зв’язувала кюре з рухом Опору, виготовляла для єврейських дітей фальшиві документи і загинула, нікого не виказавши, незважаючи на страшні тортури. Заради пам’яті цих дорогих йому людей та шести мільйонів жертв Голокосту герой-оповідач не може спокійно спостерігати за зіткненнями євреїв і арабів у Палестині. Він намагається припинити навіть бійку двох хлопчаків. Один з яких загубив кіпу, а другий – палестинську хустину. Ці предмети, підібрані героєм-оповідачем, набувають символічного значення, бо повість закінчується його гіркою реплікою, яка звучить як застереження для бездумних Ноєвих нащадків, які не шанують Божих заповідей.


«Починаю нову колекцію».





https://www.ukrlib.com.ua/review-zl/printit.php?tid=10638

http://ekhsuir.kspu.edu/bitstream/handle/ 123456789/15503/

https://velychlviv.com/dytya-noya-stolittya-proshhennya/

http://www.fairyroom.ru/?p=59217




Питання та завдання

1. Що надає повісті особливої переконливості та ліризму?

2. Що стало причиною того, що Маленький Жозеф опинився в епіцентрі

епохи насильства і смерті?

5


3. Що сформувало сформували нові стереотипи про юдеїв – як про людей

без минулого і майбутнього?

4. Чому автор обирає біблійні мотиви та художні спогади переважно зі

Старого Завіту ?

5.Яким було враження хлопчика від зображення Богородиці на листівках,

що випали з молитовника?

6. Про що забуло сьогоднішнє населення землі як нащадки Ноя? До чого це

призводить?

7. Чи погодився отець Понс «зробити» Жозефа католиком? Чому?

8. Чому Жозефа ми вважаємо духовним «дитям Ноя»?

9. Заповніть табличку.

Що мені було відомо за темою до її опрацювання

Про що за цією темою я хотів би дізнатись додатково







Роботу підготувала

вчитель Стезенко О.В.








6