Ерік-Емманюель Шмітт

«Діти Ноя».

Отець Понс.

Особисті пошуки Бога письменником.

«Вічне немовля» в душі людини

Поява в літературі та кіномистецтві мотиву «діти і Голокост» ознаменувала новий етап художнього осмислення одної з найбільших трагедій в історії не тільки єврейського народу, а й усього людства. Адже зображення страждань і смерті дітей здатне вразити навіть найчерствішу душу. За К.Г. Юнгом, у нормальній людській психіці існує архетип «божественного немовляти», породжений «колективним несвідомим», а також індивідуальна підсвідома пам'ять про власне дитинство. «Вічне немовля» в душі людини зумовлює її здатність до співпереживання, стає перешкодою для розвитку жорстокості.

Втрата цього архетипного первня призводить до психічних відхилень і морального виродження.

«Вічне немовля» в людині – це невимовне переживання, якась невідповідність, внутрішня перешкода і водночас божественна перевага, це щось невагоме, що визначає доконечну цінність чи нікчемність особистості»

К.Г. Юнг

Криваві трагедії кінця ХХ – початку ХХІ ст. спонукали сучасних митців нагадати людям «історичний урок» Голокосту, зокрема – звернутися до мотиву «діти і Голокост», аби пробудити у зачерствілих душах «вічне немовля», що в якійсь мірі стане перешкодою до нарощування жорстокості, а також захопити читачів зразками по-справжньому героїчного гуманізму в образах Праведників світу.

Саме таку мету ставив франко-бельгійський письменник Ерік-Емманюель Шмітт в повісті «Дитя Ноя», що стала четвертою у його «Циклі Незримого». На сьогодні вона єдина з цього циклу перекладена українською мовою

Праведники світу

Назва твору містить біблійне ім’я , пов'язане з героєм книги «Буття», яка входить до «П’ятикнижжя», що є сакральним текстом не тільки християн, а й іудеїв. У іудаїстстській традиції цей текст називається «Тора» («Вчення»), у християнській – "Старий Завіт".

Ім’я Ноя в заголовку повісті асоціюється з Усесвітнім потопом і праведником, завдяки якому відродилося людство. Таким промовистим прізвиськом наречено героя твору – католицького священика отця Понса, який, ризикуючи своїм життям, рятував єврейських дітей від знищення під час Голокосту. В авторській присвяті названо імена прототитипів героя-оповідача і героя-рятівника, але акцентовано й узагальнений характер їхніх образів.

«Моєму другові П’єру Перельмутеру, чия історія частково надихнула мене на написання цієї повісті. Пам’яті абата Андре, вікарія парафії святого Іоанна Хрестителя в Намюрі, та всіх Праведників світу».

Автор повісті не ототожнює духовність з релігійністю.

Зокрема, високодуховною особистістю у його творі постає атеїстка Мадемуазель Марсель. Вона допомагає єврейським дітям

не через релігійні погляди, а лише тому, що нею керує гуманізм. Жінка навіть під найстрашнішими тортурами не зізналася, що більшість дітей у католицькому притулку на Жовтій віллі – це врятовані нею та отцем Понсом маленькі євреї.

В період розлуки з батьками ці діти вижили і зберегли етнічну ідентичність тільки завдяки таким героїчним особистостям, як отець Понс та Мадемуазель Марсель. Єврейський народ не випадково вшановує їх високим званням Праведників світу.

Рятівниками єврейських дітей у повісті постають майже всі мешканці маленького містечка, поруч з яким розташована Жовта вілла, де живуть ці діти під виглядом учнів-пансіонерів католицької школи. Герой-оповідач Жозеф з нотками гумору розповідає про реакцію місцевого населення на процесію нереодягнутих єврейських хлопчиків, які прямували на службу Божу до католицького храму.

«Нам усміхалися. Дружньо махали руками. Ми були частиною недільної вистави: сироти отця Понса» .

Отець Понс. Особисті пошуки Бога письменником.

Біблійний Ной уклав із Богом договір, де брав на себе відповідальність за виконання заповіді. Відчуває таку відповідальність і бельгійський кюре Понс. На його думку, майбутнє людства буде мирним тільки тоді, коли кожен поважатиме себе, свій народ і шануватиме права Інших.

У закинутій каплиці Понс виокремлює закуток, у якому влаштовує подобу синагоги, вивчає зі своїми підопічними іврит, збирає колекцію артефактів єврейського і циганського народів. Відтак, католицький кюре у ХХ ст. створює своєрідний «ковчег», щоб зберегти культуру народів, винищуваних фашистами.

Священик ризикував власним життям, переховуючи у сиротинці єврейських дітей. Отець Понс – зразок духівника, який ніколи не нав’язував своїх суджень і Бога іншим. Навпаки, дітям із єврейських сімей він намагався прищепити любов до релігії їхніх батьків.

Мабуть, образ отця Понса у розумінні самого Шмітта є уособленням зразкового духівника. Адже у тексті відображуються особисті пошуки Бога письменником. Він спочатку вважав себе агностиком, батьки з дитинства привчали його до атеїстичних поглядів, та з часом він зрозумів важливість християнства, тим не менше не відмовляючись від пошани до інших релігій.

http://ekhsuir.kspu.edu/bitstream/handle/ 123456789/15503/

https://www.ukrlib.com.ua/answers-zl/printit.php?tid=10627

https://www.ukrlib.com.ua/answers-zl/printit.php?tid=10623

https://velychlviv.com/dytya-noya-stolittya-proshhennya/

https://grenka.ua/378647/deti-noya

http://www.fairyroom.ru/?p=59217

Питання та завдання

1. Як ви розумієте значення виразу «Присутність «вічного немовля» в

людині»?

4 2. У чому полягає «історичний урок» Голокосту?

3. Кого називають «праведниками світу?

4. Кого у цьому твору можна назвати «праведниками світу»? Чому?

5. Чи ототожнює автор духовність з релігійністю?

6. Коли, на думку отця Понса, майбутнє людства буде мирним?

7. Яке місце, влаштоване отцем Понсом, стало своєрідним «ковчегом», щоб

зберегти культуру народів, винищуваних фашистами?

8. Які особисті пошуки письменника відображено у тексті твору?

9. Заповніть табличку.

Що мені було відомо за темою до її опрацювання

Про що за цією темою я хотів би дізнатись додатково

Роботу підготувала

вчитель Стезенко О.В.

5

‹

›